Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

Шкідники цукрових бурякі

Завершивши розвиток, личинки переходять у ґрунт і на глибині

до 10 см заляльковуються в земляних колисочках. Лялечка розви-

вається 12 – 15 діб. У червні виходять жуки. Після нетривалого до-

даткового живлення самки відкладають яйця в ґрунт. Друге поко-

ління розвивається аналогічно першому. Жуки з’являються напри-

кінці липня і рідко виходять на поверхню ґрунту, а з настанням хо-

лодів залишаються на зимівлю. Розвитку і розмноженню мертвоїдів

сприяє підвищена вологість.

Супутні види: голий мертвоїд — Aclypaea undata Müll., темний

мертвоїд — Silpha obscura L., чорний мертвоїд — Phosphuga

atrata L. Мертвоїди особливо сильно пошкоджують буряки з кінця

квітня і до середини травня. Більшою мірою потерпають пізні посі-

ви буряків, оскільки поява сходів збігається в часі з масовим вихо-

дом личинок шкідника. Пошкоджують буряки жуки і особливо ли-

чинки. Сходи буряків вони з’їдають повністю, залишаючи невеликі

пеньки. У дорослих рослин об’їдають листя з країв. На об’їдених

краях залишається характерна бахрома із розжованих жилок.

Заходи захисту. Глибока зяблева оранка бурячищ. Зни-

щення бур’янів. У разі перевищення економічного порогу шкодо-

чинності 0,3 – 1 жук або личинка на 1 м

сходів буряків слід засто-

совувати інсектициди.

Ряд лускокрилі, або метелики — Lepidoptera

Родина виїмчастокрилі молі — Gelechiidae

Бурякова мінуюча міль — Scrobipalpa ocellatella Boyd.

(рис. 8.14) — трапляється у степовій і лісостеповій зонах бурякосі-

яння. Пошкоджує буряки.

Метелик з розмахом крил 12 – 14 мм; передні крила вузькі, заго-

стрені, коричнево-сірі з жовтим малюнком і чорними плямами; зад-

ні крила світло-сірі, з бахромою із довгих війок. Яйце розміром 0,4 –

0,5 мм, овальне, біле з перламутровим полиском. Гусениця завдовж-

ки 11 – 12 мм, сіро-зелена, з бурою головою і бурими плямами на

грудному й анальному щитках; в останньому віці з п’ятьма поздовж-

німи переривчастими рожевуватими смугами. Лялечка розміром

5,5 – 6,5 мм, світло-коричнева, з чотирма гачкоподібними щетинка-

ми на кінці черевця, у павутинному коконі, вкритому грудочками

землі.

Зимують у верхньому шарі ґрунту лялечки в коконах і гусениці

різних віків у рештках після збирання врожаю. Впродовж зими гу-

сениці, які знаходяться в бадиллі, зазвичай гинуть. Виживають

тільки ті, що знаходились у головках коренеплодів, які залишають-

ся в полі та в кагатах.

161

Шкідники цукрових бурякі

Вихід метеликів із лялечок, що перезимували, і в цей самий час

заляльковування гусениць V віку, що вижили, збігається з появою

сходів цукрових буряків. Метелики додаткового живлення не потре-

бують, однак у жаркі періоди висмоктують краплі роси. Активні у

вечірні, нічні й ранкові години. Тривалість життя метеликів стано-

вить 12 – 18 діб. Самки відкладають по 2 – 3 яйця на нижній бік

листків, надземну частину коренеплодів, рослинні рештки та гру-

дочки ґрунту. Плодючість становить 100 – 150 яєць. Відроджені че-

рез 5 – 8 діб гусениці спочатку зіскрібають паренхіму, потім обплі-

тають центральне листя павутиною і виїдають наскрізні отвори уз-

довж середньої жилки листка та борозенки на черешках. На дорос-

ліших рослинах буряків вони знаходяться під закрученими краями

листків і в мінах усередині черешка або в ходах усередині головки

коренеплоду. Пошкодження відмічаються впродовж усього сезону,

починаючи з появи 2 – 3 пар справжніх листків до збирання вро-

жаю. Гусениці проходять п’ять віків упродовж 25 – 30 діб розвитку.

