Курсова робота - Система моніторингу фінансового стану підприємства (на укр.)

Подождите немного. Документ загружается.

абсолютних, так і у відносних показниках. Так як кожний показник міститься

в контрольних звітах виконавців, на даній стадії він агрегується в рамках

підприємства в цілому. При цьому по відносним показникам всі відхилення

поділяються на три групи:

- позитивне відхилення;

- негативне “допустиме” відхилення;

- негативне “критичне” відхилення.

е) Виявлення основних причин відхилень фактичних результатів

контрольованих показників від встановлених стандартів проводиться по

підприємству в цілому і по окремим “центрам відповідальності”. В процесі

такого аналізу виділяються і розглядаються ті показники фінансового

контроллінгу, в яких спостерігаються “критичні” відхилення від цільових

нормативів, завдань поточних планів і бюджетів. По кожному критичному

відхиленню повинні бути виявлені причини, які їх визвали. В процесі

здійснення такого аналізу в цілому по підприємству використовуються

відповідні розділи контрольних звітів виконавців.

Розроблена система моніторингу повинна корегуватись при зміні цілі

фінансового контроллінгу і системи показників поточних планів і бюджетів.

[2]

Система діагностики стану підприємства є прикладом інформаційної

системи ухвалення рішень. Її присутність в організаційній системі

моніторингу дозволяє прямо вирішувати задачу внутрішнього обстеження

підприємства по великому числу показників, полегшуючи завдання

керівника по розбору величезного масиву інформації і ухваленню рішення

про динаміку стану підприємства.

Фінансова діагностика підприємства – це визначення поточного стану

підприємства та динаміки його змін, можливих шляхів вирішення проблем за

результатами розрахунків, оцінки та інтерпретації комплексу фінансових

показників, що характеризують різні сторони діяльності підприємства.[12]

Моніторинг фінансових показників - поточна аналітична діяльність та

контроль обмеженої кількості показників, які характеризують результати

діяльності, щодо оперативного виявлення недоліків та визначення негативних

тенденцій погіршення операційної ефективності підприємства.

Основні задачі, що вирішуються при проведенні фінансової

діагностики:

 визначення стану підприємства на момент дослідження (фінансовий і

майновий стан підприємства, достатність капіталу для поточної діяльності та

довгострокових інвестицій, потреба в додаткових джерелах фінансування,

здатність до нарощування капіталу, раціональність використання позикових

коштів, ефективність діяльності підприємства);

 виявлення тенденцій і закономірностей у розвитку підприємства за

досліджуваний період;

 визначення «вузьких місць», що негативно впливають на фінансовий

стан підприємства;

 виявлення резервів, які підприємство може використовувати для

поліпшення фінансового стану. [1]

1.3 Методичні підходи до оцінки фінансового стану підприємства

Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства

- об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних

можливостей підвищення ефективності формування й використання

фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи та прийоми.

В ході здійснення фінансової діагностики за традиційною схемою було

опрацьовано прийоми (рисунок 1.1) і методи її здійснення (рисунок 1.2).

Методи фінансової діагностики - це комплекс науково-методичного ін-

струментарію дослідження фінансового стану підприємства.

В економіці підприємства методи фінансової діагностики класифікують

за різними класифікаційними ознаками. За ступенем обґрунтованості

розрізняють неформалізовані та формалізовані методи фінансової

діагностики.

Рисунок 1.1 – Характеристика прийомів фінансової діагностики

Прийоми фінансової діагностики підприємства

1 рівень – спрощені прийоми діагностики

Горизонтальний аналіз –

порівняння кожного

показника звітності поточного

періоду з попереднім періодом

Вертикальний (структурний)

аналіз – процентне визначення

впливу різних факторів на

кінцевий результат

Аналіз а допомогою

коефіцієнтів – розрахунок

відношень між окремими

фінансовими показниками

діяльності підприємства

2 рівень – розгорнуті прийоми діагностики

Трендовий аналіз –

порівняння показників

поточного і попередніх

періодів з визначенням

тренду як тенденції їх

динаміки розвитку,

позбавленої впливу

індивідуальних особливостей

порівняльного періоду

Порівняльний аналіз –

внутрішньогосподарський

аналіз зведених показників

звітності за окремими

видами діяльності ,

порівнянні з конкурентами

або середньогалузевими

показниками

Факторний аналіз –

визначення впливу окремих

факторів (причин) на

результативний показник

діяльності підприємства

Рисунок 1.2 – Класифікація методів фінансової діагностики

Неформалізовані методи ґрунтуються на характеристиці аналітичних

процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та

залежностях. Ці методи відрізняються певним суб'єктивізмом, оскільки вони

здебільшого засновані на інтуїтивному відчутті, досвіді та знаннях аналітика.

До формалізованих методів фінансової діагностики відносять ті, в

основу яких покладено науково обґрунтовані і доведені аналітичні

залежності. Ці методи є більш об'єктивними, а, відтак і найчастіше

використовуваними в практиці оцінки діяльності вітчизняних підприємств.

У фінансовій діагностиці широко застосовуються методи економічної

статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний,

індексний, методи обробки рядів динаміки), а також методи математичної

статистики (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, метод головних

компонентів).[5]

Використання визначених прийомів і методів аналізу для досягнення

поставлених конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в

Методи фінансової діагностики підприємства

Неформалізовані методи

Психологічні

методи

Формалізовані методи

Морфологічні

методи

Методи побудови

системи показників

Порівняльні

методи

Методи експертних

оцінок та сценаріїв

Методи побудови системи

аналітичних показників

Балансовий метод Диференційований

метод

Метод ланцюгових

підстановок

Логарифмічний

метод

Інтегральний метод

Метод виділення впливу

окремих факторів

Метод арифме-

тичних одиниць

Метод відсоткових

чисел

Метод

дисконтування

Метод простих і

складних відсотків

сукупності становить методологію та методику його фінансової діагностики.

[2]

Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні й

відносні зміни статей балансу за визначений період, відслідкувати тенденції

їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і

використанням ресурсів (активів) і джерелами їх формування (власного капіталу

і зобов'язань, тобто пасивів). Ці відомості представлені в балансі підприємства.

Аналіз балансу здійснюється за такими напрямами:

 аналіз безпосередньо за балансом без попередньої зміни складу ба-

лансових статей;

 будується ущільнений порівняльний аналітичний баланс шляхом

агрегування деяких однорідних за складом елементів балансових статей;

 проводиться додаткове очищення балансу з наступним агрегуванням

статей у необхідних розрізах.

Для загальної оцінки динаміки фінансового стану підприємства слід

згрупувати статті балансу за окремими специфічними групами за ознаками

ліквідності (статті активу) і терміновості зобов'язань (статті пасиву).[20]

Безпосередньо з аналітичного балансу можна одержати кілька

найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. До них

належать:

1. Загальна вартість майна підприємства, що дорівнює підсумку

балансу.

2. Вартість іммобілізованих (тобто необоротних) активів або неру-

хомого майна, що дорівнює підсумку розділу І активу балансу.

3. Вартість мобільних оборотних активів, що дорівнює сумі підсумків

розділів II і III активу балансу.

4. Величина власного капіталу підприємства, що дорівнює підсумку

розділу І пасиву балансу.

5. Забезпечення майбутніх витрат і платежів як підсумок розділу II

пасиву балансу.

6. Величина залучених коштів, що дорівнює сумі підсумків розділів III

і IV пасиву балансу.

7. Величина власних коштів в обороті, що дорівнює різниці підсумків

розділу І пасиву і розділу І активу.

Аналітичні процедури на етапі планування сприяють з'ясуванню

специфіки діяльності економічного суб'єкта, виявленню потенційних критичних

областей у рівні інвестиційного ризику. Для виявлення сфер потенційного

ризику широко застосовуються порівняння статей балансу та аналіз значних змін

цих статей. Проводити порівняння доцільно не тільки на кількісному, а й на

якісному рівні. Стійкість фінансового стану підприємства значною мірою

залежить від доцільності і правильності вкладень фінансових ресурсів в активи.

У процесі функціонування підприємства величина активів і їх структура по-

стійно змінюються, оскільки активи динамічні за своєю природою. Найбільш

загальне уявлення про зміни в структурі активів і їхніх джерел, а також про

динаміку таких змін можна одержати за допомогою вертикального і

горизонтального аналізу звітності.[16]

Вертикальний аналіз показує структуру активів підприємства і власного

капіталу та зобов'язань. Доцільність використання вертикального аналізу

полягає в наступному:

 відносні показники дають можливість проводити міжгосподарські

порівняння економічного потенціалу і результатів діяльності підприємств, які

відрізняються за величиною балансу та іншими кількісними показниками;

 відносні показники певною мірою зменшують негативний вплив

інфляційних процесів, що можуть істотно спотворити абсолютні показники

фінансової звітності і тим самим ускладнити їх зіставлення в динаміці.

Вертикальний аналіз можна проводити як за вихідною звітністю, так і за

модифікованою (з ущільненою або трансформованою номенклатурою статей).

Зміна питомої ваги величин статей балансу за звітний період роз-

раховується за формулою:

100*

Бt



, (1.1)

де

, tata

- і-я стаття балансу відповідно на початок і кінець періоду;

,БtБt

- підсумок балансу відповідно на початок і кінець періоду.

