Лісабонський договір (консолідовані версії)

Подождите немного. Документ загружается.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/111

Якщо заходи, вжиті державою-членом, щодо якої застосовується відступ, та

запропоновані Комісією заходи виявляються недостатніми для подолання існуючих

труднощів або загрози їх виникнення, Комісія після проведення консультацій з

Економічно-фінансовим комітетом рекомендує Раді надати взаємну допомогу та належні

для цього методи.

Комісія регулярно інформує Раду про стан та розвиток ситуації.

2. Рада надає таку взаємну допомогу; Рада ухвалює директиви або рішення, які

встановлюють умови та деталі такої допомоги, що може набувати таких форм:

(a) узгоджені дії в будь-яких інших міжнародних організаціях, до яких держави-члени,

щодо яких застосовується відступ, можуть звернутися по допомогу;

(b) заходи, необхідні для уникнення відхилень потоків торгівлі, якщо держава-член,

щодо якої застосовується відступ, зазнає труднощів та зберігає або знову

запроваджує кількісні обмеження до третіх країн;

3. Якщо Рада не надає взаємну допомогу, рекомендовану Комісією, або якщо надана

взаємна допомога та вжиті заходи є недостатніми, тоді Комісія дозволяє державі-члену,

щодо якої застосовується відступ і що зазнала труднощів, вжити захисних заходів, умови

та деталі яких визначає Комісія.

Рада може скасувати цей дозвіл та змінити такі умови та деталі.

Стаття 144

1. Якщо виникає неочікувана криза платіжного балансу і негайно не ухвалено рішення

у значені частини 2 статті 143, держава, щодо якої застосовується відступ, може як

запобіжний засіб вжити необхідних захисних заходів. Такі заходи повинні завдати

якнайменше шкоди функціонуванню внутрішнього ринку та не повинні перевищувати

того, що є вкрай необхідним для виправлення наслідків неочікуваних труднощів, що

постали.

2. Комісія та інші держави-члени інформуються про такі захисні заходи не пізніше

часу, коли вони набувають чинності. Комісія може рекомендувати Раді надати взаємну

допомогу згідно зі статтею 143.

3. Після надання Комісією рекомендацій та після проведення консультацій з

Економічно-фінансовим комітетом Рада може прийняти рішення щодо того, що

відповідна держава-член має внести зміни, призупинити або скасувати захисні заходи,

зазначені вище.

С 115/112 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

РОЗДІЛ IX

ЗАЙНЯТІСТЬ

Стаття 145

Союз та держави-члени згідно з цим Розділом працюють у напрямку розвитку узгодженої

стратегії зайнятості, зокрема сприяючи висококваліфікованій, підготовленій робочій силі,

що здатна пристосовуватися до нових умов та ринків праці, що оперативно реагує на

економічні зміни з метою досягнення цілей, визначених в статті 3 Договору про

Європейський Союз.

Стаття 146

1. Держави-члени своєю політикою зайнятості сприяють досягненню цілей, зазначених

в статті 145, у спосіб, що узгоджується із загальними керівними принципами щодо

економічної політики держав-членів та Союзу, ухвалених згідно з частиною 2 статті 121.

2. Держави-члени, враховуючи національну практику стосовно обов’язків керівників та

найманих працівників, вважають сприяння зайнятості питанням спільного інтересу та в

рамках Ради узгоджують свої дії щодо цього відповідно до положень статті 148.

Стаття 147

1. Союз сприяє досягненню високого рівня зайнятості, заохочуючи співпрацю між

державами-членами та підтримуючи, а якщо необхідно, доповнюючи їхні дії. При цьому

необхідно поважати повноваження держав-членів.

2. Ціль досягнення високого рівня зайнятості має враховуватись під час розробки та

реалізації політики та заходів Союзу.

Стаття 148

1. На підставі спільного щорічного звіту Ради та Комісії Європейська Рада щорічно

розглядає ситуацію в сфері зайнятості в Союзі та ухвалює висновки з цього питання.

