Криволапчук В.О., Бондарчук М.Т., Зленко С.М. та інш. Соціально-психологічні аспекти виявлення і попередження корупції та інших правопорушень серед працівників міліції

Подождите немного. Документ загружается.

5. Набір на службу і добір кваліфікованих кадрів.

Насамперед, необхідно визначити кваліфікаційні й особистісні

характеристики потенційних співробітників. Варто розробити про-

граму набору кадрів, яка б забезпечила надходження на службу в полі-

цію осіб з необхідними характеристиками. Корисно, коли мова йде про

прийом на службу випускників поліцейських навчальних установ,

установити тісні контакти з цими освітніми структурами.

Основна причина росту корупції серед співробітників правоохо-

ронних органів носить суб’єктивний характер. В одному з виступів

помічником директора ФБР США Майклом Де Фео була висловлена

думка, що для правоохоронних органів, особливо для служби в

структурах, найбільш схильних до ризику корупції, необхідний по-

шук так званих «ідеалістів». Ці люди у своєму житті послідовно слі-

дують визначеним цінностям, що головним чином і захищають їх від

корупційних відносин.

З метою виявлення кандидатів, що не відповідають завданням

діяльності й етичних стандартів поліцейського підрозділу, необхідно

провести їх ретельний відбір, у процесі якого особливе значення має

вивчення особистості кандидата. Для підвищення рівня такого від-

бору кадрів необхідно застосовувати різні способи виявлення особи-

стісних характеристик: детектор брехні, тест на наркотики і т. д. Од-

нак, перед застосуванням якого-небудь додаткового способу перевірки

варто визначити необхідність його здійснення.

Однією з проблем набору співробітників поліції є відсутність чі-

тко обґрунтованих критеріїв добору кандидатів. У США в деяких під-

розділах поліції взагалі не приймають на службу претендентів, що

чесно зізналися у вживанні наркотиків, а в інших відносяться до цієї

проблеми диференційовано. Прийом на службу здійснюється з віку

20-ти років на підставі перевірки двох останніх років біографії. При

цьому не враховується більш ранній період формування особистості

кандидата, коли могли існувати конфлікти з поліцією. Велике значен-

ня має перевірка біографічних даних осіб вільнонайманого складу по-

ліцейських підрозділів. Незважаючи на те, що співробітники цієї кате-

горії не приймають присяги, вони можуть займати відповідальні поса-

ди і мати доступ до різного роду службової інформації. Наприклад,

посади головного юрисконсульта або начальника відділу по зв’язках

із громадськістю. Тому необхідною є відповідність етичних установок

таких працівників стандартам поводження поліцейських.

Процес відбору кадрів не повинний припинятися на стадії, що

передує працевлаштуванню кандидата. Протягом підготовки й іспито-

вого терміну варто додатково оцінити відповідність нового співробіт-

ника вимогам і етичним стандартам, встановленим у поліції.

6. Оцінка рівня внутрішніх розслідувань, проведених співробіт-

никами поліцейського підрозділу.

Здійснення поступового переходу від розслідування встановле-

них правопорушень та злочинів до їх профілактики і неприпустимості

в майбутньому. Наприклад, будь-яка інформація про корупцію по-

винна розглядатися в сукупності з розслідуваними, а також недав-

но закритими справами або скаргами.

У випадку серйозних підозр щодо наявності корупції серед по-

ліцейських того чи іншого департаменту, у керівництва може виник-

нути бажання удатися до проведення секретних легендованих опера-

цій всередині такого департаменту. Коли працівники побачать широ-

кий спектр засобів, що застосовується для профілактики корупції, їх

страх бути викритими посилюватиметься і таким чином скоротиться й

обсяг вчинення протизаконних дій.

7. Встановлення дисциплінарного порядку.

Правила і порядок, встановлені в поліцейському підрозділі, по-

значаються на схильності поліцейського до впливу факторів корупції.

Ця думка є головною в усіх стратегічних установках щодо поліп-

шення діяльності американської поліції. У них підкреслюється, що

нечітка і недосконала організація роботи може відкрити шлях до уча-

сті в злочинній діяльності. Навпаки, суворий нагляд, підзвітність і

належна дисципліна підвищують захищеність від корупції і запобіга-

ють випадкам зловживання службовим становищем. Проведення твер-

дої дисциплінарної політики також необхідно для збільшення шансів

виявлення і затримки корумпованих співробітників поліції.

Процедура адміністративного контролю повинна ґрунтуватися

на принципах чесності та послідовності. В тих випадках, коли здійс-

нення серйозних правопорушень доведено, керівник поліцейського

підрозділу може удатися до розширення спектру дисциплінарних сан-

кцій, внаслідок чого реальними формами покарання можуть стати дов-

гострокові усунення від роботи чи беззастережні звільнення.

Англія

Англійські аналітики вказують на серйозні труднощі, що вини-

кають у роботі підрозділів, що зайняті проведенням розслідувань за

фактами корупції в підрозділах поліції. Вони вважають, що ефектив-

ність такої антикорупційної роботи можна оцінювати, спираючись на

деякі карні процеси (результативні чи ні), що виявилися можливими в

результаті діяльності цих підрозділів, а також виходячи з кількості

поліцейських, підданих санкціям за ознакою «корупція».

У цілому, підсумки діяльності цих підрозділів визнані позитив-

ними, у тому числі, і через загальний настрій, що вони породили у всій

правоохоронній системі Великобританії. На загальну думку, відбулися

фундаментальні зміни у відношенні співробітників до корупціонерів у

своїх рядах. Це відношення стало характеризуватися осудом і навіть

визначеною нетерпимістю.

Англійські експерти також вважають концептуальним, ключо-

вим елементом посилення автономності будь-якого самостійного під-

розділу, що займається боротьбою з корупцією. Незалежний статус

дає можливість цілком зосередитися на вирішенні поставленого за-

вдання, а також уникнути виникнення або загострення деяких про-

блем внутрішньо-системного характеру. Наприклад, серйозні невдо-

волення з боку особового складу в зв’язку з діяльністю зазначених

підрозділів можна нейтралізувати саме шляхом їх відносного відділен-

ня від існуючої середньої ланки керування, наявності свого власного

бюджету, ретельно підібраного персоналу, використання в роботі спе-

ціальних операцій.

Примітно, що, використовуючи досвід двох таких підрозділів,

столична поліція Лондона змогла перейти до розробки «стратегії зру-

шення від простого розслідування до профілактики». Ця стратегія міс-

тить у собі три наступних важливих компоненти:

1. Перевірка співробітників, найманих на роботу.

Тут необхідні підвищені вимоги, тому що це один з вирішаль-

них факторів зниження корупції. Протилежний метод, що полягає в

зниженні кадрових вимог, хоча і допомагає вирішити проблему не-

укомплектованості, але не приводить до позитивних результатів у ді-

яльність поліції. Вважається, що застосування останнього методу саме

і пояснює посилення корумпованості у поліції США.

2. Заходи для забезпечення безпеки інформації.

Політика збереження, доступу до інформації в цілому і розме-

жування рівнів такого доступу розглядається як досить важлива скла-

дової безпеки, що повинна поширюватися також і на цивільний пер-

сонал. Питання захисту інформації знаходиться в центрі уваги всіх

згаданих підрозділів, причому особливо враховується ризик, що яв-

ляє собою виток не тільки секретної, але й іншої інформації. При

проведенні серйозних операцій контроль над інформацією має особ-

ливе значення, тому що ризик витоку зростає в міру збільшення числа

тих, хто знає про розслідування. Невелика група (наприклад, з трьох

співробітників) може бути надійно захищена від витоку інформації

доти, поки вона не вдасться до допомоги ззовні від своєї ж служби –

у цьому випадку небезпека навмисного або випадкового витоку ін-

формації істотно зросте.

3. Етичний аспект.

Ця сфера охоплює всю правоохоронну систему від верху до ни-

зу, тому що моральне здоров’я є запорукою її нормального функціону-

вання. Британські фахівці вважають, що необхідно постійно стежити

за станом поліцейської етики, як у підрозділах у цілому, так і в кожно-

го штатного співробітника. З цією метою варто проводити регулярний

тренінг, насаджувати серед співробітників міцні етичні постулати,

прищеплювати їм як би природну потребу дотримувати основні мо-

ральні заповіді.

Питання про тренінг є непростим і навіть до деякої міри про-

блематичним унаслідок специфіки роботи правоохоронних органів і,

зокрема, тому, що деякі області діяльності поліцейських (наприклад,

використання інформаторів і т. д.) будуть завжди представляти підви-

щений ризик, і надія на викорінення корупції або хоча б її зменшення,

може виявитися примарною. Незважаючи на чималі методичні тру-

днощі, питання про етичний тренінг в англійській поліції активно

проробляється.

Крім того, нововведення в здійсненні превентивних заходів бо-

ротьби з корупцією пов’язані також з розширенням організаційних

процедур, посиленням адміністративної діяльності, коли увага зосере-

джена на документообігу, обсягах «паперової» роботи, використанні

нової оргтехніки, що розглядається найчастіше як зайвий тягар, відво-

лікаючий поліцейських від «основної роботи». Тому деякі види пре-

вентивної політики можуть зіштовхнутися з конфліктом між бюрок-

ратичними методами й організаційною ефективністю. З огляду на ви-

димі і дійсні складності, на думку англійських фахівців, слід виваже-

но, без зайвого поспіху підходити до оцінки ефективності превентив-

них реформ, звертаючи першорядну увагу на якісні компоненти.

Крім суто декларативних чи директивних методів, спрямованих

на попередження та виявлення проявів корупції, у поліції західних

країн застосовується програма «активно діючих співробітників», яка

передбачає залучення працівників поліції для одержання інформації

про вчинення корупційних діянь серед своїх колег. Всі працівники

поліції поінформовані про існування цієї програми, хоча імена «акти-

вних співробітників» не оприлюднюються.

Аналогічні риси має і практика «вербування», сутність якої по-

лягає у тому, що корумпованим офіцерам пред’являють звинувачення

у корупційних діяннях, але обіцяють послаблення у застосуванні по-

карання, якщо вони інформуватимуть про незаконну діяльність інших

корумпованих співробітників [29, 41].

Росія

Як виявляється з інформаційних матеріалів міжнародних аналі-

тичних центрів, проблеми російської корупції ретельно відслідкову-

ються і вивчаються за рубежем. Здійснюючи цю роботу, дослідники

вказують на те, що Росія є однією із системоутворюючих країн у сві-

товому співтоваристві, і будь-які серйозні процеси, що відбуваються в

ній безпосередньо впливають на геополітичну обстановку у світі.

Силові відомства Росії, на думку американських аналітиків,

глибоко просочені корупцією. Частина їх діючих і звільнених співро-

бітників виконують замовлення російської організованої злочинності,

тобто продають свої навички й уміння злочинним формуванням. Уна-

слідок цього, стверджують американці, кримінал через «своїх людей»

у силових структурах застосовує в злочинних цілях їхні специфічні

форми і методи роботи, користується послугами інформаторів і аген-

тури державних правоохоронних органів Росії, одержує від них зве-

дення про контрабандні маршрути і багато іншого, включаючи деякі

дані про місце і час ряду здійснюваних заходів відповідно до держав-

них і регіональних планів по боротьбі з організованою злочинністю.

Для нормалізації положення американські експерти пропону-

ють, зокрема:

− міжнародній консультативній раді з питань безпеки за кордо-

ном Державного департаменту підсилити співробітництво з родинни-

ми відомствами не тільки США, але і Росії, щоб протидіяти вимаган-

ню грошей з боку російських кримінальних елементів;

− з метою заповнення пробілів в інформації з російської органі-

зованої злочинності використовувати оперативні можливості для за-

лучення інформаторів із зазначеного середовища або стимулювання

вербування людей з різних соціальних прошарків, що можуть забезпе-

чити знання того, як діють або не діють, співпрацюють або не спів-

працюють, як і кого корумпують різні елементи російської організо-

ваної злочинності;

− усіляко розширювати взаємодію правоохоронних органів

США і Росії: обмінюватися результатами своєї роботи, вкрай необхід-

ної в сучасних умовах, що характеризуються взаємопроникненням

офіційного «истеблишмента», бізнесу, силових структур і злочинних

організацій;

− підтримувати і далі російські програми підготовки кадрів у т.

ч. для силових відомств. Нині ця підтримка здійснюється через орга-

нізацію «Національне пожертвування заради демократії», Міністерст-

вом юстиції і керівництвом міжнародного розвитку США, а також

приватним сектором і академічними колами. Бажано розширити під-

тримку також шляхом належного фінансування з боку Конгресу

США.

Не викликає сумніву, що найбільш істотні позиції вищевикла-

дених рекомендацій, у силу їхньої очевидної значимості, реалізовані

відповідними органами США або знаходяться в стадії реалізації. У

зв’язку з цим зберігається додаткова можливість посилення взаємови-

гідного співробітництва з американськими партнерами в рамках боро-

тьби з організованою злочинністю, а також стимулюючими їй коруп-

ційними явищами.

Розглядаючи проблеми корупції в ОВС Російській Федерації,

дослідники виділяють конкретні фактори, що не тільки не перешко-

джають звуженню корупційної бази, а, найчастіше навіть, сприяють її

розширенню, тому що зберігають безліч каналів надання корисливого

тиску на юридичних і фізичних осіб з метою вимагання. Це, зокрема,

залишені від недавнього минулого стереотипні уявлення про розши-

рювальні функції міліції, її ідеологізованість, правоохоронну універ-

сальність та ін. Сюди ж віднесено укорінену орієнтованість силових

органів на захист переважно інтересів держави і «загальнонародної

власності». Охорона прав і свободи громадян тільки декларується, во-

на поки не стала реальною задачею. Природно, що приватні власники,

ділові люди, не маючи стійкої опори в сфері права, прибігають до ме-

тоду купівлі-продажу незаконних послуг співробітників ОВС.

Інший фактор, що насторожує – зміцніла останнім часом органі-

зована злочинність і, зокрема, наркомафія, що заклала для себе могут-

ні стартові позиції ще в минулі часи. Викриття останнього часу свід-

чать, що російські кримінальні угруповання постійно нарощують ко-

рупційні зв’язки у виконавчих органах Росії, включаючи правоохо-

ронні. В окремих підрозділах російських ОВС спостерігається хабар-

ництво, «купівля» посад, побори з ділових людей і простого населен-

ня, інші діяння корупційної спрямованості.

Зазначеним явищам сприяє визначена «засміченість» кадрів ор-

ганів внутрішніх справ мало перевіреними і відверто невартими спів-

робітниками. Такий стан має місце з різних причин і, у першу чергу, з

тієї, що донедавна в

міліцію приймалися практично всі бажаючі, якщо

вони відповідали мінімальним вимогам, що стосуються здоров’я й ан-

кетних даних.

З реальних кроків, що здійснювалися на протязі останніх років з

метою зменшення корупції в правоохоронних та інших структурах

Росії, найбільш істотними були, судячи з результатів, інституціональ-

ні рішення. У ряді відомств створені й успішно функціонують підроз-

діли власної безпеки. За даними прокуратури РФ, найбільш ефективна

діяльність таких підрозділів у МВС Росії, де силами яких розкрива-

ється близько 60 % посадових злочинів усередині системи.

У розвиток здійснюваних дій по оздоровленню ситуації та зни-

ження корупційних явищ у підрозділах ОВД до прийнятного рівня

пропонується:

− організувати роботу з виявлення найбільш гострих корупцій-

них проявів по всіх лініях діяльності ОВС Росії, у всіх підрозділах, се-

ред особового складу по усій вертикалі;

− проводити зазначену роботу не від випадку до випадку, а на

постійній основі, додаючи їй як суто професійний, так і виховний, мо-

рально-етичний характер із профілактичним ухилом;

− розробити і ввести в дію службові інструкції й інші норматив-

ні розпорядження, що забезпечили б розширення можливостей вияв-

лення корумпованих співробітників, проведення превентивних заходів

впливу на ту категорії працівників, що близькі до здійснення проти-

правних діянь корупційної властивості, а також припинення негатив-

них явищ;

− в основу антикорупційних заходів закласти елементи службо-

вого, матеріального, морального, суспільного впливу, здатні істотно

змінити в позитивну сторону, насамперед мотивацію поводження

співробітників;

− створювати і всіляко підсилювати в підрозділах ОВС Росії ат-

мосферу осуду і неприйняття дій корупційного характеру. Для цього

бажано прагнути до таких нововведень і змін, що вели б до зміцнення

моральних та етичних засад професійної діяльності працівників, наса-

джували стереотипи порядності в професійному і поведінковому від-

ношенні.

Поширення корупції, труднощі виявлення й викриття корупціо-

нерів, примушують деяких спеціалістів, як науковців, так і практиків

пригадати історичний досвід боротьби із цим явищем – використання

методу провокації. (Провокация – предательское поведение, подстре-

кательство кого-нибудь к таким действиям, которые могут повлечь за

собой тяжкие для него последствия) [42].

В російських юридичних виданнях з’являються публікації, що

не заперечують чи, навіть, схвалюють провокацію як засіб боротьби із

хабарництвом. При цьому під провокацією розуміється контрольована

пропозиція хабара посадовій особі працівниками ОВС з метою її по-

дальшого викривання [43, 44].

В той же час, аналіз оцінки обставин, сприяючих притягненню

корупціонерів до відповідальності, свідчить, що до теперішнього часу

значущим фактором у боротьбі з корупцією у два рази частіше є випа-

дковий збіг обставин, ніж провокація хабара правоохоронними орга-

нами (при тому, що корупціонер розробляється певний час). На це, зо-

крема, вказують результати опитувань засуджених колишніх праців-

ників правоохоронних органів (табл. 5.1 дані у %) [34].

Таблиця 5.1

Фактори, що сприяють притягненню корупціонерів до відповідальності

Фактори Засуджені

респонденти

Судді Працівники

прокуратури

Працівники

ОВС

Повинна хабародавця 24,9 9,4 44 13,6

Випадковий збіг обставин 40,9 28,1 36 63,6

Повідомлення в правоохоронні

органи свідків та співучасників

19,2 15,6 28 13,6

Провокація хабара правоохо-

ронними органами

36,6 25 16 36,4

Інше 7,7 12,5 8 4,5

Можливо, що подібна оцінка ефективності провокації пов’язана

із існуючим, дотепер упередженим, чи, навіть, негативним відношен-

ням до припустимості використання цього методу у боротьбі із кору-

пцією. Однак, висловлюється думка про те, що заборона провокації

відповідною нормою карного кодексу (в Україні це ст. 370 КК), пара-

лізує діяльність працівників правоохоронних органів у боротьбі із по-

садовими злочинами, оскільки через погоджувальний характер хабар-

ництва провокація часто є єдиним засобом викриття продажної поса-

дової особи. Загроза суспільній безпеці, створювана хабарництвом, а

також неможливість його виявлення й припинення іншими способами,

розглядається як виправдання оперативного експерименту, в ході яко-

го особа, яка здійснює оперативно-розшукову діяльність, виконує фу-

нкцію підбурювача [21].

При цьому, оперативний експеримент визначається як комплекс

дій оперативного підрозділу щодо створювання таких умов для особи,

обґрунтовано запідозреній у підготовці чи вчиненні тяжкого злочину,

за яких вона має вибір злочинної або незлочинної поведінки.

З огляду на законодавство РФ, частина прихильників методу

провокації визнають невизначеність і проблемність його застосування

в теперішній час. В той же час інша частина проти принципового за-

перечення провокації (спонукання) як засобу діяльності проти злочи-

нців, а за чітке розмежування тих елементів (способів) провокації, що

традиційно використовуються і припустимі, і тих, котрі взагалі засто-

совуватись не можуть [45; 46; 3; 47; 48; 94–111].

У дослідженнях останніх років виокремлюються загально соціа-

льні міри профілактики корупції в ОВС РФ. До таких відносять суку-

пність мір, що здійснюються державою в економічній, політичній, ду-

ховній та інших сферах, внаслідок чого опосередковано відбувається

обмеження виникнення та розвитку криміногенних процесів в державі

й суспільстві, в тому числі і у системі ОВС.

Найважливішою серед мір загально соціального впливу вважа-

ється реформування правового положення працівників ОВС. Зокрема,

в правовому плані їх діяльність повинна розглядатися як особливий

вид федеральної державної служби, що припускає наявність особли-

вих власних повноважень та обов’язків.

Удосконалення правового положення працівників ОВС необхід-

но поєднувати з посиленням їх соціальної захищеності. В першу чер-

гу, це відноситься до формування реального механізму матеріального

стимулювання діяльності працівників ОВС. Додатковим джерелом пі-

двищення добробуту працівників може стати система спеціального

преміювання, що має бути основана на виплаті їм премій за рахунок

адміністративних штрафів, а також іншого відшкодованого збитку

державі. Також доцільно розробити і ефективну систему забезпечення

житлом працівників ОВС.

Іншим напрямом загально соціального впливу на корупційні

процеси в ОВС є розробка нового механізму підбору кадрів на служ-

бу: в ОВС пропонується приймати осіб не молодше 20 років з

обов’язковою середньою або вищою юридичною освітою.

У цьому зв’язку необхідно реформувати систему професійного

навчання працівників ОВС, зокрема, перетворити Навчальні центри

підготовки у спеціальні коледжі, що мають стати першим ступенем

професійної освіти. Головне завдання спеціальних коледжів – підго-

товка рядового складу ОВС, формування професійної свідомості май-

бутніх міліціонерів, вироблення навичок позитивного спілкування з

громадянами та порядку надання їм допомоги. З метою підвищення

правової інформованості доцільно включити до програми навчання

спеціальний антикорупційний курс, у якому має бути роз’яснена від-

повідальність за злочини корупційного характеру, акцентована необ-

хідність правомірної поведінки, повага до прав і свобод громадян. Те-

рмін навчання в цих коледжах повинен бути не менш 1,5 років; по за-

кінченню даного навчального закладу видається диплом встановлено-

го зразка.

У ВНЗ МВС Росії також пропонується включити в навчальні

програми розгляд питань боротьби із корупцією, дій працівників при

спробах окремих громадян чи представників кримінальних структур

запропонувати хабара, вивчення мір відповідальності за корупційні

дії.

Перспективним інструментом профілактики корупційних про-

явів вважається проведення ефективної політики застосування дисци-

плінарних мір. Пропонується відображати питання дисциплінарного

впливу не у відомчих нормативних документах, а, безпосередньо, у

Федеральному законі «О министерстве внутренних дел России». Від-

повідний розділ закону повинен дати чітке визначення поняттям «ди-

сциплінарна провина» та «дисциплінарне стягнення», що дозволить не

оперувати поняттями типу «порушення законності», а чітко розмежу-

вати кримінально карані діяння та дисциплінарні провини, вчинені

працівниками ОВС, не допускаючи двоякого тлумачення. Це також не

дозволить приховувати серйозні дисциплінарні порушення, факти ко-

рупції за формулюваннями «сурова догана», «попередження про не-

повну службову відповідність».

В якості самостійного окремого напряму загально соціального

впливу на корупцію в ОВС вважається удосконалення психологічного

забезпечення. При цьому, головний акцент робиться саме на якості та

повноті психологічних висновків щодо кандидатів на службу в ОВС.

Визнається за необхідне законодавче закріплення положення про те,

що особи, які отримали негативний висновок психолога, на службу не

приймаються, а також, у законодавчому плані, закріпити право на за-

стосування поліграфа як при прийомі на службу в ОВС, так і під час її

проходження.

До сучасних заходів загально соціального та психологічного

впливу на корупцію в ОВС слід віднести забезпечення «прозорості»

роботи ОВС для населення, достовірності інформації відносно рішень,

прийнятих за відповідними зверненнями громадян, руху розгляду

скарг тощо. Перевагою такої інформації є широка доступність, швид-

кість та оперативність. Але головне – це відсутність необхідності без-

посереднього звернення до ОВС: за допомогою електронної пошти

мережі Інтернет фізичні та юридичні особи можуть повідомляти про

відомі їм факти корупційних дій працівників ОВС [3].

Слід зазначити, що у світовій практиці впровадження «культури

прозорості» як суттєвого чинника успіху боротьби з корупцією,

останнім часом набуває все більшого значення. Відкритість інформа-

ції, в першу чергу, у системі державного адміністрування, свободи

преси, участь цивільного суспільства в моніторингу діяльності держа-

ви значно перешкоджає поширенню корупції. Застосування нових Ін-

тернет технологій для досягнення прозорості представлення інформа-

ції, залучення громадськості і розповсюдження даних все ширше за-

проваджується у практиці. Таким прикладом «культури прозорості» є

Сеул (Південна Корея), де з 1999 р. впроваджена програма «OPEN»,

дозволила громадянам контролювати через Інтернет процес розгляду

своїх звернень до державних службовців. Завдяки цій програмі грома-

дяни мають можливість у будь який час прослідкувати хід розгляду

документів за своїм зверненням. Таким чином, забезпечується прозо-

рість діяльності адміністрації, що створює передумови для викорінен-

ня корупції.