Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

Шкідники ефіроолійних культур

го, у березні й квітні. Вони проникають у нижню частину черешків

листя, покривні тканини кореневої шийки, бруньки та відростаючі

пагони. В останньому віці скупчуються в центральній частині коре-

невої шийки, де виїдають овальні й круглі отвори діаметром 7 –

10 мм. Сильно ушкоджені рослини гинуть, слабко ушкоджені від-

стають у рості й розвитку. Маса суцвіть на таких рослинах знижу-

ється на 25 – 32 %.

У своєму розвитку личинки проходять три віки. Завершивши

живлення, вони переходять у ґрунт і поблизу кореневої шийки за-

ляльковуються в земляних коконах.

Вихід жуків розпочинається в квітні і триває до кінця липня.

Жуки активно додатково живляться впродовж перших 10 діб, ви-

гризаючи в листі отвори розміром від 2 до 6 мм. Через 15 діб після

виходу вони ховаються під грудочками, рослинними рештками і

впадають у стан літньої діапаузи, яка триває до вересня.

У другій половині вересня жуки виходять зі стану спокою, пере-

повзають і перелітають на посіви шавлії першого року вегетації, за-

селяючи передусім краї полів. У жовтні міграція посилюється і за-

кінчується в листопаді. На заселених плантаціях жуки відновлюють

живлення. Самки відкладають яйця групами по 2, іноді по 5 – 6, на

нижню частину черешків листя та в ділянці кореневої шийки, при-

клеюючи їх до рослини. У жовтні — грудні самки можуть відклада-

ти до 130 – 340 яєць, навесні після перезимівлі та деякого додатко-

вого живлення — до 100 яєць. Розвивається одна генерація за рік.

Тривале зниження температури повітря в зимовий період до

–24…–25 °С спричинює загибель 95 – 99 % жуків. Частина відкла-

дених з осені яєць гине взимку у відмираючих і загниваючих че-

решках листя.

Рис. 12.8. Довгоносик шавлієвий:

1 — жук; 2 — яйце; 3 — личинка; 4 — лялечка

191

Шкідники ефіроолійних культур

Паразитуючі комахи — Tersilochus sp., Gelis sp., Medophron sp.

(родина Ichneumonidae), Eurytoma sp. (родина Eurytomidae) — зни-

жують чисельність фітофага на 5 – 12 %. Частина шкідників у стадії

личинок та імаго гине від бактеріальних і грибних хвороб.

Заходи захисту. Вирощування шавлії на одному й тому са-

мому полі не повинно перевищувати двох років. Просторова ізоля-

ція плантацій шавлії різних років вегетації. Глибока оранка полів

з-під шавлії в період літньої діапаузи жуків, перед їх розселенням.

При чисельності жуків, що перевищує 3 – 5 особин на один погон-

ний метр, у другій половині вересня — на початку жовтня прове-

дення дворазового обробітку країв полів або всього поля інсектици-

дами.

Ряд лускокрилі, або метелики — Lepidoptera

Родина молі виїмчастокрилі — Gelechiidae

Кминна міль — Depressaria daucella Den. еt Schiff. — трап-

ляється повсюдно. Пошкоджує кмин.

Метелик розміром 10 – 11 мм, з червонувато-коричневими з чис-

ленними довгастими штрихами передніми крилами, задні крила

сірі. Колір крил значно варіює.

Зимують метелики, концентруючись під корою дерев, що відста-

ла, у скиртах соломи, купах хмизу, під дахами різних будівель, в

огорожах та інших місцях. Літ метеликів розпочинається рано наве-

сні. На посівах кмину з’являються наприкінці квітня — на початку

травня, у період стеблування рослин, заселяючи краї полів. Відкла-

дання яєць відбувається за температури повітря 10 °С. Плодючість

самок — до 200 яєць. Яйця розміщуються на нижньому боці череш-

ків листя. Ембріональний розвиток завершується впродовж 15 – 20

діб. Гусениці відроджуються наприкінці періоду стеблування — по-

чатку цвітіння кмину, розвиваються в п’яти віках. У молодшому віці

виїдають невеликі заглиблення в черешках листків і стеблах, у

старшому — мігрують вгору по стеблу, заселяють зонтики, обпліта-

ють їх павутиною, об’їдають квітки, промінці зонтиків та насіння.

