Мацнєв А.І., Проценко С.Б., Саблій Л.А. Моніторинг та інженерні методи охорони двкілля

Подождите немного. Документ загружается.

311

нові об’єктивних, науково обґрунтованих висновків, їх своєчасна передача

державним органам і заінтересованим особам та інформування громадськості

про результати екологічної експертизи.

Здійснення екологічної експертизи відповідно до встановлених вимог має

базуватися на гарантуванні пріоритету безпечного для життя і здоров’я навко-

лишнього природного середовища, врахуванні екологічних, економічних, ме-

дико-біологічних і соціальних інтересів, забезпеченні екологічної безпеки, те-

риторіально-галузевої, еколого-економічної доцільності реалізації об’єктів,

що піддаються еколого-експертній оцінці, наукової обґрунтованості, незалеж-

ності, об’єктивності, комплексності, варіантності, гласності, превентивності,

врахуванні громадської думки та дотриманні норм і правил міжнародних угод

і чинного законодавства.

Об’єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нор-

мативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, проекти норма-

тивно-технічних та інструктивно-методичних документів, документація щодо

впровадження нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реа-

лізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негатив-

ного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення за-

грози здоров’ю людей, а також екологічні ситуації та діючі об’єкти і комплек-

си, що мають значний негативний екологічний вплив.

Норми Закону визначають форми участі громадськості в процесі еколо-

гічної експертизи та її суб’єктний склад. Для врахування громадської думки

особи, які проводять екологічну експертизу (суб’єкти експертизи), зобов’язані

провести публічні слухання або відкриті засідання за участю населення. У той

же час громадськості надається право викласти свою думку стосовно об’єкта

експертизи у засобах масової інформації, чи подати письмові зауваження,

пропозиції, рекомендації її замовникам або суб’єктам експертизи, або ж дору-

чити своїм представникам працювати у складі еколого-експертних комісій та

груп.

Проводити екологічну експертизу уповноважуються відповідно Мінеко-

ресурсів України, його еколого-експертні підрозділи чи спеціально створюва-

ні установи і організації, установи та організації Міністерства охорони здоро-

в’я України, інші органи виконавчої влади та їх експертні формування, гро-

мадські об’єднання, громадяни та різні установи, організації і підприємства, в

тому числі за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, статути яких пе-

редбачають здійснення еколого-експертних функцій.

Висновки державної екологічної експертизи після затвердження відповід-

ними органами управління в галузі охорони навколишнього природного сере-

довища та ядерної безпеки є обов’язковими для виконання. Юридичним осо-

бам, зацікавленим у спростуванні окремих положень чи в цілому висновків

державної екологічної експертизи, надається право подавати обґрунтовану за-

312

яву до відповідних органів, що приймали рішення про проведення такої екс-

пертизи, а в разі їх відмови - звернутися до суду.

Хто відмовився від надуживань, той врятувався від нестатків.

І.Кант

7.4. Екологічна стандартизація і нормування

Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою вста-

новлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог щодо охорони навко-

лишнього природного середовища, використання природних ресурсів та за-

безпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки.

Так, для визначення ступеня забруднення довкілля та впливу того чи ін-

шого забруднювача (полютанта) на біоту і здоров’я людини, оцінки шкідли-

вості забруднювачів, проведення екологічних експертиз стану середовища

або окремих об’єктів чи районів нині в усьому світі користуються такими по-

няттями, як гранично допустимі концентрації шкідливих речовин, макси-

мально допустимий рівень (МДР), гранично допустимі викиди (ГДВ) та скиди

(ГДС) забруднювачів, гранично допустимі екологічні навантаження (ГДЕН),

кризові екологічні ситуації (КЕС), санітарно-захисні зони (СЗЗ) тощо.

