Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

Шкідники ефіроолійних культур

Окрилення цикадок відбувається в другій половині червня. Після

вильоту вони трапляються не тільки на лаванді, а й на посівах ін-

ших сільськогосподарських культур, у лісосмугах, по краях полів,

на пустирях з різноманітною трав’яною рослинністю. Живляться на

листі, що спричинює утворення цяток, жовтуватих плям. Повної

статевої зрілості досягають у серпні — вересні. Самки відкладають

яйця, що залишаються на зимівлю. Розвивається одна генерація за

рік.

Заходи захисту. Проведення комплексу агротехнічних за-

ходів з догляду за плантаціями. Знищення бур’янів на плантаціях,

краях полів та міжклітинних дорогах. При ЕПШ, що перевищує

20 – 25 личинок на одну рослину, обробки плантацій у середині

травня інсектицидами.

Родина ісиди — Issidae

Агалматіум дволопатевий — Agalmatium bilobum Fieb.

(рис. 12.2) — поширений на півдні України. В Криму пошкоджує

лаванду та інші культури.

Імаго розміром 4,7 – 5,7 мм. Покрив тіла самців блідий, однотон-

ний, іноді на передніх крилах нечіткі буруваті затемнення, самки

значно більших розмірів, з інтенсивнішим забарвленням.

Яйце розміром 0,9 мм, блідо-

жовте, опукле, дрібнокомірчастої

структури, має втиснення з дор-

сального боку.

Личинка короткоовальної фор-

ми, сизувата, з нечітким бурува-

тим малюнком.

Зимують яйця, відкладені

групами (по 2 – 22) на багаторічні

стебла лаванди та інші рослини.

Відкладання яєць відбувається

двома рядами на тіньовий бік па-

гонів переважно зі східної сторо-

ни (90 %). Вони вкриваються пи-

лом і стають подібними до при-

липлих грудочок ґрунту. Залежно

від погодних умов личинки починають відроджуватися в березні й

закінчують наприкінці червня. Личинки мають 5 віків. У молодшо-

му віці вони живуть у травостої бур’янів, малорухливі, в старшо-

му — живляться на лаванді, пошкоджують листя, спричинюючи

утворення цяток і плям. Окрилення дорослих цикадок відбувається

у червні — липні та першій половині серпня, в масі вони

з’являються наприкінці червня — на початку липня. Живляться на

листі. Повної статевої зрілості досягають у другій половині липня —

Рис. 12.2. Агалматіум дволопатевий

181

Шкідники ефіроолійних культур

в серпні. Відкладають яйця, що залишаються на зимівлю. Розвива-

ється одна генерація за рік.

Чисельність популяції шкідника знижують яйцеїди родини

Scelionidae.

Заходи захисту. Знищення бур’янів на плантаціях, краях

полів та міжклітинних дорогах. При пошкодженні цикадками 25 –

30 % листової поверхні — обробка плантацій інсектицидами напри-

кінці липня — на початку серпня.

Родина цикадки — Cicadellidae

Селеноцефалус блідий — Selenocephalus pallidus Kbm. —

поширений у Криму. Пошкоджує лаванду.

Імаго розміром 7 – 8,5 мм, бурого кольору, з мармуровим малюн-

ком із темно-бурих краплинок. Жилки надкрил позначені пункти-

ром. Самки більші, ніж самці.

Яйце 1,5 мм, довгасте, дещо вигнуте.

Зимують яйця, відкладені самкою під кору багаторічних пагонів.

Личинки відроджуються в другій половині червня — на початку ли-

пня, в період бутонізації лаванди. У масі з’являються в першій поло-

вині липня, в період цвітіння лаванди, розвиваються в п’яти віках.

Трапляються на лаванді до середини серпня. Зумовлюють плямисту

пошкодженість листя. Імаго виходять у першій декаді липня, в ма-

сі — в середині серпня; завершують свій розвиток у вересні — жовтні.

