Мацнєв А.І., Проценко С.Б., Саблій Л.А. Моніторинг та інженерні методи охорони двкілля

Подождите немного. Документ загружается.

331

У тих випадках, коли фонова забрудненість водного об’єкта обумовлена

природними причинами

, ГДС відповідних речовин встановлюють, виходячи з

умов дотримання в контрольних створах природної фонової якості води, що

сформувалася. До природних факторів формування якості води належать такі,

що не входять до господарської ланки кругообігу води і не піддаються штуч-

ному регулюванню (надходження забруднень з атмосфери, в результаті схи-

лового чи тальвегового стоку та підземного живлення тощо).

Для речовин, по яких нормується приріст до природного фону (завислі

речовини, мідь, молібден, фтор та ін.), ГДС встановлюється з урахуванням

цього допустимого приросту до природного фону.

Встановлення ГДС з

урахуванням ЛОШ

проводиться для всіх речовин,

крім головних іонів мінералізації води. При цьому у контрольному створі

водного об’єкта сума відношень концентрацій речовин з однаковою ЛОШ до

відповідних ГДК (або природних фонових концентрацій цих речовин, якщо

вони перевищують ГДК) не повинна перевищувати одиниці.

Для всіх підприємств-водокористувачів встановлений ГДС не повинен

перевищувати показників скиду речовин, що можуть бути досягнуті при за-

стосуванні типового способу очищення цієї категорії зворотних вод, навіть

якщо водний об’єкт дозволяє скидати значно більші їх величини. Наприклад,

для господарсько-побутових стічних вод - це рівень повного біологічного

очищення. Чинними Правилами охорони поверхневих вод від забруднення

зворотними водами [86] для

комунальних споруд повного біологічного очи-

щення стічних вод встановлені такі нормативи гранично допустимого вмісту

забруднюючих речовин у зворотних водах (мг/л):

• біохімічна потреба кисню (БПК

) - не більш як 15;

• хімічна потреба кисню - не більш як 80;

• завислі речовини - не більш як 15.

При встановленні ГДС допустимі концентрації речовин у зворотних во-

дах діючого підприємства не повинні перевищувати фактичних середніх, про-

ектних та відповідних типовому способу очищення концентрацій речовин для

даного випуску зворотних вод за винятком тих речовин, концентрації яких

зростають в процесі очищення (азот нітратів, нітритів).

Допустимі концентрації речовин у зворотних водах не повинні признача-

тися меншими їх нормативних значень для водоприймача за винятком випад-

ків, коли фактичні концентрації речовин у зворотних водах

менші норматив-

них

для водоприймача, а також

коли враховується ЛОШ

речовин.

Для підприємств, що

споруджуються

(

реконструюються

), дотримання

нормативів ГДС потрібно забезпечити до моменту прийняття цих об’єктів в

експлуатацію.

Діючі підприємства-водокористувачі, які скидають зворотні води з пере-

вищенням ГДС, разом з проектом нормативів ГДС подають

план заходів по їх

досягненню, в якому повинні відображатися: витрати зворотних вод і фактич-

332

ні концентрації забруднюючих речовин у зворотних водах на час розробки

ГДС; найменування заходів, терміни їх реалізації, вартість та водоохоронний

ефект, що досягається (витрати і концентрації нормованих речовин у зворот-

них водах після реалізації кожного етапу плану).

У період реалізації зазначених планів або їх окремих етапів, які відповіда-

ють нормативним строкам тривалості будівництва та введення в експлуатацію

водоохоронних споруд, підприємства здійснюють скиди зворотних вод на

підставі дозволів, які видають органи Мінекоресурсів України. Ліміти тим-

часово погодженого скиду (ТПС) речовин із зворотними водами, які вказу-

ються у цих дозволах, встановлюються по найкращих результатах, що можуть

бути досягнуті на даному підприємстві, виходячи з наявних систем зворотно-

го водопостачання, очисних та інших водоохоронних споруд.

По мірі здійснення окремих етапів плану водоохоронних заходів по до-

сягненню ГДС ліміти тимчасово погодженого скиду речовин із зворотними

водами повинні бути переглянуті і зменшені відповідно до проектних резуль-

татів, які мають бути досягнуті за рахунок введення в експлуатацію нових

споруд та установок, передбачених черговим етапом плану. Таким чином,

встановлення ТПС не є способом, який дозволяє скидати нормовані речовини

понад ГДС, а засобом поетапного досягнення ГДС.

