Лекции по охране труда Курепин В.Н

Подождите немного. Документ загружается.

Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем роботи повинні проходити

інструктажі з питань пожежної безпеки. Протипожежні інструктажі поділяються на

вступний, первинний, повторний на робочому місці, позаплановий та цільовий.

Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпе-

кою, повинні попередньо (до початку самостійного виконання роботи) пройти спе-

ціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з

підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік мають проходити перевірку знань

відповідних нормативно-правових актів з пожежної безпеки.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, протипожежного інструктажу і

перевірки знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

4. Технічні засоби протипожежного захисту.

До технічних засобів протипожежного захисту відносяться:

1. Установки пожежної сигналізації та пожежогасіння;

2. Системи протидимного захисту;

3. Системи оповіщення людей про пожежу і керування еваку-ацією;

4. Засоби зв’язку;

5. Протипожежне водопостачання:

5.1. Зовнішнє протипожежне водопостачання;

5.2. Внутрішній протипожежний водогін;

6. Пожежна техніка;

7. Первинні засоби пожежогасіння.

Установки пожежної сигналізації та пожежогасіння. Будівлі, приміщення та

споруди повинні обладнуватися зазначеними установками відповідно до чинних

нормативно-правових актів, які в установленому порядку узгоджені з органами дер-

жавного пожежного нагляду.

Всі установки мають бути справними і утримуватися в постійній готовності для

виконання завдань, що стоять перед ними.

Працездатний стан установок пожежної сигналізації (УПС) та автоматичних уста-

новок пожежогасіння (АУП) повинний забезпечуватися такими заходами:

1. Проведенням технічного обслуговування з метою збереження показників без-

відмовної роботи на період терміну служби;

2. Матеріально-технічним (ресурсним) забезпеченням з метою безумовного вико-

нання функціонального призначення в усіх режимах експлуатації, підтриманням і

своєчасним відновленням працездатності;

3. Опрацюванням необхідної експлуатаційної документації для обслуговуючого й

чергового персоналу.

Системи протидимного захисту. Необхідність обладнання

будинків і приміщень системами протидимного захисту, вимоги до їхнього

улашту-вання встановлюються будівельними нормами.

Для підтримання систем протидимного захисту у працездатному стані необхідно:

1. Щотижня перевіряти стан вентиляторів, виконавчих механізмів, положення

клапанів, заслінок; наявність замків та пломб на щитах електроживлення автоматич-них

пристроїв, захисного засклення на кнопках ручного пуску;

2. Періодично очищати від бруду та пилу (у зимовий час – від обледеніння) вен-

тиляційні решітки, клапани, виконавчі механізми, плавкі замки, кінцеві вимикачі;

регулювати натяг пасів трансмісії вентиляційних агрегатів, усувати несправності

електричних пристроїв, вентиляційних установок, порушення цілості повітроводів та їх

з’єднань.

Біля кнопок дистанційного пуску повинні бути пояснювальні написи (таблички)

про їх призначення. Щит (пульт) ручного керування пристроями системи протидим-ного

захисту повинен бути забезпечений інструкцією про порядок їх включення в роботу.

Системи оповіщення людей про пожежу і керування евакуацією. Необхідність

обладнання будинків і приміщень системами оповіщення про пожежу, вимоги до їхнього

улаштування встановлюються будівельними нормами. Ці системи повинні забезпечувати

у відповідності з розробленими планами евакуації передавання сигна-лів оповіщення

одночасно по всьому будинку (споруді), а за необхідності – послі-довно або вибірково в

окремі його частини (поверхи, секції тощо).

Порядок використання систем оповіщення необхідно визначати в інструкціях з

їх експлуатації та в планах евакуації, де потрібно також указувати осіб, котрі мають

право приводити систему в дію.

Засоби зв’язку. Підприємства необхідно забезпечувати засобами зв’язку (телефо-

нами, радіозв’язком, сповіщувачами), передбачаючи можливість використання їх для

передавання повідомлення про пожежу в будь-який час доби. Номер телефону для

виклику пожежної охорони – «101».

