Криволапчук В.О., Бондарчук М.Т., Зленко С.М. та інш. Соціально-психологічні аспекти виявлення і попередження корупції та інших правопорушень серед працівників міліції

Подождите немного. Документ загружается.

ного наказом МВС України № 18 від 11 січня 1996 року, та «Етичного

кодексу працівника органів внутрішніх справ України», схваленого

колегією МВС України 5 жовтня 2000 року, репутацію багатьох поса-

дових осіб ОВС навряд чи можна визнати етичною. Високі моральні

принципи та етичні норми, проголошені даними Кодексами, в більшо-

сті своїй практично не реалізуються, а залишаються лише декларатив-

ними. Не регламентований даними нормативними актами та механіз-

мами притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, які пору-

шили передбачені ними етичні зобов’язання, що дозволяє антисоціа-

льним установкам заповнювати правові

прогалини.

Таким чином, в сучасних умовах соціальна та економічна неста-

більність у суспільстві серйозно відобразилася на професійно-етичних

нормах поведінки посадових осіб ОВС України. Є всі підстави для

припущення, що сьогодні більшість з них не має чітких етичних оріє-

нтирів у своїй професійній діяльності, що, мабуть, характерно й для

представників інших правоохоронних органів.

В цілому, серед причин сприяючих розповсюдженню корупції в

ОВС, можна виділити наступні:

− широка поширеність корупції в країні;

− низький рівень соціального захисту працівників міліції;

− недоліки у кадровій роботі з особовим складом ОВС;

− недоліки виховної роботи серед особового складу;

− розмивання і ліквідація етичних традицій у роботі працівників

міліції та ряд інших [11; 12, 21–30; 28; 29; 30].

Так, згідно даних літературних джерел, самі працівники ОВС

вважають, що основними причинами корумпованості в системі МВС є

украй низькі зарплати (78,9 %); соціально–економічна криза у країні

(76,2 %); соціальна незахищеність працівників ОВС (73,7 %); мораль-

на деградація працівників (73,7 %); недоліки у підборі та розстановці

кадрів (69,6 %). Курсанти спеціалізованого ВНЗ майже ідентично ви-

діляють чотири з п’яти вказаних причин: низькі зарплати працівників

ОВС (98,3 %); соціально-економічна криза у країні (76,2 %); соціальна

незахищеність працівників (73,7 %) та недоліки у роботі з кадрами

(70,0 %). Що торкається моральної деградації, то, внаслідок відсутно-

сті багатого життєвого й професійного досвіду, вони ще відносять

останню до важливих причин корумпованості.

Зовсім інакше оцінює моральну деградацію працівників ОВС

населення. За результатами опитування громадян, серед причин ко-

румпованості, саме моральна деградація займає перше місце (83,7 %).

Три інші причини не були названі працівниками та курсантами. Це,

зокрема: корумпованість вищих керівників влади та МВС (57,3 %);

потурання властей (42,9 %); інші причини (41,3 %) [23, 31].

Аналогічні (у кількісному та якісному відношенні) дані отрима-

ні при опитуванні працівників ОВС та вивченні громадської думки

населення України. Формально визнаючи корупцію як об’єктивну за-

грозу діяльності органів внутрішніх справ, переважна більшість пра-

цівників (77–91 %) вбачають лише одну причину у розповсюдженості

фактів корупції серед особового складу – недостатнє матеріальне за-

безпечення. При цьому, питання, щодо неприпустимості корупційних

діянь, з огляду на вимоги суспільної моралі, професійної і службової

етики, залишаються і поза увагою, і поза критичного осмислення [12,

25–26].

Водночас, оцінюючи діяльність ОВС, 59,3 % респондентів вка-

зують на існування нагальної необхідності подолання корупції в орга-

нах і підрозділах внутрішніх справ України, на порушення законності

– 22,2 %, на удосконалення законодавства – 48,1 %, позбавлення від

«перевертнів» – 40,7 %, забезпечення законності та професіоналізму у

діях особового складу міліції – 25,9 %.

Опитування показало розуміння населенням необхідності поси-

лення вимог до кандидатів на службу в ОВС (11,1 %) та забезпечення

мотивації працівників міліції до сумлінної служби (також 11,1 % рес-

пондентів) [32, 37].

