Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

Шкідники гарбузових овоче-баштанних культур

оранжереях і парниках може розмножуватись упродовж усієї зими.

Заселення баштанних культур відбувається після вильоту крилатих

розселювачок із місць зимівлі за температури повітря понад 12 °С.

Безкрила самка відроджує 40 – 60, крилата — 30 – 40 личинок. Роз-

виток однієї генерації від личинок до імаго триває 9 – 12 діб. Найін-

тенсивніше він відбувається за помірної температури й вологості. За

сезон може розвинутись 9 – 15 поколінь.

Гарбузові культурі можуть пошкоджувати персикова попели-

ця — Myzodes persicae Sulz., звичайна картопляна попелиця — Au-

lacorthum solani Kalt. та ін.

Чисельність попелиць обмежують багато хижих комах. Імаго і

личинками попелиць активно живляться сонечка, золотоочки, хижа

галиця — Aphidoletes aphidimyza Rd., хижі клопи — Nabis ferus L.,

Orius niger Wolff., личинки мух-сирфід — Paragus tibialis Fln.,

Sphaerophoria menthastri L., Isehiodon stutellaris Fabr., Scaeva al-

bomaculata Mcg. Попелицю заражають ендопаразити з родини афі-

діїд — Aphidius matricariae Hal., Diaeretiella rapae M. lnt., з родини

афілінід — Aphelinus asychis Wlk., A. varipes Först та ін.

Заходи захисту. Знищення бур’янів. У разі заселеності, яка

перевищує у першій половині сезону 7 – 15 % рослин, та малої чи-

сельності хижаків (менш як 20 : 1) — застосування інсектицидів.

Ряд трипси, пухироногі, або бахромчастокрилі — Thysanoptera

Родина трипіди — Thripidae

Трипс тютюновий — Thrips tabaci Lind. (рис. 18.2) — полі-

фаг. Пошкоджує огірки, гарбузи, кавуни, томати, капусту, картоп-

лю, тютюн та багато інших культур і бур’янів.

Поширення, морфологію, фенологію і шкодочинність трипса опи-

сано в розд. 16.

Рис. 18.2. Трипс тютюновий:

1 — імаго; 2 — личинка; 3 — німфа

251

Шкідники гарбузових овоче-баштанних культур

Заходи захисту. Дотримання сівозміни. Глибоке загортан-

ня в ґрунт післязбиральних решток; знищення бур’янів. Просторова

ізоляція посівів овоче-баштанних культур не менш як за 50 м від

місць вигонки розсади і плантацій тютюну. При чисельності, що пе-

ревищує 5 – 8 імаго на одну рослину, в першій половині вегетації

обприскування посівів інсектицидами.

Ряд двокрилі — Diptera

Родина сновигові (квіткарки) — Anthomyіidae

Паросткова муха — Delia platura Mg. (рис. 18.3) — трапля-

ється повсюдно. Пошкоджує сходи гарбузових, бобових, буряків, со-

няшнику, кукурудзи, капусти, цибулі та багатьох інших культур.

Муха розміром 3 – 6 мм, жовтувато-сіра; середньоспинка з корич-

невим нальотом і трьома темно-коричневими смугами; черевце сіре

з вузькою поздовжньою чорною смугою; голова сіра зі світло-

оранжевою оксамитовою лобною смугою. Яйце розміром до 1 мм, бі-

ле, довгасте, один його кінець закручений, другий звужений. Ли-

чинка 6 – 7 мм завдовжки, брудно-біла, м’ясиста; передній кінець

звужений, видно два чорних вигнутих ротових гачки. Колисочка

розміром 4 – 5 мм, жовто-бура, видовжено-овальна, з чотирма вели-

кими зубчиками на задньому кінці.

Зимують лялечки у несправжніх коконах у ґрунті, на глибині 7 –

10 см. Мухи вилітають у другій половині квітня. Додатково жив-

ляться. Яйця відкладають під вологі грудочки ґрунту. В сухому ґрунті

відкладені яйця висихають і гинуть. Ембріональний розвиток три-

ває 3 – 9 діб. Відроджені личинки в пошуках насіння активно пере-

суваються в ґрунті, живлячись рослинними рештками. Знайшовши

насіння, яке проростає, личинки проникають у місці виходу парост-

ка і виїдають борозенки та ямки в сім’ядолях. Пошкоджене насіння

загниває і гине. У сходах гарбузових личинка пробуравлює під-

Рис. 18.3. Паросткова муха:

1 — самка; 2 — самець; 3 — личинка; 4 — пошкоджений паросток

Шкідники гарбузових овоче-баштанних культур

сім’ядольне коліно і проникає в середину стеблинки, спричинюючи

загибель рослини. Розвивається три генерації за рік. Літ мух пер-

шого покоління відбувається наприкінці квітня — у травні, друго-

го — у червні, третього — наприкінці липня. Личинки розвивають-

ся впродовж 30 – 40 діб. Заляльковуються у несправжньому коконі в

ґрунті. Особливо значної шкоди завдають личинки першої генера-

ції. Личинки двох наступних генерацій пошкоджують корені вже

більш зміцнілих рослин. Чисельність паросткової мухи в усіх стаді-

ях її розвитку знищують хижаки — жуки із роду алеохара — Aleo-

chara bipustulata L., ктирі, жужелиці, горіхотворки.

Шкідника заражають їздці з родин евкоїлід — Trybliographa

diaphana Hart., T. octotoma Thoms., браконід — Opius rufipes Wesm.,

Alysia manducator Rz., A. tryncator Nees., Phaenocarpa ruficeps Nees.,

Aphaereta minuta Nees. та ін. У пупаріях мухи паразитують немато-

ди родин Cephalobidae і Rhabditidae. Лялечки уражуються грибами

роду Fusarium, мікроспоридіями Toxoglugea, імаго — грибом Ento-

mophtora muscae.

Заходи захисту. Зяблева оранка. Дво-триразова обробка

ґрунту впродовж сезону. Проведення сівби в оптимально ранні

строки. У разі небезпечної чисельності (5 – 8 мух на 10 помахів сач-

ком) — передпосівне внесення в ґрунт гранульованих інсектицидів.

 Запитання для самоконтролю

1. Баштанна попелиця і захист від неї гарбузових овоче-баштанних культур.

2. Заходи захисту баштанних культур від паросткової мухи.

253

Шкідники овочевих культур у закритому ґрунті

19. ШКІДНИКИ ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР

У ЗАКРИТОМУ ҐРУНТІ

У теплицях поширені як шкідники, що завдають шкоди у від-

критому ґрунті цієї місцевості, так і завезені з інших регіонів.

Сталі високі температури і вологість повітря, відсутність природ-

них ворогів створюють сприятливі умови для масового розмноження

шкідників. При цьому у багатьох видів виробився бездіапаузний

цикл розвитку. До таких видів належать теплична білокрилка, тю-

тюновий трипс, кілька видів попелиць та ін.

Переважна більшість шкідників овочевих культур у закритому

ґрунті належить до класу комах, однак є також дуже небезпечні

шкідники — представники інших типів і класів тварин (кліщі, не-

матоди, ракоподібні та ін.).

Клас Комахи — Insecta

Ряд рівнокрилі — Homoptera

Родина попелиці (афіди) — Aphididae

Оранжерейна, або персикова, попелиця — Myzodes

persicae Sulz. (рис. 19.1.) — в Україні поширена повсюдно. Багато-

їдний вид, пошкоджує петрушку, салат, буряки, однак найнебезпе-

чніший для томатів та солодкого перцю. Попелиця утворює на лис-

тках великі колонії, висмоктує з них сік, унаслідок чого ріст рослин

Рис. 19.1. Оранжерейна, або персикова, попелиця:

1 — самка; 2 — личинка; 3 — пошкоджена попелицею

рослина томату

Шкідники овочевих культур у закритому ґрунті

затримується, листки деформуються, плоди недорозвиваються. Є

небезпечним переносником багатьох вірусів (близько 100).

Імаго розміром 1,5 – 2,5 мм, безкрилі або крилаті, жовтувато-

зеленого кольору; у крилатих особин голова темно-бура, очі корич-

неві; вусики розміщені на особливих лобних виростах (горбках), які

добре виражені; сокові трубочки майже циліндричні, хвостик коніч-

ний і втричі коротший за трубочки. Під впливом чинників живлен-

ня та зовнішніх умов часто виявляється поліморфізм: розмір, забарв-

лення тощо.

На півдні персикова попелиця розвивається за повним циклом.

Восени відкладає зимуючі яйця на гілочки персика, абрикосу, миг-

далю. Тут же навесні розвивається і перше покоління шкідника.

Згодом попелиця мігрує на культурні рослини та бур’яни. Північ-

ніше, а також у теплицях, оранжереях, парниках, кімнатах розви-

вається неповноциклова форма шкідника, яка не відкладає яєць. У

теплицях персикова попелиця перезимовує на рослинних рештках в

опалюваних приміщеннях, на зеленних культурах і квітах у стадії

імаго та личинок. У тепличних умовах за температури 23 – 25 °С і

відносної вологості повітря 80 – 85 % розвиток попелиці відбуваєть-

ся дуже швидко і вона дає до 15 поколінь. Плодючість самок попе-

лиці становить 20 – 80 личинок і залежить переважно від виду кор-

мової рослини.

Заходи захисту. Підтримання території навколо теплиць

чистою від бур’янів, знищення бур’янів у теплицях. В овочевих теп-

лицях не повинно бути декоративних рослин, на яких може роз-

множуватись попелиця. Використання хижаків (золотоочки, галиці

афідимізи, сонечка циклонеди) та паразитів з родини Aphidiіdae.

Баштанна попелиця — Aphis gossypii Glov. (рис. 19.2) — в

Україні поширена повсюдно. Поліфаг. У теплицях і парниках по-

шкоджує петрушку, кріп, буряки, селеру, однак найнебезпечнішим

є для огірків. Заселяє колоніями нижній бік листків, пагони, квітки,

зав’язі; внаслідок висмоктування соків листки жовтіють, зморщу-

Рис. 19.2. Баштанна попелиця:

1 — крилата самка; 2 — безкрила самка; 3 — личинка

255

Шкідники овочевих культур у закритому ґрунті

ються, скручуються і відмирають. Крім того, на клейких цукристих

виділеннях попелиць поселяються гриби, які утворюють наліт, вна-

слідок чого асиміляція і обмін речовин у листках погіршуються.

Безкрилі самки розміром 1,2 – 2,1 мм, жовтувато-зелені, зелені

або темно-зелені з чорними плямами на черевці. Личинки жовті або

зелені. Безкрилі попелиці мають овальне тіло 2,2 мм завдовжки з

коротким хвостиком і матово-чорними головою, грудьми, соковими

трубочками; вусикові горбки розвинені слабко; сокові трубочки дещо

розширені біля основи, чорні, хвостик кільцеподібний, з перехватом.

У крилатих особин тіло завдовжки 1,2 – 1,8 мм, голова чорна, черев-

це зелене або жовте з чорними плямами.

Зимують безкрилі самки, а іноді й личинки, на рослинах у теп-

лицях, овочесховищах, у різних захищених місцях. Упродовж року

розвивається до 20 поколінь. Heповноцикловий вид, розмножується

тільки партеногенетично. Живородні, плодючість — до 80 личинок.

Перші покоління шкідника представлені безкрилими особинами,

пізніше з’являються крилаті самки. Тривалість розвитку одного по-

коління — 6 – 10 діб. На рослинах за короткий строк утворюються

численні колонії попелиць різного віку. Розвиток шкідника відбува-

ється швидше за помірних температури та вологості повітря. Опти-

мальними умовами для розвитку шкідника є температура 23 – 25 °С

і відносна вологість повітря 80 – 85 %. Температура понад 30 °С

пригнічує розвиток попелиці.

Заходи захисту ті самі, що й для персикової попелиці.

Звичайна картопляна попелиця — Aulacorthum solani

Kalt. — у теплицях поширена повсюдно. Пошкоджує практично всі

культури, що вирощуються в закритому ґрунті.

Форма тіла видовжено-овальна. Середня довжина тіла крилатих

особин — 2,3 – 3 мм, безкрилих — 2 – 2,3 мм. Колір тіла безкрилих

попелиць оливково-зелений, глянцевий. У слабопігментованих

крилатих особин голова та груди світло-коричневі, кінці члеників

вусиків і трубочок — коричневі, дорсальна поверхня черевця без

рисунка. У сильнопігментованих форм передня частина тіла корич-

нева; вусики довші за тіло, перші три членики вусика світлі, остан-

ні — темні; трубочки довгі, виступають за кінець тіла, світлі або світ-

ло-коричневі, хвостик мечоподібний, широкий, із притупленою вер-

хівкою, з кожного боку має по три-чотири волосини.

Звичайна картопляна попелиця має неповноцикловий тип роз-

витку. Зимують безкрилі незаймані самки в теплицях на бур’янах.

Проникає в теплиці на заселеному садивному матеріалі селери і

петрушки. У січні — лютому під час висаджування рослин огірка та

інших овочевих культур переселяється із селери та петрушки на ці

культури. Є переносником вірусних хвороб рослин.

Заходи захисту ті самі, що й для персикової попелиці.

Шкідники овочевих культур у закритому ґрунті

Велика картопляна попелиця — Macrosiphum euphorbiae

Thom. — завдає шкоди на тих самих культурах, що й звичайна

картопляна попелиця.

Тіло самок видовжено-овальне, витягнуте, загострене до заднього

кінця. Безкрила незаймана самка має довжину тіла до 4 мм, зеле-

ного, інколи червоного кольору; лоб має жолобок, вусики довші за

тіло, трубочки до 1/3 довжини тіла; хвостик довгий, мечоподібний,

по обидва боки по п’ять волосин. У крилатих попелиць голова, гру-

ди, перші три членики вусиків і хвостик світло-коричневі, стегна та

гомілки темно-коричневі.

Як і звичайна картопляна, велика картопляна попелиця має не-

повноцикловий тип розвитку. Зимують безкрилі незаймані самки в

теплицях на бур’янах. Проникають у теплиці на заселеному садив-

ному матеріалі селери та петрушки. У січні — лютому під час виса-

джування рослин огірка та інших овочевих культур вони переселя-

ються із селери та петрушки на ці культури. Є переносником вірус-

них хвороб рослин.

Заходи захисту ті самі, що й для персикової попелиці.

Родина білокрилки — Aleyrodidae

Теплична білокрилка — Trialeurodes vaporariоrum Westw.

(рис. 19.3) — у закритому ґрунті поширена всюди і завдає значної

шкоди огіркам, томатам, салату, селері, а також декоративним

культурам. Як небезпечний шкідник відмічається на 27 видах рос-

лин, а взагалі може пошкоджувати 200 видів рослин із 82 ботаніч-

них родин.

Імаго 1 – 1,5 мм завдовжки, з 7-члениковими вусиками, блідо-

жовтого або блідо-коричневого забарвлення, з довгастим тілом і

двома парами вузьких борошнисто-білих крил, облямованих волос-

Рис. 19.3. Теплична білокрилка:

1 — імаго; 2 — личинка; 3 — імаго і личинки на листку огірка

257

Шкідники овочевих культур у закритому ґрунті

ками; на першій парі крил є дві поздовжні жилки, верхівка верх-

ньої жилки з чотирма щетинками. Яйця до 0,24 мм завдовжки, зе-

ленувато-жовті, довгасті, з коротким стебельцем, розміщені купка-

ми у вигляді кільця по 10 – 20 шт. на нижньому боці молодих лист-

ків. Середня плодючість самок — 130 яєць. Тривалість ембріо-

нального розвитку залежно від температури коливається від 7 до

13 діб. Личинки білуваті, пізніше блідо-жовті, безкрилі, з черво-

ними очима, видовжено-овальні, вкриті шипиками й восковими

виділеннями у вигляді бахроми та двома нитками на кінці тіла.

Личинки четвертого віку, або німфи, 0,8 мм завдовжки, плоскі,

овальні, рухливі. Тривалість розвитку одного покоління білокрил-

ки за оптимальних умов (температура повітря 21 – 23 °С, відносна

вологість повітря 63 – 75 %) становить 23 – 25 діб. Упродовж року

розвивається 10 – 12 і більше поколінь. Тривалість життя дорослої

комахи безпосередньо залежить від виду кормової рослини. На

баклажанах вона становить 35 діб, а на огірках, томатах і перці —

відповідно 19, 14 і 4 доби.

Влітку теплична білокрилка мігрує з теплиць на прилеглі до них

ділянки і розмножується на різних культурних рослинах та бур’янах.

Шкоди завдають личинки, німфи та імаго, живлячись соком рос-

лин; при цьому вони виділяють липку солодку масу, на якій роз-

множуються сажкові гриби (Cladosporium sp.). Грибний наліт утру-

днює асиміляцію листками вуглекислого газу і призводить до зага-

льного пригнічення рослин. Пошкоджені листки скручуються і за-

сихають.

Заходи захисту. Дезінсекція теплиць і рослинних решток

наприкінці вегетаційного періоду. Знищення бур’янів у теплицях і

на прилеглій до них території. Недопущення вирощування в овоче-

вих теплицях декоративних і плодових культур, на яких може зи-

мувати білокрилка. Застосування паразита енкарзії, хижака мак-

ролофуса та грибних біопрепаратів вертициліну і ашерсонії.

Ряд трипси — Thysanoptera

Родина трипіди — Thripidae

Тютюновий трипс — Thrips tabaci Lind. (рис. 19.4) — у за-

критому ґрунті поширений повсюдно. Шкоди завдають дорослі ко-

махи й личинки, висмоктуючи соки з нижнього боку листків; найне-

безпечніший для огірків, пошкоджує також томати, буряки. Пошко-

джені листки жовтіють, засихають, рослини відстають у рості, а іно-

ді й гинуть. Крім прямої шкоди тютюновий трипс сприяє поширен-

ню вірусу мозаїки огірка.

Імаго 0,8 – 0,9 мм завдовжки, світло-зеленого або коричневого

кольору, з тонким довгастим тілом, вузькими крилами, облямова-

ними довгими війками, семичлениковими вусиками.

Шкідники овочевих культур у закритому ґрунті

Яйця білі, 0,26 мм завдовжки та 0,12 мм завширшки, ниркопо-

дібні. Самки відкладають їх по одному під епідерміс нижнього боку

листків (по 3 – 4 яйця за добу). Плодючість — до 100 яєць. Німфи до

0,8 мм завдовжки, блідо-жовті, із зачатками крил, що заходять за

середину черевця.

Зимують імаго в рослинних рештках, під сухою лускою цибулин,

у верхньому шарі ґрунту, в різному смітті. Резерватами шкідника

взимку є паростки бур’янів. У теплицях трипс з’являється напри-

кінці лютого — у березні. Додатково живиться рослинним соком.

Самки трипса відкладають яйця в тканину листка, попередньо про-

різуючи епідерміс яйцекладом. Одна самка відкладає до 100 яєць —

по 3 – 4 за день. Розвиток яйця триває 3 – 5 діб. Личинки живляться

на нижньому боці листка впродовж 8 – 10 діб, а потім переходять у

ґрунт, де і завершують розвиток, перетворюючись на імаго. Оптима-

льними умовами розвитку тютюнового трипса є температура повіт-

ря 25 – 30 °С і відносна вологість 80 – 85 %. За період вегетації огір-

ків в умовах теплиць розвивається 6 – 8 поколінь.

Трипс спочатку заселяє рослини, що ростуть уздовж скляних стін

теплиць. На рослинах він трапляється в усіх стадіях розвитку. Сам-

ки живляться переважно на молодих листках, а яйця відкладають

на уже сформовані листки, на яких і відбувається розвиток личи-

нок.

Основним джерелом зараження теплиць трипсом є садивний ма-

теріал цибулі, який використовують для вирощування цибулі на

перо.

Заходи захисту. Знищення бур’янів на прилеглій до теп-

лиць території. Садивний матеріал цибулі, заселений трипсом, пе-

ред висаджуванням необхідно обробити термічним або хімічним

способом. Застосування хижого кліща амблісейуса.

Рис. 19.4. Тютюновий трипс:

1 — імаго; 2 — личинка; 3 — пошкоджений трипсом листок огірка

259

Шкідники овочевих культур у закритому ґрунті

Оранжерейний трипс — Heliothrips haemorrhoidalis

Bouche (рис. 19.5) — у закритому ґрунті поширений повсюдно.

Шкоди завдають дорослі комахи й личинки.

Імаго має вузьке тіло завдовжки

1 – 1,5 мм, темно-бурого кольору з

коричнево-бурим черевцем і жовту-

ватими передніми крилами. Яйця

білі, прозорі, бобоподібні, завдовжки

0,3 мм. Личинки білі або жовтуваті,

з червоними очима, відрізняються

від дорослих трипсів меншими роз-

мірами й відсутністю крил.

У закритому ґрунті оранжерей-

ний трипс завдає шкоди огіркам та

деяким декоративним культурам.

Зимує під рослинними рештками, у

смітті та верхньому шарі ґрунту.

Живляться дорослі комахи та личинки на нижньому боці лист-

ків. Характер пошкодження такий самий, як і в тютюнового трипса.

Період розвитку одного покоління трипса триває 25 – 30 діб.

Заходи захисту ті самі, що й для тютюнового трипса.

Ряд двокрилі — Diptera

Родина сціариди — Sciaridae

Огірковий комарик — Bradysia brunnipes Mg. (рис. 19.6).

Імаго (самки завдовжки 4 – 4,5 мм, самці — 3,5 мм) темно-сірого за-

барвлення, з кулястою чорною головою і 16-члениковими вусиками;

крила коричневі, а ноги жовто-сірі, довгасті. Яйця 0,15 мм завдовж-

ки, білі, овальні. Самки відкладають

їх купками (230 – 240 шт.) на ґрунт або

в тріщини стебел рослин огірків. Че-

рез 5 – 10 діб з яєць виходять личин-

ки. Тривалість личинкової стадії —

8 – 12 діб. Лялечки вільні, білі, в тон-

кому павутинистому коконі, вкриті

зовні часточками ґрунту. Розвиток ля-

лечки триває 5 – 7 діб. Тривалість пов-

ного циклу розвитку огіркового кома-

рика становить 25 – 30 діб. Імаго

з’являються в теплицях у лютому —

березні. Впродовж року шкідник дає

до 8 поколінь. Зимують личинки в ко-

конах у ґрунті.

Рис. 19.5. Оранжерейний трипс

Рис. 19.6. Огірковий

комарик