Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

Шкідники овочевих культур у закритому ґрунті

у великій кількості, при співвідношенні хижак : жертва 1 : 50. Ака-

рифаг активно поширюється по всій рослині, живлячись і розмно-

жуючись, знищує павутинного кліща в усіх стадіях його розвитку.

Своєчасне застосування фітосейулюса гарантує ефективний захист

огірка від павутинного кліща і прибавку врожаю до 7 кг/м

у зимо-

вих ґрунтових і до 4 кг у весняних плівкових теплицях.Кожна грив-

ня, витрачена на розведення і застосування хижака, окупається 9 –

14 гривнями.

Крім фітосейулюса у боротьбі з павутинним кліщем використо-

вують біопрепарати: бікол (14 – 21 кг/га), бітоксибацилін (30 –

50 кг/га), фітоверм (2 кг/га).

Для боротьби з тепличною білокрилкою освоєно розведення й

застосування паразита енкарзії. З метою контролювання білокрил-

ки на огірках енкарзію слід випускати у співвідношенні пара-

зит : живитель 1 : 10, на томатах — 1 : 25, на перці — 1 : 50. При

низькій чисельності білокрилки на огірках (на початку заселення)

ефект досягається при випуску 10, а на томатах — 2 – 4 паразитів

на 1 м

У разі появи білокрилки на рослинах в осередки шкідника випу-

скають хижого клопа макролофуса у співвідношенні хижак : жер-

тва 1 : 10, у запущені осередки білокрилки — 1 : 5.

Поряд з енкарзією і макролофусом у боротьбі з тепличною біло-

крилкою використовують грибний препарат вертицилін. Обприс-

кування огірків та інших овочевих культур суспензією конідій гриба

(титр (3…5)

•10

спор/мл) слід проводити у вечірні години. Біологіч-

на ефективність препарату коливається від 47 до 98 %. У багатьох

зонах проти білокрилки використовують гриб ашерсонію. При ви-

траті від 1000 до 2000 л робочої рідини (титр 5

•10

спор/мл) на 1 га

загибель личинок молодших віків сягає 65 – 97 %.

У боротьбі з персиковою попелицею на солодкому перці застосо-

вується паразитична комаха афідіус. У теплиці доцільно проводи-

ти профілактичні випуски паразита на молоді рослини. Мумії по-

пелиці з паразитом на листочках рослин (пшениці або ячменю), на

яких вони розвивалися, розкладають рівномірно на верхні листки

заселених персиковою попелицею рослин. Найбільший ефект дося-

гається при співвідношенні паразит : живитель 1 : 20…30.

У боротьбі з баштанною та іншими видами попелиць використо-

вують галицю афідимізу і золотоочку. Галицю в стадії лялечки

розміщують поблизу колоній попелиці щотижня доти, доки співвід-

ношення личинок галиці й попелиці на рослинах не досягне 1 : 5.

За період вегетації використовують від 100 до 500 тис. коконів на

1 га. Застосування личинок золотоочки звичайної проти попелиць

на зеленних культурах дає ефект при співвідношенні хи-

жак : жертва 1 : 10, 1 : 20 і навіть 1 : 80.

271

Шкідники овочевих культур у закритому ґрунті

Крім хижих комах у боротьбі з баштанною попелицею застосову-

ють паразита лізифлебуса за методикою, аналогічною застосуван-

ню афідіуса.

Для боротьби з трипсами використовується хижий кліщ амблі-

сейус маккензі. Кліщів випускають на заселені трипсами листки,

при одиничних пошкодженнях — 50 самок на рослину (1 – 2 самки

на листок), при щільності до 5 дорослих трипсів на листок — 150 –

200 кліщів на рослину (4 – 5 самок на листок). При цьому хижака

випускають і на розміщені поруч незаселені рослини. При щільнос-

ті шкідника понад 5 імаго на листок потрібно забезпечити початко-

ве співвідношення хижак : жертва від 1 : 1 до 1 : 5 залежно від тем-

ператури.

Для захисту овочевих культур від галових нематод застосовують

грибний препарат нематофагін, вносячи його в ґрунт у період ве-

гетації рослин з розрахунку 100 – 150 г/м

 Запитання для самоконтролю

1. Попелиці — шкідники огірків і томатів у закритому ґрунті. Особливості їх

розвитку, шкодочинність та біологічні засоби боротьби з ними.

2. Теплична бі-

локрилка, особливості розвитку, шкодочинність і заходи захисту від неї огірків і

томатів.

3. Огірковий комарик та пасльонова мінуюча муха, особливості їх роз-

витку, шкодочинність і заходи боротьби з ними.

4. Тютюновий та оранжерейний

трипси, особливості їх розвитку в закритому ґрунті, шкодочинність і заходи з

обмеження шкодочинності на огірках.

5. Павутинний кліщ, особливості його

розвитку в теплицях, шкодочинність та засоби боротьби з ним.

Шкідники плодових культур

20. ШКІДНИКИ ПЛОДОВИХ КУЛЬТУР

В Україні відмічено близько 400 видів комах, які пошкоджують

плодові насадження. Склад шкідливої ентомофауни залежить як

від віку й фізичного стану плодових дерев, так і від зони плодівни-

цтва.

Сіянці в плодових розсадниках пошкоджують в основному бага-

тоїдні шкідники (ковалики, чорниші, пластинчатовусі, совки та ін.).

У міру росту дерев їх поступово заселяють спеціалізовані сисні й

листогризучі шкідники. З початком плодоношення видовий склад

ентомофауни чисельно зростає за рахунок появи шкідників генера-

тивних органів — бутонів, квіток, плодів (яблуневий квіткоїд, ка-

зарка, листокрутки, пильщики, плодожерки). Старі ослаблені наса-

дження пошкоджують склівки, заболонники, червиці.

У напрямку від північної до південної зони плодівництва зміню-

ються видовий склад, число поколінь окремих видів та ступінь їх

шкодочинності.

Шкідливі комахи пошкоджують усі органи плодових дерев —

бруньки, квітки, плоди, гілки, стовбури, коріння. Пошкодження

спричинюють порушення нормального росту, розвитку, періодично-

сті плодоношення, зниження маси та якості врожаю. Немало видів є

переносниками вірусних (попелиці, клопи, цикадки, личинки трав-

невих хрущів) і грибних (казарка, червонокрилий довгоносик, пи-

льщики, плодожерки) хвороб.

Багаторічні насадження створюють сприятливі умови для по-

стійного розмноження і накопичення шкідників.

Видове різноманіття та пов’язані з ним особливості фенології й

завданої шкоди ускладнюють проведення захисних заходів.

Науково обґрунтоване прогнозування і безпосереднє спостережен-

ня у кожному окремому господарстві за чисельністю та особливостя-

ми розвитку шкідників дає можливість успішно виконувати зональні

системи захисту саду з внесенням у них необхідних поправок.

Ряд рівнокрилі — Homoptera

Родина цикадки — Cicadellidae

Розанова цикадка — Edwardsiana rosae L. (рис. 20.1) — по-

ширена повсюдно. Пошкоджує яблуню, грушу, айву, сливу, вишню,

черешню, терен, черемху, троянди, малину, суниці та ін. Основна

кормова рослина в природних умовах — шипшина.

273

Шкідники плодових культур

Імаго розміром

3 – 3,5 мм; тіло вузь-

ке, струнке; надкри-

ла блідо-жовті з зе-

ленуватим перла-

мутровим полиском,

перевищують за дов-

жиною черевце; го-

лова спереду широ-

ко заокруглена; ву-

сики довгі, щетин-

коподібні; очі опук-

лі, темні; передньо-

спинка й щиток де-

що темніші за кри-

ла; задні гомілки чотиригранні, з багатьма шипиками. Яйце розмі-

ром 0,75 × 0,2 мм, біле, напівпрозоре, павукоподібно вигнуте. Ли-

чинки IV і V віків жовтувато-білі, з добре розвиненими криловими

чохликами; рухливі, добре стрибають.

Зимують яйця в корі молодих пагонів шипшини й троянди, най-

частіше біля основи бруньок і розвилок гілок. Незначна частина

шкідників може зимувати на яблуні, груші та інших розоцвітих.

Личинки відроджуються в період розпускання бруньок — напри-

кінці квітня — на початку травня. Перше покоління розвивається

25 – 30 діб. Окрилені цикадки впродовж 10 – 15 діб мігрують з шип-

шини і троянди на плодові та ягідні культури. На шипшині й тро-

янді розвивається тільки одне весняне покоління. Самки літніх по-

колінь відкладають яйця в середню й бічні жилки з нижнього боку

листка. Плодючість — до 50 яєць. Личинки проходять у своєму роз-

витку п’ять віків.

Імаго та відроджені личинки проколюють епідерміс з нижнього

боку листка, вводять у тканину ферменти слини і висмоктують сік.

З верхнього боку пошкодженого листка з’являються бліді розплив-

часті плями, які надають поверхні мармурового вигляду, особливо

по краях листка. Листя підсихає і скручується. Сильно пошкоджені

дерева дають слабкий приріст, у них знижується урожай, плоди

дрібнішають, різко падає морозостійкість. За сезон розвивається

два — три покоління. Імаго трапляються до настання заморозків. У

вересні — жовтні цикадки повертаються на шипшину і троянду, де

самка за допомогою яйцекладу робить підковоподібний надріз кори

і відкладає одне яйце. Кора в місці відкладання яйця здувається і

темніє.

Плодові та ягідні культури пошкоджують також червона цикад-

ка — Tibicina haematodes Scop., жовта цикадка — Empoasca pteri-

dis Dhld., глодова цикадка — Edwardsiana crataegi Edw., червоно-

Рис. 20.1. Розанова цикадка:

1 — імаго; 2 — пошкоджена рослина

Шкідники плодових культур

крила цикадка — Zygina flammigera Geoffr., горбатка-буйвол —

Stictocephala bubalus F. та ін. Чисельність цикадок обмежує цілий

ряд паразитів і хижаків. У прохолодні й дощові роки спостерігається

масова загибель шкідника від хвороб.

Заходи захисту. У разі виявлення на дереві одного — двох

осередків, заселених цикадками, потрібно провести обприскування

інсектицидами. Не допускати насаджень шипшини біля садів та

ягідників. Осінній обробіток ґрунту в міжряддях та пристовбурових

кругах для створення несприятливих умов зимівлі цикадок — чер-

воної, жовтої, червонокрилої.

Родина листоблішки — Psyllidae

Яблунева листоблішка — Psylla mali Schm. (рис. 20.2, а) —

найчисленніша в Поліссі та у північно-західних районах України.

Південна межа зони значної шкодочинності проходить по лінії

Кам’янець-Подільський, Вінниця, Київ, Харків. Монофаг. Пошко-

джує яблуню.

Імаго розміром 2,5 – 3 мм, відразу після окрилення голубувато-

зелена, пізніше — солом’яно-жовта; до осені самка стає карміново-

червоною; задні ноги стрибальні; вусики 10-членикові, ниткоподіб-

ні, закінчуються двома щетинками; дві пари прозорих крил, які у

спокійному стані складені у вигляді даху.

Рис. 20.2. Листоблішки:

а — яблунева; б — грушева; 1 — імаго; 2 — німфа; 3 — личинка;

4 — зимуючі яйця; 5 — яйцекладки

275

Шкідники плодових культур

Яйце розміром 0,3 – 0,4 мм видовжено-овальне, оранжево-жовте,

з дрібнокомірчастою структурою, зі стебельцем на притупленому

кінці. Личинка малорухлива, плоска, у першому віці темно-

оранжева, пізніше — світло-жовта або світло-коричнева з яскраво-

червоними очима. Німфа завдовжки 1,5 – 1,8 мм, світло-зелена з

легким голубим полиском, з широкими криловими зачатками, тіло

слабкоопукле.

Зимують запліднені яйця на пагонах. Навесні відроджені личин-

ки 3 – 4 доби живляться відкрито, пізніше, в міру розпускання бру-

ньок, проникають усередину і висмоктують сік з молодих, ще не роз-

горнутих листків. У подальшому присмоктуються до квітконіжок і

черешків листків. Відродження личинок популяції триває 12 – 15

діб і завершується у фазу відокремлення бутонів. Личинки розви-

ваються 29 – 38 діб. Перед окриленням німфи переходять на ниж-

ній бік листків і линяють востаннє. Після окрилення (на 8 – 13-ту

добу після цвітіння яблуні пізньостиглих сортів) розлітаються і до

осені живляться на квітках трав’янистої рослинності. Восени, у серп-

ні — вересні повертаються на яблуню і після спарювання самки

відкладають яйця, занурюючи їхній відросток у тканину кори біля

основи плодових бруньок та тріщини гілок. Плодючість — 400 – 500

яєць. Розвивається в одному поколінні. Внаслідок висмоктування

соків та під дією ферментів слини листя недорозвинене, площа по-

верхні його буває в 7 – 10 разів менша від нормальної. Значна кіль-

кість виділень клейких цукристих екскрементів, які розпливаються

липкою масою, склеюють внутрішні частини бруньок, закупорюють

продихи листя; бруньки, квітки та зав’язі обсипаються. На забруд-

неній поверхні розвиваються сапрофітні гриби. У разі значних по-

шкоджень слабко формуються плодові бруньки під урожай наступ-

ного року. На ослаблених деревах взимку підмерзають пагони. Оп-

тимальні умови для розвитку та масового розмноження яблуневої

медяниці — помірна температура і підвищена відносна вологість

повітря навесні. При пізніх весняних заморозках спостерігається

значна загибель личинок.

Яблуню пошкоджують також мала яблунева листоблішка —

Psylla costalis Flor. та глодова листоблішка — Psylla melanoneura

Frst., які зимують у стадії імаго і розвиваються в одному поколінні.

Медяниць знищують сонечка, золотоочки, мухи-сирфіди, туруни,

хижі клопи, павуки, кліщі. На імаго медяниць паразитує Secti-

liclava cleone Walk., на личинках — Prionomitus tiliaris Dalm. з ро-

дини Aphelinidae.

Заходи захисту. При чисельності яблуневої листоблішки,

що перевищує 10 – 20 яєць на 10 см пагонів, навесні, до розпускан-

ня бруньок, за температури повітря не нижче 4 °С — обприскуван-

ня — промивання дерев овіцидами. Проти личинок при чисельнос-

Шкідники плодових культур

ті, що перевищує 4 – 8 особин на розетку, — обробка яблуні інсекти-

цидами.

Грушева листоблішка — Psylla pyri L. (рис. 20.2, б) — най-

більш шкодочинна в Степу, Криму й Лісостепу. Монофаг. Пошко-

джує грушу.

Імаго розміром 2,5 – 3 мм, колір тіла від оранжево-червоного (літ-

ня форма) до темно-коричневого, вусики брудно-жовті; щиток серед-

ньоспинки оранжевий з жовтизною по кутках; дві пари прозорих

крил; задні ноги стрибальні, брудно-жовті, стегна світло-коричневі;

черевце темно-коричневе. Яйце розміром 0,3 мм, видовжено-

овальне, з коротким стебельцем; свіжовідкладене — молочно-біле, у

подальшому — світло-оранжеве. Личинка плоска з округлим черев-

цем, спочатку світло-жовта, пізніше — від жовто-зеленого до корич-

невого кольору. Німфа 1,6 – 1,9 мм завдовжки, довгаста, зеленувато-

коричнева, вусики 7-членикові, крилові чохлики перехресні. Зиму-

ють імаго в щілинах і тріщинах кори дерев, під опалим листям. Ви-

ходять рано навесні за середньодобової температури мінус 2 – 3 °С

(на півдні — наприкінці лютого — на початку березня, в Лісосте-

пу — у середині березня). При 5 °С починається спарювання, при

10 °С — відкладання яєць.

Самки, що перезимували, живуть від 30 до 45 діб. За цей час во-

ни в кілька прийомів з інтервалом 5 – 6 діб відкладають від 400 до

600 яєць, розміщуючи їх у вигляді ланцюжка біля основи бруньок,

на квітконіжках. Наступні покоління відкладають яйця на листки

групами по 20 – 30 штук. Через 8 – 10 діб відроджуються личинки.

Вони проникають усередину бруньок, які розпускаються, пізніше

переходять на квітконіжки, молоді пагони, черешки листя, зав’язі.

Після п’яти линянь перетворюються на імаго, що збігається із за-

кінченням цвітіння груші. Тривалість розвитку від яйця до дорослої

комахи становить приблизно 17 – 25 діб. Через 2 – 3 доби після

окрилення листоблішки спарюються і розпочинають відкладання

яєць, даючи початок розвитку другого покоління. Плодючість літніх

поколінь — 700 – 1200 яєць із середньодобовою кладкою 20 – 80

яєць. У лісостеповій зоні грушева медяниця розвивається в чоти-

рьох, на півдні — у п’яти поколіннях, що накладаються одне на од-

не. Для розвитку одного покоління потрібна сума ефективних тем-

ператур 400 °С при нижньому порозі 6 °С.

Шкоди завдають личинки та імаго, висмоктуючи сік із бруньок,

листя, квітконіжок, пагонів і плодів. Пошкоджені органи недороз-

винені, листки та зав’язі обпадають, плоди набувають виродливої

форми і дерев’яніють, гілки усихають; відбувається загальне ослаб-

лення дерев. Медяниця виділяє значну кількість липких цукристих

екскрементів (медвяна роса), якими при масовій чисельності шкід-

ника бувають покриті всі дерева і ґрунт пристовбурних кругів. На

277

Шкідники плодових культур

забрудненій поверхні розвиваються сапрофітні сажисті гриби. Суха

і жарка погода сприяє розвитку шкідника.

Грушу пошкоджує також велика грушева листоблішка — Psylla

pyrisuga Frst., яка за основними особливостями розвитку і шкодо-

чинністю мало чим відрізняється від грушевої листоблішки.

Чисельність шкідників обмежують сонечка, золотоочки, мухи-

сирфіди, туруни, хижі клопи, павуки.

На грушевій листоблішці паразитують ендопаразити з родини

Aphelinidae — Marietta picta Andre., Caccophagus licimnia Walk.,

Prionomitus mitratus Dalm., Trechnites psyllae Ruschka., Sectiliclava

cleonae Walk., Aphidencyrtus taeniatus Först. і Pteromalidae —

Pachyneuron solitarium Htg., P. aphidis Bouche.

Заходи захисту. Пізнє осіннє заорювання опалого листя і

рослинних решток. Очищення штамбів яблуні від моху, лишайни-

ків та відмерлої кори. Критерій чисельності листоблішок, який ви-

значає доцільність обприскування інсектицидами, — понад 10 ко-

лоній на 100 пагонів, або 10 колоній на 100 листків, або 5 колоній

на 100 квіткових розеток. Листоблішки наступних поколінь гинуть

після обробки дерев інсектицидами для захисту від плодожерок та

інших шкідників.

Родина попелиці — Aphididae

Велика група дрібних комах з м’якими покривами тіла. Життє-

вий цикл попелиць різноманітний і характеризується сезонним

чергуванням партеногенетичних і поколінь обох статей, для деяких

видів також зміною кормових рослин. Попелиця має здатність швид-

ко розмножуватись, заселяючи колоніями листки й пагони. Упро-

довж сезону розвивається 7 – 10 і більше поколінь. Висмоктування

соків і введення всередину тканини отруйних для рослин ферментів

слини призводить до деформації листків, викривлення та відми-

рання пагонів. При живленні попелиця виділяє значну кількість

цукристої рідини, яка забруднює листя, пагони і плоди. На цих ви-

діленнях селяться сапрофітні гриби, покриваючи рослини сажистим

нальотом, який утруднює процеси дихання і фотосинтезу. Солодкі

виділення приваблюють мурах, які захищають попелиць від хижих

членистоногих. Деякі види попелиць є переносниками вірусних

хвороб.

Більшість видів попелиць, що живуть на плодових деревах, ма-

ють кормову спеціалізацію. Найсильніше потерпають від попелиці

дерева в розсадниках і молодих посадках. У пошкоджених дерев не

закладаються плодові бруньки, знижується зимостійкість, зменшу-

ється урожай і погіршується його якість.

Несприятливі погодні умови для розвитку попелиць — високі

температури разом з низькою відносною вологістю повітря, зливи,

Шкідники плодових культур

які змивають шкідника, а також загасання ростових процесів пло-

дових дерев.

У вологі роки спостерігається масова загибель попелиць від хво-

роб. Першорядне значення у стримуванні чисельності попелиць на-

лежить хижим комахам. Попелицю знищують хижі клопи з родин

Miridae, Nabidae і Anthocoridae. Так, за період розвитку личинки

Anthocoris nemorum L. і Psallum ambiguus Fal. з’їдають від 100 до

200 особин попелиць. Попелицями живляться туруни Lebia cyano-

cephala L., Dromius sp.; сонечка — Coccinella septempunctata L., Cal-

via guatuordecimguttata L., Scymnus ater Kug., Adalia decimpuncta-

ta L., стафіліни, мухи-сирфіди з родів Paragus Latr., Platycheirus St.,

Farg. et Serv., Melanostoma L., Scaeva Flln., Syrphus F. та ін. За пе-

ріод розвитку личинки сирфід з’їдають до 2000 попелиць. Попели-

цями живляться деякі види мух-галиць і сріблянок.

Особливо активно попелицю знищують личинки золотоочок —

Chrysopa perla L., Chrysopa sp. sp., Nineta vittata Wesm.,

Chrysotropia ciliata Wesm., а також личинки геморобіїд.

Заходи захисту плодових дерев від попелиць. Вирізання

прикореневої порості й жирових пагонів, які особливо інтенсивно

заселяються попелицями.

При чисельності понад 10 – 20 яєць на 10 см пагонів необхідно в

осередках розмноження шкідника рано навесні, до розпускання

бруньок, за температури не нижче +4 °С провести обприскування —

промивання дерев овіцидами.

Якщо щільність заселення попелицею перевищує 5 колоній на

100 листків, необхідна обробка інсектицидами.

Регульованим співвідношенням попелиць і афідофагів є один

афідофаг на 30 личинок шкідника. За такого співвідношення засто-

сування афіцидів недоцільне.

Зелена яблунева попелиця — Aphis pomi Deg. (рис. 20.3) —

трапляється повсюдно. Пошкоджує яблуню, рідше — грушу, айву,

глід, горобину, кизильник, іргу.

Рис. 20.3. Зелена яблунева попелиця:

1 — крилата самка; 2 — безкрила самка;

3 — зимуючі яйця; 4 — пошкодження

279

Шкідники плодових культур

Безкрила партеногенетична самка завдовжки до 2 мм, зеленува-

та, з коричнево-жовтою головою; вусики жовтуваті, 6-членикові; со-

кові трубочки й хвостик чорні. Крилата самка-розселювачка розмі-

ром 1,8 – 2 мм, голова, груди, вусики, ноги і сокові трубочки темно

забарвлені; черевце зелене з чорними плямами; вусики 6-чле-

никові, жовті з затемненою верхівкою; крила прозорі, ледь корич-

нювато-блакитнуваті. Амфігонна самка і самець безкрилі, жовтува-

то-зелені або бурувато-жовтого кольору; трубочки й хвостик чорні;

вусики 6-членикові; гомілки задніх ніг потовщені; довжина сам-

ки — 1,6 мм, самця — 0 1,2 мм. Яйце розміром 0,4 – 0,5 мм, видов-

жено-овальне, чорне, блискуче. Личинка зелена з червонуватим

полиском; очі червоні; ноги й вусики чорні.

Зимують запліднені яйця на молодих пагонах біля основи бру-

ньок. У період набухання і розпускання бруньок відроджуються ли-

чинки й розпочинають живлення. Через 10 – 15 діб, після чотирьох

линянь, личинки перетворюються на партеногенетичних самок-

засновниць. Самки-засновниці з’являються перед початком цвітін-

ня яблуні, коли сума ефективних температур (при нижньому порозі

розвитку 5 °С) досягає 105 °С. За 20 – 30 діб життя засновниця від-

роджує 80 – 100 личинок.

Зелена яблунева попелиця — немігруючий вид. У літній період

одночасно з безкрилими розвиваються (починаючи з третього поко-

ління) крилаті самки-розселювачки, які розлітаються і заселяють

нові кормові рослини. Упродовж вегетаційного сезону попелиця дає

у північній зоні 6 – 8, у Лісостепу — 9 – 13, на півдні — 14 – 17 по-

колінь. У вересні — жовтні з’являються самки-статеноски, що відро-

джують личинок, які перетворюються на амфігонних самок і самців.

Запліднені самки відкладають 2 – 5 зимуючих яєць. Личинки та

імаго висмоктують сік із бруньок, що набрякають і що розпускають-

ся, заселяють нижній бік листків, зелені пагони, іноді зав’язі. По-

шкоджене листя скручується і відмирає. Пагони затримуються в

рості й викривляються. На сильно пошкоджених деревах плоди дріб-

нішають, на них часто розтріскується шкірочка.

Попелиця особливо шкодочинна в плодових розсадниках і моло-

дих садах. Оптимальні умови для розвитку шкідника — помірно

тепла погода і підвищена відносна вологість повітря. Чисельність

попелиць знижується при загасанні ростових процесів у кормових

рослин, високій температурі поряд з низькою відносною вологістю

повітря та рясних зливах, які змивають значну кількість комах.

Яблуні та іншим плодовим культурам шкоди нерідко завдає

яблунево-злакова попелиця — Rhopalosiphum insertum Walk., яка

розвивається з дводомним циклом. Зимують її яйця на плодових.

Навесні після розвитку 2 – 3 генерацій мігрує на злакові рослини. У

вересні утворюються крилаті й безкрилі статеноски. Крилаті стате-

носки перелітають на яблуню і відроджують безкрилих амфігонних