Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

Шкідники плодових культур

Самка до 1 мм завдовжки, широкогрушоподібна, рожева або

м’ясно-червона; щиток до 1,5 мм, круглий, сірий; линяльні шкірки

яскраво-коричневі, розміщені в центрі щитка або біля його краю.

Самець — 0,7 мм, безкрилий, коричнево-оранжевий, з чітким поді-

лом тіла на голову, груди й черевце, вусики 8 – 9-членикові; щиток

німф самця довгастий, сірий. Яйце розміром 0,25 мм, видовжено-

овальне, спочатку біле, пізніше — рожеве.

Личинка першого віку завдовжки 0,33 мм, червонувато-рожева;

личинка другого віку — 0,6 мм, за формою тіла і забарвленням на-

гадує самку.

Зимують личинки другого віку і запліднені самки на корі гілок і

стовбурів. У квітні личинки линяють і перетворюються на самок.

Після цвітіння груші самки починають відкладання яєць, яке три-

ває впродовж двох місяців. Плодючість — 40 – 50 яєць. Ембріональ-

ний розвиток завершується за 7 – 20 діб. Відродження личинок від-

бувається наприкінці травня — на початку червня. Відроджені ли-

чинки кілька годин бувають рухливі, після чого присмоктуються до

кори в безпосередній близькості або під материнським щитком і

розвиваються впродовж двох місяців. Личинки самок линяють двічі,

личинки самців — тричі. Наприкінці липня — на початку серпня

з’являються самки і самці. Співвідношення самців і самок — 1 : 3.

Запліднені самки залишаються до весни. Самці гинуть. Залишаєть-

ся на зимівлю також частина личинок другого віку, що не заверши-

ли розвиток. За рік розвивається одна генерація.

При масовому розмноженні щитівки на стовбурах, гілках і паго-

нах утворюються багатошарові колонії. У місцях посиленого смок-

тання порушується нормальний рух соку, омертвляється луб, що

супроводжується появою різних наростів, викривленням гілок та їх

відмиранням. Нерідко настає загибель дерев. Різко знижується кі-

лькість і якість урожаю плодів.

Личинками щитівки живляться багато хижих комах, кліщі, па-

вуки. Частина щитівок буває заражена ендопаразитами, серед яких

найефективніші їздці-хальциди — Aphytis maculicornis Masi., Ap.

proclia Wlk., Aspidiotiphagus citrinus Graw., Comperiella bifasciata

How., Zaoma lambinus Walk.

Заходи захисту ті самі, що й для несправжньої каліфор-

нійської щитівки.

Родина несправжньощитівки, або подушечниці —

Coccidae

Акацієва несправжньощитівка — Parthenolecanium corni

Bouche (рис. 20.7) — трапляється повсюдно. Може розвиватися на

багатьох деревних і чагарникових рослинах, однак найчастіше за-

селяє яблуню, сливу, білу акацію, ліщину.

291

Шкідники плодових культур

Самка округлооваль-

на, опукла, жовто-ко-

ричнева, з червонува-

тим відтінком, з гла-

деньким, нечітко вира-

женим кілем, завдовжки

4 – 6 мм, завширшки

2 – 4 мм, заввишки 4 мм.

Самець розміром 1,5 –

1,6 мм, з видовженим

тонким струнким тілом,

голова чорна, з трьома

парами простих очей,

груди й черевце червоно-коричневі з білим нальотом; ноги й вусики

жовті; на кінці черевця дві нитки, що вдвічі перевищують довжину

тіла. Яйця — до 0,3 мм, еліпсоподібні. Маса яєць під черевцем сам-

ки нагадує купку борошнисто-білого порошку. Личинка (бродяжка)

першого віку розміром 0,4 мм, овальна, блідо-жовта, з трьома пара-

ми ніг і 6-члениковими вусиками, у другому віці (зимуюча) червоно-

коричнева, з 6 – 7-члениковими вусиками і добре розвиненими но-

гами.

