Костюченко О.А. Банківське право

Подождите немного. Документ загружается.

систему захисту; одержувати в іноземних і міжнародних банках та в

інших фінансово-кредитних організаціях кредити, розміщувати по-

зики, здійснювати операції в іноземній валюті; давати дозвіл органі-

заціям України залучати кредити з-за кордону в межах загального

ліміту зовнішньої заборгованості держави, який встановлюється

Верховною Радою України; визначати ціни й тарифи на надані На-

ціональним банком і його установами послуги, якщо вони не вста-

новлені законодавством України; утворювати у своєму підпорядку-

ванні підприємства і бути пайовиком або акціонером підприємств,

необхідних для виконання завдань Національного банку, в тому чис-

лі щодо виготовлення паперових грошей, виробництва необхідного

для цієї мети паперу, виготовлення монет та інші права.

Правове становище Національного банку України, його особ-

ливе правове регулювання зумовлює виконання специфічних для

нього банківських операцій. Відповідно до ст. 8 Закону України

«Про банки і банківську діяльність» Національний банк виконує та-

кі операції:

— видає комерційним банкам кредити на строк за домовленістю

з позичальниками;

— провадить рахунки банків-кореспондентів і здійснює розра-

хункове касове обслуговування комерційних банків та інших кре-

дитних установ;

— купує та продає цінні папери, що випускаються державою;

— видає кредити банкам під заставу векселів і цінних паперів;

— здійснює емісію приватизаційних паперів;

— виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовніш-

ньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та ін-

шими міжнародними організаціями під заставу Державного валют-

ного та іншого державного майна України;

— купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іно-

земній валюті;

— проводить операції з резервними фондами грошових знаків;

— здійснює інші операції відповідно до своїх функцій, передба-

чених законодавством.

§ 3. Органи управління і структура

Національного банку України

Для ефективної діяльності Національного банку України важ-

ливе значення має його організаційна структура та мережа уста-

нов, за допомогою яких він здійснює надані законодавством пов-

новаження.

Мережа установ Національного банку затверджена Президією

Верховної Ради України і складається з центрального апарату,

Кримського республіканського, обласних, Київського і Севасто-

польського міських управлінь, розрахункових центрів при них,

регіональних відділень і розрахункових касових центрів у містах

і районах, представництв банку за кордоном, обчислювальних

і технічних центрів, навчальних закладів та інших установ і орга-

нізацій.

Структура центрального апарату Національного банку України

затверджена постановою Правління НБУ від 9 березня 1995 р., до

неї входять департаменти з основних напрямів діяльності банку

(економічний, емісійно-кредитний, валютного регулювання, бухгал-

терського обліку та розрахунків, інформатизації, готівково-грошо-

вого обігу, банківського нагляду, фінансового і юридичного.

Для поточної роботи в структурі центрального банку створені

управління з аналізу та організації економічної роботи, статистики

та платіжного балансу, ринку капіталів і бірж, оперативного прогно-

зування та аналізу розвитку грошово-кредитного ринку, платіжних

систем, комп'ютерних технологій, організації роботи з готівкою,

аналізу діяльності банків та контролю економічних нормативів, ре-

єстрації та ліцензування банків, міжнародних банківських зв'язків,

банківської безпеки тощо.

При центральному апараті НБУ діють центр міждержавних роз-

рахунків, державна скарбниця, центральна розрахункова палата,

центральне сховище, банкнотно-монетний двір, інженерно-техніч-

ний центр, операційне управління, банківська академія та ряд ви-

дань: «Бюлетень НБУ», «Платіжний баланс України» та ін.

Національний банк проводить свою роботу на основі поєднання

колегіальності та єдиноначальності в обговоренні й вирішенні всіх

питань щодо керівництва діяльністю банку.

Керівним органом Національного банку є Правління у складі

Голови Правління, його заступників і членів правління. Голова На-

ціонального банку України призначається на посаду строком на

4 роки та звільняється з посади Верховною Радою України за по-

данням Президента України.

Голова Правління Національного банку несе персональну відпо-

відальність за його роботу: керує Правлінням та усією діяльністю

банку, головує на його засіданнях, які проводяться не менше одного

разу на місяць.

Заступники Голови Правління Національного банку та члени

Правління призначені Президією Верховної Ради України за подан-

ням Голови Правління Національного банку.