Зміни статей балансу у відсотках до величини на початок року

розраховують за формулою:

100*

tata



(1.2)

Зміни статей балансу у відсотках до зміни підсумку аналітичного балансу -

за формулою:

100*

БtБt

tata



(1.3)

Отримані показники структурних змін дають можливість виявити, за

рахунок яких джерел змінювалися активи підприємства.[7]

Горизонтальний аналіз звітності полягає в розрахунку відносних темпів

зростання (зменшення) показників балансу. Як правило, беруться базисні темпи

росту за кілька років (суміжних періодів), що дає можливість аналізувати не

тільки зміни окремих показників, а й прогнозувати їх величини.

Цінність результатів горизонтального аналізу істотно зменшується в

умовах інфляції.

Але ці дані можна використовувати при міжгалузевих порівняннях.

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємно доповнюють один одного,

оскільки дають можливість порівняти звітність зовсім різних за видом діяльності

й обсягом виробництва підприємств.

Аналізуючи майновий стан підприємства, необхідно також оцінити стан

використовуваних основних засобів та нематеріальних активів. Для цих цілей

розраховуються такі показники:

Основним показником оцінки нематеріальних активів є їх доходність.

2/)(

кн

НмА

НмАНмА

Пр





, (1.4)

де Дна – доходність нематеріальних активів;

Пр – прибуток за період;

НмА – нематеріальні активи.[25]

Фондовіддача. Показник характеризує, наскільки ефективно використовує

підприємство основні фонди. Розраховується він як відношення виторгу від

реалізації. Збільшення фондовіддачі свідчить про підвищення ефектності

використання основних фондів. Цей показник порівнюється із

середньогалузевими значеннями і розраховується за формулою:

)(

кн

НмА

НмАНмА

ЧД





, (1.5)

де ЧД – чистий дохід.

)(

кн

ОЗ

ОЗОЗ

ЧД





, (1.6)

де ОЗ – основні засоби.

Підвищення фондовіддачі, крім збільшення обсягу реалізованої продукції,

може бути досягнуто як за рахунок відносно невисокої питомої ваги основних

засоби, так і за рахунок їх більш високого технологічного рівня. її величина

сильно коливається залежно від особливостей галузі та її капіталоємності. Однак

загальні закономірності тут такі: чим вища фондовіддача, тим нижчі витрати.

Низький рівень фондовіддачі свідчить або про недостатній рівень реалізації, або

про занадто високий рівень вкладень у ці активи.

Фондовіддача (FO) та фондоємність (FE) є взаємооберненими

показниками. Фондовіддача показує скільки грн. чистого доходу приносить

одна гривня вкладена у відповідні активи. Фондоємність показує скільки

гривень відповідного активу приносить 1грн. чистого доходу.



(1.7)

Результативність та економічна доцільність функціонування

підприємства оцінюється відносними показниками, до яких відноситься

система показників рентабельності.

Рентабельність - відношення балансового прибутку до середньорічної

вартості виробничих фондів за їх початковою оцінкою.

Рентабельність це відносний показник інтенсивності виробництва, який

характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових

процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.

2/)(

кн

ОД

НмА

НмАНмА

ПР





, (1.8)

де Rнма – рентабельність нематеріальних активів;

ПРод – прибуток від операційної діяльності.

2/)(

кн

ОД

ОЗ

ОЗОЗ

ПР





, (1.9)

де Rоз – рентабельність основних засобів.

2/)(

кн

ОД

ОА

ОАОА

ПР





, (1.10)

де Rоа – рентабельність оборотних активів;

Рентабельність активів (відношення валового або чистого прибутку до

середньої величини активів) показує вміння керівників регулювати структуру

активів.[17]

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частку їхньої вартості,

списану на витрати за попередні періоди, у початковій вартості і розраховується

за формулою:

031.1

032.1

___

рф

засобівосновнихвартістьпочаткова

зносйнакопичени

КЗ

ОЗ



(1.11)

НмАвартістьПочаткова

НмАЗнос

КЗ

НмА



, (1.12)

де КЗнма – коефіцієнт зносу нематеріальних активів.

Доповненням цього показника до 100% (або одиниці) є коефіцієнт

придатності основних засобів.

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів

придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

НмАНмА

КЗ

НмАварістьПочаткова

НмАвартістьБалансова

КП  1

, (1.13)

де КПнма – коефіцієнт придатності нематеріальних активів.

ОЗОЗ

КЗ

ОЗварістьПочаткова

ОЗвартістьБалансова

КП  1

, (1.14)

де КПоз – коефіцієнт придатності основних засобів.

Через те, що дані показники досить часто використовуються для

характеристики стану основних засобів, необхідно зробити деякі зауваження. По-

перше, слід визначити деяку умовність цих показників. Причина - залежність