Мацнєв А.І., Проценко С.Б., Саблій Л.А. Моніторинг та інженерні методи охорони двкілля

Подождите немного. Документ загружается.

321

Розчинений О

мг/л

≥ 4

Ртуть сан.-токс. мг/л 0.0005

СПАР аніонні орг. мг/л 0.5

CПАР неіоногенні орг. мг/л 0.1

Свинець сан.-токс. мг/л 0.03 II

Сірковуглець орг. (запах) мг/л1IV

Сульфати орг. (смак) мг/л 500 IV по SO

Сухий залишок мг/л1000

Фенол орг. (запах) мг/л 0.001

Формальдегід сан.-токс. мг/л 0.05 II

Фториди сан.-токс. мг/л1.5

II фтор для кліматич-

них районів 1-2

Хлориди орг. (смак) мг/л 350 IV по Cl

ХПК мг/л 30

Хром (Cr

) сан.-токс. мг/л 0.5 III

Хром (Cr

) сан.-токс. мг/л 0.05 III

Цинк загальн.0.1

III

Ціаніди сан.-токс. мг/л 0.1

Примітки:

1. Ознаки шкідливості речовин: сан.-токс. - санітарно-токсикологічна; загальн. - загальносані-

тарна; орг. - органолептична (запах - змінює запах води, колір - впливає на колір, плів. -

утворює плівку на поверхні води, смак - впливає на смак води).

2. Для неорганічних сполук, у тому числі перехідних елементів, з урахуванням валового вмісту

всіх форм.

3. Наказ Держжитлокомунгоспу від 30.12.92 № 80.

4. ГДК фенолу - 0.001 мг/л - вказана для суми летких фенолів, які надають воді хлорфенольний

запах при хлоруванні. Ця ГДК відноситься до водних об’єктів питного водокористування за

умови застосування хлору для знезаражування води в процесі її очищення на водопровідних

спорудах або при визначенні умов скиду стічних вод, що підлягають знезаражуванню хлором.

В інших випадках допускається вміст суми летких фенолів у воді водних об’єктів в концен-

траціях до 0.1 мг/л.

5. Допускається скид у водні об’єкти тільки за умови попереднього зв’язування активного хло-

ру, що утворюється у воді.

6. Ціаніди прості і комплексні.

Табл.7.5. Гранично допустимі показники якості води для водних об’єктів

рибогосподарського водокористування [26]

Назва показника

Лімітуюча

ознака шкід-

ливості

Одини-

ця

виміру

Значення Примітка

Алюміній токс. мг/л 0.04

Амоній сольовий NH

токс. мг/л 0.5 азот амонійний N-NH

- 0.39

БПК

ПОВН

мг/л 3

Ванадій токс. мг/л 0.001

Завислі речовини

мг/л приріст не

більше:

0.25 (1 катег.)

0.75 (2 катег.)

Залізо (загальне)

токс. мг/л 0.1

Кадмій (Cd

) токс. мг/л 0.005

Калій (K

) сан.-токс. мг/л 50

Кальцій (Ca

) сан.-токс. мг/л180

322

Кобальт (Co

) токс. мг/л 0.01

Магній (Mg

) сан.-токс. мг/л 40

Марганець двовалент. токс. мг/л 0.01

Миш’як токс. мг/л 0.05

Мідь (Cu

) токс. мг/л 0.001 приріст до природного фону

Молібден шестивал. токс. мг/л 0.0012 приріст до природного фону

Натрій (Na

) сан.-токс. мг/л120

Нафтопродукти рибогосп. мг/л 0.05 в стані розчину та емульсії

Нікель (Ni

) токс. мг/л 0.01

Нітрати (по NO

) сан.-токс. мг/л 40 азот нітратний N-NO

- 9.1

Нітрити (по NO

) токс. мг/л 0.08 азот нітритний N-NO

- 0.02

Розчинений кисень

мг/л 6 (1 катег.);

взимку 4,

влітку 6

(2 катег.)