Враховуючи, що Національний банк України деякі важливі

питання розглядає колегіально, на Правління банку покладають-

ся такі повноваження: розгляд стану грошового обігу і розробка

пропозицій щодо основних напрямів державної грошово-кре-

дитної політики в державі; прийняття рішень про рівень резервних

вимог і нормативів, процентних ставок на кредити, що надаються

комерційним банкам; проведення економічних розробок у галузі

грошового обігу й банківської справи, методики бухгалтерського

обліку й звітності; розгляд питань діяльності управлінь Націо-

нального банку України на місцях, а також підвідомчих підпри-

ємств і організацій; вирішення кадрових питань; розгляд проектів

найважливіших наказів, постанов та інших нормативних актів На-

ціонального банку; річних звітів і балансів діяльності Національ-

ного банку і зведених балансів банківської системи держави, зат-

вердження кошторису витрат Національного банку та інші

питання.

Рішення Правління Національного банку приймаються прос-

тою більшістю голосів і оформляються відповідними постанова-

ми. Політика Національного банку України на місцях провадиться

через установи Національного банку, які діють від його імені і ви-

конують у межах наданих їм повноважень функції, передбачені

законодавством України, Статутом банку та рішеннями Правління

банку.

З метою підвищення ролі центрального банку в сфері грошово-

кредитної політики держави в Конституції України спеціально пе-

редбачено ряд статей з цього питання. Зокрема, у ст. 99 Конституції

України визначено, що забезпечення стабільності грошової одиниці

є основною функцією центрального банку держави — Національно-

го банку України. По-новому визначається і статус керівника цент-

рального банку держави, порядок його обрання і роль у здійсненні

фінансової діяльності держави.

Відповідно до ст. 100 Конституції України буде створений но-

вий вищий орган нагляду за діяльністю центрального банку — Рада

Національного банку України, на яку покладатиметься розроблення

основних засад грошово-кредитної політики та контроль за її прове-

денням. Правовий статус Ради Національного банку України буде

визначатися законом. Склад Ради Національного банку України в

рівній кількості призначатиме: половину — Верховна Рада України,

половину — Президент України. Включення у склад Ради Націо-

нального банку обов'язково міністрів фінансів та економіки, інших

провідних спеціалістів з питань грошового обігу й кредитної полі-

тики сприятиме нормальній роботі цього органу і компетентному

вирішенню конкретних проблем.

Заслуговує на увагу і питання розмежування повноважень уряду

і центрального банку, підзвітність його Верховній Раді України і

надання банкові права законодавчої ініціативи, що гарантує його

участь у законодавчому процесі з питань грошово-кредитної політи-

ки держави (ст. 93 Конституції України).

§ 4. Контрольні та ліцензійні

функції

Національного банку України

Важливе значення держави при здійсненні банківської діяль-

ності має організація всебічного контролю за роботою кредитних

установ. Відповідно до Закону України «Про банки і банківську

діяльність» це завдання вирішується таким чином: по-перше. Націо-

нальний банк здійснює контроль за додержанням юридичними осо-

бами банківського законодавства та власних нормативних актів; по-

друге, перевіряє законність та доцільність утворення комерційних

банків шляхом їх реєстрації та видачі ліцензій на проведення бан-

ківських операцій; по-третє, встановлює для комерційних банків

економічні нормативи.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про банки і банківську ді-

яльність» з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінан-

сової надійності комерційних банків Національний банк встановлює

для комерційних банків такі економічні нормативи:

1. Мінімальний розмір статутного фонду. Встановлюється у су-

мі, еквівалентній 1 млн. ЕКЮ за офіційним курсом грошової одини-

ці України

2. Граничне співвідношення між розміром власних коштів бан-

ку та сумою його активів. Визначається за спеціальною методоло-

гією. Це співвідношення не повинно бути менш 8 %.

3. Показники ліквідності балансу комерційного банку. Встанов-

люються у вигляді нормативного співвідношення між активами і

зобов'язаннями банку з урахуванням термінів їх погашення, а також

можливості реалізації активів.

4. Розмір обов'язкових резервів, що розміщуються у Національ-

ному банку. Встановлюються в процентному відношенні до всіх зо-

бов'язань банку або будь-якої їх частини (за зобов'язаннями комер-

ційного банку цей розмір становить 16,5 % суми залучених коштів).

5. Максимальний розмір ризику на одного позичальника. Вста-

новлюється в процентному відношенні до загальної суми власних

коштів банку. При визначенні ризику враховується вся сума вкла-

день і кредитів даному позичальнику, а також видані за його дору-

ченням гарантії, поруки та інші зобов'язання.

Важливою функцією Національного банку України є перевірка

діяльності комерційних банків шляхом контролю за додержанням

ЕКЮ є грошовою одиницею європейської валютної системи, виступає умовною

міжнародною рахунковою одиницею країн—членів Європейського економічного спів-

товариства (ЄЕС). Створена в березні 1979 року. Курс ЕКЮ щодо німецької марки ста-

новить понад дві марки.

ними банківського законодавства. Безпосередньо функцію контро-

лю виконують департамент банківського нагляду Національного

банку України, Кримське республіканське та обласні управління

Національного банку України.

У разі порушення суб'єктами банківської діяльності законодавст-

ва, економічних нормативів, строків та технології виконання бан-

ківських операцій, допущення несанкціонованої емісії, невиконання

нормативних актів Національного банку, неподання звітності чи по-

дання недостовірної звітності, збиткової діяльності, створення стано-

вища, що загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку, пе-

решкоджання антимонопольним діям чи праву клієнта вільно вибира-

ти банк Національний банк має право застосовувати такі заходи:

— підвищити норми обов'язкових резервів;

— відкликати ліцензію на здійснення окремих чи всіх банківсь-

ких операцій;

— усунути керівництво суб'єкта банківської діяльності від уп-

равління;

— призначити тимчасову адміністрацію для управління

суб'єктом банківської діяльності;

— у безспірному порядку стягнути штраф у розмірі неправомір-

но одержаного доходу та застосовувати інші економічні санкції від-

повідно до законодавства;

— прийняти рішення про виключення з Республіканської книги

реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних ус-

танов та про реорганізацію чи ліквідацію. Крім того, Національний

банк вправі вилучити з обігу фіктивні кошти шляхом стягнення їх у

безспірному порядку з кореспондентських рахунків банків. Рішення

Національного банку про виконання ним контролю за банківською

системою можуть бути оскаржені до арбітражного суду.

Для виконання банківських операцій Національний банк видає

комерційним банкам ліцензії (ст. 17 Закону України «Про банки і

банківську діяльність»). Банківська ліцензія — це документ, що під-

тверджує право комерційного банку займатися всіма або окремими

банківськими операціями.

Порядок і умови надання ліцензії на здійснення банківських

операцій і видів діяльності комерційним банкам та їх установам, а

також порядок і умови, за яких НБУ може відмовити в наданні ліце-

нзії та відкликати її, визначається спеціальним Положенням про по-

рядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій,

затвердженим постановою Правління Національного банку України

6 травня 1998 p. Ліцензування являє собою порядок надання дозволу

на здійснення окремих чи всіх банківських операцій комерційному

банку, який з моменту реєстрації НБУ набуває статусу юридичної

особи. Ліцензування банківської діяльності здійснюється з метою

залучення на ринок банківських послуг України комерційних банків

та банківських установ, умови діяльності яких відповідають встано-

вленим НБУ обов'язковим вимогам та діяльність яких не загрожує

інтересам їх клієнтів.

Комерційні банки мають право здійснювати банківські операції

тільки після отримання відповідної ліцензії НБУ. Діючими прави-

лами НБУ встановлені різні умови і документи, необхідні для отри-

мання ліцензії новоствореними або діючими банками. Так, для роз-

ширення ліцензії діючі банки подають до НБУ такі документи:

— клопотання про розширення ліцензії на здійснення банківсь-

ких операцій (з переліком операцій, які банк бажає виконувати) за

підписом Голови Правління банку;

— балансовий звіт банку та звіт про прибутки і збитки на остан-

ню звітну дату;

— бізнес-план на наступний рік;

— висновок зовнішнього аудитора про діяльність банку за звітний

рік, що передує зверненню банку до НБУ, має містити інформацію:

про достовірність даних бухгалтерської звітності банку на дату

складання звіту;

відповідність бухгалтерської звітності вимогам нормативних до-

кументів НБУ;

відповідність результатів фінансово-господарської діяльності

банку його звітності;

дотримання банком вимог чинного законодавства України та

нормативних актів НБУ;

правильність оголошення прибутку, що підлягає оподаткуванню;

зловживання керівних осіб банку, якщо такі мали місце;

факти допущення діяльності та операції, на здійснення яких

банк не має ліцензії НБУ, якщо вони мали місце;

стан системи та оцінку роботи внутрішнього аудиту комерцій-

ного банку;

іншу інформацію за згодою з комерційним банком;

— висновок регіонального управління НБУ про фінансовий стан

банку, його технічну готовність та забезпеченість кваліфікованими

спеціалістами для виконання відповідних операцій та ін.

Рішення щодо можливості надання ліцензії банкам здійснюється

протягом одного місяця з дня отримання НБУ клопотання на отри-

мання ліцензії та всіх необхідних документів. НБУ може відмовити

банку в наданні ліцензії, якщо за результатами розгляду поданого

пакета документів, а для діючого банку — також аналізу діяльності

за період, що передує його зверненню до НБУ, встановлено, що на-

дана недостовірна або неповна інформація про здійснення операцій

може негативно вплинути на діяльність банку, або якщо банк не до-

тримав умов, передбачених правилами НБУ.

Рішення про відмову в наданні ліцензії повідомляється банку

письмово із зазначенням причин відмови. Ліцензія набуває чинності

з моменту прийняття відповідного рішення Комісією з питань наг-

ляду та регулювання діяльності банків НБУ та оформлення належ-

ним чином на спеціальному бланку за підписом заступника Голови

Правління НБУ. За надання банками ліцензій та дозволів їх філіям

на здійснення банківських операцій встановлена плата у розмірі

п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Порядок відкликання ліцензій на здійснення банківських опера-

цій визначається НБУ.

Ліцензія на здійснення банківських операцій (окремих чи всіх) мо-

же бути відкликана за поданням регіонального управління НБУ у разі:

— виявлення недостовірних даних, на підставі яких було надано

ліцензію;

— затримки початку здійснення діяльності, на яку надана ліцен-

зія, більше ніж на один рік з моменту надання ліцензії;

— виникнення становища, що загрожує інтересам кредиторів та

вкладників банку;

— виявлення порушень банком вимог банківського і антимоно-

польного законодавства та нормативних актів НБУ;

— наявності збиткової діяльності банку упродовж 3 місяців

поспіль;

— систематичного порушення економічних нормативів, які вста-

новлені НБУ, упродовж 3 місяців підряд або 6 місяців протягом року;

— здійснення операцій, на які не було надано ліцензії;

— надання недостовірної інформації та звітності або несвоєчас-

ного їх подання;

— невиконання у встановлений термін вимог НБУ щодо діяль-

ності банку та умов, на підставі яких була надана ліцензія.

Відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій є

крайнім заходом НБУ, якому мають передувати інші заходи запобі-

жного характеру відповідно до чинного законодавства.

Рішення Правління Національного банку України про відкли-

кання ліцензії на здійснення всіх банківських операцій повідомля-

ється всім банкам України і сповіщається у центральній пресі.

Контрольні запитання

1. Дайте характеристику правової природи Національного банку

України.

2. Які основні завдання Національного банку України?

3. Кому підзвітний Національний банк України?

4. У чому проявляється подвійна правова природа Національного бан-

ку України?

5. Які специфічні права Національного банку України?

6. Яка мережа у станов НБУ?

7. Що означає поняття «економічні нормативи»?

8. Які заходи застосовує НБУ до комерційних банків?

9. Який мінімальний розмір статутного фонду встановлює НБУ для

комерційних банків?

10. Які підстави скасування ліцензії на проведення банківських операцій?

ГЛАВА III

ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ

КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

§ 1. Сутність і роль комерційних

банків, їх класифікація

Важливою ланкою кредитної системи України є комерційні бан-

ки, що належать до другого рівня банківської системи. Комерційні

банки є багатофункціональними установами, що здійснюють основ-

ний спектр кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуго-

вуванням господарської діяльності своїх клієнтів.

У ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» заз-

начено, що банки — це установи, функцією яких є кредитування

суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучен-

ня коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших

кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народ-

ного господарства, виконання валютних та інших банківських опе-

рацій, передбачених законом.

Комерційні банки — це автономні, незалежні комерційні під-

приємства. З одного боку, вони утворюються для задоволення інте-

ресів власників банку (акціонерів або індивідуальних) і суспільних

інтересів клієнтури — юридичних і фізичних осіб, що обслугову-

ються банком. А з іншого боку, комерційні бланки — це підприємс-

тва особливого типу, які організують та здійснюють рух позичково-

го капіталу для забезпечення отримання прибутку власниками

банку. Будучи важливою ланкою банківської системи держави, ко-

мерційні банки концентрують основну частину кредитних ресурсів і

здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових

послуг для юридичних і фізичних осіб. Комерційні банки є юридич-

ними особами. Вони економічно самостійні і повністю незалежні

від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях,

пов'язаних з їх оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вка-

зівок, що не відповідають чинному законодавству. Як будь-яка

юридична особа, банки мають свої ознаки.

1. Володіння майном на правах власності або на правах повно-

го господарського відання, наявність статутного фонду, який ві-

дображується на самостійному балансі банку. Статутний фонд

комерційного банку формується за рахунок власних коштів акціо-

нерів або пайових внесків засновників банку у грошовій формі.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду

бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит і під заставу, а також

збільшувати статутний фонд для покриття збитків. Розмір статут-

ного фонду банку визначається засновниками, але не може бути

меншим за розмір, встановлений НБУ. Законодавством визначено

мінімальний розмір статутного фонду банку в сумі, еквівалентній

1 млн. ЕКЮ.

2. Наявність усіх прав юридичної особи: організаційна єдність,

участь у господарських відносинах, самостійна відповідальність, а

також обов'язкове зазначення в статуті банку, що банк є юридич-

ною особою.

3. Комерційні банки здійснюють підприємницьку діяльність з

метою одержання прибутку: пропонують на договірних умовах кре-

дитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування під-

приємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання бан-

ківських операцій і надання різних банківських послуг. За надання

послуг клієнти сплачують винагороду, за рахунок якої утворюється

прибуток банку.

Комерційні банки виступають суб'єктами ринкової економіки,

вони діють одночасно на механізмах саморегуляції і самоуправлін-

ня, працюють в умовах ризику. Як важливий сектор економіки ко-

мерційні банки постачають у народне господарство додаткові гро-

шові ресурси. Діяльність банків не обмежується акумуляцією і

розміщенням коштів підприємств, організацій і населення.

Вони сприяють нагромадженню капіталу, не лише активно втру-

чаючись в усі сфери господарського життя, але й безпосередньо бе-

руть участь у функціонуванні капіталу або здійснюючи контроль

над ним. Завдяки банкам діє механізм розподілу і перерозподілу ка-

піталу за сферами й галузями виробництва, який значною мірою за-

безпечує розвиток народного господарства залежно від об'єктивних

потреб виробництва. Фінансуючи додаткові потреби підприємств

промисловості, транспорту, сільського господарства, банки умож-

ливлюють утворення прогресивної відтвореної структури народного

господарства.

Комерційним банкам забороняється діяльність у сфері матері-

ального виробництва, торгівлі, страхування. Законодавством обме-

жена можливість комерційного банку мати у власності нерухомість.

Виняткове значення має закріплення на законодавчому рівні

розмежування відповідальності держави та комерційних банків.

Банки не відповідають по зобов'язаннях держави, а держава не від-

повідає по зобов'язаннях банків, крім випадків, коли сторони беруть

на себе таку відповідальність (ст. 5 Закону України «Про банки і

банківську діяльність»).

Закон передбачає також можливість створення комерційними

банками спілок, асоціацій та інших об'єднань для координації своєї

діяльності і захисту своїх інтересів.

Комерційні банки, будучи юридичними особами і здійснюючи

господарську діяльність, як правило, не повинні виконувати адмі-

ністративні повноваження. Однак, згідно з правилами НБУ, на ко-

мерційні банки покладається обов'язок перевіряти додержання під-

приємствами, організаціями порядку ведення касових операцій, а

також контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів,

здійснюваних через уповноважені банки. Роль комерційних банків

зумовлена виконуваними основними функціями:

1. Мобілізація тимчасово вільних коштів і перетворення їх у

капітал.

2. Кредитування підприємств, держави і населення.

3. Здійснення розрахунків і платежів у господарстві.

4. Випуск кредитних грошей.

5. Емісійно-засновницька діяльність, що здійснюється шляхом

випуску і розміщення цінних паперів.

6. Консультування, надання економічної та фінансової інфор-

мації.

Останнім часом у сфері діяльності комерційних банків спостері-

гаються тенденції розширення їх функцій з метою універсалізації

роботи, підвищення ефективності банківської діяльності та одер-

жання прибутків.

Комерційні банки можна класифікувати за різними критеріями,

основними з яких є функціональна і клієнтські ознаки.

За функціональною спеціалізацією розрізняють банки реконст-

рукції та розвитку, інвестиційні, ощадні, іпотечні, трастові, емісійні,

зовнішньоторгові. За формою власності — державні, кооперативні,

приватні, змішані. За приналежністю статутного фонду й способу

його формування — пайові та акціонерні банки. Пайові банки утво-

рюються за рахунок пайових внесків засновників (пайовиків) у фор-

мі товариств з обмеженою відповідальністю. Акціонерні банки в

Україні створюються закритого або відкритого типу.

Акціонерний банк — це такий вид комерційного банку, що

створюється у формі акціонерного товариства. Порядок створення і

діяльності акціонерних банків визначається Законами України «Про

банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства»,

«Про цінні папери і фондову біржу» та ін. Акціонерний банк — це

кредитна установа, що являє собою об'єднання на підставі угоди

коштів фізичних і юридичних осіб (у тому числі іноземних) з метою

спільної господарської діяльності та одержання прибутку. Статут-