Мельник О.О. Корпоративне право

Подождите немного. Документ загружается.

Ситуація 2. 10 квітня 2007 р. загальними зборами учасників Товариства з обмеженою

відповідальністю «Віртуоз» було прийнято рішення про ліквідацію товариства. На цих же за-

гальних зборах було створено ліквідаційну комісію. Директора Товариства з обмеженою від-

повідальністю «Віртуоз» до складу ліквідаційної комісії включено не було. Заборгованість

товариства перед третіми особами на момент прийняття рішення про ліквідацію становила

150 000 грн. Активи товариства складали 120 000 грн.

Ліквідаційною комісією було реалізовано майно товариства, частково задоволено вимоги

кредиторів та складено остаточний ліквідаційний баланс.

Запитання

Який орган має право прийняти рішення про ліквідацію товариства з обмеженою відпові-

дальністю?

Як формується ліквідаційна комісія товариства з обмеженою відповідальністю?

Яких помилок припустилася ліквідаційна комісія?

Які документи опосередковують процедуру ліквідації твоарситва з обмеженою відповіда-

льністю?

Який орган управляє товариством з обмеженою відповідальністю «Віртуоз» з моменту

формування ліквідаційної комісії?

Завдання

Дайте правову оцінку описаній ситуації.

Розробіть проект проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповіда-

льністю «Віртуоз».

Розробіть проект ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вір-

туоз».

Розробіть проект повідомлення про припинення Товариства з обмеженою відповідальніс-

тю «Віртуоз».

Ситуація 3. 1 грудня 2006 р. загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного това-

риства «Камо» було прийнято рішення про ліквідацію товариства. 15 грудня цього ж року з чле-

нів Правління відкритого акціонерного товариства було сформовано ліквідаційну комісію.

Ліквідаційна комісія звернулася до юридичного відділу Відкритого акціонерного товари-

ства «Камо» за консультацією, зокрема її цікавили відповіді на запитання:

Які функції ліквідаційної комісії?

Які права та обов’язки має ліквідаційна комісія?

Яку відповідальність несуть члени ліквідаційної комісії?

У якому порядку виявляються кредитори акціонерного товариства?

Протягом якого строку кредитори мають право звернутися з вимогами до акціонерного

товариства?

Які відомості

мають містити проміжний ліквідаційний баланс та ліквідаційний баланс?

Як відбувається державна реєстрація припинення відкритого акціонерного товариства?

Завдання для перевірки знань

 Розкрити зміст поняття «припинення господарського товариства».

 Розкрити зміст поняття «правонаступництво».

 Розкрити зміст поняття «реорганізація».

 Що таке злиття?

 Охарактеризувати перетворення.

 Назвати відмінності між поділом та виділом.

 Який орган чи особа приймає рішення про злиття, приєднання, поділ та перетворення?

 Хто здійснює управління господарським товариством з моменту формування комісії з

припинення?

 Протягом якого часу кредитори господарського товариства можуть пред’явити прете-

нзії до нього?

 Перелічити функції ліквідаційної комісії/ліквідатора.

 Які відомості має містити повідомлення про припинення господарського товариства?

 Які заходи щодо виявлення кредиторів господарського товариства може вжити комісія

з припинення?

 Які відомості має містити передавальний акт?

 Які відомості має містити розподільчий баланс?

 Перелічити документи, які подаються для державної реєстрації припинення господар-

ського товариства в результаті злиття, приєднання, поділу.

 Перелічити документи, які подаються для державної реєстрації припинення господар-

ського товариства в результаті перетворення.

 Назвати підстави для залишення державним реєстратором без розгляду документів, які

подані для проведення державної реєстрації припинення господарського товариства в ре-

зультаті злиття, приєднання, поділу або перетворення.

 Назвати підстави для ліквідації господарського товариства в добровільному порядку.

 Назвати підстави для ліквідації господарського товариства в примусовому порядку.

 До яких наслідків призводить внесення до Єдиного державного реєстру запису про

рішення щодо припинення господарського товариства?

 Які відомості має містити проміжний ліквідаційний баланс?

 Які відомості має містити ліквідаційний баланс?

 Перелічити документи, які подаються для державної реєстрації припинення господар-

ського товариства в результаті ліквідації.

 У якій черговості задовольняються вимоги кредиторів?

 У чому полягає зняття господарського товариства — платника податку з обліку в ор-

ганах Державної податкової служби?

 Які документи здаються комісією з припинення на зберігання до архівної установи?

 Які документи подаються державному реєстратору для державної реєстрації припи-

нення господарського товариства в результаті його ліквідації.

 З якого моменту господарське товариство вважається ліквідованим?

 Перелічити підстави для прийняття судом рішення про припинення господарського

товариства, що не пов’язане з його банкрутством.

 У чому полягає специфіка ліквідації господарського товариства в примусовому порядку?

Глава 8. ПРИПИНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА

ЗА СУДОВИМ РІШЕННЯМ ЩОДО ВИЗНАННЯ ЙОГО БАНКРУТОМ

§ 1. Поняття та характеристика неплатоспроможності та банкрутства

§ 2. Сторони у справі про банкрутство

§ 3. Порядок порушення справи про банкрутство

§ 4. Розпорядження майном боржника

§ 5. Санація

§ 6. Постановлення судового рішення про визнання боржника банкрутом

§ 7. Організаційні дії щодо припинення господарського товариства, визнаного

банкрутом

§ 1. Поняття та характеристика неплатоспроможності та банкрутства

Однією з підстав примусової ліквідації господарського товариства є постановлення судо-

вого рішення про визнання його банкрутом. Порядок припинення господарського товариства

за судовим рішенням щодо визнання його банкрутом регламентується Законом України «Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92

№ 2343-XII (далі — Закон про банкрутство).

Для правильного розуміння порядку визнання господарського товариства банкрутом слід

з’ясувати сутність понять «неплатоспроможність» та «банкрутство».

Закон про банкрутство неплатоспроможністю визнає неспроможність суб’єкта підпри-

ємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові

зобов’язання перед кредиторами, у тому числі з заробітної плати, а також виконати зо-

бов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне

страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування,

податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспромож-

ності.

Грошове зобов’язання — це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову

суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених циві-

льним законодавством України. До складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються

недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також

зобов’язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зо-

бов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками)

боржника — юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зо-

бов’язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані

послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов’язаний сплатити боржник, визна-

чаються на день подачі до господарського суду заяви про порушення провадження у справі

про банкрутство, якщо інше не встановлено законом.

Банкрутством закон називає визнану господарським судом неспроможність боржника

відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не ін-

акше як через застосування ліквідаційної процедури.

Таким чином, господарське товариство припинятиметься лише в тому випадку, коли гос-

подарський суд визнає його банкрутом.

§ 2. Сторони у справі про банкрутство

Сторонами у справі про банкрутство є кредитори та боржник (банкрут).

Відповідно до Закону про банкрутство боржником є суб’єкт підприємницької діяльності,

неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зо-

бов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне стра-

хування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і

зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку

їх сплати. Необхідно розрізняти поняття «боржник» і «банкрут», адже кожний банкрут є бо-

ржником, проте не кожний боржник визнається банкрутом. Банкрутом називають боржника,

неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена господарським су-

дом.

Кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтвер-

джені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборго-

ваності із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової

служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю

справляння страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші

види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів

(обов’язкових платежів).

Кредитори в процедурі відновлення платоспроможності поділяються на конкурсних та

поточних. Конкурсні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, які виникли до по-

рушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою

майна боржника.

До конкурсних кредиторів належать також кредитори, вимоги яких до боржника виникли

внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження

у справі про банкрутство.

Поточні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення

провадження у справі про банкрутство.

§ 3. Порядок порушення справи про банкрутство

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місце-

знаходженням боржника.

Слід зазначити, що звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи

про банкрутство мають право як боржник, так і кредитор.

Щодо боржника можуть застосовуватися такі судові процедури банкрутства:

1) розпорядження майном боржника — система заходів щодо нагляду та контролю за

управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефе-

ктивного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового

становища;

2) мирова угода — домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про

відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов’язання за угодою сторін (далі

— прощення боргів);

3) санація (відновлення платоспроможності) боржника — система заходів, що здійсню-

ються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржни-

ка банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського ста-

новища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів

шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну органі-

заційно-правової та виробничої структури боржника;

4) ліквідація банкрута — припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, ви-

знаного господарським судом банкрутом, із метою здійснення заходів щодо задоволення ви-

знаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Слід звернути увагу, що припинятиметься боржник лише у випадку визнання його банк-

рутом та ліквідації, решта судових процедур спрямовуються на відновлення платоспромож-

ності боржника й не мають наслідком його припинення.

Господарський суд порушує справу про банкрутство, якщо безспірні вимоги кредитора

(кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заро-

бітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого

для їх погашення строку.

Безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтвер-

джені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до

законодавства здійснюється списання коштів із рахунків боржника.

За наявності цих підстав заявник подає заяву про порушення справи про банкрутство до

господарського суду.

Заява про порушення справи про банкрутство оформлюється письмово, підписується ке-

рівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавст-

вом або установчими документами).

Зазначимо, що зміст заяви кредитора відрізняється від змісту заяви боржника.

Заява про порушення справи про банкрутство, яка подається кредитором, має містити:

 найменування господарського суду, до якого подається заява;

 найменування (прізвище, ім’я та по батькові) боржника, його поштову адресу;

 найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа,

якщо кредитор — фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім’я та по батькові, а також

місце його проживання;

 номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов’язкових

платежів);

 виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, із зазначенням суми

боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), ре-

квізитів розрахункового документа про списання коштів із банківського або кореспондентського

рахунка боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;

 розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені),

яка підлягає сплаті;

 виклад обставин, що підтверджують наявність зобов’язання боржника перед кредито-

ром, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;

 докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних роз-

мірів заробітної плати, якщо інше не передбачено Законом про банкрутство;

 докази обґрунтованості вимог кредитора;

 інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора;

 перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви кредитора додаються відповідні документи:

а) рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника;

б) копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства

здійснюється списання коштів із рахунків боржника, з підтвердженням банківською устано-

вою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття,

виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші докумен-

ти, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;

в) докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення

вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який по-

дає заяву, забезпечена активами боржника.

Заява кредитора може ґрунтуватися на об’єднаній заборгованості боржника щодо різних

зобов’язань перед цим кредитором.

Кредитори мають право об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією

заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об’єднали свої вимоги.

До заяви кредитора — органу державної податкової служби чи інших державних органів,

які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на

загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового

державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), додаються

докази вжиття заходів щодо отримання заборгованості з обов’язкових платежів у встановле-

ному законодавством порядку.

Кредитор зобов’язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство наді-

слати боржнику копії заяви та доданих до неї документів.

Заява про порушення справи про банкрутство, яка подається боржником, має містити:

 найменування господарського суду, до якого подається заява;

 найменування (прізвище, ім’я та по батькові) боржника, його поштову адресу;

 найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа,

якщо кредитор — фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім’я та по батькові, а також

місце його проживання;

 номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов’язкових

платежів);

 виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням

суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів,

пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспо-

ндентського рахунка боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до

виконання;

 суму вимог кредиторів за грошовими зобов’язаннями у розмірі, який не оспорюється

боржником;

 розмір заборгованості із страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне

страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, з по-

датків і зборів (обов’язкових платежів);

 розмір заборгованості з відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю, ви-

платі заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської

винагороди;

 відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської

заборгованості;

 найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування

боржника;

 перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви боржника додаються:

1) рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про

звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 7

Закону про банкрутство;

2) бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером

підприємства-боржника;

3) перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та ва-

ртості на момент виникнення права застави;

4) рішення загальних зборів акціонерного товариства, учасників товариств з обмеже-

ною чи додатковою відповідальністю, яке визначає уповноважену особу акціонерів, учас-

ників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, якщо це питання було

вирішене ними;

5) протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника пра-

цівників боржника, уповноважену особу акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи

додатковою відповідальністю для участі в арбітражному процесі під час провадження у

справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів — рішення конферен-

ції (зборів) представників працівників боржника, уповноважених осіб акціонерів або учасни-

ків товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю;

6) інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

У разі якщо справа про банкрутство порушується за заявою боржника, боржник зо-

бов’язаний одночасно подати план санації відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Якщо на момент подання заяви про порушення справи про банкрутство в суд вже надій-

шли одна або кілька заяв про порушення справи про банкрутство одного боржника, суд роз-

глядає всі заяви, зокрема заяву кредитора або боржника, подану останньою.

Із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які

звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи

про банкрутство, справляється державне мито в розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян.

Кредитор зобов’язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство наді-

слати боржнику копії заяви та доданих до неї документів.

Досить часто не звертають уваги на те, що закон може покладати на боржника обов’язок

звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство. Так,

наприклад, боржник зобов’язаний звернутися до господарського суду з заявою про пору-

шення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

 задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконан-

ня грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

 орган боржника, який уповноважений відповідно до установчих документів або зако-

нодавства приймати рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення до

господарського суду з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

 при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможли-

вість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Слід звернути увагу на те, що боржник повинен подати заяву до господарського суду

протягом місяця з моменту виникнення відповідних обставин.

Суддя розглядає заяву про порушення справи про банкрутство та може прийняти її, від-

мовити в її прийнятті або повернути заяву без розгляду.

Суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банк-

рутство господарського товариства, якщо:

 боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій

України або до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності;

 подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованого або реорганізова-

ного (крім реорганізації у формі перетворення) господарського товариства;

 стосовно боржника вже порушено справу про банкрутство;

 якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в

сумі становлять менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не перед-

бачене Законом про банкрутство;

 вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Відмова у прийнятті заяви передбачає винесення ухвали, яка направляється заявнику не піз-

ніше п’яти днів із дня надходження заяви разом із заявою та доданими до неї документами.

Ухвалу про відмову у прийнятті заяви може бути оскаржено у встановленому порядку. У

разі скасування цієї ухвали заява вважається поданою в день первісного звернення до госпо-

дарського суду.

Заява про порушення справи про банкрутство може бути повернута заявникові.

Так, суддя не пізніше п’яти днів із дня надходження повертає заяву про порушення спра-

ви про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо:

 заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове стано-

вище якої не вказано;

 у заяві не вказано повне найменування сторін, їхню поштову адресу та інші відомості,

перелічені в ст. 7 Закону про банкрутство;

 не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

 заявник подав заяву до закінчення тимісячного строку виконання боржником своїх

грошових зобов’язань, передбаченого у абзаці 3 ст. 1 Закону про банкрутство;

 з інших підстав, передбачених ст. 63 Господарського процесуального кодексу України,

з урахуванням вимог Закону про банкрутство.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду

в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Якщо про порушення справи про банкрутство подається кілька заяв і одна заява поверта-

ється без розгляду, суддя розглядає інші заяви. Ухвала про повернення заяви про порушення

справи про банкрутство без розгляду може бути оскаржена у встановленому порядку.

Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявниками до опуб-

лікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрут-

ство або після такого опублікування, якщо протягом місячного строку не надійшло інших за-

яв кредиторів щодо задоволення їх вимог. Суд виносить ухвалу про відкликання заяви, якщо

це не порушує права боржника та кредиторів.

