Лекции по охране труда Курепин В.Н

Подождите немного. Документ загружается.

За своїми функціями технічні засоби і заходи забезпечення електро-безпеки

діляться на дві групи:

1. Технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при нормаль-ному

режимі роботи електроустановок.

2. Технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при аварійних

режимах роботи електроустановок.

Основні технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при нормальному

режимі роботи електроустановок включають:

1. Ізоляція струмовідних частин.

2. Недоступність струмовідних частин.

3. Блоківки безпеки.

4. Засоби орієнтації в електроустановках.

5. Виконання електроустановок, ізольованими від землі.

6. захисне розділення електричних мереж.

7. Застосування малих напруг.

8. Компенсація ємнісних струмів замикання на землю.

9. Вирівнювання потенціалів.

З метою підвищення рівня безпеки, залежно від призначення, умов експлуатації і

конструкції в електроустановках застосовується одночас-но декілька з перелічених

технічних засобів і заходів.

Система електрозахисних засобів. Електрозахисні засоби - це технік-ні вироби,

що не є конструктивними елементами електроустановок і використовуються при

виконанні робіт в електроустановках з метою запобігання електротравм.

Електрозахисні засоби поділяються на:

1. Їзолювальні - ізолювальні штанги, кліщі, накладки, діелектричні ру-ковички.

2. Огороджувальні - огородження, щитки, ширми, плакати) та запо-біжні

(окуляри, каски, запобіжні пояси, руковиці для захисту рук.

Ізолювальні електрозахисні засоби поділяються на основні і додаткові.

Основні ізолювальні електрозахисні засоби розраховані на напругу ус-тановки і

при дотриманні вимог безпеки щодо користування ними за-безпечують захист

працівників.

Додаткові електрозахисні засоби навіть при дотриманні функціональ-ного їх

призначення не забезпечують надійного захисту працюючих і застосовуються одночасно

з основними для підвищення рівня безпеки.

Система організаційно-технічних заходів і засобів. Основні організа-ційно-

технічні заходи і засоби щодо попередження електротравм регла-ментуються ДНАОП

0.00-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації елек-троустановок споживачів», якими

відповідальність за організацію без-печної експлуатації електроустановок

покладається на роботодавця.

Згідно з чинними вимогами роботодавець повинен:

1. Призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуа-тацію

електроустановок.

2. Створити і укомплектувати відповідно до потреб електротехнік-ну

службу.

3. Розробити і затвердити посадові інструкції працівників електротехнічної

служби та інструкції з безпечного виконання робіт в електроустановках з урахуванням

їх особливостей.

4. Створити на підприємстві умови з обслуговування електроустано-вок,

відповідно до чинних вимог.

5. Забезпечити своєчасне навчання і перевірку знань працівників з пи-тань

електробезпеки.

На малих підприємствах за неможливості чи недоцільності створення

електротехнічної служби власник, на договірних засадах, доручає елект-ротехнічним

службам споріднених підприємств або фізічним особам, які мають відповідну підготовку,

забезпечення справного стану і безпечної експлуатації електроустановок.

Фахівці служби охорони праці забов'язані контролювати безпечну ек-сплуатацію

електроустановок і повинні мати четверту групу з елект-робезпеки.

Працівники, що обслуговують електроустановки повинні мати відповідну

професійну підготовку, І...V групу з електробезпеки, підтверд-жену посвідченням

встановленої форми і не мати медичних протипо-казань і вікових обмежень щодо

можливості виконання роботи в елект-роустановках.

Під час виконання службових обов'язків працівник повинен мати при собі

посвідчення. За відсутності посвідчення або за прострочених тер-мінів чергової

перевірки знань працівник до роботи не допускається. Чергові перевірки знань

працівників, що обслуговують електроуста-новки, проводяться кожні 12 місяців.

За вимогами і заходами безпеки роботи в електроустановках поділяються на три

категорії:

1. Зі зняттям напруги.

2. Без зняття напруги на струмовідних частинах або поблизу них.

3. Без зняття напруги на безпечній відстані від струмопровідних час-тин, що

перебувають під напругою.

