Криволапчук В.О., Бондарчук М.Т., Зленко С.М. та інш. Соціально-психологічні аспекти виявлення і попередження корупції та інших правопорушень серед працівників міліції

Подождите немного. Документ загружается.

По-третє, громадяни і працівники міліції здійснюють свої кору-

пційні взаємовідносини, практично завжди, без свідків, що ускладнює

розслідування таких злочинів.

По-четверте, враховуючи те, що корупційні прояви відбувають-

ся у правоохоронному органі, підсобний апарат органів внутрішніх

справ для розкриття таких злочинів, практично, не використовується

[39].

Існуючі статистичні дані не дають змоги оцінити реальний стан

вчинення корупційних правопорушень співробітниками органів внут-

рішніх справ у зв’язку з високим ступенем латентності зазначених

злочинів. За оцінками як вітчизняних, так і закордонних експертів

близько 90 % корупційних правопорушень залишаються латентними

[22; 70–71; 29; 36; 37; 40].

На жаль, правоохоронні органи не мають достатніх можливос-

тей і необхідної реальної незалежності для боротьби з корупцією.

Особливо таке становище погіршилося за останні роки разом із зага-

льною тенденцією зменшення фінансування органів внутрішніх справ

та позбавлення гарантій соціальної захищеності співробітників [3; 10;

12; 33–37].

Високий рівень латентності вчинення корупційних діянь пра-

цівниками органів внутрішніх справ викликаний цілим рядом обста-

вин:

− складністю виявлення та визначення всіх працівників, схиль-

них до вчинення правопорушень;

− відсутністю чіткої науково-практичної системи визначення

ознак особистості, що свідчать про ступінь схильності чи припусти-

мості правопорушень у науці та практиці;

− таємним характером вчинення корупційних правопорушень,

круговою порукою осіб, що беруть у цьому участь;

− недосконалістю механізму доведення корупційних правопо-

рушень та посередницьких дій як в адміністративно-правовому, так і в

оперативно-розшуковому аспектах, що призводить до «марної» праці

виявлення випадків правопорушень цієї групи;

− відсутністю науково-обґрунтованих вимог до особистості спе-

ціаліста та працівника конкретної служби та підрозділу органів внут-

рішніх справ з урахуванням специфіки служби, впливу екстремальних

ситуацій на професійні якості та риси, особливостей та напрямків

професійної деформації в певній службі чи підрозділі, впливу сучас-

них умов суспільного життя, побуту, матеріально-грошового забезпе-

чення працівників на якість їх праці та психологічні зміни особистос-

ті.

4.2. Експертна оцінка чинників, що впливають

на зниження ефективності роботи по боротьбі та запобіганню

корупційним діянням в ОВС

Узагальнюючи опубліковані результати опитувань працівників

ОВС відносно визначення чинників, найбільш перешкоджаючих, на їх

думку, роботі щодо виявлення, перевірки, фіксації та доведення інфо-

рмації про факти корупційних діянь серед особового складу, до кола

таких чинників необхідно віднести наступні:

− складність виявлення та доведення причетності до діяльності,

що характеризується як корупційна;

− перешкоджання керівним складом підрозділів виявленню фак-

тів корупційних діянь серед своїх підлеглих;

− відсутність конкретних методик з даної проблеми;

− відсутність свідків чи їх відмова давати правдиві показання

(перешкоджання населення в перевірці інформації);

− обізнаність працівників із методами і способами ОРД;

− неповнота інформації, яка надходить, відносно корупційних

діянь;

− відтік інформації (поінформованість об’єкта про негласні ме-

тоди роботи);

− складність документування (необхідність письмових засобів

для отримання та підтвердження інформації, у зв’язку з чим втрача-

ється час);

− неналежне забезпечення матеріально-технічними засобами

(відсутність аудіо-, відеозасобів запису і зйомки);

− неналежна взаємодія служб ОВС, на які покладено функції бо-

ротьби з корупцією, та державних органів;

− недостатній рівень професійної підготовки співробітників; від-

сутність професіоналів даної справи;

− недосконалість законодавчого регулювання зазначених пи-

тань.

