Мельник О.О. Корпоративне право

Подождите немного. Документ загружается.

§ 4. Установчі документи господарських товариств:

зміст та порядок оформлення

Установчі документи — це документи, на підставі яких утворюється і діє юридична осо-

ба. Вони визначають індивідуальні особливості статусу конкретної юридичної особи в межах

чинного законодавства. В установчих документах виражена воля засновників створити гос-

подарське товариство, наділити його статутним капіталом, а також визначені взаємини між

учасниками, між учасниками і самим товариством тощо.

До установчих документів господарських товариств чинне законодавство відносить статут

(на підставі статуту діють акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю та

товариство з додатковою відповідальністю), засновницький договір (укладають учасниками по-

вного товариства та командитного товариства з двома і більше повними учасниками), меморан-

дум (є установчим документом командитного товариства з одним повним учасником).

Установчі документи містять положення двох видів: обов’язкові (визначені законом) та

факультативні (ті, що визначені учасниками в кожному конкретному випадку).

Установчі документи господарського товариства, а також зміни до них, викладаються пись-

мово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо за-

коном не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на уста-

новчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом,

установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.

Досить часто на практиці виникають проблеми, пов’язані із вчиненням нотаріальних дій

під час оформлення установчих документів. Зокрема ототожнюють такі дії, як посвідчення

договору та засвідчення справжності підпису на документі.

Необхідність нотаріального засвідчення справжності підписів засновників (учасників) на

статуті та меморандумі пов’язана з вимогою п. 5 ст. 8 та п. 5 ст. 42 Закону про державну ре-

єстрацію, яким передбачено, що «підписи засновників (учасників) на установчих документах

повинні бути нотаріально посвідчені».

Під час вчинення цієї нотаріальної дії нотаріус засвідчує тільки той факт, що ста-

тут/меморандум підписані саме тими особами, які фігурують як засновники (учасники) гос-

подарського товариства, що повною мірою відповідає вимогам пп. 260, 261 Інструкції про

порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерст-

ва юстиції України від 03.03.04 № 20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України

03.03.04 за № 283/8882.

Згідно з цими пунктами нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст

яких не суперечить закону і які не мають характеру угод та не містять відомостей, що ганьб-

лять честь і гідність людини. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує фак-

ти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою.

Державне мито за нотаріальне засвідчення справжності підпису на установчому договорі має

справлятись за ставкою, визначеною у підпункті «р» п. 3 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України

«Про державне мито», тобто у розмірі 0,02 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Наступною нотаріальною дією є посвідчення угоди (в нашому випадку на бажання учас-

ників може бути нотаріально посвідчений засновницький договір).

Нотаріуси зобов’язані роз’яснити сторонам зміст і значення поданого ними проекту за-

сновницького договору і перевірити, чи відповідає зміст посвідчуваного засновницького до-

говору вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Державне мито при нотаріальному посвідченні засновницького договору має стягуватися

за ставкою, визначеною у пп. »е» п. 3 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про держа-

вне мито», тобто у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Зазначимо, що засновницький договір не підлягає оцінці, розмір статутного капіталу,

розмір вкладів учасників не є ціною або сумою цього договору. Саме тому засновницький

договір належить до договорів, що не підлягають оцінці.

Установчі документи слід погоджувати з органами Антимонопольного комітету України у

випадках, передбачених Положенням про концентрацію, затвердженим Розпорядженням Ан-

тимонопольного комітету України від 19.02.02 № 33-р. Так, попереднє одержання дозволу Ко-

мітету або Адміністративної колегії Комітету на концентрацію є обов’язковим, коли сукупна

вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації з урахуванням

відносин контролю за останній фінансовий рік, зокрема за кордоном, перевищує суму, еквіва-

лентну 12 мільйонам євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в

останній день фінансового року у випадках, передбачених Положенням про концентрацію.

Відповідальність за зміст установчих документів несуть учасники господарського товариства.

Статут є локальним актом таких господарських товариств, як акціонерне товариство, то-

вариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю. Зага-

льними відомостями, що зазначені в статутах усіх товариств, є: найменування товариства,

органи управління товариством, їхня компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок

вступу до товариства та виходу з нього.

Поряд із цими відомостями до статуту входять і відомості, необхідні для окремих форм

господарських товариств.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповіда-

льністю має містити відомості про: розмір статутного капіталу товариства з визначенням ча-

стки кожного учасника, склад і компетенцію органів управління товариством, порядок при-

йняття ними рішень, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання

(переходу) часток у статутному капіталі товариства.

Статут акціонерного товариства має містити відомості про:

1) повне та скорочене найменування товариства українською мовою;

2) тип товариства;

3) розмір статутного капіталу;

4) розмір резервного капіталу;

5) номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених то-

вариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій, а також наслід-

ки невиконання зобов’язань з викупу акцій;

6) умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції това-

риства чи у привілейовані акції іншого класу у випадках, якщо товариством передбачений

випуск привілейованих акцій;

7) права акціонерів — власників привілейованих акцій кожного класу;

8) наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього

товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації;

9) порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів;

10) порядок скликання та проведення загальних зборів;

11) компетенцію загальних зборів;

12) спосіб повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному загальних зборів;

13) склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликан-

ня їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та

їх компетенції;

14) порядок внесення змін до статуту;

15) порядок припинення товариства.

Статут акціонерного товариства може містити й інші положення, що не суперечать зако-

нодавству.

Статут слід відрізняти від цивільно-правового договору, оскільки для затвердження ста-

туту та внесення змін до нього свою волю мають висловити більшість учасників, а не кожен

із них (одностайності немає).

При оформленні статуту слід керуватися положеннями ст. 8 Закону про державну реєстра-

цію, згідно з якою «установчі документи юридичної особи, а також зміни до них викладаються

письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), як-

що законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на

установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені зако-

ном, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади».

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Засновницький (установчий) договір — цивільно-правовий договір, на підставі якого утво-

рюються та діють повні товариства та командитні товариства з 2 і більше повними учасниками.

У засновницькому договорі господарського товариства визначаються зобов’язання учас-

ників створити товариство, порядок їхньої спільної діяльності щодо його створення, умови

передання товариству майна учасників.

Додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору встановлені окремо для повного

і командитного товариства.

Аналіз положень Цивільного та Господарського кодексів України, Закону про господар-

ські товариства дає можливість дійти висновку про те, що засновницький договір коман-

дитного товариства має містити відомості про:

 найменування командитного товариства;

 вид товариства;

 предмет і мету (цілі) діяльності товариства;

 склад засновників та учасників;

 порядок спільної діяльності учасників щодо утворення товариства;

 управління діяльністю товариства та участі в ньому засновників;

 порядок вступу до товариства та виходу з нього;

 розмір та склад складеного капіталу товариства;

 порядок внесення вкладів учасниками до складеного капіталу товариства;

 розмір частки кожного учасника у складеному капіталі товариства;

 порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі товариства;

 сукупний розмір вкладів вкладників у майні товариства та розмір, склад і порядок вне-

сення ними вкладів;

 розподіл прибутків та збитків;

 умови його реорганізації та ліквідації.

Засновницький договір повного товариства має містити відомості про:

 найменування повного товариства;

 вид товариства;

 предмет і мету (цілі) діяльності товариства;

 склад засновників та учасників;

 порядок спільної діяльності учасників щодо утворення товариства;

 управління діяльністю товариства та участі в ньому засновників;

 порядок вступу до товариства та виходу з нього;

 розмір та склад складеного капіталу товариства;

 розмір частки кожного учасника у складеному капіталі товариства;

 розмір, склад та порядок внесення вкладів учасниками до складеного капіталу товариства;

 порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі товариства;

 розподіл прибутків та збитків;

 умови його реорганізації та ліквідації.

Засновницький договір може містити також відомості щодо інших умов діяльності това-

риства, які не суперечать закону.

На засновницький договір поширюються всі положення чинного законодавства України

про правочини.

Засновницький договір як установчий документ має бути викладений державною мовою.

До того ж закон не забороняє викладення засновницького договору одночасно кількома мо-

вами — українською та однією чи кількома іноземними. Така необхідність може бути викли-

кана участю в товаристві іноземних фізичних та/або юридичних осіб.

Учасники повного товариства, повні учасники командитного товариства мають дійти зго-

ди щодо всіх істотних умов засновницького договору. Цивільний кодекс України визнає іс-

тотними умовами договору умови про предмет договору, умови, що визначені законом як іс-

тотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою

хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Засновницький договір має бути викладений письмово, прошитий, пронумерований та

підписаний засновниками (учасниками) або уповноваженими особами.

Частина 5 ст. 8 Закону про державну реєстрацію передбачає, що «підписи засновників

(учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально по-

свідчені». До того ж виникає запитання, чи необхідно посвідчувати підписи засновників

(учасників) на засновницькому договорі?

Вчинення нотаріальних дій в Україні нині регламентовано Законом України «Про нотарі-

ат» від 02.09.93 № 3425-XII та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріу-

сами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 № 20/5.

Статті 34 та 36 Закону України «Про нотаріат» визначають перелік нотаріальних дій, які

вчиняються державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами. Так, до но-

таріальних дій віднесено:

 засвідчення справжності підпису на документах;

 посвідчення угод (договорів, заповітів, доручень, шлюбних контрактів та ін.).

Розділ 28 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визна-

чає правила засвідчення справжності підпису на документах.

До того ж нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не супере-

чить законові і які не мають характеру угод та не містять відомостей, що порочать честь і гі-

дність людини.

Таким чином, засвідчення справжності підпису засновників/учасників на засновницькому

договорі є неможливим.

Чинне законодавство прямо не встановлює вимоги щодо обов’язкового нотаріального по-

свідчення засновницького договору.

Якщо учасники не виявлять бажання посвідчувати засновницький договір нотаріально,

останній вважатиметься укладеним із моменту надання йому письмової форми. Правочин вва-

жають таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторона-

ми). Засновницький договір, стороною якого є юридична особа, має бути підписаний особами,

уповноваженими на це установчими документами юридичної особи — засновника, довіреніс-

тю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Водночас учасники командитного товариства можуть домовитися про нотаріальне посві-

дчення договору. У такому випадку засновницький договір вважають укладеним із моменту

його нотаріального посвідчення.

Зазначимо, що нотаріальне посвідчення правочину здійснює нотаріус шляхом вчинення

на засновницькому договорі посвідчувального напису.

Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого засновницького дого-

вору, який відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності пра-

вочину (ст. 203 ЦК України):

 зміст засновницького договору не може суперечити ЦК України, іншим актам цивіль-

ного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

 особа — сторона засновницького договору, — повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності;

 волевиявлення учасника засновницького договору має бути вільним і відповідати йо-

го внутрішній волі;

 засновницький договір має вчинятися у формі, встановленій законом;

 засновницький договір має бути спрямований на реальне настання правових

наслідків, що обумовлені ним.

Зазначимо, що відповідальність за відповідність засновницького договору законодавству

несуть засновники (учасники) товариства.

Меморандум — одноособова заява повного учасника командитного товариства. Меморандум

є установчим документом командитного товариства, в якому лише один повний учасник.

Меморандум командитного товариства має містити відомості про:

 найменування командитного товариства;

 вид товариства;

 предмет і мету (цілі) діяльності товариства;

 склад засновників та учасників;

 порядок спільної діяльності учасників щодо утворення товариства;

 управління діяльністю товариства та участі в ньому засновників;

 порядок вступу до товариства та виходу з нього;

 розмір та склад складеного капіталу товариства;

 порядок внесення вкладів учасниками до складеного капіталу товариства;

 розмір частки кожного учасника у складеному капіталі товариства;

 порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі товариства;

 сукупний розмір вкладів вкладників у майні товариства та розмір, склад і порядок вне-

сення ними вкладів;

 розподіл прибутків та збитків;

 умови його реорганізації та ліквідації.