Пошкоджене суцвіття темніє, засихає, верхівки рослин набувають

вигляду обпалених вогнем.

Заляльковування гусениць відбувається в період цвітіння кмину,

усередині стебла, куди вони проникають крізь прогризений отвір.

При масовому заселенні кмину в одному стеблі, залежно від його

товщини, трапляється до 7 – 11 лялечок шкідника. Розміщуються

вони переважно на висоті 15 см від поверхні ґрунту. Період стадії

лялечки — 25 – 35 діб.

Літ метеликів нового покоління відбувається наприкінці черв-

ня — на початку липня. До початку збирання врожаю насіння вони

залишають поля кмину і розлітаються в пошуках місць зимівлі.

Шкідники ефіроолійних культур

Шкідник упродовж року розвивається в одному поколінні.

Чисельність кминної молі регулюється низкою чинників. Зі зни-

женням температури до +8…12 °С та відносної вологості повітря до

35 – 40 % відбувається масова загибель гусениць. Виживання ляле-

чок залежить від кількості та якості корму, який споживають гусе-

ниці. Найжиттєздатнішими є лялечки масою 25 – 35 мг.

Відкладені яйця кминної молі заселяє трихограма, знищують

хижі трипси та клопи. Рівень популяції шкідника знижується на

25 – 35 %.

Гусениць і лялечок молі заражають іхневмоніди — Pimpa spuria

G., Itoplectis maculator F., Trictistus lativentris T. та інші представ-

ники цієї родини (Ichneumonidae), що знижують чисельність шкід-

ника до 7 %.

Заходи захисту. В період масового відкладання яєць, в дру-

гій половині квітня, випуск ситотрожної форми трихограми при

співвідношенні 2 : 1 (400 тис. особин/га) або молевої форми трихо-

грами — 1 : 5. Якщо ЕПШ перевищує 0,7 – 1,2 гусениць на одну рос-

лину, — одноразові обробки країв полів мікробіологічними препа-

ратами.

Родина совки, або нічниці — Noctuidae

Шавлієва совка — Heliothis peltigera Schiff. (рис. 12.9) —

трапляється повсюдно, пошкоджує шавлію мускатну, лаванду,

м’яту, котовник закавказький та інші ефіроолійні культури.

Метелик у розмаху крил ста-

новить 30 – 40 мм, передні крила

сірувато-жовті, поперечна темна

перев’язь іноді малопомітна,

ниркоподібна пляма сіра, обля-

мована чорним, від неї до перед-

нього краю тягнеться темна сму-

га; задні крила світлі, в середині

темна пляма, біля зовнішнього

краю — буро-сіра перев’язь.

Яйце розміром 0,5 – 0,6 мм,

світло-жовте, пізніше зеленувате.

Гусениця — до 50 мм, темно-

зелена, вздовж спини три сірих

смуги, по боках тіла — довгаста лінія, тіло вкрите рідкими світлими

щетинками, розміщеними на маленьких горбках.

Лялечка світло-сіра, на кремастері два паралельних шипики.

Зимує в стадії лялечки в поверхневому шарі ґрунту. Перші мете-

лики вилітають у квітні, в масі з’являються в травні — на початку

липня. Метелики потребують додаткового живлення на квітках

культурних рослин і бур’янів. Плодючість самок — близько 600

Рис. 12.9. Шавлієва совка

193

Шкідники ефіроолійних культур

яєць. Самки відкладають яйця по одному на бутони та листки шав-

лії. Відроджені гусениці живляться переважно репродуктивними

органами, прогризають безчерешкове листя, що покриває бутони,

живляться приквітками, квітковими гілочками та квітами. На роз-

квітлому суцвітті гусениці виїдають зав’язь квіток, досить часто

об’їдають квітконіжки. Максимально пошкодивши суцвіття, гусени-

ці в пошуках корму спускаються вниз на молоде верхівкове листя,

виїдають у ньому великі нерівні отвори або з’їдають їх повністю, за-

лишаючи лише велике нижнє листя.

Тривалість життя гусениці три — чотири тижні, линяє чотири

рази і розвивається в п’яти віках. Заляльковується в міжряддях

шавлії, в ґрунті, на сонячних ділянках, на глибині 2 – 10 см.