Зимують личинки другого віку в основному на нижньому боці гі-

лок, у розвилках, кольчатках, стовбурах. Рано навесні, до розпус-

кання бруньок, за температури повітря 6 – 7 °С починається актив-

ний перехід личинок у верхню частину крони. Достатньо 4 – 5 со-

нячних теплих діб підряд, щоб переселення основної маси їх завер-

шилося. За допомогою довгого хоботка вони присмоктуються до кори

гілок з нижнього боку і, висмоктуючи сік, швидко ростуть, вкриваю-

чись густою сіткою воскових ниток. Через 10 – 12 діб утворюється

помітний півкулястий щиток. Ноги й вусики атрофуються. На

30 – 40-ву добу, наприкінці квітня — у травні личинки линяють і

перетворюються на самок.

Виліт самців збігається в часі зі статевою зрілістю самок (середи-

на травня). Самці трапляються рідко, їх чисельність у популяції ко-

ливається від 3 до 5 %. Тому розмноження в основному партеноге-

нетичне. Відкладання яєць завершується за 6 – 10 діб. У міру від-

кладання яєць спинний бік самок ущільнюється, утворюючи своєрід-

ний щиток. Черевце самки поступово втягується, а простір, який

утворюється, заповнюється яйцями. Плодючість становить 1500 –

2000 яєць. Через 20 – 25 діб відроджуються личинки. Зазвичай це

буває у другій половині червня. Вийшовши з-під щитка, личинки

присмоктуються з нижнього боку листків, частіше біля жилок, до

плодів. Через 7 – 10 діб після відродження бродяжки линяють і пе-

реходять у другий вік. Наприкінці вересня личинки припиняють

Рис. 20.7. Акацієва несправжньощитівка:

1 — щитки самки; 2 — щиток самця

Шкідники плодових культур

живитися і мігрують на стовбури й гілки, де, міцно прикріпившись

до кори, залишаються на зимівлю.

На більшій частині території України розвивається в одній гене-

рації і тільки на крайньому півдні та в Криму буває факультативне

друге покоління. В результаті живлення личинок і самок зменшу-

ються розмір і кількість листя, воно жовтіє і обпадає, гілки й пагони

усихають. Знижується кількість і якість урожаю. У разі значних,

повторюваних упродовж кількох років підряд пошкоджень, дерева

можуть передчасно засихати. Крім того, самки виділяють велику

кількість медвяної роси, на якій розвиваються сапрофітні гриби, що

забруднюють дерева. Зернятковим і кісточковим плодовим породам

завдає шкоди також близький за особливостями розвитку вид яблу-

нева несправжньощитівка — Eulecanium mali Schr., яка зимує в

стадії личинки другого віку і має одну генерацію за рік.

Причини загибелі щитівок різні: до 60 % личинок вимерзають у

зимовий період, навесні «бродяжок» здувають сильні вітри й змива-

ють зливи. У жарку й суху погоду личинки гинуть під материнсь-

ким щитком. Личинками живляться сонечка, золотоочки, мухи-

сирфіди, хижі клопи, кліщі, туруни, павуки. Важливу роль відігра-

ють ендопаразити, частіше з родини хальцид — Coccophagus

licimnia Walk., Metaphycus dispar Mercet., M. insidiosus Mercet.,

M. stagnarum Hoffer., Blastothrix longipennis How., B. hungarica

Erdos., Eusemion cornigerum Walk. та інші, які в окремі роки зара-

жають до 50 % личинок і до 90 % самок.

Заходи захисту. При чисельності шкідника, що перевищує

200 личинок на 1 м пагонів, — обприскування дерев у ранньовесня-

ний період по сплячих бруньках овіцидами. Під час міграції личи-

нок — обробка інсектицидами.

Сливова несправжньощитівка — Sphaerolecanium pruna-

stri Fonsc. — трапляється повсюдно. Пошкоджує сливу, аличу, аб-

рикос, персик, вишню, черешню, терен, зрідка яблуню.