У широкому вжитку під стандартом (від англ. standard - норма, зразок)

розуміють зразок, еталон, модель, що приймається за основу при співставлен-

ні з ним інших подібних об’єктів. Стандарт як нормативно-технічний доку-

мент встановлює комплекс норм, правил, вимог до об’єкта стандартизації і

затверджується компетентним органом. Стандарт може бути розроблений як

на матеріальні предмети - продукцію, еталони, зразки речовин (наприклад,

“ГОСТ 2874-82. Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за ка-

чеством”), так і на норми, правила, вимоги різноманітного характеру (напри-

клад, “ГОСТ 4011-72. Вода питьевая. Методы определения общего железа”).

Згідно Декрету України “Про стандартизацію і сертифікацію” державна

система стандартизації спрямована на забезпечення реалізації єдиної техніч-

ної політики у сфері стандартизації, метрології і сертифікації та захисту інте-

ресів споживачів і держави в питаннях безпеки виробництва (процесів, робіт,

послуг) для життя, здоров’я і майна громадян та охорони навколишнього при-

родного середовища.

Стандартизація у галузі охорони навколишнього природного середовища

і раціонального використання природних ресурсів повинна відповідати основ-

ним принципам міжнародних, регіональних систем стандартизації, а також

міждержавних стандартів, використання яких в Україні передбачене Угодою

про проведення погодженої політики у сфері стандартизації, метрології та

сертифікації, підписаною державами СНД у Москві 13 березня 1992 р.

Державні стандарти у галузі охорони навколишнього природного сере-

довища визначають поняття й терміни, режим використання і охорони при-

родних ресурсів, методи контролю за станом довкілля, вимоги щодо запобі-

313

гання шкідливого впливу забруднення на здоров’я людей, інші питання, по-

в’язані з охороною навколишнього середовища та використанням природних

ресурсів.

До державних стандартів України прирівнюються державні будівельні

норми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та со-

ціальної інформації. Державні стандарти містять обов’язкові та рекомендова-

ні вимоги. До обов’язкових належать і вимоги у галузі охорони довкілля, в

т.ч. до методів вимірювань. В області термінології стандарти мають рекомен-

даційний характер, і їх дотримання не є обов’язковим [98].

Під нормою (від лат. norma - керівне начало, правило, зразок) у загально-

му вжитку розуміють установлену міру, кількість чогось, звичайний, визна-

ний обов’язковим порядок, узаконену настанову, загальноприйняту засаду,

правило (наприклад, норма забруднення - це гранична концентрація речови-

ни, що надходить або міститься у середовищі, яка допускається нормативни-

ми актами).

Система екологічних норм включає гранично допустимі концентрації

забруднюючих речовин у навколишньому середовищі, гранично допустимі

рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фі-

зичного впливу на навколишнє природне середовище, гранично допустимий

вміст шкідливих речовин у продуктах харчування.

Нормування якості навколишнього середовища (повітря, вод, ґрунтів) по-

лягає у встановленні меж, в яких допускається зміна його природних власти-

востей. Зазвичай норма визначається в залежності від дії на організм людини

(санітарно-гігієнічні норми), проте можуть встановлюватися й інші - еколо-

гічні

технологічні

економічно доцільні

норми.

Норматив - це екологічний або технічний показник застосування норм у

конкретних умовах або процесах діяльності (наприклад, норматив гранично

допустимого скиду забруднюючих речовин у водний об’єкт).

Система екологічних нормативів включає нормативи гранично допус-

тимих викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне сере-

довище, рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів, еколо-

гічні нормативи якості навколишнього середовища, галузеві технологічні

нормативи утворення речовин, що викидаються у довкілля, технологічні нор-

мативи використання природних ресурсів та ін.

В нашій країні нині діє успадкована від СРСР практика санітарно-гігіє-

нічного нормування, яка ґрунтується на системі санітарно-гігієнічних норм

гранично допустимих концентрацій (ГДК)

забруднюючих речовин в окремих

компонентах навколишнього природного середовища, тобто на допустимих

рівнях впливу забруднюючих речовин на здоров’я людини. Для поверхневих

вод застосовують також рибогосподарські норми якості води, встановлені з

метою збереження і відтворення промислово цінних видів риб. Що ж стосу-

ється проблеми захисту природних та екологічних систем, то роботи у цій га-

314

лузі тільки-но розпочаті, вони поки що мають суто теоретичний характер і не

доведені дорозрахунку екосистем.

