Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

во, мило в перерахуванні на 40% жирність, молочні продукти в

перерахуванні на молоко).

Вартісні одиниці виміру — у порівнянних або діючих оп'

тових цінах підприємств.

Різновидом вартісних одиниць виміру є показники, що

включають тільки частину оптової ціни (вартості) продукції:

• нормативи чистої продукції, один з вартісних

вимірників, який характеризує внесок підприємства у вироб'

ництво створеної знову вартості. Визначається в незмінних

для ряду років нормативах, включаючи заробітну плату з

відрахуваннями на соціальне страхування і прибуток;

• нормативи вартості обробки, визначаються по елементах

товарної продукції в оцінці за незмінними для ряду років нор'

мативами, включаючи заробітну плату з нарахуваннями на

соціальне страхування, цехові і загальнозаводські витрати. Да'

ний показник відбиває нормативну собівартість обробки й пе'

реробки сировини;

• нормативи заробітної плати, визначаються оцінкою еле'

ментів товарної продукції в стабільних нормативах заробітної

плати на одиницю продукції.

Прогнозування розвитку промисловості здійснюється по

напрямках:

• Прогноз потреби в засобах праці. Знаряддя (засоби

праці) — це засоби виробництва, що переносять свою вартість

на вироблену продукцію частинами в міру фізичного й мо'

рального зносу (будинки, споруди, устаткування).

• Прогноз потреби в предметах праці. Предмети праці —

засоби виробництва, вартість яких переноситься цілком на ви'

роблені продукти (сировина, матеріали, паливо, енергія).

• Прогноз потреби у споживчих товарах. Під споживчими

товарами тут розуміється вся сукупність продукції промисло'

вості, яка має товарну цінність і реалізується на споживчому

ринку.

Специфічним є прогнозування розвитку сільського госпо'

дарства. Особливості сільськогосподарського виробництва по'

лягають, перш за все, у єдності його з природними процесами.

521

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Сільськогосподарська галузь матеріального виробництва вхо'

дить в АПК (аграрно'промисловий комплекс), що переробляє

сировинні продукти рослинного і тваринного походження і ви'

робляє для нього засоби виробництва. Сільськогосподарське

виробництво виготовляє продовольство для населення і сиро'

вину для харчової й переробної (у т.ч. легкої ) промисловості.

Сільське господарство відрізняється від всіх інших галу'

зей суспільного виробництва тим, що економічний процес

відтворення в ньому завжди переплітається з природними

процесами зростання сільськогосподарських рослин, вирощу'

вання сільгосптварин тощо. У сільському господарстві існує

велика різниця між часом виробництва і робочим періодом.

Час виробництва охоплює період від польової до збираль'

ної компанії, процеси праці в проміжках цього часу або загаса'

ють, або ж здійснюються тільки при необхідності, носять

підготовчий характер.

Іншими словами сільськогосподарське виробництво но'

сить сезонний характер (основна особливість сільського гос'

подарства). Матеріально'технічна база, у зв’язку з цим, вико'

ристовується нерівномірно та у короткі проміжки часу. Тому,

перевагою в усуспільненому, колективному (кооперованому)

веденні господарства є індивідуальна економія на експлуатації

сільськогосподарської техніки.

Друга особливість сільського господарства — на відміну

від промисловості, виробництво ведеться на великих тери'

торіях.

Розрізняють чотири фактори невизначеності, що вплива'

ють на господарські результати:

• Випадковість результатів у часі, що обумовлено

нестійкістю метеорологічних умов по роках. Це викли'

кає тимчасові диспропорції виробництва;

• Територіальні диспропорції, що виникають:

1. від різних природних умов розташування підприємств

сільського господарства і ринків;

2. від розбіжностей у забезпеченості виробництва ресур'

сами і фондами (якісні розбіжності);

522

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

3. від різної кваліфікації й активності праці (кількісні

розбіжності трудових ресурсів).

4. від неоднакових планових навантажень індикативного

планування випуску сільськогосподарської продукції. Даний

фактор є чинником опосередкованого впливу.

• Невизначеність нормативів, що використовують у пла'

нуванні (технологічних, економічних і ін.). Серед еко'

номічних — важливе значення має фактор ціни.

• Низький загальний рівень організації керівництва і ке'

рування виробництвом. Фактор прямої негативної дії

на кінцеві результати.

Основна задача прогнозу розвитку сільського господарст'

ва — облік впливу усіх факторів і визначення перспектив роз'

витку галузі.

Визначення потреб у продукції сільського господарства.

Визначення потреб у продукції сільського господарства

здійснюється на основі “вилки”:

1. раціональних норм споживання продуктів;

2. потенційного споживчого попиту.

Так, потреба виробництва зерна враховує не тільки пряме

використання зернових на випічку хліба для населення, але і

для використання зерна на корм тварин для виробництва

м’яса, молока, яєць і інших продуктів тваринництва, для по'

треб експорту тощо.

У сільському господарстві існує таке поняття як “Види на

врожай”.

“Види на врожай” — прогнозна оцінка очікуваних або ж

передбачуваних розмірів врожайності і валового збору

сільськогосподарських культур на критичну дату їх вегетації у

фазах, що передують повній стиглості.

Види на врожай визначаються на підставі візуальної

(окомірної) оцінки посівів. При цьому виходять з умови, що

стан посівів на момент збирання буде таким же, як і на момент

визначення.

Види на врожай подаються у виді прогнозів по наступних

напрямках:

523

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

• прогноз запасів продуктивної вологи в ґрунті навесні

до початку сівби ярових і поновлення вегетації озимих

культур;

• прогнози агрометеорологічних умов вегетації;

• прогнози стану озимих навесні;

• прогнози врожайності і врожаїв сільськогосподарських

культур.

Здійснюють розрахунки очікуваного валового збору і вро'

жайності сільськогосподарських культур (прогноз на визначе'

ну дату). Розрахунки проводяться після початку збирання

рослин, для цього використовуються дані поточної звітності

про хід збирання врожаю на визначену дату звітного року і по'

передніх років, матеріали заключного обліку посівних площ,

господарські умови збирання врожаю і т.д.

Раціональні норми споживання населення є нижньою ме'

жею потреби в продукції сільського господарства. Верхня ж

визначається платоспроможним попитом населення,

місткістю експортного ринку. Тому при прогнозі потреби в

продукції сільського господарства необхідно враховувати:

1. обсяг грошових доходів населення;

2. обсяг виробництва промислових товарів народного

споживання;

3. обсяг житлового будівництва;

4. попит на зовнішніх ринках.

Попит диктує структуру сільськогосподарського вироб'

ництва (наприклад, наявність вегетаріанського попиту і т.п.).

Прогнозування централізованих державних потреб в про'

дукції сільського господарства. Поняття державного замов'

лення містить у собі гарантію задоволення першочергових

суспільних потреб в предметах споживання. В сільському гос'

подарстві держзамовлення поширюється на найважливіші ви'

ди продукції — зернові культури, м’ясо, молоко.

Під держзамовлення існують різні механізми фінансуван'

ня. Зокрема, у держбюджеті для цього можуть резервуватися

спеціальні фонди на оплату.

В сучасних ринкових умовах держзамовлення може бути

тільки на обмежений перелік продуктів, у якому раптом ви'

524

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

никла потреба, з метою зацікавлення підприємця випускати

саме цей вид продукції.

Відповідно прогнозу потреби в продукції сільського гос'

подарства (по видах) здійснюється прогноз необхідних польо'

вих площ для вирощування сільськогосподарських культур.

При цьому, складається баланс продуктів сільського

господарства, який являє собою систему показників, які ха'

рактеризують ресурси продуктів сільського господарства і

їхній розподіл.

Баланс продуктів сільського господарства будується по

всіх продуктах (у грошовому вираженні) і по кожному окре'

мому продукту (у натуральному вираженні).

За даними балансу продуктів сільського господарства виз'

начають обсяг валової, кінцевої і товарної продукції.

Валова продукція сільського господарства — вартість про'

дукції, отриманої в результаті вирощування рослин і тварин та

їх господарського використання за визначений період часу. У

валову продукцію сільського господарства включають

вартість готових продуктів і незавершеного виробництва.

Кінцева продукція сільського господарства — частина ва'

лової продукції сільського господарства даного року, що над'

ходить у товарний обіг і на особисте споживання в підсобні

господарства населення, а також використовується на

збільшення запасів і приріст стада худоби. Кінцева продукція

визначається, як валова частина, витрачена в тому ж році на

процеси сільськогосподарського виробництва, також відходи і

втрати при збереженні врожаю й продуктів тваринництва.

Товарна продукція сільського господарства — частина ва'

лової продукції, реалізована сільськогосподарськими

підприємствами і населенням на сторону. Визначають у нату'

ральному і вартісному вираженні.

Прогнозування капітальних вкладень — це процес визна'

чення ресурсів, необхідних для створення нових і сучасних

діючих виробничих потужностей і основних фондів.

Джерелами фінансування капітальних вкладень є:

• кошти державного бюджету, місцевих бюджетів;

525

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

• прибуток і амортизація;

• державний кредит;

• грошові заощадження фізичних осіб.

Капітальні вкладення менше інвестицій, тому що інвес'

тиції можуть бути спрямовані не тільки в основні фонди, але і

в кадри, науковий потенціал.

Кінцева продукція будівництва — введення в дію і реконст'

руйовано об’єктів виробничого і невиробничого призначення.

Ефективність капітальних вкладень — народногоспо'

дарська доцільність капітальних вкладень, визначається шля'

хом зіставлення одержуваного ефекту з витратами на його до'

сягнення.

Слід зазначити наступні зміни в капітальному

будівництві: при централізованому плануванні кошів на

капітальне будівництво виділялися з держбюджету на розви'

ток промислового потенціалу — через галузеві міністерства, на

розвиток об’єктів невиробничої сфери через обласні виконавчі

структури.

У даний час держава в особі центральних органів не прий'

має, і не буде приймати участі в розвитку невиробничої сфери,

тому що це прерогатива місцевих органів влади (через запро'

вадження комунальної власності); у відношенні ж до промис'

лових підприємств — вони самі одержують карт'бланш на свій

подальший розвиток.

У сферу ж загальнодержавних інтересів, до того, що буде

фінансуватися з державного бюджету має входити: електрое'

нергетика і, судячи з усього, весь паливно'енергетичний ком'

плекс, залізничний транспорт, морський торговельний флот,

зв’язок, наука, освіта та інші галузі економіки, які мають пере'

важне суспільне значення.

Прогноз потреби в капітальних вкладеннях має бути за'

снований на урахуванні розвитку всіх аспектів життя

суспільства:

• демографічних, визначають потребу в житлі, послугах

торгівлі, побутовому обслуговуванні, громадському хар'

чуванні, охороні здоров’я, послугах закладів культури;

526

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

• потреб в продукції легкої і харчової промисловості та їх

потужностях;

• потреб у виробництві певної кількості засобів вироб'

ництва;

• потреб у капітальному будівництві;

• сукупних потреб у капітальних вкладеннях (інвес'

тиціях).

Основні положення прогнозування розвитку транспорту

передбачають правильне, економічно та соціально ефективне

визначення пріоритетів в розвитку окремих видів транспорту

та по економічних районах, комплексний розвиток виробни'

чої структури всіх видів транспорту, регіональних транспорт'

них систем і вузлів, прискорення темпів росту продуктивності

праці та підвищення ефективності роботи транспорту,

раціональне використання основних фондів (пропускних і

провізних спроможностей), палива, електроенергії та ма'

теріалів, створення необхідних резервів виробничих потужно'

стей: рухомого складу, провізних і переробляючих спромож'

ностей, постійних пристроїв.

У прогнозі перевезення вантажів і розрахунках до нього

по видах транспорту визначаються:

• відправлення (перекачування), тонн (кубометрів);

• середня дальність перевезень, кілометрів (миль);

• вантажообіг, тонно'кілометрів (тонно'миль) як по

внутрішніх, так і зовнішніх перевезеннях.

Розміри відправлень більшості номенклатури вантажів

розраховуються на основі встановлених на прогнозний період

рівнів виробництва, експорту та імпорту продукції, обсягу

будівельно'монтажних робіт, балансів та планів розподілу

продукції.

Оптимальні міжрайонні та внутрішньорайонні зв’язки є

вихідною базою для розподілу перевезень по видах транспор'

ту, визначення потоків вантажів по ділянках транспортної ме'

режі, вантажообігу та середньої дальності перевезень.

Розрахунки проводяться по збільшеній номенклатурі про'

дукції: кам’яному вугіллю, коксу, нафті та нафтопродуктах, га'

527

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

зу, руді, чорних металах, лісових вантажах, мінерально'

будівельних матеріалах, хімічних та мінеральних добривах, зер'

ну, муці та крупі по групі “останніх“ (або “інших“) вантажів.

Із загального обсягу перевезень виділяють вантажі, що пе'

ревозяться у контейнерах, які визначають шляхом вивчення

та відбору контейнеропридатних вантажів, аналізу темпів рос'

ту цих перевезень, а також з урахуванням поставок, намічених

на прогнозований період, та списання контейнерів різних

типів. В обсязі контейнерних перевезень виділяють перевезен'

ня у спеціалізованих, а також великотоннажних контейнерах

(брутто 10 тонн та більше). Для оптимізації транспортно'еко'

номічних зв’язків можна використовувати такі моделі:

• однопродуктова модель транспортної задачі лінійного

програмування у формі мережі для умовно однорідних ван'

тажів (більшість видів лісових та хлібних вантажів, нафтопро'

дукти, цемент, деякі види мінеральних добрив);

• модель розподільної задачі лінійного програмування

для неоднорідних, але взаємозамінних вантажів (енергетичне

вугілля різної калорійності, рудні та хімічні вантажі з різним

складом корисних речовин);

• модель оптимізації схеми вантажних потоків при част'

кових або повністю встановлених транспортно'економічних

зв’язках, коли вирішується завдання визначення економічно

найвигіднішого напрямку (маршруту) руху вантажу (деякі

рудні вантажі, метал, нафта, продукти перемелу та інші).