Ртуть (Hg

) токс. мг/л відс. (0.00001)

Свинець (Pb

) токс. мг/л 0.1

Сірковуглець мг/л1

Сульфати (SO

) сан.-токс. мг/л100

Сухий залишок

мг/л згідно таксації

Феноли (карболова

кислота)

рибогосп. мг/л 0.001

Формалін токс. мг/л 0.25 0.1 мг/л формальдегіду

Фтор-іон (F

) токс. мг/л 0.05 приріст до природного фо-

ну, але не вище сумар-

ного вмісту 0.75 мг/л

Хлориди (Cl

) сан.-токс. мг/л 300

Хром (Cr

)

токс. мг/л 0.005

Хром (Cr

) сан.-токс. мг/л 0.001

Цинк (Zn

) токс. мг/л 0.01

Ціаніди токс. мг/л 0.05

Примітки:

1. Ознаки шкідливості речовин: токс. - токсикологічна; сан.-токс. - санітарно-токсикологічна;

сан. - санітарна; орган. - органолептична; рибогосп. - рибогосподарська.

2. “Правила охраны поверхностных вод”, Госкомприроды СССР, 1991 г. [87].

3. Додатковий перелік № 1 ГДК шкідливих речовин для води рибогосподарських водойм (№ 12-

04-11 від 28.12.90) [20].

Табл.7.6. Порівняльна характеристика норм якості води для водних об’єктів

господарсько-побутового і рибогосподарського водокористування (мг/л) [115]

Назва Водокористування

показ- господарсько-побутове рибогосподарське

ника Україна Країни ЄС

США

Україна Країни ЄС США

БПК

5.0

-3

Аміак 2 1.5 залежить від рН

і температури

0.5 1 залежить від рН

і температури

Нітрати 45 50 1040 - -

Мідь 1 0.05

1.3 0.001 0.04

0.012

Цинк 0.1 5 - 0.01 0.3 0.11

Ртуть 0.0005 0.001 0.002 0.00001 - 0.000012

Феноли 0.001 0.005 - 0.001 відсутність

присмаку

2.56

323

Нафто-

продукти

0.3 0.2 - 0.05 відсутність візу-

альних ознак і

присмаку

Примітки:

1. Обов’язкові вимоги водоочистки за категорією А-2 (фізичні та хімічні методи) в країнах ЄС.

2. Норми Агентства США з охорони навколишнього середовища USEPA для водопровідної пит-

ної води.

3. Рекомендації Агентства USEPA з граничних концентрацій речовин у прісній воді.

4. Норма наведена по БПК

повн

5. Рекомендований граничний рівень.

6. В залежності від жорсткості води.

7.4.1.3. Норми якості ґрунтів

Основним критерієм визначення ступеня небезпечності забруднення

шкідливими речовинами ґрунту є ГДК, яка встановлюється з урахуванням

специфіки джерела забруднення, синергізму

дії хімічних речовин, забрудню-

ючих ґрунт, пріоритетності забруднювачів за класом небезпечності і характе-

ру землекористування. При цьому слід чітко розмежовувати підходи до ви-

вчення забрудненості ґрунтів сільськогосподарських, лісових та інших угідь і

ґрунтів на територіях населених пунктів та промислово-міських агломерацій.

Основною оцінкою небезпечності забруднення ґрунтів, що використову-

ються для вирощування сільськогосподарських культур, є транслокаційний

показник накопичення шкідливих речовин у продуктах харчування рослинно-

го походження, з якими в організм людини надходить до 70 % токсикантів. У

ґрунтах сільгоспугідь ГДК забруднюючих речовин визначають переважно

для орного шару - речовини не повинні шкідливо впливати на якість продук-

ції, вирощуваної людиною для споживання, та на здатність ґрунту самоочи-

щуватися і нормально функціонувати.

Оцінка небезпечності забруднення ґрунтів населених пунктів здійснюєть-

ся з урахуванням таких чинників:

• епідеміологічної небезпеки;

• негативної дії забрудненого ґрунту на організм людини (особливо ди-

тячий) при безпосередньому контакті;

• небезпеки, яку забруднений ґрунт становить як джерело вторинного

забруднення приземного шару атмосферного повітря.

Так, наприклад, при наявності в ґрунті міді в кількості 1000 мг/кг її кон-

центрація у повітрі може становити до 2 мг/м

, а наявність в ґрунті більше

500 мг/кг свинцю може спричинювати психоневрологічні патології у дітей

[58].

Синергізм - реакція організму на комбіновану дію двох чи більше речовин (факторів), при якій

їх сумарний ефект зазвичай більший, ніж дія кожного окремого компонента.

324

Отрута, що не діє одразу, не стає менш небезпечною.

Г.Лессінг

7.4.1.4. Порогова та безпорогова концепції регламентації шкідливих

чинників

Як свідчать результати найновіших досліджень, нижніх безпечних меж

впливів канцерогенів та іонізуючої радіації (а відповідно й ГДК) не існує.

