Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

681

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Таблиця 18.11

Основні показники соціально1економічного розвитку

Карпатського економічного району (2004 р.)

Ïîêàçíèêè

Óêðà¿íà

Êàð-

ïàòñü-

êèé

ðàéîí

Çàêàð-

ïàò

ñüêà

²âàíî-

Ôðàíê³

âñüêà

Ëüâ³â-

ñüêà

×åðí³-

âåöüêà

Òåðèòîð³ÿ,òèñ.êì

603,5

56,6

12,8

13,9

21,8

8,1

×èñåëüí³ñòü íà-

ÿâíîãî íàñåëåííÿ,

òèñ.÷îë.

47280,8

6141,6

1248,5

1393,6

2588,0

911,5

Ù³ëüí³ñòü íàñå-

ëåííÿ ÷îë./êì

109

100

119

113

Ïèòîìà âàãà

ì³ñüêîãî

íàñåëåííÿ, %

67,7

48,4

37,0

42,4

59,9

40,9

Òðóäîâ³ ðåñóðñè,

çàéíÿò³ â óñ³õ

ñôåðàõ åêîíîì³÷-

íî¿ ä³ÿëüíîñò³,

òèñ.÷îë.

20295,7

2461,7

537,8

513,5

1057,0

353,4

Âàëîâà äîäàíà

âàðò³ñòü (ó ôàêò.

ö³íàõ), ìëí.ãðí.

244497

22646

4016

5544

10510547

2539

ÂÄÂ ó ðîçð³ç³ íà

äóøó íàñåëåííÿ,

ãðí.

5114

3675

3207

3958

4049

2771

²íâåñòèö³¿ â îñ-

íîâíèé êàï³òàë,

ìëí. ãðí.

75714

6992

1113

1589

3634

656

Îáñÿãè ðåàë³çî-

âàíî¿ ïðîìèñëî-

âî¿ ïðîäóêö³¿

(ðîá³ò, ïîñëóã),ó

â³äïóñêíèõ ö³íàõ

âèðîáíèêà,

ìëí.ãðí.

326543,9

16002,0

2352,8

4938,2

7605,7

1105,3

Âàëîâà ïðîäóêö³ÿ

ñ³ëüñüêîãî ãîñïî-

äàðñòâà ó ïîð³â-

íÿíèõ ö³íàõ

2000ð. ìëí.ãðí.

66257

7136

1415

1643

2811

1267

ної диференціації природно'ресурсного потенціалу (грн/га)

інтегральний індекс його становить 1,04 (в Україні — 1,00),

особливо виділяються водні, лісові й природно'рекреаційні

ресурси. Район дефіцитний за мінеральними і фауністичними

ресурсами.

На початок 2000'х років Карпатський економічний район

склався, як аграрно'промисловий зі значною перевагою

сільського господарства над промисловістю (їх співвідношен'

ня складає 3,2: 1,0). У загальнодержавному поділі праці ос'

новні галузі економіки району характеризуються такими ко'

ефіцієнтами локалізації: промисловість — 0,13, сільське госпо'

дарство — 1,44, транспорт і зв’язок — 1,24. Коефіцієнт зосере'

дження випуску товарів і послуг, який визначає глибину тери'

торіальної спеціалізації економіки за основними господарсь'

коформуючими галузями найнижчий в Україні — 0,339. За

682

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

Продовження табл. 18.11

Ïîêàçíèêè

Óêðà¿íà

Êàð-

ïàòñü-

êèé

ðàéîí

Çàêàð-

ïàò

ñüêà

²âàíî-

Ôðàíê³

âñüêà

Ëüâ³â-

ñüêà

×åðí³-

âåöüêà

Îñíîâí³ çàñîáè

âèðîáíèöòâà, ó

ôàêòè÷íèõ ö³íàõ,

ìëí.ãðí.

1026163

98580

13886

25163

47085

12446

Íàÿâí³ äîõîäè

íàñåëåííÿ

ìëí. ãðí.

206594

23492

4285

5198

10883

3126

Ñåðåäíüîì³ñÿ÷íà

çàðîá³òíà ïëàòà

íàéìàíèõ ïðàö³â-

íèê³â, ìëí.ãðí.

590

489

479

510

523

441

Ê³ëüê³ñòü ë³êàð³â

óñ³õ

ñïåö³àëüíîñòåé:

âñüîãî, òèñ.îñ³á

íà 10 000 íàñå-

ëåííÿ

223,4

47,4

31,2

50,8

5,3

42,3

6,6

47,6

14,5

56,3

4,8

53,3

* Äàí³ 2003 ð.

період 1990'2005 рр. відбулись зміни у галузевій структурі в

напрямі збільшення частки електроенергетики, паливної про'

мисловості, металургії, деревообробної і целюлозно'паперової

промисловості, промисловості будівельних матеріалів та хар'

чової промисловості при зменшенні питомої ваги хімічної і

нафтохімічної промисловості, машинобудування і металооб'

робки, а також легкої промисловості.

На розміщення продуктивних сил Закарпатської області

впливає виняткове географічне положення, значні рекреаційні

й лісові ресурси, які в комплексі сприяють розвитку багатога'

лузевого господарства.

В стадії формування знаходяться такі порівняно невеликі

промислові вузли, як Берегово'Хустський та Мукачівський.

Розвиток сільськогосподарського виробництва і харчової

промисловості в Закарпатській області сприяв формуванню

агропромислових спеціалізованих комплексів рослинницько'

го (плодоовоче', виноградарсько', зернопромислового, тютю'

ново'ферментаційного) і тваринницького (м’ясо'молочного та

птахопромислового) напрямів.

В області існують соціально'економічні відмінності між

гірською і рівнинними частинами. На рівнинній зосереджені ос'

новні продуктивні сили цього економічного району. Тут розви'

нута обробна промисловість (машинобудування, меблева, хар'

чова, легка) та інтенсивне сільське господарство; у гірській —

добувна промисловість (лісозаготівельна, виробництво

будівельних матеріалів), садівництво, виноградарство, м’ясо'

молочне тваринництво. Особливо виділяється рекреаційне гос'

подарство. Головними природно'рекреаційними ресурсами об'

ласті є мінеральні води, а також клімат та рельєф. Тут відомо

близько 50 родовищ з лікувальною водою різних типів.

В Івано'Франківський області сформовані Івано'

Франківський, Коломийський і Калушсько'Долинський про'

мислові вузли. У внутріобласному поділі праці Івано'

Франківський вузол спеціалізується на виробництві про'

дукції машинобудування, радіоелектронної, хімічної, дерево'

обробної, харчової і легкої промисловості; Коломийський — на

683

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

машинобудуванні, електротехнічній і легкій промисловості;

Калушсько'Долинський — на гірничо'видобувній, нафтопере'

робній та хімічній промисловості. Основою формування ос'

таннього є використання родовищ нафти та калійної солі.

Велика концентрація різних виробництв у м. Львові та

відносно великих підприємств паливної, хімічної і наф'

тохімічної промисловості в інших містах і селищах області

сприяли формуванню потужного Львівського промислового

вузла, а також Дрогобицько'Бориславського, Стрийсько'Роз'

дольського і Червоноградського.

Львівський промисловий вузол спеціалізується на багато'

галузевому машинобудуванні, зокрема: автомобіле', приладо'

і верстатобудуванні, електронній промисловості, легкій і хар'

човій, скляній та фарфоро'фаянсовій, промисловості

будівельних матеріалів і деревообробній.

Дрогобицько'Бориславський вузол характеризується роз'

винутою паливною (газова, нафтопереробна) і хімічною про'

мисловістю (калійна), а також машинобудівною і деревооб'

робною.

Стрийсько'Роздольненський вузол в територіальному

поділі праці виділяється сірчано'кислотним і великим ком'

плексом інших хімічних виробництв.

Червоноградський промисловий вузол спеціалізується на

паливній і легкій промисловості та промисловості будівель'

них матеріалів.