Самка 3 – 3,5 мм завдовжки, півкуляста, темно-каштанова або

темно-бура; вусики 6 – 7-членикові. Самець розміром 1,5 мм, мато-

во-червоний, крилатий, вусики 10-членикові. Яйце — 0,38 мм, ви-

довжено-овальне, жовтувато-рожеве.

Личинка другого віку завдовжки 1 – 2 мм, овальна, дещо опукла,

з невеликим серединним кілем червоного кольору та поперечними

рядами чорних плям; спинна поверхня вкрита тонким прозорим

восковим нальотом; по краю тіла 19 пар щетинок.

Зимують личинки другого віку на корі гілок діаметром 1,5 – 2,5 см.

Навесні за температури 6 – 7 °С личинки починають пересуватися у

пошуках місць присмоктування. Самки з’являються у травні. В пе-

ріод відокремлення бутонів у сливи вони досягають максимального

розміру і розпочинають відкладання яєць. Розмноження статеве,

але можливий і партеногенез, оскільки чисельність самців у попу-

293

Шкідники плодових культур

ляції становить від 10 до 80 %. Під час відкладання яєць спинна

поверхня тіла самки значною мірою склеротизується і стає твердою.

Яйця самка відкладає під черевце, яке поступово втягується і підтя-

гується до спинного боку тіла. Весь простір, який вивільнюється,

заповнюється яйцями. Тіло мертвої самки виконує захисну функ-

цію. Личинки відроджуються через 10 – 30 секунд після відкладан-

ня яєць. Самка відкладає яйця впродовж 16 – 20 діб, уся популя-

ція — з кінця травня до кінця липня. Плодючість коливається від

550 до 3000 яєць. Личинки присмоктуються до кори гілок у місці

відродження. Впродовж літа вони повільно ростуть, линяють один

раз і, досягнувши другого віку, залишаються до весни. Генерація

однорічна.

Висмоктування соків і вплив ферментів слини затримують ріст

рослин, спричинюють обпадання листя й генеративних органів,

усихання гілок і пагонів. Значна заселеність шкідником упродовж

кількох років підряд призводить до засихання дерев.

Масова загибель несправжньощитівки відбувається в зимовий

період за температури нижче –27 °С.

Крім багатьох хижих членистоногих чисельність несправжньо-

щитівки знижують її ентомофаги переважно з родини хальцид —

Coccophagus licimnia Walk., C. differens Jasnosh, C. proximus Jas-

nosh, Metaphycus silvestri Sugonjaev, Microterus sylvius Dalm.,

M. hortulans Erdos., Discodes coccophagus Ratz., Trichomasthus albi-

manus Thoms.

Заходи захисту ті самі, що й для акацієвої несправжньо-

щитівки.

Ряд напівтвердокрилі — Hemiptera

Родина мереживниці — Tingidae

Грушевий клоп — Stephanitis pyri F. (рис. 20.8) — трапляєть-

ся повсюдно. Пошкоджує грушу, яблуню, глід, рідше інші плодові

культури.

Імаго завдовжки 3 – 3,5 мм, тіло плоске, округле, з гребенеподіб-

ним підвищенням посередині, передньогруди з листоподібними ви-

ростами по боках; надкрила листоподібно розширені, світлі, з мере-

живним малюнком; вусики довгі, тонкі, 4-членикові; ноги світло-

жовті; очі червоні; у самки є яйцеклад, що складається з двох пило-

подібних відростків. Яйце розміром 0,4 мм, довгасте, колбоподібно

вигнуте, сіре, до верхівки дещо загострене. Личинка завдовжки

0,6 – 2,3 мм, плоска, довгаста, білувата, з коричневою головою і тон-

кими довгими шипами по боках тіла.