Будь-які дози, що перевищують звичайний природний фон, є шкідливими для

живих організмів хоча б генетично, у ланцюгу поколінь.

У той же час, вітчизняна наука дотепер при регламентації шкідливих чин-

ників здебільшого користується методологією, в основі якої лежить порогова

концепція, тобто уявлення про повну безпеку від шкідливих для здоров’я

чинників при умові дотримання встановлених нормативів, що закладене у ви-

значеннях гранично допустимих концентрацій, рівнів і доз.

Наявна методологія виключає поняття про допустимий ризик, яке впро-

довж десятиліть використовується в світі. Розвиток науки сьогодні досяг рів-

ня, при якому поняття про ймовірнісний характер більшості біологічних про-

цесів стало домінуючим в науковому співтоваристві. Детерміністична мето-

дологія досліджень в галузі природничих наук змінилася на ймовірнісну. По-

няття “ризик

” стало предметом дослідження. Несприйняття цього міждис-

циплінарного поняття, у т.ч. про ймовірнісний характер порушень здоров’я

під впливом факторів навколишнього середовища, гальмує нині розвиток гігі-

єнічної науки в Україні.

Визнання ймовірнісного характеру виникнення ефектів внаслідок дії іоні-

зуючої радіації, мутагенних і канцерогенних чинників хімічної природи тощо

робить проблему їх регламентації не тільки медико-біологічним, але й еконо-

мічним завданням, переводячи прийняття рішень у соціальну площину. Про-

блеми регламентування повинні вирішуватись з позиції “користь-шкода (ви-

трати)” і багато в чому визначатися економічним станом суспільства

Виходячи з вищевикладеного, уявляється необхідним прийняття в Украї-

ні концепції допустимого ризику, наслідками чого, зокрема, будуть:

• удосконалення методології регламентування шкідливої дії різних чин-

ників (води, повітря, як атмосферного, так і приміщень, ґрунту, шуму

тощо) на здоров’я населення;

Ризик - усвідомлена небезпека виникнення хвороби або смерті. Відносний ризик - відношення

ризику виникнення хвороби або смерті серед тих, на кого діяв чинник, до ризику серед неекспо-

нованих.

Так, у США ще в 1972 р. спеціальний комітет Національної Академії наук запропонував вимі-

рювати шкоду від опромінення населення іонізуючою радіацією в доларах (наприклад, втрата

здоров’я від опромінення людини дозою 1 бер визначається сумою від 12 до 120 доларів). Пізні-

ше такий підхід було рекомендовано і для оцінки економічних збитків від дії хімічних мутагенів

[103].

325

• гармонізація нормативів з тими уявленнями, які існують у світовому

співтоваристві.

Щодо профілактики середньо- і довгострокових впливів чинників середо-

вища на здоров’я, то ці чинники, як правило, знаходяться у середовищі в не-

значних дозах, тому встановлення зв’язку причина-наслідок може бути пов’я-

зане із значними труднощами, хоча їх потенційний шкідливий вплив на здо-

ров’я відомий: це підвищення ризику репродуктивних втрат, вроджених вад

розвитку, онкологічних захворювань тощо.

Значну роль у впровадженні концепції ризику має відіграти біологічний

моніторинг, який дозволить отримати інформацію про зв’язки між зовніш-

ньою і поглинутою дозами, розвитком адаптаційно-компенсаторних процесів

і ризиком порушення здоров’я тощо.

Слід також пам’ятати, що якісно сплановані систематичні наукові дослід-

ження є надзвичайно витратними, тому для практичних дій необхідно ширше

застосовувати знання, накопичені світовою науковою громадськістю.

Причини проблем є їх рішеннями.

7.4.2. Нормування у галузі охорони водних ресурсів

7.4.2.1. Водний фонд України

Згідно Водного кодексу усі води (

водні об’єкти

) на території України

становлять її водний фонд, а саме:

• поверхневі води: природні водойми (озера) та водотоки (річки, струм-

ки);

• штучні водойми (водосховища, ставки), канали й інші водні об’єкти;

• підземні води та джерела;

• внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, що зайняті морями, річками,

озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами,

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм,

береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними та іншими водогоспо-

дарськими спорудами і каналами, а також землі, виділені під смуги відведен-

ня для них.

Всі водні об’єкти України поділяють на водні об’єкти

загальнодержавно-

го

та

місцевого

значення.

