Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

Шкідники плодових культур

в’яне і передчасно обпадає. Плодючість — до 100 яєць. Відроджена

через 8 – 11 діб личинка впродовж 30 – 40 діб живиться всередині

плода. Після завершення розвитку залишає плід і переходить у

ґрунт, де на глибині 10 – 15 см робить земляну колисочку. В цій ко-

лисочці личинка знаходиться до осені наступного року. У серпні —

вересні личинка заляльковується і утворений жук залишається в

лялечковій колисочці до весни.

Таким чином, розвиток великого трубкокрута завершується впро-

довж двох сезонів. Жуки пошкоджують бутони, листя, квітки, зелені

пагони й плоди. Личинки живляться насінням і м’якушем плодів.

Перша падалиця, заселена личинками, з’являється вже на початку

червня, масова — наприкінці червня — у першій половині липня.

У личинках довгоносика паразитують Caliptus testaceipes Grese.,

Bracon rhynchiti, Pimpla calobata Grav. та інші види.

Заходи захисту. Систематичне збирання і знищення пада-

лиці. Обробіток ґрунту в період масової міграції в нього личинок і

восени під час заляльковування. При чисельності, яка перевищує 8

жуків на одне дерево, — обприскування інсектицидами через 4 – 6

діб після кінця цвітіння.

Трубкокрут вишневий — Rhynchites auratus Scop. (рис.

20.12) — трапляється повсюдно. Пошкоджує черешню, вишню, сли-

ву, абрикос, глід, терен.

Жук завдовжки 6 – 8 мм, золотис-

то-зелений з металічним малиновим

полиском; вкритий густими світлими

волосинками; головотрубка пурпуро-

ва із затемненою верхівкою; очі не-

великі, круглі, слабкоопуклі; перед-

ньоспинка зверху заокруглена по

боках; щиток великий, із заокругле-

ною верхівкою, густокрапчастий; у

самця по боках передньогрудей два

гострих, спрямованих у боки шипи;

надкрила в 1,5 раза більші за шири-

ну, з правильними рядами крапок.

Яйце розміром 0,4 мм, біле, видов-

жено-овальне. Личинка — 8 – 9 мм,

світло-жовта, дугоподібно вигнута,

безнога, з маленькою бурою головою;

на тілі рідкі волосинки. Лялечка 6 –

8 мм завдовжки, світло-жовта, блис-

куча; очі опуклі, сірувато-бурі; звер-

ху вкрита рідкими рудуватими во-

лосками; на кінці черевця два вил-

коподібних шипики.

Рис. 20.12. Трубкокрут

вишневий:

1 — жук; 2 — личинка; 3 — лялеч-

ка; 4 — пошкодження

301

Шкідники плодових культур

Зимують статевонезрілі жуки і личинки в ґрунті на глибині 10 –

15 см. Окремі жуки починають виходити з ґрунту за 3 – 4 доби перед

цвітінням, масовий вихід — під час цвітіння вишні, черешні. Жуки

активні в теплу і сонячну погоду; в холодну і похмуру погоду вони

сидять нерухомо в пазухах пагонів з витягнутими вперед головотруб-

кою й вусиками. Жуки додатково живляться і через 10 – 12 діб після

цвітіння вишні спарюються і розпочинають відкладання яєць. Від-

кладання яєць триває 25 – 30 діб, до затвердіння кісточок. Самка

вигризає в оплодні круглий отвір, дно якого закінчується просторим

заглибленням на поверхні ще м’якої кісточки, і в цю яйцеву камеру

кладе одне яйце. Після цього вона вигризає навколо кільцеподібну

борозенку і заповнює отвір пористою пробкою з недогризків плода і

екскрементів. Пориста пробка забезпечує доступ повітря до яйця і

личинки і разом з тим перешкоджає заростанню отвору. В зв’язку з

тим, що жуки після відкладання яєць не підгризають плодоніжку,

пошкоджені плоди не обпадають і не засихають. Плодючість —

100 – 150 яєць.

Відроджені через 9 – 12 діб личинки проникають усередину кіс-

точки і впродовж 23 – 30 діб живляться ядром. Завершення жив-

лення личинок збігається в часі з дозріванням вишні. Закінчивши

живлення, личинки залишають плоди, падають на землю і зарива-

ються в ґрунт. На глибині 10 – 15 см влаштовують кулясту водоне-

проникну колисочку з просоченими слиною і утрамбованими стін-

ками. В цих колисочках у серпні — вересні 50 – 60 % личинок за-

ляльковуються і через 12 – 15 діб перетворюються на жуків, які за-

лишаються в ґрунті до весни. Личинки, які залишилися, впадають у

діапаузу і знаходяться в своїх колисочках до серпня — вересня на-

ступного року. Таким чином, одна частина шкідника має однорічну,

друга — дворічну генерацію.

Шкоди завдають жуки і личинки. Жуки вигризають отвори в бу-

тонах, об’їдаючи маточки й тичинки, обгризають листя, молоді

зав’язі часто знищують повністю, у великих вигризають різної фор-

ми заглиблення, що призводить до потворності плодів та їх загибе-

лі. Живлення личинок всередині кісточок знижує масу плодів виш-

ні до 39 – 49 %, черешні до 24 – 31 %. Змінюється і біохімічний

склад пошкоджених плодів: знижується вміст аскорбінової кислоти і

сахарози. Крім того, при наявності 10 – 15 % плодів, пошкоджених

личинками, урожай знецінюється і його переводять у розряд нестан-

дартного.

Відкладені яйця вишневого трубкокрута заражає хальцид

Ophioneurus signatus Ratz. Личинок знищують їздці — Bracon

intercessor Nees., Doryctes mutillator Thunb., Triaspis pallipes Nees.

та ін.

Заходи захисту. Осінній обробіток ґрунту в міжряддях і в

пристовбурних кругах. Такий обробіток особливо ефективний у пе-

Шкідники плодових культур

ріод масового заляльковування личинок. При чисельності, яка пе-

ревищує вісім жуків на одне дерево, — обприскування дерев інсек-

тицидами через 4 – 6 діб після кінця цвітіння вишні і черешні серед-

ньостиглих сортів.

Родина довгоносики — Curculionidae

Сірий бруньковий довгоносик — Sciaphobus squalidus Gyll.

(рис. 20.13) — численний у Поліссі і Лісостепу, в степовій зоні трап-

ляється в стаціях з підвищеним зволоженням. Пошкоджує всі пло-

дові, ягідні культури, виноград і лісові породи.

Жук завдовжки 5 – 7 мм, вкритий

мідно-рожевими і сірими лусочками;

надкрила яйцеподібні; головотрубка

вкорочена, ноги й вусики жовто-бурі,

булава вусиків темна; очі великі; пе-

ретинчасті крила не розвинені. Жук

не літає. Яйце розміром 0,8 мм, видов-

жено-овальне; молочно-біле. Личин-

ка — 5 – 6 мм, біла, зі світло-бурою

головою; на тілі ряди щетинок і шипи-

ків; у личинок першого віку на черев-

ному боці грудних сегментів три пари

довгих щетинок, призначені для пере-

сування в ґрунті. Лялечка завдовжки

5 – 6 мм, біла.

Зимують статевонезрілі жуки і ли-

чинки в ґрунті. Жуки виходять за се-

редньодобової температури 10 °С на

початку набрякання і розпускання бруньок. Піднімаються в крону

дерев і живляться впродовж 20 – 30 діб тільки вдень. На ніч вони

спускаються на землю і ховаються в різних укриттях. В середині

травня, після запліднення, самки розпочинають відкладання яєць.

