Лекции по охране труда Курепин В.Н

Подождите немного. Документ загружается.

вирі-зає на поверхні цієї сфери площу, яка дорівнює площі квадрата зі стороною, рівною

радіусу сфери).

Освітленість (Е) - поверхнева густина світлового потоку; визначається за

формулою:

Е = F/S (лк)

Де:

S - площа поверхні, що освітлюється, м

Одиниця освітленості - люкс (лк).

Люкс - освітленість поверхні площею 1 м

при падаючому на неї світловому потоці 1

лм.

Яскравість (В) - сила світла, що виходить з одиниці площі поверхні у визначеному

напрямку:

В = J/S

cos



(кд/м

)

Де:

 - кут відхилення променя від нормалі до цієї поверхні.

Одиниця яскравості - яскравість поверхні, що світиться, площею 1 м

при силі

світла 1 кд. (кд/м

)

Згідно СНиП II. 4. 79. «Естественное и искусственное освещение. Нормы

проектирования» освітлення нормується як природне, поєднане і штучне освітлення.

1. Природне освітлення.

Система природного освітлення. Природне освітлення – освітлення приміщень

світ-лом неба, прямим або відображеним, проникаючим через світлові отвори в

зовнішніх за-хищаючих конструкціях.

Природне освітлення може бути:

1. Боковим (одно- та двостороннім). Бокове природне освітлення, це природне

світлення приміщення через світлові отвори в зовнішніх стінах;

2. Верхнім. Верхнє природне освітлення це природне освітлення приміщення

через ліхтарі, світлові отвори в покритті, а також через отвори в стінах в місцях перепаду

висот будівлі;

3. Комбінованим (верхнє разом з боковим). Комбіноване природне освітлення це

поєдна-ння верхнього і бічного природного освітлення.

Нормування природного освітлення. Як було зазначено виш природне

освітлення нор-мується згідно СНиП II. 4. 79. «Естественное и искусственное освещение.

Нормы проектиро-вания». Цих норм необхідно дотримуватися при проектуванні освітлення

приміщень будин-ків, що знову споруджуються і реконструюються, і споруджень різного

призначення, робо-чих місць поза будинками, площадок промислових і

сільськогосподарських підприємств.

Нормування освітленості на робочих місцях здійснюється з урахуванням характеру

зоро-вої роботи, що визначається величиною найменшого об'єкта розрізнення, контрастом

об'єкту розрізнення з фоном (великий, середній, малий) і характеристикою фону (темний,

середній, світлий).

У залежності від величини найменшого об'єкта розрізнення всі зорові роботи

поділяються на VIII розрядів зоровій праці, (таблиця №1, СНиП II. 4. 79.):

Перший розряд – щонайвищій точності.

Другий розряд – дуже високій точності.

Третій розряд – високій точності.

Четвертий розряд – середній точності.

П’ятий розряд – малій точності.

Шостий розряд – груба (дуже мала точність).

Сьомий розряд – робота з матеріалами та виробами що світяться у га-

рячих це-хах.

Восьмий розряд – зальне спостереження за ходом виробничого процесу:

- постійне;

- періодичне при постійному перебуванні людей в приміщенні;

- періодичне при періодичному перебуванні людей в приміщенні.

При нормуванні освітленості, що створюється природним або поєднаним

освітленням, враховується тільки розряд зорової роботи, тобто величина найменшого об'єкта

розрізнення, та приймаються згідно таблиці №1 СНиП II. 4. 79. «Естественное и

искусственное ос-вещение. Нормы проектирования». Розряд зорової роботи встановлюють

при розташуванні об'єкта роз-різнення від очей працюючого на відстані не більше 0,5 м. При

збільшенні цієї відстані розряд зорової роботи варто встановлювати з урахуванням кутових

розмірів об'єкта розрізнення, виз-начення яких проводиться шляхом ділення величини

об'єкта розрізнення на відстань його від очей працюючого.

Приклад. Об'єкт розрізнення відноситься до II розряду зорових робіт, тому що його

вели-чина дорівнює 0,2 мм, але деталь, що оброблюється, знаходиться на відстані 1 м від

очей пра-цюючого.

Тоді 0,2 :1000 = 0,0002 чи 0,2 х 10

-3

, що за таблицею №1 СНиП II. 4.79. варто віднести

до першого розряду робіт.

