Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

Шкідники лілійних овочевих культур

півникові. Найчисленнішими і тому шкідливими є два види дзюр-

чалок — Eumerus strigatus Fll. та Eumerus tuberculatus Rd. Дзюрча-

лка Eumerus sogdianus Stack. трапляється у невеликій кількості.

Імаго середнього розміру (5 – 10 мм), кремезні, з потовщеними

задніми стегнами, тіло бронзово-зелене, з металічним блиском, звер-

ху на черевці три пари білуватих півмісяцевих плям; горбкувата

дзюрчалка відрізняється від цибулевої наявністю в основі задніх

стегон невеличкого горбка, але зовні види цибулевих дзюрчалок

розрізнити важко, достовірно вони визначаються за будовою геніта-

лій самців. Зовнішня будова яйця, личинки, псевдококона, особли-

вості біології та екології шкідливих видів дзюрчалок подібні. Яйце

завдовжки 0,6 – 0,8 мм, яскраво-білого кольору, довгасте, із заокруг-

леним заднім та дещо загостреним переднім кінцем. Личинка сіра

або бруднувато-жовта, у зморшках, з опуклою спинкою та плеска-

тим черевцем, голова несклеротизована, на задньому кінці тіла —

хітинізований відросток коричневого або рудого кольору з двома

дихальцями, з боку відростків знаходяться два м’ясистих трикутних

горбки; довжина дорослої личинки 10 – 11 мм. Личинкова стадія

має три віки. Псевдококон завдовжки до 8 мм, бурувато-червоний.

Зимує діапаузуюча личинка третього віку в цибулинах, рослин-

них рештках, ґрунті, на глибині 5 – 8 см. Навесні розвиток личинок

відновлюється, коли середньодобова температура ґрунту на глибині

5 см досягає +7…+8 °С. Виліт мух на півдні ареалу в Криму розпо-

чинається наприкінці квітня — на початку травня, у Лісостепу та

Степу України літ починається у 1 – 2-й декадах травня. Для пару-

вання та відкладання яєць мухам потрібне додаткове живлення

нектаром та пилком. Літ і яйцевідкладання розтягнуті, тривалість

життя імаго близько місяця. Яйця відкладають поодинці або неве-

ликими купками, по 3 – 10 штук, на луски, шийку, листя рослин та

під грудочки землі поблизу цибулин. Одна самка здатна відкласти

до 100 яєць.

Личинки розвиваються, живлячись тканинами цибулин, внаслі-

док чого цибулини гниють, листя жовтіє, в’яне; частіше трапляють-

ся групи до 30 личинок на цибулину. Заселяють, як правило, по-

шкоджені іншими шкідниками або уражені хворобами рослини. За-

лежно від температури яйце розвивається 5 – 10 діб, личинка —

14 – 22 доби, лялечка в середньому 10 діб. Для розвитку одного по-

коління за сприятливих умов потрібно 30 діб.

В Україні за вегетаційний період цибулеві дзюрчалки дають два

покоління, личинки другого покоління наприкінці серпня впадають у

діапаузу і в такому стані зимують, у Криму розвивається два повних

покоління, личинки третього йдуть на зимівлю. Іноді з цибулинами

потрапляють у зимові сховища, а звідти навесні — на поля цибулі.

241

Шкідники лілійних овочевих культур

Заходи захисту такі самі, як і для цибулевої мухи. У зимо-

вих сховищах для захисту від личинок дзюрчалок доцільна обробка

сірчаним газом (див. «Тютюновий трипс»).

Родина сновиги (квіткарки) — Anthomyіidae

Цибулева муха — Delia antiqua Mg. (рис. 16.4 ) — в Україні

поширена повсюдно.

Муха розміром 5,5 – 7 мм, жовтувато-сірого кольору, середньо-

спинка та черевце з більш-менш розвинутою поздовжньою смугою;

ноги чорні, ариста вусиків ясно опушена. Більшість видів родини

квіткарок достовірно визначаються тільки за самцями, на підставі

особливостей будови геніта-

лій. Яйце білого кольору,

довгасте, з глибокою поз-

довжньою борозною, зав-

довжки 1,1 – 1,2 мм, зав-

ширшки 0,2 – 0,3 мм. Ли-

чинка брудно-білого кольо-

ру, звужена на передньому

кінці, з несклеротизованою

головою, зверху гладенька,

блискуча, знизу — дрібно-

зерниста; на задньому кінці

тіла є косо зрізана площад-

ка, на якій знаходяться ди-

хальця, оточені по краю 16

зубоподібними відростками,

з яких 4 найпомітніші, дов-

жина тіла личинки остан-

нього віку — до 10 мм. Ли-

чинкова стадія має три ві-

ки. Псевдококон розміром

6 – 7 мм, коричневий з чер-

вонуватим полиском.