Розподіл перевезень вантажів між видами магістрального

транспорту — залізничним, морським каботажним, річковим

та автомобільним (на міжміських централізованих перевезен'

нях), а також між спеціалізованими (нафто' та нафтопродук'

топроводними) проводиться з урахуванням техніко'еко'

номічних особливостей і переваг кожного виду стосовно кон'

кретних умов перевезень (сезонність роботи, резерви пропуск'

ної та провізної спроможності), шляхом порівняння наведе'

них народногосподарських затрат по можливих варіантах пе'

ревезень. При цьому залежно від конкретних умов врахову'

ються затрати не тільки на переміщення вантажу, а і на ванта'

528

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

жо'розвантажувальні роботи, підготовчі та заключні операції

транспортного процесу, зберігання вантажів на складах, збит'

ки при перевезенні, перевантаженні та зберіганні.

При розробці річних прогнозів вибір виду транспорту ви'

конується з урахуванням діючих тарифів.

Обсяг зовнішньоторговельних перевезень та їх розподіл

по видах транспорту визначається відповідно до заплановано'

го розвитку зовнішньоторговельних зв’язків, укладених довго'

строкових торговельних угод з різними країнами, в тісній

єдності з перспективами розвитку міжнародного ринку та тор'

говими зв’язками що склалися, умовами продажу вантажів,

пропускними та провізними спроможностями окремих видів

транспорту.

При прогнозуванні перевезень вантажів по видах транс'

порту потрібно враховувати наступне:

• по залізничному транспорту загальний обсяг відправ'

лень вантажів визначається як сума обсягів їх відправлень зі

станцій залізниць широкої, вузької та західноєвропейської

колії. В розрахунок відправлення вантажів по широкій колії,

окрім власного відправлення станцій, включаються вантажі,

що надходять з ліній другої колії;

• по морському транспорту обсяг перевезень визна'

чається як сума відправлення вантажів у каботажному закор'

донному плаванні та судами портового флоту. В обсязі переве'

зень транспортного флоту як у закордонному, так і каботажно'

му плаванні виділяються наливні вантажі та суховантажі;

• по річковому транспорту в обсяг перевезень вантажів

не включають рейдові перевезення та на переправах (крім пе'

реправ по водосховищу). Із загального обсягу відправлення

вантажів виділяють обсяги перевезень нафти та нафтопро'

дуктів наливом, лісових вантажів у плотах, суховантажів (за

встановленою номенклатурою);

• по магістральному трубопроводному транспорту обсяг

перекачування нафти визначається відповідно до плану її по'

ставки на нафтопереробні заводи та експорт. Обсяг перекачу'

вання нафтопродуктів розраховується виходячи з потужності

529

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

продуктопроводів та потреби в нафтопродуктах по еко'

номічних районах;

• по автомобільному транспорту обсяг відправлення ван'

тажів розраховують за обсягом товарної (валової) продукції

промисловості, сільського господарства, будівельно'монтаж'

них робіт та роздрібному товарообігу. Вантажообіг визна'

чається виходячи із загального обсягу відправлення вантажів

у середній дальності перевезень. Обсяг відправлення вантажів

та вантажообіг розраховуються по автотранспортних

підприємствах з виділеннями загального обсягу відправлення

та вантажообігу, що виконуються автомобільним транспортом

загального користування, транспортом сільського господарст'

ва, промислових, будівельних, торговельних та інших

підприємств;

• по повітряному транспорту до загального обсягу

відправлення вантажів включають перевезення платного бага'

жу. Перевезення пошти та інших поштових відправлень про'

гнозують окремо. Вантажообіг обчислюється сумарно по ван'

тажах (включаючи платний багаж) та пошті.

Прогнозування перевезень пасажирів. Пасажирообіг в по'

заміському сполученні на всіх видах транспорту загалом та по

окремих видах визначається на основі даних про чисельність

населення, його рухомість, ріст реальних доходів або фонду

споживання у національному доході в розрахунку на одного

жителя. Транспортна рухомість населення у позаміському

сполученні визначається показником кількості пасажиро'

кілометрів за рік на одного жителя діленням пасажирообігу

(загального або на окремому виді транспорту) на середнь'

орічну кількість населення.

Обсяги перевезень пасажирів у внутрішньоміському спо'

лученні визначаються, виходячи з чисельності міського насе'

лення та його транспортної рухомості — середньої кількості

поїздок за рік всіма видами міського та приміського транспор'

ту, що припадає на одного жителя. Середня дальність поїздок

у внутрішньоміському сполученні встановлюється за резуль'

татами періодичних обстежень пасажиропотоків.

530

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà