Мельник О.О. Корпоративне право

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

О. О. МЕЛЬНИК

КОРПОРАТИВНЕ ПРАВО

Навчальний посібник

УДК 347.726.(075.8)

ББК 65.404.013.11

М 48

Рецензенти

О. О. Бакалінська, канд. юрид. наук, доц.

(Київський національний торгово-економічний університет)

С. Д. Дубенко, канд. юрид. наук, доц

(Національна академія державного управління при Президентові України)

Редакційна колегія юридичного факультету

Голова редакційної колегії В. Ф. Опришко, д-р юрид. наук, проф.

Відп. секретар редакційної колегії І. Ю. Онопчук, канд. фіз.-мат. наук, доц.

Члени редакційної колегії: М. І. Ануфрієв, д-р юрид. наук; О. В. Дзера, д-р юрид. наук, проф.; П. В. Кикоть,

канд. юрид. наук; І. Й. Малий, д-р екон. наук, проф.; В. К. Мамутов, д-р юрид. наук, проф.;

А. В. Омельченко, канд. юрид. наук, доц.; Л. О. Савенкова, д-р пед. наук, проф.; В. Ф. Сіренко, д-р юрид.

наук, проф.; Ф. П. Шульженко, канд. філос. наук, проф.; В. С. Щербина, д-р юрид. наук, проф.;

О. І. Ющик, д-р юрид. наук.

Мельник О. О.

М 48 Корпоративне право: Навчальний посібник. — К. : КНЕУ, 2009. — 274 с.

У посібнику висвітлюються найбільш значущі питання корпоративного права. Видання роз-

роблене згідно з програмою навчальної дисципліни «Корпоративне право», яка вивчається сту-

дентами юридичних ВНЗів та факультетів. Навчальний посібник складається з двох частин — за-

гальної та особливої. Загальна частина присвячена правовому положенню господарського

товариства, його учасників, правовим засадам формування статутного капіталу, змісту та формі

установчих документів, питанням корпоративного управління, підставам та порядку припинення

господарського товариства. В особливій частині розглядаються акціонерне товариство, товарист-

во з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство

та командитне товариство.

Посібник розрахований на студентів, викладачів, а також осіб, які цікавляться правовою те-

матикою.

УДК 347.726.(075.8)

ББК 65.404.013.11

Розповсюджувати та тиражувати

без офіційного дозволу КНЕУ заборонено

ã О. О. Мельник, 2009

ã КНЕУ, 2009

Навчальне видання

МЕЛЬНИК Олена Олександрівна

Корпоративне право

Навчальний посібник

Редактор О. Шерстюк

Верстка Я. Ткаченко

Підп. до друку 23.12.09.

Зам. № 09-3719

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру

суб’єктів видавничої справи (серія ДК, № 235 від 07.11.2000)

Тел./факс (044) 537-61-41; тел. (044) 537-61-44

E-mail: publish@kneu.kiev.ua

ВСТУП

Вивчення курсу «Корпоративне право» — важлива і невід’ємна частина освіти студентів

юридичних вузів і факультетів, майбутніх фахівців у сфері правового регулювання економі-

ки. Кожен студент собі чітко усвідомити важливість даного курсу для власного майбутнього.

Метою курсу «Корпоративне право» є вивчення основних положень діяльності підпри-

ємств різних видів, правового статусу суб’єктів господарських відносин, принципів органі-

зації підприємницької діяльності та захисту економічної конкуренції.

Програма курсу розроблена таким чином, щоб активізувати використання студентами

знань, отриманих у ході вивчення конституційного, адміністративного, цивільного та інших

галузей права.

Програма підготовлена з урахуванням вимог чинного законодавства України в обсязі, не-

обхідному для повного і глибокого опанування студентами основних положень корпоратив-

ного права.

Основні форми вивчення курсу «Корпоративне право» — лекції, семінарські заняття та

самостійна робота студентів.

Вирішення практичних завдань із корпоративного права дасть можливість студентам пе-

вною мірою оволодіти практикою застосування корпоративного законодавства, усвідомити

рівень законодавчого регулювання у цій сфері та спрямувати свої зусилля на захист прав

громадян, підприємств, держави та інших суб’єктів правовідносин.

У результаті вивчення дисципліни студентами вирішуються такі основні завдання: засво-

єння теоретичних положень дисципліни; вироблення навичок практичного застосування

щдобутих знань.