2. На підставі висновків Європейської Ради Рада за пропозицією Комісії та після

проведення консультацій з Європейським Парламентом, Економічно-соціальним

комітетом, Комітетом регіонів та Комітетом з питань за

йнятості, зазначеним у статті 150,

щороку розробляє керівні принципи, які держави-члени мають враховувати у своїй

політиці зайнятості. Ці керівні принципи узгоджуються з загальним керівними

принципами, що ухвалюються відповідно до частини 2 статті 121.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/113

3. Кожна держава-член подає до Ради та Комісії річний звіт про головні заходи, вжиті з

метою реалізації їхньої політики зайнятості, з огляду на керівні принципи щодо

зайнятості, зазначені в частині 2.

4. Рада на підставі звітів, зазначених у частині 3, та отримавши позицію Комітету з

питань зайнятості, щороку проводить вивчення того, як держави-члени реалізують

політику зайнятості з огляду на керівні принципи щодо зайнятості. Рада за рекомендацією

Комісії, якщо вона вважає це за необхідне в контексті вивчення, може давати рекомендації

державам-членам.

5. На основі результатів такого вивчення Рада та Комісія подають спільний річний звіт

Європейській Раді про ситуацію у сфері зайнятості в Союзі та про впровадження керівних

принципів щодо зайнятості.

Стаття 149

Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою

та після проведення консультацій з Економічно-соціальним комітетом та Комітетом

регіонів, можуть ухвалювати стимулюючі заходи, що заохочують співпрацю між

державами-членами та підтримують їхні дії у сфері зайнятості за допомогою ініціатив,

спрямованих на розвиток обміну інформацією та найкращими практиками, забезпечення

порівняльного аналізу й рекомендацій, а також на поширення інноваційних підходів та

досвіду оцінювання, зокрема з використанням пілотних проектів. Такі заходи не

включають в себе гармонізацію законів та підзаконних актів держав-членів.

Стаття 150

Рада, діючи простою більшістю, після проведення консультацій з Європейським

Парламентом засновує Комітет з питань зайнятості, який має дорадчий статус, з метою

сприяння координації політики державами-членами щодо зайнятості та ринку праці.

Завданнями Комітету є:

− моніторинг ситуації у сфері зайнятості та політики зайнятості в державах-членах та в

Союзі;

− формулювання без шкоди статті 240 висновки на запит Ради чи Комісії або за

власною ініціативою та сприяння підготовці нарад Ради, зазначених у статті 148.

Під час виконання свого мандату Комітет проводить консультації із керівництвом та

найманими працівниками.

Кожна держава-член та Комісія призначають по два члени Комітету.

С 115/114 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

РОЗДІЛ X

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

Стаття 151

Союз та держави-члени, пам’ятаючи про основоположні соціальні права, визначені в

Європейській соціальній хартії, підписаній в Туріні 18 жовтня 1961 року, та в Хартії

Співтовариства про основоположні права працівників 1989 року, мають своїми цілями:

сприяння зайнятості, поліпшення умов життя та праці для створення можливості їх

гармонізації, водночас підтримуючи процес в

досконалення; належний соціальний захист;

діалог між керівництвом та найманими працівниками та розвиток людських ресурсів

заради досягнення тривалого високого рівня зайнятості та боротьби проти виключення.

Для цього Союз та держави-члени запроваджують заходи, що враховують різноманітні

форми національних практик, зокрема у сфері договірних відносин, та потребу в

підтримці конкурентоспроможності економіки Союзу.

Вони вважають, що такий розвиток випливатиме не лише з функціонування внутрішнього

ринку, що сприяє гармонізації соціальних систем, а й з процедур, передбачених у

Договорах, та зі зближення положень, встановлених законами, підзаконними та

адміністративними актами.

Стаття 152

Союз визнає та підтримує на своєму рівні роль соціальних партнерів, беручи до уваги

розмаїття національних систем. Союз сприяє діалог

у між соціальними партнерами,

поважаючи їхню незалежність.

Тристоронній соціальний саміт заради зростання та зайнятості сприяє соціальному

діалогу.