Вони гігрофільні, тому в суху і жарку погоду спостерігається їх ма-

сова загибель. Завершивши живлення, вони заляльковуються в

овальних павутинних коконах у ґрунті на глибині 2 – 5 см.

У разі значних пошкоджень рослин припиняється відростання

нових листків. Замість центрального пучка утворюється чорна пухка

грудочка зі скріплених павутиною листків, що розклалися. Особ-

ливо небезпечні пошкодження коренеплодів маточних буряків,

оскільки вони стають малопридатними для зимового зберігання в

кагатах.

На висадках гусениці пошкоджують квітконосні пагони, прото-

чуючи в них ходи, що призводить до їх викривлення і засихання. В

результаті цього з’являються додаткові паростки, які дають дрібне і

Рис. 8.14. Бурякова мінуюча міль:

1 — метелик; 2 — гусениця; 3 — коренеплід, пошкоджений гусеницями

Шкідники цукрових бурякі

неповноцінне насіння. Шкода збільшується в другій половині літа у

зв’язку з підвищенням чисельності шкідника в другому і наступних

поколіннях.

Чисельність бурякової мінуючої молі знижують понад 50 видів

хижаків і паразитів. Гусениць заражають їздці з родини евлофід —

Pediobius facialis Gur., P. epigonus Wlk., Chrysocharis elongata

Thoms., Achrysocharella formosa Westw., Digliphus minoeus Wlk.,

Hemiptarsenus dropion Wlk., Pnigalio soemius Wlk. та ін.

Заходи захисту. У зв’язку з тим, що пошкоджені корене-

плоди швидко загнивають, збирати урожай насамперед потрібно на

полях, де міль завдала значної шкоди, і здавати його на заводи для

термінової переробки. Після збирання врожаю цукрових буряків і

насінників звільнити плантації від рослинних решток і здійснити

глибоку зяблеву оранку. Ліквідувати сходи падалиці насіння, що

створює умови для розвитку третього й четвертого поколінь шкідни-

ка. Ретельне відбраковування пошкоджених коренеплодів перед

закладанням їх у кагати на зберігання. Навесні після розкриття

кагатів і вибирання коренів маточних буряків усі обрізки й верхній

шар ґрунту слід скинути на дно кагату і засипати шаром землі

завтовшки не менш як 50 см. Кагатне поле зорати. При небезпечній

чисельності слід провести передпосівну обробку насіння системними

інсектицидами.

Економічний поріг шкодочинності: у фенофазу 6 – 8 листків —

0,5 гусениці на рослину; на початку формування коренеплоду —

0,8 – 1 гусениця на рослину; на початку відмирання листя — 2 гу-

сениці на рослину. При чисельності шкідника, яка перевищує за-

значені пороги, необхідна обробка посівів цукрових буряків інсек-

тицидами.

Ряд двокрилі — Diptera

Родина квіткарки — Anthomyidae

Бурякова мінуюча муха — Pegomyіa betae Curt. (рис. 8.15) —

поширена у всіх районах бурякосіяння, більш численна у західному

Лісостепу. Пошкоджує буряки, лободу, лободу білу, шпинат, блеко-

ту, дурман.

Імаго розміром 6 – 8 мм, черевце темно-сіре, з боків червонувате,

вкрите темно-бурими короткими щетинками; передньоспинка темно-

сіра, вкрита короткими темними щетинками, голова півкругла, з ве-

ликими червонуватими очима; очей на тім’ї три; ноги темні, вертлуг,

стегно й гомілка коричневі. Яйце розміром 0,5 – 0,8 мм, видовжено-

овальне, молочно-біле, з опуклою скульптурою із ромбоподібних гра-

ней. Личинка безнога, жовто-біла, м’ясиста, завдовжки 6 – 8 мм; тіло

вкрите поперечними зморшками; на кожному сегменті ряди шипи-

163

Шкідники цукрових бурякі

ків, за допомогою яких личинки пересуваються; передня частина за-

гострена і озброєна однією парою сильно хітинізованих ротових гач-

ків чорного кольору, задня — з рядами трикутних зубців і двома ди-

хальцями, кожне з яких має три отвори. Пупарій овальний, розміром

4 – 6 мм; відразу після утворення жовто-червоного кольору, потім те-

мніє і перед вильотом мухи стає буро-чорним; передній кінець дещо

звужений, на задньому є дихальця у вигляді дрібних виростів.

Зимують личинки в пупарії в ґрунті, на глибині 3 – 10 см. Голов-

не місце зимівлі — поля з-під цукрових буряків, де зазвичай зосере-

джується 50 – 70 % шкідників. Заляльковуються у квітні, літ мух

відбувається у травні — червні. Підвищена вологість ґрунту сприяє

прискореному виходу мух. Мухи додатково живляться нектаром кві-

тів, віддаючи перевагу зонтичним рослинам, різними солодкими

виділеннями і п’ють краплинну воду. Через 6 – 9 діб розпочинається

відкладання яєць. Самка відкладає по 3 – 6 яєць правильними ря-

дами на нижню поверхню листка. Період відкладання яєць розтяг-

нутий і закінчується наприкінці червня. Плодючість становить 50 –

100 яєць. Через 3 – 6 діб відроджуються личинки, які проникають

під шкірочку листка, де живляться паренхімою. Личинки розвива-

ються 7 – 20 діб, проходячи за цей час три віки. У разі нестачі корму

личинки переходять на інші листки, проточуючи хід під шкірочкою

черешків і стебла. Завершивши розвиток, личинки залишають лист

і заляльковуються в пупарії у верхньому шарі ґрунту. Через 14 – 18

діб (кінець червня) виходять мухи другої генерації, розвиток яких

відбувається у більш стислі строки.

Розвиток одного покоління триває 30 – 40 діб. Залежно від зони і

погодного режиму року муха розвивається у двох — чотирьох поко-

ліннях. Личинки останньої генерації шкідника переходять у ґрунт,

Рис. 8.15. Бурякова мінуюча муха:

1 — імаго; 2 — личинка; 3 — лялечка; 4 — яйця на листку;

5 — пошкоджений листок буряка

Шкідники цукрових бурякі

утворюють несправжній кокон і залишаються там до весни. У посу-

шливу погоду і за високої температури в літній період (+40 °С) спо-

стерігається масова загибель личинок або їх діапауза. Сприятливі

умови для масового розмноження мінуючої мухи — тепла осінь по-

переднього року, суха тепла весна і досить вологе й тепле літо. При

живленні личинки молодших віків роблять у тканинах вузькі ходи,

старших віків — широкі ходи. Міни кількох личинок зливаються і

утворюють великі пухироподібні порожнини. Значно пошкоджене

листя жовтіє і засихає. Особливо небезпечні пошкодження буряків у

фазах «вилочки» і перших пар справжніх листків. Унаслідок по-

шкоджень знижуються маса і цукристість коренеплодів. Подібним

способом цукрові буряки пошкоджує муха-квіткарка блекотна —

Pegomyіa hyoscyami Panz., яка за морфологією та особливостями

розвитку мало відрізняється від P. betae.

Чисельність бурякових мінуючих мух зменшують понад 60 видів

хижаків і паразитів. Личинок і лялечок знищують жуки-стафілі-

ни — Aleochara bilineata Gyll., A. bipustulata L., туруни, хижі му-

хи — Norellia spinimana Mg. і трипси. Мухами під час льоту жив-

ляться ластівки й стрижі. Яйця заражають Trichogramma evanes-

cens Westw., T. minutum Kiley., браконід Colastet decorator Had.,

личинок — іхневмоніди — Phygadeum scaposus Thoms., Ph. pego-

myia Haberm., Ph. trichops Thoms., браконіди — Diaschasma fulgida

Nees., Phaenocampa pegomyiae Varsh., Decatoma betensis Dek., Opius

spinacide Thoms., O. bemae Curt., O. fulvicollis Thoms., Dapsilarthra

balteata Thoms. та ін.

Заходи захисту. Глибока зяблева оранка бурячищ. Розпу-

шування ґрунту в міжряддях у періоди масового заляльковування

личинок мух. Знищення бур’янів. Застосування системних інсекти-

цидів при перевищенні економічних порогів шкодочинності шкід-

ників з урахуванням розвитку рослин буряків:

y фаза «вилочки» — 4 – 6 яєць/рослину при заселенні понад 20 %

рослин;

y фаза 2 – 4 справжніх листків — 7 – 8 яєць/рослину;

y 5 – 6 пар справжніх листків — 10 – 15 яєць/рослину;

y понад 6 пар справжніх листків — 20 яєць/рослину при заселен-

ні 40 % рослин.

Заходи захисту цукрових буряків

від шкідників

Для успішного захисту цукрових буряків від шкідників потрібно

проводити цілу низку організаційно-господарських, агротехнічних,

біологічних, хімічних та інших заходів.

165

Шкідники цукрових бурякі

1. Правильна побудова сівозмін, прийнятих у відповідних буря-

косійних районах. Розміщення посівів цукрових буряків не ближче

ніж за 500 м від бурячищ двох минулих років. Між маточними, фаб-

ричними буряками та висадками відстань має перевищувати 1 км.

2. Обов’язкове виконання комплексу агротехнічних заходів з об-

робки ґрунту, внесення добрив, догляду за рослинами. Якісне збері-

гання гною (не допускати заростання його бур’янами, на яких роз-

множується бурякова коренева попелиця).

3. Щорічне проведення осінніх і контрольних весняних розкопок

і обстежень для визначення чисельності й стану шкідників.

4. Складання робочих планів заходів із захисту цукрових буряків

від шкідників і хвороб, у яких передбачаються потреби господарства

в пестицидах, апаратурі, робітниках тощо.

5. Навчання робітників господарства санітарних правил, техніки

безпеки під час роботи з пестицидами, правильного поводження з

апаратурою.

Передпосівний період і час сівби

1. Передпосівна обробка насіння системними інсектицидами.

2. Проведення не менше двох крайових обробок інсектицидами

минулорічних бурячищ на початку і під час масового виходу з ґрун-

ту звичайного бурякового довгоносика та супутніх видів.

3. Регулювання норми висіву насіння: при невеликій загрозі від

шкідників проводити сівбу насіння із розрахунку 10 – 12 клубочків,

при значній загрозі — 17 – 20 клубочків на метр.

4. У тому разі, коли насіння не було оброблене заздалегідь, по-

трібно одночасно з сівбою внести системний інсектицид, розміщую-

чи його на 1 – 1,5 см глибше від насіння за допомогою аплікатора.

5. Після розкриття кагатів і очищення коренеплодів скинути всі

залишки і верхній шар ґрунту на дно кагату і засипати їх шаром

землі завтовшки не менш як 50 см. До початку вильоту метеликів

бурякової мінуючої молі зорати кагатне поле.

6. У насінницьких господарствах під час садіння коренеплодів

для захисту від кореневої бурякової попелиці та інших шкідників

вносити в гнізда інсектицид разом з добривами.

7. Систематичне знищення бур’янів уздовж доріг і на полях за

допомогою гербіцидів та механічних засобів.

Період від появи сходів до трьох пар справжніх листків

Якщо насіння не було оброблене системними інсектицидами і їх

не було внесено в рядки під час сівби, потрібно провести обприску-

вання сходів інсектицидами для захисту від довгоносиків, блішок,

щитоносок, мінуючої мухи та інших шкідників.

Шкідники цукрових бурякі

Період від 4 – 5 справжніх листків до змикання в рядках

1. При появі перших колоній бурякової листової попелиці потрібно

обробити інсектицидами передусім краї поля завширшки 20 – 30 м.

2. При чисельності шкідників (мінуючі міль, муха, багатоїдні

шкідники), що перевищує економічні пороги шкодочинності, необ-

хідно застосувати інсектициди.

3. У разі масового розмноження совок і вогнівок планувати ви-

пуск трихограми з розрахунку 50 – 100 тисяч на гектар. Перший

випуск — на початку відкладання яєць, другий — через 6 – 7 діб. У

цьому випадку для придушення гусениць совок, що відроджуються,

і вогнівок застосовувати біопрепарати.

Період від змикання листя в рядках до збирання врожаю

1. У період масової міграції личинок бурякової кореневої попе-

лиці з поблизу розміщених бурячищ минулих років та інших угідь

потрібно провести одну-дві обробки інсектицидами країв поля, а

також виявлених осередків.

2. У роки масового розмноження бурякових мінуючих мух і міну-

ючої молі в період відродження личинок і гусениць обробити буряки

системним інсектицидом.

Післязбиральний період

1. Видалення з полів з-під буряків і насіннєвих ділянок залише-

них коренеплодів, оскільки на них можуть зимувати, а у весняний

період додатково живитися коренева бурякова попелиця, мінуюча

міль, коренева цикадка, бурякова крихітка.

2. При закладанні маточних буряків у кагати проводити ретель-

не відбраковування пошкоджених, заселених шкідниками та хво-

рих коренеплодів.

3. Глибока зяблева оранка, що погіршує умови зимівлі багатьох

видів шкідників.

 Запитання для самоконтролю

1. Бурякові попелиці, їх розвиток, шкодочинність (ЕПШ) і захист від них цук-

рових буряків.

2. Бурякові довгоносики, їх розвиток, шкодочинність (ЕПШ) і

захист від них цукрових буряків.

3. Бурякові блішки, їх розвиток, шкодочин-

ність (ЕПШ) і захист від них сходів цукрових буряків.

4. Бурякові мінуючі міль,

мухи, особливості їх розвитку, шкодочинність (ЕПШ) і захист від них цукрових

буряків.

5. Перелічіть заходи захисту цукрових буряків від шкідників.

167

Шкідники льону

9. ШКІДНИКИ ЛЬОНУ

Ряд трипси, пухироногі, або бахромчастокрилі —

Thysanoptera

Родина трипіди — Thripidae

Льняний трипс — Thrips linarius Uzel. (рис. 9.1) — трапля-

ється повсюдно. Пошкоджує льон.

Доросла комаха завдовжки до 1 мм; тіло вузьке, чорно-сіре або

буре, з двома парами дещо затемнених крил, облямованих довгою

торочкою; вусики 7-сегментні, темні, лише другий і третій членики

вусиків світлі; черевце у самки закінчується яйцекладом. Яйце бо-

боподібне, розміром 0,25 – 0,3 мм. Личинка 0,8 – 1 мм, жовта з част-

ково затемненими грудьми і черевцем.

Зимують дорослі комахи в ґрунті на глибині 20 – 40 см. Вихід на-

стає навесні при прогріванні ґрунту до 14 °С. Після додаткового жив-

лення на квітуючих бур’янах вони спарюються і перелітають на по-

сіви льону. Яйця відкладають глибоко в тканину, переважно у вер-

хівковій частині рослини, у період цвітіння — із внутрішнього боку

чашолистків, бутонів і зав’язей. Масове відкладання яєць відбува-

ється в останніх числах червня — першій декаді липня. Плодючість

становить до 80 яєць. Відроджені через 5 діб личинки розвиваються

впродовж 23 – 25 діб, потім заглиблюються в ґрунт, де перетворю-

ються на пронімф і окрилених імаго, що залишаються в ґрунті до

Рис. 9.1. Льняний трипс:

1 — доросла комаха; 2 — личинка; 3 — німфа; 4 — пошкоджена рослина

Шкідники льону

весни. За рік розвивається одна генерація. Дорослі й личинки ви-

смоктують сік з верхівкових тканин, що призводить до відмирання

точки росту і ненормального розгалуження. Пошкоджені рослини

відстають у рості, в них скручується й обпадає листя. Знижуються

врожай і якість волокна та насіння.

