Мельник О.О. Корпоративне право

Подождите немного. Документ загружается.

По-друге, до правових ознак належить мета, заради досягнення якої створено юридичну

особу. Ця мета має відповідати внутрішньому волевиявленню засновників. Мета є одним з

критеріїв, за якими відбувається визначення форм юридичних осіб. До юридичних осіб мож-

на віднести лише ту організацію, яка створена для досягнення законної мети. Прикладом за-

конної мети, заради якої створюється юридична особа, є отримання прибутку, яке характерне

для господарських товариств (ст. 84 ЦК України).

По-третє, юридична особа має найменування. Ця ознака дозволяє ідентифікувати юриди-

чних осіб, є критерієм їх розмежування. Четверта правова ознака — самостійна участь в пра-

вовідносинах. П’ята — самостійна відповідальність юридичної особи.

Проблема встановлення суб’єкта відповідальності є досить поширеною. Тому слід роз-

межовувати відповідальність посадової особи, відповідальність засновників та/або учасників

юридичної особи та відповідальність власне юридичної особи.

Самостійна відповідальність як ознака, що притаманна юридичній особі, характеризує здат-

ність юридичної особи відповідати за вчинення нею правопорушення. Така відповідальність, за

загальним правилом, полягає в покладенні на юридичну особу-правопорушника додаткового не-

сприятливого для неї обов’язку. Відповідальність може носити матеріальний (накладення на

юридичну особу штрафу і т. ін.) або організаційний характер (поділ юридичної особи-

монополіста, призупинення дії ліцензії, заборона здійснювати певні види діяльності тощо).

До другої групи ознак господарського товариства можна віднести ознаки, що характери-

зують його як підприємницьке товариство. Основними ознаками цієї групи є об’єднання осіб

(учасників) та майна, участь осіб у товаристві, мета діяльності товариства, — одержання

прибутку. Слід зазначити, що не всі господарські товариства створюються для одержання

прибутку. Винятки з цього правила може встановлювати закон. До ознак цієї групи також

слід віднести розподіл прибутку, одержаного товариством, між його учасниками.

Третю групу ознак становлять ознаки, які є специфічними для господарського товариства

і дозволяють відрізнити його від інших підприємницьких товариств. До ознак даної групи

відносять складне корпоративне управління, наявність статутного (складеного) капіталу, а

також дольовий характер капіталу господарського товариства.

Складне корпоративне управління передбачає здійснення управління господарським то-

вариством системою органів, кожен з яких має свою компетенцію.

У господарських товариствах обов’язково має формуватися статутний (в акціонерному това-

ристві, товаристві з обмеженою та додатковою відповідальністю) або складений (повне та коман-

дитне товариство) капітал. Закон для окремих господарських товариств встановлює мінімальний

розмір статутного капіталу. В законодавчому порядку також визначаються загальні засади фор-

мування, зменшення та збільшення статутного (складеного) капіталу господарських товариств.

Статутний (складений) капітал має бути поділений на частки між учасниками товариства.

При цьому у разі створення господарського товариства однією особою всі частки у статут-

ному капіталі належатимуть одному учаснику.

§ 2. Система господарських товариств

Залежно від характеру участі осіб у господарському товаристві всі господарські товарис-

тва поділяються на дві великі групи.

Господарські товариства першої групи називають об’єднаннями капіталу. Товариства цієї

групи характеризуються:

 майновою участю осіб (слід зазначити, що особисті якості учасників, як правило, зна-

чення не мають);

 наявністю статуту;

 розгалуженою системою органів управління;

 необхідністю виконувати вимоги щодо розміру статутного капіталу товариства;

 тим, що учасники, за загальним правилом, не несуть відповідальність за зо-

бов’язаннями товариства;

 тим, що учасники не повинні вирішувати поточні справи товариства.

До даної групи належать акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальніс-

тю та товариство з додатковою відповідальністю.

Акціонерним називають господарське товариство, статутний капітал якого поділено на

визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими по-

свідчуються акціями.

Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм

майном.

Акціонери не відповідають за зобов’язаннями товариства і несуть ризик збитків,

пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать. Акціонери, які

не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених статутом, відповідають за зо-

бов’язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю — це засноване одним або кількома особами

товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється стату-

том. Учасники товариства не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків,

пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома

особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.

Учасники товариства солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зо-

бов’язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково

кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу.

Господарські товариства другої групи називають об’єднаннями осіб (персональними

об’єднаннями). Господарські товариства цієї групи характеризуються:

 особистою та майновою участю осіб (особисті якості учасників мають велике значен-

ня, оскільки учасники виступають від імені товариства);

 наявністю засновницького (установчого) договору;

 тим, що управління товариством здійснюють за спільною згодою повні учасники;

 тим, що від імені товариств осіб, за загальним правилом, діють повні учасники;

 відсутністю законодавчих вимог щодо розміру та порядку формування складеного ка-

піталу товариства;

 тим, що повні учасники несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім

своїм майном.

До даної групи належать повне товариство та командитне товариство.

Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здій-

снюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (суб-

сидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім майном, що їм належить.

Командитне товариство — це товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють

від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну)

відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є

один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю то-

вариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

§ 3. Правосуб’єктність господарського

товариства

Правосуб’єктністю називають засновану на нормах права здатність особи бути суб’єктом

прав та обов’язків. Основними складовими правосуб’єктності є правоздатність та дієздатність.

Правоздатність — це здатність особи (фізичної чи юридичної) бути носієм прав та

обов’язків.

Дієздатністю є здатність особи (фізичної чи юридичної) своїми діями набувати та реалі-

зовувати

права, створювати для себе обов’язки.

Цивільний кодекс України передбачає, що «юридична особа здатна мати такі ж цивільні

права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю при-

родою можуть належати лише людині.

Господарські товариства мають загальну (універсальну) правоздатність, яка дає їм мож-

ливість брати участь у будь-яких цивільних правовідносинах, мати майнові та особисті не-

майнові права.

Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена тільки за рішенням суду.

Слід зазначити, що господарське товариство, яке має намір здійснювати ліцензований вид

діяльності, може займатися цією діяльністю тільки після отримання відповідної ліцензії. Ви-

ди діяльності, які підлягають ліцензуванню, визначаються законом.

Господарське товариство реалізує свою правоздатність через свої органи, які діють відпо-

відно до установчих документів та закону, або ж через своїх учасників.

Слід зазначити, що від імені господарського товариства в майновому обороті виступають

відповідні органи управління чи учасники. Склад органів управління господарського товари-

ства певного виду, їх компетенція і порядок створення регламентують закон та установчі до-

кументи. Так, в акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, обов’язково слід

створити три органи управління: загальні збори акціонерів, наглядову раду та виконавчий

орган.

Прикладом господарського товариства, від імені якого виступають учасники, є повне то-

вариство. ЦК України передбачає, що «кожний учасник повного товариства має право діяти

від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть

справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам».

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів господарського товариства чи

закону виступає від його імені, зобов’язана діяти в інтересах господарського товариства, до-

бросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з чинним законодавством члени органу господарського товариства та інші особи,

які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені господарського то-

вариства, порушують свої обов’язки щодо представництва, несуть солідарну відповідаль-

ність за збитки, завдані ними господарському товариству.

Правосуб’єктність виникає у господарського товариства з моменту його створення і при-

пиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його припинення. Слід

зазначити, що господарське товариство вважатиметься створеним з моменту його державної

реєстрації.

§ 4. Найменування та місцезнаходження господарського товариства

Кожна юридична особа, у тому числі і господарське товариство, повинна мати своє на-

йменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Наймену-

вання юридичної особи викладається державною мовою.

Найменування господарського товариства повинно містити зазначення виду товариства, а

також інші необхідні відомості, зокрема:

1. Повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити

назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне това-

риство).

2. Найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити назву товарист-

ва, а також слова «товариство з обмеженою відповідальністю».