До робіт, що виконуються зі зняттям напруги, відносяться роботи, що

проводяться в електроустановці, в якій зі струмовідних частин зня-то напругу і доступ

в електроустановки, що перебувають під напругою, унеможливлено.

До робіт, що виконуються без зняття напруги на струмопровідних частинах та

поблизу них, належать роботи, що проводяться безпосередньо на цих частинах або на

відстанях від цих частин, менших безпечних.

До робіт без зняття напруги на безпечній відстані від струмовідних частин, що

перебувають під напругою, належать роботи, при виконанні яких випадкове наближення

людей, інструменту чи механізмів на меншу за безпечну відстань до цих частин є

неможливим.

Роботи в електроустановках за вимогами щодо організації їх безпечного

виконання поділяються на такі, що виконуються:

1. За нарядами-допусками.

2. За розпорядженнями.

3. В порядку поточної експлуатації.

Роботи, що виконуються за нарядами-допусками, оформлюються на-рядом

встановленої форми, в якому вказується місце робіт, їх обсяг, осо-би, відповідальні за

безпечну організацію і виконання робіт, склад бри-гад та заходи безпеки.

Роботи, що виконуються за розпорядженнями, реєструються в спеціа-льному

журналі. При цьому встановлюється час виконання робіт, їх ха-рактер і організаційно-

технічні заходи безпеки відповідно до чинних вимог.

Роботи, що виконуються в порядку поточної експлуатації, реєструю-ться в журналі

реєстрації цих робіт.

На підприємствах наказом затверджується перелік робіт, які виконуються за

нарядами, за разпорядженнями та в порядку поточної експ-луатації і призначаються

особи, відповідальні за безпечну організацію і безпечне виконання цих робіт.

Під час виконання робіт за нарядами-допусками і розпорядженнями такими

особами є:

1. Працівник, який видає наряд чи розпорядження.

2. Працівник, який дає дозвіл на підготовку робочого місця.

3. Працівник, який готує робоче місце.

4. Працівник, який допускає до роботи.

5. Керівник робіт.

6. Працівник, який наглядає за безпечним виконанням робіт.

7. Члени бригади.

Тема № 10. «Основи пожежної безпеки».

1. Горіння та пожежнонебезпечні властивості

речовин і матеріалів.

Умови процесу горiння. Пожежа - це неконтрольоване горiння, яке наносить ве-

ликi матерiальнi збитки, а iнколи призводить до загибелi людей. Для ефективної бо-

ротьби з вогняною стихiєю необхiдно знати теоретичнi основи процесу горiння.

Горiння - це фiзико-хiмiчний процес, для якого характернi наступнi ознаки:

 хімічне перетворення;

 видiлення тепла;

 випромiнювання свiтла.

Цими ознаками процес горiння вiдрiзняється вiд iнших характерних явищ.

Для виникнення горiння необхiднi три основнi умови:

 наявнiсть горючої речовини;

 наявнiсть окислювача;

 наявнiсть джерела запалювання.

Цi основнi умови виникнення горiння дiстали назву «Трикутник горiння».

Горючою речовиною може бути будь яка речовина, в певному агрегатному станi

(рiдкому, твердому, газоподiбному), спроможна горiти при наявностi окислювача i

джерела запалення. Найбiльш поширеними горючими речовинами є вироби з дерева,

паливномастильнi матерiали, горючi гази (пропан, бутан, метан).

Окислювачем може бути кисень, який є складовою частиною повiтря.

Джерелом запалення, як правило, може бути: вiдкритий вогонь; нагрiтий метал;

iскри при електрогазозварювальних роботах i т. iнш.

Горюча

речовина

Окислювач Джерело запалення

Вiдсутнiсть будь якої складової умов горiння не дає можливостi процесу

горiння виникати. Для виникнення процесу горiння необхiдно горючу речовину i

окислювач нагрiти до певної температури джерелом запалення.

При горiннi речовин i матерiалiв постiйним джерелом запалення є зона горiння.

