Кравців Р.Й., Салата В.З., Семанюк В. І., Фреюк Д.В., Ярошович І. Г. Ветеринарна радіологія

Подождите немного. Документ загружается.

Ветеринарна радіологія

270

Які заходи проводять при інвазійних хворобах великої рогатої худоби,

що утримується на території з підвищеною радіоактивністю?

При інвазійних хворобах худоби в зоні радіоактивного за-

бруднення з рівнем радіації 37-555 кБк/м

застосовують при тре-

матодозах рафензол, роленол, бронтел 10%, комбітрем, фазінекс;

при цестодозах – фензол, бровадазол, альбендазол; при нематодо-

зах – левамізол, бровалевамізол, кодіверм, бровермектин, івомек,

баймек, аверсект, мебендазол, нематозол; при протозоозах – ази-

дин-вет, бровафом-новий, бровітакоцид, брометронід-новий; при

арахноентомозах – неостомазан, інсектоакарицидну пудру, дель-

токс, тактік, кеназ, ектоцид, дермасектин у дозах, що рекоменду-

ються настановами по застосуванню (листівка-вкладка). З метою

підвищення природної резистентності та корекції функцій імун-

ної системи організму худоби на територіях, забруднених радіо-

нуклідами, поряд із протипаразитарними засобами застосовують

імуностимулятори, що значно підвищує ефективність профілак-

тичних і лікувальних заходів при інвазійних хворобах (препарат

“Гомотин” – суспензію вводять підшкірно в дозі 0,02-0,05 мл/кг

маси тіла дворазово з інтервалом 48 годин або у дозі 0,03 мл/кг ма-

си тіла дворазово з інтервалом між введеннями 14 днів; препарат

“КАФІ” – суспензію вводять внутрішньом’язово або підшкірно в

дозі 0,04 мл/кг маси тіла дворазово з інтервалом 48 годин або у до-

зі 0,015 мл/кг маси тіла дворазово, з інтервалом між ін’єкціями 14

днів і інші препарати біостим, селегумат, тимоген, тималін).

Які акушерсько-гінекологічні ускладнення трапляються у тварин,

що утримуються на території з підвищеною радіоактивністю,

і як їх попереджують?

З акушерсько-гінекологічних уск-ладнень при утриманні тва-

рин на території, забрудненій радіонуклідами, у корів частіше за

все зустрічаються затримка посліду – 7-10%, субінволюція (спо-

вільнене відновлення (інволюція) функції матки) – складає 6-8%,

ендометрити – 6-7%, гіпофункція яєчників складає в цих умовах

6-12% та ановуляторні цикли – 5-7% і кіста яєчників – 2%. З метою

профілактики затримки посліду за 3-4 тижні до отелення вводять

внутрішньом’язово одноразово наступні препарати:

271

1. АСД-2 – в дозі 1,5-2 мл на голову разом з вітамінними пре-

паратами тривіт, тетравіт та інші в загальноприйнятих дозах.

При ендометритах застосовують препарат такого складу: па-

ратифозна (або інша сироватка) 200 мл +АСД-2 – 10 мл + новока-

їн в порошку 1 грам, який вводять внутрішньом’язово 5-8 разів по

20 мл з інтервалом 2-3 доби. Паравагінально вводять 50 мл фура-

циліну 1:5000 з новокаїном 1 мл й антибіотиками в загальноприй-

нятих дозах.

При гіпофункції яєчників у корів вводять внутрішньом’язово:

а) фолікулін 1-2 мл з вітаміном Е 4-5 мл або іншими вітамін-

ними препаратами, одно- або дворазово з інтервалом 7-9 днів;

б) сурфагон 10 мл одноразово.

При наявності жовтих тіл в яєчниках корів, які протягом до-

вгого часу не приходять в охоту, вводять внутрішньом’язово про-

стагландинові препарати одно- або дворазово в дозі 2 мл.

Для підвищення заплідненості повторно осіменених тварин,

при відсутності в статевих органах патологічних змін, вводять

внутрішньом’язово одноразово прогестерон в дозі 10 мл.

У більшості господарств, що знаходяться в зоні підвищеної

радіоактивності, в останні роки набула широкого розповсюджен-

ня зобна хвороба телят. У ряді випадків новонароджені телята че-

рез збільшення щитоподібної залози гинуть в перші години жит-

тя від асфіксії.

Ветеринарне обслуговування тварин

11. Відбір проб об’єктів ветеринарного контролю

для визначення їх забруднення радіометричними

та дозиметричними методами

Яка особливість відбору проб об’єктів ветеринарного контролю

для визначення їх забруднення радіометричними

та дозиметричними методами?

Відбір проб об’єктів ветеринарного контролю для визна-

чення рівнів їх радіоактивного забруднення проводять у плано-

вому порядку, а також у випадку підозри на забрудненість раді-

онуклідами вище за їх фоновий рівень. Фактор радіоактивного

забруднення встановлюють за допомогою дозиметрів СРП-88Н,

СРП-68-01, ДБГ-01Н та інших приладів з достатньою чутливістю.

Проби відбирають на підприємствах сільського господар-

ства, які виробляють (держгоспи, фермерські господарства тощо),

переробляють (молокозаводи, м’ясокомбінати тощо) і реалізують

сільськогосподарську продукцію, та в місцях надходження про-

дукції з-за кордону.

Зразок проби повинен бути типовим для об’єкта, а маса

(об’єм) – достатньою, щоби після концентрування отримати кіль-

кість золи, необхідну для визначення сумарної бета-активності

радіоактивного цезію та проведення радіохімічного аналізу. Стро-

ки відбору проб визначаються видом корму або продукту, сезон-

ністю його отримання та рівнем радіоактивності (табл. 11.1).

Від правильності відбору проб та їх первинної підготовки

значною мірою залежать об’єктивність і точність результатів на-

ступних досліджень та висновки про радіаційну безпечність до-

сліджуваного об’єкта.

Хто здійснює відбір проб об’єктів ветеринарного контролю

для визначення їх забруднення радіонуклідами?

Відбір проб повинні проводити спеціалісти радіологічних

відділів лабораторій ветеринарної медицини, радіологічних груп

та прикордонних пунктів ветеринарної медицини. Відбір проб

273

можна доручати й іншим особам, але обов’язково після детально-

го інструктажу їх щодо правил відбору проб та тренування під ке-

рівництвом лікаря ветеринарної медицини, радіолога.

Відбір проб матеріалу, забрудненого або підозрюваного у за-

брудненості радіонуклідами, здійснюють у чіткій відповідності з

правилами особистої безпеки (ОСПУ-2005). При потребі роботу

проводять у гумових рукавицях, халаті та респіраторі.

Таблиця 11.1

Строки та норми відбору проб об’єктів ветеринарного контролю

для дослідження на радіоактивність

Назва об’єкта Строки відбору проб Маса проб, кг, для методів

радіометрії радіохімії

Ґрунт Весна, літо, осінь 0,15-0,30 1,5-2

Трава Весна, літо, осінь 0,15-0,30 4-5

(1-2 рази на місяць)

Зерно Літо 0,1-0,2 2-3

Грубі корми Осінь 0,1-0,2 2-3

Коренебульбоплоди Осінь 0,15-0,3 3-6

Силос, сінаж У період згодовування 0,1-0,2 4-5

Овочі У міру надходження 0,1-0,2 3-6

Концентровані корми Осінь (привозні – 0,1-0,2 2-8

в міру надходження)

Молоко Щокварталу 0,1-1 л 5-6 л

М’ясо Весна, літо, осінь, зима 0,1-0,2 2-3

Кістки Те саме 0,1-0,2 0,8

Вода Весна, літо, осінь 0,5 л 20 л

Риба свіжа У міру надходження 0,1-0,2 3

Птиця Те саме 1 тушка 1 тушка

Яйця -//- 5-10 шт. 10 шт.

Мед -//- 0,15-0,3 0,5-1

Роги й копита -//- 0,02-2 0,02-2

Вовна -//- 0,02-0,04 0,2-0,5

Хутро -//- 0,02-0,06 0,02-0,06

Шкіра -//- 0,1-0,2 0,1-0,2

Жир твердий -//- 0,3-0,5 0,3-0,5

Ягоди й фрукти -//- 0,1-0,2 3-6

Гриби свіжі -//- 0,1-0,2 3-6

Гриби сухі -//- 0,05-0,1 2-3

Кора Під час зрубування лісу 0,1-0,2 2-3

Лісова підстилка Осінь 0,1-0,2 2-3

Відбір проб об’єктів ветеринарного контролю

Ветеринарна радіологія

274

Де і коли здійснюють плановий радіологічний контроль?

Плановий відбір проб проводять у спеціально вибраних пун-

ктах. У кожній області їх повинно бути не менше ніж

5-7. При радіоактивному забрудненні контрольні пункти ор-

ганізовують у кожному районі (2-3 пункти).

Що представляють собою контрольні пункти і яким вимогам вони

повинні відповідати?

Контрольні пункти – тваринницькі господарства (ферми, від-

ділення з їх кормовою базою) незалежно від форми власності, ви-

брані з урахуванням географічних, ґрунтово-кліматичних умов,

структури тваринництва в регіоні, радіаційної ситуації і розташу-

вання радіаційно небезпечних об’єктів.

Зміна, перенесення існуючих контрольних пунктів допускаєть-

ся в крайніх випадках – ліквідації, перепрофілюванні господарства з

повним припиненням виробництва тваринницької продукції.

При виборі контрольних пунктів враховують радіаційну си-

туацію та спеціалізацію господарства. Як контрольні пункти мо-

жуть бути вибрані населені пункти, природні ландшафти, сільсь-

когосподарські угіддя, присадибні ділянки, лісові масиви тощо.

Якими вимогами слід керуватись при виборі місця відбору проб?

Місце відбору проб слід обирати, керуючись такими вимогами:

• ділянка для відбору проб повинна бути однорідною, відкри-

тою, горизонтальною, розташовуватись на відстані не мен-

ше ніж 200 м від будівель та дерев і не ближче ніж 20 м від

польових доріг. На присадибних ділянках дотримуватись

вищезазначених вимог не обов’язково. Для відбору проб не

вибирають ділянки, де можливе змивання та намивання по-

верхневого шару ґрунту;

• перед відбором проб на вибраній ділянці виміряти потуж-

ність дози випромінювання по периметру та за двома діаго-

нальними відстанями між точками вимірювання не менше

ніж 100 м. Для присадибних ділянок відстань між вимірю-

ваннями може становити кілька метрів;

275

• вимірювання на поверхні проводити на висоті 1 м прила-

дами ДП-5ВБ (при потужності дози гамма-випромінювань

понад 0,36 мКл/кг×с (0,05 мР/год), СРП-68-01, СРП-88Н або

ДРГЗ-01 (при потужності дози гамма-випромінювання мен-

ше ніж 0,36 мКл/кг×с (0,05 мР/год). При цьому потужність

дози гамма-випромінювання на вибраній ділянці не повин-

на відрізнятись більше ніж удвічі. В протилежному випадку

досліджувану територію поділяють на дві й більше ділянок,

які обстежують окремо;

• вимірювання радіоактивності партії сільськогосподарської

продукції проводять на відстані 1-1,5 см від досліджуваного

об’єкта;

• на територіях лісових масивів насамперед обстежують ділян-

ки лісу, які відвідуються населенням, і ділянки, де проводять

лісогосподарські роботи. Окремо виділяють лісові галявини,

вирубки, болото з лісовими ягодами площею понад 0,1 га.

Що належить до об’єктів дослідження та яких умов слід дотримуватися

при відборі проб?

До об’єктів дослідження належать повітря, вода, харчові про-

дукти рослинного й тваринного походження, риба та гідробіонти.

Для відбору проб використовують чисті ложки, горнята з

ручкою, пінцети, скальпелі, металеві й пластмасові совки, щупи,

циліндричні трубки з внутрішнім діаметром 9-10 мм та інші ін-

струменти.

Під час відбору і транспортування проб дотримуються умов,

які виключають забруднення однієї проби матеріалами інших

проб, а також забруднення транспортних засобів та об’єктів зов-

нішнього середовища. Тара, яка використовується для перевезен-

ня (пересилання) об’єктів дослідження, повинна герметично за-

криватись.

Інструменти й тара після відбору проб підлягають дезакти-

вації мийними засобами з наступним дозиметричним контролем

(СРП-88Н, СРП-68-01, ДБГ-01Н та ін.). Тару й посуд, які не підда-

ються дезактивації до допустимого рівня (НРБУ-97), знищують за

встановленими правилами.

Відбір проб об’єктів ветеринарного контролю

Ветеринарна радіологія

276

Матеріалом для відбору є:

• корми сільськогосподарських тварин і птиці рослин ного й

тваринного походження (грубі, концентровані, соковиті),

коренебульбоплоди, рибне, кісткове борошно тощо;

• вода відкритих водоймищ, свердловин, інших джерел, яка

використовується для напування тварин;

• продукти тваринного походження (молоко, м’ясо та про-

дукти їх переробки, кістки, органи тварин, яйця), мед, риба,

гідробіонти тощо;

• сировина тваринного походження (вовна, хутро, рого-ко-

питна сировина, шкури тощо);

• харчові продукти (хліб, борошно, крупи, гриби, чай, соки,

сиропи, варення, компоти, фрукти, овочі, городня зелень).

Відбір проб проводять з однорідної партії матеріалу. Однорід-

ність її встановлюють за виміряними потужностями доз гамма-ви-

промінювання, визначеними з допомогою приладів СРП-68-01 або

СРП-88Н. При неоднорідності партії продукції (окремих упако-

вок, місць) здійснюють її сортування на три ступені активності:

виділяють упаковки (місця, посудини) з максимальним рівнем ра-

діоактивності, нижчим (але який перевищує допустимий) та упа-

ковки, радіоактивність яких не перевищує допустимі рівні. Якщо

об’єкт, який підлягає дослідженню, твердий, то проводять відбір

багатьох (точкових) проб, якщо рідкий – перед відбором його ре-

тельно перемішують – у кожній досліджуваній посудині.

Відбір середньої проби твердих, сипких об’єктів проводять

методом квартування після старанного перемішування. Маса се-

редньої проби має бути достатньою для проведення не менш як

двох паралельних досліджень. Маса чи об’єм об’єднаної проби не

повинні перевищувати 3-4-кратної середньої проби.

Що досліджують у відібраних пробах у лабораторіях ветеринарної

медицини?

Відібрані проби направляють в обласні лабораторії ветери-

нарної медицини для дослідження на радіонуклідний склад, в ін-

ші лабораторії – для дослідження на сумарну бета-активність та

радіоактивний цезій.

Для проведення лабораторних досліджень з об’єднаної про-

277

би, яка є сукупністю точкових проб, беруть у необхідній кількості

її частину – середню пробу, яка повинна характеризувати радіоак-

тивне забруднення всієї партії (або її частини).

Відбір проб ґрунту і води

Які радіонукліди містяться у ґрунті, шляхи їх надходження?

У ґрунті містяться природні радіонукліди (солі урану, радію,

торію, калію тощо), які можуть надходити у воду відкритих водо-

ймищ, атмосферне повітря, рослинні й тваринні організми.

Природна бета-активність ґрунту на 70% зумовлена

К і

внаслідок різного хімічного складу ґрунтів коливається в межах

74-740 кБк/кг сирої речовини, що відповідає 11,1-129,5 МБк/м

за

бета-випромінюванням при товщині взятого зразка 5 см.

Ґрунт – один з об’єктів служби радіологічного контролю.

Значна частина радіонуклідів, які глобально випа дають на по-

верхню суші, потрапляє в ґрунт, а з нього – у продукцію сільсь-

когосподарського виробництва. Під час ядерних вибухів та ава-

рійних ситуацій ґрунт є основним акумулятором радіоактивного

забруднення біосфери.

Продукти глобальних випадань радіонуклідів поширюються

на поверхні ґрунту в межах однієї ґрунтово-географічної області

або району відносно рівномірно. Проте в подальшому, внаслідок

процесів міграції, поверхневого змиву, виносу з урожаєм сільсь-

когосподарських культур та інших факторів, розподіл концентра-

ції уламкових ра діонуклідів, продуктів глобальних випадань стає

нерівномірним.

Локальні випадання радіонуклідів, продуктів ядерних вибу-

хів та аварій на АЕС завжди нерівномірні. Потік радіонуклідів, що

випадають на поверхню ґрунту, має складний розподіл залежно

від виду ядерної зброї, її потужності, виду аварії, метеорологічних

умов у момент ава рії або вибуху й після них, рельєфу місцевості

та інших факторів. Забруднення ґрунту природними радіонуклі-

дами може відбуватись не лише внаслідок осідання їх з повітря, а

й при надходженні зі стічними водами та твердими радіоактивни-

ми відходами.

Відбір проб об’єктів ветеринарного контролю

Ветеринарна радіологія

278

При виявленні радіоактивного забруднення ґрунту слід про-

вести детальне санітарно-топографічне обстеження місцевості та

опис умов надходження забруднення.

Ступінь забруднення ґрунту радіоактивними продуктами

поділу залежить не лише від кількості річних атмосферних опа-

дів, а й від мікролокальних умов – типу ґрунту, виду й густоти

рослинного покриву та агротехнічної обробки. На необроблюва-

них ділянках, покритих трав’янистою рослинністю, 95% глобаль-

них випадань

Sr,

137

Cs і 90%

К затримуються та закріплюються

у верхньому 3-сантиметровому шарі ґрунту, тоді як на регулярно

переорюваних ділянках вони рівномірно розподіляються по всій

товщині орного шару.

Природне переміщення радіонуклідів углиб цілинного задер-

нованого ґрунту відбувається дуже повільно – не більше ніж на

кілька міліметрів на рік. При цьому

Sr заглиблюється більше, ніж

137

Сs. Рухливість

Sr у ґрунті, його міграція в більш глибокі шари

залежать від типу ґрунту. Наприклад, у піщаному він більш рух-

ливий, ніж у дерново-підзолистому.

Ступінь забруднення ґрунту довгоживучими радіонуклідами

з часом зменшується за рахунок:

• їх фізичного розпаду;

• вимивання;

• вітрової ерозії;

• обробки ґрунту;

• вбирання радіонуклідів з ґрунту рослинністю.

Які особливості відбору проб ґрунту для визначення радіоактивного

забруднення?

Методика відбору проб ґрунтів істотно залежить від виду раді-

оактивних випадань та рівня радіоактивного забруднення ґрунту.

У випадку глобальних випадань диференційованому обсте-

женню підлягають окремі різновиди ґрунтів даної території, при-

чому окремо обстежують окультурені та неокультурені ґрунти.

При локальних радіоактивних забрудненнях основні фак-

тори нерівномірності розподілу радіоактивних забруднень мало

пов’язані з характером ґрунтового покриву, тому проби рекомен-

дується відбирати з територій рівномірно по квадратах.

279

Залежно від поставлених завдань проби відбирають або на

цілинних, або на орних ділянках. Перед відбором проби вимірю-

ють потужність дози на висоті 2-5 см над поверхнею ґрунту в міс-

ці наміченого відбору. Проба може бути відібрана тільки в тому

випадку, якщо в результаті вимірювання потужності доз на висо-

ті 1 м вони від різняються не більше ніж у 1,5-2 рази від середньо-

го значення. Якщо значення перевищує цю величину, то місце від-

бору змінюють.

Для визначення радіоактивного забруднення ґрунту в дано-

му районі намічають кілька ділянок з розмірами сторін 50-100 м

і низькою трав’яною рослинністю. Ділянка повинна бути рівною,

оскільки на ній відбувається концентрація, а на підвищеній ділян-

ці – вими вання радіонуклідів під час сильних дощів. Проби відби-

рають на відстані 50 метрів від ближніх доріг і будівель.

Проби на вибраних ділянках відбирають методом конверта,

тобто не менше ніж 5 проб, одна з яких знаходиться ближче до

центра, а чотири – ближче до його периферії. При складній конфі-

гурації ділянки точок відбору може бути більше п’яти, і вони рів-

номірно розміщені по всій ділянці. Відстань між окремими точка-

ми конверта повинна бути приблизно однаковою і становити від

кількох метрів (присадибна ділянка) до кількох сотень метрів (для

значних територій).

Проби ґрунту на сільськогосподарських угіддях відбирають

на глибину оранки, характерної для даного регіону, один раз після

збирання врожаю. На незайманих ґрунтах проби можуть відбира-

тись на будь-яку вибрану глибину з наступним пошаровим поді-

лом на необхідну товщину. При відборі проби поверхневого шару

розміром 15х15 х5 см можна користуватись лопатою.

Окремі проби ґрунту відбирають металічним ріжучим цилін-

дром з площею поверхні перерізу 50 см

(внутрішній діаметр 80 мм)

і висотою 20 см. Об’єм взятої проби становитиме точно 1000 см

, а

маса – близько 1,5 кг.

Циліндр втискають або забивають у ґрунт. Ґрунт підрізають

знизу лопатою. Пробу переносять у паперовий пакет, поліетиле-

новий мішечок або іншу тару. Пробу ґрунту беруть разом з усіма

наявними в ґрунті включеннями (камінці, конкреції тощо).

Середня проба складається, як мінімум, з п’яти добре перемі-

Відбір проб об’єктів ветеринарного контролю