Вивчаючи корпоративне право України, студенти повинні:

 знати джерела корпоративного права, основні принципи та інститути корпоративного

права;

 ознайомитися з практикою застосування корпоративного законодавства державними

органами, з практикою реалізації корпоративного законодавства юридичними особами;

 уміти застосовувати одержані знання в процесі роботи за юридичною спеціальністю з

метою захисту інтересів окремих учасників господарсько-правових відносин, аналізувати

відповідні акти корпоративного законодавства.

Оцінювання знань студентів з даної дисципліни відбувається на основі результатів пото-

чного контролю знань, завданням якого є перевірка розуміння та засвоєння програмного ма-

теріалу по частинах, умінь і навичок самостійного опрацювання літературу, здатності осмис-

лити зміст теми, розділу чи окремого питання, усно чи письмово представити матеріал на

потрібному рівні.

У рамках дисципліни «Корпоративне право» вивчаються такі теми: Загальна характерис-

тика корпоративного права. Господарське товариство — основний суб’єкт корпоративного

права. Порядок створення господарських товариств. Правове положення учасників господар-

ського товариства. Майно господарського товариства. Засади корпоративного управління.

Припинення господарського товариства. Припинення господарського товариства за судовим

рішенням щодо визнання його банкрутом. Акціонерне товариство: загальноправова характе-

ристика. Захист прав акціонерів. Правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю.

Правовий статус товариства з додатковою відповідальністю. Правові засади функціонування

повного товариства. Правові засади функціонування командитного товариства.

Розділ І

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Глава 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА

§ 1. Поняття і ознаки корпоративного права

§ 2. Предмет корпоративного права

§ 3. Суб’єкти корпоративних правовідносин

§ 4. Джерела корпоративного права України

§ 1. Поняття і ознаки корпоративного права

Визначення змісту поняття «корпоративне право» слід розпочинати із з’ясування сутності

поняття «корпорація». Корпорація (англ. corporation, від пізньолат. corporatio — об’єднання,

співтовариство), за чинним законодавством України, є об’єднанням підприємств. Так, відпо-

відно до ст. 120 Господарського кодексу України «корпорацією визнається договірне

об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів

підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого

регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації».

Поняття «корпорація» в правовій термінології США та інших держав англосаксонської

правової системи ототожнюють з поняттям «юридична особа». Існують також позиції, згідно

з якими корпорацією називають акціонерне товариство.

Проте найпоширенішим є розуміння корпорації як господарського товариства. Ця позиція

відображена в Господарському процесуальному кодексі України від 06.11.91 № 1798-XII,

ст. 12 якого визначає підвідомчість справ господарським судам. За цією статтею, господар-

ським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах

між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі

учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських

товариств, що пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності

цього товариства, крім трудових спорів.

З огляду на таку позицію корпоративне право можна визначити як сукупність норм, що

регламентують правовий статус господарських товариств та організацій (корпорацій), регу-

люють порядок їх створення, діяльності, управління та припинення. За даної позиції, корпо-

ративне право є значно ширшим за акціонерне право, адже перше визначає правовий статус,

порядок створення, функціонування та припинення не лише акціонерних, а й інших видів го-

сподарських товариств.

Проте дана точка зору не єдина. Корпоративне право розглядається також як система

внутрішніх організаційних правил корпорацій, що є обов’язковими лише для членів корпо-

рації. Такі правила зазвичай визначають організаційну структуру корпорації, її внутрішній

трудовий розпорядок, підстави та порядок заохочення тощо

Внутрішні правила корпорації (акти корпорації) приймаються її власником або уповно-

важеним ним органом. Слід зазначити, що вони мають прийматися/видаватися на підставі

Конституції й законів України та відповідати їм.

Таким чином, корпоративне право — це сукупність норм, що регламентують правовий

статус господарських товариств та організацій (корпорацій), регулюють відносини з приводу

їх створення, діяльності, управління та припинення, а також відносини внутрішнього харак-

теру, які складаються в товаристві.

З суб’єктивної точки зору корпоративне право є правом, яке ґрунтується на участі в гос-

подарському товаристві.

Кашанина Т. В. Корпоративное право (право хозяйственных обществ). — М.,1999. — С. 59.