Основною сферою агропромислового комплексу Кар'

патського економічного району є сільське господарство, зок'

рема: виробництво цукрових буряків, льону'довгунця, зерно'

вих культур та вирощування яловичини і м’яса птиці. За

спеціалізацією сільськогосподарського виробництва виділя'

ються три зони: гірсько'карпатська (переважно м’ясо'молочне

скотарство), рівнинна (поєднання м’ясо'молочного скотарст'

ва з вирощуванням цукрових буряків, льону'довгунця) та

приміська (молочно'м’ясне скотарство, птахівництво, овочів'

ництво). До складу агропромислового комплексу області вхо'

дять спеціалізовані комплекси рослинницького напряму (зер'

684

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

нопромисловий, бурякоцукровий, плодоовочевий у лісосте'

повій зоні та льонопромисловий на Малому Поліссі і в пе'

редгірних районах) та тваринницького напряму (м’ясо і мо'

лочнопромисловий). Навколо міст розвиваються агропромис'

лові приміські комплекси.

В межах Карпатського економічного району знаходиться

Карпатський рекреаційний регіон загальнодержавного зна'

чення, що займає територію Карпат Українських. Рекреаційні

центри цього району — Трускавець, Моршин, Немирів, Ярем'

ча, Свалява, Міжгір’я та інші; курортні місцевості — Східниця,

Комчин і Гірська Тиса; гірськолижні території — Славське,

Подобовець, Ворохта, Ясіня, Рахів. Серед основних туристич'

них рекреаційних вузлів особливо виділяються Львів, Ужго'

род, Мукачів, Яремча, Коломия, Косів, Вижниця.

Щодо внутрішніх господарсько'територіальних відмінно'

стей, то у Львівській області сформувались три спеціалізовані

промислово'аграрні господарські підрайони: Центральний,

Південний (також рекреаційний) і Північний.

Найбільший промисловий вузол Чернівецької області —

Чернівецький, який спеціалізується на машинобудуванні, ме'

талообробці, легкій, харчовій і деревообробній промисловості

та промисловості будівельних матеріалів. В області фор'

мується Новодністровський промисловий вузол, основою

спеціалізації якого є енергетичне господарство.

В агропромисловому комплексі області сільське господар'

ство спеціалізується на тваринництві м’ясо'молочного і рос'

линництві зерново'буряківничого напряму. До складу аграр'

но'промислового комплексу входять такі спеціалізовані ком'

плекси: бурякоцукровий, плодоовочепромисловий, картопле'

зерново'спиртовий, льонопромисловий, а також м’ясо' і моло'

копромисловий.

На території Чернівецької області сформувались три

спеціалізовані господарські підрайони: Чернівецько'

Придністровський промисловий і рекреаційний, Передкар'

патський промисловий, Гірський промисловий і рекре'

аційний.

685

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

У найближчій перспективі передбачається такий функціо'

нальний розподіл території регіонів (областей) Карпатського

економічного району: в Закарпатській області виділяється

функціональна зона урбанізації, яка охопить до 16% площі

(території з середнім рівнем виробничо'містобудівного ос'

воєння). Функціональна зона сільського господарства в

поєднанні з лісовим господарством займе 2/5 загальної зе'

мельної площі області. Найбільш перспективною, яка

відповідає спеціалізації області в загальнодержавному поділі

праці, є функціональна зона природно'рекреаційних ланд'

шафтів, що охороняються, загальнодержавного і регіонально'

го значення. Ця зона включає понад 2/5 території.

Функціональна зона урбанізації Івано'Франківської об'

ласті охопить близько 1/4 території з середнім рівнем виробни'

чо'містобудівного освоєння, сільського господарства разом з

лісовим — майже половину загальної земельної площі області.

Найбільш перспективною є зона природно'рекреаційних ланд'

шафтів, що охороняються, яка займе понад 1/4 території.

Функціональна зона урбанізації Львівської області охо'

пить понад 70% її території. Виділяються урбанізовані тери'

торії з найбільш високим рівнем виробничо'містобудівного

освоєння — близько 10%, з середнім — 3/5 території області.

Функціональна зона сільського господарства разом з лісовим

охопить біля 1/5 території. До найбільш перспективних відно'

ситься функціональна зона природно'рекреаційних ланд'

шафтів, що охороняються. Вона включає 10% площі області.