Зимує лялечка в пупарії на глибині 5 – 20 см. Глибина заляган-

ня лялечок не стає перешкодою для вильоту мух. Виліт імаго розпо-

чинається наприкінці квітня — на початку травня і в часі збігається

з початком цвітіння кульбаби, вишні, яблуні, суниці, бузини, клену.

Літ розтягнутий, триває 50 діб. Для відкладання яєць імаго потріб-

не додаткове живлення нектаром та пилком дикорослої рослиннос-

ті. Дорослі мухи активні у сутінках і на світанку, удень перебувають

у стані спокою на прилеглій до полів рослинності. Яйця відклада-

ють на сухі луски, рідше у пазухи листків, на пір’я цибулі та на зе-

млю поблизу цибулин. Плодючість самки становить 40 – 60 яєць.

Розвиток яєць залежно від температури триває 3 – 8 діб, личинкова

Рис. 16.3. Цибулева муха:

1 — муха; 2 — пупарій; 3 — личинка;

4 — пошкоджена цибуля

Шкідники лілійних овочевих культур

стадія — 12 – 20 діб, лялечки — 10 – 20 діб. Личинки проникають у

цибулину знизу в приземній частині або з боку денця. Виїдають ци-

булину зсередини.

Найбільших пошкоджень завдають личинки цибулевої мухи

першого покоління. У польових умовах цибулева муха віддає пере-

вагу живленню ріпчастою цибулею; на часнику, порею та інших ви-

дах цибулі трапляється рідко і в невеликій кількості. Пошкоджує

цибулю-сіянку, цибулю, яку вирощують на ріпку, та насінники. У

пошкоджених рослин цибулини гниють, листки в’януть і жовтіють.

В Україні розвивається два покоління.

Заходи захисту. Вирощування цибулі та часнику в сівозмі-

ні з поверненням на попереднє місце не раніше ніж через 3 – 4 ро-

ки. Оптимально ранні строки сівби та висаджування цибулі. Глибо-

ка зяблева оранка. Прибирання з поля та знищення пошкоджених

цибулин. За чисельності шкідника 3 – 4 яйця на одну рослину (із

заселенням 10 % рослин) — обприскування рослин дозволеними

інсектицидами. При вирощуванні цибулі на перо застосування ін-

сектицидів не допускається.

 Запитання для самоконтролю

1. Назвіть головних шкідників, що пошкоджують листя ріпчастої цибулі,

схарактеризуйте їх біологію та шкодочинність.

2. Ентомофаги шкідників надзем-

них частин цибулі, використання біологічних заходів боротьби у закритому ґрунті.

3. Опишіть цибулевих дзюрчалок, їх біологію та шкодочинність. 4. Схарактери-

зуйте цибулеву муху, її біологію та шкодочинність.

5. Перелічіть заходи захисту

від шкідників цибулі — цибулевих дзюрчалок та цибулевої мухи.

243

Шкідники зонтичних овочевих культур

17. ШКІДНИКИ ЗОНТИЧНИХ ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР

Зонтичні овочеві культури (моркву, кріп, селеру, петрушку та ін.)

пошкоджує ціла низка багатоїдних і спеціалізованих шкідників,

особливо часто трапляються морквяна листоблішка, зонтична міль,

блідий лучний метелик, морквяна муха.

Ряд рівнокрилі — Homoptera

Родина тріозиди — Triozidae

Морквяна листоблішка — Trioza aplicalis Frst. (рис. 17.1) —

трапляється повсюдно, у великій чисельності — в районі Закарпат-

тя. Розвивається на зонтичних культурах.

Імаго розміром 2,6 – 2,9 мм, тіло світло-зелене, очі червонуваті;

дві пари прозорих крил, передні крила розширені у верхівковій

третині; вусики довгі, ниткоподібні. Яйце розміром 0,5 мм, верете-

ноподібне, спочатку біле, пізніше жовтувате. Личинка — 1,5 – 2 мм,

зеленувато-жовта, знизу плоска, зверху опукла; оточена бахромою з

воскових ниток.