3. Найменування товариства з додатковою відповідальністю має містити назву товарист-

ва, а також слова «товариство з додатковою відповідальністю».

4. Найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх його учасни-

ків, слова «повне товариство» або містити ім’я (найменування) одного чи кількох учасників з

доданням слів «і компанія», а також слова «повне товариство».

5. Найменування командитного товариства має містити імена (найменування) всіх повних

учасників, слова «командитне товариство» або містити ім’я (найменування) хоча б одного

повного учасника з доданням слів «і компанія», а також слова «командитне товариство».

Якщо у найменування командитного товариства включене ім’я вкладника, такий вкладник

стає повним учасником товариства.

9 червня 2004 р. наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та

підприємництва № 65 затверджено Вимоги щодо написання найменування юридичної особи

або її відокремленого підрозділу, які слід враховувати при обранні найменування господар-

ського товариства.

Обираючи найменування господарського товариства необхідно пам’ятати про декілька

правил. По-перше, господарське товариство не має права використовувати найменування

іншої юридичної особи. По-друге, найменування господарського товариства не може вказу-

вати на належність товариства до органів державної влади чи органів місцевого самовряду-

вання.

Таким чином, забороняється використовувати в найменуванні господарського товариства

повне чи скорочене найменування органу державної влади та органу місцевого самовряду-

вання або похідні від цих найменувань.

По-третє, в найменуванні господарського товариства заборонено використовувати істо-

ричні державні найменування, перелік яких встановлює Кабінет Міністрів України. По-

четверте, у назві господарського товариства не можна використовувати слово «національ-

ний». По-п’яте, назва господарського товариства не може містити посилання на організацій-

но-правову форму (крім випадків, передбачених пунктом 1.8 Вимог щодо написання на-

йменування юридичної особи).

Встановлюючи обмеження щодо найменувань, держава захищає юридичних осіб від не-

добросовісної конкуренції. Так, зокрема, ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної

конкуренції» від 07.06.96 № 236/96-ВР визнає неправомірним використання без дозволу упов-

новаженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, ін-

ших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх

творів, періодичних видань, зазначень походження товарів, що може призвести до змішування

з діяльністю іншого суб’єкта господарювання (підприємця), який має пріоритет на їх викорис-

тання. При цьому використання у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не

визнається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент,

що виключає змішування з діяльністю іншого суб’єкта господарювання (підприємця).

Найменування господарського товариства вказується в його установчих документах і

вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Зазначимо, що господарське товариство може мати повне та скорочене найменування.

Скорочують, як правило, організаційно-правову форму юридичної особи.

Повне найменування господарського товариства не повинно перевищувати 182 символи,

скорочене — 38 символів.

При написанні найменування юридичної особи використовуються букви українського

алфавіту та такі розділові знаки та символи: лапки (« «), крапка (.), кома (,), дужки /( )/, апо-

строф (’), дефіс (-), тире (—), знак (№), знак оклику (!), знак (/), а також у разі необхідності

цифри: арабські (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 0) та римські (I, II, III, IV, V, VI, VII, VIII, IX, X). В

установчих документах та при заповненні реєстраційної картки використовуються прописні

букви українського алфавіту (А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Є, Ж, З, И, І, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У,

Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Щ, Ь, Ю, Я).

Використання інших символів, розділових знаків у найменуванні юридичної особи забо-

ронено.

Назва господарського товариства береться у лапки та зазначається безпосередньо після

організаційно-правової форми суб’єкта господарювання. Використання лапок у найменуван-

ні господарського товариства не є ознакою для визначення тотожності найменувань.

Вищий орган управління господарського товариства може прийняти рішення про зміну його

найменування. Зміна найменування господарського товариства, яка не пов’язана зі зміною орга-

нізаційно-правової форми, потребуватиме внесення змін до його установчих документів. Якщо

ж найменування змінюється внаслідок зміни організаційно-правової форми юридичної особи,

товариство має дотримуватися порядку проведення процедури перетворення.

У разі зміни товариством свого найменування воно зобов’язано помістити оголошення

про це в друкованих засобах масової інформації, у яких публікуються відомості про держав-

ну реєстрацію юридичної особи, та повідомити про це всім особам, з якими воно перебуває у

договірних відносинах.

Місцезнаходженням господарського товариства є адреса органу або особи, які відповідно

до установчих документів господарського товариства чи закону виступають від його імені.

Місцезнаходженням акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю

та товариства з додатковою відповідальністю вважається:

1) адреса органу, який відповідно до статуту господарського товариства виступає від його

імені (таким органом є виконавчий орган);

2) адреса органу чи особи, які відповідно до закону виступають від імені товариства. Ни-

ми можуть бути, зокрема ліквідаційна комісія чи ліквідатор, арбітражний керуючий тощо.

Місцезнаходженням повного та командитного товариств є:

1) адреса особи, яка відповідно до засновницького договору господарського товариства

виступає від його імені (повні учасники);

2) адреса органу чи особи, які відповідно до закону виступають від імені товариства (лік-

відаційна комісія чи ліквідатор, арбітражний керуючий тощо).

Місцезнаходження господарського товариства є конкретною адресою, яка складається з

назви вулиці чи іншого типу елемента вулично-дорожньої мережі, номеру будинку та квар-

тири (офісу, кімнати), назви міста, області, назви країни та поштового індексу.

За законом, місцезнаходження господарського товариства повинно бути в Україні, тобто

фактично орган чи особа, які діють від імені товариства, мають перебувати в Україні.

Зазначимо, що ЦК України не відносить місцезнаходження до обов’язкових складових

установчих документів господарського товариства. Це значно полегшує зміну місцезнахо-

дження господарського товариства. Адже відсутність місцезнаходження в установчих докуме-

нтах не потребуватиме внесення змін до них у разі зміни місцезнаходження товариства.

Місцезнаходження господарського товариства має велике значення під час реалізації гос-

подарським товариством своїх прав та обов’язків. Місцезнаходження товариства є адресою,

за якою офіційно з ним листуються контрагенти. Кредиторам (позивачам) також варто мати

на увазі, що у разі необхідності вирішити спір у судовому порядку, позовна заява та інші до-

кументи мають направлятися за місцезнаходженням боржника (відповідача).

Місцезнаходження відповідної особи (відповідача, боржника) визначає також територіа-

льну підсудність справ суду (тобто визначення того, який саме суд має розглянути ту чи ін-

шу справу, вирішити той чи інший спір). Так, наприклад, справи у спорах, що виникають у

ході виконання господарських договорів, розглядаються господарським судом за місцезна-

ходженням відповідача. Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за мі-

сцезнаходженням боржника.

Зазначимо, що виконавче провадження здійснюється за місцезнаходженням боржника.

З місцезнаходженням товариства закон пов’язує також певні дії, зокрема проведення за-

гальних зборів акціонерів. Так, Закон про господарські товариства передбачає, що загальні

збори акціонерів проводяться на території України, як правило, за місцезнаходженням акціо-

нерного товариства.

Місцезнаходження господарського товариства зазначається під час його державної реєст-

рації в реєстраційній картці та вноситься до Свідоцтва про державну реєстрацію господарсь-

кого товариства та до Єдиного державного реєстру.

Зазначимо, що Закон про державну реєстрацію до підстав для заміни свідоцтва про

державну реєстрацію господарського товариства відносить внесення змін до відомостей

про юридичну особу, якщо ці зміни пов’язані зі зміною місцезнаходження юридичної

особи.

Господарське товариство має право змінити своє місцезнаходження. Змінюючи місцезна-

ходження товариства, слід враховувати те, що зміна місцезнаходження може відбуватися у

межах однієї адміністративно-територіальної одиниці або передбачати зміну адміністратив-

но-територіальної одиниці. У першому випадку необхідно замінити всі офіційні документи,

які містять місцезнаходження товариства (Свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про

взяття на облік платника податку за формою 4-ОПП, Свідоцтво платника ПДВ, довідку з

ЄДРПОУ та інші документи). При цьому товариство залишиться на обліку в органах держа-

вної податкової служби, пенсійного фонду, фондів соціального страхування тієї самої адмі-

ністративно-територіальної одиниці. В другому випадку товариство має бути зняте з обліку в

усіх згаданих органах за старим місцезнаходженням та взяте на облік у відповідних органах

за новим місцезнаходженням. Зазначимо, що зняття з обліку передбачає проведення компле-

ксної перевірки платника податків/відповідних зборів.

