Лісабонський договір (консолідовані версії)

Подождите немного. Документ загружается.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/81

До сфери такої злочинності належать: тероризм, торгівля людьми та сексуальна

експлуатація жінок і дітей, незаконна торгівля наркотиками, незаконна торгівля зброєю,

відмивання грошей, корупція, підробка платіжних засобів, комп’ютерні злочини та

організована злочинність.

Залежно від тенденцій розвитку злочинності Рада може ухвалити рішення, що визначає

інші сфери злочинності згідно з критеріями, визначеними в цій частині. Рада діє

одностайно після отримання згоди Європейського Парламенту.

2. Якщо зближення кримінального законодавства доводить істотну важливість

забезпечення ефективного виконання політики Союзу у сфері, де вжито заходів із

гармонізації, директиви можуть запровадити мінімальні правила, що визначають

кримінальні злочини та санкції у відповідній сфері. Без шкоди статті 76 такі директиви

ухвалюються такою самою звичайною або спеці

альною законодавчою процедурою, якої

дотримувались для ухвалення відповідних заходів із гармонізації.

3. Якщо член Ради вважає, що проект директиви, як зазначено в частинах 1 або 2, може

вплинути на основні аспекти системи кримінального судочинства його держави, він може

вимагати передати проект директиви на розгляд Європейської Ради. У такому разі

звичайна законодавча процеду

ра призупиняється. Упродовж чотирьох місяців від дати

такого призупинення Європейська Рада після обговорення та в разі досягнення консенсусу

повертає проект до Ради, яка скасовує призупинення звичайної законодавчої процедури.

Упродовж такого ж проміжку часу у разі незгоди та якщо принаймні дев’ять держав-

членів висловили намір запровадити посилену співпрацю на основі зазначеного проекту

директиви, вони повідомляють про це Європейський Парламент, Раду та Комісію. У

такому випадку дозвіл на запровадження посиленої співпраці, зазначеної в частині 2 статті

20 Договору про Європейський Союз та у частині 1 статті 329 цього Договору, вважається

наданим, та застосовуються положення щодо посиленої співпраці.

Стаття 84

Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процеду

рою,

можуть встановлювати заходи, що забезпечують сприяння та підтримку дій держав-членів

у сфері запобігання злочинності, за винятком будь-якої гармонізації законів та

підзаконних актів держав-членів.

Стаття 85

1. Завданням Євроюсту є підтримання й зміцнення координації та співробітництва між

національними органами слідства та обвинувачення у сфері тяжких злочинів, що

впливають на дві або більше держави-члена або потребують спільного обвинувачення, що

ґрунтується на проведених операціях та інформації, наданій органами держав-членів та

Європолом.

С 115/82 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

У цьому контексті Європейський Парламент та Рада за допомогою регламентів, ухвалених

згідно зі звичайною законодавчою процедурою, визначають структуру, функціонування,

сферу діяльності та завдання Євроюсту. Завдання можуть включати:

(а) ініціювання кримінальних розслідувань, а також подання пропозицій щодо

ініціювання переслідувань, які проводять компетентні національні органи, зокрема

щодо злочинів проти фінансових інтересів Союзу;

(b) координацію розслідувань та переслідувань, зазначених в пункті (а);

(с) зміцнення судового співробітництва, зокрема шляхом урегулювання конфліктів

юрисдикцій та шляхом тісної співпраці з Європейською судовою мережею.

Ці регламенти також визначають умови залучення Європейського Парламенту та

національних парламентів держав-членів до оцінки діяльності Євроюсту.

2. У переслідуваннях, зазначених у частині 1, та без порушення статті 86 формальні дії

судового процесу виконуються компетентними національними посадовими особами.

Стаття 86

1. З метою боротьби проти злочинів, що завдають шкоди фінансовим інтересам Союзу,

Рада за допомогою регламентів, що ухвалюються згідно зі спеціальною законодавчою

процедурою, може заснувати Європейську прокуратуру при Євроюсті. Рада діє

одностайно після отримання згоди Європейського Парламенту.