На відміну від санітарно-гігієнічного нормування вмісту забруднюючих

речовин у навколишньому середовищі, метою якого є безпосередній захист

людини від їх шкідливого впливу, і яке ґрунтується на залежностях типу “до-

за-ефект”, екологічне нормування спрямоване на забезпечення такої якості

навколишнього середовища, при якій можливий нормальний розвиток та

функціонування екологічних систем. При створенні дійсно ефективної систе-

ми екологічного нормування підхід до проблеми за принципом “доза-ефект”

неможливий.

Чинні санітарно-гігієнічні норми визначають гранично допустимі для лю-

дини концентрації шкідливих речовин в окремих компонентах довкілля: в ат-

мосферному повітрі, питній і поверхневих водах та ґрунтах. Вони не врахову-

ють ефекти хімічного та біологічного накопичення шкідливих речовин у не-

припустимо високих концентраціях в результаті їх переходу з одного компо-

нента навколишнього середовища в інший (наприклад, з повітря у воду, ґрун-

ти, з води в біоту, донні відкладення тощо), накопичення шкідливих речовин

на різних рівнях харчових ланцюгів, їх перетворення у більш шкідливі форми

та ін. При оцінці впливу шкідливих речовин на екосистеми саме вторинні

природні процеси, які не мають великого значення для санітарно-гігієнічного

нормування, є вирішальними при нормуванні екологічному. Визначальною

виявляється не початкова концентрація шкідливих речовин у деякому компо-

ненті навколишнього середовища, а їх перенесення, накопичення та транс-

формація у критичних ланках екосистем, внаслідок чого спостерігаються інші

концентрації та вторинні продукти з іншими токсичними властивостями.

Саме тому особливо важливого значення в екологічному нормуванні на-

буває вивчення характеру та закономірностей поширення, накопичення, де-

струкції, трансформації забруднюючих речовин в екосистемах, їх переходу з

одного середовища в інше у локальному, регіональному та глобальному мас-

штабах. Вивчення поведінки забруднюючої речовини від джерела її викиду до

надходження у живий організм через процеси фізичних, хімічних і біологіч-

них перетворень та взаємодій дає можливість забезпечити розробку науково

обґрунтованих екологічних норм допустимих впливів на природні системи. До

речі, й санітарно-гігієнічне нормування, яке спиратиметься на нормування

екологічне, більше відповідатиме завданню збереження здоров’я населення.

За існуючих в Україні надміру суворих норм все виглядає

“головним” і “першочерговим”.

З доповіді Світового Банку

7.4.1. Норми якості навколишнього природного середовища

Характеристикою небезпечності речовини для людини і біоценозів є клас

небезпечності та гранично допустима концентрація.

315

Клас небезпечності забруднюючої речовини визначають, виходячи з її

токсичності, стійкості, здатності до накопичення, подразнювальної, алерген-

ної та мутагенної дії. Залежно від дії на організм людини забруднюючі речо-

вини поділяють на чотири класи небезпечності:

• І - надзвичайно небезпечні (канцерогени, мутагени);

• ІІ - дуже небезпечні;

• ІІІ - небезпечні;

• ІV - помірно небезпечні.

Гранично допустима концентрація (ГДК) - це норма, яка визначає

кількість шкідливої речовини у навколишньому середовищі, постійний кон-

такт або дія якої протягом визначеного проміжку часу практично не впливає

на стан здоров’я людини чи живі організми і не викликає негативних змін у їх

нащадків.

ГДК встановлюється у законодавчому порядку головними санітарними

інспекціями або рекомендується компетентними установами, комісіями на ос-

нові результатів складних комплексних наукових досліджень, лабораторних

експериментів, а також відомостей, одержаних під час і після різних аварій на

виробництві, військових дій, природних катастроф (вивержень вулканів, зем-

летрусів, великих пожеж, падіння метеоритів), з використанням матеріалів

тривалих медичних обстежень людей на шкідливих виробництвах - у хімічних

та ливарних цехах, на АЕС, у шахтах і кар’єрах.

Якщо на шкідливу речовину не встановлена ГДК, тоді на цю речовину

вводиться орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБРВ) або орієнтовно до-

пустимий рівень (ОДР), які розробляються на підставі розрахункових та екс-

прес-експериментальних методів прогнозу токсичності і застосовуються тіль-

ки на стадії попереджувального санітарного нагляду за підприємствами та

очисними спорудами, що проектуються або будуються [102].

Останнім часом при визначенні ГДК враховується не тільки ступінь впли-

ву забруднювачів на здоров’я людини (санітарно-гігієнічний аспект), але і їх

дія на диких та свійських тварин, водні організми, рослини, гриби, мікроорга-

нізми, а також на природні угруповання в цілому. При цьому норма зазвичай

визначається по реакції найбільш чутливого до змін середовища виду організ-

мів (організму-індикатора).

В основу нормування вмісту забруднюючих речовин у довкіллі покладено

визначення їх ГДК у різних компонентах навколишнього середовища - повіт-

рі, водах і ґрунті. Для різних компонентів довкілля значення ГДК тих самих

токсикантів різняться. Часто відрізняються, хоча й незначно, ГДК забрудню-

вачів у нормативах різних країн.

Слід зауважити, що в сучасних умовах забруднення навколишнього сере-

довища спричиняється одночасно багатьма шкідливими речовинами. Кожна з

них, взята окремо, може мати концентрацію меншу, ніж гранично допустима

величина і начебто нешкідливу, але сукупний вплив усіх забруднювачів може

316

викликати такий самий ефект, як речовина з перевищеною ГДК. Це явище на-

зивають ефектом сумації дії шкідливих речовин. Прикладом такого впливу

може бути сукупна дія сірчаного газу та сірководню, ацетону й фенолу, ацет-

альдегіду та вінілацетату, діоксиду азоту й формальдегіду, сірчистого газу й

діоксиду азоту, метанолу та етанолу, сірчистого газу й фторидів, суміші силь-

них кислот (НСl, H

, HNO

) тощо.

За наявності у повітрі чи воді кількох забруднювачів, що мають ефект су-

марної (адитивної) дії (для води - речовин тієї ж ЛОШ), сума відношень кон-

центрацій кожної речовини до відповідних ГДК не повинна перевищувати

одиниці

ГДК

≤

∑

, (7.1)

де

ГДК

- відповідно концентрація

-ої речовини у повітрі чи воді та її

ГДК, мг/л.

7.4.1.1. Норми якості атмосферного повітря

У СРСР Головною санітарною інспекцією Міністерства охорони здоров’я

були встановлені два нормативи ГДК шкідливих речовин в атмосферному

повітрі, якими ми користуємося й нині:

• ГДК максимальна разова - концентрація забруднювача у повітрі, яка

не викликає рефлекторних реакцій в організмі людини внаслідок 20-

хвилинної дії;

• ГДК середньодобова - концентрація забруднювача у повітрі, яка не

впливає на людину безпосередньо чи опосередковано при цілодобово-

му вдиханні.

Для визначення максимальної разової ГДК використовують різні високо-

чутливі тести, за допомогою яких виявляють мінімальні впливи забруднюва-

чів на здоров’я людини у разі короткочасних контактів (виміри біопотенціалів

головного мозку, реакцію ока тощо). Для визначення тривалих впливів за-

бруднювачів (токсикантів) проводять експерименти на тваринах, використо-

вують дані спостережень під час аварій, додаючи до певного порогового

впливу коефіцієнт запасу, що знижує шкідливу дію ще в кілька разів.