Зона горiння - це та область, де проходить фiзико-хiмiчна реакцiя з видiленням тепла i

свiтла. Для утворення i проходження процесу горiння горюча речовина i окислю-вач

повиннi знаходитись в певному кiлькiсному спiввiдношеннi.

Так, при горiннi будь-якої речовини, концентрацiя кисню в повiтрi повинна бути

не нижче необхiдної величини (16-18%), тому що процес горiння не буде проходити

через вiдсутнiсть окислювача. Якщо, в процесi горiння, зменшити кiлькiсть окис-лювача

(до 10%), горiння припиниться.

Класифікація будівельних речовин і матеріалов по походженню,

призначенню, займистості. По походженню будівельні матеріали можна розподілити

на дві гру-пи: природні і штучні.

Природними називають такі матеріали, що зустрічаються в природі в готовому

виді і можуть використовуватися в будівництві без істотного опрацювання.

Штучними називають будівельні матеріали, що не зустрічаються в природі, а

ви-готовляються з застосуванням різноманітних технологічних процесів.

По призначенню будівельні матеріали розділяються на такі групи:

1. Матеріали, призначені для будівництва стін (цеглина, дерево, метали, бетони,

залізобетоні; в’яжучі матеріали (цемени, вапно, гіпс), застосовувані для одержання

безвипалювальних виробів, цегляної кладки і штукатурки;

1. Теплоізоляційні матеріали (піно- і газобетони, войлок, мінеральна вата, піно-

пласти і т.п.)

2. Опоряджувальні та облицювальні матеріали (керамічні плитки, кам'яні поро-

ди, різноманітні пластики, деревностружкові та деревноволокнисті і древесноволок-нисті

плити, «вагонка», лінолеум та ін.);

3. Покрівельні і гідроізоляційні матеріали (шифер, черепиця, покрівельне

залізо, руберойд і ін.)

По горючості (займистості) будівельні матеріали підрозділяються на три групи:

не горючі (неспалені), важкогорючі (важкосгораємі) і пальні (спаленні).

Негорючи матеріали, це матеріали що не горять, не жевріють і не обвуглюються

під впливом відкритого полум'я або високої температури. Важкогорючи матеріали, це

матеріали що загоряються і горять тільки при впливі на них відкритого вогню. Горючи

матеріали, це матеріали, горіння яких продовжується після видалення дже-рела вогню,

яким вони були підпалені.

З групи пальних виділяють легкозаймисті речовини і матеріали. Легкозаймис-тими

називають пальні речовини і матеріали, спроможні воспламенятися від корот-кочасного

впливу джерела запалювання з низькою енергією (полум'я сірника, іскра, що жевріє

сигарета)

Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і

матеріалів, пожежі за ГОСТ 27331-87 поділяються на відповідні класи та підкласи:

клас А - горіння твердих речовин, що супроводжується (підклас А1) або не суп-

роводжується (підклас А2) тлінням;

клас В - горіння рідких речовин, що не розчиняються (підклас В2) У воді;

клас С - горіння газів;

клас Д - горіння металів легких, за винятком лужних (підклас Д1), лужних (під-

клас Д2), а також металовмісних сполук (підклас ДЗ):

клас Е - горіння електроустановок під напругою.

Основні властивості будівельних речовин і матеріалов.

Властивості будівельних матеріалів поділяються на: теплофізичні і механічні.

Теплопровідність - молекулярне перенесення тепла в суцільному середовищі, зу-

мовлене наявністю градієнту температури. Дана властивість враховується при вибо-рі

матеріалів для конструкцій будинків, призначених для зберігання тепла в помеш-каннях і

в розрахунках конструкцій на вогнестійкість.

Теплоємність - фізична величина, рівна відношенню кількості теплоти, що погли-

нається системою при нескінченно малій зміні її температури, до цієї зміни.

Теплоємність, як і теплопровідність не є фізичною константтою матеріалу, тому

що вона змінюється в залежності від температури.

Пористість - ступінь насиченості матеріалу повітряними включеннями у виді пір.

З пористістю пов'язані такі властивості матеріалів як міцність, теплопровідність,

звуконепроникність і ін. Пористість будівельних матеріалів змінюється від 0 (сталь,

скло) до 85% ( поропласт, пінобетон).

Теплове розширення - збільшення геометричних розмірів зразка, викликане змі-ною

його температури при постійному тиску.

Жаростійкість - спроможність матеріалу в умовах тривалого впливу температур у

межах від 200

С до 2000

С зберігати або незначно змінювати свої фізичні або ме-ханічні

властивості; визначається температурою, при якій матеріали в умовах трива-лого

нагрівання і наступного охолодження починають руйнуватися або переходити в

пластичний стан.

Вогнетривкість - властивість матеріалу протистояти, не плавитися, впливу висо-

ких температур.

Вогнестійкість - спроможність матеріалу зберігати фізикохімічні властивості під

дією вогню; характеризується тривалістю опору впливу вогню до втрати міцності.

Термостійкість - спроможність матеріалу витримувати різні коливання темпера-

тур, не руйнуючись, визначається числом поперемінних нагрівань і охолоджень у

проточній воді.

Міцність - спроможність матеріалу чинити опір руйнуванню від дії напруг, що

виникають у ньому під впливом прикладеного навантаження.

Твердість - властивість матеріалу чинити опір деформуванню або руйнуванню

при місцевому силовому впливі; характеризується проникненням у нього іншого, більш

твердого матеріалу.

Пружність - властивість матеріалу змінювати під дією навантаження свою фор-му

та об’єм без ознаки руйнування та відновлювати їх після припинення дії сил, що

деформують.

Пластичність - властивість матеріалу змінювати без руйнації форму і розміри під

впливом навантаження або внутрішніх напруг, стійко зберігаючи утворену форму та

розміри, під дією навантаження або внутрішніх напруг, стійко зберігаючи утворену

форму і розміри після припинення цього впливу.

Істинна густина - маса одиниці об'єму матеріалу в абсолютно щільному стані.

Густина більшості будівельних матеріалів більше одиниці. Винятком є деревина,

пластики.

Середня густина - маса одиниці об'єму матеріалу, включаючи пори і порожнини.

Залежно від густини та пористості середня маса будівельних матеріалів зміню-

ється від 20 кг/м

(для деяких легких теплоізоляційних матеріалів) до 7850 кг/м

(для

сталей)

Термін служби - період часу від початку експлуатації виробу до моменту виник-

нення граничного стану, зазначеного в технічній документації.

Старіння - зміна фізико-хімічних, механічних властивостей та структури мате-

ріалів при експлуатації або тривалому збереженні, що відбувається в матеріалах із

підвищеним рівнем внутрішньої енергії.

Деформованість - властивість твердих матеріалів змінювати форму або об’єм під

дією механічного навантаження, Власної маси, температури, намагнічування, ефект-

ричного заряду; визначається рівнем пружних і залишкових деформацій при заданих

зовнішніх впливах.

Електричний опір - властивість матеріалу перешкоджати проходженню

електричного струму.

Електропровідність - властивість матеріалу проводити електричний струм під

впливом незмінного в часі електричного поля.

2. Категорування примiщень та споруд за вибухо-пожежною i пожежною

небезпекою.

Категорування примiщень за вибухопожежною i пожежною небезпекою.

Вра-ховуючи специфiку горiння рiзних речовин i матеріалів примiщення i будiвлi катего-

руються за вибухопожежною i пожежною небезпекою. Категорiї вибухопожежної i

пожежної небезпеки дають змогу правильно виробити профiлактичнi заходи по не-

допущенню виникнення пожеж. В залежностi вiд речовин, якi застосовуються в тех-

нологiчному процесi, а також вiд складностi технологiчного процесу всi промисловi

будiвлi i примiщення дiляться на категорiї: А, Б, В, Г, Д.

Серед вищеперечислених категорiй, категорiї А, Б – вибухопожежонебезпечнi;

категорiї - В, Г, Д - пожежонебезпечнi.

Т а б л и ц я № 1

Категорiя примiщень за вибухо-пожежною i пожежною небезпекою.

Категорi

я примiщення.

Характеристика речовин i матерiалiв,

якi знаходяться в примiщеннi.

Горючi гази, ЛЗР з температурою спалаху до 28 С

включно, а також речовини i матерiали, якi здатнi вибухати i

горiти при взаємодiї з водою, киснем повiтря чи один з одним в

такiй кiлькостi, що розрахований тиск вибуху в примiщеннi пе-

ревищує 5 кПа (цех фарбування виробiв нiтрофарбами, склад

карбiду кальцiю, воднева i ацетиленова станцiя )

Наприклад: Стоянка бензовозiв при зливi ЛЗР,

примiщення зарядки акумулято-рiв, обладнання фарбувальних

цехiв, склади балонiв з горючими газами.

Горючi пил i волокна, ЛЗР з температурою спалаху

бiльше 28 С, а також ГР в такiй кiлькостi, що можуть

утворювати вибухонебезпечнi пил чи пароповiтрянi сумiшi, при

спалаху яких розвивається тиск вибуху в примiщеннi, що

переви-щує 5 кПа (вибiйнi i розмольне вiддiлення млина, цех

отримання уайтспiриту, склади керосину).

Наприклад: Склади балонiв з киснем, розливочнi (в

примiщеннi) нафтопродук-тiв з температурою спалаху вiд



С до 610 ºС, склад безтарного зберiгання борошна,

примiщення мiшковибивних машин, холодильно-компресорнi

вiддiлен-ня.

Горючi i важкогорючi рiдини, твердi горючi i важкогорючi

пожежонебезпечні речовини i матерiали (в тому числi пил i

волокна), а також речовини i матерiа-ли, здiбнi тiльки горiти

при взаємодiї з водою, киснем повiтря чи один з одним. При

цьому виключається можливiсть вiднесення примiщень із

вказаними рiди-нами, речовинами i матерiалами до примiщень

категорiй А чи Б (трикотажнi i столярнi цехи, трансформаторнi,

майстернi, примiщення для зберiгання авто-мобiлiв).

Наприклад,склади готової продукцiї з горючою

упаковкою, хлiбосховище, пе-карський зал, хiмлабораторiя

нафтопродуктiв, примiщення для стоянки авто-мобiлiв, інш.

Негорючi речовини i матерiали в гарячому, розжареному

чи розплавленому станi, процес обробки яких супроводжується

утворенням iскр, полум'я, проме-невого тепла; а також горючi

гази, рiдини i твердi речовини, спалюванi чи ути-лiзованi в

якостi палива (ливарнi цехи, кузнi, котельнi). Наприклад:

Котельнi при нафтонасосних станцiях, кузнi, зварювальний цех

i iнш.

Негорючi речовини i матерiали в холодному станi

(водонасоснi станцiї, цехи виготовлення залiзобетонних

виробiв, склади iнертних газiв ).

Наприклад: Склади балонiв з iнертним газом, механiчнi

майстернi, кладова об-ладнання i негорючих матерiалiв,

дiлянка холодного штампування .

Т а б л и ц я 2

Категорiя споруд за вибухопожежною i пожежною небезпекою.

Категорі

я будинкiв.

Категорiя п р и м i щ е н ь.

А Сумарна площа примiщень категорiї А перевищує 5 %

площi всiх примiщень чи 200 м

; при наявностi установок

автоматичного пожежогасiння сумарна площа примiщень

категорiї А в будiвлi перевищує 25 % площi всiх примiщень чи

скла-дає бiльше 1000 м

Б Сумарна площа примiщень категорiї А i Б перевищує 5 %

площi всiх примi-щень або 200 м

i будiвля не вiдноситься до

категорiї А; при наявностi устано-вок автоматичного

пожежогасiння сумарна площа примiщень категорiй А i Б пе-

ревищує 25 % площi всiх примiщень чи складає бiльше 1000 м

В Сумарна площа примiщень категорiй А, Б i В перевищує 5

% (10 % якщо в бу-дiвлi вiдсутнi примiщення категорiй А i Б)

площi всiх примiщень, i будiвлi не вiдносяться до категорiй А i

Б; при наявностi установок автоматичного пожежо-гасiння

сумарна площа примiщень категорiй А, Б i В, перевищуює 25 %

площi всiх примiщень або складає бiльше 3500 м

Г Сумарна площа примiщень категорiй А, Б, В i Г

перевищує 5 % площi всiх при-мiщень, i будiвля не вiдноситься

до категорiй А, Б i В; при наявностi установок автома-тичного

пожежогасiння в примiщеннях категорiй А, Б, В i Г перевищує

25 % сумарної площi всiх примiщень або складає бiльше 5000

Д Будiвлi вiдносяться до категорiї Д, якщо вони не

вiдносяться до категорiй А, Б, В чи Г.

В рiзних виробничих примiщеннях можуть використовуватись однаковi матерiали,

але примiщення можуть при цьому вiдноситись до рiзних категорiй за вибухопожеж-ною

небезпекою. Наприклад, на меблевому комбiнатi деревина може застосовува-тись в

шлiфувальному вiддiленнi (категорiя Б), в складальному цеху (категорiя В), в вiддiленнi

фарбування (категорiя А), в котельнi (категорiя Г).

3. Організаційно - технічні заходи забезпечення пожежної безпеки.

Профілактика - в перекладі з латинської, означає запобігання, попередження. Це

слово, в поєднанні з іншими словами, доволі часто зустрічається в різних галузях на-

родного господарства, в медицині, техніці. Пожежна профілактика - це комплекс

організаційних заходів і технічних засобів, направлених на забезпечення безпеки людей,

на запобігання пожежі, обмеження і розповсюдження, а також створення умов для

успішного гасіння пожежі. Пожежу легше попередити ніж погасити.

Заходи щодо пожежної профілактики розділяються на організаційні, технічні,

режимні й експлуатаційні.

Організаційні заходи передбачають правильну експлуатацію машин і внутрішньо-

заводського транспорту, правильний зміст будинків, території, протипожежний інст-

руктаж робітників та службовців, організацію добровільних пожежних дружин, по-

жежно-технічних комісій, видання наказів з питань посилення пожежної безпеки.

Технічні заходи – це дотримання протипожежних правил, норм при проектуванні

будинків, при пристрої електропроводів і устаткування, опалення, вентиляції, вис-

вітлення, правильне розміщуння устаткування.

Заходи режимного характеру - це заборона паління в не встановлених місцях, ви-

конання зварювальних і інших вогневих робіт у пожежонебезпечних приміщеннях.

Експлуатаційні заходи - це своєчасні профілактичні огляди, ремонти й іспити тех-

нологічного устаткування.

Відповідно до положень Закону України «Про пожежну безпеку» (статті 4-7) Пра-

вила пожежної безпеки в Україні є обов’язковими для виконання всіма центральни-ми і

місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,

підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм

власності), посадовими особами та громадянами.

Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки, чинність яких поши-

рюється на підприємства, установи, організації та інші об’єкти (будівлі, споруди,

технологічні лінії тощо), що експлуатуються, будуються, реконструюються, техніч-но

переоснащуються і розширюються.

Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних,

технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення без-пеки

людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологіч-них

наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних

підрозділів та успішного гасіння пожеж.

Відповідно до Закону України «Про пожежну безпеку» забезпечення пожежної

безпеки підприємств є складовою частиною виробничої або іншої діяльності посадо-вих

осіб, працівників підприємств та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових

договорах (контрактах) та статутах підприємств.

Керівник підприємства повинен визначити обов’язки посадових осіб (у тому чис-лі

заступників керівника) щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відпові-

дальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо,

технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлуатацію

технічних засобів протипожежного захисту. Обов’язки щодо забезпечення пожежної

безпеки мають бути відображені у відповідних посадових документах (функціональ-них

обов’язках, інструкціях, положеннях тощо).