В період виконання плану водоохоронних заходів у нормативні строки та

у встановлених обсягах за умови дотримання лімітів ТПС зворотних вод на

підприємство штрафні або інші санкції не накладаються.

Досягнення величин ГДС потребує складного комплексу технічних, еко-

номічних і організаційних заходів, тому їх встановлення має передбачати оп-

тимізацію сумарних витрат водокористувачів. Однією з найважливіших умов

правильності визначення витрат на водоохоронні заходи є застосування ба-

сейнового принципу встановлення ГДС, який передбачає одночасне ураху-

вання впливу всіх скидів зворотних вод у гідрографічну мережу басейну ріки

на якість води в усіх створах, що знаходяться нижче за течією. При цьому ве-

личини ГДС речовин встановлюються з урахуванням заданих видів водоко-

ристування, відповідних норм вмісту і ГДК речовин, асимілюючої спромож-

ності водних об’єктів, оптимального розподілу між водокористувачами маси

речовин, допустимої до скиду із зворотними водами у води об’єкта або його

ділянки, що забезпечує оптимізацію сумарних витрат на досягнення ГДС.

Басейновий принцип застосовується для водокористувачів ділянки басей-

ну річки або водойми в межах області, де розгляд і затвердження ГДС прово-

диться єдиним контролюючим органом, при цьому передбачається дотриман-

ня норм якості води у створах на кордонах областей, а також для водокорис-

тувачів басейну в цілому при розробці басейнових екологічних програм.

333

Природу не ошукаєш.

О.П.Синьов

7.4.2.4. Методична основа розрахунку нормативів ГДС речовин

Розрахунок величин ГДС речовин у водні об’єкти виконується з ураху-

ванням:

• норм якості води і ГДК речовин у воді водного об’єкта в контрольно-

му створі;

• фонової якості води

водного об’єкта до місця впливу випуску зворот-

них вод;

• витрат, складу і режиму надходження зворотних вод;

• впливу на водний об’єкт на ділянці від місця випуску зворотних вод

до контрольного створу інших випусків зворотних вод;

• ступеня змішування зворотних вод з водою водного об’єкта на ділянці

від місця випуску до контрольного створу;

• кратності розбавлення зворотних вод у водному об’єкті в зоні почат-

кового змішування та в контрольному створі;

• природного самоочищення вод від речовин, що надходять на ділянці

від місця випуску до контрольного створу (процеси самоочищення

враховуються, якщо вони добре виражені, а їх закономірності достат-

ньо вивчені).

Вихідними даними для розрахунку є такі:

• гідрографічні, гідрологічні і гідрохімічні характеристики водного

об’єкта;

• фактичні або розрахункові витрати і склад зворотних вод, витрати во-

дозаборів;

• місця розташування водокористувачів, їх вимоги до якості води.

Для визначення розрахункових умов застосовують такі стандартні рег-

ламенти розрахункових характеристик річок і господарських факторів:

• витрати водозаборів і скидів зворотних вод - максимальні годинні;

• склад зворотних вод - такий, що не перевищує значень фактичних се-

редніх;

• витрати води на незарегульованих ділянках річок - мінімальні серед-

ньомісячні 95 %-ої забезпеченості.

Величина ГДС (г за годину) для всіх категорій водокористувачів визнача-

ється як добуток максимальних годинних витрат зворотних вод q (м

/год) на

допустиму концентрацію забруднюючої речовини у зворотних водах С

ГДС

(г/м

), при якій не будуть порушені норми якості води у водному об’єкті

ГДС qC

ГДС

= . (7.2)

Фонова якість води - якість води водного об’єкта, що сформована під впливом природних про-

цесів та усіх джерел надходження забруднень, за винятком впливу джерела, що розглядається.

334

Для всіх нормованих речовин при рибогосподарському водокористуванні

та для речовин I і II класу небезпечності при питному та господарсько-побу-

товому водокористуванні

ГДС

встановлюють такими, щоб для речовин з од-

наковою ЛОШ, які містяться у воді водного об’єкта, сума відношень концен-

трацій кожної речовини С

ГДКi

до відповідних ГДК

не перевищувала одиниці

ГДК

ГДКi

≤

∑

. (7.3)

Рис.7.1. Схеми масового балансу забруднюючих речовин для окремого випуску

зворотних вод у водотік за умови дотримання норм якості води у водному об’єкті

а - по гранично допустимій концентрації речовини у воді водного об’єкта без урахування

неконсервативності речовин; в - те ж, з урахуванням неконсервативності речовин; б - по

допустимому приросту до природного фону; г - з урахуванням вимог щодо вмісту у воді

водного об’єкта розчиненого кисню

Для окремого випуску зворотних вод у водотоки без урахування некон-

сервативності речовини (рис.7.1а) рівняння масового балансу за умови до-

тримання норм якості води у водному об’єкті після випуску зворотних вод

має вигляд

C aQ C q C aQ q

Ф ГДС ГДК

+≤ +

, (7.4)

де Q і q - витрати води у водотоку та зворотних вод, що надходять у водотік, в

однакових одиницях виміру;

- коефіцієнт змішування, який визначає частку

розрахункових витрат водотоку Q, що реально може приймати участь у роз-

бавленні зворотних вод, і який визначається відомими методами [36, 37, 54];

ГДК

- гранично допустима концентрація речовини у водному об’єкті з ураху-

ванням рівняння (7.3), г/м

; С

ГДС

- гранично допустима концентрація речови-

ни у зворотних водах, г/м

;

- фонова концентрація забруднюючої речовини

у водотоку вище випуску зворотних вод, що розглядається, г/м

335

Виходячи з рівняння (7.4), гранично допустиму концентрацію речовини у

зворотних водах

ГДС

визначають за виразом

CnCCC

ГДС ГДК Ф Ф

=−+

, (7.5)

де n - кратність розбавлення зворотних вод у контрольному створі водотоку

(рівняння 4.7).

При встановленні ГДС для речовин, для яких нормується приріст до

природного фону - завислі речовини, мідь, молібден, фтор та ін. (рис.7.1б),

рівняння масового балансу має вигляд

CaQ C q C C aQ q

Ф ГДС Ф ГДП

+≤+ +

, (7.6)

де С

ГДП

- гранично допустимий приріст вмісту речовини до природного фону,

г/м

В цьому випадку

ГДС

визначають за виразом

CnCC

ГДС ГДП Ф

=+. (7.7)

З урахуванням неконсервативності забруднюючої речовини рівняння

масового балансу має вигляд (рис.7.1

)

C aQe C qe C aQ q

ГДС

ГДК

−−

+≤+

, (7.8)

де

- коефіцієнт неконсервативності, діб

-1

, який приймається на підставі на-

турних спостережень або довідкових даних і перераховується залежно від

температури та швидкості течії води у водотоку [36];

- час добігання від міс-

ця випуску зворотних вод до розрахункового створу, діб.

Звідси С

ГДС

визначають за формулою

CnCeCC

ГДС ГДК

ФФ

=−+

. (7.9)

При встановленні ГДС по БПК розрахункова формула має вигляд

CnCCeCC

ГДС ГДК ОД

ФФ

=− −+

, (7.10)

де

- усереднене значення коефіцієнту неконсервативності органічних речо-

вин, які обумовлюють БПК

ПОВН

фону та зворотних вод, діб

-1

;

ОД

- БПК

ПОВН

обумовлена метаболітами та органічними речовинами, що змиваються у водо-

тік атмосферними опадами з площі водозбору на останній ділянці шляху пе-

ред контрольним створом довжиною 0.5 добового пробігу [36].

Величина

ОД

приймається (г/м

): для гірських річок - 0.6-0.8; для рівнин-

них річок, що протікають по території, ґрунти якої не дуже багаті на органічні

речовини - 1.7-2; для річок болотного живлення або таких, що протікають по

території, з якої змивається підвищена кількість органічної речовини - 2.3-2.5.

Якщо відстань від випуску зворотних вод до контрольного створу менша за

0.5 добового пробігу, то

ОД

приймається рівною нулю [36].

При встановленні ГДС по БПК з урахуванням вимог щодо вмісту розчи-

неного кисню допустиму максимальну величину БПК

ПОВН

зворотних вод, що

надходять у водотік, визначають, виходячи з вимог дотримання у воді водно-

го об’єкта мінімально допустимого вмісту розчиненого кисню О

ГДК

після ски-

дання зворотних вод. Кисневий режим у водоймах визначають для літнього і

336

зимового періоду, а за розрахунковий приймають найбільш несприятливий

період.

Iснує декілька способів визначення допустимого навантаження зворотних

вод на водний об’єкт за вмістом розчиненого кисню. Найбільш простий спо-

сіб обчислення ґрунтується на урахуванні поглинання зворотними водами

тільки того розчиненого кисню, який міститься у поверхневих водах до місця

скиду зворотних вод, при цьому процесами розчинення кисню у поверхневих

водах (реаерації) і його утворення внаслідок фотосинтезу нехтують. Вважа-

ється, що у випадку, якщо вміст розчиненого кисню у річковій воді не стане

нижчим за

ГДК

протягом перших двох діб, то таке ж зменшення не відбудеть-

ся і в подальшому. Цю умову можна виразити таким рівнянням масового ба-

лансу (рис.7.1

)

OQ CQ C q O Q q

Ф Ф ГДС ГДК

−+=+04.

, (7.11)

де О

- фоновий вміст розчиненого кисню у поверхневих водах до місця ви-

пуску зворотних вод, г/м

;

- БПК

ПОВН

поверхневих вод до місця випуску

зворотних вод, г/м

; О

ГДК

- найменша допустима концентрація розчиненого

кисню, яка повинна залишатися у воді водного об’єкта, г/м

; 0.4 - коефіцієнт

для перерахунку БПК

ПОВН

, що визначається лабораторним шляхом, у дводо-

бову БПК

З цієї умови допустима БПК

ПОВН

зворотних вод дорівнює

ОСО

ГДС Ф Ф ГДК

ГДК

=−−−

04.

. (7.12)

При визначенні необхідного ступеня очищення зворотних вод по БПК

приймається найменша з величин, визначених за рівняннями (7.10) і (7.12).

При встановленні ГДС в разі скидання кислих, лужних чи термально за-

бруднених вод рекомендується використовувати формули, наведені в літера-

турі [36].

Розрахунок ГДС для сукупності випусків за критерієм відносного вико-

ристання асимілюючої спроможності водного об’єкта на одиницю витрат зво-

ротних вод рекомендується [36] здійснювати за схемою послідовного повтор-

ного розрахунку ГДС, коли ГДС спочатку визначають для випусків до першо-

го за течією контрольного створу, далі - до другого і т.д. При цьому вихід по-

передньої розрахункової ділянки, тобто якість води у контрольному створі

при встановленому ГДС, є входом наступної ділянки - розрахунковою фоно-

вою якістю води.

Якщо на розрахунковій ділянці річки впадає притока, спочатку визнача-

ють ГДС для випусків, розташованих на цій притоці, і концентрації речовин у

гирловому створі притоки за умови дотримання ГДС при повному змішуванні

річкових вод даної притоки і зворотних вод. Після цього притока розглядаєть-

ся як звичайний скид зворотних вод із заданою витратою та якістю води.

337

Якщо норми якості води у наступному контрольному створі розрахунко-

вої ділянки більш жорсткі, ніж у попередньому створі, або при значному

впливі випусків, що належать до попереднього створу, на якість води у на-

ступному створі, для цих випусків зворотних вод визначають нові, більш

жорсткі ГДС і відповідні їм концентрації речовин у річковій воді при повно-

му змішуванні річкових і зворотних вод.

Розрахунок ГДС для сукупності випусків зворотних вод надто складний і

виконується із застосуванням електронно-обчислювальної техніки та про-

блемно-орієнтованих пакетів прикладних програм, які забезпечують розраху-

нок ГДС відповідно до вимог ГОСТ 17.1.1.01-77. При цьому критерієм опти-

мальності є мінімум сумарних приведених витрат на досягнення ГДС.

Загальний порядок розрахунку ГДС наступний:

• виконують гідрологічні розрахунки;

• розраховують кратність розбавлення зворотних вод для випусків, роз-

ташованих на розрахунковій ділянці;

• встановлюють фонову якість води водного об’єкта та якісний склад

зворотних вод;

• визначають ступінь впливу скидів зворотних вод на якість води у вод-

ному об’єкті;

• залежно від ступеня впливу з урахуванням необхідної якості води в

контрольному створі призначають ГДС для конкретного випуску зво-

ротних вод.

7.4.2.5. Контроль за досягненням і дотриманням нормативів ГДС речовин

Контроль за досягненням і дотриманням встановлених нормативів ски-

дів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище включає:

• визначення маси скидів шкідливих речовин за одиницю часу від дано-

го джерела забруднення і порівняння цих показників із встановленими

нормативами ГДС;

• перевірку виконання плану заходів щодо досягнення ГДС;

• перевірку ефективності експлуатації очисних споруд і виробничих

факторів, що впливають на дотримання нормативів ГДС.