До водних об’єктів загальнодержавного значення належать такі:

• внутрішні морські води та територіальне море;

• підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

Водний об’єкт

- зосередження природних вод на поверхні суші, яке внесене до кадастру: річка,

озеро, болото, водосховище, ставок, внутрішнє море. До водних об’єктів не належать водогоспо-

дарські споруди та споруди для накопичення і транспортування зворотних вод.

326

• поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і

використовуються на території більш як однієї області, а також їх при-

токи всіх порядків;

• водні об’єкти в межах територій природно-заповідного фонду загаль-

нодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об’єктів місцевого значення належать такі:

• поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї

області і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного зна-

чення;

• підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопо-

стачання.

7.4.2.2. Види та категорії водокористування

Управління використанням і охороною поверхневих вод ґрунтується на

дотриманні норм якості води, які являють собою сукупність встановлених

допустимих значень показників властивостей води водних об’єктів та скиду

зворотних вод, в межах яких надійно відвертається шкода здоров’ю населен-

ня, забезпечуються нормальні умови водокористування та екологічне благо-

получчя водного об’єкта. Під нормами якості води розуміють гранично до-

пустимі величини показників фізико-хімічного складу і біологічного стану

вод та їх властивості, які відповідають вимогам різних водокористувачів. Ці

властивості мають зберігатися при певних величинах параметрів середовища:

гідрологічних, гідрогеологічних, гідробіологічних, кліматичних тощо.

Показники, що входять до сукупності норм якості води, називаються

нор-

мованими показниками складу і властивостей води. Вони включають загальні

вимоги

до фізичних, хімічних, біологічних властивостей води і

нормовані ре-

човини

, які характеризуються нормами їх вмісту та гранично допустимими

концентраціями (ГДК) у воді водних об’єктів для різних видів і категорій во-

докористування. Нормовані речовини розподіляються на групи з однакови-

ми лімітуючими ознаками шкідливості (ЛОШ) та класами небезпечності.

Всі водні об’єкти поділяють на водні об’єкти з нормованою якістю води,

для яких встановлюються види водокористування і норми якості води, та на

водні об’єкти з ненормованою якістю води. До останніх можуть належати:

• водотоки довжиною менше 10 км і водойми, площа акваторії яких

менша 1 га;

• тимчасові водотоки і водойми або їх ділянки;

• водні об’єкти, що передані у відокремлене водокористування, а також

штучні водотоки і водойми (крім руслових водосховищ комплексного

використання), для яких можуть встановлюватися спеціальні (техно-

логічні та ін.) норми якості води;

327

• малі річки і водойми або їх ділянки з превалюванням у їх водному ба-

лансі за меженний період зворотних вод і високим рівнем забрудне-

ності води та водних відкладень.

Водні об’єкти з нормованою якістю води, залежно від встановлених для

них видів водокористування, можуть належати до питного, господарсько-по-

бутового або рибогосподарського (

вищої

першої

другої категорій

) водоко-

ристування

До питного водокористування відноситься використання водних об’єктів

або їх ділянок як джерел господарсько-питного водопостачання, а також для

водопостачання підприємств харчової промисловості.

До господарсько-побутового водокористування належить використання

водних об’єктів для купання, заняття спортом і відпочинку населення. Вимо-

ги до якості води, що встановлені для господарсько-побутового використан-

ня, поширюються на водні об’єкти або їх ділянки, які знаходяться в межах на-

селених пунктів.

До рибогосподарських водних об’єктів належать водотоки, водойми або

їх окремі ділянки, що використовуються для відтворення, промислу та мігра-

ції риб, безхребетних і водних ссавців. Їх поділяють на такі три категорії:

• вища - до неї відносять місця нересту, масового нагулу та зимуваль-

них ям особливо цінних видів риб та інших промислових водних орга-

нізмів, а також охоронні зони господарств будь-якого типу для штуч-

ного розведення та вирощування риб, інших водних тварин і рослин;

• перша - до неї відносять водні об’єкти, що використовуються для збе-

реження та відтворення цінних видів риб, які відзначаються високою

чутливістю до вмісту кисню;

• друга - до неї відносять водні об’єкти, які використовуються для ін-

ших рибогосподарських потреб.

У випадку одночасного використання водного об’єкта або його ділянки

для різних потреб населення і господарства до складу і властивостей поверх-

невих вод висуваються найбільш жорсткі норми з числа встановлених. На ді-

лянках водних об’єктів, які знаходяться в межах населених пунктів, незалеж-

но від цілей водокористування, нормативи встановлюються як для води, що

використовується для задоволення господарсько-побутових пoтреб.