На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом (інст-

рукцією) повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, у тому числі

визначені:

1. Можливість паління (місце для куріння), застосування відкритого вогню, побу-

тових нагрівальних приладів;

2. Порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварю-

вальних);

3. Правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

4. Місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та гото-

вої продукції, які можуть одночасно знаходитися у виробничих приміщеннях і на

території (у місцях зберігання);

5. Порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спец-

одягу та ганчір’я, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкла-день;

6. Порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;

7. Порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;

8. Порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань

пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та

занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх про-ведення;

9. Порядок організації експлуатації і обслуговування наявних технічних засобів

протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, устано-вок

пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегас-ників);

10. Порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електро-

установок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного

обладнання;

11. Дії працівників у разі виявлення пожежі;

12. Порядок збирання членів добровільної пожежної дружини та відповідальних

посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні.

Працівники підприємства мають бути ознайомлені з цими вимогами на інструк-

тажах, під час проходження пожежно-технічного мінімуму.

На кожному підприємстві має бути опрацьована загальнооб’єктова інструкція про

заходи пожежної безпеки та інструкції для всіх вибухопожежонебезпечних та поже-

жонебезпечних приміщень (дільниць, цехів, складів, майстерень, лабораторій тощо).

У будівлях та спорудах (крім житлових будинків), котрі мають два поверхи і бі-

льше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб мають бути розроб-лені і

вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі. На

об’єктах з масовим перебуванням людей (50 осіб і більше) на доповнення до

схематичного плану евакуації адміністрація зобов’язана опрацювати інструкцію, що

визначає дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, за якою

не рідше одного разу на півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних

працівників.

На підприємстві повинен бути встановлений порядок (система) оповіщення лю-

дей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працівників. У приміщеннях на

видних місцях біля телефонів слід вивішувати таблички із зазначенням номера теле-фону

для виклику пожежної охорони.

Територія підприємства, а також будівлі, споруди, приміщення мають бути забез-

печені відповідними знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сиг-

нальные и знаки безопасности".

У разі одержання речовин та матеріалів з невідомими властивостями стосовно по-

жежної небезпеки власник підприємства зобов’язаний заборонити їх застосування до

з’ясування через відповідні установи та організації відомостей (показників) про їх

пожежну небезпеку. Застосування у будівництві й на виробництві матеріалів та ре-човин,

на які відсутні дані щодо пожежної небезпеки, забороняється.

Для працівників охорони (сторожів, вахтерів, вартових тощо) адміністрацією по-

винна бути розроблена інструкція, в якій необхідно визначити їхні обов’язки щодо

контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень,

порядок дій в разі виявлення пожежі, спрацювання засобів пожежної сигналізації та

автоматичного пожежогасіння, а також указати, хто з посадових осіб адміністрації має

бути викликаний в нічний час у разі пожежі. Працівники охорони повинні мати список

посадових осіб підприємства із зазначенням їх домашньої адреси, службо-вого й

домашнього телефонів. Вони зобов’язані знати порядок дій у разі виявлення пожежі,

правила користування первинними засобами пожежогасіння та прийоми гасіння.

З метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання поже-

жам, організації їх гасіння на підприємствах створюються добровільні пожежні дру-жини

та команди, діяльність яких повинна здійснюватися відповідно до Положення про

добровільні пожежні дружини (команди), затвердженого наказом Міністерства України з

питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслід-ків

Чорнобильської катастрофи від 11.02.2004 № 70 (та зареєстрованого в Міністер-стві

юстиції України 19.02.2004 за №\221/8820.

Членів добровільних пожежних дружин (команд), які підлягають обов’язковому

особистому страхуванню (на випадок загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або

каліцтва), захворювання, одержаних під час ліквідації пожежі або наслідків ава-рії), слід

застрахувати відповідно до Положення про порядок і умови обов’язкового особистого

страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних

пожежних дружин (команд), затвердженого постановою Кабінету Мі-ністрів України від

3 квітня 1995 року №\232.

На підприємствах із кількістю працівників 50 і більше осіб за рішенням трудово-го

колективу створюються пожежно-технічні комісії. Їх роботу необхідно організо-вувати

згідно з Типовим положенням про пожежно-технічну комісію, затвердженим наказом

Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від

наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.02.2004 № 70 та зареєст-рованим у

Міністерстві юстиції України 19.02.2004 за №\222/8821.