Заходи захисту. Глибока зяблева оранка. Оптимально ран-

ні строки сівби. Обприскування інсектицидами під час масового за-

селення посівів трипсами (10 % рослин на початку бутонізації або

40–50 імаго та личинок на рослину).

Ряд твердокрилі — Coleoptera

Родина листоїди — Chrysomelidae

Синя льняна блішка — Aphthona euphorbiae Schr. (рис. 9.2) —

трапляється повсюдно. Пошкоджує льон, рідше буряк.

Жук розміром 1,5 – 2 мм, зверху чорно-зелений, рідше синій чи

бронзовий; передньоспинка і надкрила в дрібних, ледь помітних

крапках; ноги жовті, стегна задніх ніг чорні. Яйце овальне, розмі-

ром 0,5 – 0,6 мм, ясно-жовте. Личинка — 4 – 5 мм, тонка, червопо-

дібна, молочно-біла, голова ясно-жовта; черевні сегменти чітко не

відокремлені.

Зимують імаго під рослинними рештками, переважно на ділянках

з деревно-чагарниковою рослинністю. Виходять у квітні. Живляться

на найрізноманітніших рослинах (злаки, капустяні, буряк та ін.). З

появою сходів льону переселяються на них. Активні в теплі сонячні

Рис. 9.2. Льняні блішки:

1 – 3 — жуки; 4 — личинка; 5 — лялечка;

6 — пошкоджена рослина

169

Шкідники льону

дні. Парування й відкладання яєць відбуваються незабаром після

заселення льону. Самка розміщує яйця по одному чи невеликими

групами (по 2 – 3 шт.) у поверхневий шар ґрунту на головний і бічні

корені. Плодючість — до 300 яєць. Через 11 – 25 діб відроджуються

личинки, що впродовж 26 – 29 діб живляться дрібними корінцями

льону. Завершивши розвиток, личинки заляльковуються у поверхне-

вому шарі ґрунту. Через 17 – 20 діб (кінець червня) виходять імаго,

що живляться до серпня, після чого залишають кормові рослини і

мігрують у місця зимівлі. Розвивається одна генерація за рік.

Шкоди завдають імаго і личинки. Імаго навесні вигризають ямки

на сім’ядольних листах, об’їдають краї справжніх листів. Іноді

ушкоджують сім’ядолі й точку росту, спричинюючи загибель сходів.

Пошкодження призводять до зниження довжини стебла та змен-

шення кількості коробочок і насіння. Личинки пошкоджують коре-

ні, що призводить до затримки росту і захворювання рослин. Імаго

нового покоління зіскрібають шкірочку і частину паренхіми стебла,

що погіршує якість волокна. Льон пошкоджують також чорна льня-

на блішка — Longitarsus parvulus Payk. і коричнева льняна блішка

(афтона жовта) — Aphthona flaviceps All., що за своїм розвитком і

характером пошкоджень аналогічні синій льняній блішці.

Заходи захисту. Оптимально ранні стислі строки сівби.

Знищення бур’янів. У період масового переселення імаго на сходи

льону при чисельності, що перевищує 10 імаго на 10 рослин, — об-

робка посівів інсектицидами.

Ряд лускокрилі, або метелики — Lepidoptera

Родина листовійки — Tortricidae

Льняна листовійка, або плодожерка льняна — Cochylis

epilinana Dup. (рис. 9.3.) — трапляється повсюдно, крім Карпат.

Пошкоджує льон.

Рис. 9.3. Льняна листовійка:

1 — метелик; 2 — гусениця; 3 — лялечка;

4 — пошкоджений плід; 5 — пошкоджена насінина