Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

багатства, підняття на новий, відповідний до світових стан'

дартів рівень добробуту народу;

• всебічне підвищення техніко'технологічного рівня ви'

робництв та технічного озброєння галузей інфраструктури,

паритетне впровадження інновацій в усі галузі господарської

діяльності, подолання структурної кризи із забезпеченням

відповідного оновлення основних фондів;

• соціально та екологічно ефективне розмежування полів

діяльності економічних ринкових законів та адміністративно'

правових механізмів державного розвитку (податкової систе'

ми тощо), захисту населення й навколишнього природного се'

редовища, впорядкування нормативно'юридичної бази госпо'

дарської діяльності;

• подальшу інтеграцію в світове співтовариство, заняття

Україною чільного місця на світовій арені як політичного та

торгового партнера, входження в європейське співтовариство

зі збереженням стратегічного партнерства із країнами СНД,

багатополюсну участь у військовому співробітництві на

міжнародному рівні.

Звідси можна зробити висновок й про особливе місце ком'

плексного розвитку продуктивних сил (на засадах вказаної па'

радигми) в територіальній організації господарства національ'

ної економіки в сучасний період активних суспільно'еко'

номічних трансформацій та подальший час динамічних

відтворювальних зрушень. Такий комплексний (пропорційно'

збалансований, паритетний) розвиток має стати рушійною,

системоутворюючою й багато в чому самоорганізуючою силою

суспільного виробництва, яка й забезпечує через властивості

системності, всеохоплення, збалансованості й пропорційності

та ефективні ринкові механізми функціонування продуктив'

них сил максимізацію всіх складових соціально'економічного

ефекту суспільно'економічної діяльності — економічної, на'

уково'технічної, соціальної й екологічної з піднесенням мо'

гутності держави у цілому.

На основі аналізу сучасного стану територіальної ор'

ганізації продуктивних сил та концептуальних положень щодо

691

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

розвитку економіки країни в цілому та концепції регіональної

політики держави попередньо визначено основні пріоритети

розвитку і розміщення продуктивних сил районів і областей

на тривалу перспективу. При цьому враховані тенденції еко'

номічного росту, призупинення спаду виробництва у пере'

важній більшості галузей та активізація економічної діяль'

ності в регіонах в умовах подальшого динамічного розвитку

ринкового середовища. З урахуванням тенденцій і ресурсів

визначено зміни пропорцій у довготривалій перспективі між

різними областями та економічними районами, тобто зміну те'

риторіальної організації продуктивних сил у майбутньому в

регіональних вимірах. Нова прогнозована територіальна

структура господарства свідчить про подальший розвиток те'

риторіальних виробничих комплексів областей і районів та

інших їх типів як просторових елементів територіальної ор'

ганізації продуктивних сил на основі тенденцій попереднього

періоду, сучасного стану, бажаних і таких, що є продовженням

існуючих тенденцій соціально'економічних процесів.

Так, ретроспектива і нинішній стан економіки характери'

зується нерівномірністю розміщення та розвитку продуктив'

них сил. На території України сформувались високо

індустріалізовані гіперурбанізовані регіони південного Донба'

су і промислового нижнього Придніпров’я, промислові агло'

мерації — вузли з центрами у Києві, Харкові, Львові та інших

великих містах, а також промислові центри різних рангів.

Виробнича спеціалізація економічних районів, як

найбільшої за масштабом форми територіальної організації

продуктивних сил складалася протягом значного історичного

періоду на основі природно'ресурсної складової, трудового і ви'

робничого потенціалів. Галузі спеціалізації як профілюючі ви'

робничі системи разом з допоміжними й обслуговуючими галу'

зями утворюють індустріально'аграрно'інфраструктурну гос'

подарську систему, зміна якої відбувається досить повільно.

Виробнича переорієнтація вимагає великих коштів і значного

періоду часу. Вона охоплює не лише виробничі, але й соціальні,

екологічні та розселенські проблеми, які не можна вирішити за

692

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

короткий історичний період. Найбільш активно змінюються

власне не форми територіальної організації продуктивній сил, а

насамперед їхня спеціалізація та рівень економічного розвитку.

Це обумовлене ринковою кон’юнктурою, втратою місцевими

ресурсами конкурентних переваг або їх вичерпанням, обме'

женістю власних коштів для розвитку капіталомістких галузей

виробництва і концентрацією їх у галузях зі швидким обігом

капіталу, що разом характерно для перехідної економіки. Тому

і в прогнозованому періоді не відбудеться суттєвих змін форми

територіальної організації продуктивних сил, тобто в основно'

му не буде створено нових значних територіальних форм

розміщення виробництва, лише відбуватиметься певна пере'

орієнтація їхньої виробничої спеціалізації.

Згідно із сучасною тенденцією найпоширенішою галуззю

спеціалізації багатьох регіонів у майбутньому стане харчова

промисловість, яка уже зараз є профілюючою у більшості

регіонів обласного рангу. Це ж саме стосується промисловості

будівельних матеріалів, легкої та лісової і деревообробної галу'

зей промисловості. На даний момент (2005 р.) менш, ніж у по'

ловині областей галузями спеціалізації є електроенергетика та

хімічна промисловість, у шести — паливна промисловість у

трьох — металургія. Ці базові галузі економіки є загальнона'

ціональними виробничими комплексами, які основною мірою

визначають територіальну структуру господарства країни,

отож, можна зробити висновок про високі рівні територіальної

концентрації (локалізації) даних галузей господарства.

В сучасних умовах в економіці більшості районів і облас'

тей галузями спеціалізації є такі галузі промисловості, які

суттєво не впливають на розвиток науково'технічного прогре'

су в інших галузях економіки та їхнє технічне переоснащення.

Зокрема, це харчова промисловість і промисловість будівель'

них матеріалів. Лише у двох економічних районах та окремих

промислових агломераціях і центрах галузями спеціалізації є

машинобудування, хімія, металургія, які є за сутністю інно'

ваційними та наукомісткими і мають суттєвий вплив на розви'

ток продуктивних сил різних галузей економіки. Насамперед

693

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

це стосується таких промислових центрів, як Дніпропет'

ровськ, Донецьк, Запоріжжя, Київ, Луганськ, Львів, Харків то'

що. Названі центри і в довгостроковій перспективі будуть ба'

зою розвитку наукомістких виробництв і технічного переосна'

щення галузей господарства країни, що позитивно позначить'

ся на розвитку продуктивних сил у різних галузях економіки.

За оцінкою Ради по вивченню продуктивних сил України

НАН України, обсяги промислової продукції до 2015 року при

збереженні нинішніх темпів і структури виробництва щорічно

зростатимуть не менше, ніж на 3'5%. Можливим є досягнення

темпів промислового росту з рівнем 8% річних за умов інтен'

сифікації інноваційних перетворень у базових галузях. Однак,

найвищі темпи приросту при цьому будуть у легкій, харчовій і

деревообробній галузях промисловості та промисловості

будівельних матеріалів, а не у високотехнологічних: машино'

будівному, хімічному та металургійному комплексі. В регіональ'

ному вимірі активізується розвиток промисловості у нинішніх

регіонах з аграрно'промисловою та аграрно'інфраструктурною

спеціалізацією. Це призведе до того, що територіальна ор'

ганізація продуктивних сил на кінець прогнозованого періоду

відображатиме її нинішні форми, але при цьому дещо знизиться

рівень концентрації промисловості в Донбасі і Придніпров’ї та

зросте у західних і центральних регіонах України.

Спеціалізація економічних районів і регіонів як їх основна

народногосподарська функція, що склалася протягом тривалого

часу, охоплює основні виробництва, обслуговуючі та допоміжні.

Стрижнем їх є основні — а саме ті виробництва, продукція яких

бере участь у міжрегіональному обміні і при цьому має загально'

національне значення. Аналіз розвитку галузей спеціалізації по

економічних районах у ретроспективі та визначення основних

тенденцій їх зміни дає підстави стверджувати, що у довгостро'

ковій перспективі формування спеціалізації економічних рай'

онів матиме певні особливості (табл. 18.12).

Галузі спеціалізації є вирішальними в територіальній ло'

калізації промислового комплексу країни, оскільки їхня

діяльність зумовлює територіальну концентрацію допоміжних

694

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

та інших виробництв, створюючи таким чином великі тери'

торіальні промислові комплекси. До того ж їхній розвиток

пов’язаний з використанням місцевих виробничих, природних і

трудових ресурсів як матеріальної бази розвитку виробництва.

Якщо ж розглядати виробничу спеціалізацію регіонів об'

ласного рангу, то найбільш характерним для багатьох з них

(табл. 18.13) буде зростання ролі харчової промисловості. Ця

галузь разом з промисловістю будівельних матеріалів і легкою

є провідною вже у більшості областей України та має

вирішальний вплив на територіальну організацію вироб'

ництва та її основні форми.

У перспективі це призведе до певної зміни кількісних па'

раметрів, які характеризують галузі спеціалізації і їх частину в

створенні валової доданої вартості. Аналіз свідчить про те, що

ВДВ у фактичних цінах найбільше зросла в останні роки в об'

ластях з високою часткою аграрного сектору — Волинській,

Закарпатській, Івано'Франківській областях. Значно нижчим

був цей приріст у високоіндустріальних областях — Дніпропе'

тровській, Донецькій, Харківській. Винятком є лише м. Київ,

де приріст валової доданої вартості уже довготривалий період

є найвищим.

Індекси продукції по окремих галузях промисловості за

1990'2005 рр. показують, що темпи росту знижуються у таких

галузях, як електроенергетика й паливна промисловість і дещо

зростають у хімічній промисловості й машинобудуванні.

Індекси промислової продукції по регіонах за цей же період

найвищі в Запорізькій, Одеській областях та м. Києві.

За той самий період індекси продукції сільського госпо'

дарства були найвищими у Закарпатській, Івано'

Франківській і Чернівецькій областях.

Отже, в довготривалій перспективі за умов збереження

нинішніх тенденцій економічного розвитку відбудеться підви'

щення ролі харчової і легкої промисловості як галузей

спеціалізації економічних районів України і розвитку на їхній

базі певних територіальних форм організації. В цілому тери'

торіальна експозиція господарської діяльності та її просторові

695

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

696

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

Таблиця 18.12

Територіальна структура господарського комплексу України

та галузі спеціалізації регіонів

Ãàëóçü ñïåö³àë³çàö³¿

Åëåìåíò òåðèòîð³àëüíî¿ ñòðóêòóðè

/åêîíîì³÷íèé ðàéîí, ðåã³îí (îáëàñòü)/

ïàëè-

âíà

åëåê-

òðîå-

íåðãå-

òèêà

ìåòà

ëóð-

ã³ÿ

ìà-

øèíî-

áóäó-

âàííÿ

õ³ì³-

÷íà

ë³ñîâà ³

äåðåâî-

îáðîá-

íà

ïðîìèñë

îâ³ñòü

áóäìà-

òåð³àë³â

ëå-

ãêà

õàð-

÷îâà

Êàðïàòñüêèé

Çàêàðïàòñüêà

²âàíî-Ôðàíê³âñüêà

Ëüâ³âñüêà

×åðí³âåöüêà

Ïîä³ëüñüêèé

Â³ííèöüêà

Òåðíîï³ëüñüêà

Õìåëüíèöüêà

Ïîë³ñüêèé

Âîëèíñüêà

Æèòîìèðñüêà

Ð³âíåíñüêà

•

×åðí³ã³âñüêà

Ñõ³äíèé

Ïîëòàâñüêà

Ñóìñüêà

Õàðê³âñüêà

Äîíåöüêèé

Äîíåöüêà

Ëóãàíñüêà

Ïðèäí³ïðîâñüêèé

697

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Продовження табл. 18.12

Äí³ïðîïåòðîâñüêà

Çàïîð³çüêà

Ê³ðîâîãðàäñüêà

Öåíòðàëüíèé

Êè¿âñüêà

×åðêàñüêà

Ï³âäåííèé

ÀÐÊ

Ìèêîëà¿âñüêà

Îäåñüêà

Õåðñîíñüêà

Таблиця 18.13

Галузі спеціалізації економічних районів України

Ãàëóçü

Äîíå-

öüêèé

Êàð-

ïàòñü-

êèé

Ïîä³ëü-

ñüêèé

Ïîë³ñü-

êèé

Ïðè-

äí³ï-

ðîâ-

ñüêèé

Ïðè÷î-

ðíî-

ìîðñü-

êèé

Ñõ³äíèé

Öåíòðà-

ëüíèé

Åëåêòðîåíåðãåòèêà

Ïàëèâíà

Ìåòàëóðã³ÿ

Õ³ì³÷íà

Ìàøèíîáóäóâàííÿ

Ë³ñîâà ³ äåðåâîîáðîáíà

Ïðîìèñëîâ³ñòü áóä³âåëüíèõ ìàòåð³àë³â

Ëåãêà

Õàð÷îâà

форми збережуться, відбудуться зміни лише територіальних

пропорцій за рахунок зниження частки високоіндустріальних

регіонів у суспільному виробництві завдяки прискоренню

відтворювальних процесів у поки що відсталих агропромисло'

вих регіонах. На період до 2015 року територіальна ор'

ганізація продуктивних сил України загалом включатиме рай'

они з різною інтенсивністю і результативністю функціонуван'

ня продуктивних сил. Зокрема, на тлі загального зростання

виробництва валового внутрішнього продукту найменша

інтенсивність такого зростання очікується у Поліському,

Подільському та Причорноморському економічних районах.

Тут індекси динаміки та коефіцієнти інтенсивності динаміки

матимуть найнижчі значення, причому найбільш низькі — у

Поліському районі (як за песимістичним, так і оптимістичним

варіантами). Лише у Волинській області коефіцієнти інтен'

сивності динаміки будуть дещо вищі. Цей економічний район

матиме в цілому пасивний тип економічного зростання.