Факт зміни місцезнаходження підлягає державній реєстрації. Для проведення державної

реєстрації зміни місцезнаходження господарського товариства засновники (учасники) або

уповноважений ними орган чи особа подають особисто (надсилають рекомендованим листом

з описом вкладення) органу державної реєстрації такі документи:

 заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установ-

чих документів господарського товариства;

 примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення про внесення змін до

установчих документів;

 оригінали установчих документів господарського товариства з відміткою про їх дер-

жавну реєстрацію або документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізо-

ваному друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату оригіналів установ-

чих документів;

 два примірники змін до установчих документів господарського товариства у вигляді

окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції;

 документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної

реєстрації змін до установчих документів.

Державний реєстратор видає господарському товариству нове Свідоцтво про державну

реєстрацію, а також старе Свідоцтво з відміткою про видачу нового свідоцтва.

Господарське товариство не пізніше 13-ти місяців з дня подачі (надіслання рекомендова-

ним листом) останньої реєстраційної картки, що містить відомості про товариство, зо-

бов’язане подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну

картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність господарського

товариства за його місцезнаходженням, то у разі неодержання реєстраційної картки про під-

твердження відомостей про юридичну особу протягом 13-ти місяців з дня подачі останньої

реєстраційної картки, а також у разі одержання державним реєстратором від органу держав-

ної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність господарського

товариства за його місцезнаходженням, державний реєстратор зобов’язаний у строк, що не

перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки

про підтвердження відомостей про господарське товариство, або з дати одержання повідом-

лення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом госпо-

дарському товариству повідомлення про необхідність подання державному реєстратору ре-

єстраційної картки про підтвердження відомостей про господарське товариство.

У повідомленні зазначаються підстава його надіслання, остання дата одержання держав-

ним реєстратором реєстраційної картки від господарського товариства або найменування ор-

гану державної податкової служби, який надіслав повідомлення про відсутність господарсь-

кого товариства за його місцезнаходженням, та дата цього повідомлення.

У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відді-

лення зв’язку про відсутність господарського товариства за вказаною адресою або неподання

господарським товариством протягом місяця з дати направлення йому відповідного повідом-

лення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний

реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність господар-

ського товариства за його місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відо-

мостей про юридичну особу.

Зазначимо, що згідно зі ст. 38 Закону про державну реєстрацію наявність в Єдиному дер-

жавному реєстрі запису про відсутність господарського товариства за вказаним його місце-

знаходженням є однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення го-

сподарського товариства, що не пов’язано з банкрутством.

Навчальні завдання

1. Навести визначення поняття «господарське товариство», що містяться у чинному зако-

нодавстві України.

2. Порівняти поняття «господарське товариство» та «товариство». Назвати їх спільні та

відмінні риси.

3. Назвати форми господарських товариств.

4. Скласти перелік ознак акціонерного товариства.

5. Дати порівняльну характеристику універсальної та спеціальної правоздатності.

6. Перелічити господарські товариства, від імені яких виступають учасники.

7. Скласти перелік відомостей, які заборонено використовувати у найменуванні господар-

ського товариства.

8. Скласти перелік символів, які дозволено використовувати у разі написання наймену-

вання господарського товариства.

9. Охарактеризувати скорочене найменування господарського товариства.

10. Послідовно перелічити дії, які необхідно вчинити у разі зміни найменування госпо-

дарського товариства.

11. Скласти перелік документів, які можуть підтверджувати місцезнаходження господар-

ського товариства.

12. Послідовно перелічити етапи зміни місцезнаходження господарського товариства.

13. Охарактеризувати наслідки відсутності господарського товариства за його місцезна-

ходженням.

Завдання для перевірки

знань

1. Назвати ознаки господарського товариства.

2. Навести основні характерні риси об’єднань капіталів.

3. Назвати характерні риси об’єднань осіб.

4. Назвати господарські товариства — об’єднання капіталів та господарські товариства —

об’єднання осіб.

5. Назвати господарські товариства, від імені яких виступають учасники.

6. Назвати складові найменування господарського товариства.

7. Охарактеризувати скорочене найменування господарського товариства.

8. Перелічити органи, які здійснюють державну реєстрацію внесення змін до наймену-

вання господарського товариства.

9. Назвати документи, які опосередковують зміну місцезнаходження господарського то-

вариства.

10. Перелічити документи, які необхідно подати державному реєстратору для проведення

державної реєстрації зміни найменування господарського товариства.

Глава 3. ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ

§ 1. Створення господарських товариств: основні положення

§ 2. Державна реєстрація господарських товариств

§ 3. Правові наслідки порушення порядку створення господарського товариства

§ 4. Установчі документи господарських товариств: зміст та порядок оформлення

§ 5. Внесення змін до установчих документів господарських товариств

§ 6. Визнання установчих документів господарського товариства недійсними

§ 7. Втрата установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію гос-

подарського товариства

§ 1. Створення господарських товариств: основні положення

Господарські товариства, як і інші юридичні особи в Україні, можуть створюватися в

розпорядчому, дозвільному (наприклад, установи банків) чи нормативно-явочному порядку.

Останній є нині найпоширенішим.

Нормативно-явочний порядок створення господарських товариств означає, що законодав-

ство встановлює ряд правил та вимог, яких слід дотримувати під час формування господар-

ських товариств. Якщо засновники виконали всі вимоги закону, орган державної реєстрації

не має права відмовити у реєстрації господарських товариств. Так, наприклад, заборонено

відмовляти у реєстрації господарського товариства через недоцільність його заснування.

Господарські товариства можуть бути створені двома шляхами. По-перше, шляхом засну-

вання, та, по-друге, шляхом реорганізації однієї або кількох юридичних осіб у господарське

товариство (перетворення, злиття, виділення та поділу).

Процедура заснування господарського товариства передбачає два етапи. Перший етап —

організація господарського товариства, або підготовчий етап. Другий етап — державна ре-

єстрація господарського товариства.

Організація господарського товариства передбачає вчинення ряду дій, зокрема:

а) визначення кола учасників господарського товариства;

б) обрання організаційно-правової форми господарського товариства;

в) визначення найменування господарського товариства;

г) резервування найменування господарського товариства (проводиться за бажанням уча-

сників). Засновник (засновники) юридичної особи мають право зарезервувати найменування

юридичної особи строком на два місяці, а для відкритих акціонерних товариств — строком

на дев’ять місяців;

д) розроблення та затвердження установчих документів;

е) повне або часткове формування статутного капіталу товариства у випадках, визначених

законом або рішенням учасників.

Другим, основним, етапом заснування господарського товариства є державна реєстрація

господарського товариства.

§ 2. Державна реєстрація господарських товариств

Державна реєстрація має важливе практичне значення, адже з моменту її здійснення за

господарським товариством визнається статус юридичної особи.

Державна реєстрація господарських товариств та інших юридичних осіб регламентована

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»

від 15.05.03 № 755-IV (далі — Закон про державну реєстрацію).

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців — це засвідчення фа-

кту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення

статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які перед-

бачені зазначеним Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного

реєстру. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться

державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного

значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за

місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

Слід зазначити, що місцезнаходженням юридичної особи — це адреса органу або особи, які

відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Для проведення державної реєстрації господарського товариства засновник (засновники)

або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати

рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

 заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації господарського

товариства. При заснуванні нового господарського товариства подається реєстраційна картка

за формою № 1, у випадку створення господарського товариства шляхом реорганізації дію-

чої (діючих) юридичної особи (юридичних осіб) — реєстраційна картка за формою № 2;

 копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення господар-

ського товариства у випадках, передбачених законом (найчастіше таким документом є про-

токол загальних зборів учасників господарського товариства);

 два примірники установчих документів;

 документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної ре-

єстрації господарського товариства. Зазначимо, що за проведення державної реєстрації гос-

подарського товариства сплачують реєстраційний збір у розмірі десяти неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян, тобто 170,00 гривень.