Якщо суддя прийняв заяву про порушення справи про банкрутство, він не пізніше ніж на

п’ятий день із дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з пи-

тань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство має містити відомості про:

 прийняття заяви до розгляду;

 введення процедури розпорядження майном боржника;

 призначення розпорядника майна;

 дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на три-

дцятий день із дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не

передбачено Законом про банкрутство;

 введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпоряд-

ника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні.

Боржник зобов’язаний до дати проведення підготовчого засідання подати до господарсь-

кого суду та заявнику відзив на заяву про порушення справи про банкрутство.

Відзив боржника на заяву про порушення справи про банкрутство повинен містити:

 наявні у боржника заперечення щодо вимог заявника (заявників);

 загальну суму заборгованості боржника перед кредиторами, у тому числі з заробітної

плати працівникам боржника, а також заборгованості із страхових внесків на загально-

обов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного

соціального страхування, з податків і зборів (обов’язкових платежів);

 відомості про наявне у боржника майно, у тому числі і кошти, які є на його рахунках у

банках чи інших фінансово-кредитних установах, поштові адреси банків чи інших фінансо-

во-кредитних установ.

Важливим у процедурі банкрутства є підготовче засідання господарського суду.

У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін,

розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Для виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації борж-

ника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов’язує заявника подати до

офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про пору-

шення справи про банкрутство.

Газетне оголошення має

містити повне найменування боржника, його поштову адресу,

банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості

про розпорядника майна.

У підготовчому засіданні суду чи під час розгляду справи про банкрутство суддя може

призначити експертизу.

У разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у

підготовчому засіданні з’ясовуються ознаки його неплатоспроможності.

Суддя у підготовчому засіданні розглядає заяву кредитора, відзив боржника та виносить

ухвалу, в якій визначаються:

 розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство;

 дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути скла-

дений та поданий до господарського суду на затвердження не пізніше двох місяців та десяти

днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

 дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після да-

ти проведення підготовчого засідання суду;

 дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше

трьох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

 дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про ви-

знання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення проваджен-

ня у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати прове-

дення підготовчого засідання суду.

Суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій

України або до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності;

2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реоргані-

зації у формі перетворення) юридичної особи;

3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому Законом

про банкрутство;

5) затверджено мирову угоду;

6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 Закону про банкрутство;

7) боржник виконав усі зобов’язання перед кредиторами;

8) кредитори не поставили вимоги до боржника після порушення провадження у справі

про банкрутство за заявою боржника.

У процедурі банкрутства може вводитися мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

 забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за

якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

 не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невико-

нання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових

внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів

(обов’язкових платежів).

§ 4. Розпорядження майном боржника

Процедура розпорядження майном боржника вводиться ухвалою про порушення прова-

дження у справі про банкрутство або ухвалою, прийнятою на підготовчому засіданні. Госпо-

дарський суд призначає розпорядника майна із осіб, зареєстрованих державним органом із

питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому

порядку Вищому господарському суду України.

У процедурі розпорядження майном господарський суд має право відсторонити керівника

боржника від посади та покласти виконання його обов’язків на розпорядника майна.

Слід зазначити, що протягом процедури розпорядження майном боржника органи прав-

ління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про:

 реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію борж-

ника;

 створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах;

 створення філій та представництв;

 виплату дивідендів;

 проведення боржником емісії цінних паперів;

 вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше

випущених акцій боржника.

Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному

друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов’язань ма-

ють право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника.

Незнання Закону про банкрутство досить часто має наслідком для кредитора негативні

економічні наслідки.

Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі

про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому

органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати

до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх

підтверджують.

Боржник разом із розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повніс-

тю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпо-

рядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду,

що порушив провадження у справі про банкрутство.

Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпоря-

дником майна до реєстру вимог кредиторів.

Фізичні особи та (або) юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника (далі

— інвестори), можуть подати розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника та

свої пропозиції щодо санації (план санації).

