Кравців Р.Й., Салата В.З., Семанюк В. І., Фреюк Д.В., Ярошович І. Г. Ветеринарна радіологія

Подождите немного. Документ загружается.

Ветеринарна радіологія

280

шаних зразків. При наявності рослинного покриву його спочатку

прибирають. Маса одного зразка становить не менше ніж 1 кг.

Як здійснюють етикеткування проб ґрунту для визначення у них

радіоактивного забруднення?

Кожна окрема проба забезпечується двома етикетками, одну

з яких вміщують у пакет з ґрунтом, другу закріплюють на зовніш-

ньому боці пакета. У випадку пакетування в папір надпис мож-

на зробити безпосередньо на пакеті. Для збереження внутрішньої

етикетки рекомендується вміщувати її в будь-який вологозахис-

ний матеріал або патрон.

На етикетці зазначають такі дані: номер проби та її тип (або

вид); назву ґрунту за прийнятим систематичним списком; місце

взяття даної проби; дату взяття проби; особливості мікрорельє-

фу, рослинного покриву тощо; інші дані, які можуть мати значен-

ня для характеристики проби; прізвище відбирача проби.

Які дослідження проб ґрунту проводять у лабораторії?

Окремі зразки доставляють у радіобіологічну лабораторію, де

їх висушують при кімнатній температурі і зважують. Зважування

необхідне для того, щоб можна було визначити концентрацію ра-

діоактивного забруднення – активність на одиницю маси ґрунту

(питома радіоактивність). За результатами зважування визнача-

ють також середню об’ємну масу ґрунту.

Усі первинні дані про пробу, а також наступні дані, отримані

в процесі її дослідження та обробки, записують у журнал реєстра-

ції проб та їх аналізу.

Окремі проби можуть бути піддані попередньому радіоме-

тричному контролю. Якщо такий попередній контроль робити не

варто, то з окремих проб після їх зважування відразу готують змі-

шану (середню) пробу. Для цього ретельно перемішують окремі

проби на листку з пластикату або в спеціальній посудині з полі-

мерного матеріалу, роз поділяють рівномірним шаром завтовшки

5 см і відбирають частину проби з ділянки 30 см

(5х6 см). Цю ча-

стину проби можна розтерти до однорідної маси і досліджувати.

Зразок проби ґрунту в кожному окремому випадку повинен

281

бути типовим для об’єкта, а маса (об’єм) – достатньою для до-

слідження.

Активність ґрунту виражають у Бк/кг, Бк/м

або Кі/кг, Кі/км

При цьому маса проби ґрунту з площі в 1 м

завтовшки 5 см при-

ймається такою, що дорівнює 69 кг (за глиною). Знайдену актив-

ність порівнюють зі середньою активністю ґрунту.

Для визначення активності (в Бк/м

або Кі/км

) не обхідно

відібрати ґрунт з поверхні землі у вигляді рамки розміром

100х100х60 см, після чого зважити, визна чити активність 1 дм

, тобто

підрахувати активність на радіометрі та здійснити перерахунок на

1 дм

(при визна ченні активності на 1 км

необхідно врахувати, що

1 км

= 10

дм

Які радіонукліди містяться у воді, які шляхи їх надходження?

Вода є однією з ланок біологічного ланцюга, яким в організм

надходять радіонукліди. У воду відкритих та закритих водоймищ

радіонукліди можуть потрапляти з ґрунту, повітря, разом з опада-

ми, а також з відходами, в яких містяться радіонукліди. Порівня-

но з кормами, значення води як джерела глобальних радіоактивних

продуктів поділу невелике. Навіть у роки помітних радіоактивних

випадань частка радіонук лідів, які потрапили в організм наземних

тварин з питною водою, не перевищувала 5%. Це зумовлено дуже

низькою концентрацією радіонуклідів у воді відкритих водоймищ

та відсутністю їх у воді глибоких джерел. Проте для гідробіонтів

значення води як джерела надходження радіонуклідів, навпаки, ви-

нятково велике у зв’язку з тим, що вода для них є природним сере-

довищем не тільки проживання, а й безпосереднього обміну.

Радіонукліди, що містяться у воді, поділяються на природні

й штучні. Природні радіонукліди містяться у воді у вигляді солей

К, урану, радію, торію та ін.

Сумарна природна бета-активність води прісноводних водо-

ймищ становить 37-185 мБк/л і зумовлена, в основ ному,

К.

Штучні радіонукліди представлені переважно

Sr+

Y, а та-

кож

137

Cs та іншими радіонуклідами, які потрапляють у воду з від-

ходами промислових об’єктів, науково-дослідних та інших уста-

нов.

Відбір проб об’єктів ветеринарного контролю

Ветеринарна радіологія

282

Оскільки у водоймищах та інших водних джерелах відбува-

ються природні процеси перемішування, розподіл радіонуклідів,

які надійшли з атмосфери та з поверхні ґрунту, в масі води бу-

де, як правило, достатньо рівномірним. Проте під впливом при-

родних факторів вміст основних радіонуклідів у воді може істот-

но змінюватись за сезонами року. Наприклад, взимку, внаслідок

припинення поверхневого стоку і надійного захисту від випадань

за рахунок льодового покриву, в деяких водоймищах можна спо-

діватись на мінімальні концентрації радіонуклідів. Для більшості

водоймищ середньої смуги у першій половині літа можна очікува-

ти підвищення концентрації радіонуклідів.

Вода, яка використовується у зрошуваному землеробстві для

поливу, підлягає радіометричному контролю перед сезоном по-

ливу. Вода, яка використовується для потреб тваринництва, кон-

тролюється на радіоактивне забруднення протягом усього року.

Існують найхарактерніші періоди підвищення концентрації ра-

діонуклідів від глобальних випадань у воді відкритих водоймищ:

навесні в період весняної повені, влітку в період дощів і восени та-

кож у період дощів.

Вода є природним середовищем для водних організмів (серед

яких головним харчовим об’єктом є риба), здатних накопичувати

радіонукліди.

Ветеринарно-радіометричному контролю підлягають:

• вода відкритих водоймищ (морська, річкова, озерна, ставко-

ва та ін.), яка використовується для напування сільського-

сподарських тварин;

• вода водоймищ рибних господарств та риборозплід ників;

• індикатори радіоактивного забруднення відкритих во-

доймищ, тобто деякі представники їхньої флори й фауни.

Вода є середовищем проживання величезної кількості видів

рослинних і тваринних гідробіонтів, які утворюють складні екоси-

стеми. Вихідним матеріалом у водних харчових ланцюгах є план-

ктон – сукупність вільно плаваючих у воді організмів – від бакте-

рій, водоростей (фітопланктон), найпростіших до різних дрібних

ракоподіб них, молюсків, личинок (зоопланктон).

Фітопланктон синтезує біомасу з вуглекислого газу, азоту,

кисню та розчинених у воді мінеральних речовин і є поживою для

283

зоопланктону. Планктоном харчується багато вищих гідробіонтів

– риби.

Планктон адсорбує завислі або розчинені у воді радіо нукліди

– природні й штучні – і, накопичуючи їх у собі, виконує роль бі-

оконцентратора. Тому природна й штучна радіоактивність план-

ктону завжди більша, ніж активність води, що його оточує.

Які дослідження проводять для оцінки вмісту радіонуклідів у воді?

Для оцінки вмісту радіонуклідів у воді здійснюють: санітар-

но-топографічне обстеження водних джерел; радіо метричне вимі-

рювання на місці; відбір проб води, планктону, бентосу та донних

відкладів, радіометричне та радіо хімічне дослідження окремих

проб у лабораторії.

Які особливості відбору проб води для визначення радіоактивного

забруднення?

Проби води беруть з джерел, які використовуються для на-

пування тварин: водопроводу чи артезіанських сверд ловин, кри-

ниць, річок, ставків та інших водоймищ.

Відбір проб води з річок, ставків та озер беруть у міс цях на-

пування тварин. Оскільки під час заходу тварин на місце водопою

вода збовтується, беруть дві проби води – з поверхні і з дна водно-

го джерела (для цього воду збовтують) і з різних місць. Проби від-

бирають чистим посудом: з поверхні – горнятком, банкою, з дна –

батометром або пляшкою, до дна якої прикріплюють вантаж, а до

шийки та корка - по дві мотузки достатньої довжини. Занурену у

водоймище пляшку відкривають на потрібній глибині та після за-

повнення водою витягують.

Під час відбору проб води необхідно враховувати місця ски-

дання в річку стічних і промислових вод, якщо вони розташовані

вище за течією. У будь-якому водоймищі проби відбирають на ді-

лянках, вільних від водоростей та інших водних рослин.

При централізованому водопостачанні, коли водозабір здійс-

нюється з відкритого водоймища, пробу відбирають у місцях во-

дозабору та з водопровідної мережі – з-під крана. Якщо водоза-

бір здійснюється із свердловини, то пробу відбирають тільки з-під

Відбір проб об’єктів ветеринарного контролю

Ветеринарна радіологія

284

крана. Перед початком відбору з крана водопровідну воду випу-

скають протягом 5-10 хв.

Проби з криниць беруть відром, попередньо перемішавши

воду багаторазовим його занурюванням. Об’єм середньої проби

становить 2-3 л.

У випадках, коли основним джерелом води для напування тва-

рин є сніг, на дослідження направляють снігову воду. Відбір проб

снігу проводять із місць з непошкодженим сніговим покривом,

уникаючи доріг, стежок та втоптаних ділянок. Відбирати сніг слід

на всю глибину снігового покриву або шарами з певної площі.

Відбирають проби в чисті посудини (скляні пляшки, банки,

поліетиленові або металеві фляги тощо) з корками або кришка-

ми. Перед заповненням посудину попередньо споліскують дослід-

жуваною водою. Для зниження адсорбції радіоактивних речовин

поверхнею скла пробу води підкислюють, додаючи в неї 2 мл 2 н.

розчину азотної кислоти або 1 мл концентрованої соляної кисло-

ти на 1 л води.

При перевезенні проб тара повинна бути герметично за-

критою.

Планктон відбирають планктоновою сіткою – довгим (до 1 м) ко-

нічним мішком із шовкового газу, який закінчується скляною або ме-

талевою склянкою. Сітку прив’язують до корми човна і буксирують

по водоймищу. Зібраний планктон час від часу виймають із склянки

в мішок зі щільного шовкового газу. В лабораторії вміст мішка про-

мивають струменем водопровідної води та висушують фільтруваль-

ним папером. При необхідності тривалого транспортування отри-

ману масу консервують промиванням 4-5% розчином формаліну і

висушують. Наступна обробка планктону, після визначення його ма-

си, полягає у висушуванні та озоленні за загальними правилами.

Найпростішим, хоч і недостатньо ефективним способом, що

зменшує концентрацію радіоактивних продуктів поділу у воді,

вважається фільтрація її крізь пісок, у якому, залежно від швид-

кості фільтрації, затримується 10-70%

137

Cs і 13%

89-90

Sr. Найефек-

тивнішим методом (майже 100% очищення) вважається метод ви-

користання іоно обмінних смол.

285

Які особливості відбору проб у лісових масивах для визначення

радіоактивного забруднення?

Вибір обстежуваних ділянок лісових масивів здійснюють за-

лежно від цілей і завдань досліджень. Відбір ґрунту проводять за

загальноприйнятою методикою.

У місці відбору проб ґрунтів спочатку відбирають проби під-

стилки. На характерній ділянці території вибирають майданчик

розміром 0,25х0,25, 0,5х0,5; 1х1 м. При цьому маса відібраних ме-

тодом конверта проб повинна ста новити не менше ніж 2 кг (сухо-

повітряної маси).

Відібрана проба лісової підстилки повинна бути характер-

ною для даної місцевості за щільністю та консистенцією (хвоя, ли-

стя тощо).

Маса проби грибів повинна становити не більше ніж 2 кг,

ягід – 1 кг.

Відбір проб рослинної продукції

Які особливості відбору проб рослинної продукції для визначення

її радіоактивного забруднення?

Відбір проб трави на пасовищах або сінокосних угіддях про-

водять на типових для даного району ділянках, на яких у момент

дослідження пасуть тварин або заготовляють корми. Якщо госпо-

дарства розташовані в зонах, різних за рівнем атмосферних опа-

дів (наприклад, гірські та низинні зони) або за характером ґрунтів

(чорнозем або піщані ґрунти), то в кожному з них слід організову-

вати контрольні пункти відбору, достатньо віддалені від доріг.

Строки та кратність відбору проб залежать від завдань кон-

тролю. В основному проби відбирають безпосередньо перед випа-

сом тварин або скошенням трав на корм. Для визначення сезонної

динаміки радіоактивності трави її відбір проводять щомісячно

протягом усього пасовищного сезону, але мінімум тричі у перші

1-2 тижні після переходу тварин на підніжний корм, у період сі-

нозбирання і, нарешті, незадовго до переходу на зимовий режим.

При радіометрії рослин слід пам’ятати, що природна радіо-

Відбір проб об’єктів ветеринарного контролю

Ветеринарна радіологія

286

активність рослин зумовлена переважно

К і становить у серед-

ньому величини, які не перевищують, наприклад, для трави –

0,37 кБк/кг сирої маси, для моху – 3,7 кБк/кг.

Проби трави (8-10) відбирають на відкритій місцевості, на

відстані не менше ніж 50-100 м від найближчих будівель, доріг,

масивів по периметру трикутника зі сторо ною 100 м. Траву зріза-

ють ножицями, але не під корінь, а на висоті 2-3 см (на забрудне-

ному ґрунті) від по верхні ґрунту, тобто так, як її відриває велика

рогата худоба. Коли досліджують пасовище, де випасають овець,

то траву зрізають ближче до поверхні ґрунту. В пробі не повинно

бути рослин, які не поїдаються тваринами, – отруйних, колючих,

загрубілих. У місцях, де не випасають тварин і які не використову-

ються для сінокосу, проби трави не слід відбирати. В місцях відбо-

ру проб трави на висоті 1 м від ґрунту вимірюють рівень радіації

дозиметром або радіометром і записують у журнал. Маса точко-

вої проби – 0,5-1 кг.

При відборі проб на фермі (в конюшні, кошарі) беруть не

менше ніж 15-20 проб (по 0,4-0,5 кг) з різних місць. Від зеленої ма-

си, доставленої на ферму, конюшню, кошару для безпосередньо-

го згодовування тваринам або для приготування силосу, сінажу,

штучно висушених кормів, беруть не менше ніж 15-20 проб (по

0,4-0,5 кг) з різних місць.

Точкові проби старанно перемішують, розкладають рівним

шаром завтовшки 4-5 см і відбирають методом квартування се-

редню пробу масою 4-5 кг.

Якщо проба не відразу надходить в обробку або її необхід-

но перевезти на великі відстані, то зрізану траву для запобіган-

ня вигниванню просушують, попередньо визначивши її сиру ма-

су. Сиру та суху маси проби зазначають на упаковці (поліетилен,

клейонка, крафт-папір, чистий щільний папір). Разом з пробою в

упаковку вкладають етикетку з картону або щільного паперу, на

якій зазначають: фазу вегетації; господарство, відділення, район,

область; номер сівозміни; вид продукції; дату відбору; прізвище

особи, яка відбирала пробу.

Нижня частина рослин часто забруднюється ґрунтом. У цьо-

му випадку необхідно зрізати рослину вище або старанно відми-

ти її водою.

287

З посівів сільськогосподарських культур проби слід відбира-

ти по діагоналі поля або по ламаній кривій. Об’єднану пробу скла-

дають з 8-10 точкових, взятих з надземної частини рослин, або

роздільно – зі стебел і листя, плодів, зерна, коренебульбоплодів.

Які особливості відбору проб силосу та сінажу для визначення

їх радіоактивного забруднення?

Відбір проб силосу та сінажу проводять у період згодовуван-

ня з різних ділянок траншеї. Точкові проби відбирають пробовід-

бирачем на глибині до 2 м. Кількість проб – 8-10, кожна масою не

менше ніж 0,5-1 кг.

Точкові проби ретельно перемішують, розкладають рівним

шаром завтовшки 4-5 см і відбирають методом квартування се-

редню пробу масою 4-5 кг.

Які особливості відбору проб зерна (ГОСТ 135863-83) для визначення

його радіоактивного забруднення?

Відбір проб зерна (ГОСТ 135863-83). Точкові проби зерна з ав-

томашин відбирають механічним пробовідбирачем або ручним щу-

пом. З автомашин із довжиною кузова до 3,5 м їх відбирають у чоти-

рьох точках за схемою А, від 3,5 до 4,5 м – у шести точках за схемою Б,

від 4,5 м і більше – у восьми точках за схемою В на відстані 0,5-1 м від

переднього й заднього бортів і близько 0,5 м – від бічних бортів:

Схема А Схема Б Схема В

X X X X X Х Х Х Х

Механічним пробовідбирачем точкові проби відбирають по

всій глибині насипу зерна, ручним щупом – з верхнього й ниж-

нього шарів, торкаючись щупом дна.

В автопоїздах точкові проби відбирають з кожного кузова

(причепа).

Загальна маса точкових проб при відборі за схемою А повин-

на становити не менше ніж 1 кг, за схемою Б – не менше ніж 1,5 і за

схемою В – не менше ніж 2 кг. Якщо загальна маса буде менша за

вказану, відбирають додаткові точкові проби в тих самих точках у

середньому шарі насипу.

Відбір проб об’єктів ветеринарного контролю

Ветеринарна радіологія

288

Відбір точкових проб механічним пробовідбирачем або спеці-

альним ковшем при навантаженні (розвантаженні) зерна у ваго-

ни, судна, склади та елеватори проводять із стру меня перемішу-

ваного зерна в місцях перепаду шляхом пере тинання його через

однакові проміжки часу протягом усього періоду переміщення

партії. Періодичність відбору точ кових проб встановлюють за-

лежно від швидкості перемі щення, маси партії, а також ступеня

забруднення. Маса однієї точкової проби повинна становити не

менше ніж 100 г.

Відбір точкових проб зерна з мішків. Об’єм вибірки точ кових

проб зерна залежить від кількості мішків та партії і здійснюється

відповідно до правил, вказаних у табл. 11.2.

Таблиця 11.2

Правила відбору проб сипких кормів з мішків

Кількість мішків у партії, шт. Об’єм вибірки

До 10 включно З кожного другого мішка

Від 10 до 100 включно З 5 мішків плюс 5% від кількості мішків у партії

Понад 100 З 10 мішків плюс 2,5% від кількості мішків у партії

Із зашитих мішків точкові проби відбирають щупом у трьох

доступних точках. Щуп вводять у напрямку середньої частини

мішка жолобком донизу, потім повертають його на 180° і вийма-

ють. Утворений отвір закривають хрестоподібними рухами ві-

стря щупа, стягуючи нитки мішка. Загальна маса точкових проб

– не менше ніж 2 кг.

Складання об’єднаної проби. Її отримують як сукупність точ-

кових проб, які зсипають у велику чисту тару, що виключає зміну

якості зерна.

При використанні механічного пробовідбирача для від бору

проб зерна з автомашин точкові проби змішуються в процесі їх

відбору і утворюють об’єднану пробу.

У тару з об’єднаною пробою зерна, за винятком проб зерна з

автомашин, вміщують етикетку, де зазначають: назву культури, но-

мер складу, вагона або назву судна, масу партії, дату відбору проби,

масу проби, прізвище та підпис особи, яка відібрала пробу.

Формування середньодобової проби при доставці зерна ав-

289

томашинами. При надходженні з одного господарства або гли-

бинного пункту протягом доби кількох однорідних за якістю

партій зерна, а також кукурудзи в качанах фор мують середньо-

добову пробу.

Однорідність партії зерна порівняно з доставленими раніше

встановлюють органолептично, а за вологістю й зараженістю – на

основі результатів лабораторних аналізів. Якщо органолептична

оцінка викликає сумнів, пробу аналізують за всіма показниками.

Середньодобову пробу формують на розподільнику з об’єд-

наних проб, відібраних з кожної автомашини (причепа), частини

зерна з розрахунку 50 г на кожну тонну доставленого зерна. Про-

бу формують у чистій герметичній посудині, на якій повинні бу-

ти зазначені назва господарства, номер бригади, культура, сорт,

дата.

Загальна маса точкових проб з першої автомашини у всіх ви-

падках повинна становити не менше ніж 2 кг і повністю викори-

стовуватись для формування середньодобової проби.

Виділення середньої проби. Маса середньої проби по винна

становити 2,0±0,1 кг. Якщо маса об’єднаної або середньодобової

проби не перевищує 2,0±0,1 кг, вона може бути і середньою про-

бою, а якщо вона більша за 2,0±0,1 кг, то середню пробу з об’єдна-

ної виділяють на розподільнику, а при його відсутності – вручну.

Допускається складання середньої проби ручним спо собом.

Для цього об’єднану пробу висипають на стіл з рівною поверх-

нею, формують зерно у вигляді квадрата і змішують його з допо-

могою двох коротких дерев’яних планок зі скошеним ребром так,

щоб зерно, захоплене з протилежних сторін квадрата на планки в

правій і лівій руках, зсипалось на середину одночасно, утворюю-

чи після кількох перемішувань валок. Потім зерно захоплюють з

кінців валка і одночасно з обох сторін зсипають на середину. Та-

ке перемішування проводять тричі, після чого об’єднану пробу

знову розподіляють рівним шаром у вигляді квадрата і планкою

ділять по діагоналі на чотири трикутники. З двох протилежних

трикутників зерно видаляють, а з двох, що залишились, збирають

докупи, перемішують вказаним способом і знову ділять на чотири

трикутники, з яких два ділять доти, доки у двох трикутниках буде

2,0±0,1 кг зерна, яке й становить середню пробу.

Відбір проб об’єктів ветеринарного контролю