Яйця відкладають групами по 10 – 40 штук під пригнутий край

верхівки листка. Відкладання яєць триває 8 – 11 діб. Плодючість —

200 – 300 яєць. Відроджені через 12 – 16 діб личинки падають на

землю і проникають у ґрунт на глибину до 40 – 60 см, де живляться

дрібними корінчиками дерев, не завдаючи істотної шкоди.

Після перезимівлі личинки продовжують розвиток до кінця на-

ступного літа і у серпні заляльковуються в колисочках на глибині

40 – 60 см. Жуки, що сформувалися у вересні, залишаються в зем-

ляних колисочках до весни. Одночасно з жуками зимують личинки

першого року. Таким чином, розвиток сірого брунькового довгоноси-

ка триває два роки. Основної шкоди завдають жуки, живлячись

бруньками, бутонами і листям. Бруньки з’їдають повністю або ви-

Рис. 20.13. Сірий бруньковий

довгоносик:

1 — жук; 2 — пошкодження

303

Шкідники плодових культур

гризають у них широкі отвори, в бутонах вигризають маточки й ти-

чинки, листя об’їдають з країв.

Відкладені яйця сірого брунькового довгоносика заражають яй-

цеїди Poropoea difilippii Selv., P. stollwerckii Forst.; личинок — бра-

коніди — Bracon variator Nees., Triaspis caudatus Nees. Значна

кількість личинок гине під час їх проникнення в ґрунт від турунів,

щипавок, павуків та інших хижих членистоногих.

Заходи захисту. При чисельності, яка перевищує 20 – 30

жуків на одне дерево, в період розпускання бруньок потрібно прове-

сти обприскування дерев інсектицидами.

Яблуневий квіткоїд — Anthonomus pomorum L. (рис. 20.14) —

трапляється повсюдно. Пошкоджує яблуню.

Жук розміром 3,5 – 5 мм, темно-бурий, вкритий тонкими сірими

волосинками; у нижній частині надкрил — коса світла поперечна

смуга з чіткою темною облямівкою; головотрубка довга, темна, слаб-

ковигнута; колінчасті вусики і ноги червоно-бурі. Яйце довгасте,

водянисто-біле, завдовжки 0,5 – 0,8 мм. Личинка розміром 5 – 6 мм,

вигнута, безнога, жовтувато-біла, звужена до заднього кінця, з ма-

ленькою темно-коричневою головою. Лялечка — 4 – 6 мм, блідо-

жовта, з двома шипиками на кінці черевця.

Зимують статевонезрілі жуки в щілинах і тріщинах кори, у ґрун-

ті біля кореневої шийки на глибині 2 – 3 см, під опалим листям. Ви-

хід жуків із місць зимівлі починається за середньодобової темпера-

тури 6 °С. При 8 – 10 °С відбувається масове заселення дерев і актив-

не живлення жуків. Під час розпускання плодових бруньок відбува-

Рис. 20.14. Яблуневий квіткоїд:

1 — жук; 2 — личинка; 3 — лялечка; 4 — пошкоджені бутони

Шкідники плодових культур

ється спарювання. В період оголення суцвіття яблуні і до розпу-

шення бутонів — активне відкладання яєць. Під час відкладання

яєць самка віддає перевагу бутонам периферійної частини крони

дерева, що підвищує шкодочинність, оскільки ця частина крони дає

якісніші плоди. Самка вигризає в бутоні отвір і відкладає яйце,

розміщуючи його між тичинками. Отвір закриває пробочкою з екс-

крементів. Залежно від погоди і швидкості розвитку бутонів відкла-

дання яєць триває приблизно 10 – 20 діб. Плодючість — 50 – 100

яєць. Через 4 – 8 діб відроджуються личинки, які завершують свій

розвиток за 15 – 20 діб, проходячи три віки. Личинки залялькову-

ються там само, всередині пошкодженого бутона.

Розвиток лялечки за температури 15 – 18 °С триває 9 – 11 діб, за

температури 20 – 22 °С — 8 діб. Утворені жуки знаходяться всере-

дині бутона до затвердіння покривів, потім прогризають отвір у ко-

впачку з висохлих пелюсток і виходять назовні. Масовий вихід жу-

ків відмічається через 8 – 12 діб після закінчення цвітіння, прибли-

зно в третій декаді травня. Впродовж 20 – 25 діб жуки вигризають

дрібні виразки на плодах, скелетують листя. В середині літа, з на-

станням сухої і жаркої погоди, ховаються в тріщинах і щілинах ко-

ри, розгалуженнях гілок. Восени жуки переходять у місця зимівлі.

Повсюдно розвиваються в одному поколінні. Шкоди завдають жуки

і личинки. Особливо небезпечні пошкодження бруньок рано навес-

ні, коли жуки вигризають у них глибокі ямки, які нагадують уколи.

З таких ранок виступають крапельки соку («плач бруньок»). Личин-

ки живляться тичинками і маточками, вигризають квітколоже,

склеюють ізсередини пелюстки. Бутон не розпускається, буріє і за-

сихає. Особливо шкодочинний яблуневий квіткоїд у роки з холод-

ною весною, коли період бутонізації триває понад 20 діб і жуки

встигають відкласти значну кількість яєць. Шкідник також небез-

печний у роки зі слабким цвітінням.

Основні ентомофаги, які заражають личинок яблуневого квіткої-

да, належать до родин: іхневмонід — Acropimpla pictipes Grav.,

Scambus annulatus Kiss., S. brevicornis Grav., S. calobatus Grav., S.

planatus Htg., S. pomorum Ratz., браконід — Bracon intercessor

Nees., B. macrurus Thoms., B. minutator F., B. variator Nees.,

Syrrhizus delusorius Först., Triaspis caudatus Nees., птеромалід —

Habrocytus grandis Walk.

Заходи захисту. Осіннє очищення відмерлої кори на під-

стилки та її спалювання. Осінній обробіток ґрунту в міжряддях і

пристовбурних кругах. У невеличких садах рано вранці (за темпе-

ратури нижче +10 °С) — струшування жуків на підстилки з наступ-

ним їх знищенням. При чисельності понад 40 жуків на одне дере-

во — обприскування дерев інсектицидами до початку утворення

бутонів.

305

Шкідники плодових культур

Довгоносик-короїд плодовий — Magdalis ruficornis L. —

трапляється повсюдно. Пошкоджує яблуню, айву, сливу, аличу, аб-

рикос, вишню, терен, горобину, троянду.

Жук завдовжки 2 – 3,5 мм, чорний, тіло довгасте, дещо розширене

до заднього кінця; вусики жовті з темною булавою. Яйце розміром

0,6 × 0,24 мм, білувате, напівпрозоре. Личинка завдовжки 3 – 4 мм,

біла або жовтувата, голова глибоко втягнута в тулуб.

Зимують личинки, що закінчили живлення, всередині гілок у

кінці проточеного ходу. Личинки заляльковуються в першій декаді

травня. На розвиток лялечки потрібно 12 – 15 діб. Жуки, що вийш-

ли в середині травня, додатково живляться корою молодих пагонів і

листям, вигризаючи в них круглі отвори. Літ і відкладання яєць

триває до двох місяців. Самка відкладає яйця по одному, по два,

рідше групами у вигризені в корі ямки. Плодючість — 100 – 120

яєць. Відроджені через 7 – 10 діб личинки спочатку прогризають

ходи в корі, потім заглиблюються в луб. Пошкоджені гілочки відми-

рають і часто обламуються. Живляться личинки близько місяця і,

завершивши розвиток, залишаються в кінці ходу до весни. За рік

розвивається одна генерація. Найчастіше довгоносики завдають

шкоди в розсадниках і молодих садах.

Відкладені яйця заражають Entedon ergias Walk., Poropoea

difilippii Silv. і P. stollwerckii Först.

Заходи захисту. Обрізання та спалювання пошкоджених

гілок. При чисельності, яка перевищує 10 жуків на одне дерево, —

обприскування інсектицидами в період масового льоту шкідника.

Родина златки — Buprestidae

Златка чорна — Capnodis tenebrionis L. (рис. 20.15) — трап-

ляється в Криму, степових областях та місцями в Лісостепу Украї-

ни. Пошкоджує сливу, вишню, черешню, персик, абрикос, мигдаль,

терен, а також глід і грушу.

Жук завдовжки 27 – 29 мм, чорний, матовий; передньоспинка

поперечна, дещо ширша за надкрила, вкрита білим восковим на-

льотом; вусики короткі; надкрила з рядом крапок, клиноподібно

звужені назад; черевце в розсіяних великих крапках, майже голе.

Яйце розміром 1,5 × 1,0 мм, біле, еліптичне. Личинка, що завер-

шила розвиток, до 60 – 70 мм, жовтувато-біла з сильно розширеним

передньогрудним сегментом. Лялечка завдовжки 26 – 28 мм, кре-

мувато-біла, з чітко позначеними зачатками дорослої комахи.

Зимують личинки, що завершили розвиток, у вигризених у дере-

вині овальних камерах, розміщених біля кореневої шийки. Камера

зверху прикрита шаром кори. Зимує також невелика кількість жу-

ків у поверхневому шарі ґрунту. Наприкінці травня — на початку

червня, при прогріванні ґрунту до 20 °С, личинки заляльковуються.

Через 10 – 12 діб виходять жуки, які піднімаються в крону дерев і

Шкідники плодових культур

розпочинають додаткове

живлення. Вони обгри-

зають або перегризають

черешки листя, вигри-

зають бруньки, обгриза-

ють кору пагонів, вияв-

ляючи особливу актив-

ність у сонячні й жаркі

дні. Літають жуки з се-

редини травня до липня.

Живуть довго (самка

може прожити до 370

діб), іноді зимують. Піс-

ля спарювання самка

проникає в ґрунт і від-

кладає яйця по одному в

складки кори в ділянці

кореневої шийки. Серед-

ня плодючість — 120 яєць. Оптимальні умови для розвитку —

+27 °С і відносна вологість повітря 60 – 66 %. Підвищення вологості

повітря понад 70 – 80 % призводить до масової загибелі яєць, що

досягає 90 %.

Ембріональний розвиток триває 10 – 15 діб. Відроджені личинки

проникають під кору коріння, віддаючи перевагу корінню діамет-

ром 0,5 – 3 см, де впродовж двох сезонів вигризають широкі ходи,

забиваючи їх буровим борошном. Живлення личинок камбієм і де-

ревиною коріння часто призводить до загибелі молодих дерев. Чор-

на златка особливо небезпечна в розсадниках і молодих садах. Ге-

нерація дворічна. Стовбури й гілки плодових культур заселяють:

златка вузькотіла грушева — Agrilus sinuatus Oliv. (трапляється в

Поліссі, Лісостепу та місцями в Степу); антаксія сливова —

Anthaxia millefolii F. (трапляється в Лісостепу, Закарпатті й Криму);

антаксія плодова — Anthaxia candens Panz. (у західних областях

України).

Яйця й личинок златки знищують туруни, щипавки та інші чле-

нистоногі. На чорній златці паразитує тахіна Billaea subrotundata

Ratz., яка в окремі роки заражає до 30 – 40 % шкідника

Заходи захисту. Проведення регулярних поливів, що спри-

чинює загибель яєць, а також сприяє значному виділенню деревами

камеді, в якій гинуть личинки. Економічний поріг шкодочинності

становить у середньому два жуки на одне дерево при заселенні 10 %

дерев. У разі його перевищення — обприскування інсектицидами

на початку масового заселення дерев.