Зимують статевонезрілі імаго серед опалого листя, в тріщинах

кори. Особливо багато їх збирається в садозахисних лісонасаджен-

нях. Із місць зимівлі клопи виходять досить пізно, після розпус-

Шкідники плодових культур

кання листя в яблуні та

груші, з’являючись на дере-

вах на півдні наприкінці

квітня — на початку трав-

ня, в Лісостепу — в середині

травня. В теплу погоду здат-

ні перелітати на значні

відстані. Додатково жив-

ляться, висмоктуючи сік із

листя. Зимуючі самки жи-

вуть довго, у зв’язку з чим

відкладання яєць триває

1,5 – 2 міс. Плодючість ста-

новить у середньому 200 –

300 яєць. Самки відклада-

ють яйця групами по 7 – 10

штук з нижнього боку листків, вводячи їх у тканину за допомогою

яйцекладу. Ембріональний розвиток триває у Лісостепу 28 – 35, на

півдні — 20 – 28 діб.

Масове відродження личинок відбувається у Лісостепу в липні,

на півдні — в середині червня. В міру відродження личинки скуп-

чуються в тісну групу на нижньому боці листка і, залишаючись ма-

лорухливими, висмоктують соки. Це місце з часом окреслюється бі-

луватою плямою. Пошкоджене листя знебарвлюється, забруднюєть-

ся клейкими екскрементами й линяльними шкірками. Личинки

розвиваються впродовж 20 – 25 діб, проходячи шість віків.

У Лісостепу імаго, що з’явилися, продовжують живитися і з на-

станням холодів переходять у місця зимівлі. В степовій зоні Украї-

ни та в Криму дають друге покоління, розвиток якого відбувається у

липні — серпні. Шкода, якої завдають клопи, найвідчутніша у по-

сушливі роки. У разі значних пошкоджень листя засихає й обпадає,

дерева припиняють ріст, плоди стають дрібними і часто обпадають.

Знижується зимостійкість дерев.

У роки масового розмноження чисельність грушевого клопа зни-

жують хижі членистоногі й в основному клопи: з родини Nabidae —

Nabis ferus L., з родини Anthocoridae — Anthocoris nemoralis F.,

A. nemorum L., Orius niger Wolff., O. horvathi Reut., з родини Miri-

dae — Calocoris ochromellas Gmel., Malacocoris chlorizans Pz. Від-

кладені яйця грушевого клопа заражає їздець із родини Mymari-

dae — Parallelaptera panis Enock. У вологу погоду значна частина

личинок гине від грибних і бактеріальних хвороб.

Заходи захисту. Приорювання опалого листя в пізньоосін-

ній період. При чисельності понад 200 личинок і німф першої гене-

рації та понад 300 личинок другої генерації на 100 листків —

обприскування дерев інсектицидами.

Рис. 20.8. Грушевий клоп:

1 — імаго; 2 — пошкоджені листки

295

Шкідники плодових культур

Ряд твердокрилі — Coleoptera

Родина пластинчастовусі — Scarabaeidae

Травневий хрущ західний — Melolontha melolontha L.,

травневий хрущ східний — M. hippocastani Fabr. Жуки по-

шкоджують листя і зав’язі плодових культур. Личинки підгризають

коріння та підземні частини стовбурів. У масовій кількості

з’являються кожні чотири роки. Особливості морфології, фенології,

екології та заходів захисту наведено в розд. 24.

Родина трубкокрути — Rhynchitidae

Букарка — Coenorrhinus pauxillus Germ. (рис. 20.9) — трап-

ляється повсюдно. Пошкоджує яблуню, грушу, рідше айву, вишню,

терен, глід, горобину, черемху.

Жук завдовжки 2,5 – 3 мм, синього кольору зі сталевим металіч-

ним блиском; надкрила ширші за передньоспинку, вкриті волосин-

ками й поздовжніми крапчастими борозенками; ноги і головотрубка

чорні; вусики 11-членикові. Яйце розміром 0,3 мм, овальне, молоч-

но-біле. Личинка завдовжки до 3 мм, блідо-жовта, безнога, дещо

вигнута, з темно-коричневою головою. Лялечка — 2,5 – 3 мм, жов-

тувато-біла.