§ 2. Предмет корпоративного права

Предметом корпоративного права є суспільні відносини, що виникають у зв’язку зі ство-

ренням, діяльністю, управлінням та припиненням господарських товариств. Зазначені суспі-

льні відносини можна поділити на такі великі групи:

1. Зовнішні — відносини, що виникають між господарським товариством та іншими

суб’єктами права. До зовнішніх відносин можна віднести відносини приватноправового ха-

рактеру, зокрема цивільні та трудові відносини, а також публічно-правового характеру, зок-

рема, адміністративні, фінансові тощо. Господарське товариство вступає в господарські та

цивільні відносини, укладаючи договори різних видів з контрагентами та постачальниками.

Господарське товариство має право наймати працівників на умовах трудового договору чи

контракту. При цьому відносини товариства з найманими працівниками регулюються як ло-

кальними актами товариства (правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими

інструкціями тощо), так і законодавством про працю;

2. Внутрішні — відносини, які виникають всередині господарського товариства (власне

корпоративні відносини)

Внутрішні відносини охоплюють відносини між учасниками господарського товариства,

відносини між господарським товариством і його учасниками, а також відносини, що вини-

кають між органами управління господарського товариства. Учасниками внутрішніх відно-

син, таким чином, є господарське товариство, учасники господарського товариства та його

органи управління.

Поширеними є ситуації, коли учасники оскаржують рішення органів

управління товарист-

ва, подаючи до господарського суду позов, відповідачем за яким виступає орган управління.

Зазначимо, що практика господарських судів свідчить про те, що між учасниками товариства

та органами управління товариства не можуть виникати корпоративні відносини, у цих випад-

ках належним суб’єктом відносин і відповідачем виступатиме саме господарське товариство.

Відносини між учасниками господарського товариства можуть регламентуватися поло-

женнями договору (договору про заснування господарського товариства, засновницького до-

говору) або закону (ч. 4 ст. 124 ЦК України, ст. 8 Закону про господарські товариства тощо).

Спори, що виникають між учасниками господарських товариств, розглядаються господарсь-

кими судами.

Вагоме місце у внутрішніх корпоративних відносинах посідають відносини між учасни-

ками товариства та господарським товариством. Учасники товариства засновують товарист-

во і передають йому майно, необхідне для досягнення поставлених перед товариством цілей.

При цьому учасники мають внести свої вклади до статутного (складеного) капіталу. Разом з

цим обов’язком закон покладає на учасників й інші важливі обов’язки, яких мають дотриму-

ватися учасники. Учасники

мають також низку прав, дотримання яких повинно забезпечити

господарське товариство (право брати участь в управлінні товариством, одержувати частину

прибутку товариства тощо). Спори, що виникають між учасниками та господарським товари-

ством, підвідомчі господарським судам.

Органи управління господарського товариства можуть делегувати повноваження іншим ор-

ганам управління (наприклад, загальні збори учасників — наглядовій раді, виконавчому органу;

наглядова рада — виконавчому органу). Між окремими органами управління виникають відно-

сини, для яких характерні підзвітність і підконтрольність. Так, виконавчий орган акціонерного

товариства має звітувати перед загальними зборами учасників та наглядовою радою, загальні

збори акціонерів за поданням органу контролю мають право відкликати виконавчий орган.

§ 3. Суб’єкти корпоративних правовідносин

Суб’

єктами корпоративних правовідносин є особи, які беруть участь у корпоративних

правовідносинах, зокрема:

а) господарське товариство є основним суб’єктом корпоративних правовідносин;

б) учасники господарського товариства;

в) органи управління господарських товариств.

Господарське товариство — це юридична особа, статутний (складений) капітал якої поді-

лений на частки між учасниками.

Кибенко Е. Р. Корпоративное право Украины: Учебное пособие. — Х.: Эспада, 2001 — С. 32—35.

Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитно-

го товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного то-

вариства.

Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Госпо-

дарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією осо-

бою, яка стає його єдиним учасником.

Зазначимо, що суб’єктом корпоративних відносин є саме учасник господарського товарист-

ва, суб’єктами корпоративних правовідносин не є особи, які не стали учасниками, зокрема спад-

коємці померлого учасника, особи, які бажають вступити до складу учасників товариства.

Так, Донецький апеляційний господарський суд постановою від 12.06.07 у справі за позо-

вом ТОВ «Зодіак» до Л.С., Л.О. про визначення їхніх часток у статутному капіталі товарист-

ва, успадкованих після смерті учасника товариства, обґрунтовано припинив провадження у

справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України (спір не підлягає вирішенню у господарських су-

дах). Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що цей спір не є корпора-

тивним з огляду на те, що відносини між юридичною особою-позивачем та спадкоємцем по-

мерлого учасника не є корпоративними.

Учасники товариства мають ряд прав, зокрема:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому докуме-

нті, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних

паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установ-

чим документом;

6) учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені уста-

новчим документом товариства та законом.

На учасників покладено також ряд обов’язків, серед яких такі:

1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних

зборів;

2) виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому числі ті, що пов’язані з май-

новою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами,

що передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність

товариства;

4) учасники господарського товариства можуть також мати інші обов’язки, встановлені

установчим документом товариства та законом.

Органами управління товариством є загальні збори та виконавчий орган. Проте слід за-

значити, що закон може передбачати й інші органи управління господарським товариством

(наприклад, наглядову раду). Органи управління мають свою чітко визначену компетенцію.

Органи управління тісно співпрацюють один з одним для досягнення цілей, поставлених пе-

ред товариством. Система органів управління господарського товариства побудована таким

чином, щоб забезпечити сталість розвитку товариства, оперативність прийняття поточних

рішень, ефективність поточного управління діяльністю товариства тощо. Все це досягається

шляхом розмежування компетенції органів управління, встановлення системи контролю за

діяльністю виконавчого органу, можливістю зміни складу виконавчого органу у разі невико-

нання поставлених перед ним завдань.

Саме тому органи управління постійно взаємодіють між собою. Чітке визначення прав і

обов’язків органів управління, порядку обміну інформацією, організації виконання рішень у

локальних актах господарського товариства дозволить підвищити ефективність роботи това-

риства в цілому.

§4. Джерела корпоративного права України

Базовим нормативно-правовим актом корпоративного законодавства є Цивільний кодекс

України від 16.01.03 № 435-IV (далі — ЦК України). Він визначає правовий статус господар-

ського товариства, порядок створення господарських товариств різних форм, засади управ-

ління ними, містить вимоги до установчих документів, визначає права та обов’язки учасни-

ків господарських товариств, порядок припинення господарських товариств та ряд інших

важливих аспектів.

Господарський кодекс України від 16.01.03 № 436-IV (далі — ГК України) містить визна-

чення господарського товариства та визначає форми господарських товариств. Слід зазначи-

ти, що положення ГК України про господарські товариства суперечать положенням ЦК

України, що ускладнює корпоративні правовідносини.

Наступним законодавчим актом є Закон України «Про господарські товариства» від

19.09.91 № 1576-XII (далі — Закон про господарські товариства), який регламентує порядок

створення, функціонування та припинення господарських товариств усіх форм. Закон про

господарські товариства регламентує ряд питань, які не врегульован і ЦК України, зокрема,

порядок створення акціонерного товариства, мінімальний розмір статутного капіталу госпо-

дарських товариств, порядок формування вкладів і додаткових вкладів учасниками, порядок

скликання загальних зборів учасників товариства, порядок голосування на загальних зборах

учасників.

Важливим законодавчим актом є Закон України «Про акціонерні товариства» від 17 вере-

сня 2008 р. № 514-VI (далі — Закон про акціонерні товариства), який регламентує порядок

створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права

та обов’язки акціонерів.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підпри-

ємців» від 15.05.03 № 755-IV (далі — Закон про державну реєстрацію) регулює відноси-

ни, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі господарсь-

ких товариств, державної реєстрації змін до установчих документів господарських

товариств, державної реєстрації припинення господарських товариств і низку інших важ-

ливих відносин.

Правові аспекти випуску та обігу акцій, права акціонерів регламентує Закон України

«Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.06 № 3480-IV (далі — Закон про цінні папе-

ри та фондовий ринок).

На господарські товариства як підприємницькі товариства поширюються всі нормативно-

правові акти, що регулюють порядок здійснення підприємницької діяльності: Закони Украї-

ни «Про підприємництво» від 07.02.91 № 698-XII, «Про ліцензування певних видів господар-

ської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III, «Про патентування деяких видів підприємниць-

кої діяльності» від 23.03.96 № 98/96-ВР, «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.01

№ 2210-III, «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.96 № 236/96-ВР, «Про

зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 № 959-XII, «Про відновлення платоспромож-

ності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 № 2343-XII (далі — Закон про

банкрутство), податкові та інші закони, підзаконні нормативно-правові акти та акти органів

місцевого самоврядування.

