Курсовая работа - Методика активізації музичного мислення учнів різних вікових категорій
Подождите немного. Документ загружается.
Експресивний вираз внутрішнього емоційного стану через рух
використовується з перших уроків – жестом можна показувати напрям руху
мелодії, її характер. Деякі автори рекомендують використовувати
диригентський жест учнів для виразу власного переживання твору,
керування власним і чужим виконанням [28].
ІV. Активізація музичного мислення в процесі опанування елементів
музичного мовлення.
На думку М. Румер [26], активізація мисленнєвої діяльності школярів в
процесі музичного виховання має спрямовуватися на розвиток у дітей
самостійного мислення, вміння порівнювати, співставляти, робити висновки,
застосовувати наявні знання в нових умовах. Завдання, що пропонуються
дітям, мають спиратися на слухові уявлення школярів та допомагати
опановувати різні елементи музичного мовлення. Система цих завдань має
закріплювати уявлення, які набуваються школярами в процесі вокально-
хорової роботи та при слуханні музики, вимагає від учнів осмисленого
ставлення до музики на слуховій основі.
І. ЗАВДАННЯ НА ВПІЗНАВАННЯ МЕЛОДІЇ ЗА ЇЇ
ЗВУКОВИСОТНИМ ТА РИТМІЧНИМ МАЛЮНКОМ.
1. За нотним записом:
а) впізнати, де яка з 2-х знайомих пісень записана.
Вчитель пише на дошці мелодії двох пісень, що розучені по слуху, й
називає їх. Діти мають про себе уявити звучання цих мелодій і визначити, де
яка пісня записана.
б) впізнати пісню за записом її ритму (в залежності від рівня розвитку
класу вчитель може й не називати пісні).
в) за висотно-ритмічним записом однієї зі фраз впізнати пісню й
визначити, на які слова співають цю фразу.
2. На основі прослуховування (вчитель співає або грає):
а) визначити, який з двох варіантів пісні є вірним по ритму (якщо пісня
незнайома дітям, можна заспівати її зі словами й запропонувати визначити,
який варіант краще передає зміст пісні).
б) визначити, який з двох написаних на дошці варіантів пісні (фрази) є
реально виконаним.
в) визначити, в якому порядку було заспівано (без слів) або заграно
записані мелодії.
ІІ. ЗАВДАННЯ НА ВИЗНАЧЕННЯ МЕТРУ ТА РИТМУ.
1. В мелодії, записаній без тактових рисок, визначити наголоси й місця
розташування тактових рисок (в прикладах словесні наголоси мають
співпадати із музичними. При записі на дошці наголошені склади не
підкреслюються).
2. а) визначити по слуху на матеріалі незнайомих творів (що заспівав
або заграв вчитель), які мають рахуватися на 2, які – на 3 (3-4 класи).
б) порівняти приклади на 3/4 та 4/4 (5-6 класи).
в) приклади на 6/8 впізнавати серед інших (6-7 класи)
3. Класна письмова робота (середні класи).
Учні пишуть на аркуші паперу назви кількох пісень або
інструментальних творів в заданому розмірі (пісні можуть бути не тільки з
розучуваного репертуару).
ІІІ. ЗАВДАННЯ НА ВИЗНАЧЕННЯ ЛАДУ.
1. Доспівувати по слуху тоніку незнайомої мелодії.
Вчитель співає мелодію на будь-який склад не до кінця, зупиняється
перед тонікою. Учні співають тоніку на той самий склад, або голосну, або на
слово то-ні-ка (звук повторюється тричі).
Найбільш прості приклади – зупинка перед тонікою на ІІ або VІІ
ступенях (2-3 класи). В більш складних прикладах хід на тоніку потребує
стрибка (3-4 класи).
2. Співати від будь-якого заданого звука тонічний мажорний або
мінорний тризвук на склад (наприклад, ля), з назвою ступенів (раз-три-
п’ять) або (якщо це доступне) з назвою звуків (2-3-4 класи).
3. Визначити лад прослуханого твору на основі приспівування тоніки
та тонічного тризвуку (без називання звуків) (4-5 класи).
4. Визначити:
а) за записом на дошці мажорний або мінорний тризвук.
б) по слуху – мажорний або мінорний тризвук, що його виконав
учитель.
На вказівку вчителя співати то мажорний, то мінорний тризвук, з
точним називанням альтерованого звуку (4-5 класи).
5. Визначати зміну ладу у творах, що прослуховуються, розучуються
(яка частина або фраза у мажорі, яка в мінорі).
IV. АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ТВОРУ.
1. Визначити в мелодії її розчленованість (поставити знаки дихання в
нотному запису пісні). Для цього можна використати пісні, які раніше було
розучено (2-4 класи).
2. Почути зміни, контраст, з’явлення нового. Визначити момент зміни
певним рухом: підняти руку, хлопнути в долоні та ін.
3. В багатотемному творі визначити послідовність тем (наприклад,
при прослуховуванні картини «Три дива» із «Казки про царя Салтана»
Римського-Корсакова). Вчитель попередньо виписує назви тем на дошці,
нумерує їх та пропонує учням при прослуховуванні відмітити, в якому
порядку вони звучать (4-5 класи).
V. ЗАВДАННЯ НА ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРУ ТВОРУ І ЖАНРУ.
1. Визначити, яка з трьох пісень весела, яка сумна, яка маршова (1
клас).
2. Підібрати до пісень визначення, які ним підходять.
Вчитель пише на дошці назви кількох пісень й таку ж кількість
визначень. Те, що підходить одне до одного, треба з’єднати лінією.
3. Розрізнити на слух марш, танок, пісню (1-2 класи).
Назвати відомі школярам твори цих жанрів (4-5 класи).
4. Визначити жанр й характер творів.
На дошці виписуються визначення жанрів. Учитель грає або наспівує
(без слів) мелодію або називає твір, який прослуханий раніше. Учні
записують номери визначень (6-7 класи).
VI. ЗАВДАННЯ НА ВИЗНАЧЕННЯ ТЕМПУ ТА ДИНАМІКИ.
1. Обгрунтувати, який темп та динаміка найбільш підходять до
прослуханого раніше або вивченого твору (інструментального або
вокального).
2. Назвати твори різних темпів (конкретно або узагальнено).
Наприклад: твір швидкого темпу – «Гопак» М. Мусоргського, повільного
–«Смерть Озе» Е. Грига. Узагальнено: швидкий темп – танок, помірний –
оповідання, повільний – траурна хода (5-7 класи).
Різні види завдань вчитель може пропонувати протягом всього курсу
шкільного музичного навчання, однак при цьому поступово ускладнюється й
музичний матеріал, й характер оперування ним. Як вказує М. Румер,
активізація музичного мислення має відбуватися на уроках всіх видів, під час
різноманітних форм музичної діяльності. Запропонована нею система
завдань визначена авторкою як орієнтовна, така, що може бути значно
поповненою кожним вчителем-практиком.
V. Активізація музичного мислення в процесі творчої музичної
діяльності.
Метод дитячої творчості дає змогу вчителеві включати пошуково-
художню практику учнів до їх пізнавальної діяльності. Наводимо нижче
запропоновану Л. Дмітрієвою систему музично-творчих завдань, які можуть
використовувати на початкових етапах навчання (у першому класі) [10].
І. Завдання на розвиток ритмічного почуття.
1. Придумати слова, фрази у заданому ритмі.
2. Передати ритм слів хлопками, на ритмічному інструменті, тембр
якого відбиває емоційно-образний зміст слова.
3. Передати на ударних інструментах ритмічний мотив створеної
словесної відповіді на привітання вчителя.
4. Передати ритмічний мотив загадки на ударних інструментах і
створити до неї відповідь.
5. Придумати «перевертень» почутого ритмічного мотиву.
6. Створити ритмічну відповідь на питання, побудоване: а) на
характерному ритмічному мотиві маршу, польки, колискової; б) на
нехарактерному ритмічному мотиві.
7. Придумати матеріал для самостійних ігор: «Луна», «Перевертень»,
«Що це?», «Спотворений телефон», «Відгадай».
ІІ. Завдання на розвиток ладового і звуковисотного слуху.
1. Створити на засвоєних ступенях що створюють характерну ладову
інтонацію, виразні мотиви для ігор «Луна» (зови птахів, гудки та ін.) та
«перекличка птахів».
2. На засвоєних і заздалегідь оговорених ступенях ладу створити
мелодію імен, ритмізованих раніше слів, виразних за змістом речень.
3. Створити перевертень до запропонованого вчителем мотиву.
4. Створити відповідь на мелодійне привітання вчителя.
5. Імпровізувати: а) в діалогах; б) в закінченні виразних музичних фраз;
в) на запропонований вчителем текст з яскравим змістом; г) при прощанні
дітей зі вчителем наприкінці уроку (текст прощання встановлений раніше).
ІІІ. Завдання для розвитку інтонаційного слуху.
1. Знайти й передати у виконанні кілька виразних інтонацій типа
«Луна», «Перекличка птахів».
2. На завдання вчителя передати в інтонації різні почуття.
3. Визначити характер і засоби виконання запропонованої учителем
пісенної строфи, вокальної мініатюри, де є яскрава зміна ідейно-емоційного
змісту. Знайти для кожної строфи свою інтонацію (наприклад, прохання,
оповідання).
4. Створити ритмічно-інструментальний супровід, закінчення до пісні
або елементи для мелодичного вступу, які побудовані на її характерних
ритмічних і інтонаційних зворотах. Визначити інструменти, звучання яких
сприяє найяскравішій передачі ідейно-емоційного замислу.
ІV. Завдання для розвитку художньо-образних уявлень в процесі гри
на інструментах.
1. Створити «зови птахів», звукові сигнали на засвоєних ступенях ладу,
що образують його характерну інтонацію (V-III, V-I, V-VIII та ін.).
2. Створити кілька різних за настроєм варіантів того ж самого
виразного мотиву, що побудований на визначених ступенях ладу.
3. Придумати варіанти послідовності руху одних й тих самих ступенів
для гри «Плутанина» і у виконанні передати різні інтонації: висхідні,
низхідні, стверджувальні, сумні та ін.
4. Знайти варіанти закінчення музичної фрази ( доведення її до тоніки).
5. створити виразні фрази в характері маршу, польки, колискової на
ступенях, які створюють характерну ладову інтонацію.
6. Створити музично-інструментальні загадки.
7. Проілюструвати оповідь або маленьку історію інструментально-
шумовим супроводом.
8. В ситуації: «Якщо б ми були композиторами» визначити засоби
художньої виразності для певного твору, наприклад, «Сумний настрій»,
«Хода ведмедів» та ін.
9. Створити на уроці музичні ілюстрації до казки, запропонованої
вчителем.
10. Придумати марш, в музичній формі якого має бути використаний
принцип повтору.
11. Створити інструментальний твір в двочастинній та в тричастинній
формі; придумати до неї ритмічний супровід, який би підкреслював її форму.
V. Завдання для розвитку виконавських здібностей.
1. Самостійно визначити фрази пісні, емоційно-образний зміст яких
може бути підкресленим характерним звучанням певного інструменту.
Обгрунтувати свою точку зору, виконати ці фрази.
2. Виконати ритмічний вступ до пісні, обравши інструмент, який
сприяє найбільш яскравій передачі художньо-образної сторони твору.
3. Придумати інструментальний супровід для музичної характеристики
кожного образу багатопланового за емоційно-зображувальною стороною
твору (наприклад, до пісні «Тень-тень»). Обгрунтувати свій вибір: характер
звучання обраного інструменту, спосіб звуковидобування, динаміку,
характер ритмічного малюнка.
VI. Завдання для розвитку творчого сприймання музики.
1. Передати темп твору під час його звучання певним жестом, рухом
тіла або зобразити графічно у просторі.
2. Обрати інструмент для ритмічного супроводу твору. Визначити,
який із запропонованих учителем варіантів супроводу найбільш відповідає
настрою твору.
3. Визначити характер ритму, звуковедення, темпу твору, підкреслити
їх придуманим інструментально-ритмічним супроводом.
4. Відібрати для «музичних колекцій» знайомі твори: а) з яскраво
вираженим, домінуючим в них засобом виразності (лад, ритм та ін.); б)
написані в певному жанрі ( в цьому випадку діти мають виявити суттєві
ознаки творів, за якими їх віднесли до конкретного жанру).
5. Створити ритмічний супровід до твору, який написано у
тричастинній формі, і підкреслити головну ознаку цієї форми – контрастність
середньої частини.
Вказана система завдань має розширюватися, ускладнюватися у
відповідності зі зрослими можливостями дітей більш старших класів.
Взагалі успіх музичного навчання і виховання і, зокрема, формування
музичного мислення, залежить від урахування вчителем вікових
особливостей дітей, відповідності форм навчально-виховної роботи структурі
пізнавального та особистісного розвитку учнів. Розглянемо особливості
розвитку школярів різних вікових категорій, а також зміст і специфіку
роботи з формування музичного мислення в залежності від віку.
2. 5. Особливості роботи з учнями молодшого шкільного віку
Фізичний та психічний розвиток. Період життя дітей від 6—7 до 11
років називають молодшим шкільним віком. Фізично дитина у цьому віці
розвивається досить рівномірно. Збільшується зріст та вага тіла, вага мозку
молодшого школяра наближається до ваги мозку дорослої людини.
Аналітико-синтетична діяльність кори великих півкуль головного мозку
ускладнюється.
Відбувається розвиток пізнавальних процесів. Зміни полягають у
збільшенні швидкості процесу сприймання та кількості сприйнятих об'єктів,
розширенні обсягу їх запам'ятовування тощо. Переважає мимовільна увага.
Діти активно реагують на все нове, яскраве і незвичайне. Значні якісні зміни
відбуваються в розвитку пам'яті. Під впливом навчання формується логічна
пам'ять, яка має вирішальне значення у здобутті знань. Розвиток уяви
відбувається у напрямі від репродуктивних її форм до творчого осмислення,
від довільного комбінування уявлень до логічно обґрунтованої побудови
нових образів. Зростає вимогливість дітей до витворів їх уяви, швидкість
створення образів фантазії.
Мислення є образним, але все більшого значення набувають абстрактні
компоненти. Під впливом навчання змінюються співвідношення між його
образними і понятійними, конкретними та абстрактними компонентами.
Молодші школярі швидше оволодівають індуктивними умовиводами, ніж
дедуктивними. Відбувається розвиток словесних асоціацій, оволодіння
писемним мовленням, значно збільшується кількість слів, якими діти
позначають предмети, явища, їх ознаки, дії, процеси.
У молодшому шкільному віці відбувається розвиток якостей
особистості в емоційній, вольовій сферах, спілкуванні з дорослими та
однолітками. Джерелом емоцій у молодших школярів є навчальна та ігрова
діяльність. Молодші школярі емоційно вразливі. Формуванню вольових
якостей (самостійності, впевненості у своїх силах, витримки, наполегливості)
сприяє шкільне навчання, яке вимагає від учнів усвідомлення й виконання
обов'язкових завдань, підпорядкування їм активності, довільного
регулювання поведінки, уміння активно керувати увагою, слухати, думати,
запам'ятовувати, узгоджувати свої потреби з вимогами вчителя. З'являється
усвідомлення обов'язків, розуміння того, що невиконання правил поведінки
шкодить інтересам колективу й кожного учня. Дітям властиві наслідування й
підвищене навіювання, тому у цей період зростає роль особистого прикладу
дорослих, передусім учителя [18].
Музичний розвиток. У молодших школярів розвивається здатність
розрізняти висоту звуків, чому сприяють заняття з музики і співів. Для
початку занять з музики молодший шкільний вік є найсприятливішим.
Вікові особливості сприймання музики молодшими школярами
визнаються передусім обмеженістю життєвого і музичного досвіду дітей,
специфікою мислення: невмінням узагальнювати, переважанням цілісного
сприймання. Зокрема, першокласникам властивий сенсомоторний характер
музичного сприймання: вони віддають перевагу музиці веселій, моторній,
особливо реагують на масивність і динаміку звучання, темп і регістр,
темброву палітру музики, характер музичного висловлювання, наповненість
звучання. Виходячи з цих особливостей, діти розпізнають зміст музики.
Специфічна музична виразність – мелодизм, ритмічна організація, емоційна
узагальненість інтонаційного розвитку – на перших порах не виділяється
більшістю учнів. Розом з тим, дітям властиві інтерес до почуттєво
забарвлених музично-слухових вражень, прагнення до новизни, до вияву в
звучанні музики життєвих зв'язків. Уже шестилітні учні здатні визначати не
лише загальний характер музики та її настрій, а й схоплювати характерні
ознаки певного жанру, наприклад, колискової пісні, танцю, маршу,
передавати їх у пластиці своїх рухів, жестах, міміці [25].
У молодших школярів яскраво виявляється емоційність сприймання.
Однак емоційний відгук дітей цього віку має свої особливості: реагуючи на
музику безпосередньо й активно, вони не усвідомлюють емоційні стани, які
нею викликаються [8]. Музичний твір діти сприймають цілісно, вважає
О.Ростовський, як єдиний музичний образ, не відрізняють власне музичні
враження від вражень супутніх, не виокремлюють певні засоби виразності і
не вміють визначати їх роль у створенні музичного образу. Складнішу
музику вони сприймають вибірково, вловлюючи в ній лише те, що їм ближче
і доступніше, хоча й не завжди головніше у творі [25].
Досвід показує, що зорова сторона домінує не тільки в музично-
побутових враженнях дітей, а й у спеціально організованих навчальних
ситуаціях музичного сприймання. Вони шукають у звучанні, а іноді поряд з
ним «зоровий образ», реальний рух, подію, інтерпретуючи музику як частину
більш звичної для них наочно-образної картини життя. У 3-4-х класах
емоційність сприймання поступово доповнюється прагненням учнів
зрозуміти, що виражає музика, у чому її зміст. Школяри можуть досить
повно визначити емоційний зміст музики, дати їй образне пояснення, а
завдяки властивій спостережливості – почути окремі деталі музичної мови,
відтінки виконання. Діти часто відчувають труднощі при добиранні
потрібних слів для ви вираження своїх вражень від музики, їхні
висловлювання нерідко зводяться до кількох визначень, що пояснюється
недостатньо розвиненою слуховою спостережливістю і збідненим лексичним
запасом. Збагаченню лексики учнів сприятиме образна, виразна мова вчителя
із застосуванням влучних епітетів і зворотів. Доцільно використовувати такі
слова, які розширюватимуть естетичні уявлення учнів, розкриватимуть
глибинний зміст музики.
В процесі навчання відбувається формування звуковисотного слуху,
ладового та музично-ритмічного почуття, музичних слухових уявлень,