Розділ 5. ЗАРУБІЖНІ КОНЦЕПЦІЇ І СТРАТЕГІЇ

ПРОФІЛАКТИКИ КОРУПЦІЇ В ПОЛІЦІЇ ФРН

У 1995 році в системі МВС ФРН з метою дослідження проблем

криміналізації органів правопорядку була створена робоча група «Ко-

рупція». Вчені та практики дійшли висновку, що «... всі сфери діяль-

ності поліції є корупційно-небезпечними» [8, 91].

На перше місце в заходах щодо недопущення корупції у влас-

них рядах співробітники поліції поставили завчасне і детальне інфор-

мування їх про небезпеки, створювані корупцією (97 % опитаних).

Переважна більшість з них (73 %) висловилися за те, щоб інструктажі з

цього питання були організовані в якості однієї з основних дисциплін у

період первинного навчання, а також, надалі, на курсах підвищення

кваліфікації. При цьому з боку співробітників висувалися різноманітні

пропозиції про надання матеріалів, посібників, методичних розробок

по розпізнанню цього явища, попередження і боротьби з ним. Респон-

денти пропонують періодично обговорювати цю проблематику на ви-

робничих нарадах, доводити нові зведення про неї до всіх співробіт-

ників шляхом регулярного випуску друкованих бюлетенів і в інші

способи.

Більш третини опитаних вказали на сприятливий вплив від-

критих дискусій щодо корупції серед колег, товариських обговорень,

які стали відомими, негативних і позитивних прикладів з даного пи-

тання.

Що стосується здійснення конкретних превентивних мір з ме-

тою зниження і недопущення корупції, то за них висловилося 75 %

опитаних. При цьому примітне наступне: 60 % усіх респондентів

вважають за можливе ефективно боротися з корупцією в поліції, од-

нак, 38 % виявили до цього скептичне і вкрай негативне відношення

тому, що вони переконані в непереможності корупції серед поліцейсь-

ких. І таких скептиків в карній поліції ФРН не менш 50 %. Коментую-

чи приведені дані, німецькі фахівці підкреслюють, що якщо врахувати

складність, гостроту, відому делікатність поставленої проблеми, а

також професійну обережність і скритність працівників поліції, то,

видимо, варто скорегувати приведені відсотки убік збільшення чи-

сла тих, хто висловлює сумніви в успіху антикорупційних дій у по-

ліції.

Респонденти, які визнають необхідність боротьби з корупцією в

правоохоронних службах, пропонують, поряд зі створенням контроль-

них механізмів у формі сугубо організаційних і технічних мір («зовні-

шній контроль»), зробити упор на суб’єктивні фактори. Треба, вва-

жають вони, підсилити систему моральних стримуючих принципів,

зміцнювати професійну етику («внутрішній контроль»), тому що ці ком-

поненти разом з «зовнішнім контролем» невіддільні один від одного.

Що стосується безпосередньо індивідуальних методів профіла-

ктики корупції, то опитувані найчастіше виступали з такими рекоме-

ндаціями, як виділення в підрозділі співробітника, відповідального

за антикорупційну роботу, використання методу «застережливих» бе-

сід начальників з підлеглими або досвідчених співробітників з почи-

наючими «віч-на-віч».

Також заслуговує на увагу використання методу періодичної

перестановки персоналу (ротації), що ускладнює виникнення корупції

внаслідок обмежень терміну адаптації на посаді і, відповідно, виник-

нення корумпованих взаємозв’язків та механізмів їх функціонування і

приховування.

Так, згідно «Програми розвитку персоналу Міністерства внут-

рішніх справ Германії» сфери діяльності, що займаються обслугову-

ванням громадян і у яких видаються дозволи і ліцензії, стягується

платня, надаються державні засоби і субсидії, здійснюються набуття

(включаючи будівництво), вважаються такими, які в особливій мірі

підлягають корупції. У цих сферах заміщення кадрів на відповідних

посадах має відбуватися не пізніше ніж через чотири роки. Можлива

також відстрочка зміни місця роботи, якщо існують вагомі причини,

які необхідно підтвердити документально [41, 60].

За результатами аналітичної оцінки актуальної ситуації в Німе-

ччині фахівцями Академії Німецької спілки державних службовців та

Федеральної Академії державного управляння розроблені пропозиції

щодо поліпшення державних стратегій розслідування та боротьби з

корупцією, зокрема:

− поліпшення розслідування завдяки тісній кооперації різних

установ;

− спеціалізація прокуратури, поліції, наглядових органів;

− створення чітких площин відповідальності в справах розсліду-

вання та боротьби з корупцією, напр. через координацію у власному

відомстві, призначення осіб, до яких можуть звертатися інші органи,

співробітники підпорядкованих органів для отримання інформації про

випадки корупції та підозрілі моменти, безпосередня перевірка інфо-

рмації;

− створення кримінально-процесуальних передумов для прослу-

ховування телефонних розмов при підозрі на підкуп та підкупність;

− розділення учасників завдяки введенню заяви на себе в полі-

цію, як можливості уникнення карної відповідальності, а також вве-

денню принципу відшкодування та пом’якшення кари у випадку спів-

праці з слідчими органами;

− міркування щодо введення таких технічних прийомів поліцей-

ського розслідування як «Приманка», «Контрольований підкуп»;

− створення реєстру випадків корупції з інформацією про струк-

тури, техніки маніпулювання, створення картелів, учасників та фірми;

опрацювання досвіду та його передача в рамках семінарів по підви-

щенню кваліфікації; розробка рекомендацій для державного управ-

ління для боротьби з корупцією;

− вилучення прибутків, отриманих шляхом корупції;

− в галузях, що особливо потерпають від корупції, слід забезпе-

чити дотримання принципу більшої кількості очей через залучення бі-

льшої кількості робітників або організаційних підрозділів. Якщо цього

не дозволяють зробити правові норми або нездоланні практичні пере-

шкоди, перевірка може бути обмежена окремими пробами, або слід

передбачити інші превентивні заходи (напр. більш інтенсивний служ-

бовий та фаховий нагляд).

Крім того, слід забезпечити прозорість прийняття рішень (напр.

через чіткий розподіл компетенції, звітність, чітку та повну докумен-

тацію (протоколи, зауваження, звіти, відповідне ведення службової

документації)).

Залежно від завдань та розмірів органу влади слід визначити

відповідальних за запобігання корупції. Це має бути особа, до якої

можуть звертатися працівники, громадяни та керівники службових

органів, якщо потрібно, то і в обхід службового шляху. До її завдань

відносяться, зокрема такі:

− надання порад керівникам органів управління та роз’яснень

службовцям (наприклад, під час інформативних заходів);

− слідкування за виникненням ознак корупції;

− розробка пропозицій керівникам органів управління щодо

проведення внутрішніх розслідувань, заходів проти укриття та щодо

інформування прокуратури при виникнення підкріпленої фактами пі-

дозри у корупції;

− надання порад щодо роботи з громадськістю при оприлюднен-

ні службових та кримінально-правових санкцій з урахуванням особис-

тих прав співробітників, яких це стосується (превентивний аспект).

Згадана відповідальна особа не повинна розголошувати отрима-

ну інформацію про особисті стосунки робітників, також і після закін-

чення виконання свої службових обов’язків. Це не стосується керів-

ництва організації та управління кадрів при виникненні підкріпленої

фактами підозри у корупції.

Працівників слід інформувати під час укладання службової при-

сяги про небезпеку корупції та наслідки корумпованої поведінки.

Крім того, працівників слід ознайомити з загальним кодексом

поведінки, який має надати їм відчуття правильного реагування на

випадки корупції.

Під час заходів по навчанню та підвищенню кваліфікації слід

перевіряти, чи було приділено відповідну увагу інформуванню учас-

ників про форми корупції, ризиковані ситуації, запобіжні заходи а та-

кож наслідки у випадках виявлення корупції відповідно до криміналь-

ного, службового та трудового права.

Керівники мають послідовно виконувати службовий та фаховий

нагляд і зважати при цьому на сигнали щодо виникнення корупції.

Вони мають постійно роз’яснювати своїм співробітникам небезпеку

корупції.

Підводячи підсумок проведеним опитуванням, німецькі експер-

ти підкреслюють, що якого-небудь універсального рецепта для подо-

лання корупції серед поліцейських у ході цієї роботи знайти не вда-

лося. У зв’язку з цим один з фахівців послався на досвід Древнього

Єгипту, приводячи цитату з відповідного повчання, що було актуа-

льним ще за 2000 років до нової ери: «Щоб твої підлеглі дотримували

законів, зроби їх забезпеченими» [15, 23–24].

США

Основний упор у подоланні поліцейської корупції в США ро-

биться на її профілактику. Як випливає, з тих, що стали надбанням

гласності службових інструкцій і методичних посібників, перед розро-

бкою профілактичних заходів керівникові поліцейського підрозділу

необхідно детально проаналізувати проблему корупції, що може ви-

никнути в його колективі. Варто встановити можливий зв’язок кору-

пції з тими видами діяльності, що входять до сфери професійного ін-

тересу працівників підрозділу: будівництвом, вуличною торгівлею,

перевезенням наркотиків, ігорним бізнесом або проституцією. Необ-

хідно також з’ясувати ступінь вірогідності існування корупції в полі-

цейському підрозділі, для чого:

− визначити наявність тих ділянок роботи, на яких можливо три-

вале існування корупції;

− виявити всі можливі обмеження поширенню корупції;

− встановити конкретні ознаки корумпованості дій співробітни-

ків;

− визначити коло дій поліцейських, що можуть розглядатися в

суспільстві як корупція;

− виявити реакцію громадськості на дії, що, з погляду керівників

підрозділів поліції, є неприпустимими для поліцейських.

У названих вище службових документах найбільш ефективними

вважаються наступні напрями та відповідні заходи щодо профілактики

корупції:

1. Розробка Кодексу професійної етики і затвердження переліку

неприпустимих (заборонених) видів діяльності в поліції.

Поводження співробітників поліції лише частково залежить від

застосовуваних заохочень і санкцій. Більше значення має засвоєння

поліцейськими стандартів поводження при несенні служби. Тому

необхідний Кодекс професійної етики, у якому повинні бути відбиті

основні принципи діяльності співробітників поліції. Цей документ

розглядається як базова основа роботи поліцейських у штатних та

нестандартних ситуаціях. Крім того, Кодекс професійної етики по-

винний містити перелік видів діяльності, неприпустимих у поліції, у

тому числі і корупційних. Кодекс етики і перелік заборонених видів

діяльності повинні бути опубліковані і вручені персонально кожному

співробітнику для ознайомлення та усвідомлення.

2. Визнання існування корупції у випадку її виявлення в поліцей-

ському підрозділі і розробка заходів для її викорінювання.

Відкритий і ефективний план профілактики корупції буде спри-

яти відновленню довіри до співробітників і керівників. Керівник полі-

цейського підрозділу повинний усіляко демонструвати свою активну

позицію у відношенні до викорінювання корупції перед співробітни-

ками, громадськістю й особами, що можуть створювати умови для

виникнення корупції в поліції. Інститут відповідальності керівництва

є дієвим засобом по боротьбі з корупцією в поліції. В обов’язки керів-

ника при здійсненні заходів щодо попередження правопорушень і ко-

рупції входять:

− аналіз службових характеристик співробітників, обвинуваче-

них у корупції, за останні 3 роки. Заохочення тих співробітників, що

звертали увагу на тенденції неправомірного поводження і зловживань

цих поліцейських;

− розгляд результатів останнього інспектування. Установлення

співробітників, що найбільше високо оцінили роботу підлеглих. У ви-

падку невідповідності показників роботи і даних їй оцінок вживання

відповідних заходів;

− інспектування роботи підрозділів, де працюють співробітники,

відносно яких надійшли негативні повідомлення чи скарги;

− анкетування не менш 10 відсотків особового складу поліцей-

ського підрозділу з метою оцінки професійної діяльності поліцейсь-

ких. У разі виявлення недоліків – розширення кола опитуваних спів-

робітників для збору додаткових пропозицій з метою коректування

системи оцінок;

− встановлення всіх інформаторів, яким протягом 2-х років ви-

плачувалася винагорода. Організація зустрічі ревізора з інформатора-

ми для перевірки правильності виплачених грошових сум:

− перевірка всіх операцій за рік, у результаті яких вилучалося

понад 1 кг наркотичних речовин;

− за результатами аналізу отриманої інформації – підведення

підсумків і виявлення кількості поліцейських, викритих у корупції.

Встановлення корінних причин зловживань, проведення оперативних

заходів щодо їхнього усунення.

В американських методиках підкреслюється, що ігнорування

існування корупції – ознака недостатнього контролю над діяльністю

поліцейського підрозділу. Керівник несе відповідальність за усі факти

корупції, у тому числі і виявлені іншими особами. За ігнорування цих

фактів його самого притягають до дисциплінарній відповідальності

або відстороняють від посади. У поліції м. Лос-Анджелеса в кожен

звіт про розслідування фактів корупції включається розділ, що висвіт-

лює розуміння ситуації керівниками. У цьому розділі керівник підроз-

ділу, у якому був виявлений факт корупції, дає пояснення у відношенні

правопорушення, що вчинилося, і викладає міри, спрямовані на запобі-

гання подібних ситуацій надалі.

3. Оцінка стратегії і методики по викорінюванню корупції з по-

гляду їхньої ефективності.

Для зниження рівня корупції в поліції необхідно виявити шляхи

скорочення числа ситуацій, у яких її співробітник може бути втягнений

у корупцію.

Вважається, що оперативні працівники, упроваджені в злочинне

середовище, у більшому ступені піддаються корупції. З метою контро-

лю їхньої діяльності можуть бути використані засоби, що у той же час

забезпечують безпеку поліцейських. До найбільш розповсюджених з

них відносяться тривале спостереження за агентом з використанням

звукозапису і прослуховування бесід. Показано, що операції, під час

яких оперативний працівник проводить зустрічі з представниками зло-

чинного світу не рідше 1–2 разів у тиждень, не повинні продовжувати-

ся більш одного року. Після завершення операції, співробітникові по-

винна бути доручена робота консультанта по підготовці операцій або

слідчого. Знову приступити до роботи як оперативний співробітник,

цей поліцейський може після закінчення визначеного часу.

Проведення інспекторських перевірок проводяться для визна-

чення правильності дій співробітників, запобігання правопорушень і

корупції. Як правило, ревізори для перевірки дій співробітників поліції

і показань свідків прибувають на місце події без попередження. Крім

того, інспектори проводять консультації нових службовців і переві-

ряють міру складності дорученого їм завдання. Це зв’язано з тим,

що певні види роботи вимагають спеціальних знань і не можуть бути

якісно виконані молодими співробітниками через відсутність практич-

ного досвіду.

Ефективним засобом попередження корупції є система попе-

реднього аналізу і прогнозування таких правопорушень. Вона дозво-

ляє виявити наявні проблеми при несенні служби, недоліки роботи ке-

рівників, передумови зловживань службовим становищем серед по-

ліцейських. Дана система припускає аналіз основних елементів по-

ліцейської діяльності: особистості самого поліцейського, його за-

вдання, склад зміни, маршрут, звіт і т. д. Також система попереднього

аналізу і прогнозу включає збір інформації з наступних напрямів робо-

ти співробітників поліції:

− застосування зброї;

− перевищення меж необхідної оборони і зловживань при вико-

ристанні силових методів впливу;

− наявність скарг, включаючи інспекторські зауваження і інші

заходи дисциплінарного впливу;

− втрата спецобладнання і технічного оснащення;

− факти одержання травм і тілесних ушкоджень на службі;

− відпустки через хворобу терміном більш 5-ти днів або пері-

одично повторювана протягом тривалого часу відсутність на службі

через хворобу терміном на 1–2дня.

Наявність інформації про наявні порушення за вказаними на-

прямами сигналізує про недоліки в поводженні поліцейського і вима-

гає вживання превентивних заходів на ранній стадії. Однак викорис-

тання системи попереднього аналізу і прогнозування вимагає особли-

вої уваги і продуманості для запобігання етичних проблем.

Крім того, запобігання корупції можливо шляхом регулярних

кадрових перестановок. Однак ця міра має істотні недоліки. Вони зво-

дяться до того, що:

− у поліцейських зникає можливість, краще познайомитися з ко-

лективом;

− ускладнюється встановлення взаємної довіри, порушуються

дружні відносини;

− знижується відповідальність за виконувану роботу;

− виключаються можливості розробки довгострокових програм і

участі в них.

Після закінчення визначеного періоду часу стратегію профіла-

ктики корупції варто постійно переглядати з метою оцінки доцільно-

сті обраного підходу.

4. Етична підготовка.

Найбільш важливим компонентом концепції, спрямованої на

створення, розвиток і впровадження етичних стандартів, є підготовка

молодих співробітників поліції. Не інформований співробітник – це

реальна небезпека того, що при виконанні професійних обов’язків

можливі помилкові і небезпечні дії. Підготовка не повинна зводити-

ся до простого пояснення, що корупція заборонена; вона повинна

забезпечити поліцейському всебічне розуміння проблеми. Як наслі-

док, він прагнутиме зберігати свою честь не із страху бути викритим

та затриманим, а від чіткого усвідомлення того, що корупція – це

неприпустимо ні за яких обставин.

Тож, оптимальний курс по попередженню корупції в навчаль-

них установах поліції має включати:

а) Історичні і соціальні аспекти проблеми корупції в поліції (да-

ний курс повинний містити не тільки вивчення проявів корупції в під-

розділах поліції й інших правоохоронних органів, але і розгляд її ос-

новних причин і негативних наслідків для суспільства в цілому).

б) Практичні заняття (на практичних заняттях шляхом моделю-

вання формуються і розвиваються самостійні навички прийняття рі-

шень у ситуаціях, в яких співробітник поліції може бути втягнений в

корупцію).

в) Формування відповідальності перед співробітниками поліцей-

ського підрозділу (у випадку виявлення факту корупції кожен полі-

цейський повинний діяти відповідно до професійних етичних норм).

г) Вивчення та засвоєння Кодексу професійної етики і перелі-

ку неприпустимих (заборонених) видів діяльності в поліції (по за-

кінченні курсу нові співробітники поліції повинні опанувати страте-

гію та конкретні прийоми попередження корупції).

Крім того, з метою продовження етичної підготовки співробіт-

ників поліції необхідно організовувати підготовчі курси.

На моральний стан поліцейського великий вплив має позитив-

ний клімат у колективі підрозділу. Процес формування і підтримки та-

кого клімату включає:

− створення антикорупційної атмосфери;

− зміцнення професійних етичних норм для усвідомлення важ-

ливості і значення покладеної задачі по охороні правопорядку;

− ретельну перевірку способу життя кандидатів на службу в по-

ліцію і добір тільки тих осіб, чиє поводження в минулому відповідало

етичним цінностям.

Етична підготовка поліцейських повинна починатися з моменту

вступу на службу і носити постійний характер.