Костюченко О.А. Банківське право

Подождите немного. Документ загружается.

ний капітал акціонерного банку формується лише за рахунок влас-

них коштів акціонерів. Частка кожного акціонера не повинна пере-

вищувати 35 відсотків статутного фонду банку.

Основний капітал акціонерного банку формується шляхом емісії

та продажу акцій фізичним та юридичним особам, а потім збільшу-

ється за рахунок капіталізації прибутку й випуску нових акцій. Ста-

тутний фонд акціонерного банку утворюється з основним капіталом,

поділеним на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості.

Розмір статутного фонду визначається акціонерами банку, але не

може бути меншим за розмір, встановлений НБУ. Акціонерний банк

реєструється НБУ у місячний термін з дня подачі передбачених за-

конодавством документів.

Акціонерний банк діє на підставі установчого договору та ста-

туту. В статуті фіксуються цілі діяльності акціонерного банку, роз-

мір та порядок утворення фондів, склад і компетенція органів та

обов'язково такі відомості: види акцій, що випускаються, номіналь-

на вартість акції, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій,

що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по

викупу акцій.

Акціонерний банк є юридичною особою, виступає власником

свого майна, має повну господарську самостійність у питаннях ви-

бору форм управління, використання прибутку, несе відповідаль-

ність за зобов'язаннями тільки своїм майном, а акціонери відпові-

дають за зобов'язання банку лише в межах належних їм акцій.

Акціонерний банк може мати філії і представництва на території

України та за кордоном, але за письмовою згодою НБУ.

За територіальною ознакою розрізняють банки: міжнародні, за-

гальнонаціональні, регіональні та міжрегіональні, що обслуговують

декілька регіонів країни. За видами здійснюваних операцій комер-

ційні банки бувають універсальні та спеціалізовані.

Універсальні банки здійснюють широке коло банківських опе-

рацій і надають різноманітні послуги, перелік яких намагаються

розширяти. Сучасні комерційні банки здатні виконувати понад 200

різних видів банківських операцій і послуг.

Спеціалізовані банки здійснюють деякі банківські операції, які

тісно пов'язані з особливостями господарської діяльності підпри-

ємств, специфікою виробництва і збуту продукції тощо (промислові,

сільськогосподарські, будівельні, торгові, біржові, ощадні та ін.).

За масштабом діяльності розрізняють крупні, середні та дрібні

банки. Однак діюче законодавство не містить конкретних критеріїв

щодо віднесення банків до тієї чи іншої групи.

Відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяль-

ність», «Про іноземні інвестиції» на території України можуть дія-

ти банки, статутний фонд який сформований за рахунок українсь-

ких юридичних і фізичних осіб; банки за участю іноземного

капіталу (спільні банки); іноземні банки, статутний фонд яких фо-

рмується за рахунок коштів нерезидентів — іноземних юридичних

і фізичних осіб.

Отже, для ефективного функціонування і розвитку банківської

системи необхідна подальша структуризація і спеціалізація комер-

ційних банків, розвиток різних видів банківських установ, що спри-

ятиме розширенню діапазону банківських операцій і фінансових по-

слуг і забезпечить вдосконалення кредитно-фінансового механізму в

країні.

§ 2. Порядок утворення і

припинення

діяльності комерційного банку

Правовою базою для створення і функціонування комерційних

банків різних типів і форм власності є Закони України «Про банки і

банківську діяльність», «Про підприємництво», «Про господарські

товариства», «Про цінні папери і фондову біржу», а також нормати-

вні акти НБУ.

Засновниками комерційних банків можуть бути як українські,

так і іноземні юридичні та фізичні особи (не менше трьох). Не мо-

жуть виступати засновниками комерційних банків місцеві Ради на-

родних депутатів усіх рівнів, їх виконавчі органи, політичні та

профспілкові організації, спілки й партії, громадські фонди. Забо-

роняється також бути засновниками військовослужбовцям, посадо-

вим особам усіх правоохоронних органів, державних організацій,

покликаних здійснювати контроль за діяльністю банків.

Не можуть бути засновниками банку особи, яким суд заборонив

займатися певною діяльністю, до закінчення терміну, встановленого

вироком суду, а також особи, які мають непогашену судимість за

крадіжки, хабарництво й інші корисливі злочини. Ці особи не мо-

жуть також займати керівні посади і посади, пов'язані з матеріаль-

ною відповідальністю.

Національний банк України встановлює мінімальний розмір ста-

тутного фонду комерційного банку. Статутний фонд банку форму-

ється за рахунок власних коштів акціонерів або пайових внесків

засновників банку у грошовій формі. Банкам забороняється збіль-

шувати статутний фонд за рахунок нерозподільного прибутку або

коштів інших фондів для створення нових банків. Забороняється ви-

користовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти,

кошти, одержані в кредит та під заставу, а також збільшувати стату-

тний фонд для покриття збитків.

Вся діяльність по створенню банку здійснюється в кілька етапів.

На першому етапі засновники або їх організаційна група готують

проекти всіх документів, необхідних для реєстрації. При цьому виз-

начається організаційно-правова форма діяльності майбутнього ба-

нку, тобто вид господарського товариства, у вигляді якого він буде

функціонувати. Далі засновники визначають розмір статутного фон-

ду, необхідного для забезпечення нормальної діяльності комерцій-

ного банку і достатнього для запланованого обсягу операцій. Розмір

статутного фонду не може бути меншим за мінімальну величину,

встановлену НБУ.

Після визначення розміру статутного капіталу виконуються без-

посередні операції щодо його формування шляхом проведення відк-

ритої або закритої підписки на акції чи паї згідно з обраною для

банку формою господарського товариства.

Після нагромадження необхідної суми статутного капіталу, виз-

наченої установчою угодою, засновники комерційного банку скли-

кають установчі збори, за рішенням яких оформляють всі належні

документи, необхідні для реєстрації банку.

Для формування статутного капіталу в регіональному управлінні

НБУ за місцем створення комерційного банку засновникам відкри-

вається тимчасовий рахунок, на який кожен засновник вносить виз-

начену чинним законодавством і установчими документами частку

статутного фонду. Підставою для відкриття тимчасового рахунка є

установчий договір засновників банку і заява на відкриття рахунка.

Для реєстрації комерційного банку його спостережна рада в дво-

тижневий строк після перевірки фінансового стану засновників по-

дає до регіонального управління НБУ за місцем створення майбут-

нього банку такі документи:

— заяву про реєстрацію банку за підписом уповноваженої осо-

би, яка призначена відповідальною за реєстрацію банку установчи-

ми зборами;

— установчий договір, підписаний засновниками банку та завіре-

ний їхніми печатками. Підписи фізичних осіб завіряються нотаріально;

— статут банку, затверджений на зборах і підписаний уповно-

важеною особою;

— копію рішення органів Антимонопольного комітету України

про надання згоди на створення банку у випадках, передбачених

чинним законодавством;

— протокол установчих зборів, підписаний головою та секрета-

рем зборів;

— економічне обгрунтування, де зазначені мета створення бан-

ку, розрахунковий баланс і розрахунок плану доходів, витрат і при-

буток на кінець першого року його діяльності;

— бухгалтерську і фінансову звітність учасників банку;

— висновок аудиторської організації, яка має ліцензію Аудитор-

ської палати України про фінансовий стан та платоспроможність за-

сновників банку;

— наявність професійно придатних перших керівних осіб (го-

лови правління та головного бухгалтера), кандидатури яких погод-

жено з НБУ;

— копію платіжного документа про внесення плати за реєстра-

цію банку на рахунок № 000960820 в Операційному управлінні

НБУ, МФО 300001; За реєстрацію комерційних банків встановлена

плата у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів заробітної плати;

— копію звіту про проведення відкритої підписки на акції,

прийнятого Міністерством фінансів України;

— угоду про надання приміщення для розміщення банку за під-

писом уповноваженої за установчим договором особи;

— установчі документи акціонерів (учасників) банку (нотаріаль-

но завірені копії або в оригіналі).

З метою контролю за діяльністю банків регіональне управління

НБУ готує висновок про фінансовий стан і репутацію засновників

банку, наявність власних коштів для внесення до його статутного

фонду, підтвердження про їх внесення на тимчасовий рахунок, про

відповідність приміщення банку і касового вузла усім технічним

вимогам та вимогам безпеки, про забезпеченість банку засобами

машинної обробки інформації і каналами зв'язку, про професійну

придатність голови правління і головного бухгалтера, про забезпе-

ченість банку кваліфікованими кадрами.

Вказані висновки разом із пакетом установчих документів, по-

даних засновниками, регіональне управління НБУ подає в його

Правління, де після детального їх вивчення і аналізу приймається

рішення про реєстрацію комерційного банку. При позитивному ви-

рішенні питання комерційний банк заноситься до Республіканської

книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кре-

дитних установ. Комерційний банк одержує статус юридичної особи

з моменту його реєстрації в НБУ і отримання ліцензії на здійснення

банківських операцій від НБУ.

НБУ може відмовити в реєстрації комерційного банку в разі по-

рушення порядку створення банку, невідповідності його статуту та

інших установчих документів законодавству України, незадовільно-

го фінансового стану засновників, що загрожує інтересам вкладни-

ків і кредиторів банку, а також у разі професійної непридатності ре-

комендованого керівництва банку, відсутності відповідної матері-

ально-технічної бази.

Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути

оскаржено в судовому порядку.

Комерційні банки зобов'язані у місячний строк повідомляти

НБУ про зміни, що вносяться до установчих документів, з поданням

нотаріально засвідчених копій змінених документів.

Рішення про реєстрацію комерційного банку виноситься у міся-

чний строк з дня одержання всіх передбачених документів. Комер-

ційні банки можуть відкривати на території України та за її межами

філії і представництва після отримання відповідної ліцензії НБУ.

Філії та представництва банку не є юридичними особами, але мають

свої положення і виступають від імені головного банку. Філія має

свій субкореспондентський рахунок та здійснює банківські операції,

передбачені її положенням. Представництво банку фінансується го-

ловним банком, від якого він виступає, але не має права здійснюва-

ти банківські операції.

Філії та представництва комерційних банків відкриваються за

погодженням з регіональним управлінням НБУ за місцем їх знаход-

ження. З метою створення філій та представництв подаються такі

документи:

— клопотання комерційного банку про відкриття філії чи пред-

ставництва;

— рішення зборів акціонерів банку про створення філії чи пред-

ставництва;

— копії платіжного документа про внесення плати за відкриття

філії, договору оренди на приміщення, в якому буде розташована

філія (на строк не менше 5 років), або документального підтверд-

ження права власності банку на це приміщення;

— затверджене у встановленому порядку положення про філію

чи представництво, згода регіонального управління НБУ за місцем

знаходження головного банку на відкриття філії чи представницт-

ва;

— копію статуту банку, зареєстрованого НБУ;

— відомості про професійну придатність і відповідну репутацію

керуючого і головного бухгалтера філії банку та забезпеченість ква-

ліфікованими кадрами.

Письмова згода регіонального управління НБУ на створення фі-

лії, представництва видається комерційному банку протягом двох

тижнів з дня отримання всіх необхідних документів.

Регіональні управління НБУ в ряді підстав можуть відмовити

комерційному банку у відкритті філії, представництва. Правила

НБУ встановлюють деякі особливості реєстрації банків за участю

іноземного капіталу. Засновниками іноземних банків можуть бути

іноземні юридичні та фізичні особи або за участю українських та

іноземних юридичних і фізичних осіб (спільні банки).

Крім документів, що подаються українськими засновниками

для утворення комерційного банку, іноземні юридичні особи

подають:

— рішення уповноваженого органу іноземного засновника про

участь у створенні комерційного банку в Україні;

— письмову згоду контролюючого органу країни, резидентом

якої є іноземний засновник, на участь у створенні в Україні комер-

ційного банку; країни іноземного засновника;

— копії установчих документів іноземних засновників (учасників);

— витяг з торговельного (банківського) реєстру країни, де іно-

земний засновник офіційно зареєстрований;

— висновок однієї з аудиторських організацій, яка визначена

НБУ як така, що має право здійснювати аудиторську перевірку ді-

яльності іноземних засновників, або висновок іноземного аудитора,

підтверджений аудиторською організацією України, яка має відпо-

відний сертифікат на право проведення аудиту;

— повідомлення керівництва центрального банку іноземної дер-

жави або уповноваженого органу про здійснення достатнього конт-

ролю за діяльністю своїх комерційних банків-засновників, акціоне-

рів українського банку за участю іноземного капіталу.

Іноземні фізичні особи для створення комерційного банку подають:

— підтвердження першокласного банку про платоспроможність

цього громадянина;

— рекомендації не менше двох іноземних юридичних осіб або

громадян з відомою платоспроможністю.

Ці документи повинні бути нотаріально завірені за місцем їх ви-

дачі та легалізовані (підтверджені) в установленому порядку в кон-

сульських установах України. Іноземні засновники подають також

завірені переклади українською мовою всіх документів, які викла-

дені іноземною мовою, з доданням оригіналів. Крім того, до вказа-

ного переліку документів додається ліцензія НБУ на створення бан-

ку за участю іноземних юридичних і фізичних осіб.

Отже, процес створення комерційних банків є досить складною

процедурою, пов'язаною з оформленням численних документів, під-

бором кваліфікованих кадрів, вибором відповідного приміщення,

забезпеченням його необхідним обладнанням та ін.

Припинення діяльності комерційного банку згідно зі ст. 37 Ци-

вільного кодексу України відбувається шляхом ліквідації або реор-

ганізації. У випадку ліквідації комерційного банку припиняється

його діяльність як юридичної особи з ліквідацією його справ і май-

на, банк перестає існувати. У разі реорганізації всі права та обов'яз-

ки банку переходять до правонаступника — іншої юридичної особи.

Порядок припинення діяльності комерційних банків визначений За-

конами України «Про банки і банківську діяльність», «Про госпо-

дарські товариства», «Про банкрутство» та іншими нормативними

актами.

Правилами НБУ встановлено, що НБУ має право припинити ді-

яльність комерційних банків та філій у разі:

— виявлення недостовірних даних, на підставі яких було прове-

дено реєстрацію банку, сформовано його статутний фонд;

— збиткової діяльності упродовж трьох місяців підряд або шес-

ти місяців протягом року та виникнення у зв'язку з цим становища,

що загрожує інтересам вкладників і кредиторів;

— відкликання ліцензії на здійснення всіх банківських операцій;

— невиконання вимог чинного законодавства щодо збільшення

статутного фонду у встановлені терміни.

Крім того, припинення діяльності банку може мати місце з ініці-

ативи засновників та на підставі рішення арбітражного суду. Підс-

тавою для надання пропозицій щодо прийняття рішення про при-

пинення діяльності комерційного банку є результати перевірок,

проведених службою банківського нагляду та незалежними ауди-

торськими фірмами. Підставою для проведення таких перевірок є

матеріали звітності банків, а також матеріали перевірок правоохо-

ронних та контролюючих органів, які свідчать про збиткову діяль-

ність банку та порушення банківського законодавства.

Рішення про ліквідацію комерційного банку приймається Пра-

влінням НБУ та оформляється відповідною постановою (крім ви-

падків, коли такі рішення прийняті арбітражним судом, або за рі-

шенням загальних зборів засновників (акціонерів) комерційного

банку.

Для ліквідації комерційних банків створюється ліквідаційна ко-

місія, яка в межах наданих їй повноважень:

— управляє майном банку; здійснює інвентаризацію та оцінку

майна банку; визначає ліквідаційну масу та розпоряджається нею;

проводить роботу щодо стягнення дебіторської заборгованості; вия-

вляє кредиторів та вживає заходів, спрямованих на задоволення їх-

ніх вимог, зокрема, реалізує майно банку; вирішує в установленому

порядку питання щодо звільнення працівників банку та призначення

спеціалістів для забезпечення роботи ліквідаційної комісії; виплачує

у встановленому порядку заробітну плату членам ліквідаційної ко-

місії; складає ліквідаційний баланс і подає його на затвердження ор-

гану, який створив ліквідаційну комісію.

Дії ліквідаційної комісії можуть бути оскаржені кредиторами

або засновниками, акціонерами банку в судовому порядку.

З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять пов-

новаження з управління справами банку. Ліквідаційна комісія у

триденний строк з моменту її призначення публікує в офіційних ор-

ганах преси інформацію про ліквідацію банку із зазначенням поряд-

ку і строку подачі заяв кредиторами своїх претензій та надсилає

письмові повідомлення вкладникам банку — фізичним особам. Цей

строк становить один місяць від дня опублікування в офіційному

друкованому органі зазначеної інформації. Після закінчення вказа-

ного строку заяви кредиторів та вкладників банку ліквідаційною

комісією не приймаються.

Ліквідаційна комісія в межах наданих їй повноважень вирішує

всі питання, пов'язані з проведенням дій щодо ліквідації банку шля-

хом прийняття відповідних рішень.

§ 3. Організаційна структура

і управління комерційним банком

Важливою умовою ефективної роботи створеного комерційного

банку є вибір оптимальної організаційної його структури для успіш-

ного здійснення функцій управління, максимального задоволення

інтересів клієнтів у різноманітних банківських послугах з метою до-

сягнення банком основних стратегічних цілей.

У практиці банківської діяльності існує два підходи побудови

організаційної структури банку: функціональна і по видах надання

різноманітних банківських послуг. Загалом більшість сучасних бан-

ків застосовують змішані організаційні структури, поєднуючи ці два

підходи з метою вирішення банками своїх завдань.

При функціональній організації структури банку діє принцип

універсальності, банк виконує широке коло операцій, в ньому ство-

рюються підрозділи, що виконують спеціалізовані функції: креди-

тування, інвестування, розрахунково-касові операції та облік, трас-

тові операції, міжнародні розрахунки та ін. Кожний підрозділ має

чітко визначені завдання і обов'язки. Для цієї структури банку харак-

терна ієрархічність рівнів управління, за якої кожний нижчестоящий

рівень контролюється вищестоящим і підпорядковується йому.

При організаційній структурі банку, побудованій на принципі

надання клієнтам різноманітних банківських послуг, функції управ-

ління для здійснення відповідних операцій передаються певним ке-

рівникам, відповідальним за той чи інший вид послуг, які є спеціа-

лістами у даній сфері банківської діяльності. В таких банках

створюються підрозділи для надання комерційних, споживчих, сіль-

ськогосподарських кредитів, позик під нерухомість тощо. Така по-

будова зорієнтована на те, що дозволяє банку при наданні тієї чи

іншої послуги концентруватися під одним керівним центром, що

поліпшує координаційні функції всіх підрозділів банку і дозволяє

розробляти нові види банківських послуг, враховуючи конкуренцію,

вдосконалення технології і задоволення потреб клієнтів.

Зважаючи на те, що вибір організаційної структури банку зале-

жить від його стратегічних цілей і необхідності ефективного вирі-

шення важливих завдань спеціалізації і концентрації, в практиці все

частіше застосовується змішаний підхід до побудови організаційної

структури банку. Варіанти змішаного типу організаційної структури

комерційного банку наводяться на схемах (див. с. 50-53).

В організаційній структурі банку реалізуються його завдання,

безпосередньо пов'язані з виконанням поставлених перед банком

цілей: кредитування, інвестування, трастові, розрахунково-касові

операції, міжнародні розрахунки, а також депозитні та валютні опе-

рації. Кількість відділів банку залежить від розміру і характеру ді-

яльності банку, обсягів та складності банківських операцій і різно-

манітності наданих клієнтам послуг.

Організаційна й управлінська структура комерційного банку

регламентується його статутом, в якому визначається положення

про органи управління банку, їх структура, порядок утворення та

компетенція. Органами управління акціонерного банку можуть бути

загальні збори акціонерів, рада банку та правління банку.

Вищим органом управління комерційного (акціонерного) банку

є загальні збори акціонерів, які скликаються щорічно для вирішення

таких питань:

— визначення основних напрямів у діяльності банку;

— зміна статуту та статутного капіталу;

— обрання й відкликання голови, заступника голови, членів ра-

ди і ревізійної комісії банку;

— затвердження річних результатів діяльності, звітів і висновків

ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку і покриття збитків;

— прийняття рішення про припинення діяльності банку, приз-

начення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу

та деяких інших важливих питань діяльності банку.

Контрольні функції та повноваження акціонерів як колективного

власника здійснює спостережна рада банку, яка обирається загаль-

ними зборами акціонерів. Спостережна рада має такі повноваження:

— контролює діяльність правління банку;

— обирає і звільняє керівництво правління банку;

— виносить рішення про притягнення до матеріальної відпові-

дальності членів правління банку та несе відповідальність за вико-

нання завдань, покладених на банк;

— попередньо розглядає питання, що вносяться на обговорення

загальних зборів акціонерів банку;

— затверджує умови оплати праці, матеріального стимулювання

працівників банку;

— виконує передані загальними зборами акціонерів банку фун-

кції, що належать до компетенції загальних зборів акціонерів;

— затверджує подані правлінням банку пропозиції щодо зміни

структури банку, приймає участь у створенні дочірніх та холдінго-

вих компаній.

Рада банку має право вносити пропозиції про доповнення і зміни

до Статуту банку з наступним затвердженням цих рішень загальни-

ми зборами акціонерів. Рада банку розглядає й інші питання, вине-

сені на її обговорення за ініціативою загальних зборів акціонерів,

ради або правління банку. Рада банку визначає мету банку та здійс-

нює його політику по кредитно-розрахункових, інвестиційних, ва-

лютних та інших видах діяльності, встановлює зв'язки і координує

діяльність з іншими банками та організаціями у діловому середовищі.