Підпис повного учасника на меморандумі має бути нотаріально посвідчений.

§ 5. Внесення змін до установчих документів

господарського товариства

До установчих документів господарського товариства можуть бути внесені зміни,

пов’язані, зокрема, із:

 зміною найменування господарського товариства;

 зміною місцезнаходження господарського товариства;

 зміною розміру (зменшенням чи збільшенням) статутного або складеного капіталу го-

сподарського товариства;

 зміною складу засновників (учасників) господарського товариства;

 зміною відомостей про засновників (учасників) господарського товариства;

 зміною видів економічної діяльності господарського товариства.

Рішення про внесення змін до установчих документів господарського товариства має бу-

ти прийнято уповноваженим органом господарського товариства. Так, в акціонерному това-

ристві таким органом є загальні збори акціонерів, в товаристві з обмеженою відповідальніс-

тю та товаристві з додатковою відповідальністю — загальні збори учасників.

Внесення змін до установчих документів господарського товариства оформляють окре-

мим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторі-

нці додатка до установчих документів господарського товариства роблять відмітку про те,

що зазначені документи є невід’ємною частиною відповідних установчих документів.

Зміни до установчих документів господарського товариства викладаються письмово,

прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо зако-

ном не встановлено інший порядок їх затвердження.

Зміни та нова редакція статуту, що прийняті повноважними загальними зборами цього

товариства, можуть підписуватись присутніми на цих зборах учасниками. Підписи цих учас-

ників посвідчуються нотаріально.

Зміни до установчих документів господарського товариства підлягають обов’язковій

державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного ре-

єстру в порядку, встановленому Законом про державну реєстрацію.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону про господарські товариства товариство зобов’язане у

п’ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в устано-

вчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

При внесенні змін до установчих документів господарського товариства слід пам’ятати,

що державному реєстратору необхідно подати відповідний пакет документів, який залежить

від характеру змін, що вносяться.

Базовий пакет документів,

які необхідно подати державному

реєстратору (подається при

внесенні будь-яких змін)

Додаткові документи (подаються додат-

ково до базового пакета документів)

Зміни, що вносяться до

установчих документів

 заповнену реєстраційну картку

на проведення державної реєстрації

змін до установчих документів гос-

подарського товариства;

 примірник оригіналу або нота-

ріально посвідчену копію рішення

про внесення змін до установчих

документів;

 оригінали установчих докумен-

тів господарського товариства з

відміткою про їхню державну ре-

єстрацію або документ, що підтвер-

джує внесення плати

за публікацію

у спеціалізованому друкованому за-

собі масової інформації повідом-

лення про втрату оригіналів устано-

вчих документів;

 два примірники змін до устано-

вчих документів господарського то-

вариства у вигляді окремих додатків

або два примірники установчих до-

кументів у новій редакції;

— документ, що підтверджує вне-

сення реєстраційного збору за про

ведення державної реєстрації змін

до установчих документів;

— паспорт (пред’являється, якщо

документи для проведення держав-

ної реєстрації змін до установчих

документів подаються особою, яка

згідно з відомостями, внесеними до

Єдиного державного реєстру, має

право вчиняти юридичні дії від іме-

ні товариства без довіреності);

 документ, що підтверджує внесення

плати за

публікацію у спеціалізованому

друкованому засобі масової інформації

відповідного повідомлення

— зміни до статуту, які

пов’язані із зменшенням

статутного фонду (стату-

тного або складеного ка-

піталу) господарського

товариства

Базовий пакет документів,

які необхідно подати державному

реєстратору (подається при

внесенні будь-яких змін)

Додаткові документи (подаються додат-

ково до базового пакета документів)

