Ільчук М.М., Іщенко Т.Д. (ред.) Підприємницька діяльність та агробізнес

Подождите немного. Документ загружается.

За редакцією доктора економічних наук,

професора М.М. Ільчука,

кандидата педагогічних наук, доцента Т.Д. Іщенко

Затверджено

Міністерством аграрної політики України

як підручник для підготовки фахівців

неекономічних спеціальностей

в аграрних вищих навчальних закладах

ІІ – ІV рівнів акредитації

Київ

«Вища освіта»

2006

УДК 338.43.01(075.8)

ББК 65.32я73

П32

Авторський колектив: доктор екон. наук, проф. М.М. Ільчук

(вступ, розд. 4, 6, 9, 12), канд. пед. наук, доц. Т.Д. Іщенко

(розд. 2, 6), доктор екон. наук, проф. П.О. Лайко (розд.

10), доктор екон. наук, проф. Л.К. Сук, канд. екон. наук,

доц. П.Л. Сук (розд. 11), доктор екон. наук, проф.

В.Я. Амбросов, доктор екон. наук, проф. Ю.Е. Губені

(розд. 8), кандидати екон. наук, доценти Т.Г. Маренич

(розд. 3), В.К. Збарський (розд. 2, 5, 6), М.М. Рудий (розд.

1), О.С. Степасюк, Л.М. Степасюк (розд. 7), С.А. Нав-

роцький (розд. 13), кандидати екон. наук О.В. Дикий

(розд. 2, 6), М.І. Кісіль і К.А. Пріб (розд. 14)

Редактор Л.П. Нікітіна

Підприємницька діяльність та агробізнес: Підруч-

ник / За ред. М.М. Ільчука, Т.Д. Іщенко. — К.: Вища осві-

та, 2006. — 543 с.: іл.

ISBN 966-8081-63-3

Гриф надано Міністерством аграрної

політики України

(лист № 18-1-1-128/1277 від 19.12.05 р.)

П32

У підручнику висвітлено соціально-економічні аспекти підприємництва

та агробізнесу, організації та функціонування малого та середнього бізнесу

на селі, визначення економічної ефективності аграрних підприємницьких

структур.

Для підготовки фахівців неекономічних спеціальностей в аграрних ви-

щих навчальних закладах ІІ – ІV рівнів акредитації. Буде корисним керів-

никам і фахівцям підприємницьких структур аграрної сфери.

ББК 65.32я73

ISBN 966-8081-63-3 © М.М. Ільчук, Т.Д. Іщенко та ін.,

2006

ВСТУП

Ринкові перетворення в економіці

України потребують принципово нових

підходів до розвитку підприємництва та

агробізнесу. Подальше реформування аг-

рарного сектору має ґрунтуватися на гли-

бокому аналізі та врахуванні всіх чинни-

ків, які можуть вплинути на ефективність

підприємництва й агробізнесу. Особлива

увага при цьому має приділятися форму-

ванню структур малого та середнього біз-

несу на селі на основі приватної власності

на землю та майно.

Успішний перехід до ринкових відно-

син, розвиток підприємництва та агробіз-

несу з виходом української продукції, зок-

рема сільськогосподарської, на світовий

ринок передбачають високі ефективність

виробництва, якість продукції, культуру

обслуговування. Забезпечити ці парамет-

ри можна лише на основі глибоких знань

законів і закономірностей ринкової еконо-

міки, їхніх особливостей в аграрній сфері.

В Україні сформовано правову базу для

успішного розвитку підприємництва та

агробізнесу, в основу якої покладено Гос-

подарський кодекс України.

Вступ

У підручнику розглянуто теоретичні за-

сади ринкових відносин у підприємництві

та його соціально-економічні основи, орга-

нізаційно-правові форми господарської

діяльності в агробізнесі, а також питання

культури бізнесу, прогнозування ринково-

го середовища, відкриття власної справи,

розроблення засновницьких документів і

бізнес-планів, державної реєстрації під-

приємницьких структур, обліку та подат-

ків, ризиків та страхування в підприєм-

Вступ

стві, визначення економічної ефективності роботи підприємств

агробізнесу.

Матеріал викладено відповідно до типової програми вивчення

дисципліни «Підприємництво та агробізнес» для студентів не-

економічних спеціальностей аграрних вищих навчальних закла-

дів ІІ – ІV рівнів акредитації. Також розрахований на підприємців

аграрної сфери.

Авторський колектив висловлює подяку співробітникам Науко-

во-методичного центру аграрної освіти Міністерства аграрної по-

літики України за допомогу у виданні книги.

Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНІ

АСПЕКТИ РИНКОВИХ

ВІДНОСИН

ЯК ОСНОВИ

ПІДПРИЄМНИЦТВА

1.1. Ринêовий механізм попитó

і пропозиції

1.1.1. Риноê яê механізм êоординації

еêономічноãо виборó

ви підприємництвааспеêти ринêових відносин яê осно

У ринковій економіці жодна особа, жод-

на організація не відповідають за вирі-

шення економічних проблем, а фірми і

споживачі взаємодіють у добровільному

обміні, дії та наміри яких невидимо коор-

динуються системою цін і ринків.

Теоретичні

Ринкова економіка — це налагодже-

ний механізм об’єктивної координації лю-

дей, різних видів діяльності і фірм через

систему цін і ринків. Як засіб зв’язку він

дав змогу об’єднати знання та діяльність

мільйонів індивідів. Без централізованого

прийняття рішень та розрахунків ринкова

економіка вирішує такі завдання, які не

під силу найпотужнішому на сьогодні

комп’ютеру, використовуючи безліч неві-

домих змінних і рівнянь. Початково ринок

означав місце, де продавали і купували

товари. Сьогодні важливими ринками є

різні види бірж світового значення.

Загалом ринок — це механізм, де по-

купці та продавці зустрічаються, щоб об-

мінювати речі. Ринок може бути централі-

зованим (для акцій, облігацій чи пшениці)

або децентралізованим (для будинків або

старих автомобілів), або навіть електрон-

Розділ 1

ним, як у разі багатьох фінансових активів та послуг. Вирішаль-

ною рисою є те, що він зводить покупців і продавців разом для ви-

значення цін і кількості товарів. На думку П. Самуельсона та

В. Нордгауза, ринок — це механізм, через який покупці і продавці

взаємодіють, щоб визначити ціну та кількість товару.

Дуже близьким за змістом є визначення ринку К.Макконела та

С. Брю, згідно з яким ринок — це інститут або механізм, який зво-

дить разом покупців (пред’явників попиту) і продавців (постачаль-

ників) окремих товарів і послуг.

У ринковій системі все має ціну, яка виражає цінність товару

за допомогою грошей. Ціни є мірилом, через яке люди і фірми

добровільно обмінюють різні товари. Більше того, ціни є сигна-

лом для виробників і споживачів. Якщо споживачі бажають бі-

льше якогось товару — попит на них зростає. Так, якщо ціна

на бензин зростає, то вища ціна стимулює більший видобуток

нафти.

Ціни координують рішення виробників і споживачів на ринку.

Вищі ціни призводять до зменшення споживання і стимулюють

виробництво.

Отже, ціни є балансовим колесом у ринковому механізмі.

Упорядковуючи відносини між продавцями і покупцями (про-

позицію і попит) на кожному з ринків, ринкова економіка вирішує

три проблеми: які товари, як і для кого виробляти.

1. Які товари виробляти — визначається голосуванням спо-

живачів грошима, тобто їх купівельними рішеннями. Гроші, що

платять споживачі, забезпечують оплату праці, ренту і дивіденди,

які споживачі, робітники та службовці отримують як дохід.

Фірми ж керуються бажанням максимізувати прибуток. Їх ці-

кавить виробництво товарів, на які є великий попит та високі

прибутки, з тих самих міркувань вони залишають сфери, де втра-

чають гроші.

2. Як виробляти товари — визначається конкуренцією між

різними виробниками. Найкращим шляхом для виробників ви-

тримати цінову конкуренцію і максимізувати прибутки є утри-

мання витрат на мінімальному рівні, застосовуючи для цього

найефективніші методи виробництва. Оскільки виробників спо-

нукає до цього спокуса прибутку, то методи, які забезпечують

зниження витрат, витіснять дорожчі методи.

3. Для кого виробляються товари — визначається попитом

та пропозицією на ринках чинників виробництва. Тут встановлю-

ються ціни чинників виробництв: рівень зарплати, земельної рен-

ти, відсотка і прибутку.

Глибокий аналіз структури ринкової економіки свідчить, що

нею управляють дві сили — споживачі та технологія. Споживачі

управляють через свої природжені або набуті смаки та уподобан-

ня, що виражається в їх голосуванні грошима, куди спрямовувати

ретичні н і Тео аспеêти ринêових відноси яê основи п дприємництва

ресурси суспільства. Виробники вибирають точку на межі вироб-

ничих можливостей.

Однак наявні ресурси накладають обмеження на споживачів.

Адже економіка не може вийти за межу виробничих можливостей.

Ресурси економіки разом з науковими і технологічними можливо-

стями обмежують сфери, куди споживачі можуть віддати свої «гро-

шові» голоси. Таким чином, витрати виробництва і рішення фірми

щодо пропозиції разом з попитом допомагають визначити, що ви-

робляти.

Адам Сміт проголосив принцип «невидимої руки», який ствер-

джує, що кожною особою в її егоїстичному переслідуванні тільки

своєї власної вигоди керує якась невидима рука, мета якої — досяг-

ти найбільшої вигоди для всіх. Водночас Сміт визнавав, що пози-

тивна якість ринкового механізму виявляється лише тоді, коли є

система стримувань і противаг досконалої конкуренції. Досконала

конкуренція — це ознака ринку, на якому жодна з фірм чи жоден

із споживачів недостатньо могутні, щоб впливати на ринкову ціну.

Доктрина «невидимої руки» прийнятна для економіки, в якій

усі ринки досконало конкурентні. За таких умов ринки здійснюва-

тимуть ефективний розподіл ресурсів, за якого економіка перебу-

ватиме на межі виробничих можливостей. Проте не завжди ринок

працює ідеально. Ринкова економіка втрачає свою ефективність

через недосконалу конкуренцію і забруднення навколишнього

середовища, інфляцію та безробіття, несправедливий розподіл

доходів.

Тому у відповідь на існуючі дефекти ринкового механізму кра-

їни запроваджують державне регулювання поряд з «невидимою

рукою» ринку. Основні економічні функції держави зводяться до

забезпечення ефективності, справедливості та сприяння макро-

економічному зростанню і стабільності.

Найпоширенішою моделлю організації економіки в передових

країнах за сучасних умов є змішана економіка, за якої ринок ви-

значає більшість індивідуальних цін і кількість товарів. Водночас

уряд впливає на всю економіку через програми оподаткування,

видатків і регулювання грошового обігу.

В основу аналізу ринкової економіки покладено теорію попиту і

пропозиції. Ця теорія показує, як уподобання покупця визначають

попит на товари, тоді як витрати виробника є основою пропозиції

товарів. У результаті попит і пропозиція приводяться у рівновагу

зміною цін, або ціновим механізмом.

1.1.2. Попит і йоãо обсяã

Терміном попит позначають бажання та здатність людей ку-

пувати товари. Що вища ціна на певний товар, то менше людей

захочуть його купити. І навпаки, що нижча ринкова ціна товару,

то більше одиниць цього товару буде придбано. Отже, попит пока-

зує, яку кількість продукту (блага) споживачі хочуть та можуть

купити за кожною окремою ціною впродовж певного періоду. По-

пит відображує низку альтернативних можливостей, які можна

представити у вигляді таблиці, та ту кількість продукту, на яку

(за інших однакових умов) буде пред’явлено попит за різних цін.

Попит зазвичай розглядають з позиції вигідності ціни: він відо-

бражує кількість продукту, яку споживачі купуватимуть за різних

можливих цін.

Таким чином, існує чіткий взаємозв’язок між ринковою ціною

товару і величиною попиту

на нього за інших однако-

вих умов. Цей взаємо-

зв’язок між ціною та кіль-

кістю купленого товару

називають схемою попиту,

або кривою попиту.

Коли ціна на товар зро-

стає (а решта чинників за-

лишаються без змін), поку-

пці починають купувати

менше цього товару. І на-

впаки, коли ціна зменшу-

ється, то за інших однако-

вих умов величина попиту

зростає. Отже, попит пока-

зує обернену залежність

між ціною й обсягом попи-

ту. Цю залежність називають законом попиту і графічно її можна

подати у вигляді спадної лінії D — кривої попиту (від англ.

Demand — попит).

Рис. 1.1. Крива попиту

На графіку (рис. 1.1) на горизонтальній осі позначено обсяг по-

питу Q на певний товар, а на вертикальній — ціну на нього P.

Слід зазначити, що існує відмінність між поняттями «попит» та

«обсяг попиту». Попит — це завжди набір співвідношень цін та

кількостей. Обсяг попиту відображує конкретну кількість, яку ба-

жає купити споживач за певною ціною.

За кривою попиту спостерігаємо зміну обсягу попиту у відпо-

відь на зміну ціни. Проте, крім ціни, на попит діють і нецінові

чинники, які призводять до зміни в попиті — зміщення кривої

попиту ліворуч D

чи праворуч D

(рис. 1.2). При цьому спостері-

гається зміна «інших однакових умов». Адже, розглядаючи функ-

цію попиту як функцію лише ціни, припускаємо, що всі інші чин-

ники є постійними. Таке припущення має назву «за інших одна-

кових умов». Саме тому поняття «за інших однакових умов» щодо

попиту пов’язане з неціновими чинниками впливу на попит.

Розділ 1

Основні нецінові

чинники впливу на

попит, що призводять до

зміни в попиті:

Рис. 1.2. Зміщення кривої попиту в разі

зміни «інших однакових умов»

1. Дохід. Вплив на

попит зміни грошового

доходу досить складний.

Здебільшого збільшення

доходу зумовлює зрос-

тання попиту (зміщення

кривої вгору праворуч).

Однак попит на деякі

товари може скорочува-

тися, якщо споживачі

замінюють їх дорожчими

і якіснішими (зміщення

кривої вниз праворуч).

Теоретичні аспе підприємництва

2. Смаки й уподобання споживачів. Сприятлива для певно-

го товару зміна споживчих смаків чи переваг, спричинена рекла-

мою чи зміною моди, означатиме, що попит зросте за кожною ці-

ною (крива зміститься вгору — праворуч). Несприятливі зміни в

перевагах споживачів призводять до зменшення попиту і зміщен-

ня кривої попиту ліворуч.

3. Місткість ринку. Очевидно, що збільшення на ринку кіль-

кості покупців зумовлює підвищення попиту, а зменшення кілько-

сті споживачів призводить до його зниження.

êти ринêових відносин яê основи

4. Ціни на суміжні товари. Попит може змінюватися в обох

напрямках залежно від типу товару. Розрізняють дві групи това-

рів: товари-субститути (замінники) і товари-комплементи (допов-

нювальні). Із зростанням цін на один з товарів-субститутів попит

на інший збільшується (зміщення кривої вгору). Попит на товари-

комплементи діє в одному напрямку, тому підвищення ціни на

один із них призводить до скорочення попиту на інший, і навпаки.

5. Очікування. Споживчі очікування щодо таких чинників, як

майбутні ціни на товари, наявність товарів і майбутній дохід, здат-

ні змінити попит. Наприклад, очікування щодо зростання цін на

товари у майбутньому можуть призвести до ажіотажного попиту

на них сьогодні. Або ж очікування підвищення доходів може спо-

нукати споживачів менше обмежувати поточні витрати.

Слід зазначити, що аналіз попиту на ринках продуктів повною

мірою характерний для ринків ресурсів, де споживачами є фірми.

1.1.3. Пропозиція та її обсяã

Пропозиція показує, яку кількість продукту виробник бажає і

здатний виробити та запропонувати на ринку за кожною конкрет-