За відсутності одностайності в Раді гру

па, що складається принаймні з дев’яти членів,

може вимагати передати проект регламенту на розгляд Європейської Ради. У такому разі

процедура в Раді призупиняється. Упродовж чотирьох місяців від дати такого

призупинення Європейська Рада після обговорення та в разі досягнення консенсусу

повертає проект до Ради для ухвалення.

Упродовж такого ж проміжк

у часу у разі незгоди та якщо принаймні дев’ять держав-

членів висловили намір запровадити посилену співпрацю на основі зазначеного проекту

регламенту, вони повідомляють про це Європейський Парламент, Раду та Комісію. У

такому випадку дозвіл на запровадження посиленої співпраці, зазначеної в частині 2 статті

20 Договору про Європейський Союз та у частині 1 статті 329 цього Договору, вважається

наданим, та застосовуються положення щодо посиленої співпраці.

2. Європейська Прокуратура, у належних випадках підтримуючи зв'язок з Європолом,

відповідальна за розслідування злочинів проти фінансових інтересів Союзу, а також за

звинувачення та притягнення до суду їх виконавців та спільників, як це визначено

регламентом, зазначеним у частині 1. Європейська прокуратура виконує щодо таких

злочинів функції обвинувачення в компетентних судах держав-членів.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/83

3. Регламенти, зазначені у частині 1, визначають загальні положення про Європейську

прокуратуру, умови виконання її функцій, процесуальні правила стосовно її діяльності, а

також правила щодо прийнятності доказів та правила судового контролю процесуальних

заходів, вжитих під час виконання її функцій.

4. Європейська Рада може у той же час або в подальшому ухвалити рішення про

внесення змін до частини 1 з метою розширення повноважень Європейської прокуратури

на сферу тяжких злочинів транскордонного змісту та про внесення змін до частини 2 щодо

виконавців та спільників тяжких злочинів, що впливають на більш ніж одну державу-

члена. Європейська Рада діє одностайно після отримання згоди Європейського

Парламенту та після проведення консультацій з Комісією.

ГЛАВА 5

ПОЛІЦЕЙСЬКЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 87

1. Союз запроваджує поліцейське співробітництво із залученням усіх компетентних

органів держав-членів, включаючи поліцію, митницю та інші спеціалізовані

правоохоронні служби, що мають відношення до запобігання, виявлення та розслідування

кримінальних злочинів.

2. Для цілей частини 1 Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою, можуть запроваджувати заходи щодо:

(а) збирання, зберігання, обробки, аналізу та обміну відповідною інформацією;

(b) співробітництва, допомоги в навчанні персоналу, обміні персоналом, обладнанням

дослідженнями щодо виявлення злочинів;

організованої злочинності.

3. Рада, діючи згідно зі спеціальною законодавчою процедурою, може запровадити

заходи, пов’язані з оперативною співпрацею органів, зазначених у цій статті. Рада діє

одностайно після проведення консультацій з Європейським Парламентом.

За відсутності одностайності в Раді група, що складається принаймні з дев’яти членів,

може вимагати передати проект заходів на розгляд Європейської Ради. У такому разі,

процедура в Раді призупиняється. Упродовж чотирьох місяців від дати такого

призупинення Європейська Рада після обговорення та в разі досягнення консенсусу

повертає проект до Ради для ухвалення.

С 115/84 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

Упродовж такого ж проміжку часу у разі незгоди та якщо принаймні дев’ять держав-

членів висловили намір запровадити посилену співпрацю на основі зазначеного проекту

заходів, вони повідомляють про це Європейський Парламент, Раду та Комісію. У такому

випадку дозвіл на запровадження посиленої співпраці, зазначеної в частині 2 статті 20

Договору про Європейський Союз та у частині 1 статті 329 цього Договору, вважається

наданим, та застосовуються положення щодо посиленої співпраці.

Спеціальна процедура, передбачена у другому та третьому абзацах, не застосовується до

актів, які є продовженням Шенгенського acquis.

Стаття 88

1. Завданням Європолу є підтримка та зміцнення діяльності поліцейських органів та

інших правоохоронних служб держав-членів, їхньої взаємної співпраці щодо запобігання

та боротьби проти тяжких злочинів, що впливають на дві або більше держав-членів,

тероризму та тих форм злочинів, що впливають на спільні інтереси, охоплені політикою

Союзу.

2. Європейський Парламент та Рада за допомогою регламентів, ухвалених згідно зі

звичайною законодавчою процедурою, визначає структуру Європолу, його

функціонування, сферу діяльності та завдання. Завдання можуть включати:

(а) збір, зберігання, обробку, аналіз та обмін інформацією, зокрема тією, що передається

органами влади держав-членів або третіми країнами чи їхніми органами;

(b) координацію, організацію та виконання слідчих та оперативних дій, що проводяться

спільно з компетентними органами влади держав-членів або у складі спільних

слідчих груп, а за потреби – у зв’язку з Євроюстом.

Ці регламенти також встановлюють порядок перевірки діяльності Європолу

Європейським Парламентом разом із національними парламентами.

3. Будь-які оперативні дії Європолу повинні здійснюватися у зв’язку з та за згодою

органів влади держави-члена або держав-членів, території яких вони стосуються.

Застосування примусових заходів є виключним обов’язком компетентних національних

органів.

Стаття 89

Рада, діючи згідно зі спеціальною законодавчою процедурою, встановлює умови та

обмеження, за яких компетентні органи держав-членів, зазначені у статтях 82 та 87,

можуть діяти на території іншої держави-члена, підтримуючи зв'язок з органами влади

цієї держави та за їхньою згодою. Рада діє одностайно після проведення консультацій з

Європейським Парламентом.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/85

РОЗДІЛ VI

ТРАНСПОРТ

Стаття 90

1. Цілі Договорів у сфері, що регулюється цим Розділом, досягаються в рамках

спільної транспортної політики.

Стаття 91

1. Для цілей реалізації статті 90 та враховуючи особливості сфери транспорту,

Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою

та після проведення консультацій з Економічно-соціальним комітетом та Комітетом

Регіонів, встановлюють:

(а) спільні правила для міжнародних перевезень, що прямують на територію або з

території держави-члена або перетинають територію однієї або кількох держав-

членів;

(b) умови, згідно з якими перевізники-нерезиденти можуть надавати транспортні

послуги в межах держави-члена;

(d) будь-які інші доречні заходи.

2. Під час у

хвалення заходів, зазначених в частині 1, слід враховувати випадки, коли їх

застосування може серйозно вплинути на стандарти життя та рівень зайнятості в певних

регіонах і функціонування транспортних систем.

Стаття 92

Доки не будуть ухвалені положення, зазначені в частині 1 статті 91, жодна держава-член

не може, прямо або опосередковано, ухвалювати положення, що регулюють відповідну

сфер

у станом на 1 січня 1958 року, менш сприятливими для перевізників інших держав-

членів, ніж для перевізників цієї держави-члена, а у випадку держав, що приєднуються до

Союзу, – на дату їх приєднання, окрім випадків, коли Рада одностайно ухвалює рішення,

що передбачає відступ.

С 115/86 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

Стаття 93

Допомога є сумісною з Договорами, якщо вона задовольняє потреби координації

транспорту або вона є відшкодуванням за виконання певних зобов’язань, притаманних

концепції громадської послуги.

Стаття 94

Будь-які заходи, вжиті в рамках Договорів стосовно транспортних тарифів та умов,

враховують економічний стан перевізників.

Стаття 95

1. Стосовно транспорту в межах Союзу заборонено дискримінацію, що набирає такої

форми, коли перевізники встановлюють різні тарифи та різні умови перевезення тих

самих товарів тими самими транспортними шляхами залежно від того, до або з якої країни

походять або призначено товари.

2. Частина 1 не перешкоджає Європейському Парламенту та Раді ухвалювати інші

заходи відповідно до частини 1 статті 91.

3. Рада за пропозицією Комісії та після проведення консультацій з Європейським

Парламентом та Економічно-соціальним комітетом встановлює правила з метою

виконання положень частини 1.

Рада може, зокрема, встановити положення, необхідні для надання установам Союзу

можливості забезпечувати дотримання правил, встановлених в частині 1, а користувачам

транспорту – отримувати від цього вигоди повною мірою.

4. Комісія за власною ініціативою або за поданням держави-члена розслідує будь-які

випадки дискримінації, визначені частиною 1, та після проведення консультацій з

відповідною державою-членом ухвалює необхідні рішення в рамках правил, встановлених

відповідно до положень частини 3.

Стаття 96

1. Стосовно транспортних операцій, що здійснюються у межах Союзу, державам-

членам заборонено встановлювати тарифи та умови, що передбачають будь-який елемент

підтримки або захисту інтересів одного або кількох конкретних суб’єктів господарювання

або галузей виробництва, доки не отримано дозволу Комісії.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/87

2. Комісія за власною ініціативою або за поданням держави-члена вивчає тарифи та

умови, зазначені в частині 1, зокрема враховуючи, з одного боку, вимоги відповідної

регіональної економічної політики, потреби слаборозвинених територій та проблеми

територій, що зазнали серйозного впливу політичних обставин, а з іншого – вплив таких

тарифів та умов на конкуренцію різних видів транспорту.

Комісія ухвалює необхідні рішення після проведення консультацій з кожною відповідною

державою-членом.

3. Заборона, передбачена частиною 1, не застосовується до тарифів, встановлених для

забезпечення конкуренції.

Стаття 97

Збори або обов’язкові платежі за перетин кордонів, що стягують перевізники додатково до

транспортних тарифів, не повинні перевищувати розумного рівня з урахуванням реальних

витрат.

Держави-члени прагнуть поступово зменшити ці витрати.

Комісія може надавати державам-членам рекомендації щодо застосування цієї статті.

Стаття 98

Положення цього Розділу не перешкоджають застосовуванню заходів, вжитих у

Федеративній Республіці Німеччина, тією мірою, якою ці заходи необхідні для

компенсації економічних втрат, спричинених поділом Німеччини, економікам деяких

регіонів Федеративної Республіки, що зазнали впливу від такого поділу. Чер

ез п’ять років

після набуття чинності Лісабонським Договором Рада, діючи за пропозицією Комісії,

може ухвалити рішення, що скасовує цю статтю.

Стаття 99

При Комісії створюється Дорадчий комітет, до складу якого входять експерти, яких

призначають уряди держав-членів. Комісія проводить консультації з Комітетом з

транспортних питань, коли вважає це за необхідне.

Стаття 100

1. Положення цього Розділу застосов

уються до залізничного, автодорожнього та

внутрішнього водного транспорту.

С 115/88 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

2. Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою

процедурою, може запровадити необхідні положення щодо морського та повітряного

транспорту. Європейський Парламент та Рада діють після проведення консультацій з

Комітетом регіонів та Економічно-соціальним комітетом.

РОЗДІЛ VII

СПІЛЬНІ ПРАВИЛА КОНКУРЕНЦІЇ, ОПОДАТКУВАННЯ ТА ЗБЛИЖЕННЯ

ЗАКОНОДАВСТВА

ГЛАВА 1

ПРАВИЛА КОНКУРЕНЦІЇ

СЕКЦІЯ 1

ПРАВИЛА, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Стаття 101

1. Як несумісні з внутрішнім ринком забороняються всі угоди між суб’єктами

господарювання, рішення об’єднань суб’єктів господарювання та узгоджені практики, що

можуть вплинути на торгівлю між державами-членами і метою або наслідком яких є

перешкоджання, обмеження або спотворення конкуренції на внутрішньому ринку,

зокрема ті, що:

(a) прямо або опосередковано встановлюють ціни на купівлю або продаж чи будь-які

інші торгівельні умови;

(b) обмежують або контролюють виробництво, ринки, технічний розвиток або

інвестиції;

(d) застосовують неоднакові умови в еквівалентних правочинах з іншими торговими

сторонами, створюючи цим невигідні для них умови конкуренції;

(e) обумовлюють укладання договорів прийняттям іншими сторонами додаткових

зобов’язань, які за своєю суттю або згідно з торгівельними звичаями не пов’язані з

предметом цих договорів.

2. Будь-які угоди або рішення, що заборонені на підставі цієї статті, автоматично

вважаються нікчемними.

3. Проте положення частини 1 можна оголосити такими, що не застосовуються до:

– будь-якої угоди або категорії угод між суб’єктами господарювання;

– будь-якого рішення або категорії рішень об’єднань суб’єктів господарювання;

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/89

– будь-якої узгодженої практики або категорії узгоджених практик,

що сприяють удосконаленню виробництва або розповсюдженню продукції, технічному

або економічному прогресові, водночас надаючи споживачам змогу отримати належну

частку здобутої вигоди, та які:

(a) не накладають на зацікавлені суб’єкти господарювання обмежень, що не є

обов’язковими для досягнення цієї мети;

(b) не дають таким суб’єктам господарювання змоги усунути конкуренцію стосовно

істотної частини відповідної продукції.

Стаття 102

Як несумісні з внутрішнім ринком забороняються будь-які зловживання одного або

кількох суб’єктів господарювання своїм домінуючим становищем на внутрішньому ринку

або на істотній його частині тією мірою, якою воно може вплинути на торгівлю між

державами-членами.

Такі зловживання можуть полягати, зокрема, в:

(a) прямому або опосередкованому встановленні невиправданих цін на купівлю або

продаж або інших невиправданих торгівельних умов;

(b) обмеженні виробництва, ринків або технічного розвитку на шкоду споживачам;

сторонами, що створює невигідні для них умови конкуренції;

(d) обумовленні укладання договорів прийняттям іншими сторонами додаткових

зобов’язань, які за своєю суттю або згідно з торгівельними звичаями не пов’язані з

предметом цих договорів.

Стаття 103

1. Рада за пропозицією Комісії та після проведення консультацій з Європейським

Парламентом ухвалює необхідні регламенти або директиви, спрямовані на втілення

принципів, встановлених у статтях 101 та 102.

2. Регламенти або директиви, зазначені у частині 1, призначені, зокрема:

(a) для забезпечення дотримання заборони, встановленої в частині 1 статті 101 та в

статті 102, запроваджуючи положення про сплату штрафів та пені;

С 115/90 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

(b) для встановлення детальних правил застосування частини 3 статті 101 з урахуванням

необхідності, з одного боку, забезпечити ефективний нагляд, а з іншого боку,

зробити адміністрування якомога простішим;

галузях економіки;

(d) для визначення відповідних функцій Комісії та Суду Європейського Союзу в

застосуванні положень, встановлених у цій частині;

(e) для встановлення зв’язку між національними законодавствами та положеннями цієї

секції або положеннями, що ухвалені відповідно до цієї статті.

Стаття 104

До набуття чинності положеннями, ухваленими відповідно до статті 103, органи влади

держав-членів ухвалюють рішення про прийнятність угод, рішень та узгоджених практик,

а також про зловживання домінуючим становищем на внутрішньому ринку згідно з їхнім

національним законодавством та статтею 101, зокрема її частиною 3, та статтею 102.

Стаття 105

1. Без шкоди статті 104 Комісія забезпечує застосування принципів, встановлених у

статтях 101 та 102. За заявою держави-члена або за власною ініціативою та у співпраці з

компетентними органами влади держав-членів, що надають їй допомогу, Комісія

розслідує випадки ймовірного порушення цих принципів. Якщо встановлено, що

порушення мало місце, Комісія пропонує належні заходи для його припинення.

2. Якщо порушення, зазначене в частині 1, не усунено, Комісія ухвалює обґрунтоване

рішення, що констатує порушення принципів. Комісія може оприлюднити своє рішення й

уповноважити держави-члени вжити заходів, необхідних для виправлення сит

уації,

визначивши їхні умови та деталі.

3. Комісія може ухвалити регламенти щодо категорій угод, стосовно яких Радою

ухвалено регламент або директиву відповідно до пункту (b) частини 2 статті 103.

Стаття 106

1. Щодо державних суб’єктів господарювання та суб’єктів господарювання, яким

держави-члени надають особливі або виключні права, держави-члени не вводять в дію та

не зберігають чинні

сть жодного заходу, що суперечить правилам, зазначеним у

Договорах, зокрема таким, що визначені у статті 18 та статтях 101-109.