Кравців Р.Й., Салата В.З., Семанюк В. І., Фреюк Д.В., Ярошович І. Г. Ветеринарна радіологія

Подождите немного. Документ загружается.

Ветеринарна радіологія

300

Які правила пакування і транспортування проб для визначення їх

радіоактивного забруднення?

Відібрані для дослідження рідкі проби (молоко, воду тощо)

вміщують у сухий чистий скляний або поліетиленовий посуд

(банки з пробками, пляшки, флакони), який герметично закрива-

ють.

Проби об’ємних кормів (сіна, соломи, коренебульбо плодів)

вміщують у двостінні поліетиленові або папе рові мішки і зав’язу-

ють. Сипкі проби (зерно, комбікорм, кісткове борошно тощо), во-

вну, шкури, хутро, рого-копитну сировину спочатку загортають в

пергаментний па пір, потім вміщують у мішки з цупкого поліети-

лену і зав’язують.

Проби з високим вмістом вологи (трава, силос, сінаж, м’ясо,

риба, кістки, органи тварин тощо) зважують безпо середньо після

відбору, запаковують у мішки з цупкого поліетилену і зав’язують.

Проби м’яса, органів, кісток, риби, взяті з різних партій або

тварин, упаковують окремо.

Якщо є умови, після зважування вологих проб трави, силосу,

сінажу їх висушують на місці відбору (на відкри тому майданчику

або в сушильній шафі при 60-70°С), запо бігаючи при цьому втра-

там проби. Потім визначають масу висушеної проби.

Якщо при доставці проб, які швидко псуються, або при збе-

ріганні виникає небезпека псування, то відібрані зраз ки законсер-

вують. Для цього проби (м’ясо, рибу, кістки, органи тощо) перед

пакуванням загортають у кілька шарів чистої марлі, сильно змо-

ченої 4-5% розчи ном формаліну, або вміщують у банки, які гер-

метично за криваються (поліетиленові мішки), куди вміщують

великий тампон вати, змоченої 40% розчином формаліну. Консер-

вування цілих рибин або тушок птиці може бути за безпечене вве-

денням в них шприцом 5% розчину фор маліну.

При потребі тривалого зберігання або транспорту вання мо-

лока його консервують оцтовою кислотою (1-2 мл на 1 л молока).

Скляний і поліетиленовий посуд, мішки загортають у пер-

гаментний папір, обв’язують шпагатом й опечатують. До кожної

упаковки додають етикетку, на якій зазнача ють номер, назву і ма-

су проби, дату й місце її відбору, потужність дози гамма-випро-

301

мінювання від партії продук ції; у випадку висушування вказують

масу сирої та вису шеної проб. Етикетку (опис) загортають у цело-

фан (полі етилен) й упаковують з пробою.

Упаковані зразки розміщують у спеціально пристосо ваному

ящику, перекладають їх папером або ватою таким чином, щоб за-

безпечити цілісність матеріалу. Ящик опе чатують.

Як складають супровідний документ на проби для виявлення їх

радіоактивного забруднення?

На всю партію проб складають супровідний документ у двох

примірниках. Один примірник супровідного доку мента та опис

проб упаковують разом з пробами.

У супровідному документі зазначають: дату, назву населено-

го пункту, ким проведено вилучення матеріалу (посада, прізвище

відбирача проби), місце, де проведено відбір проб, хто був при-

сутній при цьому, коли і звідки було одержано продукт, загаль-

на кількість місць і маса (об’єм) партії продукту, з якого вилучені

проби, завод-виробник, дата виготовлення, дата відправлення, да-

та доставки продукту, вид транспорту, маршрут слідування; опис

взятих проб (назва продукту, номер і маса проби), якою печаткою

опечатана проба, вид затарювання (мате ріал та об’єм тари, рівень

випромінювання від тари), по казники дозиметричних досліджень

партії (в місцях від бору зразків, вибірково одиниці товарної упа-

ковки, ви бірково одиниці упаковки продукту), підпис.

Як списують вилучений в господарствах фураж та продукти?

Для списання вилученого фуражу та продуктів тварин ництва

в господарстві, на м’ясокомбінаті тощо складають акт вилучення

у двох примірниках. Один залиша ють у господарстві, другий на-

правляють у лабораторію ветеринарної медицини, куди доставля-

ється відібраний матеріал.

Хто здійснює доставку проб у лабораторію?

Доставку проб у лабораторію здійснюють працівники раді-

ологічних відділів, співробітники прикордонних пунк тів ветери-

Відбір проб об’єктів ветеринарного контролю

Ветеринарна радіологія

302

нарної медицини, районних (міжрайонних) ла бораторій на спеці-

альних транспортних засобах.

Усі випадки отримання проб на дослідження та їх ре зультати

реєструються у спеціальному журналі.

Підготовка проб до визначення радіоактивності

Як готують проби до визначення радіоактивності?

Приймання та попередню обробку доставлених проб про-

водять у спеціальній кімнаті, обладнаній витяжними та сушиль-

ними шафами, муфельними печами, пристосу ваннями для миття

посуду, тари і, при необхідності, на дісланих проб.

Доставлені проби звіряють з описом, перевіряють радіо-

активність поверхні упаковки індикаторним приладом (СРП-68-01,

СРП-88Н, ДБТ-01Н тощо). Проби з високим рівнем забруднення

досліджують з дотриманням заходів безпеки.

Доставлений матеріал перед приготуванням середньої про-

би старанно перемішують. Коренебульбоплоди (відми ті від ґрун-

ту) та м’ясо попередньо подрібнюють ножем або на м’ясорубці, сі-

но й солому – ножицями. Масу сирої проби записують у робочий

журнал.

Проби піддають різній попередній обробці залежно від цілей

дослідження. У випадках, коли необхідно швидко дати висновок

відносно забруднення проби та виявлення індикаторними прила-

дами підвищеної радіоактивності до сліджуваних проб, застосову-

ють експрес-методи, для яких немає потреби попередньо оброб-

ляти і зважувати пробу.

Якщо радіоактивність проби невелика, то для кращого вияв-

лення радіонуклідів проводять збагачення проби шляхом вису-

шування, обвуглювання, озолення в муфельній печі, пресування

та хімічного збагачення.

Як проводять висушування проб для визначення їх радіоактивності?

Подрібнені та зважені проби грубих, соковитих та концентро-

ваних кормів попередньо підсу шують на сонці або в приміщенні,

потім у сушильній шафі при температурі 80-100°С до сталої маси.

303

Проби молока (3 л) підкислюють соляною чи оцтовою кисло-

тою, упарюють у фарфорових чашках, помішуючи, під інфрачер-

воними лампами або на електричних плитах до сухого залишку,

постійно додаючи в них чергові порції молока. Висушування за-

кінчують у сушильній шафі при 100°С до отримання сталої маси

сухого залишку.

Проби м’яса, відокремлені від жиру, сухожилків та кісток,

подрібнюють, зважують, підсушують при кімнат ній температу-

рі, потім на лотках сушать у сушильній ша фі. Кістки відокремлю-

ють від м’яких тканин, кісткового мозку, подрібнюють, зважують

та сушать у сушильній шафі при температурі 100-150°С протягом

2-3 год.

Концентрування водних проб досягають упарюванням з на-

ступним озоленням і радіометрією сухого залишку.

Як проводять обвуглювання проб для визначення їх радіоактивності?

Після встановлення сталої маси проби сухий залишок обву-

глюють прожарюванням на електричній плиті у витяжній шафі.

Обвуглювання рослинних проб проводять спалюванням у жер-

стяних банках, прикритих кришками для запобігання спалаху-

ванню мате ріалу. Процес вважається закінченим при припиненні

здуття проби та зникненні диму.

Як проводять озолення проб для визначення їх радіоактивності?

Обвуглені сухі залишки озолюють у муфельних печах при тем-

пературі 400-450°С, проби кіс ток – при 500-600°С. При визначен-

ні стронцію озолення кісток можна проводити при 800-900°С. Під

час озолення температуру в муфельній печі підвищують посту пово

для запобігання спалахуванню матеріалу і втратам деяких радіо-

нуклідів. Тривалість озолення різна залежно під кількості та виду

органічних сполук у пробі. Оптималь ним часом озолення рослин-

них проб є 2-4 год.; м’яса, молока, кісток та коренебульбоплодів –

5-15 год. Зов нішньою ознакою готовності є колір проби – світло-

сі рий. Для досягнення такого стану зольного залишку може бути

витрачено значну кількість часу, а це, у свою чер гу, пов’язано з

втратою деяких радіонуклідів. З метою прискорення процесу озо-

Відбір проб об’єктів ветеринарного контролю

Ветеринарна радіологія

304

лення на золу періодично кра пають таку кількість “царської го-

рілки” (НNО

:НС1=1:3), щоб краплі не стікали на дно та стінки

викори стовуваного для озолення посуду, виготовленого з плати-

ни, кварцу, нікелю, неіржавіючої сталі або фарфору. Для швидко-

го випалювання органічних речовин рекоменду ється періодично

перемішувати золу в чашках.

Після деякого остигання озолені проби переносять з муфеля

в ексикатор, охолоджують до кімнатної температу ри і зважують.

Віднімаючи від загальної маси тигля з золою масу тигля, визнача-

ють масу отриманої золи у пробі для визначення коефіцієнта озо-

лення К

об

(табл. 11.4).

Таблиця 11.4

Орієнтовний вихід золи з деяких видів проб, %

(відносно сирої маси)

Назва проби Вихід золи, % Назва проби Вихід золи, %

Трава 2,0 М’ясо 1,0-1,5

Сіно 4,25-5,0 Молоко 0,7-1,2

Солома 5,0-7,0 Кістки 35,0-50,0

Коренеплоди 1,0-1,16 Вода Залежить від

Зерно (різне) 3,0-4,0 мінералізації

Полова (різна) 8,9-11,5

Коефіцієнт озолення використовують для перерахун ку раді-

оактивності золи на радіоактивність сирої проби. При визначенні

коефіцієнта озолення слід враховувати, що отримана зола гігро-

скопічна, тому відразу після її зважування відбирають наважку

золи на радіометричний аналіз. При проведенні зазначених до-

сліджень пізніше золу зважують повторно з повторним розрахун-

ком кое фіцієнта озолення.

Для твердих проб коефіцієнт озолення розраховують за фор-

мулою:

об

= m

де

– маса взятої сирої наважки для озолення, г;

– маса отриманої золи, г.

305

Для рідких проб (молоко, вода) цей коефіцієнт знахо дять за

формулою:

об

= ---------------- ,

V ·10

де V – об’єм корму, л; m

– маса отриманої золи, г;

– коефіцієнт перерахунку літрів на мілілітри.

Готову золу розтирають до дрібного порошку зворот ним

(вузьким) кінцем товкачика в тій самій чашці або тиг лі, потім зва-

жують на стандартній алюмінієвій підкладці 200-300 мг, старанно

розрівнюють, ущільнюють через кальку і радіометрують.

Відбір проб об’єктів ветеринарного контролю

12. Ветеринарно-санітарна експертиза

та оцінка продуктів забою тварин

при радіаційних ураженнях

Хто здійснює постійний радіологічний контроль об’єктів ветеринарного

нагля ду?

Постійний радіологічний контроль об’єктів ветеринарного

нагля ду здійснюють радіологічні відділи ветеринарних лаборато-

рій із залученням ветеринарних лікарів господарств та державної

ветеринар ної служби.

Завдання радіологічної експертизи полягає в правильній

оцінці радіаційної ситуації зовнішнього середовища, визначен-

ні шляхів міграції радіонуклідів біологічним ланцюгом з метою

недопущення попадання їх із продуктами харчування в організм

людини.

Радіологічна експертиза об’єктів ветеринарного нагляду скла-

дається з дозиметричного контролю, який здійснюється безпосе-

редньо на місці без відбору проб; відбір проб та радіометричне

визначення сумарної бета-активності та дослідження ізотопного

складу відібра них проб методами радіохімічного аналізу.

На підставі результатів радіологічної експертизи видається

висновок щодо використання продукції тваринного походження,

безпеч ної з точки зору радіотоксикологічної дії.

Яку мету переслідує проведення ветеринарно-санітарної експертизи

при радіаційних ураженнях тварин?

Ветеринарно-санітарна експертиза при радіаційних уражен-

нях тварин має забезпечувати виробництво та споживання насе-

ленням радіаційно безпечних продуктів забою.

Продукція тваринного походження, у тому числі м’ясо та

м’ясні продукти, повинні за результатами радіологічної експерти-

зи відповідати вимогам Державних гігієнічних нормативів “Допу-

стимі рівні вмісту радіонуклідів

137

Cs і

Sr у продуктах харчуван-

ня та питній воді”.

307

Яким опроміненням та забрудненням радіонуклідами бувають

піддані тварини?

Тварини бувають піддані зовнішньому, внутрішньому або

комбі-нованому опроміненню та забрудненню альфа-, бета-, гам-

ма-випромінювальними радіонуклідами внаслідок випробувань

або застосування ядерної зброї та аварій на радіаційно небезпеч-

них об’єктах.

Як визначають черговість і терміни забою уражених тварин на м’ясо?

При визначенні можливості, черговості й термінів забою ура-

жених тварин на м’ясо використовують дані вимірів потужності

дози випромінювання, концентрації радіоактивних речовин у

тканинах організму за результатами зажиттєвої діагностики, а та-

кож дані клінічних, гематологічних та біохімічних досліджень при

дозі опромінення понад 1,5 Гр.

Враховують необхідність запобігання загибелі уражених

тварин, можливість їх своєчасної переробки, передбачувані рівні

вмісту радіонуклідів у продуктах забою.

На які ознаки звертають увагу при прове-денні передзабійного огляду

тварин, які під-давалися зовнішньому опромінюванню?

При зовнішньому опроміненні в першому, початковому, пе-

ріоді хвороби збудження змінюється пригніченням і загальною

слабістю, знижується апетит, з’являються тахікардія, гіперемія сли-

зових оболонок, задишка, підвищення температури на 0,3-0,5°С,

посилюється перистальтика, можливі блювота і пронос. При лім-

фопенії в крові нейтрофільний лейкоцитоз без суттєвої загальної

зміни кількості лейкоцитів. Тривалість цього періоду від декіль-

кох годин до 2-3 діб (вплив дози).

В другий, латентний, період стан тварин покращується, але

хвороба прогресує. В крові реєструється лейкопенія (до 43% від

початкової кількості) з дегенеративними змінами в лейкоцитах.

Знижується кількість еритроцитів і тромбоцитів. Чим важчий

процес, тим сильніше виражені зміни в початковий та прихова-

ний періоди.

Ветеринарно-санітарна експертиза

Ветеринарна радіологія

308

Третій період, розпал хвороби, характеризується лихоман-

кою, зниженням апетиту, загальним пригніченням, проносом з

кров’ю, порушенням в органах кровотворення і серцево-судин-

ній системі, різко вираженою лімфоцитарною лейкопенією. З’яв-

ляються крововиливи на слизових оболонках та шкірі. Через

зниження імунобіологічного захисту розвивається пневмонія й

сепсис. Лімфовузли збільшені й болючі. На шкірі реєструються

некротичні променеві дерматити та облисіння. Тривалість періо-

ду розпалу середньої важкості перебігу променевої хвороби – до 3

тижнів (смертність 10%), при важкому і надзвичайно важкому пе-

ребігу – 100% у перші 7-10 днів після опромінення.

Клініко-гематологічні показники у перші 3-5 днів променевої

хвороби у тварин наведено в табл. 12.1.

Таблиця 12.1

Клініко-гематологічні показники у перші 3-5 днів променевої хвороби у твар

(за Макаровим В.А., Шукліним А.Ф., 1991)

Показник Зміни при дозі опромінення, Кл/кг (Р)

0,1-0,15 (400-600) 0,15 (600) і більше

Загальний стан Пригнічення ЦНС, Сильне пригнічення ЦНС,

слабість, хитка хода слабість, хитка хода

Температура тіла Підвищення на 0,3-1,0°С Підвищується на 0,5-1,5°С

Шлунково-кишкові розлади Пронос Пронос з кров’ю

Жуйка Утруднена Відсутня

Стан волосяного покриву Частково самовільне Сильне випадіння,

випадіння волосу в овець – ділянками

Зменшення, %

еритроцитів 15-20 20-30

лейкоцитів 50-80 70-90

тромбоцитів 40-50 40-60

Прогноз Загибель 50%. Забій Загибель 100%.

у перші 10-12 днів Забій у перші 3-6 днів

Четвертий період, навіть при середній важкості, затягується

на 3-6 місяців з не завжди відновленою продуктивністю. Можли-

вий хронічний перебіг.

309

На які ознаки звертають увагу при проведенні передзабійного огляду

тварин, які піддавалися внутрішньому опромінюванню?

При внутрішньому опроміненні в клініко-гематологічному

комплексі відсутній початковий період. У прихованому періоді

(він коротший) розвивається лейкоцитоз, який досягає при важ-

кому ступені трикратного збільшення. Чим лейкоцитоз вищий,

тим важче ураження.

У період розпалу лейкоцитоз змінюється лейкопенією (вис-

наження кровотворення). Розвивається виразково-некротичний

ентероколіт з кров’яним проносом, що викликає виснаження.

При ураженні через дихальні шляхи з’являються риніти, бронхі-

ти, пневмонії. Геморагічний синдром виражений лише в кишеч-

нику. Алопецій немає. Видужання триває більше 3 місяців, а при

надважкому ступені настає смерть.

На які ознаки звертають увагу при проведенні передзабійного огляду

тварин, які піддавалися змішаному опромінюванню?

Змішане ураження тварин обтяжує перебіг хвороби, скоро-

чує час прихованого періоду і робить прогноз несприятливим.

На які ознаки звертають увагу при проведенні передзабійного огляду

тварин з хронічним перебігом променевої хвороби?

При хронічному перебігу розрізняють три ступені хвороби:

легкий, середній і важкий. При легкому ступені спостерігаються

функціональні зміни в серцево-судинній системі та органах трав-

лення (дистонія). У крові відмічають показники нижніх меж норми.

При середньому ступені знижується кількість лімфоцитів та ней-

трофілів при загальній лейкопенії, проявляються тромбоцитопенія

і помірна еритропенія. Посилюються диспептичні явища (пронос).

Порушується обмін речовин та функції залоз внутрішньої секреції.

Часто зустрічаються ускладнення інфекційними хворобами з ле-

тальним кінцем. При важкому ступені з’являються зміни дистро-

фічного й атрофічного порядку, особливо у кровотворенні.

Забій і переробку тварин із внутрішнім радіоактивним за-

брудненням, а також із радіоактивним забрудненням шкіряних

Ветеринарно-санітарна експертиза