Курсовая работа - Методика активізації музичного мислення учнів різних вікових категорій

Подождите немного. Документ загружается.

співацьких навичок та творчих здібностей. Спостерігаються значні

відмінності в музичному розвитку дітей залежно від їх індивідуальних

особливостей. Одні з них «музичні» за всіма показниками, інші

відрізняються своєрідним поєднанням окремих музичних здібностей,

внаслідок чого можливості музичного розвитку дітей на уроках музики різні.

Особливості роботи з формування музичного мислення. Головне на

даному етапі – формування потреби в спілкуванні з музичним мистецтвом,

здатності емоційного переживання музики. Важливо пов’язувати мистецтво

із життям, спираючись на наявний у дітей життєвий досвід.

В процесі розвитку музичного мислення слід виходити з цілісного

емоційно забарвленого сприймання музики, поступово навчаючи виділяти

окремі засоби музичної виразності (регістр, тембр, темп, ритм, лад,

мелодийний рух, фактура, гармонія) і усвідомлювати їх значення у створенні

музичного образу. Другим напрямком роботи є розвиток у учнів сфери

уявлень та асоціацій, яка включає в себе, з одного боку, слухові

(внутрішньослухові) уявлення, з іншого – пов’язані з музикою асоціації

інших модальностей (моторні, зорові, смислові) та полісенсорні асоціативні

комплекси.

Враховуючі вікові особливості даної категорії учнів, важливими

формами роботи виступають творчі музичні ігри та участь у творчій

музичній діяльності, в яких формується інтерес до музичного мистецтва,

засвоюються необхідні знання та навички, відбувається ознайомлення з

елементами музичного мовлення, здобувається власний досвід творчої

діяльності, активно стимулюється творче мислення.

2. 6. Особливості роботи з учнями підліткового віку

Фізичний та психічний розвиток. Підлітковий вік охоплює період

розвитку дитини від 11 до 15 років. Його називають перехідним, тому що

відбувається перехід від дитинства до юності в фізичному, психічному і

соціальному аспектах. Фізичний розвиток підлітків характеризується

великою інтенсивністю, нерівномірністю та ускладненнями, пов'язаними зі

статевим дозріванням. Нервова система стає чутливішою до подразнень,

дитина швидко втомлюється, не може переносити надмірних фізичних

навантажень. Тому при проведенні уроків необхідно зацікавлювати підлітків

важливими для них проблемами, частіше чергувати форми роботи на уроці,

залучати їх до активної художньо-творчої діяльності.

Підлітковий вік характеризується значним розвитком психіки,

пізнавальних процесів. Удосконалюється сприйняття, стаючи більш

різнобічним. Пізнавальні інтереси підлітків стають стійкішими і

змістовнішими. Для підлітків характерним є прагнення виховувати в собі

здатність бути уважними, елементи самоконтролю й саморегуляції. Пам'ять

набуває більшої логічності, довільності й керованості.

Підлітки прагнуть до логічного осмислення матеріалу, застосовуючи

при цьому порівняння, зіставлення, узагальнення, класифікацію тощо.

Підвищується рівень абстрагування, формуються системи прямих і

зворотних логічних операцій, міркувань та умовиводів, що стають більш

свідомими, обґрунтованими. Розумінню підлітками значимості музичних

уроків сприяє їхнє мислення, вміння аналізувати, робити узагальнення,

висновки. Головна особливість розумової діяльності підлітків – зростання

здатності до абстрактного мислення, зміна співвідношення між конкретно-

образним та абстрактним мисленням на користь останнього. Однак

конкретно-образні (наочні) компоненти мислення не зникають, а

зберігаються та розвиваються (наприклад, розвивається здатність до

конкретизації, розкриття зміст в конкретних образах та уявленнях). Підліток

набуває здатності до складного аналітико-синтетичного сприймання.

Активна пізнавальна діяльність – це те, що робить урок цікавим для підлітка,

сприяє організації уваги [11].

Основним у мовному розвитку підлітків є вдосконалення уміння

користуватись мовою як засобом спілкування. Посилюється інтерес до

оволодівання засобами виразної мови, до алегорій, крилатих слів і метафор.

Підлітки розуміють гумор, мовні засоби його вираження.

Підлітки здатні до тривалої систематичної праці, усвідомлюють її

суспільне значення, прагнуть до її результативності. Їх приваблює праця, в

якій можуть виявляти певну ініціативу і творчість. Ігрова діяльність зберігає

своє значення, але набуває якісно іншого характеру за змістом і способами

здійснення. Особливо захоплюють підлітків колективні ігри.

Підлітковий вік — період переходу від дитинства до дорослості,

інтенсивного становлення почуттів і волі. Підліток усвідомлює себе

дорослою особою; зростає його активність, відбувається ціннісна

переорієнтація під впливом прагнення бути дорослим. Психічному його

розвитку властиво багато суперечностей. Суперечності у психічному

розвитку потребують у спілкуванні з ним значного такту, обережності,

делікатності, які є суттєвими у процесі нормального становлення його

особистості. Прагнення до самостійності особливо характерне для підлітків.

Самооцінка набуває не меншого значення, ніж оцінювання його дорослими.

Розвивається здатність і прагнення до здійснення рефлексії.

Цей віковий період відрізняється бурхливим перебігом емоцій,

раптовими змінами емоційних станів, переживань, настроїв, переходами від

піднесення до нестриманості, галасливості, від надмірної рухливості до

спокою, байдужості. У цей період зникає навіюваність, зміцнюється сила

волі підлітка, його самовладання, зростає здатність до подолання труднощів,

вияву рішучості й наполегливості. Колектив має важливе значення у

формуванні особистості підлітка. Однією з найхарактерніших його рис є

прагнення до самоствердження. Особливого значення набувають дружба і

товаришування, які стають активними, набирають нових форм: просто

товариші, близький товариш, друг.

Підлітки потребують особливої уваги, любові до себе. Труднощі

зникають, якщо вихователі розуміють зміни, які відбуваються в психічному

житті дітей, поважають нові його тенденції, сприяють реалізації підлітків,

відповідно організовуючи різні види їх діяльності, взаємини в колективі,

участь у громадському житті [18].

Музичний розвиток. Як вказує О. Ростовський, підлітковий вік займає

особливе місце в процесі музичного розвитку школярів. Саме в цей період

закладаються основи світогляду, формуються морально-естетичні

переконання, принципи, художні смаки, складається система ціннісних

ставлень, відбувається формування морально-естетичних ідеалів. У пошуках

ідеалу підлітки звертаються до мистецтва, в першу чергу – до музики,

оскільки в структурі художніх інтересів саме музика дедалі більше виходить

у них на чільне місце [24]. Але переважає однобока орієнтація більшості

школярів на естрадно-розважальну музику.

О. Єременко проведене дослідження якісних характеристик розвитку

музичності підлітків в процесі сприймання музики. Науковиця констатує, що

у школярів із незначним музичним досвідом переважає фрагментарність

сприймання. Вони інтуїтивно можуть правильно відчути емоційний настрій

музики, але музичний образ в цілому розпадається на низку мало пов’язаних

між собою окремих вражень. Більшість підлітків сприймає мелодію як рух

звуків, недостатньо усвідомлюють внесок ладу, ритму до визначення

характеру музики. Виходячи з цього, недостатній розвиток звукообразності

музичного мислення не завжди дозволяє емоційно відгукуватися на музику,

чути й розуміти в ній більше, ніж у процесі переживання висоти окремих

звуків. У підлітків під час відтворювання мелодії переважає опора на зорові

та моторні уявлення. Таким чином, у школярів підліткового віку не на

належному якісному рівні знаходиться чуття цілого, що не дозволяє

сприймати лад як певний образ, настрій.

Гармонічний слух спрямований на слуховий аналіз співзвуччя і не несе

виразного образного початку. Чуття ритму у підлітків розвинене у напрямку

сприймання часових співвідношень, а не в плані переживання логіки

розвитку музичного образу, виразних особливостей ритму. Дехто з учнів

вважає, що творча діяльність їм не під силу, про що свідчить слабкий

розвиток творчої уяви. Поряд з виникненням інтересу до музики, глибиною

переживань існує байдужість, стриманість у процесі емоційного сприймання

та пізнання музичного твору [11].

Отже, для підліткового віку є характерними як новоутворення, що

мають великий потенціал в плані загального та музичного розвитку

особистості, так і прояви незрілості, недорозвиненості певних особистісних

утворень, які потребують адекватного (за змістом та формою) педагогічного

втручання.

Особливості роботи з формування музичного мислення. Важливою

умовою успішності здійснення музично-естетичного виховання і, зокрема,

вирішення завдання формування музичного мислення виступає необхідність

пов’язування змісту навчання із життєво важливими для учнів проблемами.

Учні мають бачити тісний зв'язок між мистецтвом і життям, відображення у

мистецтві тих питань, які хвилюють суспільство та їх особисто. Вчитель має

відкликатися на актуальний стан соціального та культурного життя, залучати

дітей до активного обговорення морально-етичної проблематики, що

втілюється засобами мистецтва. Враховуючи зрослі можливості підлітків до

здійснення мисленнєвої діяльності, доцільно використовувати елементи

проблемного підходу, залучати дітей до колективного обговорення, дискусії,

формувати етику їх проведення, здійснювати переніс розумових операцій на

музичний матеріал.

В цьому віці, за умов систематичної роботи у молодшому шкільному

віці, учні вже мають мати уявлення про основні засоби музичної виразності,

знають про їх роль у створенні музичного образу. Подальша робота полягає у

формуванні вмінь змістовного аналізу творів музичного мистецтва, здатності

більш глибокого їх переживання та осмислення, а також формулювання

власних вражень, створювання зваженої оцінки мистецьких творів, її

аргументації. Важливим для вирішення вказаних завдань є формування

музичного, мистецького та культурознавчого тезаурусу, без чого

неможливим є розширення кругозору учнів, включення до нього широкого

культурного контексту.

Важливим напрямком роботи лишається залучення дітей до творчої, в

тому числі музичної, діяльності, в якій відбувається самореалізація

особистості, розвиток асоціативної сфери мислення, розвиток музично-

слухових уявлень. Саме в творчій діяльності відбувається реалізація

музичного мислення в напрямку «від поняття – до образу» і експлікація його

продуктів.

2. 7. Особливості роботи з учнями юнацького віку

В теперішній час в системі шкільної освіти недостатньо визначено

зміст музично-естетичного виховання старшокласників, воно спрямовано в

першу чергу на позакласну роботу. Для учнів старших класів не існує

програм з предмету «Музика», оскільки даний предмет не передбачений у

шкільному компоненті середньої освіти. Частково проблема музично-

естетичного виховання окреслюється у таких дисциплінах, як «Художня

культура», «Історія мистецтв», «Естетика», однак основне навантаження

лягає на форми позаурочної та позакласної роботи (хор, вокальний або

інструментальний ансамбль, музичний клуб, факультатив та ін.), які має

проводити учитель музики. Тож робота з розвитку музичного мислення

продовжується і з цією категорією учнів .

Фізичний та психічний розвиток. Рання юність (від 15 до 18 років) —

вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості до життя як дорослої

людини, вибору професії, виконання соціальних функцій. У цей період

закінчується видозмінення організму, яке, у зв'язку із статевим дозріванням,

розпочалося в підлітковому віці. Юність — завершальний етап фізичного

розвитку індивіда. У зовнішньому вигляді зникає властива підліткам

диспропорція тіла й кінцівок, незграбність рухів, довгов'язість. Розвивається

моторика, досконалішою стає координація рухів. Підвищується фізична

витривалість і працездатність організму. Продовжується функціональний

розвиток нервових клітин головного мозку, удосконалення нервової системи

сягає високого ступеня. Поступово зникає характерна для підлітків

підвищена збудливість і неврівноваженість, відбуваються якісні зміни всіх

показників психічної діяльності.

Одним з важливих аспектів психічного розвитку в юнацькому віці є

інтенсивне інтелектуальне дозрівання, провідна роль в якому належить

розвитку мислення. Навчальна діяльність створює сприятливі умови для

переходу учнів до вищих рівнів абстрактного й узагальнюючого мислення.

Старшокласники оволодівають логічними операціями. Наукові поняття

стають не тільки предметом вивчення, а й інструментом пізнання, аналізу й

синтезу. Дедалі відчутнішою стає потреба в науковому обґрунтуванні та

доведенні положень, думок, висновків, критеріями істинності яких

виступають не конкретні факти дійсності, а логічні докази. Здатність логічно

мислити стає джерелом критичного ставлення до засвоюваних знань,

висловлювань дорослих. Розвиток мислення характеризується подальшим

збагаченням фонду добре засвоєних умінь, навичок мислительної діяльності,

способів і прийомів розумової роботи. Формування їх залежить від методів

навчання. Мовлення старшокласників ускладнюється за змістом і

структурою, збагачується новими науковими термінами. Удосконалюються

мовні засоби передачі думок, відбувається засвоєнння і використання норм

літературної мови. Розвивається репродуктивна і творча уява, критичність у

ставленні до витворів уяви, посилюється самоконтроль, реалістичність у

співвіднесенні образів уяви, особливо мрій, з дійсністю, своїми

можливостями. Довільне запам'ятовування стає набагато ефективнішим від

мимовільного, відбуваються зміни у процесах логічного запам'ятовування,

основою запам'ятовування матеріалу стають виявлені логічні зв'язки.

Вдосконалюється спостережливість, здатність помічати в об'єктах суттєві

зовнішні ознаки, точніше й об'єктивніше їх відображати. Розвивається

самоспостереження (за своїми діями, поведінкою, переживаннями, думками).

Юнаки і дівчата заглиблюються у свій внутрішній світ, аналізують його;

самоспостереження стає невід'ємною складовою самопізнання, прагнення до

самовиховання.

Інтелектуальний розвиток тісно пов'язаний з тенденціями

особистісного зростання старшокласників. Збагачується емоційна сфера.

Нові життєві обставини, нові обов'язки й успіхи в їх виконанні породжують і

нові переживання. Усвідомлення й дотримання певних норм поведінки,

прийнятих у суспільстві, вироблення свого ставлення до суспільного життя

породжують глибокі, міцні й тривалі моральні емоції. Вони різноманітніші за

своїм змістом і спрямованістю, ніж у підлітків. Розвиваються почуття

гуманізму, колективізму, дружби і товаришування, честі, обов'язку і

відповідальності. У зв'язку з розвитком свідомості, оцінювання власних

вчинків, формується таке складне утворення, як совість. Особливо

загострюються почуття, пов'язані з усвідомленням свого “Я”, власної

гідності, потребою дружити, товаришувати. Пошук друзів, спілкування з

ними — важливе джерело емоційних переживань старшокласників. Рання

юність — пора виникнення і переживання першого кохання, яке відчутно

впливає на емоційне життя старшокласника, становлення його особистості.

Інтимні переживання наближаються за своєю формою до почуттів дорослих

людей. З розвитком свідомості й самосвідомості, цілеспрямованості її

діяльності пов’язане формування вольових якостей. Закріплюється здатність

керуватись у своїй поведінці й діяльності більш віддаленими цілями,

усвідомлення своїх обов'язків. Зміцнюються сила волі, витримка,

наполегливість, самоконтроль. Збагачується мотиваційна база вольових дій,

здатність до критичного їх аналізу, що виявляється в розсудливості,

обдуманості, критичності й самовладанні. Зменшується навіюваність,

імпульсивність. Формуються основні риси характеру особистості. Дедалі

більшого значення набуває система переконань, нових потреб, інтересів та

ідеалів, які визначають напрям життєвої активності, ставлення до оточення,

самого себе, суспільних обов'язків.

Фактором формування особистості у цей період є спілкування з

ровесниками, дорослими. Впливовим є класний колектив, в якому проходить

значна частина життя молоді, відбувається навчальна діяльність, виникають

різноманітні форми суспільних контактів, що регулюються правилами,

нормами колективного співжиття. Формуються різні види мікрогруп —

групи найближчих приятелів, друзів, товариські групи, компанії. Порівняно з

підлітками, юнаки більше приділяють уваги внутрішнім якостям друзів:

інтелектуальним запитам, світоглядним настановам, моральним потребам

тощо, ставлять високі вимоги до дружби. Відбуваються зміни у ставленні

старшокласників до дорослих людей, особливо до батьків і вчителів.

Основним стає принцип рівноправності. Воно починає залежати від того,

наскільки дорослі зважають на дорослість і самостійність молодої людини,

правильно оцінюють їх. Критичне ставлення до дорослих пов'язане з

пошуками молодими людьми свого місця в суспільстві, друзів як серед

ровесників, так і серед дорослих [18].

Музичний розвиток. Як вказує Л. Бєзбородова [4], найбільший інтерес

у зв’язку з проблемою розвитку музичного мислення слухача становлять учні

старшого шкільного віку, які знаходяться на відповідальному етапі

формування особистості і відрізняються якісною своєрідністю

інтелектуальних і емоціональних можливостей. Загальновідомо, що

юнацький вік – це період інтенсивного формування особистості, бурного

зростання моральних сил, формування моральних переконань, ідеалів і

естетичних потреб. Саме у вирішенні цих завдань роль музично-естетичного

виховання є дуже великою.

Старшокласники здатні сприймати музичний матеріал, більш

обширний і глибокий за змістом і обсягом. Мислення їхнє набуває значної

систематичності і послідовності порівняно з мисленням підлітків. Це

виявляється у прагненні пов’язати набуті музичні знання в систему, тому в

старших класах виникає потреба систематизувати музичні враження в

історичному плані, робити музично-теоретичні узагальнення. У юнацькому

віці мислення стає критичним, старшокласники намагаються довести і

обґрунтувати свої твердження, охоче беруть участь у дискусіях. Юнаки і

дівчата виявляють вибіркове ставлення до певних жанрів музичного

мистецтва.

Інтелектуальний, емоційний та соціальний розвиток, якого зазнає

молода людина, створює підстави для досягнення більш високих, ніж у

підлітковому віці, рівнів музичного розвитку. Разом з тим, мотиваційно-

ціннісна дивергенція, пов’язана із формуванням стійкої системи установок та

інтересів особистості, а також різниця в особистісному досвіді спілкування з

мистецтвом складають грунт для поглиблення індивідуальних відмінностей в

музичному розвитку, які було констатовано ще в молодшому шкільному віці.

О. Сапожнік було проведене дослідження музичних особистісних

детермінант старшокласників. Нею було виділено 3 групи старшокласників

за рівнем сформованості їх музично-творчого розвитку:

1. Емпірично-емоційний рівень: характеризуються незначним

інтелектуальним потенціалом, викривленим уявленням про естетичну

значущість мистецтва в цілому, небажанням поглиблювати знання в галузі

музичного мистецтва. Цій учнівській молоді властиві обмежені художньо-

естетичні уподобання, відсутність пізнавальних інтересів, недостатність

тезаурусного фонду, мінімальний досвід аналізу жанрово-стильової

палітри музики. Ці старшокласники володіють початковим обсягом

художньо-естетичної інформації, їхні судження базуються на

авторитетних (для них) думках товаришів і характеризуються невмінням

аналізувати засоби виразності музичних творів, дати правильну художньо-

естетичну оцінку твору. Їм притаманна яскраво виражена пасивність у

прояві почуттів, вражень, здатності до емпатії; в оцінці музичних творів

превалює емоційний фактор над раціональним. Дана категорія учнів не

набула досвіду спілкування з творами музичного мистецтва в процесі

самостійної діяльності. Обмеженість творчого досвіду зумовила

невибагливість, стандартність та збіднілість їхніх музичних уподобань.