Зимують імаго переважно на хвойних деревах, які ростуть на уз-

ліссях лісонасаджень. Наприкінці квітня — у травні перелітають на

сходи моркви та інші зонтичні рослини. Після нетривалого додатко-

вого живлення самка відкладає яйця по одному на листкову плас-

тинку і черешки листків кормових рослин. Плодючість — 420 – 760

Рис. 17.1. Морквяна листоблішка:

1 — імаго; 2 — пошкоджена рослина

Шкідники зонтичних овочевих культур

яєць. Відроджені через 12 – 15 діб личинки тричі линяють і розви-

ваються 27 – 31 добу. Окрилені листоблішки наприкінці липня — у

серпні перелітають на хвойні дерева. Генерація однорічна. Крилаті

комахи, личинки і меншою мірою німфи висмоктують соки з моло-

дих листків і черешків. Пошкоджене листя деформується і в разі

значних пошкоджень відмирає.

Помірна температура й підвищена відносна вологість повітря

сприятливі для розвитку морквяної листоблішки. Низькі темпера-

тури в зимовий і високі у весняно-літній періоди спричинюють ма-

сову загибель шкідника.

Відкладеними яйцями й личинками живляться личинки мух-

сирфід, золотоочок, сонечка, клопи з родин Nabidae і Antocoridae.

Заходи захисту. Посіви овочевих зонтичних культур слід

розміщувати на віддаленні від насаджень хвойних порід. При засе-

ленні морквяною листоблішкою 7 – 15 % рослин — застосування

інсектицидів.

Ряд лускокрилі — Lepidoptera

Родина ширококрилі молі — Oecophoridae

Зонтична міль — Depressaria depressella Hbn. (рис. 17.2) —

трапляється повсюдно. Пошкоджує насінники моркви, кропу, пет-

рушки, селери, пастернаку, фенхелю, кмину, анісу та інших зонтич-

них рослин.

Метелик з розмахом крил 14 – 18 мм; передні крила темно-

коричневі з червонуватим переднім краєм, задні крила сірі; голова

й передньоспинка блідо-жовті. Яйце 0,5 мм, овальне, спочатку блі-

до-зелене, у подальшому світло-оранжеве. Гусениця 10 – 13 мм, тем-

но-жовта з червонувато-бурим відтінком, проміжки між сегментами

світло-зелені; тіло вкрите білими щитками, що несуть по одному —

два волоски. Лялечка розміром 6 мм, темно-бура, в прозорому паву-

тинному коконі.

Рис. 17.2. Зонтична міль:

1 — метелик; 2 — гусениця; 3 — пошкоджена рослина

245

Шкідники зонтичних овочевих культур

Зимують метелики у тріщинах кори, щілинах будівель та інших

укриттях. Літ починається наприкінці травня і продовжується у

червні. Зазвичай у цей час насінники зонтичних культур перебува-

ють у фазі бутонізації. Самка відкладає яйця на бутони, квітки й

квітконіжки. Плодючість — 100 – 120 яєць. Гусениці відроджуються

на Поліссі наприкінці червня, у Лісостепу й Степу — в середині

червня і впродовж 18 – 20 днів об’їдають бутони, квітки, квітконіж-

ки і обплітають промені зонтиків павутиною. Рідше пошкоджують

недостигле насіння й листя. Завершивши розвиток, гусениці за-

ляльковуються в павутинному коконі в зонтиках, обплетених паву-

тиною. Наприкінці липня — у серпні вилітають метелики і невдовзі

переходять на зимівлю. За рік розвивається одна генерація.

Насінники пастернаку, кмину, рідше моркви, а також борщівни-

ка та інших дикорослих зонтичних рослин пошкоджує також кми-

нова міль — Depressaria daucella Den. et Schiff., за особливостями

розвитку й шкодочинністю близька до зонтичної молі.

Гусениць і лялечок молей заражають понад 35 видів ендопара-

зитів, найефективніші серед яких іхневмоніди — Pristomerus orbi-

talis Holmgr., Itoplectis maculator F., I. alternans Grav., Pimpla con-

templator Müll., P. sputator Grav., Depressaria deressella Hbn., Tric-

tistus lativentris F., з евлофід — Pediobius facialis Gir., мухи-тахіни

— Actia crassinervis Mg., Pseudoperichaeta insidiosa R.-D.

Заходи захисту. Своєчасне збирання і швидкий обмолот

насінників, що сприяє знищенню гусениць і лялечок шкідників.

Боротьба з шкідниками поблизу насіннєвих ділянок. У період утво-

рення зонтиків і бутонізації, при заселенні понад 10 % рослин і чи-

сельності, що перевищує 3 – 4 гусениці на одну рослину, — обробка

біопрепаратами або інсектицидами.

Родина лучні вогнівки — Pyraustidae

Блідий лучний метелик — Sitochroa palealis Den. еt Schiff.

(рис. 17.3) — трапляється повсюдно. Пошкоджує насінники моркви,

пастернаку та інших

зонтичних культур.

Метелик з розмахом

крил 27 – 34 мм; перед-

ні крила сріблясто-білі

з зеленуватим відтін-

ком, нечіткими сірими

перев’язями та сере-

динною круглою пля-

мою; задні крила білі з

сірими плямами біля

переднього краю. Яйце

Рис. 17.3. Блідий лучний метелик:

1 — метелик; 2 — гусениця

Шкідники зонтичних овочевих культур

розміром 0,6 – 0,7 мм, сплющене, молочно-біле з зеленуватим від-

тінком. Гусениця завдовжки 18 – 19 мм, забарвлення варіює від бі-

луватого, жовтувато-зеленого до червонуватого; тіло вкрите чорни-

ми бородавками, що мають по одному-два волоски; уздовж спини

проходить сіра смуга; голова жовта з чорними плямами. Лялечка до

18 мм завдовжки, в овальному павутинному коконі з прилиплими

до нього часточками ґрунту.

Зимують гусениці, що завершили живлення, в ґрунті. Навесні, в

другій половині травня, заляльковуються. У першій декаді червня

вилітають метелики і відкладають яйця на суцвіття різних зонтич-

них рослин. Плодючість — 100 – 120 яєць. Ембріональний розвиток

триває 10 – 12 діб. Відроджені гусениці проникають усередину зон-

тиків, де утворюють павутинні трубки, в яких живуть групами. Жив-

ляться квітками, недорозвиненим насінням, рідше листям. Завер-

шивши розвиток, який триває в середньому 25 діб, гусениці перехо-

дять у ґрунт, завиваються в кокони і залишаються там до весни. За

рік розвивається одна генерація. Через пошкодження знижується

урожай, погіршується якість насіння.

Чисельність блідого лучного метелика обмежують іхневмоніди —

Pimpla spuria Grav., P. turionellae L., браконіди — Apanteles lineola

Curt., Chelonus oculator Pz., мухи-тахіни — Pseudoperichaeta insi-

diosa R.-D., Zenillia libathrix Panz., Eumea mitis Hg. та інші ендопа-

разити.

Заходи захисту. Глибока зяблева оранка ділянок з-під на-

сінників зонтичних культур. Просторове віддалення насінників зон-

тичних від минулорічних посівів цих культур не менш ніж на

500 – 1000 м. При заселенні 10 % рослин 3 – 4 гусеницями на одну

рослину в період їх відродження — обробка насінників інсектици-

дами або біопрепаратами.

Ряд двокрилі — Diptera

Родина голотілки — Psilidae

Морквяна муха — Psilla rosae F. (рис. 17.4.) — трапляється

повсюдно, однак більш численна і шкодочинна в районах з підви-

щеною зволоженістю та на заході Лісостепу, Поліссі, передгір’ї Кар-

пат. Пошкоджує моркву.

Імаго розміром 4 – 5 мм, блискучо-чорна із зеленуватим полис-

ком; голова округла, жовто-коричнева з чорною трикутною плямою

на тім’ї; вусики й ноги жовті; крила широкі, прозорі, з зеленуватим

відтінком. Яйце розміром 0,6 мм, молочно-біле, овальне, з довгасти-

ми реберцями, звужене на задньому кінці у вигляді стебельця. Ли-

чинка 6 – 7 мм завдовжки, блідо-жовта, блискуча, із загостреним

247

Шкідники зонтичних овочевих культур

переднім кінцем і

округленим заднім.

Несправжній кокон

розміром до 5 мм, ви-

довжено-овальний, бу-

рий.

Зимують лялечки в

колисочках у поверх-

невому шарі ґрунту, а

також в овочесхови-

щах. Виліт мух відбу-

вається у травні при

прогріванні ґрунту до

15 – 17 °С, що збіга-

ється з цвітінням яб-

луні та горобини. Му-

хи тримаються у заті-

нених вологих місцях.

Додатково живляться

нектаром квіток зонтичних рослин. Яйця самки відкладають уве-

чері групами на ґрунт поблизу кормових рослин. Плодючість —

100 – 120 яєць. Відкладання яєць триває 20 – 25 діб. Через 5 – 10

діб відроджені личинки вбуравлюються в коренеплід і проточують

у ньому звивисті ходи. Живлення триває 20 – 25 діб, після чого

личинки залишають коренеплід і заляльковуються в ґрунті у не-

справжньому коконі на глибині 4 – 10 см. Через 12 – 15 діб вилі-

тають мухи другої генерації. Розвиток личинок другого покоління

розтягується до 40 – 50 діб. Личинки, що завершили живлення,

заляльковуються в колисочках у поверхневому шарі ґрунту, де й

залишаються до весни. Частина шкідника з урожаєм моркви по-

трапляє в овочесховища. За рік розвивається дві генерації. Листя

пошкоджених рослин набуває фіолетово-червоного відтінку і в мі-

ру загнивання коренеплоду жовтіє і засихає. Поточені личинками

другого покоління коренеплоди моркви втрачають смакові якості й

стають непридатними для вживання.

Відкладені яйця, личинок і лялечок шкідника знищують жуки-

стафіліни, жужелиці, хижі трипси тощо. Личинок заражають їзд-

ці-браконіди — Opius rufipes Wesm., O. earbonarius Nees., Alysia

manducator Pz., A. truncator Nees., Dapsilarthra apii Curt., іхнев-

моніди — Perilissus lutescens Holmgr., Tersilochus melanogaster

Thoms.

Заходи захисту. Віддалення нових посівів моркви від ми-

нулорічних на 500 – 1000 метрів, що знижує можливість їх заселен-

ня морквяною мухою, яка слабко літає. Своєчасні проривання й

Рис. 17.4. Морквяна муха:

1 — імаго; 2 — личинка;

3 — пошкоджений коренеплід

Шкідники зонтичних овочевих культур

прополювання моркви роблять їх менш привабливими для шкідни-

ка. Зяблева оранка поля після збирання врожаю. При чисельності,

що перевищує одне яйце мухи на 20 рослин, — застосування інсек-

тицидів.

 Запитання для самоконтролю

1. Опишіть розвиток морквяної листоблішки, її шкодочинність (ЕПШ) і за-

хист від неї зонтичних культур.

2. Схарактеризуйте розвиток зонтичної молі, її

шкодочинність (ЕПШ) і захист від неї насінників моркви, кропу, петрушки та

інших зонтичних рослин.

3. Морквяна муха, її розвиток, шкодочинність (ЕПШ) і

захист від неї посівів моркви.

249

Шкідники гарбузових овоче-баштанних культур

18. ШКІДНИКИ ГАРБУЗОВИХ ОВОЧЕ-БАШТАННИХ

КУЛЬТУР

Гарбузовим овоче-баштанним культурам шкодить ціла низка ба-

гатоїдних комах — вовчок звичайний, ковалики, чорниші, совки,

вогнівки. Сходам завдають істотної шкоди кравчик-головач, піща-

ний чорниш, росткова муха. Із сисних шкідників небезпечні баш-

танна, персикова та інші види попелиць, трипси.

Ряд рівнокрилі — Homoptera

Родина попелиці — Aphididae

Баштанна попелиця — Aphis gossypii Glov. (рис. 18.1) —

трапляється повсюдно. Поліфаг. Крім баштанних пошкоджує пе-

рець, баклажани та інші культурні рослини й бур’яни.

Безкрила партеногенетична самка розміром 1,2 – 2 мм, яйцепо-

дібна; має три кольорові форми — зелену, жовту і чорно-зелену, со-

кові трубочки чорні; лоб прямий, вусики досягають 3/4 довжини ті-

ла; ноги жовті. Крилата партеногенетична самка розміром 1,2 – 1,9

мм, голова і груди чорні, вусики коротші за тіло, але довші, ніж у

партеногенетичної самки; трубочки і хвостик коротші, ніж у безкри-

лої. Личинка забарвлена світліше, зачатки крил у німф з’являються

в другому личинковому віці.

Розвиваються неповноциклічно, розмноження тільки партеноге-

нетичне. Зимують безкрилі партеногенетичні самки і личинки на

прикореневих частинах багаторічних рослин — подорожнику, гри-

циків, молочаю тощо. Переносять морози до –10 °С. У теплицях,

Рис. 18.1. Баштанна попелиця:

1 — крилата партеногенетична самка; 2 — безкрила партеногенетична самка