Як імаго, так і личинки пошкоджують листя. Для досягнення

статевої зрілості потрібне додаткове живлення. Масове відкладання

яєць відбувається у серпні — першій половині вересня.

Відкладені яйця залишаються до весни. Розвивається одна гене-

рація за рік.

Заходи захисту такі самі, що й для агалматіума дволопа-

тевого.

Розанова цикадка — Edwardsiana rosae L. — серйозний

шкідник троянди ефіроолійної в Криму та на півдні України. Роз-

вивається в трьох поколіннях. Троянду і шипшину пошкоджує тіль-

ки одне весняне покоління. Відродження личинок із яєць, що пере-

зимували, буває найчастіше в другій половині квітня. Живляться з

нижнього боку листків. Пошкоджене листя втрачає фотосинтетичну

продуктивність, підсихає і обпадає.

Чисельність розанової цикадки знижують яйцеїди з роду

Anagrus.

Особливості морфології та розвитку розанової цикадки викладе-

но у розд. 20.

Заходи захисту. Дотримання просторової ізоляції (не менш

як 500 м) між плантаціями троянди ефіроолійної та плодовими наса-

дженнями. Вирощування стійких сортів. При масовому розмноженні

шкідника — обприскування інсектицидами в середині травня.

Шкідники ефіроолійних культур

Строката цикадка — Eupteryx atro-

punctata Goeze. (рис. 12.2) — поширена по-

всюдно, пошкоджує переважно м’яту, а та-

кож шавлію мускатну, котовник закавказь-

кий та інші рослини.

Імаго розміром 3,15 – 3,75 мм, основне за-

барвлення жовте або темно-зелене, на всіх

частинах тіла розміщені коричнево-чорні або

чорні плями, черевце чорне, ноги жовті. Яй-

це біле, прозоре. Личинка не має кольору,

плеската, жовтувато-зеленого забарвлення.

Зимує в стадії яйця в рослинних рештках

на перехідних плантаціях м’яти. Відроджен-

ня личинок відбувається в другій половині

квітня — на початку травня. До середини

травня, розвиваючись у п’яти віках, вони

окрилюються і перелітають на плантації ін-

ших культур, переважно з родини губоцві-

тих. У липні — серпні знову повертаються на плантації м’яти, за-

вдаючи істотної шкоди в період стеблування та бутонізації рослин.

Личинки та імаго, живлячись на нижньому боці листя клітинним

соком, спричинюють плямисту пошкодженість м’яти. У разі значно-

го пошкодження листя передчасно старіє і обпадає.

Шкідник упродовж року розвивається в 4 – 5 поколіннях.

Серед ентомофагів виділяється ектопаразит з родини Dryinidae,

здатний знизити чисельність популяції цикадки до 80 %.

Заходи захисту. Просторова ізоля-

ція між плантаціями м’яти різних років

вегетації. Вирощування стійких сортів. При

масовому розмноженні шкідника в період

стеблування м’яти — обприскування інсек-

тицидами.

М’яка цикадка — Dikraneura molli-

cula Boh. (рис. 12.4) — поширена повсюд-

но, пошкоджує котовник закавказький, ша-

влію мускатну, м’яту та інші рослини.

Імаго розміром 3,2 – 3,6 мм, золотисто-

жовте, верхівка крил прозора.

Яйце — 0,67 – 0,75 мм, видовжено-

яйцеподібної форми, матово-прозоре.

Личинка безкрила, плеската, жовтува-

того кольору.

Зимує в стадії яйця, відкладеного під

кору пагонів, на плантаціях котовника за-

кавказького та інших культур. Відроджен-

Рис. 12.3. Строката

цикадка

Рис. 12.4. М’яка цикадка

183

Шкідники ефіроолійних культур

ня личинок відбувається в другій половині квітня — на початку

травня за температури повітря 7 – 15 °С. Їх розвиток завершується

впродовж 15 – 20 діб. Самки літніх поколінь відкладають яйця на

нижній бік листя, розміщуючи їх в основному біля головних жилок

у попередньо проколоту паренхіму листка. Личинки розвиваються в

п’яти віках. Живуть усередині кущів, живляться на нижньому боці

листя, зумовлюючи його плямистість. Листя втрачає свою фотосин-

тетичну продуктивність, урожайність рослин знижується. За рік

розвивається 5 – 6 поколінь.

Заходи захисту ті самі, що й для строкатої цикадки.

Родина попелиці — Aphididae

Велика трояндова попелиця — Macrosiphum rosae L. Імаго

розміром 3 – 4 мм, коричневого або темно-зеленого кольору; вусики,

трубочки, кінці стегон, гомілки та лапки чорні, хвостик світло-

зелений або світло-коричневий, вусики довші за тіло.

Листкова трояндова попелиця — Chaetosiphon tetrarho-

dus L. Імаго розміром 2 – 3 мм, світло-зеленого кольору; вусики,

хвостик і трубочки зелені.

Обидва види трапляються повсюдно. Пошкоджують троянду ефі-

роолійну, живуть у змішаних колоніях.

Зимують яйця, відкладені на однорічні пагони біля основи бру-

ньок. Відродження личинок відбувається у квітні. В травні — черв-

ні щільність попелиці великої трояндової внаслідок міграції в інші

біотопи різко зменшується. З червня по листопад на плантаціях

троянди переважає листкова трояндова попелиця. Однодомний вид.

Нижній температурний поріг розвитку становить 7,5 ± 0,7 °С. Інтен-

сивно розмножується за температури 15 – 20 °С та відносної волого-

сті повітря 60 – 70 %. Репродуктивна здатність самиць-заснов-

ниць — 170 – 230 яєць.

Шкоди завдають личинки, німфи та імаго. Живлячись клітин-

ним соком, вони порушують фізіологічні процеси росту і розвитку

однорічних пагонів. Пошкоджене листя скручується, бутони не роз-

пускаються і обпадають, урожай квіток троянди часто знижується до

15 %.

Обидва види попелиць на півдні України здатні розвиватися в

15 поколіннях.

Попелицями живляться: золотоочка — Chrysopa perla L., кокци-

неліди — Coccinella septempunctata L., хижі клопи — Anthocoris

nemorum L., Orius horvathi Rem., O. minutus L. Попелиць заража-

ють їздці з родини афедіїд, іхневмонід, афелінід. Хижаки й парази-

ти знижують чисельність попелиць до 20 – 30 %.

Заходи захисту. Забезпечення умов, що зумовлюють опти-

мальний розвиток рослин. Просторова ізоляція плантацій троянди

Шкідники ефіроолійних культур

дамаської від плодових садів і натуральної деревно-чагарникової

рослинності. Вирощування стійких сортів. За наявності 7 – 11 коло-

ній попелиць на рослині та чисельності 50 – 80 особин у них — об-

прискування інсектицидами.

Ряд трипси, пухироногі, або бахромчастокрилі — Thysanoptera

Родина трипіди — Thripidae

Трипс шавлієвий — Taeniothrips fedorovi Priesn. — поши-

рений на півдні України. Пошкоджує шавлію мускатну.

Самка розміром 1,0 – 1,1 мм, сіро-чорного кольору, самець мен-

ший від самки, жовтий з оранжевими грудьми.

Яйце 0,25 – 0,1 мм, бобоподібної форми, зеленувато-жовтого ко-

льору, хоріон гладенький.

Личинка другої стадії завдовжки 0,9 – 1,0 мм, світло-жовтого ко-

льору, покрив тіла м’який, зморшкуватий.

Зимує в стадіях личинки та імаго в розетці листків шавлії на по-

лях, що переходять на другий рік вегетації. Інтенсивний розвиток

розпочинається у квітні за температури повітря 6 – 14 °С. Життєвий

цикл комахи включає стадії яйця, дві личинкові, дві німфальні та

імаго. Самки відкладають яйця в тканину визріваючих чашечок

квіток та приквітків. У місцях відкладання яєць видніється горбок.