Чільне місце серед джерел корпоративного права посідають також акти рекомендаційного

характеру, які розробляються органами державної влади (Фондом державного майна, Держа-

вною комісією з цінних паперів та фондового ринку та ін.).

Поряд із нормативно-правовими актами до джерел корпоративного права належать і ло-

кальні (внутрішні) акти, які регулюють діяльність певного господарського товариства. Най-

важливішими локальними актами є установчі документи (статут, засновницький договір, ме-

морандум), оскільки вони регламентують ключові аспекти діяльності господарського

товариства. До локальних актів належать також посадові інструкції, правила внутрішнього

трудового розпорядку тощо.

Навчальні завдання

1. Дати визначення поняттю «корпоративні права».

2. Назвати елементи корпоративних правовідносин.

3. Навести 3 приклади зовнішніх корпоративних відносин.

4. Навести 5 прикладів внутрішніх корпоративних відносин.

5. Надати коротку характеристику суб’єктів зовнішніх корпоративних правовідносин.

6. Скласти перелік чинних нормативних актів, які визначають права та обов’язки учасни-

ків господарських товариств.

7. Охарактеризувати локальні нормативні акти, виявити їхні особливості.

Завдання для перевірки знань

1. Дати визначення корпоративного права.

2. Назвати ознаки корпоративних правовідносин.

3. Охарактеризувати зміст корпоративних правовідносин.

4. Дати визначення та назвати ознаки внутрішніх корпоративних правовідносин.

5. Перелічити осіб, які є суб’єктами корпоративних правовідносин.

6. Назвати права учасників господарських товариств.

7. Перелічити обов’язки учасників господарських товариств.

8. Назвати органи управління господарських товариств.

Глава 2. ГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО — ОСНОВНИЙ СУБ’ЄКТ

КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА

§ 1. Поняття господарського товариства

§ 2. Система господарських товариств

§ 3. Правосуб’єктність господарського товариства

§ 4. Найменування та місцезнаходження господарського товариства

§ 1. Поняття господарського товариства

Господарське товариство — це юридична особа, статутний (складений) капітал якої поді-

лений на частки між учасниками.

Згідно з Цивільним кодексом України господарське товариство належить до підприємни-

цьких товариств. Так, зокрема, ст. 84 ЦК України передбачає, що «товариства, які здійсню-

ють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та його наступного розподілу

між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські

товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додат-

ковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи».

Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитно-

го товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного то-

вариства.

Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене

однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Ознаками господарського товариства виступають ті об’єктивні властивості, що прита-

манні конкретному соціальному утворенню. Ознаки повинні характеризувати саме

госпо-

дарське товариство, а не його засновників чи учасників, органи управління або трудовий

колектив.

Ознаки господарського товариства можна поділити на кілька груп:

 ознаки, які характеризують господарське товариство як юридичну особу;

 ознаки, які характеризують господарське товариство як підприємницьке товариство;

 ознаки, які є специфічними для господарського товариства і дозволяють відрізнити

його від інших підприємницьких товариств.

За характером властивостей ознаки, які дозволяють визнати те чи інше утворення юриди-

чною особою, можна поділити на три групи:

 соціально-економічні ознаки, які характеризують юридичну особу як соціальне утво-

рення з певним штатом працівників, які займаються трудовою діяльністю з використанням

певних матеріальних ресурсів, спрямованою на досягнення основної мети юридичної особи.

До них належать, зокрема, майнова відокремленість, належність матеріальної бази та еконо-

мічна єдність;

 структурно-організаційні — ознаки, що розкривають специфіку створення, функціону-

вання та припинення юридичної особи, її внутрішню будову, порядок управління юридич-

ною особою, а також характеризують взаємозв’язки між її структурними елементами;



правові — ознаки, які характеризують утворення як суб’єкт права, визначають правила

взаємодії юридичної особи з іншими суб’єктами.

Однією з основних соціально-економічних ознак юридичної особи є її майнова (економі-

чна) відокремленість. Для участі в правових відносинах будь-якій юридичній особі необхід-

но мати певне майно. Склад і вартість такого майна обумовлюється організаційно-правовою

формою юридичної особи. Сутність цієї ознаки полягає в тому, що майно юридичної особи

відокремлюється, відмежовується від майна третіх осіб (засновників, учасників, інших юри-

дичних осіб, держави тощо).