Зміни, що вносяться до

установчих документів

— копія рішення про вихід юридичної

особи зі складу засновників (учасників),

посвідчена в установленому порядку, або

— нотаріально посвідчена копія заяви

фізичної особи про вихід зі складу за-

сновників (учасників), або

— нотаріально посвідчена копія докуме-

нта про перехід частки учасника у стату-

тному капіталі товариства, або

— нотаріально посвідчений документ

про передання

права засновника (учас-

ника) іншій особі, або

— рішення уповноваженого органу юри-

дичної особи про примусове виключення

засновника (учасника) зі складу заснов-

ників (учасників) господарського това-

риства, якщо це передбачено законом

або установчими документами господар-

ського товариства

 зміни до установчих

документів, які пов’язані

зі зміною складу заснов-

ників (учасників

) госпо-

дарського товариства

 нотаріально посвідчена копія свідоц-

тва про смерть фізичної особи або

 відповідна довідка органу реєстрації

актів громадянського стану, або

 судове рішення про оголошення

громадянина померлим

 зміни до установчих

документів, які пов’язані із

зміною складу засновни-

ків (учасників) господар-

ського товариства на під-

ставі факту смерті фізич-

ної

особи — засновника

(учасника) та відмови ін-

ших засновників (учасни-

ків) у прийнятті спадко-

ємця (спадкоємців) поме-

рлого до складу

засновників

 документ або нотаріально по-

свідчена копія документа, що посві-

дчує повноваження представника,

якщо документи подаються іншим

представником товариства (держав-

ному реєстратору додатково пред’яв-

ляється паспорт повіреного)

 свідоцтво про державну реєстрацію

юридичної особи

 зміни до установчих

документів, які пов’язані зі

зміною найменування го-

сподарського товариства

В окремих випадках внесення змін до установчих документів господарського товариства

пов’язано із заміною свідоцтва про державну реєстрацію господарського товариства. Так,

заміна свідоцтва про державну реєстрацію проводиться, зокрема, у разі:

 внесення змін до установчих документів господарського товариства, якщо ці зміни

пов’язані зі зміною найменування господарського товариства;

 внесення змін до відомостей про господарське товариство, якщо ці зміни пов’язані зі

зміною місцезнаходження господарського товариства.

Заміна свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку із внесенням змін до установчих до-

кументів юридичної особи, якщо ці зміни пов’язані зі зміною найменування юридичної осо-

би, здійснюється при проведенні державної реєстрації змін до

установчих документів юри-

дичної особи.

§ 6. Визнання установчих документів

господарських товариств недійсними

Установчі документи господарського товариства можуть бути визнані недійсними (повні-

стю або частково) у порядку, визначеному законом.

Позовну заяву про визнання недійсними установчих документів господарського товарис-

тва можуть подати учасник господарського товариства, орган, що здійснює державну реєст-

рацію, а також органи Державної податкової служби України та інші суб’єкти владних пов-

новажень, що здійснюють контроль за діяльністю товариства.

До того ж необхідно звернути увагу на те, що не всі спори, пов’язані з вимогою про ви-

знання недійними установчих документів господарського товариства, є корпоративними

спорами, та відповідно до цього вирішувати питання про підвідомчість (підсудність) спору

господарським судам.

Спори про визнання недійними установчих документів господарського товариства, пози-

вачем в яких є суб’єкт владних повноважень, слід розглядати як публічно-правові на підставі

п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС, їхній розгляд віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Такий висновок, наприклад, зроблено колегією суддів Судової палати у цивільних справах Вер-

ховного Суду України в ухвалі від 14 березня 2007 р. у справі за позовом Державної податкової ін-

спекції у Святошинському районі м. Києва до Я., Ц., ТОВ «Укртехінтелпроект», третя особа — Свя-

тошинська районна в м. Києві державна адміністрація — про визнання установчих

документів

господарського товариства недійсними.

Також Господарський суд м. Києва ухвалою від 26 квітня 2007 р. обґрунтовано відмовив у прийн-

ятті позовної заяви у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Киє-

ва до В., ТОВ «Технологія К» про визнання недійсними установчих документів.