Функціональна зона урбанізації з високим рівнем виробни'

чо'містобудівного освоєння охопить близько 11% території Чер'

нівецької області, сільського і лісового господарства — майже

2/3 загальної земельної площі області. Високу питому вагу ста'

новитиме зона природно'рекреаційних ландшафтів регіональ'

ного значення, що охороняються, — 1/4 території області.

Територіальна організація продуктивних сил району буде

направлена на: удосконалення територіальної структури про'

мислового виробництва за рахунок їх переорієнтації на се'

реднє і точне машинобудування, розвиток хімічної, легкої і

686

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

харчової промисловості та лісового господарства; раціональне

комплексне використання місцевих мінерально'сировинних

ресурсів; ефективне використання місцевих рекреаційних ре'

сурсів, створення оздоровчо'туристичного комплексу загаль'

ноєвропейського значення; підвищення рівня зайнятості насе'

лення в напрямі зростання економічної діяльності в малих і

середніх містах та селах району; розширення прикордонного

співробітництва.

18.3. Ïðîãíîç òåðèòîð³àëüíî¿ îðãàí³çàö³¿ ïðîäóêòèâíèõ

ñèë ðåã³îí³â Óêðà¿íè

Цільова функція перспективної територіальної організації

господарства на засадах комплексного (пропорційно'збалан'

сованого розвитку) має за мету отримання максимального

ефекту від оптимального сполучення в часі та просторі учас'

ників економічного циклу. За умов ринку пріоритети ком'

плексного розвитку регіональної (рангу великого економічно'

го району), обласної, міської, районної економіки акцентують'

ся на забезпеченні збалансування в часовому й територіально'

му вимірах потоків ресурсів та новостворених вартостей, у той

час, коли проблеми забезпечення оптимуму та широти

спеціалізації, а також економічної її ефективності вирішують'

ся переважно через економічно ефективні за своєю природою

ринкові відносини господарювання.

Тому надзвичайно важливою є при цьому роль виробни'

чих відносин, через які й організується (тобто, впорядко'

вується та спрямовується в бажане русло) економічний цикл.

Ці відносини створюють так зване “поле” економічної діяль'

ності (іноді його називають “економічним простором”, вклада'

ючи в це визначення аналогічний зміст), градієнт якого з фор'

мально'математичної точки зору великою мірою визначає для

кожного учасника економічного циклу можливості й ступінь

участі у суспільно'економічних відносинах. Штучне відриван'

ня територіальної організації господарства від організації

687

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

відповідних до конкретно'регіональних передумов виробни'

чих відносин є не тільки недоцільним, але й досить шкідли'

вим. Тобто, однією з основних компонент територіальної ор'

ганізації господарства є й організація відповідних до певного

моменту й специфічних територіальних передумов господа'

рювання виробничих відносин. Звісно, вони мають відповіда'

ти загальноекономічним передумовам господарювання в

країні, визначеним державною внутрішньою політикою й су'

часними світовими загальноекономічними передумовами ве'

дення господарювання.

При цьому, необхідно виходити з того, що сучасний стан

національного господарського комплексу України поки що

структурно відповідає все тій же самій індустріальній моделі

розвитку суспільного виробництва. Частка важкої індустрії в

структурі суспільного виробництва переважає зараз і в до'

ступному для огляду періоді, зважаючи на більшість чинників

розвитку, залишиться провідною, хоча й зі зменшенням пито'

мої ваги сировинних галузей. Структурна організація загаль'

норесурсного потенціалу розвитку національної економіки,

створюваного її національним багатством, обумовлює форму'

вання особливої, відмінної від інших країн спеціалізації госпо'

дарства. Україні, на теренах якої сконцентровано на відносно

невеликих площах потужні природні та людські ресурси й зо'

середжено могутній потенціал засобів виробництва, прита'

манний свій шлях розвитку.

Його відмінність від існуючих моделей як “індустріально'

го”, так і т.з. “постіндустріального”, або “інформаційного” чи

“екологічного” суспільства визначається наступним рядом

об’єктивних причин:

• перш за все — це унікальна наявність ресурсів розвитку

важкої індустрії, кваліфікованого промислово'виробничого

персоналу, високий загальний рівень середньої й вищої

спеціальної освіти населення;

• потужний науково'технічний потенціал розвитку

національної економіки здатний до швидкого впровадження

високих технологій у виробництво;

688

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

• безупинні процеси урбанізації з вираженою концент'

рацією суспільно'виробничої активності в містах — регіональ'

них центрах зростання;

• чітко визначене розмежування спеціалізації між про'

мислово'аграрними і аграрно'промисловими регіонами з

відповідним превалюванням ділової й виробничої активності

перших та наявності застійних явищ в економіці других, за

якої індустріальні території (міста, області й економічні райо'

ни) створюють основну частку продукції й послуг суспільного

виробництва в країні;

• відносна недорозвиненість інфраструктурних складо'

вих національної економіки по всіх її сферах — виробничій,

ринкові та соціальній;

• особливе, (транзитне, “буферне”) економіко'політичне

положення України на політичній карті світу, з одного боку —

“моста” між Сходом і Заходом, Балтією та Чорноморським

регіоном, а з іншого боку — невід’ємною часткою Східно'

Європейсько'Азійського культурно'політичного та еко'

номічного простору.

Спираючись на це, основою перспективної моделі розвит'

ку національної економіки має стати новий шлях, доволі не'

безпідставно, хоча й з певною недосконалістю названий “інно'

ваційним”. Скоріше за все, парадигма суспільно'економічного

розвитку України несе в собі мультиплікативний зміст, в яко'

му прискорене впровадження інновацій є лише однією із скла'

дових. Найбільш вдалим з точки зору прискорення еко'

номічного зростання за рахунок нововведень, соціалізації й

екологізації суспільного виробництва може бути визначення

майбутнього національного шляху, як “паритетного розвитку”

(тобто стійкого, пропорційно'збалансованого індустріально'

інфраструктурного розвитку, відповідного до світових вимог

до науково'технічного та технологічного озброєння госпо'

дарської діяльності з акцентом на соціальних та екологічних

пріоритетах). Дана модель не є принципово новою, а в ній по'

новому розставляються акценти на пріоритетах розвитку.

В новій парадигмі розвитку в прогнозований період на ба'

зовій основі сучасної індустріально'аграрної структури еко'

689

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

номіки перш за все має бути створено потужне інфраструктур'

не підґрунтя для динамічних процесів інтенсифікації еко'

номічної діяльності на інноваційній основі, глобальне підви'

щення ролі виробництв, що виготовляють кінцеву продукцію,

а серед них — тих, які зорієнтовані на задоволення потреб ши'

роких верств населення у високоякісних товарах і послугах.

Кінцевим ефектом мають стати соціально'екологічні ефекти

підвищення добробуту населення й досягнення природно'гос'

подарської збалансованості, одночасна “соціалізація природи”

та “екологізація суспільства”.

Паритетний розвиток може і має стати тим особливим

шляхом для України, який дозволить їй, не втрачаючи

національної специфіки розвитку, скоректувати загально

цивілізаційні пріоритети та принципи соціально'економічної

поведінки щодо національної специфіки господарювання.

Саме таке визначення, концептуально відмінне від пропо'

нованих досі доволі однобічних засад державного розвитку

дозволяє, не відкидаючи загальноцивілізаційних пріоритетів

суспільної демократії, сталого розвитку та міжнародної інтег'

рації, глибше змістити акценти державної політики в спе'

цифіку національного простору, охопити найбільш життєво'

важливі проблеми української економіки, а саме:

• впорядкування господарських пропорцій як на

регіональному, так і на галузевому й секторному рівнях, дієві,

а головне — довгостроково'ефективні структурні зрушення в

економіці, відповідні до наявних природно'економічних та

соціально'економічних передумов регіонального й загально'

національного розвитку, формування відповідної раціональ'

ної спеціалізації регіональної економіки;

• досягнення за рахунок цього оптимального балансу між

виробництвом і споживанням у цілому, виробництвом засобів

виробництва та предметів споживання, між сировинними і пе'

реробними галузями матеріального виробництва, між цим

сектором та інфраструктурою;

• оптимізацію циклу економічного відтворення, забезпе'

чення стійкого накопичення та примноження національного

690

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà