Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

Шкідники льону

Метелик у розмаху крил 13 – 16 мм, передні крила бурувато-

жовті, з коричневою облямівкою по краях і вузькою смугою такого

самого кольору поперек крила, задні крила ясно-сірі. Яйце розміром

0,6 мм, на початку розвитку молочно-біле, згодом жовте. Гусениця

до 8 мм завдовжки, зеленувато-жовта, вкрита світлими рідкими во-

лосками; голова і потиличний щит у гусениці молодшого віку чорні,

у решти віків — бурі. Лялечка завдовжки 14 – 15 мм, темно-жовта, з

опуклим черевцем.

Гусениці, що завершили розвиток, зимують у коконах у ґрунті та

в обпалих коробочках льону. Заляльковуються наприкінці квітня —

у травні. В другій половині травня виходять імаго. Літають після

заходу сонця і відкладають яйця по одному чи по 2 – 4 на верхівкові

листки з верхнього боку та на чашолистки з внутрішнього боку,

плодючість — від 50 до 180 яєць. Через 5 – 7 діб відроджуються гу-

сениці, що спочатку виїдають зав’язі в квітках і бутонах, спричиню-

ючи їхню загибель, а пізніше вгризаються в коробочки льону і жив-

ляться насінням. На розвиток потрібно 20 – 27 діб. Заляльковують-

ся гусениці в середині насінних коробочок у щільних павутинних

коконах, попередньо вигризаючи зсередини круглі льотні отвори,

прикриті зовнішньою шкірочкою. На розвиток лялечки потрібно

16 – 19 діб. У липні вилітають імаго другого покоління, подальший

розвиток якого триває аналогічно першому поколінню. За рік роз-

вивається дві генерації. Льняна листовійка особливо значної шкоди

завдає у зоні вирощування льону-кучерика.

Заходи захисту. Оптимально ранні строки сівби, швидке

збирання й обмолот льону. Лущення стерні й глибока зяблева оран-

ка. У період бутонізації та утворення коробочки — обприскування

інсектицидами.

 Запитання для самоконтролю

1. Схарактеризуйте головні шкідники льону, їх біологію та шкодочинність.

2. Назвіть заходи захисту льону від шкідників.

171

Шкідники конопель

10. ШКІДНИКИ КОНОПЕЛЬ

Ряд твердокрилі — Coleoptera

Родина листоїди — Chrysomelidae

Конопляна блішка — Psylliodes attenuata Koch. (рис. 10.1) —

трапляється повсюдно, особливо шкідлива в зоні промислового ви-

рощування конопель: у Чернігівській, Житомирській, Рівненській,

Львівській, Вінницькій областях України. Пошкоджує коноплі,

хміль.

Жук розміром 1,8 – 2,6 мм, зеленувато-бронзовий, вусики 10-чле-

никові, гомілки, лапки й верхівки надкрил руді, лобові лінії вираз-

ні. Яйце овальне, розміром 0,4 мм, ясно-жовте, з дрібнокомірчастою

поверхнею. Личинка — 3 – 3,5 мм, жовтувато-біла, тонка, довгаста,

голова чітко відокремлена, поверхня тіла вкрита склеритами, що

мають щетинки; голова, перший грудний і останній черевний сег-

менти коричнево-жовті.

Зимують статевонезрілі імаго на коноплянищах чи в місцях з де-

ревною й чагарниковою рослинністю в ґрунті, на глибині 10 – 15 см.

Витримують зниження температури до – 25°

С. З місць зимівлі ви-

ходять у квітні. Додатково живляться листям кропиви, хмелю, потім

масово мігрують на сходи конопель. Після додаткового живлення,

що триває 12 – 15 діб, імаго спарюються і розпочинають відкладан-

Рис. 10.1. Конопляна блішка:

1 — жук; 2 — личинка; 3 — лялечка;

4 — пошкоджена рослина

Шкідники конопель

ня яєць у ґрунт на глибину 8 – 10 см. Плодючість — до 300 яєць.

Відроджені через 6 – 20 діб личинки живляться на коренях упро-

довж 21 – 40 діб. Заляльковуються в ґрунті на глибині від 1 до

8 – 10 см. Лялечка розвивається від 6 – 7 до 15 діб. Імаго до відходу

на зимівлю (вересень) живляться на верхівкових листках і виїдають

недорозвинене насіння. Після збирання конопель продовжують жи-

витися шкірочкою стебел, що підсихає, і стерні.

Шкоди завдають імаго й личинки. Імаго вигризають у

сім’ядольних, а пізніше у справжніх листках дрібні наскрізні отво-

ри, надгризають стебла сходів біля поверхні ґрунту. Личинки

обгризають корені.

Заходи захисту. Збирання й спалювання післязбиральних

залишків. Знищення сходів падалиці конопель та бур’янів. При чи-

сельності 15 імаго на 10 рослин — обробка сходів коноплі інсекти-

цидами.

Родина горбатки — Mordellidae

Горбатка конопляна — Mordellistena micans Germ. — трап-

ляється повсюдно, особливо численна в степових районах. Пошко-

джує коноплі.

Жук розміром 3 – 4 мм, чорного кольору, вкритий зверху чорни-

ми волосками, надкрила не прикривають витягнутий у довгий шип

пігідій, передньогруди по бічних краях з гострим кілеподібним кан-

том. Яйце 0,8 – 1 мм, світло-жовте. Личинка — 4 – 5 мм, циліндрич-

на, довгаста, жовтувато-біла, із придатками на кінці тіла у вигляді

склеротизованих непарних відростків; верхівковий сегмент черевця

конусоподібний, з п’ятикутним анальним отвором.

Зимують личинки всередині стебел конопель, де навесні заляль-

ковуються. Виліт імаго відбувається в першій половині травня. До-

датково живляться пилком квіток. Яйця відкладають під шкірочку

стебел. Відроджені через 4 – 6 діб личинки живляться вмістом стеб-

ла, проточуючи в ньому вузькі звивисті ходи. За рік розвивається

одна генерація. Пошкодження спричинюють переломи стебел, що

погіршує якість волокна.

Заходи захисту. Збирання та спалювання пошкоджених

стебел коноплі. Глибока зяблева оранка полів після збирання врожаю.

Ряд лускокрилі, або метелики — Lepidoptera

Родина листовійки — Tortricidae

Конопляна плодожерка — Grapholitha delineana Walk.

(рис. 10.2) — трапляється в західних і південних областях України.

Пошкоджує коноплі.

Метелик у розмаху крил досягає 10 – 14 мм, передні крила світ-

ло-бурі, на їхньому передньому краї дев’ять косих білувато-жовтих

173

Шкідники конопель

смуг, на задньому краї чотири косі ясно-жовті смуги; дзеркальце

просте, без штрихів і крапок усередині; задні крила сірувато-

коричневі. Яйце овальне, розміром 0,6 мм, ясно-жовте, напівпрозо-

ре. Гусениця 9 – 12 мм, вохряно-жовта, в останньому віці яскраво-

червона; голова жовто-бура, передньогрудний щит ясно-жовтий.

Лялечка — 6 – 8 мм, ясно-коричнева, черевні сегменти мають два

ряди спрямованих назад шипиків.

Зимують гусениці четвертого й п’ятого віків у щільних павутин-

них коконах у ґрунті, на глибині 5 – 10 см. Вихід гусениць із місць

зимівлі починається у другій половині квітня з настанням серед-

ньодобової температури 7 °С і триває більше місяця. Гусениці, що

вийшли, заляльковуються в тріщинах ґрунту та у рослинних решт-

ках. Через 10 – 15 діб, у першій декаді травня, вилітають імаго, які

відразу перелітають зі старих коноплянищ на нові посіви конопель.

Імаго активні перед заходом сонця. Яйця відкладають по одному,

рідше по два – три на листки, черешки й стебла конопель. Середня

плодючість — 150 – 250, максимальна — до 500 яєць. Через 6 – 10

діб відроджуються гусениці. Спочатку вони живляться відкрито,

вигризаючи паренхіму біля жилок листків, ховаючись під павутину,

з другого віку переходять у стебло. Через 25 – 30 діб гусениці за-

ляльковуються у верхній частині стебел у місцях живлення.

На початку липня починається розвиток другого покоління, що

збігається з фазами цвітіння й утворення насіння коноплі. У Степу і

Лісостепу в серпні – вересні розвивається третє покоління. У стеб-

лах гусениці вигризають ходи, у місцях їх проникнення утворюють-

ся потовщення. Гусениці другого й третього поколінь пошкоджують

генеративні органи: виїдають вміст недозрілого насіння у суплід-

дях, прогризають ходи в квітконіжках і плодоніжках. Це призводить

до зниження врожаю насіння та якості волокна.

Економічний поріг шкодочинності конопляної плодожерки —

3 гусениці на 10 рослин (під час утворення суцвіть). Зниження тем-

ператури у весняний період до 10 – 12 °С сприяє затриманню вихо-

Рис. 10.2. Конопляна плодожерка:

1 — метелик; 2 — гусениця; 3 — лялечка; 4 — кокон;

5 — пошкоджене стебло; 6 — пошкоджена насінина

Шкідники конопель

ду з ґрунту та заляльковуванню гусениць, що спричинює зміни у

строках розвитку плодожерки. Відмічено значну загибель яєць пло-

дожерки внаслідок зниження відносної вологості повітря до 40 %.

Яйцями шкідника живляться личинки золотоочок і дзюрчалок та

інші хижаки. Як паразити гусениць відомі близько 50 видів з родин

Ichneumonidae i Braconidae.

Заходи захисту. Глибока зяблева оранка. Дотримання сіво-

зміни, просторова ізоляція нових посівів від старих коноплянищ

(відстань 2 – 2,5 км). Знищення післязбиральних решток. При висо-

кій чисельності шкідника — обробка інсектицидами в період масо-

вого відкладання яєць кожним поколінням конопляної плодожерки.

З посівів, де проводили другу обробку, продукцію використовують

тільки для технічних цілей.

 Запитання для самоконтролю

1. Схарактеризуйте біологію та шкодочинність головних шкідників коно-

пель.

2. Перелічіть заходи захисту конопель від шкідників.

175

Шкідники соняшнику

11. ШКІДНИКИ СОНЯШНИКУ

Ряд твердокрилі, або жуки — Coleoptera

Родина вусачі — Cerambycidae

Вусач соняшниковий, або агапантія соняшникова — Aga-

panthia dahli Richt. (рис. 11.1) — поширений у Криму, степовій і

лісостеповій зонах, у передгір’ях Карпат. Пошкоджує соняшник,

інші айстрові, бур’яни: осот, будяк, реп’ях, полин гіркий.

Жук завдовжки 19 – 21 мм, густо вкритий рудувато-жовтими во-

лосками, що на передньоспинці утворюють три поздовжні смужки, а

на надкрилах — плями. Яйце молочно-біле, матове, циліндричної

форми, дещо звужене. Личинка розміром 20 – 27 мм, жовто-біла,

безнога, вузька, ледь дугоподібно вигнута, з пучками волосків на

грудних сегментах.

Самки відкладають яйця у середину стебла з нижнього боку че-

решків листя, вигризаючи шкірочку на відстані 20 – 60 см від по-

верхні ґрунту. При цьому утворюється округла площадка діаметром

Рис. 11.1. Соняшниковий вусач:

1 — жук; 2 — личинка; 3 — лялечка;

4 — пошкоджена рослина

Шкідники соняшнику

5 – 8 мм, у середині якої знаходиться глибока щілина, в яку відкла-

дається одне яйце. Плодючість самки — до 50 яєць. Личинка спо-

чатку проробляє всередині стебла вузький хід донизу, в бік корене-

вої шийки. В міру росту личинки хід розширюється. Усередині під-

земної частини стебла, нижче рівня ґрунту, личинка зимує, поперед-

ньо закривши вгорі хід недогризками. Заляльковуються личинки

навесні у стеблах на рівні ґрунту. Імаго літають із травня до липня,

активні вдень, вигризають згори вниз вузькі поздовжні смужки в

шкірочці стебла та біля черешків. Пошкодження стебел соняшнику

личинками більш помітні в разі запізнілих термінів сівби. Іноді

пошкоджені рослини зламуються вітром. Рослини соняшнику, засе-

лені в ранньому віці, відстають у рості й нерідко гинуть до цвітіння.

Заходи захисту. Ранні строки сівби. Після збирання коши-

ків негайне зрізання стебел якнайближче до землі, вивезення ба-

дилля з поля і використання його впродовж зими як паливо чи на

технічні цілі. Систематичне знищення бур’янів.

Родина горбатки — Mordellidae

Горбатка соняшникова — Mordellistena parvula Gyll. (рис.

11.2) — поширена в Україні повсюдно, особливо в степовій зоні. По-

шкоджує соняшник.

Жук розміром 2,5 – 3,3 мм, чорний, густо вкритий волосками, го-

лова ширша за передній край передньоспинки; задні гомілки з

двома довгими насіч-

ками, черевце виступає

у вигляді шпички за

верхівку надкрил. Ли-

чинка лимонно-жовта,

тіло вкрите рідкими

короткими щетинками;

останній сегмент черев-

ця з двома великими

конусоподібними ши-

пами, верх анального

сегмента з волосками й

дрібними шипиками,

розміщеними у вигляді

овального кільця.

Імаго з’являються у

травні – червні. Яйця відкладають під шкірочку стебла соняшника.

Личинки живляться серцевиною стебла, прогризаючи вузькі зви-

висті ходи, в яких зимують. Навесні личинка продовжує свій хід

ближче до зовнішнього боку стебла, де й заляльковується. В одному

Рис. 11.2. Соняшникова горбатка:

1 — жук; 2 — личинка; 3 — пошкоджене стебло

177

Шкідники соняшнику

стеблі соняшника може траплятися до кількох десятків личинок

горбатки.