Наступною соціально-економічною ознакою юридичної особи є належність її матеріаль-

ної бази. Існування значної кількості видів та організаційно-правових форм юридичних осіб,

наявність майна, обмеженого та вилученого з цивільного обороту, обумовлює обмеження

щодо об’єктів, якими має право володіти, розпоряджатися та користуватися певна юридична

особа; встановлення вимог щодо розміру та складу майна юридичної особи, джерел його фо-

рмування. Зокрема, для формування статутного капіталу господарського товариства заборо-

нено використовувати бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Належність матеріальної бази полягає в закріпленні за певною юридичною особою майна,

яке є достатнім і допустимим для досягнення поставлених перед нею цілей. Як правило, усі без

винятку юридичні особи можуть мати не обмежене в обороті та не вилучене з обороту майно.

Кожна юридична особа може і повинна мати майно, закріплене за нею на одному з право-

вих титулів: праві власності, праві повного господарського відання або оперативного управ-

ління.

Економічна єдність — наступна соціально-економічна ознака юридичної особи. Юридич-

на особа повинна мати самостійний баланс чи кошторис. Всі належні юридичній особі осно-

вні засоби, оборотні активи, кошти відображаються в самостійному балансі (кошторисі). До

майнового комплексу юридичної особи включається майно її структурних підрозділів (філій,

представництв, цехів, відділів тощо), яке також має відбиватися в зазначених облікових до-

кументах. Економічна єдність виявляється також у формуванні фондів юридичної особи

(статутного капіталу, резервного фонду, фонду оплати праці, інноваційного фонду та інших

фондів). Обов’язковість створення певних фондів юридичної особи визначається законодав-

ством або засновниками юридичної особи.

Економічна єдність виявляється також у тому, що певна юридична особа може утворити

лише один фонд певного виду, адже існування юридичної особи з двома, скажімо, статутни-

ми фондами, є неприпустимим.

Дослідження природи юридичної особи, притаманних їй ознак дозволить розробити ефе-

ктивну законодавчу базу, належним чином врегулювати їх діяльність у сфері державного

управління та інших сферах суспільного життя, забезпечити реалізацію прав і законних інте-

ресів юридичних осіб.

До структурно-організаційних ознак юридичної особи можна віднести, зокрема, такі:

1. Юридична особа має діяти в певній організаційно-правовій формі.

2. Чинне законодавство не містить визначення поняття «організаційно-правова форма».

Вдалим, на наш погляд, є визначення, яке запропонував В. М. Кравчук: «організаційно-

правова форма юридичної особи — це нормативно закріплена ознака юридичної особи, що

визначає порядок її створення, умови формування її майна, організацію управління, права за-

сновників та обсяг їх відповідальності за зобов’язаннями юридичної особи перед третіми

особами»

3. Створення юридичної особи має відбуватися в порядку, визначеному законом. Цю

ознаку можна розглядати як належність створення юридичної особи. Формування юридичної

особи є сукупністю дій, процесом, результатом якого є поява нового суб’єкта права — юри-

дичної особи. При цьому лише послідовні дії можуть розглядатися як процес створення,

яким охоплюється прийняття рішення про створення юридичної особи, розробка та оформ-

лення документів, на підставі яких діятиме юридична особа певного виду (для акціонерних

товариств, товариств з обмеженою відповідальністю — статут, для повного та командитного

товариств — засновницький договір), формування статутного капіталу юридичної особи, ре-

єстрація її в державних органах.

Правові ознаки характеризують юридичну особу як суб’єкт права, визначають правила

взаємодії юридичної особи з іншими суб’єктами. По-перше, організація завжди виникає у ре-

зультаті волевиявлення інших осіб. При цьому особа, яка бере участь у заснуванні юридич-

ної особи (як фізична, так і юридична), повинна бути правосуб’єктною. Якщо засновником

юридичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності є іноземна юридична особа, її пра-

восуб’єктність визначається за законом місця її реєстрації.

Кравчук В. Поняття організаційно-правової форми юридичної особи // Актуальні проблеми вдосконалення

чинного законодавства України: Зб. наук. ст. — Вип. 2. — Івано-Франківськ, 1998. — С.113.