Рис. 20.15. Златка чорна:

1 — жук; 2 — личинка; 3 — ходи личинок

під корою коренів

307

Шкідники плодових культур

Родина короїди — Ipidae (Scolytidae)

Плодовий заболонник — Scolytus mali Bechst. (рис. 20.16) —

трапляється повсюдно. Пошкоджує всі плодові, віддаючи перевагу

яблуні. Зрідка трапляється на глоді, кизилі, ільмових.

Жук завдовжки 3 – 4 мм, темно-бурий, блискучий; надкрила те-

мно-коричневі або червонувато-бурі; передньоспинка коротка, ши-

рока; черевце пряме, скошене, грубо пунктироване, без зубчиків і

горбків. Яйце розміром 0,8 × 0,4 мм; овальне, біле. Личинка — 4,5 –

5 мм, біла або жовтувата, голова темно-коричнева. Лялечка —

4,5 мм, біла.

Зимують личинки середнього віку в ходах. Навесні, в середині

травня, личинки, що завершили розвиток, вигризають у кінці ходу

невеликі розширення — «лялечкові колисочки» — і в них залялько-

вуються. Утворені через два тижні жуки вигризають льотні отвори і

виходять назовні. Літ жуків триває з початку червня до середини

липня. Жуки селяться на штамбах і товстих гілках, де додатково

живляться в прогризених коротких ходах. Вид моногамний. Самка

прогризає великий отвір і проникає під кору. На початку маточного

ходу в розширенні відбувається спарювання, після чого самка про-

точує в поздовжньому напрямку, між корою і заболонню, маточний

хід завдовжки 5 – 6 см і завширшки до 2 мм. По боках маточного

ходу самка вигризає ямки, в які відкладає яйця. Яйця, відкладені в

ці ямки, закупорюються з боку маточного ходу пробкою з бурового

борошна. Плодючість — 50 – 100 яєць.

Відроджені через 7 – 9 діб личинки прокладають ходи, які не пе-

ретинаються, на межі лубу і заболоні, по обидва боки від маточного

ходу, спочатку в поперечному напрямку, потім уздовж деревини.

Рис. 20.16. Жуки заболонників:

1 — плодового; 2 — зморшкуватого; 3 — личинка плодового заболонника;

4 — пошкодження

Шкідники плодових культур

З настанням холодної осінньої погоди личинки припиняють жив-

лення і залишаються в ході до весни наступного року. Генерація

однорічна. Личинки і жуки живляться тільки живими тканинами

ослаблених дерев — лубом і провідними шарами заболоні. Дерева,

пошкоджені заболонниками, затримуються в рості, у зимовий період

підмерзають, їхня урожайність знижується, якість врожаю погіршу-

ється. Поява короїдів є ознакою ослаблення насаджень.

Близьким за циклом розвитку і шкодочинності є зморшкуватий

заболонник — Scolytus rugulosus Ratz., який також пошкоджує пло-

дові породи, але віддає перевагу кісточковим культурам.

Вороги короїдів — дятли, синиці, повзики та інші птахи, а також

хижі комахи — стафілініди, трипси, карапузики, пістрянки. Личи-

нок шкідника заражають їздці з родин браконід, птеромалід, еури-

томід, еулофід, іхневмонід — Doryctes pomarius Reinh., D. mutillator

Thunb., Eubazus longicaudis Ratz., Elachistus lencograma Ratz.,

Microplectron fuscipennis Z., Pteromalus bimaculatus Ns., Eurytoma

eccoptogastri Ratz., Entedon tenuitarsis Thoms., E. ergias Walk. та ін.

Заходи захисту. Своєчасне корчування дерев, що всихають,

видалення пошкоджених гілок та їх спалювання. Боротьба із сис-

ними та іншими видами шкідників, які ослаблюють плодові дерева

(у сильних і здорових дерев ходи личинок заболонників заповню-

ються соками, що спричинює їх загибель). Полив плодових дерев у

літній період. Навесні, в період льоту жуків, — обприскування стов-

бурів і гілок дерев інсектицидами.

Ряд лускокрилі, або метелики — Lepidoptera

Родина червиці — Cossidae

Червиця в’їдлива — Zeuzera pyrina L. (рис. 20.17) — трапля-

ється повсюдно. Особливо шкодочинна в степовій зоні та в Криму.

Пошкоджує різні листяні дерева, особливо ясен та ільмові, а також

усі плодові породи, віддаючи перевагу яблуні.

Метелики великих розмірів. Самець з розмахом крил до 50 мм,

самка — 60 – 65 мм. Передні й задні крила білі з розкиданими по

них синюватими овальними плямами; на спинному боці грудей

шість великих темно-синіх плям; черевце товсте, темно-синє з біли-

ми поперечними смугами; у самки закінчується невеликим яйце-

кладом; ноги синювато-чорні; вусики самки з білуватим пушком; у

самця половина вусиків периста. Яйце розміром 1,2 мм, видовжено-

овальне, жовте. Гусениця — до 60 мм, біла з жовтуватим або роже-

вуватим відтінком, з чорними горбками, вкритими короткими волос-

ками; голова, потиличний і анальний щитки темно-бурі. Лялечка

завдовжки до 30 мм, циліндрична, темно-бура, з рогоподібним від-

ростком між очима; кінець черевця з 10 зубчиками.

309

Шкідники плодових культур

Зимують гусени-

ці першого і другого

років життя в ходах,

проточених у дере-

вині. Після повтор-

ної зимівлі, почина-

ючи з другої полови-

ни травня, гусениці

розширюють вихід-

ний отвір і роблять

вертикальний хід, в

якому залялькову-

ються. Масове за-

ляльковування від-

бувається у черв-

ні — липні. Лялечка

розвивається 14 – 18

діб. Перед виходом метелика лялечка висувається з отвору назовні.

Літ починається наприкінці червня — на початку липня і триває до

кінця серпня. Метелики активні у вечірні й нічні години. Самка ма-

лорухлива, самці активніші. Запліднена самка відкладає яйця гру-

пами (по 20 – 150) на бруньки, пагони, під кору всихаючих гілок, у

старі ходи гусениць, просто на ґрунт. Плодючість — до 2000 яєць.

Відроджені через 9 – 12 діб гусениці розповзаються по дереву, часто

повисають на павутинках і вітром розносяться на значні відстані. В

цей період відмічається масова їх загибель, особливо у вітряну погоду.

Потрапивши в крону дерев, гусениці вгризаються в черешки ли-

стя і молоді пагони, де проточують поздовжні ходи. Вони часто мі-

няють місце свого живлення і поступово, в міру росту переходять із

тонких у товщі гілки. До осені кожна гусениця проточує 3 – 4 ходи.

Після першої зимівлі, з квітня і до осені, гусениці вгризаються в де-

ревину стовбура, скелетних гілок і проточують одиночний поздовж-

ній хід, спрямований угору. Линяють сім разів. Заселені дерева

легко визначити за скупченням екскрементів на ґрунті та за кінце-

вими пагонами, які в’януть і всихають. Ходи, пророблені гусениця-

ми в черешках листків і пагонах, спричинюють їх усихання. По-

шкоджені гілки часто обламуються, врожай знижується, в разі знач-

них пошкоджень дерева засихають.

У прохолодну й вологу погоду частина гусениць гине від грибних

і бактеріальних хвороб. Гусениці гинуть також від ендопаразитів. Їх

особливо активно заражають браконід Apanteles laevigatus Ratz.,

іхневмонід Elasmus ciopkaloi S. Novicky і мухи-тахіни — Winthemia

cruentata Rd., W. venusta Mg.

Заходи захисту. В садозахисних і вітроломних смугах не

слід висаджувати ясен та ільмові породи. У серпні — вересні зрізати

Рис. 20.17. Червиця в’їдлива:

1 — метелик; 2 — гусениця; 3 — лялечка;

4 — пошкоджений пагін