Господарський суд вказав, що інспекція не є

учасником корпоративних правовідносин стосовно

відповідачів. Зважаючи на те, що позивачем у справі є суб’єкт владних повноважень, а також з огляду

на підстави і предмет позову, спір не підлягає вирішенню в господарському суді. Висновок місцевого

суду був підтриманий Київським апеляційним господарським судом у постанові від 18 липня 2007 р.

Якщо позивачем є учасник господарського товариства — такий спір є корпоративним і

має розглядатися господарським судом.

Суд може визнати недійсними установчі документи за наявності одночасно таких умов:

 на момент розгляду справи вони не відповідають вимогам законодавства;

 допущені при їх прийнятті та затвердженні порушення не можуть бути усунуті;

 відповідні положення установчих документів порушують права та законні інтереси

позивачів.

Під час вирішення спору про визнання установчих документів господарського товариства

недійсними господарським судам необхідно розмежовувати правову природу статуту та за-

сновницького (установчого) договору товариства.

Так, статут господарського товариства за своєю правовою природою є актом, який визна-

чає правовий статус господарського товариства, оскільки він містить норми, обов’язкові для

учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників, враховуючи порядок

затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання актів, зокрема статуту, недійсними є невідповідність його вимо-

гам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затве-

рдив) цей акт. Крім того, обов

’язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у

зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та законних інтересів позивача.

Деякі суди помилково визначають правову природу статуту як правочину і відповідно за-

стосовують щодо статуту норми, які регламентують підстави недійсності правочинів.

Так, у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 р. у справі за

позовом Н. до ТОВ «Компанія «Терланд-Агро», С. про визнання частково недійсним статут ТОВ та

зобов’язання внести зміни до статуту суд зробив висновок про те, що статут є правочином, оскільки

являє собою дію учасників товариства, спрямованою на

набуття, зміну або припинення цивільних

прав та обов’язків, пов’язаних з участю в товаристві.

Господарський суд Дніпропетровської обл. у рішенні від 28.12.05 у справі за позовом ТОВ «Депо-

зитарно-фондова компанія «Славутич-Капітал» до ВАТ «Дніпроводбуд» помилково визначив приро-

ду статуту як одностороннього правочину та застосував щодо статуту норму про

правочин, що пору-

шує публічний порядок (ст. 228 ЦК). Це рішення скасував Дніпропетровський апеляційний

господарський суд постановою від 20.03.06.

У ході визначення правової природи статуту слід враховувати, що статут не є односто-

роннім правочином, оскільки відповідно до ст. 36, 41, 59 Закону про господарські товариства

статут затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів)

господарського товариства. А загальні збори не є ні суб’єктом права, ні органом, який здійс-

нює представництво товариства, оскільки відповідно

до ст. 48, 62 зазначеного Закону вико-

навчий орган здійснює дії від імені товариства.

Не є статут і договором, оскільки відповідно до ст. 626 ЦК договором є домовленість

двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав

та обов’язків. А статут затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (за-

сновників, акціонерів) товариства, а більшістю у 3/4 чи простою більшістю голосів акціоне-

рів (учасників) товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства).

Під час вирішення господарськими судами спору про визнання недійсним статуту варто

звернути увагу на те, що підставами для цього можуть бути лише випадки, прямо передбаче-

ні законом.

Так, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.05.06 у справі за позовом ТОВ

«Сіверщина-Інвест» до ВАТ «Чернігівський річковий порт» про визнання недійсною нової редакції

статуту встановлено, що оскільки чинним законодавством не передбачено, що порушення строку,

встановленого для повідомлення органу державної реєстрації про зміни в установчих документах,

має наслідком визнання змін

до установчих документів недійсними, позов є безпідставним, необґрун-

тованим, а тому задоволенню не підлягає. Рішення залишене без змін постановою Вищого господар-

ського суду України від 03.10.06, а Верховний Суд України ухвалою від 07.12.06 відмовив у пору-

шенні провадження з перегляду постанови у касаційному порядку зазначеної постанови Вищого

господарського суду України.

У зв’язку з різною правовою природою статуту та установчого договору господарського

товариства у справах про визнання недійсним статуту відповідачем є товариство, до того ж

немає необхідності залучати до участі у справі всіх учасників (акціонерів) товариства, а в

справах щодо визнання недійсним установчого (засновницького) договору мають залучатися

всі учасники (акціонери) товариства як сторони договору.

§ 7. Втрата установчих документів, свідоцтва

про державну реєстрацію господарського товариства

Трапляються випадки, коли господарське товариство втрачає чи пошкоджує свідоцтво

про державну реєстрацію або втрачає установчі документи.

Втрата або пошкодження свідоцтва про державну реєстрацію є підставою для заміни сві-

доцтва про державну реєстрацію господарського товариства.

Для заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкоджен-

ням засновники (учасники) господарського товариства або уповноважений ними орган чи

особа повинні подати державному реєстратору особисто (надіслати рекомендованим листом

з описом вкладення) такі документи:

 заяву встановленого зразка про заміну свідоцтва про державну реєстрацію;

 не придатне для використання свідоцтво

про державну реєстрацію, якщо підставою

для заміни свідоцтва є його пошкодження;

 документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про втрату або

заміну свідоцтва про державну реєстрацію;

 документ про підтвердження внесення реєстраційного збору за заміну свідоцтва про

державну реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкодженням.

Повідомлення про втрату або заміну свідоцтва про державну реєстрацію повинно містити

відомості про:

 найменування господарського товариства;

 ідентифікаційний код господарського товариства;

 місцезнаходження господарського товариства;

 серію та номер свідоцтва, що втрачене або замінене;

 місце та дату внесення запису про втрату або заміну свідоцтва.

Державний реєстратор не має права вимагати

додаткові документи для проведення заміни

свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкодженням.

Документи, які подаються для проведення заміни свідоцтва про державну реєстрацію у

зв’язку з його втратою або пошкодженням, приймаються за описом.

Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для прове-

дення заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкоджен-

ням, якщо:

 документи подані за неналежним місцем проведення заміни свідоцтва про державну

реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкодженням;

 документи не відповідають вимогам, які встановлені ч. 1 ст. 8, ч. 5 ст. 10 та ч. 20 ст. 22

Закону про державну реєстрацію;

 документи подані не у повному обсязі;

 документи подано особою, яка не має на це повноважень;

 до державного реєстратора надійшло рішення суду щодо заборони у проведенні ре-

єстраційних дій.

Заміна свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкодженням

здійснюється протягом двох робочих днів із дати надходження документів для проведення

заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкодженням.

Про заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкоджен-

ням до Єдиного державного реєстру вноситься відповідний запис.

У разі втрати оригіналів установчих документів господарське товариство затверджує но-

ву редакцію установчих документів та реєструє зміни до установчих документів.

Для проведення державної реєстрації змін до установчих документів у разі втрати уста-

новчих документів господарське товариство має подати такі документи:

 заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установ-

чих документів юридичної особи;

 примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення про внесення змін до

установчих документів;

 документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкова-

ному засобі масової інформації повідомлення про втрату оригіналів установчих документів;

 два примірники установчих документів у новій редакції;

 документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної

реєстрації змін до установчих документів.

Повідомлення про втрату оригіналів установчих документів має містити відомості про:

 найменування господарського товариства;

 ідентифікаційний код господарського товариства;

 місцезнаходження господарського товариства;

 назву установчого документа, який втрачено (статут, засновницький договір тощо).

Навчальні завдання

1. Скласти перелік нормативно-правових актів, які регламентують порядок заснування го-

сподарських товариств.

2. Скласти перелік нормативно-правових актів, які регламентують порядок створення го-

сподарських товариств шляхом реорганізації.

3. Скласти перелік дій, пов’язаних з найменуванням господарського товариства.

4. Скласти перелік дій, які відбуваються на етапі державної

реєстрації господарського то-

вариства.

5. Порівняти положення Господарського кодексу України про державну реєстрацію гос-

подарських товариств з відповідними положеннями Закону України «Про державну реєстра-

цію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

6. Скласти перелік документів, що підтверджують внесення засновниками вкладів до ста-

тутного капіталу.