Цей контроль здійснюють як самі підприємства (відомчий контроль),

так і місцеві органи Мінекоресурсів України (державний контроль).

Органи Мінекоресурсів України здійснюють державний контроль за при-

родоохоронною діяльністю у відповідності з планом робіт, а також при ви-

никненні аварійних ситуацій, різкому погіршенні екологічної обстановки і за

повідомленнями громадян (організацій).

Під час контролю скидів виконують виміри витрат зворотних вод та ви-

значення концентрацій речовин, що містяться у скидах. На підставі цих даних

визначають масу забруднюючих речовин, що скидається за одиницю часу, і

порівнюють її із затвердженими нормативами ГДС.

338

При невиконанні у нормативні строки планів заходів щодо досягнення

ГДС та в разі порушення лімітів скидів шкідливих речовин контролюючі ор-

гани Мінекоресурсів України пред’являють підприємству претензії, позови

або накладають адміністративні стягнення на винних посадових осіб у вста-

новленому порядку.

7.4.2.6. Дозволи на спеціальне водокористування

З метою запобігання виснаженню запасів прісних вод, їх забрудненню та

засміченню підприємства і організації, що забирають воду безпосередньо з

навколишнього середовища (первинні водокористувачі) і скидають зворотні

води у водні об’єкти, відповідно до вимог природоохоронного законодавства

повинні оформляти дозвіл на спеціальне водокористування в місцевих орга-

нах Мінекоресурсів України. Дозвіл оформляється в усіх випадках, коли для

задоволення питних, господарсько-побутових і технологічних потреб вико-

ристовуються поверхневі водні об’єкти та підземні води, а також при вико-

ристанні водних об’єктів для скидання в них зворотних вод.

У дозволі на спеціальне водокористування зазначають характеристики

технічних пристроїв для забору води та вимірювальних приладів, витрати во-

ди і способи лабораторного контролю, дозволений обсяг води, що забираєть-

ся з водного джерела, кількість зворотних вод, що скидаються, допустимий

рівень їх забруднення та концентрації забруднюючих речовин у водному

об’єкті після скидання в нього зворотних вод. Дозвіл на спецводокористуван-

ня видається на строк до п’яти років.

У відповідності з природоохоронним законодавством України забороня-

ється водокористування без дозволу місцевих органів Мінекоресурсів Украї-

ни з будь-яких водних джерел (крім міської водопровідної мережі), а також

водокористування з порушенням умов, встановлених у виданому дозволі на

спецводокористування. Посадові особи, винні у порушенні законодавства Ук-

раїни, притягуються до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Забороняється використання води питної якості для

технічних потреб

миття автотранспорту, у технологічних процесах без зворотного циклу вико-

ристання води.

Споживання води з міського водопроводу і скидання стічних вод у міську

каналізаційну мережу здійснюється за умовою погодження з органами житло-

во-комунального господарства. На скид промислово-технологічних стоків у

міську каналізаційну мережу необхідно мати спеціальний дозвіл.

При скиданні стічних вод у міську каналізаційну мережу водокористувач

повинен забезпечити умови, при яких не порушується звичайна робота місь-

кої каналізаційної мережі і очисних споруд. Забороняється скидання у каналі-

заційну мережу стічних вод, що містять нафтопродукти, кислоти, ртуть, сви-

нець, хром та інші агресивні і токсичні речовини, без їх попереднього очи-

щення та нейтралізації на локальних очисних спорудах.

339

7.4.2.7. Ліміти використання водних ресурсів та скидів забруднюючих

речовин

Водокористувачі, які здійснюють

забір води з водного об’єкта

або вико-

ристовують в установленому законодавством порядку воду, отриману від ін-

ших водокористувачів, мають відповідно дозволи на спеціальне водокорис-

тування або договори на поставку води. Водокористувачам у встановлено-

му порядку затверджуються ліміти використання водних ресурсів.

Ліміти затверджуються на річний обсяг використання водних ресурсів на

виробничі та інші потреби до 10 січня, а для зрошувального землеробства - до

10 березня поточного року.

Квартальні ліміти використання водних ресурсів розраховуються водоко-

ристувачами в межах затвердженого річного ліміту.

Не підлягають лімітуванню водні ресурси, що використовуються без ви-

лучення їх з водних об’єктів (наприклад, вода, що проходить через турбіни

ГЕС; водні ресурси, якими користується водний транспорт під час експлуата-

ції водних шляхів вантажними, самохідними, несамохідними та пасажирськи-

ми суднами).

Щорічні ліміти скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти загально-

державного значення для первинних водокористувачів визначаються у дозво-

лах на спеціальне водокористування, які видають органи Мінекоресурсів, у

водні об’єкти місцевого значення - у дозволах, які видають місцеві державні

адміністрації, а в містах обласного значення - виконавчі органи рад за погод-

женням з органами Мінекоресурсів.

Обсяги скидів, пов’язаних з проведенням планового ремонту каналізацій-

них мереж і споруд, включаються до загального ліміту скидів. Обсяги та умо-

ви проведення таких скидів погоджуються з органами Мінекоресурсів. Збір,

який справляється за ці скиди, нараховується як за скиди, що проводяться в

межах установлених лімітів. У разі перевищення погодженого обсягу скидів

та порушення умов їх проведення, пов’язаних з плановим ремонтом каналіза-

ційних мереж і споруд, плата обчислюється як за понадлімітні скиди, а збит-

ки, заподіяні навколишньому природному середовищу, відшкодовуються в

установленому законодавством порядку.

7.4.2.8. Водоохоронні зони та зони санітарної охорони

Водоохоронна зона - це територія, що прилягає до водного об’єкта (річ-

ки, озера, ставка, артезіанської свердловини тощо), на якій з метою запобіган-

ня забрудненню, засміченню та виснаженню вод встановлюється спеціальний

режим господарської діяльності. У водоохоронній зоні забороняється будів-

ництво складів пально-мастильних матеріалів, автопарків, пунктів технічного

обслуговування і миття техніки, розташування звалищ, розміщення тварин-

ницьких ферм, очисних споруд та інших об’єктів, які негативно впливають на

якість води.

340

У межах водоохоронних зон уздовж берегів річок та їх приток виділяють

прибережні водоохоронні смуги, основним призначенням яких є санітарний

захист водних об’єктів. В межах берегової водоохоронної смуги забороняєть-

ся оранка земель, випас тварин, організація наметових містечок, стоянок ав-

тотранспорту, розміщення будівель та споруд. Розміри водоохоронних зон і

берегових водоохоронних смуг визначаються згідно Водного кодексу місце-

вими природоохоронними органами та органами місцевої влади. Прибережні

захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм

уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

• для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3

га - 25 м;

• для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків пло-

щею менше 3 га - 50 м;

• для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м.

Якщо крутизна схилів перевищує 3°, мінімальна ширина прибережної за-

хисної смуги подвоюється. У межах існуючих населених пунктів прибережна

захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна

захисна смуга шириною не менше 2 км від урізу води.

На берегах малих річок та інших водних об’єктів необхідно створювати

лісосмуги і відновлювати пошкоджені лісонасадження, які сприяють збіль-

шенню водозбору, закріпленню берегів та зменшують висихання річок (вод-

них джерел).

З метою забезпечення

санітарно-епідеміологічної надійності

поверхне-

вих та підземних водних джерел на усіх водозаборах та водопроводах, що по-

стачають воду для господарсько-питних потреб, створюються зони санітар-

ної охорони (ЗСО).

Зони санітарної охорони водних об’єктів повинні включати зону санітар-

ної охорони джерела водопостачання, в тому числі каналу, по якому подаєть-

ся вода, та майданчиків водопровідних споруд (водоводів). Зона санітарної

охорони повинна складатися:

• для джерела водопостачання - з першого та другого поясів;

• для водозабірних споруд - з першого поясу;

• для водоводів - з другого поясу.

На території першого поясу (поясу суворого режиму) зони санітарної

охорони джерела водопостачання забороняються всі види будівництва, про-

живання людей (у тому числі й тих, що працюють на спорудах водопостачан-

ня), випуск стічних вод, купання, водопій і випасання тварин, прання білизни,

вилов риби і сільськогосподарські роботи (застосування отрутохімікатів, ор-

ганічних та деяких видів мінеральних добрив).

Будівлі, що знаходяться на території першого поясу ЗСО, повинні бути

обладнані каналізацією, а територія - спланована з відведенням поверхневого