При односторонньому боковому освітленні нормується мінімальне значення

коефіцієнту природної освітленості (КПО (е

мін

)) у точці, розташованій на відстані 1 м від

стіни, найбільш віддаленої від світлових прорізів.

При двосторонньому боковому освітленні е

мін

нормується в точці посередині

приміщення. При цьому враховується світловий клімат України (IV і V пояси світлового

клімату).

Коефіцієнт природної освітленості (КПО) це відношення природної освітленості,

створюваної в деякій точці заданої площини усередині приміщення світлом неба

(безпосе-реднім або після віддзеркалень), до одночасного значення зовнішньої

горизонтальної ос-вітленості, створюваної світлом повністю відкритого небозводу;

виражається у відсотках.

Геометричний коефіцієнт природної освітленості (е) це відношення природної

освіт-леності, створюваної в точці заданої площини, що розглядається, усередині

приміщення світлом, що пройшло через незаповнений світловий отвір і витікаючим

безпосередньо від рівномірно яскравого неба до одночасного значення зовнішньої

горизонтальної освітлено-сті під відкритим повністю небозводом, при цьому участь

прямого сонячного світла в створенні тієї і іншої освітленості виключається; виражається

у відсотках.

Світловий клімат - сукупність умов природного освітлення в тій або іншій

місцевості (освітленість і кількість освітлення на горизонтальній і різно орієнтованих по

сторонах го-ризонту вертикальних поверхнях, створюваних розсіяним світлом неба і

прямим світлом сонця, тривалість сонячного сяйва і альбедо підстилаючої поверхні; за

період більше деся-ти років.

При верхньому і комбінованому природному освітленні (верхнє разом з боковим)

визнача-ється і нормується середнє значення КПО (е

сер

) у точках, розташованих на перетині

вертика-льної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні або

підлоги, за формулою:

есер

е1+е2+е3+еп

Де:

- значення КПО в окремих точках приміщення, що знаходяться на

рівних від-станях одна від одної;

п - кількість точок (не менше 5), в яких визначається КПО. Перша і остання точки

при та-кому визначенні повинні знаходитися на відстані 1 м від поверхні стін чи

перегородок.

Допускається розподіл приміщення на зони з бічним освітленням (зони,

примикаючи до зовнішніх стін з вікнами) і зони з верхнім освітленням; нормування і

розрахунок природ-ного освітлення в кожній зоні проводиться незалежно.

Проектні величини КПО зіставляються з вимогами СНиП ІІ. 4.79. Керуючись цим

доку-ментом, варто пам'ятати, що для приміщень з боковим освітленням нормується

мінімальне, а з верхнім чи комбінованим - середнє значення КПО.

Розрахунок природного освітлення приміщень слід виконувати відповідно до

додатку № 5., СНиП ІІ.4.79.

Значення КПО, що наводяться в СНиП ІІ.4.79., нормовані для будинків, роз-

ташованих в III поясі світлового клімату колишнього СРСР (Московська, Мінська,

Свердловська об-ласть,).

Для території на якої розташована Україна (ІV, V пояси) нормовані значення КПО

слід визначати за формулою:

IV,V

= е

ІІІ х

С (%)

Де:

ІІІ

- значення КПО з таблиці № 1, СНиП II. 4. 79. «Естественное и искусственное

освеще-ние. Нормы проектирования»;

т – коефіцієнт світлового клімату, враховуючий особливості світлового клімату,

(таб-лиця №4, СНиП ІІ.4.79.);

Таблиця №4, СНиП ІІ.4.79.

Значення коефіцієнта світлового клімату в залежності від пояс світлового

клімату.

Пояс світлового

клімату.

Коефіцієнт світлового клімату.

ІV 0,9

V 0,8

С - коефіцієнт сонячного клімату, (таблиця №5, СНиП ІІ.4.79.).

Коефіцієнт сонячного клімату це коефіцієнт, враховуючий додатковий світловий

потік, проникаючий через світлові отвори в приміщення за рахунок прямого і

відображеного від підстилаючої поверхні сонячного світла протягом року.

Отримані по формулі значення слід округляти до десятих часток.

Нерівномірність природного освітлення не нормується для приміщень з бічним

освітле-нням; виробничих приміщень, в яких виконуються роботи VII і VIII розрядів

при верх-ньому або при верхньому і бічному освітленні; допоміжних приміщень і

приміщень сус-пільних будівель III і IV груп (п. 1.2 СНиП ІІ.4.79.).

Загальний підхід до проектування систем природного освітлення. Оцінка

правильно-сті обраної в проекті освітленості проводиться шляхом зіставлення

запроектованих розряду і під розряду робіт з вимогами СНиП II.4.79. При цьому, враховуючи

розміри і колір об'єктів зо-рового розрізнення, фарбування робочих поверхонь, коефіцієнту

відбиття фону, контрасту де-талі з фоном, слід брати до уваги також тривалість і

безперервність напруженої зорової роботи, небезпеку травматизму.

Проектне рішення природного освітлення виробничих приміщень повинне бути

предста-влене в наступних матеріалах:

1. Генеральному плані підприємства.

2. Плані і розрізі всіх приміщень з нанесеними на них пристроями для природно-

го освіт-лення (вікна, світло аераційні ліхтарі).

3. Пояснювальній записці.

4. Зведеній таблиці світлотехнічного розрахунку освітлення і кривих мінімальних

значень КПО.

Ці проектні документи обов’язково забов`язані пройти санітарну експертизу.

Основним завданням санітарної експертизи проекту природного освітлення приміщень є

гігієнічна оцін-ка вирішення наступних питань:

1. Розрахунковий рівень освітленості.

2. Ступінь нерівномірності освітленості.

3. Спрямованість світлових потоків.

4. Заходи захисту від надлишкового теплового та світлового впливу прямих

сонячних променів.

5. Кількісне співвідношення між яскравістю робочих поверхонь і яскравістю стін,

стелі, обладнання.

У методичному відношенні вирішення цього завдання складається з трьох частин:

1. Використання вимог санітарного законодавства до природного освітлення

приміщення, що проектується.

2. Визначення основних показників природного освітлення приміщення (проектне

рішен-ня).

3. Оцінка проекту і оформлення висновку.

Необхідно оцінювати правильність вибору системи природного освітлення (бокове,

верхнє чи комбіноване), обґрунтування розряду, норм і величин коефіцієнта природного

освітлення, улаштування світлових прорізів, розрахунки щодо визначення величини КПО.

Слід звертати увагу також на конструктивні особливості вікон для можливого

використання їх для припливу зовнішнього повітря, а також безпечного і зручного

виконання робіт з ремон-ту засклення та очищення скла з обох боків.

Забороняється для опалювальних будівель передбачати площу світлових отворів

більш ніж потрібен по справжніх нормах, за винятком площі вітрин з експозиційними

майданчи-ками.

Нерівномірність природного освітлення приміщень виробничих і суспільних

будівель з верхнім або з верхнім і бічним природним освітленням і основних приміщень

для дітей і підлітків при бічному освітленні не повинна перевищувати 3:1.

Сонцезахисні пристрої слід передбачати для виробничих приміщень з постійним

пере-буванням працюючих, де виконуються роботи І - ІV розрядів, на промислових

підприємс-твах, проектованих для будівництва в III і IV кліматичних районах.

Допускається при техніко-економічному обгрунтовуванні передбачати

сонцезахисні пристрої для виробничих будівель, проектованих для інших кліматичних

районів. Сонце-захисні пристрої в суспільних і житлових будівлях слід передбачати

відповідно до глав СНіП по проектуванню цих будівель.

3. Штучне освітлення.

Системи штучного освітлення. Штучне освітлення проектується двох

систем:

1. Загальне (рівномірне або локалізоване), це освітлення, при якому світильники

розмі-щуються у верхній зоні приміщення рівномірно (загальне рівномірне освітлення)

або сто-совно розташування устаткування (загальне локалізоване освітлення);

2. Комбіноване, це освітлення, при якому до загального освітлення додається

місцеве.

Місцеве освітлення це освітлення, додаткове до загального, створюване

світильниками, концентруючими світловий потік безпосередньо на робочих місцях.

У системі загального освітлення є два способи розміщення світильників: рівномірне

і ло-калізоване. При рівномірному освітленні світильники встановлюються без урахування

розта-шування обладнання, при локалізованому - в залежності від розміщення робочих

місць, що забезпечує необхідний напрямок світлового потоку і створює умови для кращого

освітлення робочих поверхонь.

Система комбінованого освітлення включає, крім загального освітлення, місцеве за

допо-могою світильників, розташованих на робочих місцях, що дозволяє створювати великі

рівні освітленості, але з меншими економічними витратами.

Штучне освітлення підрозділяється на:

1. Робоче

2. Аварійне.

3. Евакуаційне (аварійне освітлення для евакуації).

4. Охоронне.

5. Чергове.

При санітарній оцінці проектів штучного освітлення необхідно вирішити такі питання:

1. Раціональність вибору системи освітлення.

2. Відповідність освітленості запроектованим розрядам і під розрядам робіт, у

залежності від величин об'єктів розрізнення і контрасту об'єкта з фоном.

3. Правильність вибору типів світильників загального освітлення і їх розміщення

за висо-тою і горизонталлю.

4. Організація аварійного освітлення.

5. Наявність і тип світильників місцевого освітлення.

6. Достатність коефіцієнту запасу.

7. Тощо (додаток 19, СНиП II. 4. 79. «Естественное и искусственное освещение.

Нормы проектирования»).

Робоче освітлення. Робоче освітлення - освітлення, яке забезпечує необхідні

умови праці при нормальному режимі роботи освітлювальної установки в приміщеннях і

в міс-цях виконання робіт на відкритих просторах.

Вибір джерел світла слід проводити з урахуванням рекомендацій, приведених у

додатку № 6 СНиП II. 4. 79. «Естественное и искусственное освещение. Нормы

проектирования».

Робоче освітлення слід передбачати для всіх приміщень будівель, а також ділянок

відк-ритих просторів, призначених для роботи, проходу людей і руху транспорту.

Для освітлення приміщень, як правило, передбачають газорозрядні лампи низького

і ви-сокого тиску (люмінесцентні, метало галогенні, натрієві). У разі неможливості або

техні-ко-економічної недоцільності застосування газорозрядних джерел світла

допускається використовування ламп розжарювання.

Аварійне освітлення. Освітлення для продовження роботи при аварійному

відключенні робочого освітлення. Аварійне освітлення підрозділяється на освітлення

безпеки і евакуа-ційне.

Освітлення безпеки - освітлення для продовження роботи при аварійному

відключенні робочого освітлення.

Евакуаційне освітлення - освітлення, призначене для евакуації людей з приміщень

при аварійному відключенні робочого освітлення.

Аварійне освітлення, в приміщеннях і на місцях виробництва зовнішніх робіт,

слід пе-редбачати, якщо відключення робочого освітлення і пов'язане з цим порушення

нормаль-ного обслуговування устаткування і механізмів може викликати:

1. Розривши, пожежу, отруєння людей.

2. Тривале порушення технологічного процесу.

3. Порушення роботи таких об'єктів, як електричні станції, вузли радіопередачі і

зв'язки, диспетчерські пункти, насосні установки водопостачання, каналізації і

теплофікації, уста-новки вентиляції і кондиціонування повітря для виробничих

приміщень, в яких неприпус-тимо припинення робіт.

4. Порушення обслуговування хворих в операційних блоках, кабінетах

невідкладної до-помоги, реанімаційних, в приймальних пунктах лікувальних установ,

пологових відділен-нях лікарень.

5. Порушення режиму дитячих установ незалежно від числа дітей, що

знаходяться в них.

Для аварійного освітлення слід застосовувати:

а) лампи розжарювання.

б) люмінесцентні лампи - в приміщеннях з мінімальною температурою повітря не

мен-ше +5°С і за умови живлення ламп у всіх режимах змінним струмом напругою не

нижче 90% номінального.

Лампи Ксенону, лампи ДРЛ, металогалогенні, натрієві лампи високого тиску для

ава-рійного освітлення застосовувати не допускається.

Евакуаційне освітлення. Аварійне освітлення для евакуації людей з приміщення

при аварійному відключенні робочого освітлення.

Евакуаційне освітлення в приміщеннях або в місцях виробництва робіт зовні

будівель слід передбачати:

1. В місцях, небезпечних для проходу людей.

2. В проходах і на сходах, що служать для евакуації людей, при числі евакуює

більше 50 чол.

3. По основних проходах виробничих приміщень, в яких працюють більше 50

чол.

4. В сходових клітках житлових будинків заввишки 6 поверхів і більш.

5. У виробничих приміщеннях з постійно працюючими в них людьми, де вихід

людей з приміщення при аварійному відключенні робочого освітлення пов'язаний з

небезпекою травматизму через продовження роботи виробничого устаткування.

6. В приміщеннях суспільних будівель і допоміжних будівель промислових

підприєм-ств, якщо в приміщенні можуть одночасно знаходитися більше 100 чол.

Для евакуаційного освітлення слід застосовувати:

а) лампи розжарювання;

б) люмінесцентні лампи - в приміщеннях з мінімальною температурою повітря не

мен-ше +5°С і за умови живлення ламп у всіх режимах змінним струмом напругою не

нижче 90% номінального.

Лампи Ксенону, лампи ДРЛ, металлогалогенные, натрієві лампи високого тиску

для евакуаційного освітлення застосовувати не допускається.

Для евакуаційного освітлення в приміщеннях можуть бути використані

світильники аварійного освітлення.

В суспільних і допоміжних будівлях виходи з приміщень, де можуть знаходитися

одно-часно більше 100 чол., а також виходи з виробничих приміщень без природного

світла, де можуть знаходитися одночасно більше 50 чол., або що має площу більше 150

, повинні бути відзначений світловими покажчиками, приєднаними до мережі

аварійного освітлен-ня.

Охоронне освітлення. Охоронне освітлення - освітлення уздовж межі території,

що охороняється в нічний період.

За відсутності спеціальних технічних засобів охорони повинне передбачатися

уздовж меж територій, що охороняються в нічний час.

Чергове освітлення. Освітлення в неробочий час. Для чергового освітлення при

необ-хідності може використовуватися частина світильників того або іншого виду

освітлення.

Нормування штучного освітлення. Нормування штучного освітлення

приміщень ви-робничих і складських будівель слід проводити з урахуванням

рекомендацій, приведених у додатку № 6 та таблиці №1 СНиП II. 4. 79. «Естественное и

искусственное освещение. Нор-мы проектирования»

Норми освітленості, приведені в таблиці №1, слід підвищувати на один ступінь

шкали освітленості в наступних випадках:

1. При роботах І - ІV розрядів, якщо напружена зорова робота виконується

протягом всього робочого дня.

Наприклад - візуальний контроль виробів, проборка ниток в текстильному

виробницт-ві.

2. При підвищеній небезпеці травматизму, якщо освітленість від системи

загального ос-вітлення складає 150 лк і менш.

Наприклад - робота на дискових пилах, ножицях гільйотин.

3. При спеціальних підвищених санітарних вимогах, якщо освітленість від

системи за-гального освітлення складає 500 лк і менш;.

Наприклад - на підприємствах харчової і хіміко-фармацевтичної промисловості.

4. При роботі або виробничому навчанні підлітків, якщо освітленість від системи

загаль-ного освітлення складає 300 лк і менш.

5. За відсутності в приміщенні природного світла і постійному перебуванні

працюючих, якщо освітленість від системи загального освітлення складає 1000 лк і

менш.

За наявності одночасно декількох ознак норми освітленості слід підвищувати не

більше ніж на один ступінь.

В приміщеннях, де виконуються роботи V і VI розрядів, норми освітленості слід

знижу-вати на один ступінь при короткочасному перебуванні людей або за наявності

устаткуван-ня, не вимагаючого постійного обслуговування.

При виконанні в приміщеннях робіт І - ІV розрядів слід застосовувати, як правило,

сис-тему комбінованого освітлення.

При цьому для досягнення рівномірності освітлення, освітленість робочої поверхні,

ство-рювана загальним освітленням в системі комбінованого, повинна складати не менше

10 % нормованої освітленості для комбінованого освітлення, але не менше 150 лк для

газорозря-дних ламп і не менше 50 лк для ламп розжарювання.

Передбачати систему загального освітлення допускається при технічній

неможливості або недоцільності пристрою місцевого освітлення.

Нормування аварійного освітлення. Якнайменша освітленість робочих поверхонь

виро-бничих приміщень і територій підприємств, вимагаючих обслуговування при

аварійному режимі, повинна складати 5% освітленості, нормованій для робочого

освітлення при сис-темі загального освітлення, але не менше 2 лк усередині будівель і не

менше 1 лк для тери-торії підприємств. При цьому створювати якнайменшу освітленість

усередині будівель більше 30 лк при газорозрядних лампах і більше 10 лк при лампах

розжарювання допуска-ється тільки за наявності відповідних обгрунтовувань.

Нормування евакуаційного освітлення. Евакуаційне освітлення повинне

забезпечувати якнайменшу освітленість на підлозі основних проходів, або на землі і на

ступенях сходів:

- в приміщеннях .............. — 0,5 лк;

- на відкритих територіях ...... — 0,2 лк.

Освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі в горизонтальній площині або

на рівні 0,5 м від землі на одній стороні вертикальної площини, перпендикулярної до

лінії межі.

Нормування охоронного освітлення. При використовуванні для охорони

спеціальних технічних засобів освітленість слід приймати за завданням на

проектування охоронного освітлення.

Шум, його нормування, дія на організм.

Шум - це будь-який небажаний звук, завдаючий шкоди здоров`ю людини,

знижуючий його працездатність, сприяє отриманню травми у зв`язку з зниженням

сприйняття попереджувальних сигналів.

З фізичної точки зору - це хвильові коливання пружного середовища, що по-

ширюються з певної швидкістю в газоподібній, рідкій або твердій фазі.

Звукові хвилі виникають при порушенні стаціонарного стану середовища в

наслідок впливу на них сили збудження и поширюючись у ньому утворю-ють звукове

поле. Джерелами цих порушень бути механічні коливання конс-трукцій або їх частин,

нестаціонарні явища в газоподібних або рідких сере-довищах.

Основними характеристиками таких коливань служить:

1. Амплітуда звукового тиску (р, Па).

2. Частота (і, Гц).

Звуковий тиск - це різниця між миттєвим значенням повного тиску у се-редовищі

при наявності звуку та середнім тиском в цьому середовищі при відсутності звуку.

Поширення звукового полю супроводжується переносом енергії, яка може бути

визначена інтенсивністю звуку, (Вт/м

). У вільному звуковому полі інтенсивність звуку і

звуковий тиск зв'язати між собою співвідношенням:

J = p

: p Х C

Де:

J - інтенсивність звуку, Вт/м

р - звуковий тиск, Па,

р - густина середовища, кг/м

С - швидкість звукової хвилі в даному середовищі, м/с.

Швидкість поширення звукової хвилі С (м/с) залежить від властивостей сере-довища і

насамперед від його густини. Так, в повітрі при нормальних атмосфер-них умовах С ~ 344 м/с;

густина звукової хвилі в воді ~ 1500 м/с, у металах ~ 3000 - 6000 м/с.

Людина сприймає звуки в широкому діапазоні інтенсивності (від нижньо-го порога

чутності до верхнього – больового порога). Але звуки різних частот сприймаються

неоднаково. Найбільша чутність звуку людиною від-бувається у діапазоні 800 - 4000 Гц.

Найменша - в діапазоні 20 -100 Гц.

В зв'язку з тим, що слухове сприйняття пропорційне логарифму кількості звукової

енергії були використані логарифмічні значення - рівні звукової інтенсивності (L

) та

звукового тиску (L

), які виражаються у децибелах (дБ).

Рівень інтенсивності та рівень тиску звука виражаються формулами:

= 10 Ig J : J

(дБ)

= 20 Ig P : P

(дБ)

Де:

- значення інтенсивності на нижньому порозі чутності його людиною при

частоті 1000 Гц

- значення звукового тису на нижньому порозі чутності його людиною на

частоті 1000 Гц.

Класифікація шумів. Шуми, згідно з ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми

виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку», класифікуються наступним чином:

1. По частоті звукових коливань на три діапазони:

- інфразвукові з частотою коливань менше 20 Гц

- звукові (ті, що ми чуємо) - від 20 Гц до 20 кГц

- ультразвукові - більше 20 кГц.

2. За характером спектра:

- широкосмугові з безперервним спектром шириною більш ніж одна окта-ва;

- вузькосмугові, або тональні, у спектрі яких є виражені дискретні тони.