Зимують статевонезрілі жуки у верхньому шарі ґрунту. Виходять

на поверхню в період набрякання бруньок і розпочинають додатко-

ве живлення спочатку бруньками, потім бутонами й листям. Масова

поява жуків відмічається у фенофазу висування бутонів. У прохо-

лодну погоду і вночі жуки ховаються в тріщинах кори. Тривалість

життя жуків становить 2 – 3 міс. До кінця цвітіння яблуні жуки

спарюються. Самка відкладає яйця в черешок або в центральну

жилку листка по одному, рідше — по два у попередньо вигризену

камеру. Закінчивши відкладання яйця, самка вкриває його недо-

Рис. 20.9. Букарка:

1 — жук; 2 — личинка; 3 — лялечка; 4 — пошкоджений листок

Шкідники плодових культур

гризками з того самого черешка або центральної жилки. Пошко-

джене місце (3 – 6 мм

) буріє, черешок перегинається і пластинка

листка звисає під кутом до черешка. Плодючість — до 100 яєць.

Відроджені через 6 – 8 діб личинки впродовж 25 – 30 діб жив-

ляться тканинами всередині черешка або центральної жилки, за-

повнюючи вигризений канал бурими екскрементами. Обпадання

пошкодженого листя починається у третій декаді травня і досягає

максимуму в першій половині червня. Закінчивши живлення в

опалому листі, личинки переходять у ґрунт і на глибині 8 – 12 см

заляльковуються в овальних колисочках. Заляльковування почина-

ється наприкінці червня і триває до середини серпня. На розвиток

лялечки потрібно 10 – 13 діб. Більшість новоутворених жуків зали-

шається на зимівлю в своїх колисочках у ґрунті і тільки невелике їх

число виходить на поверхню в теплі вересневі дні й живиться

бруньками. Частина личинок впадає в діапаузу і заляльковується

наприкінці літа наступного року.

Шкоди завдають жуки і личинки. З пошкоджених бруньок роз-

вивається потворне листя. Якщо на одній бруньці живилось кілька

жуків, вона буріє і засихає. В бутонах жуки вигризають маточки,

тичинки й квітконіжку. Личинки завдають шкоди листю. Іноді ли-

чинки переходять на листкову пластинку і живляться паренхімою,

утворюючи своєрідні «міни». У разі значних пошкоджень знижуєть-

ся урожай і зимостійкість дерев.

Чисельність букарки обмежують низька відносна вологість повіт-

ря й висока температура, які призводять до швидкого засихання

листя і загибелі личинок. Помітну роль в обмеженні шкідника віді-

грають паразит яєць — Poropoea difilippii Silv. і браконіди —

Microbracon discoides Wesm., Bracon variator Nees., Triaspis pallipes

Nees., T. caudatus Nees. та інші ентомофаги.

Заходи захисту. Збирання і спалювання опалого листя до

виходу з нього личинок. Осінній обробіток ґрунту, який порушує

нормальні умови перезимівлі шкідника. При чисельності, що пере-

вищує 40 жуків на одне дерево, — обробка інсектицидами.

Казарка — Rhynchites bacchus L. (рис. 20.10) — трапляється

повсюдно. Пошкоджує яблуню, сливу, рідше грушу, абрикос, персик,

терен, вишню, черешню.

Жук завдовжки 4 – 6 мм, з головотрубкою 7 – 10 мм, малиново-

червоний з фіолетово-зеленим блиском; головотрубка, вусики і лап-

ки темно-фіолетові, тіло вкрите рідкими темними волосками; голова

разом з очима ширша за свою довжину; передньоспинка за дов-

жиною дорівнює ширині; надкрила довші за свою ширину, з прави-

льними неглибокими крапчастими борозенками. Яйце розміром

0,9 – 1,2 мм, овальне, молочно-біле. Личинка — 7 – 9 мм, жовтувато-

біла, дещо вигнута, без ніг, голова темно-коричнева. Лялечка

297

Шкідники плодових культур

завдовжки 6 – 9 мм, біла з жовтизною, вкрита рідкими волосками,

на останньому сегменті хітинова вилка.