Обов’язок щодо забезпечення засобами зв’язку підприємств покладається на їх

власників. Необхідність улаштування такого зв’язку визначається територіальними

органами державного пожежного нагляду.

Протипожежне водопостачання. Зовнішнє проти пожежне водопостачання.

Кожне підприємство повинно бути забезпечене необхідною кількістю води для здій-

снення пожежогасіння (виходячи з вимог будівельних норм та інших нормативних

документів). Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати потрібні за

нормами витрату та напір води. У разі недостатнього напору на об’єктах необхідно

встановлювати насоси, які підвищують тиск у мережі.

Відповідальними за технічний стан пожежних гідрантів, установлених на мережі

водогону на території підприємств є їх власники або орендарі (згідно з договором

оренди). Пожежні гідранти повинні бути справними і розміщуватися згідно з вимо-гами

будівельних норм та інших нормативних документів таким чином, щоб забез-печити

безперешкодний забір води пожежними автомобілями.

Перевірка працездатності пожежних гідрантів повинна здійснюватися особами, що

відповідають за їх технічний стан, не рідше двох разів на рік (навесні й восени). Кришки

люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і

снігу, в холодний період утеплені, а стояки звільнені від води. Криш-ки люків колодязів

підземних пожежних гідрантів рекомендується фарбувати в червоний колір.

Для контролю працездатності мережі зовнішнього протипожежного водопоста-

чання необхідно 1 раз на рік проводити випробування на тиск та витрату води з

оформленням акта.

Пожежні гідранти і водойми повинні мати під’їзди з твердим покриттям. У разі

наявності на території об’єкта або поблизу нього (у радіусі до 200 м) природних або

штучних вододжерел - річок, озер, басейнів, градирень тощо - до них повинні бути

влаштовані під’їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше 12

12 м для

встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року.

Водонапірні башти повинні бути забезпечені під’їздом і пристосовані для відбо-ру

води пожежною технікою будь-якої пори року. На корпус водонапірної башти слід

наносити позначення, яке вказує на місце розташування пристрою для забиран-ня води

пожежною технікою.

Недопускається використовувати для побутових, виробничих та інших господар-

ських потреб протипожежний запас води, що зберігається в резервуарах, водонапір-них

баштах, водоймах та інших ємнісних спорудах.

Внутрішній протипожежний водогін. Необхідність улаштування внутрішнього

протипожежного водогону, кількість вводів у будівлю, витрати води на внутрішнє

пожежогасіння та кількість струмин від пожежних кранів визначаються, виходячи з

вимог чинних будівельних норм.

Внутрішні пожежні крани слід установлювати в доступних місцях - біля входів, у

вестибюлях, коридорах, проходах тощо. При цьому їх розміщення не повинно за-важати

евакуації людей.

Кожен пожежний кран має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з

ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за

наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля.

Елементи з’єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути

однотипними.

Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним в "гармошку" або под-

війну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців

розгортати та згортати наново. Використання пожежних рукавів для господарських та

інших потреб, не пов’язаних з пожежогасінням, не допускається.

Пожежна техніка. Кількість та номенклатура основних видів пожежної техні-ки

для захисту об’єктів (пожежних автомобілів, мотопомп, причепів тощо) регла-ментується

вимогами державних та(або) галузевих стандартів, будівельних норм, правил та інших

чинних нормативних актів. На стадії проектування повинна виз-начатися потреба

об’єктів у пожежній техніці.

Використання пожежної техніки для господарських, виробничих та інших пот-реб,

не пов’язаних з пожежогасінням або навчанням протипожежних формувань, не

дозволяється.

Пересувна пожежна техніка (пожежні автомобілі, мотопомпи, причепи) повинна

втримуватися в опалюваних (з температурою середовища не нижче 10

С) пожежних

депо або спеціально призначених для цієї мети приміщеннях (боксах), котрі повинні

мати освітлення, телефонний зв’язок, тверде покриття підлоги, утеплені ворота, інші

пристрої та обладнання, необхідні для забезпечення нормальних і безпечних умов

роботи.

Пожежні автомобілі, мотопомпи та причепи, введені в експлуатацію (поставлені на

бойове чергування або в резерв), повинні бути у повній готовності до виїзду

(застосування) за тривогою: бути справними, мати повний комплект придатного до

застосування пожежно-технічного озброєння, заправлені пальним, мастильними ма-

теріалами, забезпечені запасом вогнегасних речовин. Ставлячи зазначену пожежну

техніку на бойове чергування, належить організовувати цілодобове чергування на ній

особового складу (членів ДПД).

Підприємство, де організовано цілодобове чергування на виїзній пожежній тех-

ніці, зобов’язане щоденно інформувати про її боєготовність найближчий підрозділ

Державної пожежної охорони.

Первинні засоби пожежогасіння. К первинним засобам пожежогасіння віднося-

ться:

1. Вогнегасники.

2. Ящик з піском.

3. Бочка з водою.

4. Покривала з негорючого теплоізоляційного матеріалу.

5. Пожежні відра, совкови лопати, пожежний інструмент (гаки, ломи,

сокири то-що), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій

стадії розвитку.

На стадії проектування повинна визначатися потреба об’єктів в первинних засо-бах

пожежогасіння. Будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути

забезпечені первинними засобами пожежогасіння, згідно з нормами належнос-ті, до

початку їх експлуатації.

Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід уста-

новлювати вказівні знаки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки

безопасности".

Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у приміщеннях, будівлях,

спорудах, а також на території підприємств, як правило, повинні встановлюватися

спеціальні пожежні щити (стенди). Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння

повинні бути пофарбовані у відповідні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета

сигнальные и знаки безопасности".

Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:

1. Захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів, а також за-

хист знімних комплектуючих виробів від використання сторонніми особами не за

призначенням (для щитів та стендів, установлюваних поза приміщеннями);

2. Зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) ком-

плектуючих виробів.

Вогнегасники слід встановлювати у легкодоступних та помітних місцях (коридо-

рах, біля входів або виходів з приміщень тощо), а також у пожежонебезпечних міс-цях,

де найбільш вірогідна поя-ва осередків пожежі.

Вибір типу та необхідна кількість вогнегасників визначається відповідно до Ти-

пових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з

питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чор-

нобильської катастрофи від 02.04.2004 № 151 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції

України 29.04.2004 за №\554/9153.

Відстань між місцями розташування вогнегасників не повинна перевищувати:

- 15 м - для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини);

- 20 м - для приміщень категорій В, Г.

Переносні вогнегасники повинні розміщуватися шляхом:

1. Навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня

підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного

відчинення;

2. Установлювання в пожежні шафи поруч з пожежними кранами, у спеціальні

тумби або на пожежні щити (стенди).

Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:

1. Облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об’єкті системою нумерації;

2. Пломби на пристроях ручного пуску;

3. Бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згід-

но з державними стандартами.

Використання пожежного обладнання, інвентарю та інструменту, для господарсь-ких,

виробничих та інших потреб, не пов’язаних з пожежогасінням або навчанням протипожежних

формувань, недозволяться.

Тема № 7. «Основы пожарной безопасности».

1. Основные понятия и значимость пожарной безопасности.

Основные термины и определения. Огонь, вышедший из-под контроля человека,

способен вызвать значительные разрушения и смертоносные пос-ледствия. К таким

проявлениям огневой стихии принадлежит пожар.

Пожар это неконтролируемое горение вне специального очага, рассп-

ространяющийся во времени и пространстве и сопровождается уничто-жением

материальных ценностей и (или) создает угрозу жизни и здоровью людей.

Вполне естественно, что существует непосредственная заинтересован-ность в

предупреждении возникновения пожаров и уменьшения вреда от них. Достижение этой

цели является актуальной и сложной социально-эко-номической задачей. Решить ее

можно с помощью системы пожарной безо-пасности объектов.

Пожарная безопасность объекта это состояние объекта, на кото-ром с

регламентированной вероятностью исключается возможность воз-никновения и

развития пожара, влияние на людей его опасных факторов и вторичных проявлений,

обеспечивается защита материальных ценностей.

Основной обеспечения пожарной безопасности является устранение условий

возникновения пожара и минимизация ее последствий.

Согласно ГОСТ 12.1. 004-91, опасные факторы пожара это факторы, которые

приводят или могут привести к ожогу, отравлению продуктами горения,

травмированию или гибели людей, причиняют материальный и другой ущерб.

К опасным факторам принадлежат:

1. Пламя и искры.

2. Повышенная температура окружающей среды.

3. Токсичные продукты горения и термического разложения материа-лов,

веществ.

4. Дым.

5. Пониженная концентрация кислорода в воздухе.

К вторичным проявлениям опасных факторов пожара относят:

1. Обломки разрушенных аппаратов, агрегатов, установок, конструк-ций.

2. Радиоактивные и токсичные вещества, материалы, выброшенные из

разрушенных аппаратов и установок.

3. Электрический ток, как следствие перехода напряжения на токо-проводящие

части строительных конструкций, аппаратов, агрегатов, как следствие повреждения

изоляции под действием высоких температур.

4. Опасные факторы взрыва, как следствие пожара.

5. Огнетушащие вещества.

Согласно Постановления КМУ №2030 от 26.12.2003 года «Об утвер-ждении

порядка учета пожаров и их последствий», в зависимости от при-чиненного

материального ущерба пожары делятся на:

1. Пожары с большим материальным ущербом. Пожар, прямой ущерб от

которого превышает 300 и более необлагаемых минимумов доходов граждан.

2. Пожара с особо большим материальным ущербом. Пожар, прямой ущерб от

которого превышает 1000 и более необлагаемых минимумов до-ходов граждан.

Последствия пожаров не ограничиваются сугубо материальными поте-рями,

связанными с уничтожением или повреждением основных производс-твенных и

непроизводственных фондов, товарно-материальных ценностей, личного имущества

граждан, затратами на ликвидацию пожара и его пос-ледствий, на компенсацию

пострадавшим. Ощутимыми являются социаль-ные последствия, которые связывают с

гибелью и травмированием людей, повреждением их физического и психологического

состояния, повышением социального напряжения в обществе вследствие потери

жилищного фонда, лишением рабочих мест.

Погибший в следствии пожара это лицо, смерть которого имеет пря-мую

причинную связь с пожаром (от телесных повреждений, полученных вследствие влияния

основных опасных факторов пожара и вторичных их проявлений, механических

нарушений анатомической целостности орга-низма, полученных во время эвакуации с

места пожара и его тушении), на-стала непосредственно во время пожара или на

протяжении одного меся-ца со дня получения травм на пожаре. Летальный исход и

травмы устана-вливаются на основании вывода судебно-медицинской экспертизы или

резу-льтатов врачебного обследования.

Травмированный на пожаре это лицо, телесные или другие поврежде-ния

которого произошли в следствии влияния опасных факторов пожара (вторичных

проявлений), механических нарушений анатомической целост-ности организма,

полученных во время эвакуации с места пожара и его ту-шении. Подтверждается

справкой лечебного учреждения.

Каждый день в Украине возникает около 130 пожаров, на которых гиб-нет 7 – 10

человек, получают травмы 140 - 150 человек. Количество пожаров за год колеблется в

пределах 40 – 50 тысяч, ущерб от которых составляет свыше 2,0 млрд. грн. Количество

погибших - 2500 - 3500 человек, из них 120 - 150 детей.

Наиболее распространенными причинами пожаров являются:

1. Неосторожное обращение с огнем - свыше 57%.

2. Нарушение правил монтажа и эксплуатации электроприборов - 20 - 25%.

3. Нарушение правил монтажа и эксплуатации приборов отопления – 8 - 10%.

4. Шалости детей с огнем – 4 - 5%.

5. Поджоги – 2 - 4%.

Абсолютное большинство пожаров (99%) возникает непосредственно по вине

людей. Из них 70 - 80% происходит в жилом секторе, 3 - 4% - в промышленности, 1 - 2%

- на строительстве, 1 - 2% - в сельском хозяйстве, 2 - 3% - на объектах торговли и

складах, 1 - 3% - в местах массового пребы-вания людей.

Пожары на промышленных объектах создают угрозу жизни и здоровью людям,

наносят вред окружающей среде, являются причиной экологичес-ких катастроф. К

основным причинам пожаров на производстве относят:

1. Нарушение правил монтажа и эксплуатации электроустановок – 25 - 30%.

2. Неосторожное обращение с огнем – 25 - 35%.

3. Нарушение технологического процесса производства - до 10%.

4. Нарушение правил пожарной безопасности при проведении огневых и

огнеопасных работах – 10 - 12%.

5. Нарушение правил монтажа и эксплуатации приборов отопления – 4 - 6%.

6. Искры теплового и механического происхождения - до 2%.

7. Поджоги – 2 - 3%.

2. Общая схема обеспечения пожарной безопасности объектов народного

хозяйства.

Концептуальные основы пожарной безопасности. Система пожарной

безопасности это комплекс организационных мероприятий и технических средств,

направленных на предотвращение пожара и ущерба от него.

Согласно Постановления КМУ №2030 введен учет пожаров, погибших и

травмированных на пожаре, определяется нанесенный ущерб:

1. Учета пожаров. Учета подлежат все пожары независимо от мес-та их

возникновения и следствий.

Не подлежат учету:

А) Случаи горения, обусловленные спецификой технологического про-цесса

производства, условиями работы аппаратов, агрегатов, установок.

Б) Взрывы, вспышки, статические электрические разряды без дальней-шего

горения.

В) Коротких замыканий в электросетях, электрооборудовании, быто-вых и

промышленных электроприборах без дальнейшего горения.

Г) Горение отходов и мусора на открытой территории.

Д) Случаи самоубийства (попытки самоубийства) путем самосожже-ния, если

это не привело к гибели или травмированию других граждан и не нанесло им ущерба, не

привело к другим последствиям.

Е) Пожары на объектах собственности международных организаций,

иностранных юридических лиц и граждан, на объектах, не находящихся в юрисдикции

Украины, если это не привело к гибели или травмированию граждан Украины и не

нанесло ущерба юридическим и физическим лицам Украины, не привело к другим

последствиям для юридических или физичес-ких лиц Украины.

Удостоверяет факт пожара - акт, который подписывается комиссией, в состав

которой входит не менее чем три человека (представитель ГПН, представитель

администрации (владелец) объекта, потерпевший.)

2. Учет погибших и травмированных на пожаре. Подлежат лица, по-гибшие и

травмированные на пожарах. Лица, погибшие или травмирован-ные в следствии

криминальных действий или самоубийства (попытки) пу-тем самосожжения.

Погибшие, найденные на месте пожара, смерть которых наступила от отравления

алкоголем, поражения электрическим током, отравлением угар-ным газом или

выхлопными газами автомобиля, ишемической болезни сер-дца, отека головного мозга,

пневмонии и других комплексных заболеваний на учет не берутся. Выводы судебно-

медицинской экспертизы или резуль-татты врачебного обследования обязательны.

3. Определение ущерба от пожара. Материальные потери от пожара

определяются суммой прямых и косвенных убытков по ценам, действвую-щим на время

возникновения пожара. Их учет ведется отдельно.

Ущерб от пожара, нанесенный физическим лицам, определяется на ос-новании

сведений страховых организаций, по решению судебных органов, документов или

письменных заявлений владельцев имущества. Определя-ется он независимо от того,

подлежат они возмещению или нет.

А) Прямой ущерб. Оцененные в денежном эквиваленте материальные ценности,

уничтоженные или поврежденные при непосредственном влия-нии опасных факторов

пожара.

При уничтожении основних фондов определяется по остаточной стои-мости с

учетом последней переоценки (за исключением стоимости остат-ков).

При уничтожении основных фондов на стадии незавершенного строи-тельства

(капетального ремонта) определяется исходя из объема выполнен-ных работ.

При уничтожении (повреждении) оборотных средств определяется пу-тем

исключения из стоимости материальных ценностей, находящихся на учете, по ценам на

момент возникновения пожара стоимости оставшихся материальных ценностей.

При уничтожении продукции собственного производства, в том числе

находящегося на стадии незавершенного производства, определяется исхо-дя из ее

первичной стоимости и затрат на обработку до возникновения по-жара.

При уничтожении готовой продукции, сырья и других материальных ценностей

(включая малоценные и быстро портящиеся вещи), находящиеся на складах (базах),

определяется по оптовым или закупочным ценам с уче-том транспортных,

заготовительно-складских накладных затрат и норм ес-тественного ущерба на момент

возникновения пожара, в розничной торгов-ле - по розничным ценам.

При уничтожении ценных бумаг и дензнаков определяется по их нари-цательной

стоимости, кроме ценных бумаг (денежных знаков), находящих-ся на стадии

изготовления, материальный ущерб которых определяется сог-ласно себестоимости их

изготовления.

При уничтожении (повреждении) продукции интелектуальной и твор-ческой

деятельности определяется на основании договорных и других доку-ментов или

результатов экспертизы.

Ущерб, определенный в иностранной валюте, пересчитывается в грив-нах по

официальному обменному курсу Национального банка, действующе-му на момент

возникновения пожара.

Б) Косвенный ущерб. Оцененные в денежном выражении затраты на тушение

пожара, ликвидацию ее последствий (социально-экономические и экологические потери).

Это восстановление объекта, потери по простою в производстве, перерывы в работе,

изменение графика движения транспорт-ных средств. Определяется на основании

справки, составленной по доку-ментам бухгалтерского учета. Ответственность за

достоверность сведений об убытках несут лица, предоставившие справку.

В случае отсутствия документов об косвенных убытках, их размер оп-ределяется

по методике.

Методика определения косвенных убытков от пожаров и загораний. Косвенные

убытки определяются по показателям:

А) Затраты на компенсацию последствий от пожара и затраты от

неиспользованных возможностей владельца (тыс. грн.).

Определяется по сумме прямых материальных убытков и коэффициен-та

косвенных убытков.

Объект пожара. Коэффициент косвенных

убытков.

Производственные. 1,9

Соцкультурные, административно-

общественные.

1,4

Склады, базы, торговые помещения. 1,2

Сельскохозяйственного производства. 1

Жилой сектор. 1

Другие. 0,5

Пример № 1.

Произошел пожар на производственном участке, прямой убыток составил 1,5 тыс.

грн.

Определяем затраты на компенсацию последствий от пожара и затраты от

неиспользованных возможностей владельца:

1,5 х 1,9 = 2,8 тыс. грн.

Б) Социально-экономические затраты (тыс. грн.).

Определяются по виду несчастного случая.

№

п/п

Вид несчастного случая. Затраты на

одного человека

тыс. грн.

1. Получение травмы с потерей трудоспособности

до 9 дней.

0,28

2. Получение травмы с потерей трудоспособности

более 9 дней.

6,5

3. Получение травмы с потерей трудоспособности

более 3980 дней и получения инвалидности.

4. Гибель на пожаре человека до 60 лет. 47

5. Гибель на пожаре подростка до 16 лет. 22

Примечание: Затраты по п.п. 1, 2, 3 определяются только для граждан, кото-рые

в период получения травмы были трудоустроены.

Пример № 2.

На пожаре погибли 2 человека в возрасте 37 и 12 лет, а также получил травму ра-

ботник предприятия в возрасте 28 лет с потерей трудоспособности 12 дней.

Определяем социально-экономические затраты:

47 + 22 + 6,5 = 75,5 тыс. грн.

В) Затраты государства на выполнение функций обеспечения пожарной безо-

пасности и тушение пожаров (тыс. грн.).

Данный показатель определяется в ГУ МЧС Украины Николаевской области на год

по итогам предыдущего года и дополнительно доводится подразделениям пожар-ной

охраны до 15 января следующего года.

На 2006 год составляет - 1523 гривны.

Пример № 3.

Определяем косвенный убыток от пожара из условий 1 и 2 примеров.

2,8 + 75,5 + 1523 = 79.823 тыс. грн.

Для определения косвенного убытка от загораний учитываются только

затраты государства на выполнение функ-ций обеспечения пожарной безопасности и

тушение пожаров. Данная методика составлена на основании «Временных ме-одических

рекомендаций по определению косвенных убытков от пожара», разработанных

УкрНИИПБ МВД Украины № 12/1/732 от 23.03.1998 г.

Согласно ГОСТ 12.1. 004 - 91 пожарная безопасность объекта обеспе-чивается

системой предотвращения пожара, системой противопожарной защиты и системой

организационно-технических мероприятий.

Целью пожарной безопасности объекта является предупреждение возникновения

пожара, на определенном действующими нормативами уро-вне, а при возникновении

пожара - ограничение его распространения, свое-временное выявление, тушение

пожара, защита людей и материальных ценностей.

Основными выходными данными при разработке комплекса техничес-ких и

организационных решений по обеспечению необходимого уровня по-жарной

безопасности в каждом конкретном случае является:

1. Действующая законодательная и нормативно-техническая база по

вопросам пожарной безопасности.

2. Взрыво-пожароопасные свойства материалов и веществ, применяе-мые в

производственном цикле.

3. Количество взрыво-пожароопасных материалов и веществ.

4. Особенности производства.

На основе этих исходных данных определяют критерии взрыво-пожа-

роопасности объекта:

1. Категории помещений и зданий по взрыво- и пожарной опасности.

2. Классы взрывопожароопасных зон.

Критерии взрыво-пожароопасности объекта определяют техничес-кие и

организационные мероприятия, средства обеспечения безопасности объекта, согласно

требованиям действующих нормативов.

3. Законодательная и нормативно-правовая база пожарной безопасности.

Правовой основой деятельности в области пожарной безопасности яв-ляется

Конституция, Закон Украины «О пожарной безопасности» и другие законы Украины,

постановления ВРУ, указы и распоряжения Президента Украины, директивы,

постановления и распоряжения КМУ, решение орга-нов государственной

исполнительной власти, местного и регионального са-моуправления, принятые в

пределах их компетенции.

Согласно Государственной программе обеспечения пожарной безопас-ности

создан Государственный реестр нормативных актов по вопросам по-жарной

безопасности, в который включены около 360 наименований доку-ментов разных

уровней и видов.

Реестр определяет 8 групп актов:

1. Общегосударственные акты. «Закон Украины о пожарной безопас-ности»,

от 17.12.93; НАПБ А.01.001 - 95 «Правила пожарной безопасности в Украине», от

14.06.95, «Правила пожарной безопасности в лессах СССР», от 18.06.71.

2. Межотраслевые акты. Это 42 нормативных акта о пожарной безо-

пасности. НАПБ Б.02.001 - 94 «Положение о государственной пожарной охране», НАПБ

Б.07.001 - 94 «Перечень должностей, при назначении на которых лица обязаны

проходить обучение и проверку знаний по вопросам пожарной безопасности, порядок

его организации», НАПБ Б.07.005 - 86 «Определение категорий помещений и зданий по

взрывопожарной и пожар-ной опасности» ОНТП 24 – 86, правила, положения,

инструкции, наставле-ния, содержащие общие требования пожарной безопасности.

3. Отраслевые нормативные акты. Предъявляют требования пожарной

безопасности на отдельную отрасль. В реестре их числится 109 актов. НАПБ В.01.033 -

86/140 «Правила пожарной безопасности для предприятий электронной

промышленности», НАПБ В.01 – 034 - 99/111 «Правила пожа-рной безопасности в