В інших районах очікується більш активний тип зростан'

ня. У них динаміка виробництва ВВП до 2015 року збільшить'

ся таким чином, що індекси динаміки на кінець прогнозовано'

го періоду будуть вищі, ніж у середньому в Україні. Серед них

найбільшою інтенсивністю динаміки відзначатиметься Кар'

патський район. У ньому не лише за оптимістичним, але й за

песимістичним варіантом коефіцієнти інтенсивності переви'

щуватимуть середні значення в Україні. У решті економічних

районів індекси динаміки матимуть дещо нижчі значення.

Отже, в перспективі до 2015 року територіальна ор'

ганізація продуктивних сил характеризуватиметься наявністю

районів пасивного й активного розвитку, з різним темпом роз'

витку і станом депресивності. Цим буде визначатись також

особливість територіальної структури господарства,

функціонування ринку праці й капіталів.

У межах економічних районів деякі регіони (обласні гос'

подарські комплекси) відзначатимуться дещо вищою ак'

тивністю економічного розвитку. Це стосуватиметься

Київською регіону (Центральний район), Донецького (До'

698

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

нецький район) і Запорізької області (Придніпровський рай'

он), у межах яких виділяються центри територіального роз'

витку — обласні центри і великі міста.

Такий характер територіальної організації продуктивних

сил на кінець 2015 р. свідчить про те, що активізація еко'

номічного розвитку в регіонах фундуватиметься в прогнозова'

ному періоді переважно на ресурсномістких індустріальних

виробництвах, які включають агропромислові, енергонаф'

тохімічні, металургійно'енергохімічні, металургійно'машино'

будівні поєднання виробництв.

Все це вимагає оптимізації політики розвитку і розміщен'

ня продуктивних сил, визначення головних пріоритетів, роз'

робки механізмів і важелів її практичного досягнення у пер'

спективі по кожному економічному району.

Особливістю державної політики у перспективі є нагальна

необхідність конструктивних змін в існуючій структурі госпо'

дарського комплексу України і територіальних формувань, які

входять до його складу, зокрема регіональних промислових еко'

номічних вузлів, в напрямі здійснення соціальної орієнтації

економіки, прискореного розвитку обробних і переробних ви'

робництв, які випускають кінцеву продукцію — продовольчі та

непродовольчі товари для населення. Це дасть можливість по'

кращити баланс територіальної організації продуктивних сил

держави, її різнорівневих територіальних формувань.

Підвищення ефективності територіальної організації про'

дуктивних сил необхідно здійснювати шляхом комплексного

соціально'економічного розвитку всіх територіальних форму'

вань, тобто господарський комплекс їх має бути строго збалан'

сований відповідно до можливостей оптимального природо'

користування, за соціальними критеріями та інфраструкту'

рою. Пріоритет слід надавати комплексному розвитку тери'

торії при раціональній спеціалізації в загальнодержавному і

внутрірегіональному поділі праці. Управління розвитком те'

риторії необхідно здійснювати на основі державного регулю'

вання і ринкових відносин. Підвищенню ефективності функ'

ціонування територіальних формувань буде сприяти створен'

ня завершеної ефективної системи управління.

699

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Розвиток господарського комплексу України та її регіонів

неможливий без радикальних змін у галузевих і територіаль'

них пропорціях з урахуванням ринкових відносин виробників

та споживачів, оптимальних зрушень у територіальному ви'

робництві й територіальній структурі.

Удосконалення територіальної організації продуктивних

сил усіх без винятку економічних районів України необхідно

здійснювати у таких основних напрямах:

• забезпечити розвиток і розміщення продуктивних сил

різних рівнів територіальних формувань шляхом мобілізацій'

них важелів економіки, зокрема досягнень науково'технічного

прогресу і підвищення на його основі ефективності суспільно'

го виробництва;

• сприяти комплексному розвитку господарства

регіональних формувань різних таксономічних рівнів.

Здійснювати комплексування продуктивних сил регіонів, по'

будову їх раціональної структури, що передбачає найбільш

ефективний розподіл суспільної праці на території, який в

конкретних умовах забезпечує раціональну спеціалізацію, ко'

оперування і територіальну організацію виробництва;

• прискорити розвиток регіонів аутсайдерів, середніх і ма'

лих міст;

• підвищити рівень ефективності територіальної ор'

ганізації продуктивних сил шляхом прискорення і поглиблен'

ня процесу наближення виробництва до джерел сировини, па'

лива і споживання продукції;

• забезпечити вирівнювання соціально'економічного роз'

витку регіонів різних таксономічних рангів, які мають природ'

ні й економічні передумови для наближення рівнів розвитку;

• забезпечити розміщення виробництва з урахуванням оп'

тимальної інтеграції та розподілу праці в світовій системі гос'

подарства.

Стабільність соціально'економічного розвитку регіонів

значною мірою залежить від результативності взаємодії різних

елементів продуктивних сил, насамперед у сфері матеріального

виробництва. Збалансована і ефективна взаємодія людини як

700

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà