Лекции по охране труда Курепин В.Н

Подождите немного. Документ загружается.

Тема № 1. «Загальні відомості та поняття про охо-рону праці».

Питання та зміст.

1. Місце охорони праці в структурі інших дисциплін.

Вивчення курсу «Охорона праці» базується на знаннях, набутих при вив-ченні

нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності» та інших дисциплін -

загальноосвітніх (математика, фізика, хімія), соціально-правових та економіч-них

(трудове право, соціологія, економіка, організація і планування виробницт-ва), медичних

(гігієна, санітарія, токсикологія, фізіологія, психологія), загаль-нотехнічних та спе-

ціальних (опір матеріалів, електротехніка, технологія та ус-таткування виробництва та

ін.).

Охорона праці як наука належить до комплексу наукових дисциплін, що вивчають

людину в процесі праці, таких, як наукова організація праці, ергоно-міка, інженерна

психологія, технічна естетика. Ці дисципліни мають єдину ме-ту - сприяти підвищенню

продуктивності праці, зменшенню впливу на людину несприятливих чинників вироб-

ничого середовища, збереженню здоров'я пра-цівників, підходячи до цієї мети з різних

сторін і на різних рівнях.

Наукова організація праці досліджує трудовий процес, на підставі чого розробляє

та впроваджує в практику такі його схеми, при яких забезпечується максимальна

продуктивність праці, створюються умови для збереження здоро-в'я працівників,

збільшення періоду їх трудової діяльності.

Ергономіка досліджує знаряддя праці, розробляє та дає рекомендації що-до їх

конструювання, виготовлення та експлуатації з метою забезпечення необ-хідної

зручності, збереження сили, працездатності та здоров'я працюючих.

Інженерна психологія вивчає взаємодію людини з технікою і встановлює

функціональні можливості людини в трудових процесах з метою створення та-ких умов

праці, при яких зберігаються високі психофізіологічні можливості людини.

Технічна естетика встановлює залежність умов та результатів праці від

архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці, робо-чих місць,

дільниць, цехів, санітарно-побутових та інших допоміжних примі-щень - всього, що

оточує людину на виробництві.

Завершення підготовки фахівців з вищою освітою з питань охорони праці

здійснюється при вивченні навчальної нормативної дисципліни «Охорона пра-ці в

галузі» та при підготовці розділу «Охорона праці» у кваліфікаційних та дипломних

роботах (проектах).

2. Зміст та соціальне значення охорони праці.

Охорона працi являє собою сукупнiсть законiв, нормативно-правових ак-тiв, а

також комплекс рiзноманiтних заходiв та засобiв, якi забезпечують безпеку працi,

збереження життя, здоров’я та працездатностi людей при ви-конаннi ними трудових

обов’язкiв.

Охорона праці водночас вирiшує двi задачi.

Перша задача - iнженєрно-технiчна. Передбачає запобiгання небезпеч-ним подіям

пiд час трудового процесу шляхом:

1. Заміни небепечних матерiалiв менш небезпечними.

2. Переходу на новi технології, якi зменшують ризик травмування i захво-рiовання.

3. Проектування i конструювання устаткування з урахуванням вимог без-пеки

працi.

4. Розробки засобiв ідивiдуального та колективного захисту.

Друга задача – соцiальна. Пов’язана з вiдшкодуванням матерiальної та со-цiальної

шкоди, отриманої внаслiдок нещасного випадку або роботи в неспри-ятливих умовах,

тобто захист працiвника та його прав.

Виходячи з поставлених перед охороною працi задач, вона складається з правових

та органiзацiйних основ, виробничої санiтарiї, виробничої та поже-жної безпеки па

виробництві.

Правовi та органiзацiйнi основи охорони працi. Являють собою комплекс

взаємопов’язаних законiв та iнших нормативно-правових актiв, соцiально – економiчних

та органiзацiйних заходiв, спрямованих на правильну i безпечну органiзацiю працi,

забезпечення працюючих засобами захисту, компенсацiю за важку роботу та роботу в

шкiдливих умовах, навченiсть працiвникiв безпечно-му веденню робiт, регламентацiю

вiдповiдальностi та вiдшкодування шкоди в разi ушкодження здоров’я працiвника або

його смертi.

Виробнича санiтарiя. Комплекс органiзацiйних, гiгієнiчних i санiтарно-технiчних

заходiв та засобiв, спрямованих на запобiгання або зменшення дiї на працюючих

шкiдливих виробничих факторiв.

Виробнича безпека. Це безпека вiд нещасних випадкiв та аварiй на вироб-ничих

об’єктах i від їх наслiдкiв, що забезпечується комплексом органiзацiй-них та технiчних

заходiв та засобiв, спрямованих на запобiгання або зменшен-ня дiї на працюючих

небезпечних виробничих факторiв.

Пожежна безпека на виробнiцтві. Це комплекс заходiв та засобiв, спря-мованих

на запобiгання запалювань, пожеж та вибухiв у виробничому середо-вищi, а також на

зменшення негативної дiї небезпечних та шкiдливих факторiв, якi утворюються в разi їх

виникнення.

Правовi та органiзацiйнi основи охорони працi є тiєю базою, яка забез-печує

соцiальний захист працiвникiв i на якiй будується iнженерно-технiчна складова охорони

працi. Виробнича санiтарiя, виробнича безпека та пожежна безпека на виробництвi з

одного боку базуються на правових та органiзацiйких основах охорони працi, з iншого

боку вони визначають прiоритети, структуру цих основ та необхiднiсть змiн них.

Виробнича санiтарiя, виробнича безпека та пожежна безпека на виробництвi також тiсно

пов’язанi мiж собою, що буде видно з подальшого вивчення навчальної дисциплiни.

3. Мета та завдання курсу «Охорона праці».

Забезпечення здорових і безпечних умов трудової діяльності в нашій кра-їні

потребує корінної зміни ставлення всього суспільства до питань охорони праці,

підвищення освіти посадових осіб і спеціалістів усіх рівнів, всього насе-лення країни.

Вирішення цієї проблеми неможливе без належної підготовки всіх фахівців з питань

охорони праці. Професійна освіта покликана забезпечи-ти майбутнього спеціаліста

знаннями, уміннями і навичками безпечної профе-сійної діяльності, зокрема під час

виконання управлінських дій, при проектува-нні чи розробці нових процесів, виконанні

конкретних виробничих дій, техно-логічних операцій тощо. Випускник вищого

навчального закладу повинен вміти використовувати закони та інші нормативно-правові

акти, чинну галузеву нор-мативно-технічну документацію, засоби з охорони праці для

того, щоб:

1. Розробляти організаційно-технічні заходи, які забезпечують безпечне

виконання робіт.

2. Готувати робочі місця для безпечного виконання робіт, монтажу, обс-

луговування, експлуатації, використання, ремонту обладнання.

3. Організовувати безпечне виконання робіт.

4. Застосовувати на практиці індивідуальні та колективні засоби захисту

працюючих.

5. Виконувати вимоги норм безпечної експлуатації устаткування та обла-днання,

застосування пожежо- та вибухонебезпечних і отруйних матеріалів і речовин, що

використовуються під час виконання робіт.

6. Забезпечувати протипожежну безпеку об'єктів.

7. Вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння.

8. Дотримуватись правил особистої гігієни та втілювати заходи з дотри-мання

вимог виробничої санітарії, поліпшення умов праці на робочих місцях.

Закон України «Про вищу освіту» встановлює, що «вимоги до освітніх рівнів

вищої освіти містять вимоги до рівня сформованості у особи соціаль-них і

громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої про-фесійної

діяльності». Враховуючи це, вищий навчальний заклад повинен сформувати випускника

як соціальну особистість, здатну вирішувати певні про-блеми і задачі соціальної

діяльності, виходячи з принципу пріоритетності охо-рони життя та здоров'я працівників.

Виходячи з вищевикладеного, метою вивчення охорони праці у вищій школі є

формування у майбутнього фахівця такого рівня знань з соціальних, правових і

організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, вироб-ничої санітарії,

виробничої та пожежної безпеки, щоб він:

1. Чітко усвідомлював соціально-етичну важливість проблеми безпеки праці.

2. Вмів вирішувати типові задачі охорони праці відповідно до посадових

обов'язків первинної посади майбутньої професії.

3. Мав активну позицію щодо практичної реалізації принципу пріоритет-ності

охорони життя та здоров'я працівників.