Зимують личинки в ґрунті й статевонезрілі жуки в тріщинах ко-

ри та під опалим листям. Навесні, на початку набрякання бруньок,

за середньодобової температури 6 – 8 °С жуки піднімаються в крону

дерев і розпочинають живлення. Вихід жуків із місць зимівлі закін-

чується до початку цвітіння яблуні. Через 6 – 8 діб після цвітіння

жуки спарюються і починають відкладання яєць. Самка вигризає в

зав’язі плода ямку завглибшки 2 – 3 мм і відкладає на її дно яйце,

прикриваючи його недогризками та екскрементами. Поряд з яйце-

вою камерою вигризає другу камеру і завдає поверхневих пошко-

джень шкірочці, вносячи при цьому в м’якуш плода збудника пло-

дової гнилі (Monilia fructigena). Крім того, після відкладання яєць

самка підгризає плодоніжку, що прискорює обпадання плода. Три-

валість життя жуків — 60 – 80 діб. Плодючість самки — до 200 яєць.

Відкладання яєць шкідником закінчується в Криму в другій по-

ловині червня, у Лісостепу — наприкінці липня. Через 8 – 9 діб з

яєць відроджуються личинки, які живляться гниючим м’якушем

плода. Якщо плід не загнив, личинка гине, а на місці відкладання

яйця і надгризах утворюються пробкові бородавки. Живлення ли-

чинки триває 25 – 36 діб, після чого вона залишає плід і переходить

у ґрунт на глибину 8 – 16 см, де і личинок, які розвивалися в плодах

яблуні, заляльковується до 50 %, а із числа личинок, що розвивали-

ся в плодах сливи, — понад 80 %. Личинки, що залялькувалися,

через 16 – 18 діб перетворюються на жуків, які виходять на поверх-

ню і до пізньої осені живляться бруньками, плодами та молодими

пагонами. З настанням холодів переходять у місця зимівлі. Личин-

ки, які залишилися в ґрунті, впадають у діапаузу і заляльковуються

Рис. 20.10. Казарка:

1 — жук; 2 — личинка; 3 — лялечка; 4 — муміфікований плід

Шкідники плодових культур

у липні — серпні наступного року. Таким чином, одна частина осо-

бин казарки має однорічну, друга — дворічну генерацію.

Казарку заражають: паразит яєць — Poropoea difilippii Silv., ли-

чинок — браконіди — Triaspis pallipes Nees., Caliptus testaceipes

Grese., Bracon rhynchiti Grese., B. intercessor Nees., іхневмонід —

Pimpla calobata Grav. та ін.

Заходи захисту. Збирання і знищення загниваючих плодів.

Обробіток ґрунту під час масового заляльковування личинок і пізно

восени після обпадання листя. При чисельності, що перевищує 7 – 8

жуків на одне дерево, — застосування інсектицидів у фенофазу

відокремлення бутонів.

Глодовий червонокрилий трубкокрут — Coenorrhinus aequ-

atus L. — трапляється повсюдно. Пошкоджує яблуню, грушу, сливу,

черешню, вишню, терен, горобину, глід.

Жук завдовжки 2,5 – 5 мм; голова, передньоспинка і нижня час-

тина тіла бронзові з металічним блиском; головотрубка, ноги і над-

крила червоні; очі маленькі, круглі, опуклі; вусики прикріплені бі-

ля середини головотрубки.

Яйце розміром 0,8 мм, біле, видовжено-овальне. Личинка —

5 мм, слабковигнута, біла, тіло потовщене в грудній частині й зву-

жується до заднього кінця. Лялечка до 4 мм завдовжки, жовтувато-

біла.

Зимують статевонезрілі жуки і личинки в ґрунті. Масовий вихід

їх починається перед цвітінням або збігається з цвітінням яблуні.

Спочатку жуки живляться бруньками, листям, пізніше — зав’язя-

ми, завдаючи глибоких поранень — «уколів». Під час живлення

вносять у тканину спори збудника плодової гнилі. Через 6 – 9 діб

після закінчення цвітіння яблуні самки розпочинають відкладання

яєць у зав’язі, по одному або по кілька штук у плодик. Плодю-

чість — 60 – 80 яєць. Відкладання яєць триває від 14 до 30 діб. Ли-

чинки відроджуються через 5 – 6 діб. Тривалий час пошкоджені

плоди не загнивають, тримаються на дереві, згодом буріють і мумі-

фікуються. Таким чином, спочатку личинки живляться свіжим

м’якушем, а пізніше — муміфікованою тканиною. В одному плоді

зерняткових порід може знаходитись 2 – 4 личинки, у кісточко-

вих — тільки одна. Наприкінці серпня — на початку вересня ли-

чинки залишають плід і переходять у ґрунт, де й зимують у коли-

сочках. Заляльковуються вони восени наступного року. В стадії ля-

лечки перебувають 12 – 14 діб. Жуки, що утворились, залишаються

до весни в лялечкових колисочках.

Червонокрилого трубкокрута заражають в основному ті самі ен-

томофаги, що й казарку.

Заходи захисту. Збирання і знищення муміфікованих пло-

дів. Осінній обробіток ґрунту. При чисельності, що перевищує 7 – 8

299

Шкідники плодових культур

жуків на дерево, — обробка інсектицидами на 4 – 6-ту добу після

закінчення цвітіння яблуні.

Багатоїдний, або грушевий, трубкокрут — Byctiscus betu-

lae L. — трапляється повсюдно. Пошкоджує грушу, виноград, рідше

яблуню, сливу, айву, горобину, вишню, малину та деякі інші листя-

ні породи.

Жуки живляться бруньками й листям. Личинки розвиваються в

згорнутих у вигляді сигар листках. За рік розвивається одна гене-

рація.

Особливості морфології, біології та шкодочинності викладено в

розд. 23.

Заходи захисту. Пізній осінній обробіток ґрунту, який по-

рушує нормальну перезимівлю шкідника. Збирання й знищення

згорнутого листя («сигар») до виходу з нього личинок. При чисель-

ності, що перевищує 10 жуків на одне дерево, — обробка інсектици-

дами в період розпускання бруньок.

Великий грушевий трубкокрут — Rhynchites giganteus

Kryn. (рис. 20.11) — трапляється в Степу й Лісостепу України. По-

шкоджує грушу, яблуню, сливу, черешню, абрикос, глід.

Жук завдовжки 7 – 10 мм, мали-

ново-червоний із зеленуватим поли-

ском; очі слабкоопуклі; головотрубка

паралельнобічна з тонким поздовж-

нім кілем, що зникає до вершини;

вусики, лапки і верхівка голово-

трубки темно-бурі; щиток чотири-

кутний, невеликий, з втисненням

посередині; надкрила у півтора раза

довші за ширину плечей, з велики-

ми крапчастими борозенками, все

тіло в рідких світлих волосинках.

Яйце розміром 1 – 1,2 мм, біле,

овальне. Личинка — 10 – 12 мм, бі-

ла з легким жовтуватим відтінком,

дугоподібно зігнута; спинний бік

вкритий по краях сегментів рідкими світлими волосинками; голова

буро-коричнева. Лялечка розміром 9 – 14 мм, біла, в рідких волосин-

ках; на кінці черевця два буруватих шипики.

Зимують жуки і личинки в ґрунті. Навесні, в період розпускання

бруньок, жуки виходять із ґрунту і додатково живляться. Живуть 2 –

2,5 міс. Зазвичай наприкінці травня починається спарювання і від-

кладання яєць. Самка вигризає в плоді груші глибоку ямку, на дно

якої відкладає яйце, і прикриває його недогризками шкірочки. Піс-

ля цього навколо яйцевої камери на поверхні плода виїдає кругові

звивисті борозенки і підгризає плодоніжку, внаслідок чого плід

Рис. 20.11. Великий грушевий

трубкокрут:

1 — жук; 2 — пошкоджений плід