Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Зрівноваження..

220

ЗРІВНОВАЖЕННЯ ВИСОТ НАБЛИ-

ЖЕННЯМИ

(уравнивание

высот прибли-

жениями; adjustment of altitudes by method

of approximations; Hdhenausgleichung f

mittels Naherungen f pi): використовується

для обчислення висот пунктів. Суть 3. в. н.

полягає в тому, що остаточну зрівноваже-

ну висоту пункту N отримують наближен-

нями, обчислюючи їх як середнє вагове з

усіх значень висот пунктів А, В, С. У пер-

шому наближенні висоту пункіу знаходять

найкоротшим шляхом від вихідних пунк-

тів, але з контролем. Вагур

виміряного пе-

ревищення hj у тригонометричному ніве-

люванні беруть переважно обернено про-

порційною до квадрата віддалей між пун-

ктами, а

геометричному - обернено про-

порційною до кількості станцій у відпові-

дному ході. Зведені ваги р', сума яких у

вузлі дорівнює одиниці, обчислюють за

формулою р' = Рі/[р]. Висоту шуканого

пункту Ny наближенні з номером

визна-

чають за формулою

=(H

+hM+

+ (Н

+Ь

)р'

+(Н

)p'

деЯ-висота абсолютна пункту. Обчис-

люють тільки змінні частини абсолютної

висоти шуканого пункту. Обчислення ви-

конують доти, доки дві послідовно визна-

чувані висоти пункту відрізнятимуться між

собою менше одиниці останнього десят-

кового знака - зрівноважуваного значення

висот. Викладений спосіб наближень мо-

жна застосовувати в усіх випадках, коли

коефіцієнти при невідомих у параметрич-

них рівняннях поправок за абсолютною ве-

личиною дорівнюють одиниці, напр., у

роздільному зрівноваженні дирекційних

кутів і координат вузлових точок поліго-

нометричної мережі. 16.

ЗРІВНОВАЖЕННЯ ПОЛІГОНОМЕТ-

РІЇ

(уравнивание полигонометрии;

ground-

surveying adjustment; Ausgleichung f des

polygonometrischen Netzes

n):

математична

задача знаходження ймовірних значень ко-

ординат пунктів полігонометрії із застосу-

ванням методу найменших квадратів, як-

що виконані надлишкові вимірювання.

Способи 3. п. поділяють на строгі,

коли

зрі-

вноваження виконують за умови мінімуму

суми добутків квадратів поправок з ураху-

ванням ваг в усі виміряні в ході (мережі)

величини, та нестрогі (роздільні),

коли

спо-

чатку зрівноважують кути, а потім окремо

між собою - прирости координат. У стро-

гому 3. п. ходів застосовують параметрич-

ний або корелатний методи. Якщо викори-

стовують калькулятори, 3. п. виконують ко-

релатним методом з різними спрощеннями,

які стосуються методу (дво- або тригрупо-

ве зрівноваження) і особливостей поліго-

нометричного ходу (прямолінійність, рів-

ність сторін тощо). Для ЕОМ обсяг обчи-

слень не має значення, тому застосовують

корелатний, параметричний або комбіно-

ваний (напр., корелатний з додатковими не-

відомими) методи. Роздільні способи 3. п.

застосовують у полігонометрії

і 2 розря-

дів і для обчислення робочих координат. У

строгому 3. п. мереж використовують па-

раметричний, корелатний, корелатний з до-

датковими невідомими та ін. методи. Для

роздільного зрівноваження мереж можна

застосовувати методи еквівалентної заміни,

вузлів (із розв'язанням методом послідов-

них наближень або нормальних рівнянь ву-

злів), полігонів. Вибір методу 3.

п.

залежить

від точності, величини і конфігурації ме-

режі, наявності в ній вихідних пунктів. У

строгому способі всі ходи (мережі) зрівно-

важують спільно, але можна спочатку

отримати зрівноважене значення коорди-

нат вузлових пунктів і дирекційних кутів

вузлових напрямів, а потім використати їх

як вихідні у зрівноважуванні окремих хо-

дів. Перевагу надають корелатному,

а за

на-

явності опорних дирекційних кутів на ву-

злових пунктах - двогруповому методу. За

відсутності останніх доцільно застосовува-

ти метод з додатковими невідомими (ко-

ординатами пунктів і напрямів, які

потрібно одержати зі зрівноваження). Стро-

Зрівноваження..

221

ге зрівноваження великих мереж викону-

ють ЕОМ корелатним з додатковими неві-

домими або параметричним методами.

Роздільне зрівноваження мереж застосову-

ють для розрядної полігонометрії. Резуль-

тати використання різних способів тотож-

ні, тому перевагу надають менш трудоміс-

ткому, частіше - способу послідовних на-

ближень. Якщо виконати строге зрівнова-

ження вузлових пунктів і напрямів, то на-

ступне роздільне зрівноваження окремих

ходів полігонометричної мережі дає кращі

результати, ніж роздільне зрівноваження

усієї мережі. 19.

ЗРІВНОВАЖУВАННЯ (ЗРІВНОВА-

ЖЕННЯ) (уравновешивание; balansing

(adjustment); Ausgleichung f): під 3. розу-

міють вирівнювання з урахуванням ваг.

Вирівнювання і 3. - син. 20.

ЗРІВНОВАЖУВАННЯ ГРАВІМЕТРИЧ-

НИХ МЕРЕЖ

(уравнивание

гравиметри-

ческих сетей; adjustment of gravimetric net-

works; Ausgleichung f der Gravimetrienetze

n pi): обчислення ймовірних поправок до

спостережуваних приростів сили ваги

Землі. Якщо мережа гравіметрична

складається з багатьох полігонів, то шука-

ють систему таких поправок, щоб сума рі-

зниць сили ваги між пунктами полігонів

дорівнювала нулеві. Зрівноважування зу-

мовлює перерозподіл похибок, унаслідок

чого спостережувані дані є однорідніши-

ми. Відомі різні способи 3. ґ. м.: полігонів,

вузлових точок, послідовних наближень. 6.

ЗРІВНОВАЖУВАННЯ ФОТОТРІАН-

ГУЛЯЦІЇ (уравнивание фототриангуля-

ции; adjustment of phototriangulation; Aus-

gleichung fderphotogrammetrische Triangu-

lation f): для аналогової фототріангуля-

ції - усунення деформації моделі фототрі-

ангуляційної мережі (нахил, прогин, пара-

лельне перенесення), з використанням не-

збіжності фотограмметричних і плоских

прямокутних координат опорних точок;

для аналітичної ф ототр

а нгул я ц і ї - роз-

в'язання системи рівнянь за умови мінімі-

зації суми квадратів поправок для виміря-

них величин і опорних даних (якщо остан-

ні не можна вважати безпомилковими) для

знаходження найімовірніших значень ко-

ординат точок фототріангуляційної мере-

жі. 8.

ЗСУВ (оползень; landslide, landslip; Rutsch

m, Erdrutsch m): фізико-геологічне явище,

рух ґрунту вниз по схилу під впливом вла-

сної ваги. Для визначення величини, напря-

му та швидкості руху 3. використовують

геодезичні або фотограмметричні мето-

ди. 1.

ЗСУВАННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД (сдви-

жение горных пород; slide of mining soils;

Rutsch m der Gesteine n pi): деформація

порід, які залягають над простором, що

утворився у процесі гірських розробок. 4.

ЗШИВАННЯ ЦИФРОВОЇ КАРТОГРА-

ФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (сшивка цифро-

вой картографической

информации;

sewing

together

(unification)

of digital cartographical

information;

Zusammennahten nder digitalen

kartographischen Information f): процес

автоматизованого опрацювання цифрової

картографічної інформації, пов'язаний з

об'єднуванням її у масиви

межах створю-

ваних цифрових карт. 5.

Ідеальний випадок,.

222

ІДЕАЛЬНИЙ ВИПАДОК АЕРОФОТО-

ЗНІМАННЯ (идеальный случай аэрофо-

тосъемки; ideal case of aerophotosurvey;

Idealesfall m (Normallfall) der

Luftaufnahme

f): фотографування об'єкта з літака, коли

кути нахилу знімка та базису фотографу-

вання дорівнюють нулеві; має теоретичне

значення. 8.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ КАРТОГРАФІЧНО-

ГО ЗОБРАЖЕННЯ (идентификация кар-

тографического изображения; identifica-

tion of cartographical representation; Iden-

tifizierung der Kartenabbildung f): автома-

тизоване розпізнавання (адекватне ототож-

нення) об'єктів картографічного зображен-

ня в масиві цифрової інформації, отрима-

ної в процесі растрового сканування. 21.

ІДІОТРОН (идиотрон; issallobar; Idiot-

ron п): прилад, який автоматично контро-

лює товщину шару фарби під час друку-

вання. 5.

ІЗАЛОБАРА (изаллобара; issallobar; Isa-

llobaref): ізолінія зміни атмосферного ти-

ску за певний проміжок часу. 5.

ІЗАЛОТЕРМА

(изаллотерма;

isallotherm;

Isallotherme f): ізолінія зміни температу-

ри повітря, води, ґрунту тощо на одну й ту

ж величину за певну одиницю часу. 5.

ІЗАНОМАЛА (изаномала; isanomal; Isa-

nomale f): ізолінія відхилень значення

певного метеорологічного елемента (атмо-

сферного тиску, температури повітря, со-

нячної радіації тощо) від значення, прий-

нятого за норму. 5.

ІЗОАМПЛІТУДА (изоамплитуда; isoamp-

litude; Isoamplitudef): ізолінія амплітуди

певного метеорологічного чинника (напр.,

температури повітря, атмосферного тиску)

за означений період. 5.

ІЗОАНАБАЗА (изоанабаза; isoanabase;

Isoanabasen fpl): див. Ізобаза. 5.

ІЗОАНЕМОНА (изоанемона; isoanemon;

Isoanemone f): ізолінія середніх швидко-

стей вітру за певний проміжок часу. Син-

ізовела. 5.

ІЗОАНОМАЛІЯ

(изоаномалия;

isoanoma-

lie; Isoanomalie f): ізолінія аномалій си-

ли ваги на гравіметричних картах. 6.

ІЗОАНТА (изоанта; isoanthe; Isoanthe J):

ізолінія початку або строків квітування

рослини. 5.

ІЗОАТМА (изоатма; isoatm; Isoatme f):

ізолінія випаровування за певний промі-

жок часу. 5.

ІЗОБАЗА (изобаза; isobase; Isobasef): ізо-

лінія тектонічних рухів (піднять

—

ізоана-

бази, опускань - ізокатабази) за певний

проміжок часу. 5.

ІЗОБАРА (изобара; isobar; Isobaref): ізо-

лінія атмосферного тиску. 8.

ІЗОБАТА (изобата; isobath; Isobathe f):

ізолінія глибин водойм (океанів, морів,

озер тощо). 5.

ІЗОБРОНТИ (изобронты; isobronts): ізо-

лінії кількості днів з грозою. 5.

ІЗОВЕЛА (изовела; isovel; Isovele f): див.

Ізоанемона. 5.

ІЗОГАЛИНА (изогалина; isohalin): ізолі-

нія солоності води. 5.

ІЗОГІЄТА (изогиета; isohyet; Isohyetef):

ізолінія кількості атмосферних опадів за

певний проміжок часу. 5.

ІЗОГІПСА (изогипса; isohypse; Isohypsen

f): див. Горизонталь. 5.

ІЗОГІПСОГРАФ (изогипсограф; isohyp-

sograph; Isohypsograph пі): автоматичний

стереофотограмметричний прилад, який

запропонував відомий фотограмметрист

О.С. Скіридов. Призначений

для

автомати-

чного проведення горизонталей з викори-

станням аерофотознімків. Сканування

знімків виконується за допомогою елект-

ронно-променевої трубки,

ідентифікацію

точок здійснює спеціальний електронний

блок. Прилад виготовлений у 60-х роках

XX ст. на рівні діючого макета. 8.

ІЗОГЛОСА (изоглосса; isogloss; Isoglosse

f):ізолінія накарті діалектологічній,

якою позначають межі поширення мовно-

го явища (фонетичного, морфологічного,

синтаксичного, лексичного тощо). 5.

Ізогона

223

ІЗОГОНА (изогона; isogone; Isogone f):

ізолінія будь-якого кута, що вказує на

орієнтацію певного фізичного фактора

(напр., магнетного схилення, напряму віт-

ру). 5.

ІЗОДЕНСА (изоденса; isodence; Isodense

f): ізолінія густини повітря. 5.

ІЗОДИНАМА (изодинама; isodynam; Iso-

dynamef): ізолінія на магнетних картах

повної напруженості магнетного поля Зе-

млі або її складових (горизонтальної, вер-

тикальної та ін.). 5.

ІЗОДОПА (изодопа; isodop): ізолінія ра-

діальної швидкості v

зміни

віддалі між на-

вігаційним супутником і судном. Назва І.

пов'язана з тим, що для вимірювання v

ви-

користовується ефект Допплера. 6.

ІЗОКАТАБАЗА (изокатабаза; isokataba-

se; Isokatabase f): див. Ізобаза. 5.

ІЗОКЛІНА (изоклина; isoclinal line; Isok-

linef): ізолінія магнетного нахилення. I.

з нульовим значенням магнетного нахилен-

ня визначає магнетний екватор (проходить

поблизу географічного екватора). 5.

ІЗОКОЛА (изокола; isodistortion line; Iso-

linief der

Verbildung

f)\ ізолінія спотво-

рень. У дослідженні проекції карто-

графічної на рисунку її сітки карто-

графічної наводяться І. Це можуть бути

І. кутів, І. площ, І. довжин, зокрема

вздовж

головних напрямів. 5.

ІЗОКСИГЕНА (изоксигена; isoxygen):

ізолінія вмісту кисню у водоймищі. 5.

ІЗОЛІНІЯ (изолиния; isoline; Isolinie f):

лінія на карті, що з'єднує точки з однакови-

ми значеннями певної величини чи яви-

ща. 5.

ІЗОЛЮКСА (изолюкса; isoluxe; Isolux-

kurvef)\ ізолінія освітленості (в лк). 5.

ІЗОНЕФА (изонефа; isonephe; Isonephef):

ізолінія хмарності в певний момент часу

або середнього значення хмарності за кон-

кретний проміжок часу. 5.

ІЗОПАГА (изопага; isopag): ізолінія три-

валості льодоставу водойм. 5.

ІЗОПАХІТА (изопахита; isopachit; Isopa-

chitef): ізолінія товщин геологічних від-

кладів однакового складу або віку. 5.

ІЗОПІКНА (изопикна; isopicnic; Isopykne

f): 1) ізолінія густини будь-якої речови-

ни; 2) ізолінія густини води на морських

гідрологічних розрізах. 5.

ІЗОПЛЕТА (изоплета; isopleth; Isoplethe

f): ізолінія, що графічно відображає пев-

ну фізичну величину

як

функцію двох змін-

них. Розрізняють топоізоплети (напр., по

одній осі профілю відкладають віддаль від

деякої точки,

по іншій - висоти чи глиби-

ни)

та хроноізоплети

(зміна деякої величи-

ни в часі). 5.

ІЗОПОВЕРХНІ (изоповерхности; isosur-

face; Isoflache f): поверхні, що проходять

через точки однакових значень будь-якої

величини і характеризують розподіл цієї

величини

просторі (напр., в атмо-, гідро-

та літосфері). 5.

ІЗОПОРА(изопора; isopor): ізолінія річ-

ної зміни магнетного схилення. 5.

ІЗОРАХІЯ

(изорахия;

isorachie): і з о

л і н

і я

висоти морських припливів. 5.

ІЗОСЕЙСТА (изосейста; isoseist): ізолі-

нія однакової інтенсивності землетрусів. 5.

ІЗОСТАЗІЯ (изостазия; isostasy; Isostasie

f): стан гідростатичної рівноваги мас у зем-

ній

корі,

природу якої пояснюють гіпотезою

будови земної кори (див. Земля). Ця гіпо-

теза, сформульована Праттом (1854) і Ері

(1855), майже вичерпує поняття І., але їх

схеми рівноваги земної кори дещо різні.

Пізніші

досконаліші схеми, напр., Венінг-

Мейнеса, є лише їхніми модифікаціями.

За схемою Пратта, земна кора складаєть-

ся з окремих блоків різної густини, яка

змінюється від блока до блока

так,

щоб ва-

ги усіх блоків були однакові. Тоді тиск на

деяку поверхню компенсації, розташова-

ну від рівня Світового океану на глибині

компенсації, буде однаковий для всієї Зем-

лі. В цьому й полягає стан рівноваги зем-

ної кори. Густина окремих блоків Землі бу-

де

тим

менша, чим більша висота

блока

над

рівнем Світового океану, тобто густина

окремих блоків земної кори обернено про-

порційна їх товщині.

Ізотаха

224

За схемою Ері, густина земної кори

усьо-

му її об'ємі однакова за величиною, і кору

підстилає в'язкий субстрат, на якому вона

плаває. Внаслідок цього ділянки суші, що

піднімаються над рівнем моря, гідроста-

тично врівноважуються виступами або ко-

ренями на нижній поверхні земної кори.

За законом Архімеда, за рельєфом суші та

морського дна можна побудувати нижню

поверхню земної кори. За нормальну тов-

щу земної кори беруть її товщину на ді-

лянці з нульовою висотою над рівнем Сві-

тового океану. Порівнюючи густину маси

континентів та різниці густин субстрату і

кори, можна визначити, у скільки разів

об'єм виступу або кореня більший за ту

підвищену частину континенту, яку він гі-

дростатично врівноважує. Гіпотезу Прат-

та найповніше розвинув амер. геодезист

Хейфорд (1869-1925), гіпотезу Ері - фін.

учений Хейсканен.

Тепер вважається, що гіпотеза І. у більшо-

сті геологічних районів узгоджується з ре-

зультатами геодезичних і гравіметричних

вимірювань, і загалом існує компенсація

густин речовини у вертикальних блоках зе-

мної кори,

тиск земної

кори

на деякій гли-

бині у більшості районів приблизно ста-

лий. На основі гіпотези І. можна отриму-

вати значення відхилень прямовисних лі-

ній; її також можна використати для обчис-

лення ізостатичних аномалій сили ва-

ги. Вважається, що ізостатичні аномалії

сили ваги згладженіші, ніж аномалії си-

ли ваги у вільному повітрі, і менш

„систематичні", ніж аномалії Буге.

Практичне застосування теорії І. усклад-

нюється недостатнім знанням її парамет-

рів. 18.

ІЗОТАХА (изотаха; isotache; Isotache f):

ізолінія швидкостей різних природних

явищ (вітру, водної течії тощо). 5.

ІЗОТЕРМА (изотерма; isotherm, isother-

тіс line; Isoterme f): ізолінія температу-

ри на карті, вертикальному розрізі чи діа-

грамі, проведена на певний момент часу

або за середніми даними деякого проміж-

ку часу (у визначеному році чи за багато-

річний період). Перші карти середньоріч-

них ізотерм склав А. Гумбольдт (1817), а

для окремих місяців -

Г.

Дове (1846). І. де-

коли використовують для прогнозування

або врахування бокової рефракції. 14.

ІЗОТЕРМІЧНЕ РОЗШИРЕННЯ (изо-

термическое расширение; isothermal

expansion): розширення тіла (газу) при не-

змінній температурі. Під час І. р. внутріш-

ня енергія ідеального газу не змінюється, і

вся теплота, що передається газу, витрача-

ється на його розширення. І навпаки, ро-

бота, затрачена на ізотермічне стиснення

газу, віддається ним як тепло. 14.

ІЗОТЕРМІЯ (изотермия; isothermal pro-

cess): син. - вертикальна ізотермія. 1) Не-

змінність температури повітря з висотою

в деякому шарі ізотермічному атмос-

фери. І. приблизно справджується в ниж-

ній стратосфері; 2) незмінність температу-

ри під час деякого атмосферного процесу,

напр.,

ізотермічному розширенні. 14.

ІЗОТРОПІЯ (изотропия; isotropy; Isotro-

pic f): однорідність, однаковість фізичних,

механічних властивостей речовин і мате-

ріалів (теплопровідність, пружність тощо)

у різних напрямах. 4.

ІЗОФАЗА СОНЯЧНОГО ЗАТЕМНЕН-

НЯ (изофаза солнечного затмения; isop-

hase of solar eclipse; Isophase f der Sonne-

finsternisf): ізолінія найбільшої фази за-

темнення. 5.

ІЗОФЕНА (изофена; isophene; Isophene f):

ізолінія, що характеризує появу певного

фенологічного явища (напр., квітування

рослини). 5.

ІЗОХАЗМА (изохазма; isochasm; Isochas-

mej): ізолінія, що характеризує повторю-

ваність полярних сяйв. 5.

ІЗОХІОНА (изохиона; isochion; Isochione

f): ізолінія висоти снігового покриву або

його тривалості. 5.

ІЗОХОРА (изохора; isochor; Isochore f):

ізолінія, яка характеризує процеси, що від-

буваються за умови сталого об'єму. 5.

Ізохрона

225

ІЗОХРОНА

(изохрона;

isochrone; Isochro-

nef): ізолінія одночасної появи певного

явища. 5.

ІМПУЛЬСИ ЗАПОВНЮВАЛЬНІ (запо-

лняющие импульсы; filling impulses; ausge-

fiillte Impulse m pi): див. Фазометр циф-

ровий. 13.

ІМПУЛЬСНА СИСТЕМА ВИЗНАЧЕН-

НЯ КУТОВИХ ВЕЛИЧИН (импульсная

система определения углових величин;

impulse system of angular magnitudes deter-

mination; Impulssystem n (Inkrementalver-

fahren n) der Winkelbestummung f): син. -

інкрементальна. У цій системі

круг

обертає-

ться разом з трубою, а зчитувач прикріп-

лений до оправи, тобто нерухомий. На

краю круга є доріжка з прозорих і непро-

зорих радіально розташованих штрихів од-

накової ширини, яку наз. растром. Прозо-

рий і суміжний непрозорий штрихи ство-

рюють один елемент квантування (ЕК) ку-

та, кутова ціна якого дорівнює централь-

ному кутові. Кількість ЕК, напр. у тахео-

метрі Та-3, становить 10000; ціна одного

елемента 4

(129,6").

Зчитувач складається зі світлодіода СД з

маскою М і фотодіода ФД. Перший розта-

шований над растром круга, другий - під

ним. Маска є фрагментом краю круга,

тобто на ній є такий же растр, як на крузі.

На маску наносять приблизно 100 ЕК і

встановлюють так, щоб її растр був над

растром круга.

Випромінювання світлодіода потрапляє на

маску і та його частина, що проходить крізь

прозорі штрихи на ній, потрапляє на растр

круга. Якщо круг перебуває у такому по-

ложенні, що прозорі штрихи растра на мас-

ці й на крузі розташовані один під одним,

то на фотодіод потрапляє половина випро-

мінювання світлодіода. Якщо вони зміще-

ні, то на фотодіод потрапляє менша части-

на

випромінювання світлодіода.

І коли

про-

зорі штрихи маски містяться точно над не-

прозорими штрихами круга, то на фотодіод

не потрапляє випромінювання світлодіода.

Тому під час обертання круга відбувається

модуляція майже за гармонічним законом

світлового потоку, що падає на фотодіод.

Із фотодіода отримуємо фотострум, сила

якого

теж змінюється згідно з гармонічним

законом. Зміщення круга на один ЕК дає

один період зміни фотоструму. Цей струм

підсилюється у підсилювачі і подається на

формувач імпульсів ФІ, в якому формую-

ться короткочасні імпульси на початку кож-

ного періоду коливання. Кількість цих

імпульсів фіксується лічильником і висвіт-

люється на табло. Прочит табло показує,

на скільки ЕК перемістився круг під час

обертання труби.

Для визначення напряму обертання круга

на його край наносять два растри, зміщені

один щодо одного на півтовщини штриха.

Якщо на кожну стрічку скерувати світло-

вий промінь і над кожною з них встанови-

ти відповідно фотодіоди, то одержимо два

імпульсні сигнали, зміщені на чверть пе-

ріоду. Знак цього зміщення визначає на-

прям обертання круга. Тому в зчитувачі є

не один, а два фотодіоди, а довжина штри-

хів на масці дає змогу перекрити дві до-

ріжки круга.

Описаним способом визначають кути з

точністю, не меншою за ціну одного ЕК

(при 40000 ЕК - з точністю до 0,01 гона =

= 32,4*). Частини ЕК визначають по-

різному. В одному з них ділянку растра

круга, яка містить деяку кількість ЕК, на-

пр. 100, оптичною системою обертають на

180° і проектують зі збільшенням 1,01

на

протилежну ділянку круга. Накладання на

Імпульсний метод..

226

себе двох зображень викликає смуги Муа-

ра, які під час обертання круга переміща-

ються. Повне їх переміщення, тобто зміна

фази муарової картини на один період, від-

повідає зміщенню круга на пів ЕК. Визна-

чивши фазу картини Муара, можна визна-

чити частку половини ЕК.

І. с. в. к. в. використовується в електрон-

них теодолітах і тахеометрах. Найвідомі-

ші теодоліти з імпульсною системою: Eth3

і Eth4 фірми ОПТОН (Німеччина) і ETL1

фірми ТОПКОН (Японія). 13.

ІМПУЛЬСНИЙ МЕТОД ВИМІРЮ-

ВАННЯ ВІДДАЛЕЙ (импульсный метод

измерения расстояний; impulse method of

distance measuring; Impulsverfahren n der

Distanzmessung f): див. Часовий метод

визначення віддалей. 13.

ІМПУЛЬСНО-ФАЗОВИЙ МЕТОД ВИ-

МІРЮВАННЯ ВІДДАЛЕЙ (импульсно-

фазовьій метод измерения расстояний;

impklse-phase method of distance measuring;

Impulsphasenverfahren n der Distanzmessung

f): варіант фазового методу вимірювання

віддалей з використанням цифрових фазо-

метрів. У ньому випромінювання переда-

вачем віддалеміра імпульсів електромаг-

нетних коливань таке, якучасовому ме-

тоді визначення віддалей. Але для ви-

значення віддалі цифровим фазометром на

низькій частоті вимірюють різницю фаз

прямого і відбитого коливань у межах

одного періоду. Виключаючи багатознач-

ність багатоступеневим методом, визнача-

ють ціле число періодів у різниці фаз. Зав-

дяки переходу на дискретний режим робо-

ти більшості вузлів світловіддалеміра, в

цьому методі суттєво зменшується потуж-

ність живлення віддалемірів.

У найновіших відцалемірах перед вимірю-

ванням різниці фаз знижується частота

опорного коливання поділом частоти ви-

мірювальних коливань, а сигнального - за

допомогою схеми збіжності. На ці схеми

подають імпульси, утворені з вимірюваль-

них коливань, та імпульси, сформовані з

коливань гетеродина. На виході схеми

імпульс отримуємо за умови одночасної

появи на її вході вимірювального імпульсу

та імпульсу, сформованого з коливань гете-

родина. Частота імпульсів, отриманих зі схе-

ми збіжності, дорівнює різниці вимірюва-

льної і гетеродина частот. Схемою збіжно-

сті є фотоелектронний помножувач, крізь

який проходить фотострум тільки під час

дії на нього імпульсу, сформованого з коли-

вань гетеродина. На його фотокатод потра-

пляють відбиті вимірювальні імпульси.

Фаза опорних коливань, одержаних поді-

лом частоти вимірювальних коливань, не

така, як у гетеродинуванні. Використання

поділювача частоти вимагає підстроюван-

ня фази коливань, Генерованих гетероди-

ном. Пристрій, що виконує це підстрою-

вання, наз. схемою фазового автопідст-

роювання. Вона складається зі змішувача,

фазового детектора і пристрою для зміни

фази ґенерованих гетеродином коливань.

Останній працює під дією сигналів з фа-

зового детектора, на один вхід якого по-

трапляють коливання з поділювача частот,

а на інший - зі змішувача. Якщо фази обох

коливань однакові, сигнал із фазового де-

тектора дорівнює нулеві й фаза коливань

гетеродина не змінюється. Коли ж фази рі-

зні, то з фазового детектора виділяється си-

гнал, під дією якого пристрій змінює фазу

коливань гетеродина доти, доки сигнал з

детектора дорівнюватиме нулеві. І-ф. м. в. в.

реалізований у світловіддалемірах СТ5,

2СТ10, СПЗ та ін. 13.

ІНВАР (инвар; invar; Invar

п):

сплав залі-

за (64%) з нікелем (36%). Використовують

для виготовлення вимірних геодезичних

дротів, рулеток, смужок, рейок, різних

шкал тощо. І. має невеликий, від 2-Ю"

до

7-Ю"

, коефіцієнт лінійного розширення:

СС

, який

до температури +100 °С може бути

як з

мінусом, так із плюсом а

де / - початкова довжина тіла; dl - зміна

цієї довжини зі зміною температури на dT.

Незначний коефіцієнт теплового розши-

рення І. пояснюється тим, що магнетост-

рикційна зміна об'єму (термострикція) під

час нагрівання компенсує теплове розши-

Інварний дріт

227

рення. Різновидами І. є сплави з особливо

низьким коефіцієнтом теплового розши-

рення:

суперінеар

- сплав заліза (64%), ні-

келю (32%) і кобальту (4%) і

нержавіючий

І. - кобальту (54%), заліза (37%) і хрому

(9%). 14.

ІНВАРНИЙ ДРІТ (инварная

проволока;

invar band; Invardraht т):

вимірний дріт з

інвару, який є складовою частиною при-

ладу базисного. 14.

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ (инвента-

ризация

земель; land inventory-making; Во-

deninventarisation

f): кадастрові та земле-

облікові заходи, які є складовою частиною

робіт створення і впровадження системи

кадастру земельного, для одержання

та впорядкування даних про господарсь-

кий, природний і правовий стан земель,

встановлення меж і визначення площ ді-

лянок землі. Інвентаризації підлягають усі

землі в межах населеного пункту, включа-

ючи землі спільного користування. 4.

ІНВЕРСІЯ ПРИЗЕМНА {приземная ин-

версия; ground inversion; Zirkumerdinver-

sion

f): інверсія температури, що по-

чинається від поверхні землі і є найчасті-

ше результатом охолодження повітря

ясні,

тихі ночі від радіаційного вихолоджування

підстильної поверхні (приземна

радіаційна

інверсія, нічна інверсія).

Інколи

І.

п. пов'я-

зана з проходженням теплого повітря над

снігом чи холодною водою та

іншими при-

чинами. І. п. найчастіше буває на суші як

улітку, так і взимку; особливо над сніговим

покривом. 14.

ІНВЕРСІЯ ТЕМПЕРАТУРИ (инверсия

температуры; temperature inversion; Tem-

peraturinversion f):

підвищення температу-

ри повітря з висотою, замість пониження.

І. т. трапляється як у приземному шарі по-

вітря, починаючи від ґрунту (інверсія

приземна), так і в атмосфері вільній,

особливо в нижніх 2 км, а також з перехо-

дом від тропосфери до стратосфери (тро-

попауза). Розрізняють: основу (нижня ме-

жа) шару І. т. - у випадку приземної І. т.

збігається із поверхнею землі; верхню ме-

жу шару І. т.; вертикальну потужність ша-

ру І. т.; величину І. т., або, що те ж саме,

скачок температури в шарі І. т., тобто різ-

ницю температур у верхній і нижній ме-

жах шару І. т. Потужність приземних І. т.

—

близько десятків метрів, в особливих

умовах - сотні метрів. І. т. у вільній атмо-

сфері може мати вертикальну потужність

сотні метрів, деколи понад тисячу метрів.

Скачок температури може досягати 10-

15°С за потужності шару І. т. декілька де-

сятків метрів.

Приземна

І.

т. найчастіше виникає над по-

верхнею ґрунту (снігового або льодового

покриву), охолодженого нічним випромі-

нюванням,

тому наз. радіаційною

І. т.

Роз-

різняють ще снігові, або весняні І. т. в при-

земному

шарі.

І. т.

у вільній атмосфері є най-

частіше І. т. осідання (стиснення), тобто по-

в'язана з низхідним рухом повітряних ша-

рів; є й інші менш значні причини. 14.

ІНВЕРСОР ДЕЦЕНТРАЦІЙНИЙ ФО-

ТОТРАНСФОРМАТОРА (децентрації-

онный инверсор фототрансформатора;

off-centering inversor of phototransformer;

Dezentrationsinversor m des Entzerrungsge-

rats

n): призначений для автоматичного

введення поздовжньої та поперечної де-

центрації знімка (касети) під час трансфор-

мування фотознімків на

ототр ан

с ф

ор -

маторі Seg-V (Німеччина). Складається з

лічильно-розв'язувального пристрою ме-

ханічного типу

трансляційного електрич-

ного

вузла.

Механічний пристрій обчислює

децентрації залежно від нахилів екрана та

коефіцієнта трансформування. Фокусну

віддаль встановлює оператор. Електрон-

ний вузол зміщує касети увімкненням

сервомоторів. І. д. ф. можна від'єднати

і вводити децентрації вручну. 8.

ІНВЕРСОР МАСШТАБНИЙ ФОТО-

ТРАНСФОРМАТОРА (масштабный

ин-

версор фототрансформатора; scale inver-

sor of phototransformer; Mafistabinversor m

des Entzerrungsgerats n):

механічний при-

стрій (механізм) фототрансформатора,

який автоматично зберігає різкість зобра-

Інверсор..

228

ження на екрані зі зміною м-бу зображен-

ня. Механізм автоматично відпрацьовує

формулу

—

основний закон оптики:

l/d +

\/l

\/F,

де d, І

—

відповідно віддалі від касети до

об'єктива та від об'єктива до екрана

вздовж головної оптичної осі; і

- фокусна

віддаль об'єктива фототрансформатора. 8.

ІНВЕРСОР ПЕРСПЕКТИВНИЙ ФО-

ТОТРАНСФОРМАТОРА (перспектив-

ный инверсор фототрансформатора; per-

spective inversor of phototransformer; Pers-

pektivinversor m des Entzerrungsgerats):

ме-

ханічний пристрій (механізм) фототран-

сформатора, який автоматично зберігає

різкість зображення на екрані, якщо касе-

та та екран нахилені. Механізм автомати-

чно відпрацьовує другу оптичну умову -

площини касети та екрана мають прохо-

дити через оптично спряжені точки, роз-

ташовані на головній оптичній осі, та пе-

ретинатись з площиною об'єктива

по

одній

прямій. 8.

ІНГРЕСІЯ (ингрессия;

ingression; Ingre-

ssion f): проникнення морських вод у по-

нижені прибережні ділянки суші внаслідок

підвищення рівня моря або опускання бе-

рега. 5.

ІНДЕКС ПОКАЗНИКА ЗАЛОМЛЕН-

НЯ

(индекс

показателя преломления; coe-

fficient

refractive index; Brechungsindex

m): вказує, на скільки мільйонних часток

показник заломлення повітря більший за

одиницю, тобто

N =

(и-І)-ІО

, де

- показ-

ник заломлення середовища. І. п. з. повіт-

ря є сумою індексів показника залом-

лення повітря сухого і водяної пари, що

є в повітрі. 13.

ІНДИКАТРИСА (индикатрисса;

indica-

trix; Indikatrix

f): лінія або поверхня, що

унаочнює будь-яку властивість досліджу-

ваного об'єкта. В математичній картогра-

фії утотожнюється з еліпсом спотво-

рень і деколи її наз. І. Тіссо, від прізвища

франц. математика, що опрацював теорію

спотворень зображення однієї поверхні на

іншій. 5.

ІНДИКАТРИСА СПОТВОРЕНЬ АЕРО-

ФОТОЗНІМКА (индикатрисса

искаже-

ний аэрофотоснимка; indicatrix

aerial

image distortion; Indikatrix

des Bildver-

zerrugens n):

сукупність еліпсів, на голов-

них осях яких у певному м-бі відкладені

мінімальне

максимальне значення спотво-

рень м-бу знімка (індикатриса масштабних

спотворень) або значення спотворень ку-

тів (індикатриса кутових спотворень). 8.

ІНДИКАТРИСА ТІССО

{индикатрисса

Тиссо; Tisso's indicatrix; Tisso Indikatrix f):

див. Еліпс спотворень. 5.

ІНДУКТИВНИЙ СПОСІБ ПОШУКУ

КОМУНІКАЦІЙ

{индуктивный способ

поиска коммуникаций; inductive method of

communications searching; induktives Ver-

fahren n der Kommunikationsnachforschung

f):

ґрунтується на принципі електромагне-

тної індукції. Якщо на шукане підземне

прокладення (кабель, металевий трубовід

або провідник, прокладений над немета-

левим трубоводом) подати від генератора

струм, то навколо нього виникне змінне

електромагнетне поле. Вносячи в це поле

замкнений електричний контур, напр.,

антену приймача (шукача підземних кому-

нікацій), можна визначити (за зміною

індуктивного струму або відповідного сиг-

налу в телефонах) планове положення тра-

си та глибину залягання підземного прокла-

дення.

На основі цього методу розроблені прила-

ди пошуку підземних комунікацій: ИПК-

2, ВТР-У, ИТ-5 та ін. Точність вимірюван-

ня такими приладами залежить від часто-

ти струму Генератора, вологості

ґрунту,

гли-

бини залягання, наявності сусідніх струмо-

провідних комунікацій. За сприятливих

умов похибка визначення положення про-

кладення в плані та висоті досягає 10-

20 см. Ефективнішим є радіолокаційний

метод (метод теледетекції), яким визнача-

ють місця неоднорідності структури ґрун-

ту або підземне прокладення. 1.

ІНЕРЦІЙНА СИСТЕМА НАВІГАЦІЇ

{инерциальная система навигации; inertial

navigational system; inertiales Navigation-

Інерційність модулятора

229

system п):

призначена для визначення міс-

ця розташування та швидкості рухомого

об'єкта вимірюванням прискорень цього

об'єкта. Система складається з акселеро-

метрі в, гіроблоків, гіроплатформи та

ЕОМ. Система дає змогу автоматизувати

процес аерофотознімання. 8.

ІНЕРЦІЙНІСТЬ МОДУЛЯТОРА (инер-

ционность модулятора; sluggishness

modulator; Tragheitfdes Modulators m):

від-

ставання фази модуляції світла в модуля-

торі від фази напруги, прикладеної до мо-

дулятора. Інерційність комірок Керра до-

сягає 10~

с. Інерційність комірки Покке-

льса значно менша (див. Модулятори

електрооптичні). 13.

ІНЖЕНЕРНІ КОМУНІКАЦІЇ МІСТА

(Іинженерные коммуникации города; engi-

neering urban communication; Ingenieur-

kommukation fderStadtf):

сукупність спо-

руд і мереж, що забезпечують функціону-

вання виробничої та невиробничої сфер і

життєдіяльність міста: транспортне сполу-

чення, зв'язок, водо-, електро-, тепло-, га-

зопостачання. 4.

ІНЖЕНЕРНО-ГЕОДЕЗИЧНЕ ПРОЕК-

ТУВАННЯ (инженерно-геодезическое

проектирование; engineering-geodetic de-

sign; ingenieur- geogatische Projektierungf):

комплекс робіт для одержання даних, пот-

рібних для розташування споруди в плані

та профілі: планове та висотне розташу-

вання об'єкта будівництва; орієнтування

основних осей споруд; проектування ре-

льєфу; обчислення обсягу земляних робіт;

виконання обчислень, пов'язаних зі скла-

данням проекту споруд лінійного виду

(включаючи обчислення горизонтальних і

вертикальних кривих та складання поздов-

жнього профілю майбутньої траси), а та-

кож обчислень, потрібних для перенесен-

ня проекту на місцевість; складання роз-

мічувальних креслень, схем тощо. 7.

ІНІЦІАЛІЗАЦІЯ

(инициализация;

Inizia-

lisierung

f): приведення програмного чи

технічного об'єкта до стану використання;

запуск процесу або пристрою. 21.

ІНКЛІНАТОР

(инклинатор;

dipping coin-

pass; Inklinometer n):

прилад для вимірю-

вання магнетного нахилення (див. Маг-

нетне поле Землі). 5.

ІНКЛІНОМЕТР (инклинометр;

inclino-

meter, inclinatorium; Inklinationsmesser

от):

прилад для вимірювання кута нахилу і

азимута скривлення свердловин. Принцип

роботи більшості І. грунтується на вико-

ристанні гравітаційного і магнетного

полів Землі або гіроскопічного ефек-

ту. 1.

ІНКЛІНОМЕТРІЯ (инклинометрия;

determination of drill-hole dip and direction;

Inklinationsmertie

f): вимірювання скрив-

лення свердловини інклінометром. За

даними цих вимірювань обчислюють коор-

динати свердловини і уточнюють її прос-

торове розташування. 5.

ІНТЕГРАЛ ІМОВІРНОСТІ (ФУНКЦІЯ

ЛАПЛАСА) (интеграл

вероятности (функ-

ция Лапласа); probability integral (Laplase's

function); Wahrscheinlichkeitsintegral

(.Funktion n von Laplace)):

записується так:

1 ' -t

або Ф

(/) = -^=/е 2

у першому випадку t

(X-m)/crjl, а в

другому t

(X - m)ja, де m - матема-

тичне сподівання, о

—

середнє ква-

дратичне відхилення. І. і. маєтаківла-

стивості:

1. Ф{0)

= 0;

2. Ф(+°°) = 0,5;

3. Ф(-х) = -Ф(х).

Для І. і. складені таблиці, з яких за аргу-

ментом t можна обчислити ймовірність по-

трапляння нормально розподіленої випад-

кової величини в заданий інтервал. 20.

ІНТЕРВАЛ ФОТОГРАФУВАННЯ (ин-

тервал фотографирования; interval

photography; Aufnahmezeitabstand m, Auf-

nahmeintervall m):

час, що минає між двома

послідовними експонуваннями (спрацю-

ванням закривача, тобто отриманням двох