Строки розвитку личинок першої стадії — 2 – 3 доби, другої — 4 – 5

діб. При цьому впродовж 3 – 5 діб вони знаходяться в ґрунті, де пе-

ретворюються на пронімфу й німфу. Взагалі розвиток шавлієвого

трипса завершується впродовж 16 – 20 діб. Тривалість життя — до

30 діб.

Статевий індекс: самок — 0,2, самців — 0,8, партеногенез у цього

виду комах відсутній. При заселенні трипси віддають перевагу ре-

продуктивним органам рослин, пошкоджують чашечки квіток,

спричинюючи їх усихання, знищують ефіроолійні залози, що при-

зводить до зниження виходу ефірної олії. Заселяють також листя, в

основному те, що завершило ріст, і зі слабким опушенням, зумов-

люють його передчасне старіння, листя втрачає асиміляційну

продуктивність, стає бурувато-сірим.

Шавлієвий трипс упродовж року розвивається в 5 – 6 поколіннях;

у двох поколіннях — на шавлії другого року вегетації, в трьох —

чотирьох — на шавлії першого року життя.

Заходи захисту. Дотримання дворічного строку вирощу-

вання шавлії мускатної. Виконання комплексу агротехнічних захо-

дів з догляду за плантаціями. Просторова ізоляція посівів різних

років вегетації. Слідом за збиранням урожаю суцвіть — лущення

стерні з наступною оранкою із загортанням у ґрунт усіх рослинних

решток.

185

Шкідники ефіроолійних культур

Ряд твердокрилі, або жуки — Coleoptera

Родина златки — Buprestidae

Вузькотіла розанна златка — Agrilus chrysoderes Ab. —

трапляється повсюдно. Пошкоджує троянду ефіроолійну та шип-

шину.

Жук розміром 4,5 – 6 мм, довгастої форми, забарвлення мінливе:

від металічно-зеленого до золотисто-мідного і навіть бронзово-

чорного.

Яйце еліпсоподібне, каламутно-білого кольору з кремовим від-

тінком.

Личинка завдовжки 15 мм, вузька, плеската, безнога, після від-

родження біла, напівпрозора, в старшому віці з кремовим відтінком.

Лялечка коричневого кольору, вільного типу.

Зимують личинки, що завершили свій розвиток, усередині паго-

нів. Наприкінці квітня, у травні та червні личинки розширюють

ходи, виїдають камери, в яких заляльковуються. Стадія лялечки

триває два тижні. На початку червня, в період цвітіння троянди,

виходять жуки. Літ їх триває до початку серпня. Жуки пошкоджу-

ють листя, об’їдаючи їх з країв. Після 6 – 10-денного додаткового

живлення самки розпочинають відкладання яєць, розміщуючи їх на

пагонах по одному — два на висоті 5 – 15 см над рівнем ґрунту. Від-

клавши яйце, самка змазує його рідиною, що виділяється придатко-

вими статевими залозами. Рідина твердіє, набуває форми щитка,

який захищає яйце від висихання. Плодючість — 30 – 60 яєць.

Відроджені через 18 – 26 діб личинки під щитком проникають у

кору пагонів, живлячись, прокладають кільце-, спіралеподібні та

видовжені ходи. Кора в місцях пошкоджень темніє, піднімається, і

утворюється наріст — пухлина. Пагони легко обламуються. На по-

шкоджених пагонах формується дрібне листя, пуп’янки жовтіють і

обпадають, урожай квіток троянди знижується на 20 – 40 %. Однак

в умовах ретельного догляду за плантаціями сильніші за своїм роз-

витком рослини троянди виявляють стійкість до пошкоджень; ходи

заростають, пагони нормально плодоносять. Личинки, що заверши-

ли живлення, залишаються усередині пагонів до весни.

Генерація однорічна. Ентомофаги родини Braconidae, Eury-

tomidae та Tetrastichidae знижують чисельність личинок златки від

30 до 50 %.

Заходи захисту. Своєчасне і старанне виконання робіт з до-

гляду за плантаціями, чим забезпечується гарний розвиток рослин

та їх стійкість до пошкоджень. Вирощування стійких сортів. Обрізу-

вання і знищення всіх усохлих і зів’ялих пагонів навесні, до початку

льоту жуків. Обробка плантацій троянди в початковий період буто-

нізації інсектицидами.

Шкідники ефіроолійних культур

Родина листоїди — Chrysomelidae

Галерука садова — Galeruca pomonae Scop. (рис. 12.5) —

трапляється повсюдно, пошкоджує шавлію мускатну, котовник за-

кавказький та інші рослини.

Жук розміром 6 – 12 мм, чорного ко-

льору, передньоспинка і надкрила жов-

то-бурі; диск або втиснення на перед-

ньоспинці часто темно-коричневі або

смоляно-чорні; тім’я здебільшого руду-

вате; 5-й стерніт черевця часто з двома

темно-бурими плямами; тіло широко-

яйцеподібне, опукле, зі слабким блис-

ком.

Яйце розміром 1,55 – 1,32 мм, жовте,

еліпсоподібне, чарунки шестигранні.

Личинка — 12 – 14 мм; голова, вер-

хній бік тіла і ноги чорно-бурі, нижній

бік зеленувато-сірий; щетинки на тілі

короткі, жовтувато-бурі.

Лялечка 6 – 8 мм, блідо-жовта, ова-

льна, щетинки темно-бурі або чорні.

Зимують запліднені яйця на стеблах котячої м’яти та інших

трав’янистих рослин. Відродження личинок відбувається в середині

квітня, до початку травня вихід їх завершується. Впродовж 35 – 40

діб личинки живляться, виїдаючи в листі невеликі отвори або

об’їдаючи їх з країв. У разі високої чисельності сильно пошкоджують

рослини, залишаючи незайманими головні жилки та черешки лист-

ків. Заляльковуються в поверхневому шарі у пухкому павутинному

коконі. Тривалість стадії лялечки — 8 – 12 діб. Вихід жуків відбува-

ється в другій половині червня. Вони відразу переходять на додат-

кове живлення на рослинах різних багаторічних родин. Через 10 –

15 діб інтенсивність їх живлення знижується, жуки ховаються під

грудочками ґрунту, рослинними рештками і впадають у стан літньої

діапаузи. Наприкінці серпня — на початку вересня знову стають

активними, інтенсивно живляться, паруються і відкладають яйця.

Масове відкладання яєць відбувається у вересні — на початку жовт-

ня. Розвивається одна генерація за рік.

Відкладені яйця заражають евлофіди — Tetrastichus galeruci-

vorus Hed., T. galerucae Fonsc., Tetracampe galerucae Fons., личинок,

лялечок і жуків — муха-тахіна — Picconia incurva Ztt.

Заходи захисту. Утримання поля в чистому від бур’янів

стані. Знищення бур’янів на краях полів та вздовж лісосмуг. Засто-

сування інсектицидів в осередках масового розмноження шкідника.

Рис. 12.5. Галерука садова

187

Шкідники ефіроолійних культур

Листоїд м’ятний — Chrysolina herbacea Duft. (рис. 12.6) —

трапляється скрізь, пошкоджує м’яту.

Жук розміром 8 – 11 мм. Тіло гладеньке, овальне, яскраво забарв-

лене, переважно в мідно-синьо-зелений колір.

Яйце розміром 2,2 × 0,7 мм, блідо-жовте, округло-довгастої фор-

ми, дрібнокомірчастої структури.

Личинка завдовжки 12 – 14 мм, голова, верхній бік тіла і ноги

темно-коричневі, нижній бік тіла жовтий.

Лялечка світло-жовтого кольору, завдовжки 6 – 7 мм, завширш-

ки 4,3 – 5 мм.