3. За часовими характеристиками:

- постійні, рівень шуму яких за повний робочий день при роботі технологіч-ного

обладнання змінюється не більш ніж на 5 дБА;

- непостійні, рівень шуму яких за повний робочий день при роботі техно-

логічного обладнання змінюється більш ніж на 5 дБА.

Непостійні шуми поділяються на:

- переривчасті, рівень шуму яких змінюється ступінчасто на 5 дБА, при цьому

довжина інтервалів, під час яких рівень залишається сталим, становить 1с і більше;

- імпульсні, які складаються з одного або декількох звукових сигналів, трива-лістю

менше 1с.

Вплив шуму на організм людини. Шум один з основних факторів, що нега-тивно

впливає на людей у сучасних містах і на виробництві. Збільшення по-тужності

устаткування, насиченість виробництва високошвидкісними меха-нізмами, різке

збільшення транспортного потоку приводить до збільшення рівня шуму як у побуті так і

на виробництві.

Шкідливий вплив шуму на організм людини досить різноманітний. Реакція і

сприйняття шуму людиною залежить від багатьох факторів:

1. Рівня інтенсивності.

2. Частоти (спектрального складу).

3. Тривалості дії.

4. Тимчасових параметрів звукових сигналів.

5. Стану організму.

Тривалий вплив інтенсивного шуму (вище 80 дБА) на слух приводить до його

часткової або повної втрати. Скрізь волокна слухових нервів роздрату-вання шумом

передається в центральну і вегетативну нервові системи, а через них впливає на внутрішні

органи, приводячи до значних змін у функціональ-ному стані організму, впливає на

психічний стан людини. Причому вплив шуму на нервову систему виявляється навіть при

невеликих рівнях звуку (30..70 дБА).

Зміни в звуковому аналізаторі під впливом шуму є специфічною реакцією організму на

акустичний вплив. Орган слуху, як біологічна система, в умовах шумового навантаження

повинен виконувати дві функції:

1. Постачає сенсорну інформацію у організм. Що є необхідним для присто-сування в

оточуючому середовищі.

2. Забезпечує самозбереження в умовах надмірного акустичного впливу.

Працюючі в умовах тривалого шумового впливу випробують зниження па-м'яті,

запаморочення, підвищену стомлюваність, дратівливість.

В умовах впливу шуму організм здатен до пристосувальної адаптаційної ре-акції -

тимчасового зміщення порогу слухової чутливості. Після припинення шумового впливу

слуховий поріг звичайно повертається до вихідного (до по-чатку впливу шуму) рівня. Таке

тривале підвищення слухового порогу відби-ває процеси втоми аналізатора. В деяких

випадках відновлення порогів слуху не настає і до початку нової експозиції шумом. Це

явище є ознакою кумуляції ефекту втоми слухового аналізатора. З часом розвивається

постійне зміщення слухового порогу під впливом шуму, що може слугувати ознакою

професій-ного захворювання.

Шумова хвороба - це загальне захворювання організму з переважним ура-женням

органа слуху, центральної нервової та серцево-судинної системи внас-лідок тривалого

впливу інтенсивного шуму.

До об'єктивних симптомів шумової хвороби відносяться:

1. Зниження слухової чутливості.

2. Зміна функцій травлення, що виражається в порушенні кислотно-луж-ного

балансу у шлунку.

3. Серцево-судинна недостатність.

Відмічаються порушення зорового та у вестибулярному апараті. Встанов-лено, що

загальна захворюваність робочих гучних виробництв вище на 10-15%. Такі зрушення в

роботі ряду органів і систем організму людини можуть викликати негативні зміни в

емоційному стані людини, якість і безпека його праці.

Шум заважає відпочинку людини, зніжує його працездатність особливо при

розумової діяльності, перешкоджає сприйняттю звукових інформацій-них сигналів, що

може сприяти появі травма небезпечним ситуаціям. В ок-ремих випадках зниження

продуктивності праці може перевищувати 20%.

Таким чином, зменшення рівня шуму до допустимих величин і поліпшення

шумового клімату в цілому - один із найважливіших заходів оздоровлення умов праці та

охорони навколишнього середовища, і який має важливе соці-альне й економічне

значення.