Стаття 153

1. З метою досягнення цілей статті 151 Союз підтримує та доповнює діяльність

держав-членів у таких сферах:

(а) покращення, зокрема, робочого середовища з метою захисту здоров’я та безпеки

працівників;

(b) умови праці;

(d) захист працівників після закінчення трудового договору;

(e) інформування та консультація працівників;

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/115

(f) представництво та колективний захист інтересів працівників та працедавців,

включаючи право працівників брати участь у спільному управлінні, з урахуванням

частини 5;

(g) умови працевлаштування громадян третіх країн, які на законних підставах

проживають на території Союзу;

(h) інтеграція осіб, виключених із ринку праці, без шкоди статті 166;

(i) рівність жінок та чоловіків щодо їхніх можливостей на ринку праці та ставлення на

роботі;

(j) боротьба проти соціального виключення;

(k) модернізація систем соціального захисту без шкоди пункту (с).

2. З цією метою Європейський Парламент та Рада:

(а) можуть ухвалювати заходи, призначені для заохочення співробітництва між

державами-членами шляхом ініціатив, спрямованих на вдосконалення знань,

розвиток обміну інформацією та найкращим досвідом, розповсюдження

інноваційних підходів та досвіду оцінювання, за винятком будь-якої гармонізації

законів та підзаконних актів держав-членів;

(b) можуть ухвалити у сферах, зазначених у пунктах (а)-(i) частини 1, за допомогою

директив мінімальні вимоги для поступового застосування з урахуванням умов та

технічних правил, що існують в кожній державі-члені. Такі директиви мають

уникати накладання адміністративних, фінансових або правових обмежень у такий

спосіб, що міг би стримати створення та розвиток малих і середніх підприємств.

Європейський Парламент та Рада діють згідно зі звичайною законодавчою процедурою та

після проведення консультацій з Економічно-соціальним Комітетом та Комітетом

регіонів.

У сферах, зазначених у пунктах (c), (d), (f) та (g) частини 1, Рада діє одностайно згідно зі

спеціально

ю законодавчою процедурою та після проведення консультацій з

Європейським Парламентом та Комітетом регіонів та Економічно-соціальним комітетом.

Рада, діючи одностайно за пропозицією Комісії та після проведення консультацій із

Європейським Парламентом, може прийняти рішення про застосування звичайної

законодавчої процедури до пунктів (d), (f) та (g) частини 1.

3. Держава-член може довірити керівництву та найманим працівникам, на їхній

спільний запит, впровадження директив, у

хвалених відповідно до частини 2 або, якщо

необхідно, впровадження рішень Ради, ухвалених відповідно до статті 155.

У такому разі держава-член забезпечує, щоб керівництво та наймані працівники за

домовленістю запровадили необхідні заходи не пізніше дати, коли директива або рішення

повинні бути транспоновані або впроваджені. Від держави-члена вимагається вживати

будь-яких необхідних заходів, що надають їй можливість у будь-який час бути

спроможною гарантувати отримання результатів, передбачених цією директивою або цим

рішенням.

С 115/116 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

4. Положення, ухвалені відповідно до цієї статті:

− не впливають на право держав-членів визначати основоположні принципи своїх

систем соціального забезпечення та не повинні істотно впливати на їхню фінансову

рівновагу;

− не перешкоджають будь-якій державі-членові зберігати або впроваджувати суворіші

заходи захисту, сумісні з Договорами.

5. Положення цієї статті не застосовуються до оплати праці, права на об’єднання, права

на страйк або права застосовувати локаут.

Стаття 154

1. Комісія має своїм завданням сприяти консультаціям між керівництвом та найманими

працівниками на рівні Союзу та ухвалює всі відповідні заходи, що допомагають їхньому

діалогу, забезпечуючи збалансовану підтримку сторін.

2. З цією метою, перш ніж подавати пропозиції у сфері соціальної політики, Комісія

проводить консультації з керівництвом та найманими працівниками щодо можливих

напрямків дій Союзу.

3. Якщо після таких консультацій Комісія вважає дію Союзу бажаною, вона проводить

консультації з керівництвом та найманими працівниками щодо змісту запланованої

пропозиції. Керівництво та наймані працівники передають до Комісії висновок або в разі

необхідності рекомендацію.

4. У разі проведення консультацій, зазначених у частинах 2 та 3, керівництво та

наймані працівники інформують Комісію про свій намір ініціювати процес, передбачений

у статті 155. Тривалість цього процесу не повинна перевищувати дев’яти місяців, якщо

керівництво, наймані працівники та Комісія не прийняли спільного рішення подовжити

цей процес.

Стаття 155

1. Якщо керівництво та наймані працівники бажають цього, діалог між ними на рівні

Союзу може привести до встановлення договірних відносин, включаючи укладення угод.

2. Угоди, укладені на рівні Союзу, виконуються рішенням Ради за пропозицією Комісії

або згідно зі спеціальними процедурами та практиками керівництва та найманих

працівників, а також держав-членів, або, у питаннях, охоплених статтею 153, на спільний

запит сторін, що підписали угоду. Про це інформується Європейський Парламент.

Рада діє одностайно, якщо угода, про яку йдеться, містить одне або більше положень, що

пов’язані з однією зі сфер, щодо яких вимагається одностайність відповідно до частини 2

статті 153.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/117

Стаття 156

З метою досягнення цілей статті 151 та без шкоди іншим положенням Договорів Комісія

заохочує співпрацю між державами-членами та сприяє координації їхньої діяльності у

всіх сферах соціальної політики згідно з цією Главою, зокрема у питаннях щодо:

− зайнятості;

− трудового права та умов праці;

− базового та поглибленого професійного навчання;

− соціального забезпечення;

− запобігання виробничому травматизму та професійним хворобам;

− гігієни праці;

− права на об’єднання та проведення колективних переговорів між працедавцями та

найманими працівниками.

З цією метою Комісія діє у тісному контакті з державами-членами шляхом проведення

досліджень, надання висновків та організації консультації як щодо проблем, які

виникають на національному рівні, так і щодо тих, що непокоять міжнародні організації,

зокрема шляхом ініціатив, спрямованих на створення керівних принципів та показників,

організацію обміну найкращим досвідом та на підготовку необхідних елементів для

проведення періодичного моніторингу та оцінки. Про це у повному обсязі інформується

Європейський Парламент.

Перш ніж видавати висновки, зазначені в цій статті, Коміс

ія проводить консультації з

Економічно-соціальним комітетом.

Стаття 157

1. Кожна держава-член забезпечує застосування принципу рівної оплати працівникам

чоловічої та жіночої статі за однакову роботу або роботу, що має однакову вартість.

2. Для цілей цієї статті «плата» означає звичайну базову або мінімальну заробітну

платню або будь-яку іншу винагороду готівкою або в нат

уральній формі, яку працівник

безпосередньо або опосередковано отримує від працедавця за свою роботу.

Рівна плата без дискримінації за ознакою статі означає:

(а) що плату за однакову роботу, оплачувану відрядно, обчислюють на основі тієї самої

одиниці виміру;

С 115/118 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

(b) що плата за працю, оплачувану погодинно, є однаковою за однакову роботу.

3. Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою

процедурою та після проведення консультацій з Економічно-соціальним комітетом,

ухвалюють заходи з метою забезпечення застосування принципу рівних можливостей та

рівного ставлення до жінок та чоловіків у питаннях працевлаштування та зайнятості,

включаючи принцип рівної оплати за однакову роботу або за роботу, що має однакову

вартість.

4. З метою забезпечення на практиці повної рівності жінок та чоловіків на роботі

принцип рівного ставлення не повинен перешкоджати будь-якій державі-члену зберігати

або запроваджувати заходи, що передбачають певні переваги для того, щоб спростити

недостатньо представленій статі здійснення професійної діяльності, запобігти або

компенсувати несприятливі умови професійної кар’єри.

Стаття 158

Держави-члени докладають зусиль, щоб зберегти існуючу еквівалентність систем

оплачуваних відпусток.

Стаття 159

Комісія щороку складає звіт про прогрес у досягненні цілей статті 151, включаючи

демографічну ситуацію в Союзі. Комісія направляє цей звіт Європейському Парламенту,

Раді та Економічно-соціальному комітету.

Стаття 160

Рада, діючи простою більшістю після проведення консультацій із Європейським

Парламентом, створює Комітет з питань соціального захисту з дорадчим статусом для

того, щоб сприяти співпраці між державами-членами та з Комісією у сфері політики

соціального захисту.

Завданнями Комітету є:

− моніторинг в соціальній сфері та розвиток політики соціального захисту в державах-

членах та Союзі;

− сприяння обміну інформацією, досвідом та належною практикою між державами-

членами та з Комісією;

− без шкоди статті 240 підготовка звітів, формулювання висновків або виконання

іншої роботи в межах своєї компетенції на запит Ради або Комісії або за власною

ініціативою.

Під час виконання свого мандату Комітет встановлює належні контакти з керівництвом та

найманими працівниками.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/119

Кожна держава-член та Комісія призначають по два члени Комітету.

Стаття 161

Комісія включає до свого щорічного звіту Європейському Парламенту окрему главу про

соціальний розвиток у Союзі.

Європейський Парламент може закликати Комісію складати звіти щодо будь-яких

окремих проблем, що стосуються соціальних умов.

РОЗДІЛ XI

ЄВОРОПЕЙСЬКИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ФОНД

Стаття 162

З метою поліпшення можливості працевлаштування працівників на внутрішньому ринку і

таким чином сприяння підвищенню рівня життя цим відповідно до нижчезазначених

положень створюється Європейський соціальний фонд. Метою Фонду є полегшення

працевлаштування для працівників, підвищення географічної та професійної мобільності

працівників у межах Союзу та сприяння їхній адаптації до промислових змін та змін

систем виробництва, зокрема, через професійне навчання та перекваліфікацію.

Стаття 163

Фондом керує Комісія.

У виконанні цього завдання Комісії допомагає Комітет, до складу якого входять

представники урядів, професійних спілок та організацій працедавців і який очолюється

членом Комісії.

Стаття 164

Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою

та після проведення консультацій із Економічно-соціальним комітетом та Комітетом

регіонів, ухвалюють імплементаційні регламенти, що стосуються Європейського

соціального фонду.

С 115/120 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

РОЗДІЛ XII

ОСВІТА, ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ, МОЛОДЬ ТА СПОРТ

Стаття 165

1. Союз сприяє розвиткові якості освіти, заохочуючи співпрацю між державами-

членами та, якщо необхідно, підтримуючи та доповнюючи їхні дії, при цьому повною

мірою поважаючи відповідальність держав-членів за зміст навчання та організацію

освітніх систем, а також їхнє культурне та мовне розмаїття.

Враховуючи особливу природу спорту, його структури, засновані на добровільній

діяльності, соціальну та освітню функцію спорту, Союз сприяє популяризації питань

європейського спорту.

2. Союз спрямовує свою діяльність на:

− розвиток європейського виміру в освіті, зокрема через викладання та поширення мов

держав-членів;

− заохочення мобільності студентів та викладачів, inter alia, заохочуючи академічне

визнання дипломів та строків навчання;

− підтримку співпраці навчальних закладів;

− розвиток обміну інформацією та досвідом із питань, спільних для освітніх систем

держав-членів;

− заохочення розвитку обміну молоддю та фахівцями з соціо-освітніх питань та

заохочення участі молоді в демократичному житті Європи;

− заохочення розвитку дистанційного навчання;

− розвиток європейського виміру у спорті, сприяючи чесним і відкритим змаганням,

співпраці спортивних організацій та захищаючи фізичну та моральну доброчесність

спортсменів та спортсменок, особливо молодих.

3. Союз та держави-члени заохочують співпрацю у сфері освіти та спорту з третіми

країнами та компетентними міжнародними організаціями, зокрема з Радою Європи.

4. Для того, щоб сприяти досягненню цілей, зазначених в цій статті:

− Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою

процедурою та після проведення консультацій з Економічно-соціальним комітетом

та Комітетом регіонів, ухвалюють заохочувальні заходи, за винятком будь-якої

гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів,