Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

Шкідники цукрових бурякі

літають; вусики колінчасті, при-

кріплені біля верхівки голово-

трубки; у самців перші два чле-

ники черевця з довгастими за-

глибленнями.

Яйце розміром 0,9 – 1,2 мм,

овальне, гладеньке, біле з лег-

ким кремуватим відтінком. Ли-

чинка 10 – 12 мм, майже цилін-

дрична, безнога, слабко вигнута;

голова і грудний щит світло-

жовті, на вершинному сегменті

тулуба є коричнева хітинова

пластинка. Лялечка 8 – 12 мм,

біла; головотрубка з парою ве-

ликих конусоподібних виростів

на кінці; останній сегмент з

двома довгими відростками.

Зимують у ґрунті, на глибині 15 – 20 см, статево недозрілі жуки і

личинки різного віку двох суміжних поколінь. Невелика частина

популяції залягає у шарі завтовшки до 15 см і глибше — 20 – 60 см.

Перехід жуків до поверхні починається після прогрівання ґрунту до

3 °С. Масовий вихід жуків закінчується в середині квітня при про-

гріванні ґрунту до 10 °С. Жуки активні у сонячні теплі години дня,

при похолоданні ховаються під грудочками ґрунту. Живляться осо-

том, березкою, кропивою, чортополохом та іншими бур’янами, піз-

ніше переходять на сходи цукрових буряків, соняшнику, кукурудзи,

відростаючі бобові трави. Вони обгризають краї молодих листків і

сім’ядолі так, що від рослин залишаються тільки пеньки. Трива-

лість життя жуків становить 2,5 – 3 міс. Відкладання яєць триває

від кінця квітня до середини червня. Самки відкладають яйця в

поверхневий шар ґрунту групами, по 20 – 30 штук, безпосередньо

біля березки й осоту — основних кормових рослин личинок. Ця ви-

бірковість є основною причиною осередкового поширення шкідника.

Плодючість становить 200 – 400 яєць. Ембріональний розвиток за

температури 20 – 28 °С триває 18 – 20 діб.

Відроджені личинки дуже рухливі, проникають до коренів і ви-

гризають у них неглибокі ямки. Крім осоту й березки личинки мо-

жуть живитися коренями чортополоху, полину, конюшини, люцер-

ни, буркуну, еспарцету. Вслід за ростом коренів личинки заглиб-

люються в ґрунт і до осені можуть бути на глибині 60 – 100 см. У цей

період віковий склад буває різним — від другого до восьмого (всього

у сірого бурякового довгоносика 10 віків). Навесні личинки підні-

маються у верхні шари ґрунту і продовжують живлення. У липні —

серпні личинки другого року життя заляльковуються і через 20 – 25

Рис. 8.8. Сірий буряковий

довгоносик:

1 — жук; 2 — личинка

151

Шкідники цукрових бурякі

діб перетворюються на жуків, які залишаються в лялечкових коли-

сочках до весни наступного року. Генерація дворічна, однак неве-

лика частина личинок не встигає завершити розвиток і перезимовує

вдруге, завершуючи біологічний цикл за три роки.

Природні вороги, що знижують чисельність шкідника, такі самі,

що й для звичайного бурякового довгоносика.

Заходи захисту в основному такі самі, як і для звичайного

бурякового довгоносика. Особливу увагу слід звернути на знищення

березки, осоту та інших бур’янів, які є кормом для жуків і личинок.

Враховуючи нездатність жука до перельотів, найважливішу роль

відіграє ретельне дотримання сівозмін. Економічний поріг шкодо-

чинності на сходах цукрових буряків становить 0,2 – 0,4 жука/м

. У

разі його перевищення необхідно застосовувати інсектицид.

Чорний довгоносик — Psalidium maxillosum F. (рис. 8.9) —

поширений у Степу і південних районах Лісостепу. Поліфаг. Жи-

виться на 130 видах рослин, що належать до 33 родин. Пошкоджує

буряк, однорічні й багаторічні бобові, соняшник, капусту, коноплі,

суниці та інші культури.

Жук розміром 6 – 10 мм,

блискучо-чорний, зверху без

опушення, знизу вкритий лег-

ким сіруватим пушком; пе-

редньоспинка по боках і над-

крила заокруглені, опуклі, у

крапчастих борозенках, зрос-

лися по шву; крил немає. Го-

ловотрубка коротка, широка.

Яйце розміром 1 мм, овальне,

біле. Личинка — 12 – 16 мм,

слабко вигнута, світло-жовта,

верхні щелепи темно-корич-

неві; грудний щит широкий,

блідозабарвлений, анальний

сегмент з 12 довгими жорст-

кими щетинками. Лялечка

7 – 10 мм, спочатку біла, пе-

ред перетворенням на жука — бура; передньоспинка слабко опукла,

вершинний сегмент закінчується двома спрямованими назад шило-

подібними відростками.

Зимують жуки нового покоління, а також жуки, що залишаються

на другу зимівлю, й личинки, що не завершили розвиток до осені, у

ґрунті на глибині 20 – 40 см. Вихід одиничних жуків розпочинаєть-

ся у квітні за температури 7 – 9 °С, масовий вихід і розселення їх —

після прогрівання ґрунту до 12 °С.

Рис. 8.9. Чорний довгоносик:

1 — жук; 2 — личинка

Шкідники цукрових бурякі

Жуки ведуть прихований спосіб життя, знаходячись поблизу

кормових рослин. Вночі та в прохолодну погоду зариваються у по-

верхневий шар ґрунту. Живляться молодими листками, пагонами,

іноді генеративними органами. Живуть два сезони. Розмножуються

партеногенетично. Яйця відкладають у ґрунт на глибину 3 – 5 см.

Період відкладання яєць розтягнутий — з кінця квітня по серпень.

Середня плодючість у перший і другий роки життя становить 60 –

70 яєць, максимально — до 300. Ембріональний розвиток триває

28 – 45 діб. Відроджені личинки розвиваються на корінні буряків та

інших рослин, досягаючи до осені ІІІ – IV віків. Розвиток IV і V віків

завершується у липні — серпні другого року життя. Заляльковують-

ся в ґрунтових колисочках. Через 25 – 30 діб утворюються жуки, які

в основній масі залишаються в ґрунті до весни наступного року. Восе-

ни в теплу погоду і за достатнього зволоження спостерігаються ви-

падки виходу жуків на поверхню. Однак з настанням холодів вони

зариваються в ґрунт на глибину до 10 – 20 см. Генерація дворічна.

В умовах бурякової сівозміни приблизно третина шкідників зи-

мує на минулорічних бурячищах та на полях з-під бурякових виса-

док. На сходах жуки об’їдають сім’ядолі й молоде листя. Личинки

перегризають дрібні корінчики і завдають ран коренеплодам. Чисе-

льність шкідника знижують ті самі хвороби, паразити й хижаки, що

й звичайного бурякового довгоносика. У черевці жука паразитує

личинка мухи-тахіни — Graphogaster maculatus Bel.

Заходи захисту такі самі, як і для звичайного та сірого бу-

рякових довгоносиків. Економічний поріг шкодочинності становить

0,2 – 0,4 жука/м

Родина листоїди — Chrysomelidae

Звичайна бурякова блішка — Chaetocnema concinna

Marsh. (рис. 8.10) — трапляється повсюдно. Пошкоджує буряки,

гречку, коноплю. В посушливих умовах може живитися сходами ес-

парцету, хмелю та хрестоцвітими.

Жук розміром 1,9 – 2,4 мм, темно-бронзовий; надкрила у крап-

частих борозенках; тіло овальне; основа передньоспинки спереду

майже пряма, з невеликою опуклістю біля щитка; передні й середні

стегна та вусики темні, задні й середні ноги з глибокою виїмкою бі-

ля вершини гомілок. Яйце розміром 0,6 мм, світло-жовте. Личин-

ка — 3,5 – 4,5 мм, біла, з бурувато-жовтими головою й ногами; ноги

з розвиненим тазиком і стегнами; лапки одночленикові, кігтеподіб-

ні, зверху з прозорою чашечкоподібною зачіпкою; кінець черевця

овальний, з двома загнутими догори шипиками. Лялечка розміром

1,7 – 2 мм, біла, з двома шипиками на кінці черевця.

Зимують статево недозрілі жуки у рослинній підстилці в лісосму-

гах, деревно-чагарникових заростях, садах, на узбіччях доріг, полях

багаторічних трав. У холодні й дощові сезони, а також на півночі та

153

Шкідники цукрових бурякі

заході України до

50 % жуків залягають

на зимівлю в ґрунт

на глибині 20 – 30 см.

Із місць зимівлі жуки

виходять дуже ра-

но — наприкінці бе-

резня — на початку

квітня, коли темпе-

ратура повітря дося-

гає 6 – 8 °С, а на по-

верхні ґрунту — 12 –

15 °С. За температу-

ри повітря 14 – 16 °С

починають живитися

бур’янами з родин

гречкових і лободо-

вих, а з появою сходів

цукрових буряків пе-

реходять на них. Пе-

ресуваються стрибками і перелітають.

Масове заселення посівів цукрових буряків відбувається, як пра-

вило, у фазі вилочки або першої пари справжніх листків. У перший

час концентруються на посівах по краях поля, пізніше розселяються

по ньому більш-менш рівномірно. Відкладання яєць починається

наприкінці травня — на початку червня. У жарку суху погоду воно

триває два — три тижні, у вологу прохолодну погоду — розтягується

до двох і більше місяців. Самки відкладають яйця по одному або

невеликими групами в ґрунт біля стебел гречкових на глибину 3 –

5 мм. Яйця відкладаються з перервами в 2 – 6 діб. Максимальна

плодючість самки — 200 – 240 яєць.

Через 10 – 14 діб відроджуються личинки, які проникають до ко-

ренів культурної гречки, щавелелистної гречки, ревеню, щавлю, і

живляться упродовж 26 – 40 діб. Линяють двічі, проходячи відповід-

но три віки. Заляльковуються личинки в земляних колисочках у

ґрунті на глибині 10 – 20 см. Лялечка розвивається 14 – 18 діб. При

високій вологості ґрунту, що сягає 65 – 75 %, спостерігається масова

загибель лялечок від бактеріальних хвороб.

Вихід жуків нового покоління розпочинається наприкінці черв-

ня — на початку липня. До настання осінніх похолодань (вере-

сень — жовтень) жуки живляться на цукрових буряках, лободових і

гречкових бур’янах, потім концентруються в місцях зимівлі. Розви-

вається одна генерація за рік. Найбільшої шкоди цукровим бурякам

жуки завдають у сонячну й суху погоду та при недружній появі схо-

Рис. 8.10. Звичайна бурякова блішка:

1 — жук; 2 — личинка;

3 — пошкоджений листок

Шкідники цукрових бурякі

дів. Вони вигризають зверху на листі виразки, залишаючи недотор-

каним нижній епідерміс. З ростом листка епідерміс «віконця» роз-

ривається, утворюючи дірочки з нерівними побурілими краями.

Іноді пошкоджують стебло і верхівкову бруньку молодих рослин. У

разі значних пошкоджень рослини засихають. У південно-західній

частині України трапляється західна бурякова блішка — Chae-

tocnema tibialis Ill., яка за особливостями розвитку і шкодочинністю

не відрізняється від звичайної бурякової блішки.

Заходи захисту. Знищення бур’янів. Сівба насінням, оброб-

леним системними інсектицидами. Якщо сівбу проведено необроб-

леним насінням, слід планувати 1 – 2 обприскування сходів буряків

інсектицидами при чисельності шкідника, що перевищує 1 – 2 жу-

ки/м

або 100 – 200 жуків на 100 помахів сачком. Передусім потріб-

но обробляти інсектицидами краї плантації.

Південна бурякова блішка — Chaetocnema breviuscula

Fald. — у значній кількості трапляється на південному сході Укра-

їни. Пошкоджує цукровий буряк, лободу, лободу сланку тощо.

Жук розміром 1,9 – 2,3 мм; тіло опукле, звужене до голови й вер-

шини; мідно-бронзового кольору з фіолетовим або зеленим відтін-

ком; надкрила з правильними рядами крапчастих борозенок; лапки

гомілки й основи вусиків рудуваті. Яйце розміром 0,4 мм, блідо-

жовте, видовжено-овальне, просвічується. Личинка 4 – 4,5 мм, біла,

з бурувато-жовтою головою й ногами; кінець черевця заокруглений,

з двома загнутими короткими шипиками. Лялечка — 1,8 мм, біла, з

двома шипиками на кінці черевця.

Зимують статево недозрілі жуки під рослинними залишками і в

поверхневому шарі ґрунту в придорожніх канавах, ярках, зарослих

лободовими бур’янами, на полях, узліссях деревно-чагарникових

насаджень. Вихід жуків розпочинається у першій половині квітня

за температури повітря 4 – 6 °С. За температури понад 10 °С почи-

нають живлення лободовими бур’янами. З появою сходів буряків

переходять на них. Особливо активні жуки у сонячну погоду. За тем-

ператури 18 – 20 °С здійснюють масові перельоти, однак при 28 °С,

а на поверхні ґрунту — близько 40 °С жуки залишають бурякові по-

ля і переселяються на густотравні, добре затінені ділянки. Тому на

півночі ареалу блішки завдають шкоди сходам цукрових буряків

триваліший час.