Це перелік обов’язкових документів, які подають для державної реєстрації будь-якого го-

сподарського товариства.

Державному реєстратору в окремих випадках можуть також подаватися такі документи:

 чинна довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування госпо-

дарського товариства (подається, якщо проводилося резервування найменування господарсь-

кого товариства);

 копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів

України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб’єктів господарюван-

ня (подається у випадках, що передбачені законом);

 документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до

статутного фонду (статутного або складеного капіталу) господарського товариства в розмірі,

який встановлено законом (подається у разі державної реєстрації господарського товариства,

для якого законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду [статутного або

складеного капіталу]);

 звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних

паперів та фондового ринку України (подається у разі державної реєстрації відкритих акціо-

нерних товариств);

 документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження,

зокрема, витяг із торговельного, банківського або судового реєстру (подається у випадку

державної реєстрації господарського товариства, засновником [засновниками] якої є інозем-

на юридична особа).

Державному реєстратору заборонено вимагати додаткові документи для проведення дер-

жавної реєстрації юридичної особи, зокрема документ, що підтверджує місцезнаходження

господарського товариства.

Документи, які подані для проведення державної реєстрації господарського товариства,

приймаються за описом.

Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для прове-

дення державної реєстрації господарського товариства, якщо:

 документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації;

 документи не відповідають вимогам, які встановлені частинами 1, 2, 4–7 ст. 8 та ч. 5

ст. 10 Закон про державну реєстрацію;

 документи подані не в повному обсязі.

Про залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації господарсь-

кого товариства, без розгляду засновнику або уповноваженій ним особі не пізніше наступно-

го робочого дня з дати їхнього надходження державним реєстратором видається (надсила-

ється рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням

підстав залишення документів без розгляду та документи, що подавалися для проведення

державної реєстрації господарського товариства, відповідно до опису.

Якщо немає підстав для залишення документів, які подані для проведення державної ре-

єстрації господарського товариства, без розгляду, державний реєстратор зобов’язаний пере-

вірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації

господарського товариства. До зазначених підстав належать:

 невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення держав-

ної реєстрації господарського товариства, відомостям, які зазначені в документах, що подані

для проведення державної реєстрації господарського товариства;

 невідповідність установчих документів господарського товариства вимогам ч. 3 ст. 8

Закону про державну реєстрацію;

 порушення порядку створення господарського товариства, який встановлено законом,

зокрема: наявність обмежень на зайняття відповідних посад, установлених законом щодо

осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;

 невідповідність відомостей про засновників (учасників) господарського товариства

відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

 наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) господарського това-

риства або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом 4 ч. 2 ст.35

Закону про державну реєстрацію;

 наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню

господарського товариства, що має намір зареєструватися;

 використання у найменуванні господарського товариства повного чи скороченого на-

йменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від

цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється

Кабінетом Міністрів України.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допуска-

ється.

Державний реєстратор вносить до реєстраційної картки на проведення державної реєст-

рації господарського товариства ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдино-

го державного реєстру підприємств та організацій України та вносить до Єдиного державно-

го реєстру запис про проведення державної реєстрації господарського товариства на підставі

відомостей цієї реєстраційної картки.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстра-

ції господарського товариства є датою державної реєстрації господарського товариства.

Строк державної реєстрації господарського товариства не повинен перевищувати трьох

робочих днів із дати надходження документів для проведення державної реєстрації госпо-

дарського товариства.

Свідоцтво про державну реєстрацію господарського товариства повинно бути оформ-

лено і видано (надіслано рекомендованим листом за описом вкладення) засновнику або

уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з

дати державної реєстрації господарського товариства. Разом із свідоцтвом про державну

реєстрацію господарського товариства засновнику або уповноваженій ним особі видаєть-

ся (надсилається рекомендованим листом) один примірник оригіналу установчих докуме-

нтів із відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації господар-

ського товариства.

У бланку свідоцтва про державну реєстрацію господарського товариства зазначено: на-

йменування господарського товариства; ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру

підприємств і організацій України; місцезнаходження господарського товариства; місце про-

ведення державної реєстрації; дата проведення державної реєстрації; прізвище та ініціали

державного реєстратора.

Свідоцтво про державну реєстрацію підписує державний реєстратор та засвідчує його пе-

чаткою.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстра-

ції господарського товариства зобов’язаний передати відповідним органам статистики,

державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхуван-

ня повідомлення про проведення державної реєстрації господарського товариства із за-

значенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру

та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації господарського

товариства.

Підставою для взяття господарського товариства на облік в органах статистики, дер-

жавної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування є

надходження до цих органів повідомлення державного реєстратора про проведення дер-

жавної реєстрації господарського товариства та відомостей із відповідної реєстраційної

картки.

Зазначимо, що господарське товариство як підприємницьке товариство, яке має намір

здійснювати господарську діяльність, поряд із державною реєстрацією має вчинити ще ряд

дій, зокрема:

 одержати довідку з ЄДРПОУ в органі статистики;

 одержати в органах МВС дозвіл на виготовлення печаток і штампів та виготовити їх;

 стати на облік в органах державної податкової служби як платник податків;

 стати на облік в Пенсійному фонді, фонді соціального страхування від нещасних ви-

падків на виробництві та професійних захворювань, фонді соціального страхування з тимча-

сової втрати працездатності, центрі зайнятості;

 відкрити поточний рахунок в установі банку.

Якщо діяльність, якою має намір займатися господарське товариство, потребує одержан-

ня дозволу, ліцензії, патенту, товариство має одержати відповідний документ.

§ 3. Правові наслідки порушення порядку

створення господарського товариства

На практиці трапляються випадки, коли учасники порушують порядок створення госпо-

дарського товариства. Пояснити це можна тим, що не всі учасники звертаються по юридичну

допомогу, а самостійно з’ясувати сутність процедури створення вони не можуть.

До порушень порядку створення господарського товариства можна віднести:

 наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб,

які зазначені як посадові особи органу управління господарського товариства;

 невідповідність відомостей про засновників (учасників) господарського товариства

відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

 наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) господарського това-

риства або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені законом (так, закон

забороняє проводити державну реєстрацію господарського товариства, засновником [учас-

ником] якого є юридична особа, щодо якої прийнято рішення про припинення);

 наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню

господарського товариства, яке має намір зареєструватися;

 використання у найменуванні господарського товариства повного чи скороченого на-

йменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від

цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлено Ка-

бінетом Міністрів України.

Порушення порядку створення господарського товариства є однією з підстав для відмови

у проведенні державної реєстрації господарського товариства.

За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації господарського това-

риства державний реєстратор зобов’язаний не пізніше трьох робочих днів із дати надхо-

дження документів для проведення державної реєстрації видати (надіслати рекомендованим

листом з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі повідомлення про від-

мову в проведенні державної реєстрації із зазначенням підстав для такої відмови та докумен-

ти, що подавалися для проведення державної реєстрації господарського товариства, відпові-

дно до опису.

Слід зазначити, що реєстраційний збір у разі відмови у проведенні державної реєстрації

господарського товариства не повертається.

Відмова у державній реєстрації господарського товариства спрямована на те, щоб ство-

рювані господарські товариства відповідали вимогам закону. Таким чином, учасники госпо-

дарського товариства можуть усунути виявлені недоліки і повторно подати державному ре-

єстратору відповідний пакет документів.

Якщо учасники вважають відмову у державній реєстрації необґрунтованою, вони можуть

оскаржити її в суді.