Шавлієва совка на півдні України розвивається в трьох поколін-

нях, численнішим є перше покоління шкідника.

На шавлієвій совці паразитують Microplitis spinolae Nees.,

Macrocentrus (Amicronlus) agualis Lyle., Meteorus rubens Nees.,

Rogas ductor Fhunb., Apanteles ruficrus Hal., A. vanessae Reinh.

(Braconidae), Voria ruralis Fll. (Fachinidae). Ступінь зараження гусе-

ниць часто сягає 80 %.

Заходи захисту. Культивація міжрядь шавлії мускатної під

час масового заляльковування гусениць. Глибока зяблева оранка

після збирання врожаю. Утримання плантацій у чистому від

бур’янів стані. У разі загрози пошкоджень 40 – 60 % фітомаси — об-

робки інсектицидами або мікробіологічними препаратами.

Ряд перетинчастокрилі — Hymenoptera

Родина аргіди, або товстовусі пильщики — Argidae

Жовтий трояндовий пильщик — Arge ochropus Gmel. —

трапляється повсюдно, пошкоджує троянду ефіроолійну.

Імаго розміром 7 – 10 мм, жовто-червоного кольору, з чорною го-

ловою і грудьми, крила жовтуваті, верхівка гомілки й лапки чорні,

самка відрізняється від самця більш потовщеним черевцем, наявні-

стю яйцекладу і більш загостреним кінцем тіла.

Яйце розміром 1,6 × 0,56 мм, жовтувато-біле, напівпрозоре.

Личинка — 17 мм, щойно відроджена з яйця — близько 4 мм, бі-

ла, напівпрозора; у старшому віці — синьо-зеленого кольору з оран-

жевою спинкою. По боках тіла на кожному кільці по чорній боро-

давці, голова оранжевого кольору з чорними плямами.

Лялечка — жовтувато-біла, знаходиться в двошаровому світло-

коричневому коконі, зовнішній шар — брудно-жовтого кольору,

крихкий, комірчастий, внутрішній — тонкий, твердий, з блискучою

оболонкою, обернутою до личинки; довжина кокона — 10,2 мм, ши-

рина — 5,1 мм.

Шкідники ефіроолійних культур

Зимують еонімфи в поверхневому шарі ґрунту під кущами троян-

ди. Літ імаго спостерігається у травні — липні. Статевий індекс са-

мок — 0,8, самців — 0,2. Живуть недовго — 5 – 6 діб, при додатко-

вому живленні — 9 – 10 діб. Плодючість самок — до 70 яєць. Яйця

відкладають у 2 – 3 заходи, по одному в надрізи — «кишеньки» під

кору молодих, ще нездерев’янілих пагонів. Яйцекладки налічують

по 8 – 10 яєць, максимально — до 40. Ділянка пагона в місцях від-

кладання яєць розтріскується, викривлюється, після виходу личи-

нок у ньому залишаються заглиблення у вигляді ланцюжка з ви-

ступаючими оболонками яєць. Ембріональний розвиток завершу-

ється впродовж 9 – 11 діб. Вихід личинок із яйцекладок неодночас-

ний, відбувається впродовж 1 – 3 діб. Тривалість стадії личинки —

20 – 30 діб. Личинка чотири рази линяє і розвивається в п’яти віках.

У молодшому віці несправжні гусениці живуть сім’ями, скелетують

листя, в старших віках розповзаються по всьому кущеві, обгризають

листя й черешки, при масовій чисельності — повністю оголюють

рослину. Досягнувши останнього віку, личинки спускаються по па-

гонах у ґрунт на заляльковування. Період стадії лялечки — близько

двох тижнів.

На півдні України шкідник розвивається в трьох поколіннях.

Чисельність жовтого трояндового пильщика знижують хижі ко-

махи та комахи-паразити. Несправжніх гусениць перших віків ви-

нищують личинки золотоочки Chrysopa perla L. Несправжніх гусе-

ниць та еонімф у коконах заражають їздці-іхневмоніди — Scolobates

auriculatus F., Gambrus incubitor Strom, Saotis mirabilis Schmied,

Eclytus mukicolor Kriechb, хальциди-еулофіди — Eulophus incubitor

Be., E. nigrator Be., Tetrastichus atrocoerultus Nees., T. hylotomarum

Boucht, хальциди-птеромаліди — Pteromalus hylotomae Be., мухи-

тахіни — Medina fasciata Mg.

Заходи захисту. Своєчасне і ретельне виконання робіт з до-

гляду за плантаціями, чим забезпечується добрий розвиток рослин

та їх стійкість до пошкоджень. Вирощування стійких сортів. Вибір-

кова обробка плантацій троянди у початковий період бутонізації

інсектицидами.

Родина справжні пильщики — Tentredinidae

Трояндовий східний пильщик — Cladardis elongatula Klug.

(рис. 12.10) — трапляється повсюдно, пошкоджує троянду ефіро-

олійну.

Імаго розміром 6 – 8 мм, тіло тонке, довге, чорне, передні, рідко

середні гомілки і коліна бурі; крила з чорною птеростигмою та жил-

ками.

Зимує в стадії несправжньої гусениці в пухкому коконі у поверх-

невому шарі ґрунту. Літ імаго відбувається наприкінці квітня — у

першій половині травня. Відкладання яєць — по одному, рідше по

195

Шкідники ефіроолійних культур

два, на верхній бік черешків листя,

за 5 – 10 мм від місця прикріплення

їх до пагона. Яйцекладки розміщені

на горбках, які після виходу личи-

нок розтріскуються і є ознакою на-

явності шкідника на плантації тро-

янди. Строки відкладання яєць роз-

тягнуті. Найбільша їх кількість

(20 %) знаходиться на шостому лист-

ку, окремі яйцекладки трапляються

на дванадцятому — п’ятнадцятому

листках.

Відроджені личинки першого ві-

ку живляться у місцях відкладання

яєць. Після линяння вони піднімаються вгору по пагону і на незде-

рев’янілій ділянці проникають усередину пагона, роблять хід знизу

вгору завдовжки 60 – 70 см. В одному пагоні трапляється до 5 – 7

личинок. Розвиток їх завершується наприкінці червня. Досягнувши

останнього віку (довжина личинки 18 – 21 мм), вони переходять у

ґрунт. Розвивається одна генерація за рік.

Найбільша шкодочинність спостерігається в умовах посухи, коли

гідротермічний коефіцієнт у період активної вегетації троянди

установлюється на рівні 50 % середньої багаторічної норми. Частина

пошкоджених пагонів засихає.

Різні сорти троянди ефіроолійної заселяються пильщиком неод-

наково. Більше заселяються шкідником жирові й листкові пагони,

що йдуть від основи рослин.

Заходи захисту ті самі, що й для жовтого трояндового пи-

льщика.

Трояндовий бутонний пильщик — Monardis plana Klug. —

трапляється повсюдно, пошкоджує троянду ефіроолійну.

Зимують несправжні гусениці в пухкому коконі у поверхневому

шарі ґрунту. Літ імаго розтягнутий, з третьої декади березня — до

кінця травня. Масове відкладання яєць здійснюється на бруньки та

молоді листки в другій половині квітня — на початку травня за тем-

ператури 10 – 17 °С. Репродуктивна плодючість самок — до 35 яєць.

Несправжні гусениці відроджуються в середині травня, розвивають-

ся впродовж 20 – 25 діб, в останньому віці переходять у ґрунт на зи-

мівлю. Розвивається одна генерація за рік.

При масовому заселенні шкодочинність надзвичайно висока. Не-

справжні гусениці пошкоджують бруньки, листки, бутони, молоді

зелені пагони, спричинюючи зниження врожаю квітів до 5 ц/га.

Заходи захисту ті самі, що й для жовтого трояндового

пильщика.

Рис. 12.10. Трояндовий східний

пильщик

Шкідники ефіроолійних культур

Родина евритоміди — Eurytomidae

Насіннєїд коріандровий — Systole coriandri Guss. — трап-

ляється повсюдно. Пошкоджує коріандр.

Імаго розміром 1,5 – 2 мм, чорного кольору, основний членик ву-

сиків і частково ноги жовтуваті; голова й груди блискучі, дрібно-

пунктировані, з рідким коротким опушенням; черевце гладеньке,

блискуче, видовжено-овальне; крила безбарвні; жилки бурі, вусики

з 5-члениковим джгутиком і 3-члениковою булавою. Личинка

2 – 2,5 мм, біла, безнога.