7. Скласти перелік підстав для відмови у

проведенні державної реєстрації господарського

товариства.

8. Скласти перелік документів, необхідних для одержання господарським товариством

дозволу на виготовлення печаток і штампів.

9. Скласти перелік документів, необхідних для взяття господарського товариства на облік

в органах державної податкової служби як платника податків.

10. Охарактеризувати порядок взяття господарського товариства на облік як платника

страхових

внесків.

11. Охарактеризувати процедуру відкриття рахунку в іноземній валюті.

12. Назвати наслідки порушення порядку заснування господарських товариств.

13. Скласти перелік відомостей, які має містити статут акціонерного товариства.

14. Скласти перелік відомостей, які має містити договір про заснування акціонерного то-

вариства.

15. Скласти перелік відомостей, які має містити статут товариства з обмеженою

відпові-

дальністю.

16. Скласти перелік відомостей, які має містити засновницький договір повного товарис-

тва.

17. Скласти перелік відомостей, які має містити меморандум командитного товариства.

18. Скласти перелік підстав для визнання недійсними установчих документів господарсь-

кого товариства.

Практичні завдання

Ситуація 1. Петренко С. Т., Іванов П. Л. та Красько В. А уклали договір про створення

товариства з обмеженою відповідальністю. Було проведено перші загальні збори учасників

товариства з обмеженою відповідальністю, на яких було прийнято рішення про заснування

«Товариства з обмеженою відповідальністю «100 % відпочинку”». На цих зборах Красько В.

А. було уповноважено вчиняти дії, необхідні для державної реєстрації товариства з обмеже-

ною відповідальністю «100 % відпочинку»».

Запитання

Які питання мали ввійти до порядку денного загальних зборів учасників?

Які дії має вчинити Красько В. А.?

Чи відповідає найменування товариства з обмеженою відповідальністю вимогам, що ви-

суває чинне законодавство?

Відповідь обґрунтуйте

Ситуація 2. 10 травня 2007 р. єдиним засновником Відкритого акціонерного товариства

«К + А + П» Фільчиком С. М. було прийнято рішення про створення відкритого акціонерно-

го товариства, затверджено його статут та прийнято низку важливих рішень. Зокрема, пан

Фільчик С. М. прийняв рішення створити у Відкритому акціонерному товаристві «К + А +

П» статутний капітал у розмірі 525 000 грн. Як вклад до статутного капіталу Фільчик С. М.

планував внести одну земельну ділянку розміром 1 га з цільовим призначенням «Під особис-

те селянське господарство», власником якої він виступав.

5 червня 2007 р. було зібрано необхідний пакет документів, який пан Фільчик С.М. осо-

бисто подав державному реєстратору за місцезнаходженням Відкритого акціонерного това-

риства «К + А + П».

Запитання

Які вимоги закон висуває до статутного капіталу акціонерних товариств?

Чи відповідає розмір статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства

«К + А + П» вимогам закону?

Чи мав право засновник вносити до статутного капіталу Відкритого акціонерного товари-

ства «К + А + П» земельну ділянку з цільовим призначенням «Під особисте селянське госпо-

дарство»?

Яке рішення має прийняти державний реєстартор?

Відповідь обґрунтуйте.

Завдання:

Складіть перелік помилок, яких припустився у ході створення відкритого

акціонерного

товариства пан Фільчик С. М.

Складіть перелік рекомендацій для засновника відкритого акціонерного товариства щодо

формування статутного капіталу.

Розробіть проект рішення про створення відкритого акціонерного товариства, якщо воно

створюється одним учасником.

Розробіть проект порядку денного перших загальних зборів акціонерів, на яких прийма-

ється рішення про створення відкритого акціонерного товариства (якщо товариство

засно-

вують 5 осіб).

Завдання для перевірки знань

 Дайте визначення поняття «заснування юридичної особи».

 Назвіть етапи заснування господарського товариства.

 Перелічіть дії, які відбуваються на підготовчому етапі заснування господарського то-

вариства.