Досить часто на практиці не звертають уваги на те, що вимоги конкурсних кредиторів, що

заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, — не

розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою

затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк не може бути поновлений навіть у

випадках, коли у конкурсного кредитора були поважні причини для його пропуску.

Фізичні особи та (або) юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника (да-

лі — інвестори), можуть подати розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника та

свої пропозиції щодо санації (план санації).

Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після

проведення підготовчого засідання суду.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги

кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником

майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір

визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог

кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Усі визнані судом вимоги кредиторів мають включатися до реєстру вимог кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів має містити відомості про кожного кредитора, розмір його вимог

за грошовими зобов’язаннями чи зобов’язаннями щодо сплати страхових внесків на загаль-

нообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового держав-

ного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), черговість задово-

лення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору

при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду

розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і

час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання го-

сподарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог креди-

торів та уповноважену особу акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатко-

вою відповідальністю про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх

проведення.

Учасниками зборів кредиторів із правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких

включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь представник працівни-

ків боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи до-

датковою відповідальністю, арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу.

Збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів,

які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце

проведення зборів відповідно до вимог закону. Кредитори на зборах мають кількість голосів,

пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі

гривень.

Збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою або ініціати-

вою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становлять не менше однієї

третини всіх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї трети-

ни кількості голосів кредиторів.

Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються ар-

бітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) протягом

двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання.

Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника.

До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про:

 вибори членів комітету кредиторів;

 визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень, до-

строкове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів;

 інші питання, передбачені Законом про банкрутство.

Зазначимо, що обрання комітету кредиторів є основною функцією зборів кредиторів. Ко-

мітет кредиторів є органом, який представляє інтереси кредиторів у процедурі банкрутства.

Комітет кредиторів формується у складі не більше семи осіб. Вибори комітету кредиторів

проводяться за списком відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кре-

диторів.

До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:

 вибори голови комітету;

 скликання зборів кредиторів;

 підготовку та укладення мирової угоди;

 внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку

процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

 звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, ви-

знання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень

арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про при-

значення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, лікві-

датора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод

боржника, щодо яких є заінтересованість;

 інші питання, передбачені Законом про банкрутство.

У роботі комітету має право брати участь із правом дорадчого голосу арбітражний керую-

чий, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників това-

риств з обмеженою чи додатковою відповідальністю та у разі потреби представник органу,

уповноваженого управляти майном боржника, представник органу місцевого самоврядування.

§ 5. Санація

Санація — це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банк-

рутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована

на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в по-

вному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підпри-

ємства, боргів і капіталу та (або) зміни організаційно-правової та виробничої структури бор-

жника.

Досить часто санацію ототожнюють із досудовою санацією, що є неправильним. Досудо-

ва санація — це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може

здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор,

із метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-

господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових

заходів відповідно до законодавства. Основна відмінність досудової санації полягає в тому,

що вона проводиться до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

За клопотанням комітету кредиторів господарський суд має право винести ухвалу про

проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.

Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців. За клопотанням комітету кре-

диторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено або скоро-

чено ще до шести місяців.

Одночасно з винесенням ухвали про санацію господарський суд своєю ухвалою призна-

чає керуючого санацією. Ухвала про проведення санації та призначення керуючого санацією

набуває чинності з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у встановленому порядку.

З дня винесення ухвали про санацію:

 керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавст-

вом про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку,

передбаченого ст. 53 Закону про банкрутство;

 припиняються повноваження органів управління боржника — юридичної особи, пов-

новаження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління борж-

ника протягом трьох днів із дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого

санацією зобов’язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої до-

кументації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей;

 арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його

майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не пере-

шкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Зазначимо, що протягом трьох місяців із дня винесення ухвали про санацію боржника ке-

руючий санацією зобов’язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації борж-

ника.

План санації повинен визначати, зокрема, заходи щодо відновлення платоспроможності

боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні