Лекции по охране труда Курепин В.Н

Подождите немного. Документ загружается.

рухливість збільшує тепловіддачу конвекцією. Такі ситуа-ції можуть виникати при роботі

на відкритій території в зимовий час.

Швидкість руху повітря ефективно сприяє теплообміну. Підвищення швидкості

руху повітря послабляє несприятливий вплив підвищеної температу-ри, але підсилює

вплив зниженої температури, впливає на самопочуття люди-ни, впливає на розподіл

шкідливих речовин у приміщенні.

Організм людини починає відчувати повітряні потоки при швидкості бли-зько

0,15\м/с. Причому, якщо ці повітряні потоки мають температуру до 36,5\˚С, організм

людини відчуває освіжаючу дію, при більш високих температурах – гнітючу. У холодну

пору року швидкість руху повітря не повинна перевищу-вати 0,2…. 0,5 м/с, а влітку 0,2…

1,0\м/с.

Значний вплив на стан організму людини спричиняє вологість навколиш-нього

повітря. Так підвищення вологості повітря збільшує вплив як підвищеної (перегрівання

організму), так і зниженої температури (переохолодження). Фі-зіологічно оптимальною є

відносна вологість (відношення абсолютної вологос-ті до максимального А/М

100 %) у

межах 40 - 60 %. Надлишкова вологість (бі-льш 80 %) утрудняє випар вологи з поверхні

шкіри. Це може призвести до по-гіршення стану організму і зниженню працездатності

людини.

Знижена відносна вологість (менш 18 %) також несприятлива для люди-ни, тому

що призводить до висихання слизуватих оболонок і зниження захисної діяльності верхніх

дихальних шляхів.

Виробнича діяльність людей на поверхні землі протікає звичайно, при ат-

мосферному тиску, близькому до тиску над рівнем моря, який дорівнює 1000\Па.

Організм людини може зіштовхуватися з умовами підвищеного і зниже-ного тиску.

Від барометричного тиску залежить парціальний тиск кисню й азо-ту повітря, а, отже, і

процес дихання. Падіння парціального тиску призводить до виникнення фізіологічних

зрушень в організмі і розвитку «висотної» чи «гірської» хвороби, обумовленої саме

кисневим голодуванням, що в окремих осіб відзначається на висоті більш 2500 - 3000\м, а

на більшості помітно позна-чається на висоті 4500\м.

Атмосферне повітря, найбільш сприятливе диханню, являє собою суміш газів.

Проте у реалі навколишнє повітря збагачується різноманітними шкідли-вими речовинами

у виді парів, газів, емульсій і твердих часток. Вплив шкідли-вої речовини на організм

людини залежить від хімічного складу, концентрації, тривалості впливу, параметрів

навколишнього середовища, індивідуальних осо-бливостей людини, а для пилу ще і від

дисперсності і форми часток. Шкідливі речовини проникають в організм людини,

головним чином через дихальні шляхи, а також через шкірний покрив.

За характером впливу на організм людини шкідливі речовини підрозділяю-ться на:

1. Загально токсичні, що викликають отруєння всьогоорганізму (оксид вуглецю,

ціанисті сполуки, свинець, ртуть, бензол).

2. Подразні, що викликають подразнення слизуватих оболонок і дихаль-ного

тракту (хлор, аміак, оксиди сірки, азоту, озон).

3. Сенсибілізуючі - діють як алергени (формальдегід, різні розчинники, лаки).

4. Мутагенні - що призводять до зміни спадкоємної інформації (свинець,

марганець, радіоактивні ізотопи).

5. Що впливають на репродуктивну (дітородну) функцію (ртуть, сви-нець).

Таким чином, в умовах виробничого середовища несприятливий вплив на людину

багатьох метеорологічних факторів посилюється.

Нормальні метеорологічні умови в робочій зоні виробничих приміщень

визначаються нормами метеорологічних умов. При нормуванні виходять із за-гальних

міжгалузевих норм, ГОСТ 12.1.005 - 88 «Повітря робочої зони. Зага-льні санітарно-

гігієнічні вимоги».

Припустимі метеорологічні умови забезпечують нормальні умови праці,

погіршення яких може призвести до професійних захворювань.

Межі зміни параметрів.

Параметр. Оптимальні. Припустимі.

Температура повітря,

С 16 - 25 13 - 29

Відносна вологість, % 60 - 40 до 75

Швидкість руху повітря, м/с 0,1 - 0,4 0,1 - 0,6

У виробничих приміщеннях, де за технічними або економічними причи-нами неможливо

забезпечити припустимі нормативні показники мікроклімату, повинні передбачатися заходи щодо

захисту працюючих від перегрівання або охолодження.

Тема № 6. «Шкідливі речовини в повітрі робочої зони, їх нормування та визначення».

1. Шкідливі речовини та їх небезпека.

В даний час відомі близько 7\млн. хімічних речовин і сполучень, із яких 60\тис.

знаходять застосування в діяльності людини: 5500 – у виді хар-чових добавок, 4000 – лік,

1500 – препаратів побутової хімії. На Міжнарод-ному ринку щорічно з'являється від

500\до 1000\нових хімічних сполук і су-мішей. Серед інгредієнтів забруднення повітря-

ного середовища, шкідливих речовин - тисячі хімічних сполук у вигляді аерозолів:

твердих, рідких чи газоподібному вигляді.

Шкідливими називаються речовини, що при контакті з організмом мо-жуть

викликати захворювання чи відхилення від нормального стану здоро-в'я, що виявляються

сучасними методами як у процесі контакту з ними, так і у віддалений термін, в тому

числі і в наступних поколіннях.

Шкідливи речовини проникають в організм у виді пару, газів, рідин, аерозолів,

з'єднань, сумішей через органи подиху, шлунково-кишковий тракт і неушкоджену шкіру.

Проте основним шляхом надходження є легені. Крім гострих і хронічних професійних

отруєнь промислові отрути можуть бути причиною зниження стійкості організму і

підвищеної загальної захворюва-ності.

Крім прямої дії на здоров'я людини забруднюючі атмосферу речовини впливають

негативно на навколишнє середовище: рослинний і тваринний світ, водне середовище,

ґрунт, будівельні конструкції, техніку і технології.

Це приводить як до прямих вторинних дій шкідливих речовин на лю-дину,

наприклад, через харчові ланцюжки, так і до великих економічних втрат, зниження

врожайності сільгоспродукції і тваринництва, корозія мате-ріалів, порушення у

технологічних процесах, збільшення браку продукції, що випускається.

В даний час усі міста світу щорічно викидають в атмосферу близько 1 млрд. т

різних аерозолів, тільки теплові електростанції викидають 100-120 млн. т золи і 60 млн. т

сірчистого газу.

За рік в атмосферу повітря світові викиди основних інгредієнтів скла-дають більше

20 млрд. т двооксиду вуглецю, 300 млн. т оксиду вуглецю, 150 млн. т сірчаного ангідриду. В

Україні в 2000 р. сумарний викид від стаціонар-них джерел в атмосферу склав 3959,4 тис.

т, у тому числі пилу 729,6 тис. т, оксиду вуглецю 1230,6 тис. т, двооксиду сірки 976,6 тис. т,

оксидів азоту 320 тис. т.

Найбільш шкідливими для навколишнього середовища і, зокрема по-вітря, є

енергетичні установки, авіаційний і автомобільний транспорт, мета-лургійне

виробництво, виробництво будівельних матеріалів, хімічні підпри-ємства. Значні

промислові викиди і викиди автомобільного й іншого тран-спорту приводять до зміни

клімату великих міст.

Забруднюючі атмосферу шкідливі речовини при контакті з організмом можуть

викликати різні захворювання, професійні і гострі отруєння, у тому числі зі смертельним

наслідком.

Розподіл отруйних речовин в організмі підпорядковується певним за-

кономірностям. Спочатку відбувається динамічний розподіл речовини, обу-мовлений

інтенсивністю кровообігу. Потім основну роль починає грати пог-линаюча здатність

тканин. Для ряду металів (срібло, марганець, хром) ха-рактерно швидке виведення з

крові і накопичення в печінці й бруньках. З'єд-нання барію, берилію, свинцю утворюють

міцні з'єднання з кальцієм і фос-фором і накопичуються в кістковій тканині.

Ефект впливу різних речовин залежить від кількості речовини, що по-трапила в

організм, її фізико-хімічних властивостей, тривалості надходжен-ня, хімічних реакцій в

організмі. Крім того, він залежить від статі, віку, самопочуття, стану здоров’я, шляху

надходження і виведення, розподілу в організмі, а також метеорологічних умов і інших

супутніх факторів навко-лишнього середовища.

За токсичною дією шкідливі речовини поділяють на:

Кров'яні отрути. Взаємодіють з гемоглобіном крові і гальмують його

здатність до приєднання кисню (оксид вуглецю, бензол, сполуки ароматичного

ряду).

Нервові отрути. Викликають збудженість нервової системи, її виснаження,

руйнування нервових тканин (наркотики, спирти, сірча-ний водень, кофеїн).

Подразнюючі отрути. Вражають верхні дихальні шляхи і легені (аміак,

сірчаний газ, пара кислот, окиси азоту, ароматичні вуглеводні).

Ті, що пропалюють та подразнюють шкіру і слизові оболонки (сірчана та

соляна кислоти, луги).

Печінкові отрути. дія яких супроводжується зміною та запален-ням тканин

печінки (спирти, дихлоретан, чотирихлористий вуглець).

Алергени. Змінюють реактивну спроможність організму.

Канцерогени. Спричиняють утворення злоякісних пухлин.

Мутагени. Впливають на генетичний апарат клітини (окис етилену, сполуки

ртуті).

Про небезпеку речовин, тобто їх здатність викликати негативні для здоров'я ефекти

в умовах виробництва можна судити за критеріями токсин-ності.

Токсичність (отруйність), це здатність хімічних сполук і речовин біо-логічної

природи робити шкідливі дії на організм людини.

Токсична дія шкідливих речовин – результат взаємодії організму з шкідливою

речовиною і навколишнім середовищем.

Показники токсичності визначають клас небезпеки речовини. За сту-пенем впливу

на організм шкідливі речовини, згідно з ГОСТ 12.1.007-86 ССБТ. «Вредные вещества.

Классификация и общие требования безопаснос-ти», поділяють на чотири класи

небезпеки:

—Перший клас - надзвичайно небезпечні речовини, для них ГДК < 0,1\мг/м

Наприклад, свинець, ртуть мають ГДК = 0,01\мг/м

— Другий клас - високо небезпечні речовини, для них ГДК = 0,1…1,0\мг/м

Наприклад, марганець має ГДК = 0,3\мг/м

— Третій клас - помірковано небезпечні, для них ГДК = 1,0…10\мг/м

. Наприклад,

азоту диоксид має ГДК = 2\мг/м

— Четвертий клас - мало небезпечні, ГДК >10\мг/м

. Наприклад, чад-ний газ має

ГДК = 20\мг/м

Таблиця. «Класи токсичності небезпеки речовини за ступенем впливу на організм

людини шкідливих речовин».

Клас

небезпеки

Характеристика класу небезпеки ГДК Dмг/м

1 Речовини надзвичайно небезпечні < 0,1\мг/м

2 Речовини високо небезпечні

= 0,1…1,0\мг/

3 Речовини помірно небезпечні

= 1,0…10\мг/

4 Речовини мало небезпечні >10\мг/м

За ступенем токсичності при інгаляційному (через органи дихання) і пероральному

(через шлунково-кишковий тракт) шляхах попадання в орга-нізм хімічні речовини можна

розбити на шість групп:

—Перша група - надзвичайно токсичні речовини, для них ГДК в по-вітрі 0,1\мг/м

— Друга група - високотоксичні речовини, для них ГДК в повітрі 0,1…1,0\мг/м

— Третя група – сильно токсичні речовини, для них ГДК в повітрі 1,1…10\мг/м

— Четверта група - помірно токсичні речовини, для них, ГДК в повітрі = 1,1…

10\мг/м

— П`ята група - мало токсичні речовини, для них, ГДК в повітрі >10\мг/м

— Шоста група - практично не токсичні речовини, для них,ГДК в повітрі не

нормується.

Таблиця. «Групи токсичності небезпеки речовини при інгаляційному і

пероральному шляхах попадання в організм хімічні речовини».

Група

токсичності

ГДК в

повітрі, мг/

Середні смертельні

Концентрація

, мг/л

Доза при

внутрішньому

надходженні, мг/кг

Надзвичайно

токсичні

0,1 < 1 < 1

Високо

токсичні

0,1 -

1 - 5 1 - 50

Сильно

токсичні

1,1 -

6 - 20 51 - 500

Помірно

токсичні

Теж 21 - 80 501 - 5000

Мало токсичні > 10 81 - 160 5001 - 15000

Практично не

токсичні

- > 160 > 1500

До надзвичайно і високо токсичних хімічних речовин відносяться:

- деякі сполуки металів (органічні і неорганічні похідні миш’яку, ртуті, кадмію,

свинцю, талію, цинку та інших);

- речовини, що мають ціанисту групу (синильна кислота та її солі);

- сполуки фосфору;

- галогени (хлор, бром);

- інші сполуки (метил, фосген, інші).

До сильно токсичних хімічних речовин відносяться:

- мінеральні і органічні кислоти (сірчана, азотна, фосфорна, оцтова);

- луги (аміак, натронне вапно, їдкий калій);

- сполуки сірки;

- хлор- і бромзаміщені похідні вуглеводню (хлористий і бромистий метил);

- деякі спирти і альдегіди кислот;

- органічні і неорганічні нітро- і аміносполуки (анілін, нітробензол);

До помірно токсичних, мало токсичних і практично не токсичних хі-мічних

речовин, які не представляють собою хімічної небезпеки, відноситься вся основна маса

хімічних сполук.

Необхідно відмітити, що особу групу хімічно небезпечних речовин складають

пестициди. Пестициди це препарати, які призначені для бороть-би з шкідниками

сільськогосподарського виробництва, бур’янами. Більшість з них дуже токсична для

людини.

За хімічним складом пестициди можна розділити на групи:

- фосфорорганічні сполуки;

- хлорорганічні сполуки;

- органічні нітросполуки.

Склад і ступінь забруднення повітряного середовища різними речови-нами

оцінюється по масі (мг) в одиниці об'єму повітря (м

), концентрації (С, мг/м

). Крім

одиниці виміру - мг/м

, можуть використовуватися - %, а також - млн.

-1

чи «ррт»

(кількість часток речовини на мільйон часток повітря).

2. Гігієнічне нормування шкідливих речовин.

Належно від ступеня токсичності, фізико-хімічних властивостей, шляхів

проникнення в організм, санітарні норми встановлюють гранично допустимі

концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони ви-робничих

приміщень, перевищення яких неприпустиме.

Гранично допустимимою концентрацією (ГДК,

мг/м

) шкідливої ре-човини в

повітрі робочої зони вважається така концентрація пилив, дія якої на людину в

разі її щоденної регламентованої тривалості не приз-водить до зниження

працездатності чи захворювання и період трудової діяльності та у наступний

період життя, а також не справляє нега-тивного впливу на здоров'я нащадків.

Робочою зоною вважається простір заввишки 2 м над рівнем під-логи або

робочої площини, на якій розташовані місця постійного або тимчасового

перебування працюючих.

Робоче місце це місце постійного або тимчасового перебування пра-цюючого в

процесі трудової діяльності.

Постійне робоче місце це місце, на якому працюючий знаходиться по-над 50 %

робочого часу або більше 2-х годин безперервно. Якщо при цьому робота здійснюється в

різних пунктах робочої зони, то вся ця зона вважаєть-ся постійним робочим місцем.

Непостійне робоче місце це місце, на якому працюючий знаходиться менше 50 %

робочого часу або менше 2-х годин безперервно.

«Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небез-печності

факторів виробничого середовища, важкості та напруженості тру-дового процесу»

визначає величини гранично допустимих концентрацій шкідливої речовини для:

1. Робочих місць - визначається гранично допустима концентрація в робо-чій зоні -

ГДК

рз

2. Атмосфери повітря населеного пункту.

ГДК

р.з.

- це максимальна концентрація, що при щоденній (крім вихід-них днів)

роботі у продовження 8 год чи при іншій тривалості, але не більш 41 год у тиждень,

протягом усього стажу (25 років) не може викликати захворювань чи відхилень стану

здоров'я, що виявляються сучасними мето-дами досліджень у процесі роботи чи у

віддалений період життя сучасного і наступних поколінь.

Залежно від особливостей дії на організм шкідливих речовин для них

встановлюються ГДК

р.з.

двох типів:

- максимальна разова ГДК

р.з.м.р.

середньозмінна ГДК

р.з.с.з.

Гігієнічне нормування вимагає, щоб фактична концентрація забрудню-ючої

речовини не перевищувала ГДК (С

факт

< 1).

ГДК

р.з.м.р.

це найвище регламентоване значення концентрації речовини у повітрі

робочої зони для будь-якого 15 - хвилинного (30 - хвилинного для аерозолів речовин

переважно фіброгенної дії) відрізку часу робочої зміни. Дія речовини на працюючих у

концентрації, що дорівнює ГДК

р.з.м.р.

, не повин-на повторюватись протягом робочої

зміни більш ніж 4 рази з інтервалами не менше 1 години.

ГДК

р.з.с.з.

це регламентоване значення концентрації шкідливої речовини у повітрі

робочої зони для відрізку часу, що дорівнює 75 % робочої зміни, але не більш ніж 8 годин,

за умов дотримання ГДК

р.з.м.р.

Ступінь шкідливості умов праці встановлюється згідно «Гігієнічної класифікації

праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища,

важкості та напруженості трудового процесу», за максимальними концентраціями

шкідливих речовин, за середньозмінними (при наявно-сті ГДК

с.з.

та відповідній

тривалості робочої зміни).

Для робочої зони виробничих приміщень встановлюються оптимальні та

допустимі мікрокліматичні умови з урахуванням важкості виконуваної роботи та

періоду року.

Розмежування робіт за важкістю на основі загальних енерговитрат організму це

категорія робіт. Згідно ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих

приміщень» розмежування робіт за важкістю на основі загальних енерговитрат

організму здійснюється за категоріями:

1. Категорія І - легкі фізичні роботи. Охоплюють види діяльності, при яких

витрата енергії дорівнює:

- категорія Іа - 105 - 140 Вт, (90 – 120 ккал/год). Роботи, що викону-ються

сидячи і не потребують фізичного напруження.

- категорія Іб - 141 - 175 Вт, (121 - 150 ккал/год). Роботи, що викону-ються

сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним

напруженням.

2. Категорія ІІ - фізичні роботи середньої важкості. Охоплюють види

діяльності, при яких витрата енергії дорівнює:

- категорія ІІа - 176 - 232 Вт, (151- 200 ккал/год). Роботи, пов'язані з

ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в поло-женні стоячи

або сидячи і потребують певного фізичного напруження.

- категорія ІІб - 233 - 290 Вт, (201 – 250 ккал/год). Роботи, що вико-нуються

стоячи, пов'язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів та

супроводжуються помірним фізичним напруженням.

3. Категорія ІІІ - важкі фізичні роботи. Охоплюють види діяльності, при яких

витрати енергії становлять 291 - 349 Вт, (251 – 300 ккал/год.). Роботи, пов'язані з

постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, які потребують

великих фізичних зусиль.

При одночасному виконанні в робочій зоні робіт різної категорії важ-кості рівні

показників мікроклімату повинні встановлюватись з урахуванням найбільш чисельної

групи працівників.

На стан виробничого мікроклімату впливає період року: холодний та теплий.

Холодний період року - період року, який характеризується середньо-добовою

температурою зовнішнього повітря, що дорівнює +10

С і нижче.

Теплий період року - період року, який характеризується середньодо-бовою

температурою зовнішнього середовища вище +10

С.

У виробничих умовах часто має місце комбінована дія шкідливих речовин. У

більшості випадків при одночасній наявності у повітрі робочої зони декількох

шкідливих речовин їх дія сумується (адитивна дія). Однак, коли дія однієї речовини

підсилюється дією іншої (потенцююча дія), чи діє комбінований ефект (антагоністична

дія), якість повітря буде відповідати нормативним умовам за умови, що:

/ГДК

+ С

/ГДК

+ С

/ГДК

+ С

/ГДК

< 1.

2. Методи боротьби з шкідливими речовинами, що потрапляють в

повітря робочої зони.

Ефективним засобом забезпечення припустимих показників мікроклі-ма-ту повітря

робочої зони є вентиляція.

Вентиляцією називається організований і регульований повітрообмін, що

забезпечує видалення з приміщення повітря, забрудненого шкідливими газами, парами,

пилом, з подачею на його місце свіжого повітря, а також поліпшує метеорологічні умови

в цехах.

Вентиляція буває:

1. По способу подачі в приміщення свіжого і видалення забрудненого повітря:

- природна;

- механічна;

- змішана (природна разом з механічною).

2. По способу організації повітрообміну:

- загально обмінна;

- місцева.

Природна вентиляція. Це система переміщення повітряних мас у якій

здійснюється завдяки виникаючій різниці тисків зовні й усередині бу-динку. Різниця

тисків обумовлена різницею щільності зовнішнього і внут-рішнього повітря і вітровим

напором, що діє на будинок. При дії вітру на поверхнях будинку з підвітряного боку

утворюється надлишковий тиск, на завітряному боці – розрідження. Природна

вентиляція реалізується у виді інфільтрації й аерації.

Неорганізована природна вентиляція - інфільтрація (природне провіт-рювання)

здійснюється зміною повітря в приміщеннях через нещільності в огородженнях і

елементах будівельних конструкцій завдяки різниці тисків зовні й усередині приміщення.

Такий повітрообмін залежить від випадкових факторів – сили і напрямку вітру,

температури повітря усередині і зовні будинку, виду огороджень і якості будівельних

робіт. Інфільтрація може бу-ти значною для житлових будинків і досягати 0,5...0,75

повітрообміну в годину, а для промислових підприємств до 1,5.

Аерацією називається організована природна загально обмінна венти-ляція

приміщень у результаті надходження і видалення повітря через фра-муги вікон, що

відкриваються, і ліхтарів. Повітрообмін у приміщенні регу-люють різним ступенем

відкривання фрамуг (у залежності від температури зовнішнього повітря, швидкості і

напрямку вітру). Як спосіб вентиляції ае-рація знайшла широке застосування в

промислових будинках, що характе-ризуються технологічними процесами з великими

тепловиділеннями (ливар-них, ковальських). Надходження зовнішнього повітря в цех у

холодний пері-од року організують так, щоб холодне повітря не попадало в робочу зону.

Для цього зовнішнє повітря подають у приміщення через прорізи, розташо-вані не нижче

4,5 м. від підлоги, у теплий період року приплив зовніш-нього повітря вводять через

нижній ярус віконних прорізів - на висоті 1,5...2 м.

Основною перевагою аерації є можливість здійснювати великий повіт-рообмін без

витрат механічної енергії. До недоліків аерації варто віднести те, що в теплий період

року ефективність аерації може істотно падати внас-лідок підвищення температури

зовнішнього повітря і те, що повітря, що надходить, не очищається і не охолоджується.

Механічна вентиляція. Вентиляція, за допомогою якої повітря пода-ється у

виробничі приміщення чи віддаляється з них по системам вентиля-ційних каналів з

використанням для цього спеціальних механічних побуд-ників.

Механічна вентиляція в порівнянні з природною має ряд переваг: ве-ликий радіус

дії, можливість змінювати чи зберігати необхідний повітро-обмін незалежно від

температури зовнішнього повітря і швидкості вітру, піддавати повітря, що вводиться в

приміщення, попередньому очищенню, сушці чи зволоженню, підігріву чи

охолодженню, організовувати оптималь-ний повітряний розподіл з подачею повітря

безпосередньо до робочих місць, уловлювати шкідливі виділення безпосередньо в місцях

їхнього утворення і запобігати їхнє поширення по всьому об’єму приміщення, очищати

забруд-нене повітря перед викидом його в атмосферу. До недоліків механічної вен-

тиляції варто віднести значну вартість її спорудження й експлуатації, а та-кож

необхідність проведення заходів щодо зниження шуму.

Системи механічної вентиляції підрозділяються на загальнообмінну, місцеву,

аварійну, змішану і системи кондиціонування.

Загальнообмінна вентиляція. Це система вентиляції, що призначена для подачі

чистого повітря в приміщення, виведення надлишкової теплоти, вологи і шкідливих

речовин із приміщень. В останньому випадку вона засто-совується, якщо шкідливі

речовини надходять безпосередньо в повітря при-міщення, а робочі місця не фіксовані і

розташовуються по всьому примі-щенню.

По способу подачі і витягу повітря розрізняють чотири схеми загаль-нообмінної

вентиляції: припливна, витяжна, припливно-витяжна і система з рециркуляцією.

Місцева вентиляція. Забезпечує вентиляцію безпосередньо у робочого місця, а не в

об’ємі приміщення всього цеху. Вона може бути припливною або витяжною.

Витяжну роблять безпосередньо в місцях утворення шкідливих виді-лень,

наприклад, у електро- і газозварювальних постів, у зарядних відділен-нях акумуляторних

цехів, у пилових агрегатів, у гальванічних ванн.

Місцева припливна вентиляція (повітряні завіси, душі, оазиси) поліп-шує

мікроклімат в обмеженій зоні приміщення. Для захисту працюючих у приміщеннях

людей від проникаючого зовні холодного повітря улаштову-ють повітряні завіси.

Кондиціонування повітря. Це підтримка в робочій зоні виробничих приміщень

постійних параметрів мікроклімату, яка здійснюється автома-тично. Кондиціонери

бувають повного і неповного кондиціонування повіт-ря. Установки повного

кондиціонування повітря забезпечують сталість тем-ператури, відносної вологості,

рухливості і чистоти повітря. Крім того, може здійснюватися іонізація, озонування,

дезодорація (видалення запахів). Уста-новки неповного кондиціонування підтримують

частину приведених пара-метрів.

Розрахунок вентиляції. У приміщеннях, забруднених шкідливими па-рами, газами

чи пилом, кількість повітря, що доставляється припливною вентиляцією і необхідного

для розведення шкідливих виділень до припусти-мих концентрацій (м

/год),

розраховують по формулі:

)

(

пр

вд

шв







(1)

Де:



- об’єм припливного повітря, м

/год.

шв

- кількість шкідливих виділень, що надходять у приміщення, г/год.

вд

- концентрація шкідливих виділень у повітрі, що видаляється з при-міщення, г/

пр

- концентрація шкідливих речовин у припливному повітрі, г/м

У приміщеннях зі значними тепловиділеннями об’єм припливного повітря, необхідного для поглинання надлишків

тепла, розраховують по формулі:





пр

првд

над

)

(







(2)

Де:

Q

над

- надлишки тепла, Дж/год.

вд

- температура повітря, що видаляється з приміщення, С.

пр

- температура припливного повітря, С.



пр

- щільність припливного повітря, кг/м

С- теплоємність повітря, Дж/(кгград.).

Надлишки тепла Q

над

визначають як різницю між сумарною кількістю

тепловиділень у приміщення (теплота, виділювана гарячими поверхнями, що остигають

масами, електропечами) і сумарними втратами тепла в при-міщенні.

Об’єм повітря, що видаляється, Q

вид

при розрахунку місцевої витяж-ної

вентиляції приймається в залежності від характеру шкідливих виділень, а також від

швидкості і напрямку їхнього руху:

















год

вид

,3600



(3)

Де:

F - площа відкритого перетину витяжного пристрою, м

V- швидкість руху усмоктуваного повітря в цьому прорізі, (прийма-ється від 0,5 до

1,7 м/с у залежності від токсичності і летючості газів і пару), м/с.

У тих випадках, коли кількість виділених шкідливих речовин велика чи важко визначна, розрахунок повітрообміну

можна зробити по кратності повітрообміну. Кратність повітрообміну дорівнює відношенню об’єму повіт-ря, що подається за

1 годину в приміщення чи що видаляється з нього, до об’єму приміщення:



(4)

Де:

- кількість повітря, що поступає або видаляється з приміщення, м

/год.

- об’єм приміщення, м

По цій формулі можна визначити необхідний об’єм повітря, що має поступити в

приміщення, вибравши кратність повітрообміну з довідників по проектуванню

промислових будинків.

Керуючись цими формулами можна визначити необхідний об’єм по-вітря, що

подається в приміщення, вибравши кратність повітрообміну з до-відників по

проектуванню промислових будинків.

Ефективність вентиляційної установки визначається технічними іспи-тами

перед пуском установки; періодично за графіком перевіряється якість монтажу,

продуктивність, температура і вологість припливного повітря. Са-нітарно-

гігієнічними іспитами перевіряється чистота повітря і метеороло-гічний режим у

приміщенні.

Тема № 7. «Освітлення виробничих приміщень».

Сила світла (J) - просторова густина світлового потоку, тобто густина

випромінювання в межах тілесного кута в даному напрямку. Одиницею сили світла є

кандела (кд).

Кандела це сила світла в заданому напрямку джерела, що випускає монохроматичне

випро-мінювання частотою 540

Гц, енергетична сила світла якого в цьому напрямку

стано-вить 1/683 Вт/ср.

Світловий потік (F) - потужність світлового випромінювання, одиницею якого є

люмен (лм).

Люмен це світловий потік, що випромінюється точковим джерелом при силі світла 1

кд і тілесному куті 1 ер (стерадіантілесний просторовий кут з верхівкою в центрі сфери, що