Максимальні разові й середньодобові ГДК тих самих забруднювачів різні

(табл.7.2). Так, максимальна разова ГДК сірчистого газу - 0.5 мг/м

, а серед-

ньодобова - 0.05; ГДК пари фтороводню відповідно - 0.02 і 0.005, аміаку - 0.2

і 0.04 мг/м

Успадкована Україною від колишнього СРСР система нормування якості

повітря враховувала понад 1000 видів атмосферних домішок, гранично допус-

тимі концентрації були встановлені приблизно для 540 шкідливих інгредієн-

тів. Більшість цих граничних норм є суворішими за стандарти, встановлені у

США, країнах ЄС та Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). Ви-

нятком є встановлена в Україні середньодобова ГДК для завислих речовин,

317

яка еквівалентна стандартам ЄС (на відміну від США, в країнах ЄС не вимі-

рюють концентрацію дрібних частинок). Вибіркове порівняння стандартів,

прийнятих в різних країнах, наведене в табл.7.3.

Табл.7.2. Гранично допустимі концентрації основних шкідливих речовин в

атмосферному повітрі населених пунктів [89]

Одиниця ГДК Клас

Назва речовини виміру максималь-

на разова

середньо-

добова

небезпеч-

ності

Азоту діоксид мг/м

0.085 0.04 II

Азоту оксид мг/м

0.4 0.06 III

Аміак мг/м

0.2 0.04 IV

Анілін мг/м

0.05 0.03 II

Бенз(α)пірен

мкг/100 м

0.1 I

Бензол мг/м

1.5 0.1 II

Водень фтористий мг/м

0.02 0.005 II

Водень хлористий мг/м

0.2 0.2 II

Водень ціаністий мг/м

0.2 0.2 II

Вуглецю оксид мг/м

53IV

Етилбензол мг/м

0.02 0.02 III

Завислі речовини

мг/м

0.5 0.15 III

Кислота азотна мг/м

0.4 0.15II

Кислота сірчана мг/м

0.3 0.1 II

Ксилол мг/м

0.2 0.2 III

Марганець та його сполуки (у пере-

рахунку на діоксид марганцю)

мг/м

0.01 0.001 II

Миш’як та його сполуки (у перера-

хунку на миш’як)

мг/м

0.003 II

Нікель мг/м

0.001 II

Озон мг/м

0.16 0.03 I

Сажа мг/м

0.15 0.05 III

Свинець та його неорганічні сполу-

ки (у перерахунку на свинець)

мг/м

0.001 0.0003 I

Сірки діоксид мг/м

0.5 0.05 III

Сірководень мг/м

0.008 II

Сірковуглець мг/м

0.03 0.005 II

Толуол мг/м

0.6 0.6 III

Фенол мг/м

0.01 0.003 II

Формальдегід мг/м

0.035 0.003 II

Хлор мг/м

0.1 0.03 II

Примітка:

1. Недиференційований за складом пил (аерозоль), що міститься у повітрі населених пунктів.

ГДК завислих речовин не поширюється на аерозолі органічних та неорганічних сполук (мета-

лів, їх солей, пластмас, біологічних, лікарських препаратів тощо), для яких встановлюються

відповідні ГДК.

318

Табл.7.3. Порівняльна характеристика норм якості атмосферного повітря для

найбільш поширених забруднюючих речовин (мг/м

) [115]

Назва речовин Тривалість дії Україна США

ВООЗ ЄС

Завислі речовини 20 хвилин 0.5

24 години 0.15

0.26

0.15-0.23 0.10-0.15

річна 0.075 0.06-0.09 0.04-0.06

Пил (РМ-10)