Для прикордонних ділянок і створів водних об’єктів, а також водних

об’єктів в межах лікувальних і заповідних зон, з наявністю специфічних особ-

ливостей природного складу і властивостей води, наприклад, підвищеного

природного вмісту завислих речовин, мінеральних солей, заліза, фтору тощо,

можуть встановлюватися окремі показники складу і властивостей води. Такі

Для порівняння, в класифікації поверхневих вод, прийнятій у США, виділено чотири класи

водних об’єктів:

- придатні для питного водопостачання;

- придатні для рекреаційних цілей

та рибного господарства; C - придатні для промислового водопостачання і D - придатні для зро-

шення сільськогосподарських культур [5].

328

водні об’єкти відносять до водних об’єктів із спеціально встановленими

нормами якості води.

Для ділянок і створів водних об’єктів на кордонах України з країнами

СНД такими нормами (як на вході на територію України, так і на виході за її

межі) є чинні єдині рибогосподарські норми якості води. Для ділянок і ство-

рів водних об’єктів на кордонах з іншими державами можуть встановлювати-

ся (на основі двосторонніх домовленостей) додаткові норми і вимоги до якос-

ті води. Для водних об’єктів в межах заповідних зон і в регіонах зі специфі-

кою природної якості води за рішенням місцевих органів можуть призначати-

ся регіональні або місцеві норми якості води по окремих показниках (на осно-

ві природних фонових значень цих показників у водних об’єктах).

Встановлення видів і категорій водокористування здійснюється також з

урахуванням ступеня придатності водних об’єктів для того чи іншого виду во-

докористування, економічної доцільності здійснення гідротехнічних, водо-

охоронних та інших заходів для доведення водних об’єктів до придатного для

водокористування стану, екологічної цінності і фактичного використання вод-

них об’єктів.

Приміром, у Рівненській області до водних об’єктів першої рибогоспо-

дарської категорії водокористування віднесені річки Прип’ять, Стир, Горинь і

Случ, крім ділянок в межах населених пунктів. До

другої рибогосподарської

категорії водокористування віднесені всі інші водні об’єкти з нормованою

якістю води, крім ділянок в межах населених пунктів, які віднесені до

госпо-

дарсько-побутової

категорії водокористування. До категорії із спеціально

встановленими нормами якості води належать річки Прип’ять, Стир, Горинь

та інші в створах на кордоні з Білоруссю.

Поетапне здійснення водоохоронних заходів і покращання якості води

водних об’єктів передбачає в перспективі поступове підвищення категорій во-

докористування водних об’єктів, переведення частини водних об’єктів з не-

нормованою якістю води до класу водних об’єктів з нормованою якістю води.

Місця на водних об’єктах, де мають дотримуватися встановлені норми

якості води, називають контрольними створами (на водотоках) або пункта-

ми (на водоймах).

При питному водокористуванні норми якості води мають дотримуватися

вище за течією впродовж 1 км (для водотоку) або на акваторії в межах 1 км

(для водойми) від місця розташування водозабору для господарсько-питного

водопостачання населення і підприємств харчової промисловості.

При господарсько-побутовому водокористуванні норми якості води ма-

ють дотримуватися на ділянках водних об’єктів в межах населених пунктів, а

також у водотоках впродовж 1 км вище найближчого за течією пункту водо-

користування (місця організованого відпочинку на воді населення, території

прилеглого до водного об’єкту населеного пункту), у водоймах - на акваторії

329

в межах 1 км від пункту водокористування, в прибережних зонах морів - на

найближчій границі району водокористування або зони санітарної охорони.

При рибогосподарському використанні водного об’єкта норми якості во-

ди або її природний склад і властивості мають дотримуватися на ділянці водо-

току або акваторії водойми, починаючи з контрольного створу або пункту, що

розміщується не далі ніж на відстані 500 м від місця скиду зворотних вод або

розташування інших джерел надходження забруднень у водний об’єкт (місця

видобутку корисних копалин, здійснення робіт на водному об’єкті тощо). При

скиданні зворотних вод у прибережну зону моря рибогосподарські норми

контролюються в пункті, що розташований на відстані 250 м від місця випус-

ку у будь-якому напрямі.

