Лекции по охране труда Курепин В.Н

Подождите немного. Документ загружается.

За результатами розслідування аварії роботодавець видає наказ, яким на підставі

висновків комісії затверджує заходи щодо запобігання подібним аваріям і притягає

згідно із законодавством до відповідальності працівників за порушення вимог

законодавства про охорону праці.

Матеріали розслідування аварії в п'ятиденний строк після закінчення роз-

слідування надсилаються прокуратурі та органам, представники яких брали участь у

розслідуванні.

У разі розслідування аварії, що не спричинила нещасних випадків, при-мірник

акта форми Н-5 зберігається на підприємстві до завершення виконан-ня заходів,

визначених комісією, але не менше ніж два роки.

Роботодавець зобов'язаний проаналізувати причини аварії та розробити заходи

щодо запобігання таким випадкам.

Тема № 5. «Виробнича санітарія».

1. Виробнича санітарія як наука, її визначення та значення.

Фізіологія праці це частина загальної фізіології людини, що вивчає особли-вості

фізіологічного та психофізіологічного стану людини під час трудового проце-су. Основна

мета фізіології праці - наукове обгрунтування рекомендацій щодо за-безпечення

довгочасного підтримання на високому рівні стану здоров'я, працезда-тності та

профілактики перевтоми працюючої людини. Досягнення цієї мети, звичайно, потребує

вирішення різноманітних задач, найважливіші з котрих – раціона-лізація робочого місця,

робочої пози, робочих рухів, фізичного та інформаційного навантаження, розробка

фізіологічно обгрунтованих режимів праці та відпочинку.

Людина є найважливішим фактором надійного функціонування різномані-тних

технічних засобів на виробництві, проте фізичні та психічні можливості людини обмежені

межами «людських можливостей». На жаль, досі при створенні технічного і технологічного

обладнання інженер приділяє увагу насамперед його конструктивним та функціональним

параметрам і не завжди враховує функціо-нальні можливості людини, а часто і зовсім про

них не знає.

Нові форми розвитку промислового виробництва (механізація і автомати-зація)

зменшують фізичне напруження людини, але, з іншого боку, висувають все більші вимоги

до її психічної та інтелектуальної сфери, вимагають від людини знань та вмінь приймати

правильні рішення. Такі вимоги, що виникають зазвичай при управлінні складним

технологічним обладнанням, часто перевищують межі людських можливостей і людина

стає лімітуючим фактором у розвитку нової техніки, підвищенні ефективності виробництва

і надійності функціонування машини чи системи машин, об'єднаних ланцюгом

технологічного процесу.

Ми часто стаємо свідками того, що техніка і технологія через свою склад-ність

виходять з-під контролю людини. Аналіз таких ситуацій свідчить про не-доліки і дефекти,

пов'язані з оволодінням, використанням, управлінням, техніч-ним обслуговуванням

верстатів та обладнання, машин, технологічного обладна-ння. Найчастіше це недостатні

розміри робочого місця, невпорядкованість сис-тем управління, недостатнє врахування

антропометричних даних людини-опера-тора та його рухових, силових, психофізіологічних

можливостей, відсутність не-обхідних акустичних, світлових, мікрокліматичних умов для

роботи, достатньої обзорності з робочого місця. Ці недоліки часто лімітують роль людини в

«люди-но-машинних системах», негативно впливають на її працездатність, здоров'я,

обмежують продуктивність таких систем і можуть призводити до виникнення загрози

аварійних ситуацій.

Проблеми взаємовідносин людини і техніки нині покликана вирішувати порівняно

молода галузь науки – ергономіка ("ергос" – робота, "номос" - закон). Її призначення –

гуманізація техніки, пошуки рівноваги між фізіологічними можливостями людини і

вимогами виробничого процесу і, нарешті, створення оптимальних умов праці для людини-

оператора.

Проведення досліджень фізіологічних змін в організмі людини, що пра-цює, аналіз і

оцінка отриманих результатів створюють можливість розроблення заходів з наукової

організації трудового процесу, що забезпечують високу працез-датність, збереження

здоров'я і подовження трудового довголіття. Вивчення фі-зіологічних зрушень в організмі

працюючих проводиться для оцінки режиму праці і відпочинку, робочої пози, робочих

рухів, впливу чинників виробничого се-редовища, а також при вирішенні питань

профвідбору.

Виробнича санітарія - це система організаційних і технічних засобів, що

запобігають чи зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничих факто-рів.

До виробничої санітарії відносяться:

1. Гігієна праці - область профілактичної медицини, що вивчає умови збереження

здоров'я на виробництві, і заходи, що сприяють цьому.

2. Санітарна техніка - заходи і пристрої технічного характеру, що відно-сяться до

виробничої санітарії - системи і пристрої вентиляції, опалення, газо-постачання,

водопостачання, каналізації, очищення і нейтралізації викидів шкі-дливих речовин в

атмосферу і водойми, висвітлення, захисти людини від вібра-цій, шуму, дії шкідливих

випромінювань і полів, санітарні і побутові споруд-ження і пристрої, будівельна

теплотехніка, будівельна кліматологія.

Згідно Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення» кожний громадянин має право на безпечні для здоро-в'я і

життя харчові продукти, питну воду, навчання, виховання, побуту, відпо-чинку,

навколишнє природне середовище та умови праці; відшкодування шко-ди, завданої їх

здоров'ю внаслідок порушення підприємствами, установами, ор-ганізаціями,

громадянами санітарного законодавства; достовірну і своєчасну інформацію про стан

свого здоров'я, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь.

Цій Закон базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України

про охорону здоров'я, законів Ук-раїни «Про захист населення від інфекційних хвороб»,

«Про боротьбу із захво-рюванням на туберкульоз», «Про запобігання захворюванню на

синдром набу-того імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», інших

норматив-но-правових актів та санітарних норм».

Принципи класифікації умов праці. Головним завданням будь-якої га-лузі

народного господарства є збільшення продуктивності праці. Продуктивні-сть праці

обумовлена здатністю працівників фізично, фізіологічно та психофізі-ологічно виконувати

поставлені задачі і нерозривно пов'язана з умовами праці.

Для об'єктивної оцінки умов праці на виробництві проводиться атеста-ція

робочих місць. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 1.09.1992 р.

атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підпри-ємствах і організаціях

незалежно від форм власності й господарювання, де тех-нологічний процес,

використовуване обладнання, сировина та матеріали є по-тенційними джерелами

шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що мо-жуть несприятливо впливати на

стан здоров'я працюючих, а також на їхніх на-щадків як тепер, так і в майбутньому.

Для проведення атестації робочих місць та встановлення пріоритету в проведенні

оздоровчих заходів використовується «Гігієнічна класифікація пра-ці за показниками

шкідливості та небезпечності факторів виробничого середо-вища, важкості та

напруженості трудового процесу», затверджена наказом Мі-ністерства охорони здоров'я

України від 27.12.2001 р. № 528.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації умови праці діляться на 4 класи -

оптимальні, допустимі, шкідливі та небезпечні (екстремальні).

Перший клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігаєть-ся не лише

здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня

працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для

мікроклімату і факторів трудового процесу. Для ін-ших факторів за оптимальні умовно

приймаються такі умови праці, за яких не-сприятливі фактори виробничого середовища

не перевищують рівнів, прийня-тих за безпечні для населення.

Другий клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів

виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених

гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму

відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не

чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюю-чих та їх потомство в

найближчому і віддаленому періодах.

Третій клас – шкідливі умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих

виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити

несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та

вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 сту-пені:

Перша ступінь (3.1) - умови праці характеризуються такими рівнями шкі-дливих

факторів виробничого середовища та трудового процесу які, як прави-ло, викликають

функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коли-вань (останні

відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, пе-рерві контакту з

шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здо-ров'я.

Друга ступінь (3.2) - умови праці характеризуються такими рівнями шкі-дливих

факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні вик-ликати стійкі

функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-

обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної

патології (як правило, без втрати професійної працез-датності), що виникають після

тривалої експозиції (10 років та більше).

Третя ступінь (3.3) - умови праці характеризуються такими рівнями шкі-дливих

факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання

виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку профе-сійних захворювань, як

правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності

в період трудової діяльності).

Четверта ступінь (3.4) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих

факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до

значного зростання хронічної патології та рівнів захворюванос-ті з тимчасовою втратою

працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою

загальної працездатності).

Четвертий клас – небезпечні (екстремальні) умови праці - характеризу-ються

такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудо-вого процесу,

вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя,

високий ризик виникнення важких форм гострих профе-сійних уражень.

2. Основні вимоги чинного законодавства до організації, розміщення

виробництва та створення нормативних умов праці.

Розміщення території підприємства. Згідно вимог СН 245-71 «Санита-рные

нормы проектирования промышленних предприятий» та ДСН 173-96 «Державні

санітарні правила планування та забудови населених пунктів» про-мислові підприємства

розміщують на території населених пунктів у спеціально виділених промислових

районах або за межами населених пунктів на деякій відстані від них, в залежності від

викиду шкідливих речовин.

Між підприємством та житловим районом створюється санітарно-захисна зона, тобто

територія між місцями виділення в атмосферу виробничих шкідли-востей та житловими чи

громадськими будівлями, ширина якої залежить від кла-су підприємств, виробництв і

об'єктів.

Санітарними нормами встановлено п'ять класів підприємств, виробництв і об'єктів

в залежності від потужності підприємства, умов технологічного про-цесу, характеру та

кількості викидів в навколишнє середовище шкідливих ре-човин та речовин, що мають

неприємний запах, чи шкідливих фізичних впли-вів, а також з урахуванням

передбачуваних заходів щодо зменшення їх неспри-ятливого впливу на довкілля.

Таблиця. Ширина санітарно – захисної зони підприємств, виробництв, об`єктів.

Клас виробництва. I II III IV V

Ширина зони. 1000 500 300 100 50

До першого класу відносяться потужні виробництва, пов'язані із виплав-кою

чавуну, сталі, кольорових металів та ливарні виробництва.

До другого класу відносяться менш потужні металургійні та ливарні ви-робництва,

виробництво свинцевих акумуляторів.

До третього класу відносяться малопотужні металургійні та ливарні ви-

робництва, виробництва кабелю, пластмас, будівельних матеріалів.

До четвертого класу відносяться виробництва металообробної промис-ловості та

приладів електротехнічної промисловості.

До п'ятого класу відносяться виробництва приладів для електротехнічної

промисловості, будівельних матеріалів, стиснених та зріджених продуктів роз-ділення

повітря.

У межах санітарно-захисної зони дозволяється розміщувати менш шкід-ливі

промислові підприємства, пожежні депо, санітарно-побутові підприємст-ва, гаражі,

склади та інше. Територія санітарно-захисної зони має бути упоряд-кована та озеленена.

Промислові підприємства, що виділяють виробничі шкідливості (гази, дим,

кіптяву, пил, неприємні запахи, шум), не дозволяється розміщувати по відношенню до

житлового району з навітряного боку для вітрів переважного напрямку.

Планування території підприємств. Генеральні плани промислових підприємств

розробляються у відповідності до санітарно-гігієнічних вимог та ви-мог безпеки праці і

пожежної безпеки. При цьому враховуються такі чинники як природне провітрювання та

освітлення. Площадка промислового підприєм-ства повинна мати відносно рівну

поверхню і нахил до 0,002% для стоку по-верхневих вод.

За функціональним призначенням площадка підприємства розділяється на зони:

1. Перед заводську - за межами огорожі чи умовної межі підприємства.

2. Виробничу.

3. Підсобну.

4. Складську.

Забудова промислової площадки може бути суцільною або окремо розміщеними

будівлями, одно- або багатоповерховими. Забороняється суцільна за-будова із замкненим

внутрішнім двором, бо в цьому випадку погіршується провітрювання та натуральне

освітлення будівель.

Санітарні розриви між будівлями, що освітлюються через віконні прорізи,

приймаються не менше найбільшої висоти до верху карнизу будівель, що розміщені

напроти.

Виробничі та складські приміщення можуть мати будь-яку форму та розміри,

зумовлені виробничими вимогами, але, виходячи з санітарно-гігієнічних умов

(освітлення, вентиляція), найбільш доцільні будівлі, що мають форму прямокутника.

Конструкція виробничих будівель, число поверхів та площа обумовлюються

технологічними процесами, категорією вибухо-пожежонебез-пеки, наявністю шкідливих

та небезпечних факторів.

Центральних вхід на територію підприємства слід передбачати з боку ос-новного

підходу чи під'їзду працівників. Територія підприємства повинна мати впорядковані

пішохідні доріжки (тротуари) від центрального та додаткових прохідних пунктів до всіх

будівель і споруд. До будівель і споруд по усій їх довжині має передбачатись під'їзд

пожежних автомобілів. До будівель передба-чається підвід мереж електроенергії,

водопостачання та каналізації.

Територія підприємства має бути озеленена, площа цих ділянок повинна складати

не менше 10% площі підприємства.

3. Небезпечні та шкідливі виробничі чинники.

Шкідливи виробничи фактори. Шкідливий виробничий фактор – неба-жане

явище, яке супроводжує виробничий процес і вплив якого на працюючого може

призвести до погіршення самопочуття, зниження працездатності, зах-ворювання,

виробничо зумовленого чи професійного, і навіть смерті, як резуль-тату захворювання.

Захворювання - це порушення нормальної життєдіяльності організму, зумовлене

функціональними та/або морфологічними змінами.

Виробничо зумовлене захворювання - захворювання, перебіг якого усклад-нюється

умовами праці, а частота якого перевищує частоту його у працівни-ків, які не зазнають

впливу певних професійних шкідливих факторів.

Професійне захворювання (профзахворювання) - це захворювання, що ви-никло

внаслідок професійної діяльності та зумовлюється виключно або перева-жно впливом

шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, по-в'язаних з роботою.

Небезпечний виробничий фактор - небажане явище, яке супроводжує ви-робничий

процес і дія якого за певних умов може призвести до травми або ін-шого раптового

погіршення здоров'я працівника (гострого отруєння, гострого захворювання) і навіть до

раптової смерті.

Виробнича травма - пошкодження тканин, порушення анатомічної ціліс-ності

організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факто-рів. Як правило,

виробнича травма є наслідком нещасного випадку на вироб-ництві.

Шкідливими виробничими факторами є:

1. Фізичні фактори:

- мікроклімат: температура, вологість, швидкість руху повітря, теплове

випромінювання;

- неіонізуючі електромагнітні поля і випромінювання: електростатичні поля,

постійні магнітні поля (в т.ч. геомагнітне), електричні і магнітні поля промислової

частоти (50 Гц), електромагнітні випромінювання радіочастотно-го діапазону,

електромагнітні випромінювання оптичного діапазону (у т.ч. ла-зерне та

ультрафіолетове);

- іонізуючі випромінювання;

- виробничий шум, ультразвук, інфразвук;

- вібрація (локальна, загальна);

- освітлення - природне (відсутність або недостатність), штучне (недос-татня

освітленість, пряма і відбита сліпуча блискість, пульсація освітленості).

2. Хімічні фактори:

- речовини хімічного походження;

- деякі речовини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом, та/або для

контролю яких використовуються методи хімічного аналізу.

3. Біологічні фактори:

- мікроорганізми-продуценти;

- живі клітини і спори, що містяться в препаратах;

- патогенні мікроорганізми.

4. Фактори трудового процесу:

- важкість праці - характеристика трудового процесу, що відображає пе-реважне

навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи ор-ганізму (серцево-

судинну, дихальну), що забезпечують його діяльність.

Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою

вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотип-них робочих

рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступе-нем нахилу корпусу,

переміщенням в просторі.

- напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відобра-жає

навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу

працівника.

До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтеле-ктуальні,

сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

Небезпечний виробничий фактор. Це фактор середовища і трудового процесу,

що може бути причиною гострого захворювання, раптового різкого погіршення здоров'я

або смерті. Залежно від кількісної характеристики рівнів і тривалості дії окрем шкідливі

виробничі фактори можуть стати небезпечними.

Вплив температури. Установлено, що токсичність отруї у визначеному

температурному діапазоні є найменшою, підсилюючись як при підвищенні, так і при

зниженні температури повітря. Головною причиною цього явища є зміна

функціонального стану організму: порушення терморегуляції, утрата води при

посиленому потовиділенні, зміна обміну речовин і прискорення біохімічних процесів.

Прискорення подиху і посилення кровообігу приводять до збільшен-ня надходження

отрути в організм через органи подиху. Розширення судин шкіри і слизистих підвищує

швидкість усмоктування шкідливих речовин через шкіру і дихальні шляхи. Посилення

токсичної дії при підвищених температу-рах повітря відзначено для летучих отрут: парів

бензину, ртуті, окислів азоту й ін. Низькі температури підвищують токсичність бензолу,

сірковуглецю.

Підвищена вологість повітря. Збільшує небезпеку отруєнь, особливо дратівними

газами. Причиною цього є посилення процесів розчинення отрут з утворенням слабких

розчинів кислот і лугів, що значно підсилює їхню дратів-ну дію і підвищує затримку

отруї на поверхні слизуватих оболонок.

Зміна барометричного тиску. Впливає на токсичний ефект. При підви-щеному

тиску посилення токсичного ефекту відбувається внаслідок двох при-чин:

По - перше, найбільшого надходження отруї через ріст парціального тис-ку газів і

парів в атмосферному повітрі і прискореному переході їх у кров.

По - друге, за рахунок зміни функцій подиху, кровообігу, ЦНС і аналіза-торів.

Зниження барометричного тиску підсилює вплив таких отрут, як бензол, алкоголь,

окисли азоту, але послабляє токсичну дію озону.

Пилогазові композиції. Частіше зустрічаються в безлічі сполучень несп-риятливих

факторів у навколишнім середовищі. Гази осаджуються на поверхні часток пилу й

утримуються усередині їхніх скупчень. Токсичність аерозолем часто залежить від газів,

що містяться в них. Якщо аерозоль проникає в диха-льні шляхи глибше, ніж інший

компонент суміші, то відзначається посилення токсичності.

Сумісну дію несприятливих факторів фізичної і хімічної природи. При високих

рівнях впливу спостерігаються такі ефекти, як потенціювання (поси-лення дії),

антагонізм (ослаблення дії) і незалежний ефект. При низьких рівнях впливу частіше

спостерігається адитивний (підсумковий) ефект. Відоме поси-лення ефекту токсичної дії

свинцю і ртуті, бензолу і вібрації, карбофосу й ульт-рафіолетового випромінювання,

шуму і марганцевоутримуючих аерозолів.

Шум і вібрація. Завжди підсилюють токсичний ефект промислових отрут.

Причиною цього є зміна функціонального стану центральної нервової і сердеч-но-

судинної систем. Шум підсилює токсичність оксиду вуглецю (чадного га-зу),

крекінггазу. Вібрація, змінюючи реактивність організму, підвищує його чутливість до

інших факторів, наприклад, до кобальту, кремнієвим аерозолям, діхлоретану, чадному

газу.

Ультрафіолетове випромінювання (УФВ). Впливає на взаємодію газів в

атмосферному повітрі і сприяє утворенню смогу. При УФВ можлива сенсибілі-зація

організму до дії деяких шкідливих речовин, наприклад, відзначається роз-виток

фотодерматиту (захворювання шкіри) при забрудненні шкіри пековим пилом. Разом з

тим, УФВ може знижувати чутливість організму до окремих от-рут, підсилюючи окисні

процеси в організмі і сприяючи більш швидкому його знешкодженню. Так, наприклад,

токсичність оксиду вуглецю при УФВ знижує-ться.

Комбінований вплив іонізуючого випромінювання і хімічного фактора на

навколишнє середовище. Особливо злободенні два аспекти цієї проблеми:

Перший аспект – зменшити дію проникаючої радіації, що руйнує, за до-помогою

шкідливої речовини, використовуючи явище антагонізму.

Наприклад, установлено, що гострий вплив отрут, що викликає в організ-мі

гіпоксію (зниження кисню в тканинах) і одночасна і послідовна дія іонізу-ючої радіації

супроводжується ослабленням ваги радіаційної поразки, тобто сприяє більшої

радіаційної стійкості організму. Такі речовини називають радіо-протекторами. Цей ефект

замічений при дії оксиду вуглецю, аніліну, ціанідів. Захисна дія гіпоксії і деяких речовин

найбільш виражена при впливі гама, рент-генівського і нейтронного випромінювання, а

також при опроміненні важкими ядрами.

Другий аспект – посилення ефекту дії внаслідок синергізму радіаційного впливу і

теплоти, радіації і кисню.

До числа радіо сенсибілізуючих засобів відносяться ртуть і її з'єднання,

формальдегід. Цей ефект використовується при лікуванні деяких видів злоякіс-них

пухлин.

Важка фізична праця супроводжується підвищеною вентиляцією легень і

посиленням швидкості кровоточу, що приводить до збільшення кількості отру-ти, що

поступили в організм. Крім того, інтенсивне фізичне навантаження мо-же приводити до

виснаження механізмів адаптації з наступним розвитком зах-ворювань.

4. Метеорологічні умови виробничого середовища.

Важливе значення для забезпечення необхідних умов нормальної життє-діяльності

людини, здорової і продуктивної праці мають створення і підтримка нормальних

метеорологічних умов (мікроклімату). Метеорологічні умови зале-жать від фізичного

стану повітряного середовища і характеризуються таки-ми основними

метеорологічними елементами:

1. Температурою, а також тепловим випромінюванням від нагрітих по-верхонь.

2. Вологістю.

3. Швидкістю руху повітря.

4. Атмосферним тиском, складом повітря.

Сукупність цих факторів, що склалася на місці діяльності, називається

мікрокліматом.

У виробничому середовищі на людину можуть впливати такі шкідливі чинники, як

гази, пари, аерозолі, надлишкове тепло, підвищена або знижена температура

навколишнього середовища, підвищена або знижена вологість.

Створення в робочій зоні здорових умов праці, усунення або зниження до

нормальних значень впливу шкідливих виробничих факторів є запорукою без-печної

роботи працівників, сприяє гарному самопочуттю людей і ефективному виконанню

поставлених задач.

Організм людини постійно знаходиться в процесі теплової взаємодії з навколишнім

середовищем. Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі лю-дини протікали

нормально, теплота, що виділяється організмом, повинна над-ходити в оточуюче людину

середовище. Так, якщо людину, яка знаходиться в спокої, тепло ізолювати, то через

1\годину температура його тіла підвищиться на 1,5\˚С.

На процес теплообміну між людиною і навколишнім середовищем впли-вають:

1. Метеорологічні умови середовища (мікроклімат).

2. Характер праці.

Якщо на робочому місті температура та вологість повітря достатньо висо-кі, а

праця пов’язана з фізичним навантаженням на організм, то теплообмін бу-де більш

активний.

Параметри, що обумовлюють тепловий баланс системи «людина – робо-ча зона»

які одночасно характеризують робочу зону, називаються параметра-ми мікроклімату.

До них відносяться:

1. Температура повітря, t (˚С); = - 89…+ 60\˚С;

2. Відносна вологість, (%); = 10…100 %,

3. Швидкість руху повітря, V(м/с); = 10…100 %,

4. Барометричний тиск, Р (Па); = (0,9 - 1.06)

Па.

5. Інтенсивність теплового випромінювання Е, (Вт).

Метеорологічні фактори, як кожний окремо, так і в різноманітних сполу-ченнях,

спричиняють величезний вплив на функціональну діяльність людини, на його

самопочуття і здоров'я. Така дія може бути антагоністичною, коли вплив одного або

декількох факторів послабляється або цілком знищується ін-шими, або ж синергічною,

коли впливи несприятливих факторів підсилюють один одного.

Вплив метеорологічних умов на організм людини. Одним з усіх перера-хованих

параметрів, найбільш актуальним є температура навколишнього сере-довища, тому що

людині доводиться витримувати теплові навантаження від нагрітих конструкцій,

предметів, працюючих машин та механізмів. Несприят-ливий вплив цього й інших

метеорологічних факторів приводить до порушення терморегуляції організму.

Терморегуляція - це сукупність фізіологічних і хімічних процесів в організ-мі

людини, спрямованих на підтримку сталості температури тіла (у межах 36 - 37T˚С).

Збереження постійної температури тіла в широкому діапазоні змін метеорологічних

факторів є необхідною умовою для протікання в організмі біо-хімічних процесів, що

лежать в основі його життєдіяльності. Підвищення тем-ператури тіла вище цих меж

називається перегріванням, зниження її – охолод-женням.

Перегрівання й охолодження веде до небезпечних порушень життєвих функцій

організму. Терморегуляція здійснюється фізіологічними механізмами і знаходиться під

контролем центральної нервової системи. Вона забезпечує рів-новагу між кількістю

тепла, що безперервно утворюється в організмі в процесі обміну речовин, і надлишками

тепла, що безперервно віддаються в навколишнє середовище, тобто зберігає тепловий

баланс людини.

Розрізняють хімічну і фізичну терморегуляцію. Хімічна терморегуляція організму

досягається зниженням рівня обміну речовин при загрозі перенагрі-вання чи посиленням

обміну речовин при охолодженні організму. Проте роль хімічної терморегуляції в

тепловій рівновазі організму із зовнішнім середови-щем невелика в порівнянні з

фізичною терморегуляцією, що регулює віддачу тепла у навколишнє середовище.

Віддача тепла організмом у навколишнє середовище може відбуватися трьома

шляхами:

1. У вигляді інфрачервоних променів, що випромінюються поверхнею тіла в

напрямку навколишніх предметів з більш низькою температурою (радіа-ція).

2. Нагріванням повітря, що омиває поверхню тіла (конвекція).

3. Випаровуванням вологи (поту) з поверхні тіла (шкіри), легенів та сли-зистих

оболонок верхніх дихальних шляхів.

У нормальних умовах при слабкому рухові повітря і середній температурі людина в

стані спокою втрачає в результаті радіації 45% усієї вироблюваної ор-ганізмом

надлишкової теплової енергії, конвекцією - до 30% і випаровуванням - до 25%. При

цьому понад 80% тепла віддається через шкіру, приблизно 13% через органи подиху,

близько 5% тепла витрачається на зігрівання прийнятої їжі, води і вдихуваного повітря.

Співвідношення між різними видами тепловіддачі може змінюватися в за-лежності

від величини метеорологічних факторів і їхнього сполучення, сумарна ж кількість тепла,

що віддається, при сталій інтенсивності м'язової роботи за-лишається на постійному

рівні. Кількість тепла, що віддається, збільшується при посиленні м'язової роботи, що

супроводжується збільшенням теплотворен-ня.

Тепловіддача радіацією і конвекцією може відбуватися тільки у випадку, якщо

температура навколишнього середовища нижча за температуру тіла, при-чому

інтенсивність тепловіддачі тим більша, чим більша різниця цих темпера-тур. При

температурі навколишнього середовища, що дорівнює або перевищує температуру

поверхні тіла (шкіри), тепловіддача може здійснюватися тільки за рахунок виділення

поту.

Кількість поту, виділюваного організмом, залежить від температури нав-

колишнього середовища й інтенсивності фізичного навантаження. При спокої організму і

температурі повітря 15\˚С потовиділення незначне і складає приб-лизно 30\мл за 1\год.

При високій температурі (30˚С і вище), особливо при ви-конанні важкої фізичної роботи,

потовиділення може збільшуватися в десятки разів.

Слід зазначити, що віддача тепла з потовиділенням можлива лише у випа-дку, якщо

піт, що виділяється, випаровується з поверхні тіла. Швидкість випа-ровування поту, а тим

самим і інтенсивність тепловіддачі, залежить від воло-гості і швидкості руху повітря, а

також від матеріалу, виду і покрою одягу.

В умовах, коли тепловіддача здійснюється тільки випаровуванням поту, тобто коли

температура навколишнього середовища дорівнює або перевищує температуру тіла

людини, а вологість повітря перевищує 75 - 80 %, може насту-пити перегрівання

організму, викликане порушенням терморегуляції. Найбільш характерною ознакою

порушення терморегуляції є підвищення температури ті-ла. При незначному перегріві

симптоми обмежуються легким підвищенням температури тіла, рясним потовиділенням,

спрагою, невеликим підвищенням частоти подиху і пульсу. При більш значному перегріві

виникають задуха, голо-вний біль і запаморочення, затрудняється промова. Описана

форма порушення терморегуляції з перевагою різкого підвищення температури тіла

називається тепловою гіпертермією.

Інша форма перегрівання характеризується перевагою порушення водно -

сольового обміну і відома під назвою судорожної хвороби. Вона протікає у фор-мі

судорог у різних, особливо ікро ножних м'язах і супроводжується великою втратою поту,

сильним згущенням крові. Надалі може наступити тепловий удар, що протікає з утратою

свідомості, підвищенням температури тіла до 40 - 41\˚С, слабким і прискореним пульсом.

Характерною ознакою важкої поразки є майже повне припинення потовиділення, тому

що порушується водно – сольо-вий обмін. Тепловий удар і судорожна хвороба можуть

закінчуватися смертель-ним кінцем.

Несприятливий вплив на організм спричиняє не тільки висока, але і низь-ка

температура повітря. Тривалий і інтенсивний вплив холоду може викликати ряд змін

найважливіших фізіологічних процесів, що впливають на працездатні-сть і

захворюваність людей. Тривале охолодження часто призводить до розладу діяльності

капілярів і дрібних артерій (замерзання пальців рук, ніг, кінчиків ушей). При цьому

відбувається і переохолодження всього організму.

Дуже поширені захворювання периферійної нервової системи, що викли-каються

охолодженням, особливо пояснично-крижовий радикуліт, невралгія ли-цьового,

троїстого, сідничного й інших нервів, загострення суглобного і м'язо-вого ревматизму,

плеврит, бронхіт, асептичне й інфекційне запалення слизува-тих оболонок дихальних

шляхів.

Найбільший відсоток обморожень і навіть смертей від переохолодження

спостерігається при сполученні низької температури, високої вологості повітря і великій

його рухливості. Це пояснюється тим, що вологе повітря краще про-водить тепло, а його