Підготовка студентів вищих навчальних закладів усіх напрямів освіти сто-совно

питань правового забезпечення соціально-виробничої діяльності, організа-ції охорони праці,

організаційно-правового забезпечення належних культурно-побутових, санітарно-

гігієнічних та безпечних умов праці, здорового способу життя та нормального

психологічного клімату в трудовому колективі повинна здійснюватися при вивченні

дисципліни «Охорона праці». Вивчення цього кур-су ставить за мету вирішення

подвійного завдання:

1. Оволодіння питаннями правового забезпечення соціально-виробничої діяльності,

організації охорони праці, організаційно-правового забезпечення належних культурно-

побутових, санітарно-гігієнічних та безпечних умов пра-ці, здорового способу життя та

нормального психологічного клімату в трудово-му колективі.

2. Оволодіння загальним підходом до питань охорони праці для того, щоб уміти

узагальнювати та структурувати знання з охорони праці, як вже набуті, так і ті, що

будуть набуті при вивченні інших навчальних дисциплін та практи-чним досвідом.

Тема № 2. «Правові та організаційні основи охорони праці».

1. Законодавча та нормативна база України з охорони праці.

Законодавство України про охорону праці - це система взаємозв'язаних зако-нів

та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері ре-алізації

державної політики щодо соціального захисту її громадян в процесі трудової

діяльності.

Воно складається з:

- Закону України «Про охорону праці».

- Кодексу законів про працю України.

- Закону України «Про загальнообов'язкове державнесоціальне страхуван-ня

від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили

втрату працездатності».

- інші нормативно-правови акти.

Базується законодавство України про охорону праці на конституційному праві всіх

громадян України на належні, безпечні і здорові умови праці, гарантовані статею 43

Конституції України. Ця ж стаття встановлює також заборону викорис-тання праці жінок і

неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах. Ст. 45 Конституції гарантує

право всіх працюючих на щотижневий відпочинок та щорічну оплачувану відпустку, а

також встановлення скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв,

скороченої тривалості роботи у ніч-ний час.

Інші статті Конституції встановлюють право громадян на соціальний захист, що

включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втра-ти

працездатності (ст. 46); охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст.

49); право знати свої права та обов'язки (ст. 57) та інші загаль-ні права громадян, в тому

числі, право на охорону праці.

Основоположним документом в галузі охорони праці є Закон України «Про охорону

праці», прийнятий у 1992 році, який визначає основні положення щодо реалізації

конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової

діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних

державних органів відносини між роботодавцем і праців-ником з питань безпеки, гігієни

праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці

в Україні.

У листопаді 2002 р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію цього закону.

Закон «Про охорону праці» відповідає діючим конвенціям і рекоменда-ціям Міжнародної

організації праці, іншим міжнародним правовим нормам.

Інші нормативні акти мають відповідати не тільки Конституції та іншим зако-нам

України, але, насамперед, цьому Законові.

Кодекс законів про працю (КЗпП) України затверджено Законом Української

РСР від 10 грудня 1971 р. і введено в дію з 1 червня 1972 р. До нього неодноразо-во

вносилися зміни і доповнення. Правове регулювання охорони праці в ньому не

обмежується главою XI «Охорона праці». Норми щодо охорони праці містя-ться в

багатьох статтях інших глав КЗпП України: «Трудовий договір», «Робо-чий час», «Час

відпочинку», «Праця жінок», «Праця молоді», «Професійні спі-лки», «Нагляд і контроль

за додержанням законодавства про працю».

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили

втрату працездатності» прийнятий у 1999 р відповідно до Конститу-ції України,

Закону України «Про охорону праці» та Основ законодавства Укра-їни про загально-

обов'язкове державне соціальне страхування. Цей закон визна-чає правову основу,

економічний механізм та організаційну структуру загально-обов'язкового державного

соціального страхування громадян від нещасного ви-падку на виробництві та

професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі людини

на виробництві.

«Основи законодавства України про охорону здоров'я», що регулюють суспі-льні

відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонічного розвитку фізич-них і духовних

сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення

чинників, які шкідливо впливають на їхнє здоров'я, попе-редження і зниження зах-

ворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадкоємності. «Основи

законодавства України про охорону здоров'я» перед-бачають встановлення єдиних

санітарно-гігієнічних вимог до організації виро-бничих та інших процесів, пов'язаних з

діяльністю людей, а також до якості ма-шин, устаткування, будинків та таких об'єктів,

що можуть шкідливо впливати на здоров'я людей (ст. 28); вимагають проведення

обов'язкових медичних огля-дів осіб певних категорій, в тому числі працівників,

зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці (ст. 31); закладають

правові осно-ви медико-соціальної експертизи втрати працездатності (ст. 69).

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя

населення» встановлює необхідність гігієнічної регламентації небезпечних та шкідливих

факторів фізичної, хімічної та біологічної природи, присутніх в се-редовищі

життєдіяльності людини, та їхньої державної реєстрації (ст. 9), вимо-ги до проектування,

будівництва, розробки, виготовлення і використання но-вих засобів виробництва та

технологій (ст. 15), гігієнічні вимоги до атмосфе-рного повітря в населених пунктах,

повітря у виробничих та інших приміщен-нях (ст. 19), вимоги щодо забезпечення

радіаційної безпеки (ст. 23) тощо.

Закон України «Про пожежну безпеку» визначає загальні правові, економіч-ні та

соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює

відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду

їх діяльності та форм власності. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною

виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ,

організацій та підприємців. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та

організацій покладається на їх кері-вників і уповноважених ними осіб, якщо інше не

передбачено відповідним до-говором (ст. 2).

Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» визначає правові, еконо-мічні,

соціальні та організаційні основи діяльності, пов'язаної з об'єктами під-вищеної

небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров'я людей та довкілля від шкідливого

впливу аварій на цих об'єктах шляхом запобігання їх виник-ненню, обмеження

(локалізації) розвитку і ліквідації наслідків.

Окремо питання правового регулювання охорони праці містяться в багатьох інших

законодавчих актах України.

Кодекс України про адміністративні право, охороняє права і свободи гро-мадян,

власності, конституційного ладу України, права і законні інтереси під-приємств, установ

і організацій, встановленого правопорядку, зміцнює закон-ності, запобігає

правопорушенням, виховує громадян у дусі точного і неухиль-ного додержання

Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил

співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Карний кодекс України містить розділ X «Злочини проти виробництва», 271-275

статті якого встановлюють кримінальну відповідальність за порушення вимог охорони

праці, які привели до ушкодження здоров'я або смерті праців-ника або створили

ситуацію, що загрожує життю людей.

Крім вищезазначених законів, правові відносини у сфері охорони праці регу-

люють:

- національні законодавчі акти.

- міжнародні договори та угоди, до яких Україна приєдналася в установле-

ному порядку.

- підзаконні нормативні акти: Укази і розпорядження Президента України,

рішення Уряду України, нормативні акти міністерств та інших центральних органів

державної влади.

На сьогодні кілька десятків міжнародних нормативних актів та договорів, до

яких приєдналася Україна, а також більше сотні національних законів України безпосе-

редньо стосуються або мають точки перетину із сферою охорони праці. Для регулювання

окремих питань охорони праці у відповідності з Законом «Про охорону праці» діють

майже 2000 підзаконних нормативних актів. Всі ці документи створюють єдине правове

поле охорони праці в нашій країні.

2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на

виробництві.

Однією з функцій сучасної держави є проведення соціальної політики, спря-

мованої на підвищення безпеки праці. Здійснення цієї функції неможливе без

відповідного державного управління охороною праці.

Державне управління охороною праці здійснюють:

1. Кабінет Міністрів України.

2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за

охороною праці.

3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

4. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в галу-зі

охорони праці, спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центра-льних

органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за

охороною праці. З метою координації діяльності органів державного управління охо-

роною праці при Кабінеті Міністрів створена Наці-ональна рада з питань безпечної

життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за

охороною праці. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з

нагляду за охороною праці до середини 2005 р. був Державний комітет України з нагляду

за охороною праці - Держнаглядохоронпраці.

15 листопада 2005 р. Постановою Кабінету міністрів України № 1090 було

затверджено Положення про Держпромгірнагляд.

Здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалі-зує

державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функ-цій державного

управління охороною праці міністерствами, відомствами, міс-цевими державними

адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом викона-вчої

влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язко-вими для

виконання.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади розробляють і ре-

алізують за участю профспілок галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни

праці та виробничого середовища, здійснюють методичне керівництво діяльністю

підприємств галузі з охорони праці, створюють у разі потреби ава-рійно-рятувальні

служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, здійснюють відомчий контроль за станом

охорони праці на підприємствах галузі. (Мінпра-ці, МОЗ, МНС ).

Місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування

спрямовується на те, щоб у повсякденному житті набував практичного змісту та

підтверджувався найголовніший принцип державної політики у сфері охоро-ни праці -

пріоритет життя і здоров'я працівників.

Державний нагляд за охороною праці. З метою забезпечення виконання ви-мог

законодавства з охорони праці в Україні створена система державного наг-ляду,

відомчого і громадського контролю з цих питань.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно – правовіх актів

здійснюють:

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за

охороною праці - Держпромгірнагляд.

2. Спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпе-ки -

Комітет ядерного регулювання Міністерства охорони природного середо-вища.

3. Спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпе-ки -

Департамент пожежної безпеки Міністерства з питань надзвичайних си-туацій та у

справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катаст-рофи.

4. Спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці – Го-

ловний державний санітарний лікар та санітарно-епідеміологічна служба Мі-

ністерства охорони здоров'я.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких го-

сподарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політич-них

формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого само-врядування, їм

не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність кожного органу державного нагляду за охороною праці регулює-ться

відповідним законом України, а саме: «Про охорону праці», «Про викори-стання ядерної

енергії і радіаційну безпеку», «Про пожежну безпеку», «Про за-безпечення санітарного

та епідемічного благополуччя населення» та іншими документами, що затверджуються

Президентом України або Кабінетом Міні-стрів України.

Відомчий контроль покладається на адміністрацію підприємства та на гос-

подарські організації вищого рівня.

Громадський контроль здійснюють професійні спілки в особі своїх вибор-них

органів і представників (уповноважених осіб).

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль

здійснює уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони пра-ці.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує нав-чання,

забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених з охорони праці від роботи

на передбачений колективним договором строк із збережен-ням за ними середнього

заробітку.

Організація охорони праці на виробництві. Закон «Про охорону праці» зобо-

в'язує роботодавця створити на кожному робочому місці, в кожному структур-ному

підрозділі умови праці, а також забезпечити додержання вимог законода-вства щодо прав

працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець повинен створити і забезпечити функіонування

системи управління охороною праці.

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює

службу охорони праці як окрему структуру. На підприємстві з кіль-кістю працюючих

менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть вико-нувати в порядку

сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На під-приємстві з кількістю

працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служ-би охорони праці можуть

залучатися сторонні спеціалісти на договірних за-садах, які мають відповідну

підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

З метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких

питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудо-вого

колективу на підприємстві може створюватися комісія з питань охорони праці.

Загальна схема організації охорони праці.

Задачею служби охорони праці є залучення всього колективу підприємства до

участі в профілактичних заходах з оздоровлення праці і проведенню конт-ролю за

станом охорони праці. Для цього широке розповсюдження на підприє-мствах получив

порядок проведення адміністративно-громадського контролю за станом охорони праці.

Адміністративно-громадський контроль є основною формою контролю за виконанням

вимог чинного законодавства і нормативних актів про охорону праці. У першому

ступені контролю беруть участь майстер і громадський інспектор по охороні праці, які

щодня перевіряють на своїй ділян-ці стан робочих місць, справність устаткування,

огороджень, наявність індиві-дуальних засобів захисту. Виявлені недоліки відзначаються

в спеціальному журналі і приймаються заходи до їх усунення.

На першому ступені контролю перевіряються:

- заходи щодо усунення порушень, що виявлені попередньою перевіркою;

- забезпечення порядку в приміщеннях та на території;

- стан спецодягу та спорядження;

- справність авто- мото техніки, технічного обладнення, засобів зв`язку, ос-

вітлення та сповіщення;

Генеральний

прокурор

Держ

гіртехнагляд

Держ

санінспекція

Держ

енергонагляд

Держ

пожнагляд

Контроль

підприємства

Директор

Головний інженер

Нач. Відділу

Охоронпраці

Начальники цехів

(ділянок)

Майстри

Комітет

держнагляд

охоронпраці

Контроль

профспілок

Ф З М К

Технічна і

правова

інспекція

Комісія

ОП

Громадській

інспектор

- справність електрообладнання, наявність та придатність до використання

електрозахисних засобів;

- знання робітників своїх обов`язків;

- наявність та додержання робітниками вимог інструкцій з охорони праці,

Порушення і недоліки, що виявлені перевіркою, мають бути усунені під без-

посереднім керівництвом ділянок (майстром) де проводилась перевірка. Якщо

порушення чи недоліки, що виявлені перевіркою не можуть бути усунені, май-стер після

огляду повинен доповісти про це керівнику для вжиття відповідних заходів.

Другий ступінь контролю один раз на тиждень здійснюють начальник цеху,

голова цехкому і голова комісії з охорони праці цехкому, інженер з охорони праці і

цеховий лікар з представником профспілкової організації частини.

На другому ступені контролю перевіряються:

- організація і результати першого ступеня контролю;

- виконання заходів, що передбачались за результатами проведення другого та

третього ступенів контролю;

- виконання заходів, що запропоновані приписами органів державного наг-

ляду за охороною праці;

- виконання заходів щодо усунення причин нещасних випадків, передбаче-них

у матеріалах їх розслідування;

- справність верстатів і обладнання та їхніх захисних пристроїв;

- технічна документація на обладнання та авто – мото техніку;

Якщо порушення чи недоліки, що виявлені перевіркою, не можуть бути усу-нені

після закінчення огляду, вживаються відповідні заходи.

Результати перевірки першого і другого ступенів контролю записуються до

журналу адміністративно-громадського контролю, який має бути пронумерова-ний,

прошнурований, скріплений печаткою та зареєстрований.

На третьому ступені контролю головний інженер підприємства, голова

профспілки чи голова комісії охорони праці підприємства, галузевий санітар-ний лікар,

начальник служби охорони праці, за участю головного механіка і го-ловного енергетика,

один раз на місяць перевіряють стан охорони праці в кож-ному відділі. Результати

перевірки обговорюються на нараді начальників цехів і відділів з наступним виданням

наказу, який містить заходи щодо подальшого удосконалення і поліпшення охорони

праці.

На третьому ступені контролю перевіряються:

- організація роботи щодо проведення першого і другого ступенів контро-лю;

- виконання заходів, розроблених за результатами проведення третього сту-

пеня контролю;

- виконання наказів, розпоряджень, приписів вищих органів з питань охоро-ни

праці;

- протипожежний стан будівель пожежної частини;

- забезпечення робітників спецодягом і спорядженням;

- організація своєчасного і якісного навчання та інструктажу працівників з

охорони праці;

- наявність посвідчень у особового складу, який має право працювати з

компресорами, механізованим та електрифікованим інструментами;

- відповідність верстатів, обладнання, вантажопідіймального, транспортно-го,

енергетичного та іншого устаткування вимогам нормативних актів про охо-рону праці.

Результати перевірки третього ступеню контролю оформляються актом та в

тижневий строк обговорюються на нараді.

Тема № 3. «Організація навчання з питань охорони праці та пожежної безпеки

на виробництві».

1. Навчання з питань охорони праці.

Навчання, системне та систематичне підвищення рівня знань не лише

працівників, а всього населення України з питань охорони праці - один з основних

принципів державної політики в галузі охорони праці, фундамен-тальна основа

виробничої безпеки та санітарії, необхідна умова удоскона-лення управління охороною

праці і забезпечення ефективної профілактичної роботи щодо запобігання нещасних

випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Основним нормативним документом, що встановлює порядок та види навчання і

перевірки знань з охорони праці є Типове положення про порядок проведення навчання і

перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці

від 26.01.2005 р. № 15. Цей порядок спря-мовано на реалізацію в Україні системи безпе-

рервного навчання з питань охорони праці.

Спеціальне навчання і перевірка знань з питань охорони праці. Посадові особи

та інші працівники, зайняті на роботах, з підвищеною небезпекою та Переліку робіт, де є

потреба у професійному доборі, затвердженому нака-зом МОЗ та

Держнаглядохоронпраці від 23.09.94 N 263/121 і зареєстро-ваному Міністерством

юстиції України 25.01.95 з N 18/554 (роботи підвище-ної небезпеки), проходять щорічне

спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони

праці.

Організація проведення інструктажів з питань охорони праці. Праців-ники,

під час прийняття на робоу та періодично, повинні проходити на підприємстві

інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від

нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при ви-никненні аварійних

ситуацій, пожеж і стихійних лих.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці

поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж. Проводиться:

- з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу,

незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

- з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть

безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для

підприємства;

- з студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або

професійного навчання;

- з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або

іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в

установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з

питань охорони праці.