Місце скидання зворотних вод повинно знаходитися нижче межі населе-

ного пункту за течією водотоку на відстані, яка виключає вплив

згінно-нагін-

них явищ

7.4.2.3. Порядок розроблення і затвердження нормативів ГДС речовин

Основні вимоги щодо нормування гранично допустимого скидання (ГДС)

забруднюючих речовин, які утворюються в процесі виробничої діяльності во-

докористувачів, визначаються “Порядком розроблення і затвердження норма-

тивів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин”, затвердже-

ним постановою Кабінету Міністрів України № 1100 від 11.09.96 р.

Гранично допустимий скид (ГДС) речовини у водний об’єкт - це маса

речовини у зворотних водах, що є максимально допустимою для відведення

за встановленим режимом даного пункту водного об’єкта в одиницю часу з

метою забезпечення норм якості води у контрольному створі (пункті).

Нормативи ГДС забруднюючих речовин встановлюються з метою по-

етапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об’єктів,

тобто науково обґрунтованих значень концентрації забруднюючих речовин і

показників якості води (загальнофізичних, біологічних, хімічних, радіацій-

них), та санітарно-гігієнічних норм у місцях розташування джерел водопоста-

чання і водокористування, для забезпечення екологічної безпеки життєдіяль-

ності людини і водних екосистем.

Нормативи ГДС (граничні обсяги скидання зворотних вод) встановлю-

ються для введених у дію об’єктів та тих, що проектуються чи споруджу-

ються

, згідно з переліком забруднюючих речовин, скидання яких у поверхне-

ві та морські води водного фонду України, включаючи природні водойми

(озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки),

канали і внутрішні морські води, нормується. Під час проектування будівниц-

тва нових, розширення, реконструкції, технічного переоснащення та капіталь-

ного ремонту діючих об’єктів не допускається впровадження технологій та

Згінно-нагінні явища - переміщення під впливом вітру водних мас з однієї частини водного

об’єкта в іншу.

330

засобів, що можуть призвести до скидання у водні об’єкти забруднюючих ре-

човин, скидання яких забороняється.

Розроблення нормативів ГДС забруднюючих речовин для скидання зво-

ротних вод підприємств, установ та організацій, які

проектуються

, здійсню-

ється у складі передпроектної (ТЕО або ТЕР) та проектно-кошторисної доку-

ментації (робочий проект) на нове будівництво, розширення, реконструкцію і

їх технічне переоснащення.

Водокористувачі виступають замовниками розроблення нормативів ГДС

забруднюючих речовин, що скидаються ними у водні об’єкти. Розробниками

ГДС є організації, які отримали дозвіл Мінекоресурсів України на виконання

відповідних робіт.

Нормативи ГДС затверджуються органами Мінекоресурсів України одно-

часно з видачею дозволу на спеціальне водокористування, в якому встанов-

люється граничний обсяг скидання забруднюючих речовин у водний об’єкт.

Термін дії нормативів ГДС у кожному конкретному випадку встановлю-

ється органами Мінекоресурсів України індивідуально залежно від терміну

дії дозволу на спеціальне водокористування. Підставами для переоформлення

нормативів ГДС є закінчення терміну дії нормативів, зміна умов водокористу-

вання, категорії якості води у водному об’єкті чи законодавчої та нормативної

бази.

Водокористувач відповідає за наявність затверджених нормативів ГДС та

надання розробнику достовірних вихідних даних, що одержуються на основі

проведення

інвентаризації

показників складу і властивостей зворотних вод

згідно з наведеними переліками забруднюючих речовин, скидання яких нор-

мується, та ідентифікація яких у зворотних водах є обов’язковою, обсягу ви-

трат цих вод та інших необхідних для розрахунків даних.

До переліку забруднюючих речовин, що нормуються у всіх випадках ски-

дання зворотних вод, входять: розчинений кисень, завислі речовини, мінералі-

зація води

сульфати

хлориди

азот амонійний

нітрати

нітрити

фосфати

та нафтопродукти.

Крім того, обов’язково нормуються такі фізико-хімічні показники, як:

біохімічна потреба кисню

(

БПК

хімічна потреба кисню

(

ХПК

) - перманга-

натна та біхроматна окисності,

рівень токсичності води

(на основі біотесту-

вання), показники бактеріологічного забруднення і рівень радіоактивності

води (сумарна радіоактивність), а також враховуються водневий показник

(

рН

) і

температура

Якщо фонова забрудненість водного об’єкта по якихось показниках не

відповідає ГДК та обумовлена господарськими факторами, які не піддаються

впливу, то ГДС відповідних речовин встановлюють, виходячи з перенесення

нормативних вимог до якості води водоприймача безпосередньо на зворотні

води.