Зимує насіннєїд у стадії личинки в стані діапаузи всередині пло-

дів, що знаходяться на складах або обсипалися на поверхню ґрунту.

Заляльковується навесні. Період стадії лялечки — 6 – 9 діб. Дорослі

особини прогризають в оболонці плода округлий отвір і виходять

назовні. Період льоту тривалий, з травня до середини червня. Сам-

ки вилітають з готовими яйцями в яйцепроводі, плодючість їх —

25 – 60 яєць. Відкладають яйця на молоді, ще незрілі плоди, пере-

важно по одному, рідше — по два. Відроджені личинки проникають

усередину плода, живляться сім’янкою, не торкаючись оболонки та

ефіровмістилища. При пошкодженні однієї сім’янки маса плода

зменшується на 21 – 26 %, при пошкодженні двох — до 40 %. Масо-

ва частка ефірної олії знижується на 18 – 22 %. Пошкоджені плоди

втрачають схожість.

Коріандровий насіннєїд розвивається в 2 – 3 поколіннях: у пер-

шому — другому на посівах коріандру, в другому — третьому — на

диких зонтичних рослинах.

Заходи захисту. Просторова ізоляція посівів коріандру різ-

них років вегетації. Своєчасне і ретельне збирання врожаю насіння,

без втрат. Зяблева оранка полів з-під коріандру із загортанням у

ґрунт рослинних решток. Застосування в господарстві одного строку

посіву коріандру, озимого чи весняного, або розміщення їх з дотри-

манням просторової ізоляції.

Систоле опушена — Systole cuspidata Zerova. (рис. 12.11) —

поширена на півдні України, переважно в Криму. Пошкоджує шав-

лію мускатну.

Імаго розміром 2 мм, чорного кольору, тільки ноги й вусики дещо

світліші; крила безбарвні, жилки світло-жовті; голова і груди з тон-

кою дрібнокомірчастою структурою, в густих довгих волосках; черев-

це чорне, блискуче. Самка з видовжено-яйцеподібним черевцем, яке

за довжиною приблизно таке саме, як груди. Самець відрізняється

меншими розмірами й маленьким, круглим черевцем на короткій

стеблинці, а також довгими кільчасто опушеними вусиками.

Зимує насіннєїд у стадії личинки всередині насіння шавлії мус-

катної. Літ дорослих особин відбувається в період цвітіння та дося-

гання стиглості шавлії. Самки відкладають по одному яйцю на ви-

197

Шкідники ефіроолійних культур

зріваюче насіння. Відроджені ли-

чинки проникають усередину на-

сіння, живляться сім’ядолями

плода, внаслідок чого втрачається

схожість. У липні систоле опуше-

на перелітає на поля шавлії пер-

шого року вегетації, де до верес-

ня — жовтня розвивається на

розквітлому суцвітті. Однак біль-

ша частина личинок насіннєїда

залишається в урожаї насіння з

плантації другого року життя, де

вони зимують і заляльковуються у

травні — червні наступного року.

Заходи захисту. Просто-

рова ізоляція полів шавлії мус-

катної різних років вегетації. Ре-

тельне, без втрат, збирання вро-

жаю насіння. Зяблева оранка по-

лів з-під шавлії із загортанням у

ґрунт усіх рослинних решток.

Ряд двокрилі, або мухи — Diptera

Родина галиці — Cecidomyiidae

Галиця шавлієва — Dasyneura salviae Kieff. (рис. 12.12) —

поширена на півдні України, пошкоджує шавлію мускатну.

Імаго розміром 2 – 3 мм, має 14-членикові вусики і довгі ноги;

самка відрізняється від самця великим розміром тіла, добре розви-

неним черевцем і наявністю яйцекладу.

Свіжовідкладене яйце розміром

0,34 × 0,10 мм має світло-коричневий

колір, видовжено-яйцеподібну форму;

на другу добу після відкладання хорі-

он яйця стає матовим, крізь нього до-

бре видно ембріон.

Личинка червонувато-оранжева,

довгаста, звужена, дорсовентрально

ущільнена, сегментована. Утворює

білий павутинний кокон, в якому за-

ляльковується.

Лялечка — 3 мм, вільна, із зачат-

ками голови, ніг, крил, вусиків і оран-

жево-червонуватим черевцем.

Рис. 12.11. Систоле опушена:

1 — імаго; 2 — пошкоджене насіння

шавлії мускатної

Рис. 12.12. Галиця шавлієва

Шкідники ефіроолійних культур

Зимує в стадії личинки у поверхневому шарі ґрунту. Літ імаго

відбувається у травні, за температури 18 – 19 °С, у початковий пері-

од бутонізації шавлії. Статевий індекс самок — 0,6, самців — 0,4.

Відкладання яєць відбувається в бутони, групами або по одному, на

захищені від прямих сонячних променів приквітки, під покривне

безчерешкове листя. Плодючість самок — 17 – 205 яєць. Ембріо-

нальний розвиток за температури 20 – 22 °С завершується впро-

довж 2 – 3 діб. Відроджені личинки проникають усередину бутона

до квіткових гілочок і квіток. Більшість (до 37 особин) концентру-

ється всередині чашечки квіток. Живлячись, личинки пошкоджу-

ють зав’язь, яка в подальшому темніє і засихає. Стінки чашечок кві-

ток розростаються і деформуються. Пошкоджені квіткові гілочки

вкорочуються і нерідко засихають. У разі значного заселення суц-

віття припиняє ріст, деформується і не розпускається. Маса пошко-

джених суцвіть зменшується на 15 – 70 %, а число здорових чаше-

чок квіток, в яких міститься найбільша кількість ефірної олії, — на

30 – 90 %. Масова частка ефірної олії знижується в 1,5 – 8 разів. У

травні — червні більшість личинок заляльковуються в суцвіттях.

Упродовж року галиця шавлієва розвивається в чотирьох — п’яти

поколіннях. У серпні — вересні личинки останнього покоління пе-

реходять у ґрунт, де залишаються до весни наступного року.

Личинок галиці винищують хижі клопи родини Anthocoridae.

Заходи захисту. Вирощування шавлії на одному й тому са-

мому полі тільки впродовж двох років. Просторова ізоляція планта-

цій шавлії різних років вегетації і сортів з різними строками цвітін-

ня. Глибока оранка полів з-під шавлії. У разі високої заселеності

плантацій шкідником — обробки в початковому періоді бутонізації

інсектицидами.

Заходи захисту ефіроолійних культур

від шкідників

1. Виконання комплексу агротехнічних заходів з догляду за

плантаціями ефіроолійних культур.

2. Знищення бур’яну на плантаціях, краях полів та міжклітин-

них дорогах.

3. Вирощування стійких проти шкідників і хвороб сортів

ефіроолійних культур.

4. Вирощування культур на одному й тому самому полі упродовж

відповідної кількості років, передбаченої агрономічною наукою.

5. Дотримання просторової ізоляції плантацій з культурою різ-

них років вегетації.

6. Культивація міжрядь у періоди масового переходу шкідників у

ґрунт.

199

Шкідники ефіроолійних культур

7. Захист ефіроолійних культур від хвороб, які знижують стій-

кість рослин проти шкідників.

8. При чисельності шкідників, що перевищує ЕПШ, — застосу-

вання біопрепаратів або інсектицидів.

9. Своєчасне і без втрат збирання врожаю. Після збирання вро-

жаю — лущення стерні й глибока зяблева оранка із загортанням у

ґрунт рослинних решток.

 Запитання для самоконтролю

1. Схарактеризуйте біологію сисних шкідників (лапіронії жукоподібної, агал-

матума дволопатевого, цикадок, попелиць), їх розвиток, шкодочинність і заходи

захисту від них ефіроолійних культур.

2. Опишіть твердокрилих шкідників (га-

леруки садової, листоїда, довгоносиків), їх розвиток, шкодочинність і заходи

захисту від них ефіроолійних культур.

3. Схарактеризуйте пильщиків (жовтого

трояндового, трояндового східного, трояндового бутонного), їх розвиток, шкодо-

чинність і заходи захисту від них ефіроолійних культур.

4. Перелічіть заходи

захисту ефіроолійних культур від шкідників.