Останнє заслуговує на особливу увагу ще на етапі психологіч-

ного професійного відбору кандидатів на службу в ОВС. Зокрема, слід

враховувати, що молодь, яка зараз влаштовується на роботу в міліцію,

має вже інший, відмінний від до недавно усталеного, світогляд, інші

ідеали й погляди на життя. Їх несформована професійна самоіденти-

фікація, визнання вимушеності свого професійного вибору служби в

ОВС, суттєво підвищують вірогідність появи наміру на порушення за-

конності, здійснення злочинів, зокрема, корупційного характеру.

Особливий інтерес в плані корупційних дій для кримінальних

елементів представляють працівники кримінальної міліції (КМ). Саме

вони першими отримують інформацію щодо злочинної діяльності фі-

гурантів, приймають рішення відносно порушення кримінального пе-

реслідування, здійснюють збір доказів та їх процесуальне закріплення.

Ці працівники наділені широкими владними повноваженнями опера-

тивно-розшукового, кримінально-процесуального та адміністративно-

правового характеру. Виконуючи оперативно-службові функції, пра-

цівники КМ нерідко діють в екстремальній обстановці, піддають себе

ризику піддатися кримінальному переслідуванню, відчувають тиск з

боку кримінальних структур. В той же час, рівень їх грошового утри-

мання низький і не відповідає напруженості та небезпеки професійної

діяльності. При цьому, фігурантами оперативних заходів нерідко ви-

ступають особи, що демонструють високий матеріальний рівень жит-

тя. Тож ясно, що у працівників КМ складається певна уява щодо тих

життєвих стандартів, до яких треба прагнути. Але задовольнити свої

домагання законним шляхом вони не в змозі. Тому виникає зустрічна

тенденція – скористатися наданими ним повноваженнями для неза-

конного збагачення. Таким чином, складаються провокуючі умови для

корумпованості працівників КМ.

Дослідники проблеми корупції в ОВС та, безпосередньо, самі

працівники КМ визначають наявність певної диференціації корумпо-

ваності співробітників у різних підрозділах КМ [1; 12, 25; 28].

Так, порівняно невисока корумпованість працівників карного

розшуку пояснюється тим, що вони мають справу з таким континген-

том, від якого відповідних «пропозицій» не надходить, оскільки це є

нижча категорія кримінального світу. Крім того, карний розшук як-

найменше засмічений випадковими особами, які в принципі у службі

КМ не зможуть працювати довго (будуть притягнуті до відповідаль-

ності чи звільнені за компрометуючими обставинами). Що торкається

працівників БОЗ, то служба у підрозділах боротьби із організованою

злочинністю вважається високо престижною, то ж працівники ціну-

ють свою роботу і тримаються за неї. Корупція тут є, але в таких фор-

мах, що не привертає до себе пильної уваги з боку керівництва, служ-

би безпеки, прокуратури.

Порівняно високий рівень корумпованості працівників БНОН

зумовлений експоненціальним зростанням наркобізнесу в пострадян-

ських державах, що став найбільш прибутковим видом злочинної дія-

льності, зокрема для організованих груп та злочинних співтовариств

[6, 185; 33].

У цій ситуації працівники БНОН не тільки відчувають могутній

тиск з боку організованої злочинності, але й нерідко бачать шляхи

легкої наживи, самий простий з яких – відпустити затриманого в ході

цільових профілактичних заходів наркоділера за певну платню.

Але, як свідчать результати інтерв’ювання засуджених співробіт-

ників, частіше всього корумпують працівники підрозділів по боротьбі з

економічними злочинами (такої ж думки дотримується і населення).

Традиційною та найбільш відомою й поширеною формою кору-

пції є хабарництво. Реальну небезпеку представляють ті випадки ха-

барництва, що фіксують зв’язки працівника КМ із злочинцями (орга-

нізаціями, співтовариствами). Такий зв’язок може бути епізодичним

чи постійним, але в будь-якому випадку мова йдеться не тільки про

хабарництво, а, в першу чергу, про службову зраду.

В останні роки серед працівників КМ стали більш популярні

інші форми корупції, що у порівнянні із хабарництвом є більш безпе-

чні. Такі «нові» форми виникли у тому секторі ринкової економіки,

який на початку 90-х років знаходився під контролем організованої

злочинності. Це, зокрема, ринок охоронних послуг, де останнім часом

спостерігається певний взаємозв’язок відповідної компетенції конкре-

тного підрозділу КМ з економічним статусом підприємства чи органі-

зації, що «обслуговуються». Найбільшу небезпеку представляє собою

обслуговування працівниками правоохоронних органів тих організа-

цій, які займаються кримінальним бізнесом (торгівлею зброї, наркоти-

чними речовинами тощо). Небезпека у даному випадку полягає у ви-

никненні злочинних синдикатів, діяльність яких стає все більш цілес-

прямованою, жорсткою і небезпечною для суспільства, оскільки здій-

снюється під прикриттям силових структур.

За даними дослідження Іркутського центру з вивчення організо-

ваної злочинності і корупції, у своїх спробах встановлення контактів з

працівниками ОВС кримінальні структури часто вдаються до психо-

логічного тиску, шантажу (31,8 %); більш рідше до фізичних загроз

(18 %) чи пропонують матеріальні блага (13 %).

В той же час, за свідченнями засуджених колишніх працівників

правоохоронних органів, найбільш часто постійні взаємовідносини

корумпованих працівників з кримінальними структурами встановлю-

ються і підтримуються саме на основі матеріальної зацікавленості. Зо-

крема, за оцінками колишніх працівників ОВС, рейтинг соціально-

психологічних факторів, що сприяють встановленню таких відносин,

виглядає наступним чином (за кількістю опитаних у %):

− матеріальна зацікавленість – 72,7;

− безпека родини – 4,5;

− страх втратити посаду – 13,6;

− родинні чи інші стосунки – 4,5;

− відчуття обов’язку за надані в минулому послуги – 9.

Окремої уваги заслуговує ще й такий спосіб психологічного ти-

ску на працівників ОВС, як «неформальний» вплив через особисті

зв’язки. Більше половини працівників ОВС (54,5 %) визнають, що

іноді їм доводилося використовувати своє службове положення на ко-

ристь осіб, що мали з ними які-небудь особисті (споріднені, дружні,

земляцькі та ін.) зв’язки. Інколи, корумпованим працівникам ОВС,

кримінальні структури пропонують залучити до протиправної діяль-

ності членів їх родини, що визнають 27,3 % опитаних. При цьому,

найбільш поширеним є надання можливості фіктивного працевлашту-

вання на роботу з високою зарплатою (51,5 %). З інших способів були

названі наступні: 37,5 % – пропонувалося оформити на них нерухо-

мість; у 18,7 % – стати засновником «лжефірми», інші варіанти про-

понувалися 17,2 % респондентів [34].

Таким чином, в корупційну діяльність працівник ОВС залуча-

ється (втягується) інколи непомітно для самого себе своїми товари-

шами по службі, друзями, родичами. Іноді він навіть не підозрює, що

таким чином його використовують. І це є найбільш деформуючим, су-

спільну свідомість, видом низової корупції, коли створюється коло,

«клан» своїх людей, готових заради нього також поступитися, зрадити

інтересам служби без побоювання бути притягнутим до відповідаль-

ності, адже все це робиться начебто безкорисливо.

3.1. Корупція у службовій діяльності працівників ОВС

У 2003 році Фондом «Общественное мнение» було проведено

дослідження громадської думки з питань відношення до правоохо-

ронних органів та розповсюдженню корупції. Опитування проводило-

ся у 65 суб’єктах Російської Федерації, проанкетовано 32500 осіб.

З’ясувалося, що біля половини опитаних (43 %) вважають, що коруп-

ція в правоохоронних органах досягла того рівня, який уявляє загрозу

для них особисто; 39 % громадян визнають наявність корупції в пра-

воохоронних органах і тільки 3 % вірять, що працівники цих органів

не схильні до корупції. Аналогічне відношення населення до небезпе-

ки корупції в ОВС і в Україні (див. вище).

В цілому корупція працівників ОВС зосереджена також у сфері

правопорушень, що охоплюються розділом XVII «Злочини у сфері

службової діяльності» Кримінального кодексу України. І негативні

тенденції щодо загального зростання таких злочинів серед особового

складу ОВС також спостерігаються і у динаміці частоти випадків вчи-

нення працівниками ОВС корупційних діянь, кількість яких з 2003 по

2006 рік зросла практично в 3,7 рази.

− Корупція в ОВС не зводиться лише до отримання грошей.

Особиста вигода може бути отримана у формі наданих послуг, стату-

су, адміністративно-управлінського впливу, престижу, зокрема і про-

суванню по службі. Так, у дослідженнях НДІ НАВСУ (1998–2006 рр.)

установлено, що до шести найбільш поширених видів діянь корупцій-

ного характеру, на які припадало біля 90 % всіх правопорушень даної

категорії, належали:

− незаконне одержання матеріальних благ, послуг, пільг або ін-

ших переваг, придбання предметів за ціною, нижчою її фактичної вар-

тості – 21,5 % всіх правопорушень корупційного характеру протягом

зазначеного періоду;

− сприяння фізичним і юридичним особам у здійсненні підпри-

ємницької діяльності, отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, креди-

тів чи пільг – 15,6 %;

− відмова фізичним та юридичним особам в інформації, надання

недостовірної інформації – 14,4 %;

− порушення вимог щодо декларування доходів – 14,3 %;

− заборона займатися підприємницькою діяльністю, безпосеред-

ньо чи через посередників, виконувати роботу на умовах сумісництва

– 12,0 %;

− надання незаконних переваг фізичним або юридичним особам

під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень –

11,6 %.

За результатами анкетування працівників БОЗ, БЕЗ, КР, досудо-

вого слідства та співробітників служби УВБР (СВБ) визначено, що

характерними корупційними діяннями, які вчиняються співробітни-

ками ОВС, є:

− незаконне одержання особою матеріальних благ (на це вказали

70 % опитаних); послуг (61 %); пільг (39 %);

− придбання нерухомості або іншого майна з використанням при

цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством

(22 %);

− незаконне одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання

за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної)

вартості (21 %);

− отримання кредитів або позичок (15 %);

− придбання цінних паперів (10 %).

Спираючись на вивчення досвіду працівників УВБР (СВБ), мож-

на зробити такі висновки:

− найбільша кількість корупційних дій було вчинено праців-

никами органів внутрішніх справ у службовий час. Це пояснюється

тим, що особи, які стикаються з діяльністю правоохоронців, намага-

ються без затримки вирішувати складні питання, які виникають між

ними: під час адміністративного затримання за вчинення правопору-

шення, за не притягнення до адміністративної відповідальності, при

порушенні правил дорожнього руху водієм автотранспортного засобу;

під час перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств та

виявленні податкових порушень – за уникнення накладення штрафу,

за ухилення від сплати податків і та ін;

− найбільш криміногенним (з погляду вчинення корупційного

правопорушення) є час перебування на одній посаді від 5 до 10 років, і

час перебування на службі в ОВС більше 10 років. З цього досить чіт-

ко видно, що професійна деформація в самих негативних її проявах

має найбільші показники серед працівників, які прослужили більше

5 років на одній посаді, та більше 10 років в органах внутрішніх

справ;

− найбільша кількість корупційних правопорушень вчиняється

особами молодшого та середнього офіцерського складу (від лейтенан-

та до капітана), і їх частка приблизно складає 63 %, тоді як частки

вчинення корупційних правопорушень сержантським складом (від ря-

дового до прапорщика) та старшим офіцерським складом (від майора

до полковника) складають, відповідно, близько 23 % та 14 %.

3.2. Механізми практичної реалізації корупційних діянь

в залежності від специфіки органу чи підрозділу ОВС

− в оперативних підрозділах ДСБЕЗ, БОЗ, КР, КП, БНОН – ак-

тивна охорона діяльності комерційних структур, кримінальних угру-

повань, надання їм інформації про діяльність органів МВС;

− в органах попереднього слідства та дізнання – незаконна від-

мова у порушенні кримінальних справ та припинення порушених

кримінальних справ; необґрунтована, усупереч вимогам законодавст-

ва, перекваліфікація вчинених злочинних діянь на менш тяжкі з метою

пом’якшення покарання та така ж необґрунтована заміна запобіжних

заходів відносно підозрюваних; приховування у процесі слідства (діз-

нання) обставин, що обтяжують покарання;

− розголошення інформації по кримінальних справах чи по спра-

вах оперативних розробок, котра стала відомою; посередництво в

знайомстві чи отриманні хабара працівниками правоохоронних відом-

ств; надання фіктивних документів для отримання страхових сум то-

що;

− в підрозділах адміністративної служби міліції – приховування

фактів порушення громадського порядку та недоставляння винних

осіб, для вжиття заходів, до органів міліції;

− приховування фактів порушень правил торгівлі чи незаконно-

го підприємництва; не обґрунтовані претензії до осіб, які займаються

підприємницькою діяльністю, з метою отримання матеріальної виго-

ди; не притягнення до адміністративної відповідальності з метою

отримання від винних осіб винагороди; сприяння у поверненні вилу-

чених для перевірки документів та вантажів; надання допомоги у пе-

реправі неоформлених вантажів через КПП митниць і товарів без лі-

цензій; заняття незаконною охоронною діяльністю тощо;

− в підрозділах Державтоінспекції – надання послуг підприєм-

ницьким структурам у придбанні спеціалізованих транспортних засо-

бів; видача посвідчень на право управління автотранспортом особам,

які не пройшли відповідного навчання; реєстрація і видача технічних

паспортів на автотранспорт, який був придбаний з порушеннями вста-

новлених правил або викрадений у власників і оголошений в розшук;

оформлення документів на заміну кузовів, агрегатів та вузлів транс-

портних засобів; не притягнення до відповідальності порушників пра-

вил дорожнього руху; відсутність відповідного реагування на прове-

зення документально не оформлених вантажів, а також оформлених з

порушеннями встановлених вимог;

− необґрунтовані претензії до водіїв та осіб, котрі супроводжу-

ють вантажі, з метою отримання винагороди;

− у підрозділах паспортно-візової служби – оформлення фальси-

фікованих паспортів для виїзду за кордон для родичів чи знайомих,

які здійснюють закордонні поїздки з метою вивезення цінностей та

валюти, контрабанди товарів або для незаконного отримання грома-

дянства тощо.

Як зазначає заступник голови Комітету ВР з питань боротьби з

організованою злочинністю та корупцією Анатолій Коржев, особливу

стурбованість викликає те, що посадові особи органів, покликані вес-

ти боротьбу з організованою злочинністю та корупцією, нерідко самі

здійснюють злочини цієї категорії, так, у 2006 році протоколів про

здійснення корупційних правопорушень працівниками ОВС було

складено на 47 % більше, ніж у попередньому [35].

У звіті Європейської комісії та Ради Європи про оцінку право-

охоронних органів України та процесу їхньої модернізації й реформу-

вання до недоліків у роботі з питань дотримання законності міліцією

та боротьби з корупцією всередині міліції віднесені, зокрема, наступ-

ні:

недостатня кількість дисциплінарних санкцій, не пов’язаних із

звільненням працівників (можливо, за браком широкого набору санк-

цій, зокрема, матеріальних);

розслідування стосуються в своїй більшості перевищення влади,

незаконних затримань, порушення прав і корупції, але мало уваги

приділяється іншим професійним недолікам (нестриманість, нечес-

ність, переслідування) і фактам незаконного насильства. Надзвичайно

мала цифра (в десяток розслідувань на рік) з приводу застосування

зброї.

Комісія дійшла висновків про те, що:

1. Інспекції та періодичні перевірки підрозділів міліції, яким має

підлягати і керівний склад, не згадувалися як такі, що практикуються

регулярно.

2. Внутрішній контроль обмежений, в основному, питаннями

дисципліни і здійснюється переважно як реакція (на подію, що вже

сталася), а його вплив, окрім питання дисципліни, обмежений нарада-

ми з роз’ясненнями, які відвідують, очевидно, більше рядові міліціо-

нери, ніж вище керівництво [36, 23].

Підсумовуючи сказане вище, можна зробити такі висновки.

Рівень корупційних правопорушень серед особового складу ор-

ганів внутрішніх справ залишається досить високим.

На сьогодні ще не існує економічних, соціальних та правових

умов для об’єктивного зниження рівня корупційних правопорушень в

органах внутрішніх справ України.

Найбільш «вразливими» щодо ризиків корупційних діянь (з

урахуванням специфіки повноважень) слід вважати працівників мі-

ліції громадської безпеки, кримінальної міліції, ДАІ, дозвільної сис-

теми, паспортної служби та органів слідства. До цих служб необхідно

здійснювати ретельний відбір кадрів і неухильний контроль та нагляд

за їх діяльністю, з метою запобігання корупційним правопорушенням.

Практика показує, що правопорушників, які вчиняють коруп-

ційні діяння, відрізняють мотиви вступу на службу до органів внутрі-

шніх справ, серед яких переважають матеріальна зацікавленість, оде-

ржання прописки, житлової площі тощо. Це свідчить про те, що про-

никнення подібних осіб на службу до органів внутрішніх справ є нас-

лідком недоліків у проведенні перевірки кандидатів за місцем попере-

дньої роботи та проживання, у результаті чого, на службу до органів

внутрішніх справ потрапляють особи:

− з низьким рівнем правової культури та правосвідомості неза-

лежно від рівня посади, яку займають, що зневажливо ставляться до

пересічних громадян, правопорушників, злочинців, колишніх засу-

джених;

− з низькими моральними якостями, що тягне за собою зраду ін-

тересам служби на користь задоволення особистих корисливих моти-

вів та потреб.

За цих обставин, визначаючи заходи протидії корупції в ОВС та

з огляду на вітчизняний та світовий досвід комплексної профілактики

порушень законності у правоохоронних органах, можна очікувати на

подвійну спрямованість окремих заходів профілактики корупційних

діянь, що також мають бути ефективними й у попередженні чи нейт-

ралізації інших випадків: проявів сумнівної поведінки працівників мі-

ліції, порушень дисципліни, злочинних проявів та резонансних над-

звичайних подій серед особового складу.

Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВЛЕННЯ КОРУПЦІЇ Й

СТРУКТУРИ КОРУПЦІЙНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН СЕРЕД

ПРАЦІВНИКІВ ОВС

4.1. Загальні та специфічні чинники протидії

виявленню корупції

Труднощі розслідування справ відносно корупційних дій поса-

довців зумовлені специфічними особливостями цього виду злочинів,

зокрема:

− висока латентність, пов’язана із здійсненням злочинів у безко-

нфліктних ситуаціях. Взаємовигідні відносини зацікавлених сторін

ускладнюють отримання матеріалів заявника, а специфіка самої опе-

рації вже з початку має на увазі відсутність свідків;

− ускладненість документування корупційних злочинів, зумов-

лена небажанням вищого керівництва розголошувати факти участі їх

працівників у протиправних діях, внаслідок чого винні особи, в біль-

шості випадків, звільняються зі служби за особистим бажанням чи за

станом здоров’я;

− наявність тривалого проміжку часу від здійснення злочину і до

його виявлення, а тим більше – до судового розгляду карної спра-

ви [22, 70–71].

Значна кількість різних проявів корупції латентно включена в

систему злочинних діянь, переважно організованих. Фактично, роз-

ширення організованих проявів корупції йде із зниженням можливос-

тей їх виявлення. І це не може бути пов’язано тільки з прорахунками

правоохоронних органів. Латентні властивості корупції можуть бути

задані організованими злочинними формуваннями. При оцінці коруп-

ційної взаємодії посадовців та представників злочинних формувань

важливо не виключати наявність партнерських і взаємовигідних від-

носин між ними [29; 36; 37; 38].

Виявлення фактів корупції й структури корупційних взаємовід-

носин серед працівників ОВС представляється вельми складним за-

вданням у зв’язку із наявністю цілого ряду моментів.

По-перше, працівники ОВС, які скоюють посадові злочини, час-

то володіють широким набором знань кримінально-процесуального,

оперативно-розшукового, криміналістичного характеру, що у свою

чергу утрудняє їх викриття.

По-друге, громадяни, які встановлюють із працівниками міліції

корупційні взаємовідносини, самі стають суб’єктами злочинів і тому

фактично не зацікавлені в розкритті таких фактів.