24 години 0.15

річна 0.05

Сірчистий ангідрид 20 хвилин 0.5

1 година 0.35

24 години 0.05 0.365 0.10-0.15 0.25-0.35

річна 0.08

0.04-0.06 0.08-0.12

Оксид вуглецю 15 хвилин 100

20 хвилин 5

1 година 40 30

8 годин 10

24 години 3

Діоксид азоту 20 хвилин 0.085

1 година 0.4

24 години 0.04

річна 0.1 0.135

Озон 20 хвилин 0.16

1 година 0.235

0.2

24 години 0.03

Свинець 24 години 0.0003

3 місяці 0.0015

річна 0.0005-0.001 0.002

Сірководень 20 хвилин 0.008

24 години 0.15

Сірковуглець 20 хвилин 0.03

24 години 0.005 0.1

Формальдегід 20 хвилин 0.035

30 хвилин 0.1

24 години 0.003

Примітки:

1. Деякі стандарти США визначені у мільйонних частках (млн

-1

). В таблиці наведені приблизні

еквівалентні концентрації в мг/м

. Більш повний опис стандартів США див. у розділі 8.2.6.5.

2. Наведені стандарти встановлені на основі гравіметричного методу вимірювань.

3. Обидва значення відносяться до застарілих стандартів США, які замінені стандартами для

пилу (РМ-10).

4. Згідно нормативу вмісту завислих частинок, запровадженого у США в 1987 р., як індикатор

забруднюючої речовини прийняті частинки з розмірами менше 10 мкм у діаметрі (РМ-10).

Вважається, що річний норматив дотримується, коли очікуваний річний середньоарифме-

тичний вміст частинок менший або дорівнює 0.05 мг/м

; середньодобовий норматив дотри-

мується, коли очікувана кількість днів у календарному році з концентрацією частинок понад

0.15 мг/м

дорівнює або менша 1.

5. Річне середньоарифметичне значення. У США існує також вторинний стандарт - 1.3 мг/м

з 3-годинним усередненням, який не може бути перевищений більше одного разу на рік.

6. Не допускається перевищення цих значень більше одного разу на рік.

7. Максимальне добове значення з 1-годинним усередненням.

8. Максимальне середньоквартальне значення.

319

Слід сказати, що значна кількість стандартів в Україні та високий ступінь

їх суворості не допомагають, а скоріше ускладнюють управління якістю по-

вітря (враховуючи досить обмежені фінансові ресурси і слабку аналітичну ба-

зу природоохоронних органів). Гранично допустимі концентрації в Україні є

вихідним базисом при визначенні нормативів гранично допустимих викидів

речовин підприємствами, які, в свою чергу, служать основою для економічно-

го регулювання негативного впливу на навколишнє середовище. Необхідно

досить багато часу, зусиль і коштів для того, щоб встановити і, в кінцевому

рахунку, безперервно контролювати таку кількість атмосферних домішок.

Для порівняння, у США національною системою нормування якості повітря

передбачено тільки 6 забруднюючих речовин, на вміст яких в атмосфері вста-

новлені норми. Для небезпечних домішок впроваджується система, що ґрун-

тується на технологічних стандартах і включає 179 домішок.

Викликає занепокоєння також той факт, що при розрахунках нормативів

викидів забруднюючих речовин підприємствами в Україні використовується

ГДК максимальна разова з досить коротким періодом дії (20 хвилин). У біль-

шості випадків така короткочасна дія атмосферних домішок не впливає істот-

но на здоров’я людини, якщо, звісно, їх концентрація не досягне дуже висо-

ких рівнів. Найбільш сильний шкідливий вплив більшості сполук на організм

людини (онкологічні захворювання, генетичні зміни, враження нервової сис-

теми, хронічні респіраторні захворювання) відбувається при тривалій дії за-

бруднюючих речовин.

Як видно з табл.7.3, небагато забруднюючих речовин у США чи країнах

ЄС мають ГДК для часових інтервалів, менших за годину (виняток станов-

лять тільки оксид вуглецю і формальдегід). Найбільш сильний негативний

вплив забруднюючої речовини на організм людини проявляється протягом

часового інтервалу від однієї години до однієї доби, при цьому стандарти, що

запобігають виникненню хронічних захворювань, встановлені на річному рів-

ні. Деякі домішки мають різний шкідливий вплив при дії протягом різних ін-

тервалів часу (наприклад, сірчистий ангідрид), тому для них встановлені де-

кілька стандартів (ГДК).

Стандарти якості атмосферного повітря передбачають встановлення пев-

ного безпечного рівня концентрації речовин, що забруднюють атмосферу,

проте у випадку викидів отруйних речовин такий підхід застосовувати не

можна. Для стійких отруйних речовин, які мають тенденцію до біоакумуляції,

доцільно встановлювати технологічні стандарти на викиди речовин в ат-

мосферу для різних категорій промислового виробництва (мова йде про вста-

новлення рівнів гранично допустимих викидів на підставі технологічного

процесу, який використовується на даному підприємстві). Мета цих техноло-

гічних стандартів полягає в тому, щоб скоротити викиди забруднюючих речо-

вин до мінімально можливого рівня з урахуванням існуючого технологічного

обладнання. Забруднюючими речовинами, до яких доцільно застосовувати та-

320

кий принцип, є наступні: важкі метали (кадмій, хром, свинець, ртуть), викиди

бенз(α)пірену у деяких галузях промисловості (наприклад, при виробництві

коксу), а також стійкі сполуки - діоксини, фурани та поліхлордифеніли.

7.4.1.2. Норми якості поверхневих вод

Вміст забруднюючих речовин у поверхневих водах в Україні регламен-

тується санітарними правилами і нормами [102].

ГДК речовини у поверхневих водах - це максимальна концентрація, при

якій речовина не впливає безпосередньо чи опосередковано на стан здоров’я

населення (при дії на організм людини впродовж всього життя) і не погіршує

гігієнічних умов водокористування. ГДК встановлюється за лімітуючою

ознакою шкідливості (ЛОШ) по мінімальній концентрації речовини, при

якій проявляється одна з ЛОШ. Встановлено такі лімітуючі ознаки шкідли-

вості: санітарно-токсикологічна; загальносанітарна; органолептична і рибо-

господарська

При визначенні ГДК речовин у природних водах їх поділяють на ГДК вод

господарсько-побутового водокористування (табл.7.4) та ГДК вод рибогос-

подарського водокористування (табл.7.5). Тут теж ГДК тих самих речовин

мають різні значення, причому норми якості води для рибогосподарського

водокористування відрізняються більш жорсткими вимогами. Деякі з цих

ГДК є більш суворими, ніж норми якості води в ряді промислово розвинених

країн світу (табл.7.6).

Табл.7.4. Гранично допустимі показники якості води для водних об’єктів

господарсько-побутового водокористування [102]

Назва показника

Лімітуюча

ознака шкід-

ливості

Одиниця

виміру

Значен-

ня

Клас

небезпеч-

ності

Примітка

Алюміній сан.-токс. мг/л 0.5

Аміак (по азоту) сан.-токс. мг/л 2 III

БПК

ПОВН

мг/л 6

Ванадій сан.-токс. мг/л 0.1 III

Залізо орг. (колір) мг/л 0.3 III по Fe

Кадмій мг/л 0.001

Кобальт сан.-токс. мг/л 0.1

Кремній сан.-токс. мг/л10IIпо Si

ЛКП шт./л 5000

Марганець орг. (колір) мг/л 0.1 III

Миш’як сан.-токс. мг/л 0.05 II

Мідь орг. (смак) мг/л1 III

Молібден сан.-токс. мг/л 0.25 II

Натрій сан.-токс. мг/л 200 II

Нафтопродукти орг. (плів.) мг/л 0.3 IV

Нікель сан.-токс. мг/л 0.1

III

Нітрати (по NO

) сан.-токс. мг/л 45 III азот нітратів - 10.15

Нітрити (по NO

) сан.-токс. мг/л 3.3 II азот нітритів - 1.00

Роданіди сан.-токс. мг/л 0.1 II