Костюченко О.А. Банківське право

Подождите немного. Документ загружается.

ням права займати певні посади, або займатися певною діяльністю на

строк до 3 років, або штрафом до 50 встановлених мінімальних роз-

мірів заробітної плати. Для вжиття заходів кримінального покарання

необхідно звернутися до слідчих органів щодо провадження кримі-

нальної справи і призначення судом покарання.

Цивільно-правова відповідальність працівників банків може на-

ступити на підставі ст. ст. 203, 440

Цивільного кодексу України і

полягає у відшкодуванні завданої клієнту матеріальної і моральної

шкоди. Зацікавлені особи повинні звернутися з позовом до районно-

го суду. Дисциплінарну відповідальність несуть працівники банку,

якщо вони порушують умови контракту про зберігання банківської

таємниці, підписки та накази керівництва банку про охорону бан-

ківських секретів. У таких випадках керівництво банку може звіль-

нити працівника. Покарання за розголошення банківської таємниці

не повинно протирічити діючому законодавству, а заходи впливу

мають базуватися на визначених законом підставах.

Контрольні запитання

1. Розкрийте роль комерційних банків в економічній системі країни.

2. Яка існує класифікація комерційних банків?

3. Який порядок створення комерційних банків?

4. Назвіть основні документи, необхідні для реєстрації комерційного

банку.

5. Які підстави припинення діяльності комерційного банку?

6. Як здійснюється управління комерційним банком?

7. Що означає поняття «активні» та «пасивні» операції банків?

8. Охарактеризуйте поняття «лізинг».

9. Що слід розуміти під трастовими послугами банків?

10. У чому суть правової охорони банківської таємниці?

ГЛАВА IV

ПРАВОВІ ОСНОВИ РОЗРАХУНКІВ

§ 1. Поняття і зміст

розрахункових правовідносин

Підприємства, організації у процесі виконання укладених між

собою договорів проводять розрахунки. Розрахунки між суб'єктами

господарської діяльності, як правило, здійснюються у безготівково-

му порядку через банк. В умовах ринкової економіки розрахунки ві-

діграють важливу роль у регулюванні різних сфер господарського

життя. Завдяки розрахункам здійснюються платежі за грошовими

зобов'язаннями, з їх допомогою контролюються як витрачання кош-

тів, так і їх цільове використання, крім того, відповідний розподіл та

дотримання режиму економії різними власниками.

Відносини, в яких одна сторона здійснює платежі на користь

іншої через кредитні установи, називаються розрахунковими. Спе-

цифіка цих відносин у тому, що вони мають самостійний майновий

характер із двома моментами — участь банківських або кредитних

установ та застосування спеціального законодавства про банківські

операції.

Розрахункові правовідносини — це такі, що виникають між

організаціями в процесі здійснення розрахунків у безготівково-

му порядку через кредитні установи. Основний зміст розрахунко-

вих правовідносин розкривається в принципах, на яких базується

організація безготівкових розрахунків, зокрема:

1) всі підприємства та організації зобов'язані зберігати свої ко-

шти — як власні, так і позичкові на рахунках в установах банку, за

винятком залишків готівки в їх касах у межах встановленого банком

ліміту;

2) розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюють-

ся, як правило, безготівковим способом через банки;

3) безготівкові розрахунки проводяться за діючими формами

розрахунків;

4) платежі проводяться, як правило, після поставки продукції

або виконання робіт, надання послуг, однак на практиці все частіше

застосовується порядок попередньої оплати платежу;

5) платежі проводяться за рахунок коштів платника або за раху-

нок банківського кредиту;

6) списання коштів з рахунка платника здійснюється тільки за

його згодою (акцепта);

7) при проведенні розрахункових операцій банки контролюють,

чи додержуються підприємства, організації розрахункової та дого-

вірної дисципліни. До господарюючих суб'єктів, які порушують

правила розрахунків, банки застосовують відповідні санкції.

При проведенні розрахунків відносини між установами банків і

власниками рахунків мають складний характер. У цих відносинах бе-

руть участь, як правило, три суб'єкти (продавець, покупець-платник і

банк). Сторони (банк і суб'єкти господарської діяльності) зобов'язані

дотримуватись закону і договірних умов. Зміст розрахункових право-

відносин регламентується чинним законодавством. Розрахункові пра-

вовідносини регулюються як цивільно-правовими, так і фінансово-

правовими нормами. Договірні відносини — відносини між продав-

цем і покупцем, які укладають договори про продаж продукції, на-

дання послуг або виконання робіт, при проведенні розрахункових

операцій, а також відносин з приводу відкриття рахунків в кредитній

установі регулюються цивільно-правовими нормами. Відносини, що

виникають внаслідок діяльності кредитних установ, — регламентація

прав і обов'язків власника рахунка і банку — регулюються фінансо-

во-правовими нормами і мають імперативний характер, що не дозво-

ляє сторонам чинити за своїм волевиявленням.

З метою вдосконалення організації комерційними банками роз-

рахунково-касового обслуговування народного господарства по-

становою Правління НБУ від 30.06.1995 p. затверджено «Порядок

організації розрахунково-касового обслуговування комерційними

банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між установами

Національного банку України та комерційними банками»

. Відпові-

дно до цього між комерційним банком і клієнтом укладається дого-

вір на розрахунково-касове обслуговування, в якому передбачається

комплекс взаємних зобов'язань банку і клієнта щодо користування

коштами і банківськими послугами. Крім того, порядок проведення

розрахункових операцій регулюється Інструкцією «Про безготівкові

розрахунки в господарському обороті України» (28.08.1996 p.)

. По-

рядком ведення касових операцій у національній валюті в Україні

(13.10.1997 p.) та Положенням про міжбанківські розрахунки в

Україні

(23.01.1996 p. із відповідними змінами і доповненнями), за-

твердженими постановами Правління НБУ.

§ 2. Порядок відкриття та закриття

рахунків в установах банків

Для зберігання коштів і проведення розрахунків між учасниками

розрахункових правовідносин відкриваються в установах банку різ-

ні за правовим режимом рахунки. Відповідно до діючого законодав-

ства всі юридичні особи усіх форм власності та видів діяльності, а

також громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадян-

ства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, зобов'язані збе-

рігати свої кошти на рахунках в установах банків. Ст. 31 Закону

України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що клієнт

банку має право відкривати поточний і валютний рахунки в одному

із самостійно вибраних ним банків і має право користуватися ін-

Див.: Урядовий кур'єр. — 1995. — 11 липня.

Бюлетень нормативних актів Міністерства фінансів України, 1996, VII-VIII,

С. 253-270.

Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності, випуск 12. — К., 1997,

С.68-76.

Банківська справа. — 1996. —№ 6, С. 51-57.

шими послугами інших банків. Порядок відкриття рахунків регулю-

ється спеціальною інструкцією про відкриття банками рахунків у

національній та іноземній валюті, затвердженою 4.02.1998 p. поста-

новою Правління Національного банку України. Суб'єкти підприє-

мництва можуть відкривати не більше двох поточних рахунків

Якщо підприємство має в установах банків депозитні рахунки, то

кошти на такі рахунки перераховуються з поточного рахунка під-

приємства і після закінчення строку зберігання повертаються на цей

же поточний рахунок.

Для відкриття поточного рахунка в установі банку підприємства

подають такі документи:

— заяву на відкриття рахунка встановленого зразка, підписану

керівником та головним бухгалтером власника рахунка;

— копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої

влади, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про

державну реєстрацію;

— копію зареєстрованого статуту або положення, засвідчених

нотаріально;

— копію документа, що підтверджує взяття підприємства на по-

датковий облік;

— копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду

України, засвідчену нотаріально;

— картку зі зразками підписів осіб, які розпоряджаються рахун-

ками та мають право підпису розрахункових документів, і відбит-

ком печатки встановленого зразка.

Право першого підпису належить керівнику підприємства, яко-

му відкривається рахунок, а також службовим особам, які уповно-

важені керівником. Право другого підпису належить головному бу-

хгалтеру та уповноваженим ним особам. По рахунках юридичних

осіб, у штаті яких відсутні особи, яким може бути надане право дру-

гого підпису, а також підприємців (без створення юридичної особи)

в установу банку подається нотаріально засвідчена картка зі зразком

підпису лише власника рахунка. Зазначена картка може прийматися

банком без відбитку печатки.

Цей перелік документів для відкриття рахунка в установі банку є

загальним. Для деяких видів підприємств законодавством передба-

чено подання додаткових документів (наприклад, для орендного

підприємства — нотаріально засвідчену копію договору оренди, а

колективні сільськогосподарські підприємства, товариства спожив-

чої кооперації, політичні партії, громадські та релігійні організації

подають протокол загальних зборів про створення або копію прото-

колу, засвідчену нотаріально.

Див.: Закон України від 16 грудня 1997 р. «Про внесення змін до деяких законів

України щодо відкриття банківських рахунків» // Урядовий кур'єр. — 1998 p. — 15 січня.

При відкритті рахунка господарські товариства, договірні об'єд-

нання, товарні біржі, друковані засоби масової інформації подають

також нотаріально засвідчену копію установчого договору.

Деякі підприємства, організації звільнені від подання в банк

їх статутів, зокрема, повні та командитні товариства, фермерські

господарства, бюджетні установи та профспілкові організації. Раху-

нок відкривається з письмового дозволу керівника установи банку

надписом на заяві про відкриття рахунка. Після відкриття рахун-

ка банк не має права вимагати ні довіреності, ні інших документів,

які підтверджували б повноваження осіб, підписи яких є в картці зі

зразками.

Слід відмітити, що чинним законодавством передбачена відпо-

відальність про застосування до установ банків або юридичних осіб,

фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які у вста-

новлений законом строк (3 робочі дні) не повідомили про відкриття

або закриття рахунків у банках, фінансових санкцій у вигляді стяг-

нення від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З метою зберігання коштів і здійснення розрахунків банки відк-

ривають підприємствам, організаціям і установам різних форм влас-

ності, в залежності від характеру їх діяльності та джерел фінансу-

вання, різні рахунки: поточні, бюджетні, депозитні та ін.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам всіх видів та

форм власності, а також відокремленим підрозділам для зберігання

коштів та здійснення всіх видів банківських операцій відповідно до

чинного законодавства України.

Бюджетні рахунки відкриваються організаціям, їх відокремле-

ним підрозділам, яким виділяються кошти за рахунок державного

або місцевого бюджету для цільового їх використання.

Кредитні рахунки відкриваються на договірній основі юридич-

ним і фізичним особам в будь-якій установі банку, яка має право на-

давати кредити з дотриманням вимог чинного законодавства.

У практиці банківського обслуговування застосовуються і тим-

часові рахунки, що відкриваються підприємствам, які споруджують-

ся, будовам та господарським товариствам для зарахування частини

коштів, що вносяться для формування статутного фонду. Щоб відк-

рити тимчасовий рахунок господарському товариству для зараху-

вання внесків засновників з метою зберігання частини статутного

фонду, в банк слід подати заяву про відкриття тимчасового рахунка,

підписану одним із засновників, якому загальними зборами доруче-

но оформлення документів для організації товариства, та копію ус-

тановчого договору, засвідчену нотаріально. Після державної реєст-

рації такого господарського товариства та надання йому статусу

юридичної особи відкривається постійний поточний рахунок, для

відкриття якого в установи банків подаються наведені вище доку-

менти.

Широкого розповсюдження в банківській практиці набули депо-

зитні рахунки. Термін «депозит» в перекладі з латинської означає

відкладення, зберігання. Депозитні рахунки відкриваються в банках

фізичним і юридичним особам для зберігання коштів на підставі ук-

ладеного договору між власником рахунка і банком на визначений

строк. Залучення внесків клієнтів здійснюється шляхом виплати де-

позитного відсотка.

Договірні відносини між кредитними установами, метою яких є

здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного, но-

сять назву кореспондентських відносин. В широкому смислі ко-

респондентські відносини є формою співробітництва між двома

банками і походять від латинського слова «кореспондент» — бути

згідним. Кореспондентські рахунки комерційних банків — це раху-

нки для обліку розрахунків, що їх виконує одна кредитна установа

за дорученням і на кошти іншої кредитної установи на підставі

укладеного між ними кореспондентського договору. В Україні іс-

нують кореспондентські рахунки між комерційними банками, Наці-

ональним банком України і комерційними банками, а деякі комер-

ційні банки встановили кореспондентські відносини з іноземними

банками.

Розвиток зовнішньоекономічних відносин між підприємствами й

організаціями, забезпечення безперебійних розрахунково-платіжних

операцій господарюючих суб'єктів зумовили необхідність утворен-

ня на підприємствах, в організаціях спеціального валютного фонду.

Зазначені кошти в іноземній валюті зберігаються на валютних ра-

хунках підприємств і використовуються для здійснення експортно-

імпортних операцій підприємств на потреби виробничого і соціаль-

ного розвитку.

Відповідно до Законів України «Про підприємства в Україні»,

«Про зовнішньоекономічну діяльність» підприємства, організації, а

також фізичні особи — підприємці для зберігання валютної виручки

та проведення розрахунків мають право відкривати в комерційних

банках банківські рахунки в іноземній валюті. Однак порядок здійс-

нення валютних операцій з таких рахунків підприємств регулюється

державою і становить частину її валютної політики. Останнім часом

спостерігається послаблення валютної монополії держави на здійс-

нення операцій з валютними цінностями, розширюються права під-

приємств на використання валютної виручки з валютних рахунків.

У разі переоформлення рахунка у зв'язку з реорганізацією під-

приємства (злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділення) у

банк подаються такі самі документи, як і при створенні підприємст-

ва. Якщо зміна найменування не викликана реорганізацією, в уста-

нову банку подається заява власника рахунка, нова копія свідоцтва

про державну реєстрацію та зміни до установчих документів, офор-

млені належним чином.

Правила Національного банку України також встановлюють по-

рядок закриття рахунків в установах банку. Поточні рахунки закри-

ваються в установах банку на таких підставах:

— заяви власника рахунка;

— рішення органу, на який законодавчими органами покладено

функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

— відповідного рішення суду або арбітражного суду про лікві-

дацію підприємства або визнання його банкрутом;

— з інших підстав, передбачених чинним законодавством Украї-

ни або договором між установою банку та власником рахунка. Опе-

рації з поточними рахунками в установах банків можуть бути тим-

часово припинені рішенням державних податкових адміністрацій,

судових, правоохоронних органів та в інших випадках, передбаче-

них законодавчими актами.

§ 3. Правова природа договору

банківського рахунка

Правове регулювання відносин між установами банків і клієнта-

ми грунтується на договорі банківського рахунка. За договором по-

точного рахунка власник рахунка зобов'язується зберігати кошти в

банку і розпоряджатися ними відповідно до встановлених правил, а

банк — забезпечувати зберігання коштів, а також здійснення опера-

цій по зарахуванню коштів на рахунок власника та списанню їх з

дозволу власника.

Зазначений договір складається за довільною формою і має міс-

тити реквізити сторін, номер та вид рахунків, умови відкриття та за-

криття рахунків, види послуг, що надаються банком, зобов'язання

сторін, відповідальність за їх невиконання, інші положення за до-

мовленістю сторін та умови, за яких договір може бути розірвано.

Цей договір є правовою формою, в рамках якої здійснюються роз-

рахункові операції між підприємствами, організаціями. Договір бан-

ківського рахунка є господарським, двостороннім, консенсуальним і

платним. У договорі банківського рахунка зазначаються права й

обов'язки сторін (банку і його клієнта). Так, одна сторона — влас-

ник рахунка вправі вимагати від банку оперативного здійснення

банківських операцій, а обов'язком є виконання всіх встановлених

правил розрахунків. Відповідно банк має право використовувати

тимчасово вільні кошти власника рахунка, вимагати виконання бан-

ківських правил, зобов'язується здійснювати касово-розрахункове

обслуговування власника рахунка, зберігати банківську таємницю.

Зміст відносин між банком і власником рахунка визначається не

тільки волею учасників, але й банком. Права і обов'язки власника

рахунка і кредитної установи здійснюються на умовах, визначених у

правилах Національного банку України. Власник рахунка зобов'яза-

ний виконувати правила Національного банку України і не може

включати умови, що пов'язані з додатковими зобов'язаннями з до-

говору. Власник рахунка зобов'язується чітко виконувати встанов-

лені правила проведення розрахунків і підпорядковується щоденно-

му контролю комерційного банку, який здійснює контроль за цільо-

вим використанням готівки, своєчасним перерахуванням коштів на

рахунок клієнтів.

Таким чином, обидві сторони розрахункових правовідносин

(комерційний банк і власник рахунка) не мають права відхилятися

від закону — вони діють лише в його межах.

§ 4. Порядок і форми розрахунків

у господарському обігу

Всі розрахунки в господарському обігу України юридичні та фі-

зичні особи здійснюють як готівкою, так і у безготівковому порядку

через установи банків відповідно до правил здійснення розрахунко-

вих і касових операцій, затверджених Національним банком Украї-

ни. Сфера застосування готівкою між юридичними особами істотно

обмежена і регулюється Указом Президента України від 12 червня

1993 р. «Про заходи щодо скорочення готівкового обігу» та По-

рядком ведення касових операцій у національній валюті в Україні,

затвердженим 13.10.1997 р. в редакції Постанови Правління НБУ.

Зазначений порядок ведення касових операцій деякою мірою лібе-

ралізував готівкові операції суб'єктів господарювання.

Відповідно до порядку ведення касових операцій у національній

валюті готівка може бути одержана підприємствами та індивідуаль-

ними підприємцями з власних рахунків в установах банків в межах

наявних коштів на їх рахунках та на цілі, визначені у чеку, без по-

дання обґрунтовуючих документів і розрахунків. Всі готівкові роз-

рахунки підприємств і індивідуальних підприємців між собою, а та-

кож з громадянами провадяться як за рахунок коштів, одержаних

у касі банку, так і за рахунок виручки, отриманої від реалізації това-

рів (робіт, послуг), крім виплат, пов'язаних з оплатою праці та вип-

латою дивідендів (доходу) всіх підприємств та індивідуальних під-

приємців.

Розрахунки готівкою підприємств усіх форм власності, а також

індивідуальних підприємців з громадянами мають проводитися з

оформленням податкових накладних, прибуткових і видаткових ка-

сових ордерів, касового чи товарного чека, квитанції, договору ку-

півлі-продажу, актів закупівлі, виконання робіт (надання послуг)

або інших документів, що засвідчують факт купівлі товару, вико-

нання роботи, надання послуг.

Підприємства та індивідуальні підприємці, які здійснюють роз-

рахунки зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг за готівку через належним чином зареєстровані електронні

контрольно-касові апарати (ЕККА), повинні обов'язково видавати

споживачеві касовий чек, а під час виходу з ладу ЕККА або на пері-

од тимчасового відключення електроенергії — письмовий документ

для підтвердження здійснених витрат.

Ліміти залишку готівки в касі встановлюються усім підприємст-

вам, що мають рахунки в установах банків і здійснюють касові опе-

рації з готівкою.

Підприємства можуть зберігати в своїй касі готівку в межах лі-

мітів залишку готівки в касі на кінець робочого дня, що встанов-

люються їм установою банку щорічно протягом першого кварталу.

Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлю-

ється комерційними банками за місцем відкриття рахунка з ураху-

ванням режиму і специфіки роботи підприємства, його віддаленості

від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків

і порядку здавання касової виручки (надходжень) та графіку заїзду

інкасаторів. Колективні сільськогосподарські підприємства, колгос-

пи, сільськогосподарські кооперативи, селянські спілки самостійно

визначають розміри готівки, що може постійно знаходитися в їх ка-

сах, із відповідним повідомленням в першому кварталі кожного ро-

ку установ банку, що їх обслуговують, і в межах цих коштів здійс-

нюють необхідні поточні витрати. Готівка понад визначені розміри

має здаватися ними до банків і вільно отримуватися з банку на цілі,

вказані у чеку.

Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється селянським

(фермерським) господарствам, які займаються виключно виробниц-

твом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції та

індивідуальним підприємцям.

Порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі регулюєть-

ся Інструкцією НБУ про організацію роботи з готівкового обігу

установами банків України, затвердженою постановою Правління

НБУ від 20.06.1995 р. в редакції постанови Правління НБУ від

13.10.1997 p. Усю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки

в касі підприємства зобов'язані здавати в порядку і строки, встанов-

лені установою банку для зарахування на їх рахунки. У разі, коли

ліміт залишку готівки в касі підприємства взагалі не встановлено,

вся наявна готівка в його касі на кінець дня має бути здана до банку

(незалежно від причин відсутності ліміту каси).

Готівкова виручка підприємств та індивідуальних підприємців,

одержана від реалізації товарів (робіт, послуг), може використову-

ватися ними в необхідних розмірах для забезпечення своєї статутної

та господарської діяльності (крім здійснення виплат, пов'язаних з

оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу).

Перевірки касової дисципліни здійснюються органами Держав-

ної податкової адміністрації України, Державної контрольно-реві-

зійної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, фі-

нансовими органами і установами банків. Особи, винні в порушенні

касової дисципліни, притягаються до відповідальності.

НБУ зобов'язує комерційні банки подавати державним податко-

вим адміністраціям матеріали про порушення суб'єктами підприєм-

ницької діяльності норм з регулювання обігу готівки (перевищення

норм витрачання готівки на поточні потреби, невстановлення лімі-

тів залишків кас). За порушення юридичними особами всіх форм

власності, а також фізичними особами — громадянами України,

іноземними громадянами, особами без громадянства, які є суб'єк-

тами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки,

застосовуються штрафні санкції, передбачені Указом Президента

України від 12 червня 1995 р. «Про застосування штрафних санкцій

за порушення норм з регулювання обігу готівки». Так, при пору-

шенні суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, а

також фізичними особами, які є суб'єктами підприємницької діяль-

ності, норм з регулювання обігу готівки, що встановлюється НБУ,

застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

— за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в ка-

сах — у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки;

— за перевищення норм витрачання готівки на поточні потре-

би — у розмірі сум їх перевищення;

— за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готі-

вки — у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;

— за невстановлення лімітів залишків кас — у п'ятдесяти-

кратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за

кожний випадок.

Відповідальність за невстановлення лімітів залишку готівки в

касах покладається на установи комерційних банків, до яких засто-

совуються передбачені фінансові санкції. Зазначені штрафи стягу-

ються до державного бюджету у встановленому порядку. Контроль

за додержанням вимог цього Указу здійснюють комерційні банки,

органи Державної податкової адміністрації України, Державної

контрольно-ревізійної служби та Міністерство внутрішніх справ

України.

Важлива роль у здійсненні розрахунків між юридичними особа-

ми відводиться розрахункам у безготівковому порядку. Безготівкові

розрахунки становлять систему грошових розрахунків, які прово-

дяться без участі готівки у вигляді перерахування банком певної

суми з рахунка платника на рахунок одержувача або заліком взаєм-

них вимог підприємств, організацій. Більшість грошового обігу між