Відкладання яєць у Лісостепу починається в першій половині

травня і триває півтора — два місяці. Самки розміщують яйця по

одному в ґрунт, на глибину 1 – 3 см, поблизу дрібних бічних корін-

ців буряків, лободи. Плодючість становить 250 – 300 яєць. Через 8 –

10 діб відроджуються личинки, які впродовж 24 – 36 діб живляться

дрібними придатковими корінчиками. Двічі линяють. Приблизно в

155

Шкідники цукрових бурякі

середині червня заляльковуються в земляних колисочках на глиби-

ні 3 – 20 см.

Лялечка розвивається 14 – 16 діб. Жуки нового покоління вихо-

дять у Лісостепу з кінця червня до середини серпня, у Степу — з по-

чатку червня до кінця липня. За високої вологості ґрунту розвиток

лялечок затягується і часто призводить до їх загибелі від бактеріозів.

У Лісостепу й північному Степу жуки живляться на буряках або

лободових бур’янах до настання холодів, після чого переходять у

місця зимівлі. В південних районах після додаткового живлення

жуки спарюються і відкладають яйця в ґрунт. Розвиток другого по-

коління відбувається у липні — серпні. Жуки як першого, так і дру-

гого поколінь вигризають зверху на листі виразки, не торкаючись

нижнього епідермісу. З ростом листка епідерміс «віконечка» розри-

вається і утворюються отвори з нерівними побурілими краями. У

разі значних пошкоджень молоді рослини засихають, у дорослих

знижуються маса і цукристість коренеплодів. Особливо шкодочинні

блішки в посушливі роки, коли затримується ріст і розвиток рослин.

Заходи захисту такі самі, що й для звичайної бурякової

блішки. Однак у південно-східному регіоні України у липні — сер-

пні при чисельності понад 26 – 100 жуків на 10 помахів сачком у 10

місцях слід провести обприскування буряків інсектицидами для

придушення шкідника другої генерації.

Щитоноска бурякова — Cassida nebulosa L. (рис. 8.11) —

трапляється повсюдно. Пошкоджує цукрові буряки, лободу, лободу

білу, калюжницю.

Рис. 8.11. Щитоноска бурякова:

1 — жук; 2 — личинка; 3 — пошкоджений листок

Шкідники цукрових бурякі

Жук розміром 6 – 7 мм, зверху іржаво-коричневий, іноді бурува-

то-зелений з чорними плямами на надкрилах; краї передньоспинки

і надкрила сильно розпластані; знизу чорний. Яйце — 0,4 – 0,5 мм,

овальне, світло-жовте, зверху вкрите слизом, що застигає у вигляді

прозорої плівки. Личинка 7 – 8 мм, жовтувато-зелена з рудуватою

головою; плоска й широка, з 17 парами зазубрених шипоподібних

виростів, з яких задня найдовша; задній кінець тіла личинка три-

має дещо піднятим і носить на ньому шкурки після линяння та екс-

кременти. Лялечка розміром 6,5 мм, яскраво-зелена, плоска, з

п’ятьма зазубреними лопатями по боках, з темною довгою смугою на

спині й двома жовтими смугами по боках.

Зимують статево недозрілі жуки у рослинній підстилці, найчас-

тіше в чагарниках і розріджених деревних насадженнях. Вихід жу-

ків із місць зимівлі спостерігається у квітні. У теплі години дня жу-

ки перелітають у місця зосередження — ділянки, зарослі бур’янами

(лобода, лобода біла), де і живляться. З підвищенням температури

та за недостатньої вологості жуки в значній кількості збираються на

болотах, пошкоджуючи калюжницю. На 5-ту – 8-му добу після почат-

ку додаткового живлення жуки спарюються. Відкладають яйця на

нижній і верхній поверхнях листка характерними купками, по 8 –

20 яєць у кожній, і заливають їх швидко застигаючим слизом, який

невдовзі перетворюється на жовтувату напівпрозору плівку. Яйце-

відкладання триває 14 – 20 діб. Плодючість становить 150 – 210

яєць. Ембріональний розвиток завершується за 4 – 6 діб.

Личинки відроджуються у другій половині травня — червні. За-

лежно від погодних умов розвиток личинок триває від 15 до 30 діб,

проходячи за цей час п’ять віків. Заляльковуються личинки відкри-

то, на листі кормових рослин. Личинка прикріплюється до листка

заднім кінцем тіла, скидає линяльну шкурку і перетворюється на

лялечку. Тривалість розвитку лялечки — 8 – 12 діб.

У Лісостепу й Степу України поява жуків спостерігається у дру-

гій половині червня — на початку липня. Упродовж 12 – 16 діб вони

активно живляться на рослинах, після чого спарюються і відклада-

ють яйця. Личинки другого покоління живляться буряками і, завер-

шивши розвиток, приблизно у другій половині серпня залялькову-

ються. Новоутворені жуки після 10 – 12-денного додаткового жив-

лення (у вересні) мігрують у місця зимівлі. Шкоди завдають жуки і

личинки. Личинки молодших віків виїдають на листі виразки. Жу-

ки й личинки старших віків прогризають наскрізні отвори у листі.

Крім бурякової щитоноски буряки можуть пошкоджувати щито-

носка лободова — Cassida nobilis L., щитоноска кропивна —

C. vittata Willers., щитоноска зелена — С. viridis L., щитоноска ру-

да — Hypocassida subferruginae Schmk., особливості розвитку яких

подібні до таких щитоноски бурякової.

157

Шкідники цукрових бурякі

Чисельність щитоносок знижують хижі клопи — Zicrona coerulea

L., Pristomerus bidens L., личинка мухи-дзюрчалки — Dufouria oce-

lusa R.-D., яйця заражають хальциди — Teleopterus erxias Wek.,

Tetracampe galerucae Fons., Entedon ovulorum Rizd., Closterrocerus

ovulorum Rtzb., на личинках і лялечках паразитують евлофіди —

Pediobius cassidae Erdös, Tetrastichus cassidarum Rtzb., T. bruzzonei

Masi., T. rhosaceus Wlk., Brachymeria vitripennis Forst, мухи-тахі-

ни — Dionaea foscipata Meig., Dufouria ocelusa R.-D.

Заходи захисту. Знищення бур’янів з родини лободових на

бурякових полях і прилеглих до них ділянках. Економічний поріг

шкодочинності на початку сходів буряків становить 0,5 – 1,2 жу-

ка/м

; у фазі 2 – 6 листків — 10 личинок на одну рослину. У разі пе-

ревищення цього порогу потрібна обробка інсектицидами.

Родина скритноїди — Cryptophagidae

Бурякова крихітка — Atomaria linearis Steph. (рис. 8.12) —

трапляється повсюдно. Особливо численна вона у західних областях

України, в районах з підвищеною вологістю. Пошкоджує буряк.

Жук розміром 1,2 – 1,8 мм, з плоским витягнутим тілом і майже

квадратною передньоспинкою, вкритою світлим тонким пушком;

колір від червоно-бурого до буро-чорного; вусики руді або жовті, з

3-члениковою булавою. Яйце розміром 0,4 мм, овальне, біле, блис-

куче. Личинка 2,5 – 3 мм, перламутрово-біла, напівпрозора, з руду-

вато-жовтою плоскою головою; ноги короткі з довгими кігтиками; на

останньому сегменті черевця два загнутих догори гачкоподібних

хітинізованих відростки, знизу хітинізований підштовхувач. Лялеч-

Рис. 8.12. Бурякова крихітка:

1 — жук; 2 — личинка; 3, 4 — проростки буряка,

пошкоджені жуками

Шкідники цукрових бурякі

ка розміром 1,6 – 2 мм, біла, напівпрозора, на передньому членику

черевця пара довгих гострих відростків.

Зимують статево недозрілі жуки під рослинними рештками і в

ґрунті на глибині 10 – 15 см на бурячищах, на полях з-під висадок,

у пришляхових канавах, лісосмугах, схилах ярів. Рано навесні за

температури 3 – 5 °С жуки виходять на поверхню. Спостерігаються

випадки пробудження жуків з виходом на поверхню ґрунту в період

зимових відлиг. Різкі перепади температури в цей час призводять

до масової загибелі жуків. Жуки, що вийшли, живляться залишка-

ми буряків і бур’янами. Розселення відбувається у вечірні й нічні

години за температури повітря 9 – 12 °С, масовий літ — за темпера-

тури 17 – 22 °С. Жуки заселяють цукрові буряки в період появи схо-

дів. Рано навесні жуки тримаються на поверхні, пізніше ховаються

в ґрунті, з’являючись лише в похмуру погоду та у вечірні години.

Відкладання яєць триває з першої половини травня до серпня. Са-

мка відкладає яйця в ґрунт на глибину 20 – 30 см. Плодючість ста-

новить до 50 яєць. Ембріональний розвиток триває 5 – 7 діб. Відро-

дження личинок розпочинається в травні і триває до першої декади

серпня. Личинки зосереджуються у верхніх шарах ґрунту на глиби-

ні 5 – 7 см, де знаходиться основна маса корінців буряків першого

року та насінників.

У міру розвитку личинки, живлячись дрібними корінцями, за-

глиблюються в ґрунт до 40 – 60 см, а в суху погоду навіть до 80 –

90 см. Через 35 – 42 доби заляльковуються. Лялечка розвивається

11 – 13 діб. Новоутворені жуки залишаються в ґрунті до осені. У

другій половині вересня — на початку жовтня жуки масово вихо-

дять на поверхню ґрунту, додатково живляться і з настанням холо-

дів переходять у місця зимівлі. Розвивається одна генерація за рік.

Жуки бурякової крихітки вигризають у підземних частинах схо-

дів буряків овальні й круглі ямки, від мілких, поверхневих до гли-

боких. Іноді пошкоджують листки, прогризаючи в них дрібні отвори.

Особливо небезпечний цей шкідник у роки з прохолодною й вологою

весною. У разі значних пошкоджень рослини гинуть, що призводить

до розрідження посівів. Навіть незначні пошкодження підсім’ядоль-

ного коліна сприяють розвитку коренеїда.

Бурякову крихітку знищують деякі туруни, паразитичні немато-

ди, що розвиваються в черевці жуків, а також бактеріальні й грибні

хвороби личинок і лялечок, особливо у вологі роки.

Заходи захисту. Повне викопування коренеплодів і висадок

цукрових буряків під час збирання врожаю; видалення залишків

після збирання врожаю; глибока зяблева оранка; просторова ізоля-

ція нового посіву цукрових буряків від минулорічних бурячищ; за-

стосування добрив; добре розвинені сходи цукрових буряків меншою

мірою потерпають від пошкоджень буряковою крихіткою. При не-

безпечній чисельності шкідника — 1,5 – 2,5 жука на 1 дм

ґрунту

159

Шкідники цукрових бурякі

(восени) або 20 жуків на 1 м рядка чи 300 жуків/м

потрібна перед-

посівна обробка насіння системними інсектицидами або внесення їх

у рядки під час сівби буряків.

Родина мертвоїди — Silphidae

Мертвоїд матовий — Aclypaea opaca L. (рис. 8.13) — трап-

ляється повсюдно. У небезпечній чисельності частіше відмічається в

північних і західних регіонах України. Поліфаг. Крім буряків по-

шкоджує картоплю, соняшник, конюшину, сходи злаків, хрестоцвіт-

ні, цибулю, щавель, лободу тощо.

Жук розміром 10 – 12 мм, зверху чорний, у дрібних волосках, які

надають йому жовто-коричневого відтінку; на надкрилах три довга-

стих реберця.

Яйце розміром до 1 мм, молочно-біле, округле.

Личинка розміром 25 – 28 мм, блискучо-чорна, тіло плоске, мок-

рицеподібне, на кінці черевця два широко розставлених придатки;

вусики тричленикові, ноги довгі, з одночлениковими лапками. Ля-

лечка — 11 – 12 мм, біла.

Зимують жуки в ґрунті, під грудочками ґрунту та в різних рос-

линних рештках. У квітні виходять, деякий час живляться. Невдов-

зі спарюються і самки, зариваючись у ґрунт на глибину до 5 – 7 см,

відкладають по 100 – 120 яєць. Відкладання яєць розтягнуте і три-

ває впродовж 14 – 20 діб. Відроджені через 6 – 10 діб личинки вихо-

дять на поверхню і живляться впродовж 18 – 22 діб, проходячи чо-

тири віки. Як жуки, так і личинки живляться у вечірні й нічні го-

дини. Вони лякливі і за найменшої небезпеки падають на землю й

ховаються під грудочками ґрунту.

Рис. 8.13. Мертвоїд матовий:

1 — жук; 2 — личинка; 3 — пошкодження