Зимують личинки й жуки, що завер-

шили живлення, у поверхневому шарі

ґрунту. Вихід жуків розтягнутий, почина-

ється в першій половині травня за темпе-

ратури повітря 14 – 20 °С і завершується в

липні. Відразу після виходу жуки малорух-

ливі, знаходяться в пазухах листків; піз-

ніше стають активними, починають інтен-

сивно живитися, переважно в ранкові й

вечірні години. Додаткове живлення са-

мок завершується через 1 – 1,5 міс після їх

виходу. Відкладання яєць відбувається на

суцвіття м’яти і верхівкове молоде листя,

переважно на нижній бік; починається в

середині червня, посилюється в другій половині липня — на почат-

ку серпня і завершується наприкінці вересня. Яйцекладки склада-

ються переважно із 6 – 16 яєць, мінімально — 2, максимально —

41 – 48 яєць. Плодючість — до 250 яєць. Період ембріонального роз-

витку триває 6 – 11 діб. З однієї яйцекладки личинки відроджують-

ся впродовж 2 – 3 діб; розвиваються в чотирьох віках. При високій

щільності здатні повністю об’їдати листя на рослинах. Це призво-

дить до зниження врожайності й масової частки ефірної олії.

Рано відроджені личинки й ті, що завершили свій розвиток, у

липні — серпні переходять у ґрунт на глибину 2 – 3 см на залялько-

вування, де через 10 – 14 діб перетворюються на лялечок. Жуки

з’являються в серпні і до жовтня — листопада дають нове покоління

шкідника. Ідуть на зимівлю в стадії імаго. На зимівлю залишаються

також і пізно відроджені личинки, що досягли останнього віку і на-

копичили достатній запас жиро-білкових відкладень. Розвивається

дві генерації за рік.

До 40 % яєць, відкладених м’ятним листоїдом, знищують личин-

ки і жуки родини Coccinellidae, а також хижі клопи-крихітки роди-

ни Anthocoridae. На тілі листоїда знайдено хижий кліщ і його нім-

фи родини Trombidiidae, що належать до ектопаразитів.

Рис. 12.6. Листоїд м’ятний

Шкідники ефіроолійних культур

Заходи захисту. Знищення дикорослих видів м’яти. Прос-

торова ізоляція плантацій різних років вегетації. Застосування ін-

сектицидів в осередках розмноження шкідника.

Щитоноска зелена — Cassida viridis L. (рис. 12.7) — трапля-

ється повсюдно, пошкоджує м’яту та інші культури.

Жук розміром 7 – 10 мм, тіло широкоовальне, верхній бік матово-

зелений, нижній, крім широкої облямівки по краях черевця, — чор-

ний; ноги, основа вусиків і краї черевця жовті, іноді весь нижній бік

черевця жовтий. Яйце розміром 0,5 мм, овальне, світло-зелене.

Личинка — 9 мм, трав’янисто-зеленого

кольору, голова зелена з коричневим кін-

чиком, тіло довгасто-еліпсоподібне, най-

ширше в ділянці задньоспинки.

Лялечка — 8 – 10 мм, зеленого кольору,

по боках тіла 30 – 35 шипоподібних вирос-

тів.

Зимує жук серед сухої трави у лісосму-

гах, під деревами та кущами. Жуки пробу-

джуються наприкінці квітня — на початку

травня, мігрують на кормові рослини і

розпочинають живлення. Об’їдають листки

з країв або виїдають у них отвори. Іноді

пошкоджують молоді стебла й черешки

листків. Після додаткового живлення спа-

рюються і починають відкладання яєць.

Плодючість — 150 – 200 шт. Яйця відкладають групами по 6 –

18 шт., кулястими купками на листки й стебла рослин, прикриваю-

чи їх зверху плівкою. Тривалість яйцевідкладання — близько

20 діб. Ембріональний розвиток триває 4 – 7 діб. Перші личинки

з’являються наприкінці травня, масово — у червні — липні, чотири

рази линяють і розвиваються в п’яти віках. На рослинах живляться

впродовж 20 – 30 діб, заселяють нижній бік листя, вигризають па-

ренхіму, не торкаючись верхнього епідермісу, який згодом підсихає

і розривається.

Личинка перед заляльковуванням прикріплюється кінчиком че-

ревця до рослини, переважно до нижнього боку листка, і перетворю-

ється на лялечку, яка залишається висіти вниз головою. Тривалість

стадії лялечки — 6 – 9 діб. Жуки нового покоління з’являються на-

прикінці червня — у першій половині серпня, живляться впродовж

10 – 15 діб, після чого розселяються на зимівлю. Розвивається одна

генерація за рік.

Чисельність щитоноски знижують її природні вороги: хижі кло-

пи — Zicrona coerulla L., Piсromerus bidens L., яйця заражають ха-

льциди — Tetracampe galerucae Fons., Teleopterus erxias Wen., Ente-

don ovulorum Rizd., Closterrocerus ovulorum Rtzb., личинок і ляле-

Рис. 12.7. Щитоноска

зелена

189

Шкідники ефіроолійних культур

чок — евлофіди і хальциди — Tetrastichus cassidarum Rtzb., T. bruz-

zonei Masi., T. rhosaceus Wek., Pediobius cassidae Erdös., Bra-

chymenia vitripennis Forst., муха-тахіна — Dionaea forcipata Meig.

та ін.

Заходи захисту такі самі, що й для м’ятного листоїда.

М’ятний стрибун — Longitarsus lycopi Foudr. — трапляєть-

ся повсюдно, пошкоджує м’яту та інші рослини.

Жук розміром 1,3 – 1,8 мм, солом’яно-жовтого кольору, овальної

форми, з добре розвиненими стегнами задніх ніг.

Яйце довгасте, дещо вигнуте.

Личинка — 5 мм, біла, тонка, з темно забарвленою головою і но-

гами, з плямами на передньоспинці, склерити тіла слабко виражені.

Зимує в стадії жука на перехідних плантаціях м’яти. Жуки про-

буджуються рано, наприкінці березня — у квітні, заселяють м’яту в

період її весняного відростання. Вигризають у листі отвори розміром

2 – 3 мм або невеликі заглиблення. При масовому заселенні на лис-

ті налічується до 30 отворів.

У травні самки досягають повної статевої зрілості, відкладають

яйця в ґрунт на невелику глибину. Розвиток личинок завершується

впродовж 30 – 40 діб, у молодшому віці вони пошкоджують молоде

всисне коріння, у старшому — більше, обгризаючи його з країв. Жу-

ки нового покоління з’являються у серпні, період їх виходу розтягу-

ється до жовтня. Розвивається одне покоління за рік.

Масове накопичення м’ятного стрибуна відбувається при багато-

річній культурі м’яти, особливо на плантаціях другого й третього

років вегетації.

Заходи захисту. Знищення дикорослих видів м’яти. Про-

сторова ізоляція плантацій різних років вегетації. Застосування ін-

сектицидів в осередках розмноження шкідника.

Родина довгоносики — Curculionidae

Довгоносик шавлієвий — Ceuthorrhynchus topiarius Germ.

(рис. 12.8) — трапляється в Криму. Пошкоджує шавлію мускатну.

Жук розміром 3,9 – 5,4 мм, чорнувато-коричневий, без блиску, з

великою довгастою світлою плямою за щитком, головотрубка тонка,

підігнута під груди.

Яйце — 0,5 – 0,75 мм, овальне, світло-коричневе.

Личинка — 4,8 – 5,7 мм, біла, С-подібно вигнута.

Лялечка — 3,5 мм, біла, видовжено-яйцеподібної форми, з чітко

вираженою головотрубкою, двома парами крил і трьома парами ніг,

притиснутих до тіла.

Зимує в стадії яйця, відкладеного на рослину, і жука в поверхне-

вому шарі ґрунту на плантаціях шавлії, що переходять на другий

рік вегетації. Відродження личинок відбувається наприкінці люто-