Заходи захисту. Своєчасне збирання і видалення з поля рос-

линних залишків, глибока зяблева оранка полів після соняшнику.

Ряд лускокрилі, або метелики — Lepidoptera

Родина вузькокрилі вогнівки — Phyticidae

Вогнівка соняшникова, або соняшникова метелиця —

Homoeоsoma nebulellum Schiff. (рис. 11.3) — поширена в Україні

повсюдно, зона високої шкідливості охоплює Степ і південь Лісосте-

пу. Пошкоджує соняшник.

Метелик у розмаху крил 22 – 26 мм, передні крила жовтувато-

сірі з 3 – 5 чорними цятками посередині і кількома крапками на

зовнішньому краї, задні — ясно-сірі, напівпрозорі. Яйце розміром

0,8 мм, молочно-біле, довгасте. Гусениця завдовжки 15 – 18 мм, жов-

то-зелена з буро-червоними смугами, голова й щиток темно-корич-

неві. Лялечка завдовжки 9 – 13 мм, коричнева, на кремастері 6 – 7

шипиків з потовщеннями на кінцях.

Літ метеликів відбувається у червні – серпні. Самка відкладає

яйця в кошики і пиляки соняшнику по одному або по 2 – 5 штук,

плодючість — 120 – 320 яєць. Тривалість ембріонального розвит-

ку — 3 – 7 діб. Гусениці спочатку живляться пилком і пелюстками

квіток, а починаючи з третього віку прогризають оболонки сім’янок і

виїдають насіння. Можуть поїдати також тканини кошиків і обгорт-

кові листи. Тривалість життя гусениць — 13 – 20 діб. Залялькову-

ються гусениці в ґрунті, в довгастому білому щільному коконі. Ля-

лечка розвивається 17 діб. За рік утворюється одне покоління, на

півдні — два, друге факультативне.

Рис. 11.3. Соняшникова метелиця:

1 — метелик; 2 — гусениця; 3 — лялечка; 4 — пошкоджена насінина

Шкідники соняшнику

Заходи захисту. Вирощування панцирних сортів соняшни-

ку, що майже не пошкоджуються гусеницями завдяки наявності за-

хисного шару оболонки насінин. Глибока зяблева оранка полів піс-

ля збирання соняшнику.

 Запитання для самоконтролю

1. Головні шкідники соняшнику, їх біологія і шкодочинність. 2. Заходи захи-

сту соняшнику від шкідників.

179

Шкідники ефіроолійних культур

12. ШКІДНИКИ ЕФІРООЛІЙНИХ КУЛЬТУР

Ефіроолійні культури (коріандр, кмин, аніс, фенхель, троянда

ефіроолійна, шавлія мускатна, лаванда, м’ята та ін.) в Україні по-

шкоджують понад 250 видів шкідників. Із класу комах домінують

прямокрилі, рівнокрилі, твердокрилі та лускокрилі, із класу паву-

коподібні — акариформні кліщі. Більшість з них належать до полі-

фагів (коникові, вовчок, саранові, цикадки, попелиці, златки, листо-

їди, довгоносики, молі, совки та ін.). Найбільш шкодочинними є де-

які багатоїдні та спеціалізовані види.

Ряд рівнокрилі хоботні — Homoptera

Родина пінявкові — Cercopidae

Лепіронія жукоподібна — Lepyronia coleoptrata L. (рис.

12.1) — трапляється повсюдно. В Криму пошкоджує лаванду та інші

ефіроолійні культури.

Імаго розміром 5,1 – 7,8 мм,

блідо-бурого кольору, з темни-

ми перетинками на передніх

крилах.

Яйце 1,6 – 0,4 мм, довгасте,

дещо вигнуте, плескате з дор-

сального та опукле з вентраль-

ного боків.

Личинка 5,7 – 6,7 мм, в

старшому віці на тілі чітко ви-

ражені темні плями.

Зимують яйця під корою ба-

гаторічних пагонів. Личинки

відроджуються наприкінці квітня — у першій половині травня.

Мають 6 віків. Заселяють однорічні (55 – 96 %) та багаторічні (40 –

45 %) пагони лаванди, концентруються в основному на висоті до

20 см від поверхні ґрунту. Живляться, утворюючи навколо себе піну,

що являє собою секреторну рідину. В місцях пошкодження тканина

пагонів підсихає і розтріскується, що перешкоджає доступу води та

поживних речовин до розміщених вище частин рослин. Сильно по-

шкоджені пагони відстають у рості й розвитку, тоншають, набува-

ють світло-зеленого забарвлення, частина їх хвилеподібно вигина-

ється і не розпускається. Маса суцвіть зменшується на 12 – 67 %.

Рис. 12.1. Лепіронія жукоподібна