Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

• складання середньострокових і довгострокових про'

гнозів розвитку суспільного виробництва.

Показники (критерії), що характеризують рівень розвитку

структури суспільного виробництва бувають:

• часткові;

• зведені;

• комплексні.

Часткові показники відображають розвиток окремих про'

порцій і зрушень структури суспільного виробництва. Ці показ'

ники повинні бути підсумком складання часткових прогнозів.

Зведені показники характеризують темпи, зрушення,

ефективність розвитку структури суспільного виробництва в

цілому.

Комплексні показники дозволяють визначити усереднені

характеристики ефективності розвитку основних елементів

структури суспільного виробництва.

Основні критерії структури суспільного виробництва, що

відображають її зміну:

• розміри капітальних вкладень і трудових ресурсів;

• склад виробничих фондів;

• частка матеріальних ресурсів.

Динаміка і структура суспільного виробництва форму'

ються шляхом цілеспрямованого розподілу виробничих ре'

сурсів, капітальних вкладень, трудових ресурсів, основних ви'

робничих фондів, матеріальних ресурсів.

Розробка структурних прогнозів припускає використання

методів:

• моделювання;

• экономіко'математичних;

• экстраполяційних;

• експертних;

• верифікації.

Короткострокові та середньострокові структурні прогнози

здійснюються з застосуванням економіко'математичних, экс'

траполяційних методів. Для далекострокових прогнозів

найбільш ефективними є експертні методи.

501

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Ефективність суспільного виробництва — соціально'еко'

номічна категорія, яка характеризує співвідношення отрима'

них суспільством результатів виробництва (ефекту) і зробле'

них витрат його факторів (робочої сили, засобів і предметів

праці). Характеризує якісний підсумок відтворення.

Ефективність суспільного виробництва характеризується

системою показників:

I — ефективності праці;

ІІ — ефективності використання матеріальних ресурсів;

ІІІ — ефективності інвестицій.

I. Ефективність праці — співвідношення корисного ре'

зультату трудової діяльності і величини витрат на його одер'

жання. Чим менше витрати праці на створення одиниці ре'

зультату, тим вище ефективність праці.

Рівень ефективності праці, отриманий шляхом розподілу

результатів виробництва на витрати живої або сукупної праці

на їх створення, являє собою продуктивність праці.

Зворотний показник, отриманий розподілом витрат праці

на результати виробництва — характеризує трудомісткість

одиниці продукції.

ІІ. Ефективність використання матеріальних ресурсів —

співвідношення корисного результату, отриманого при вико'

ристанні коштів і предметів праці. Відображає якісний підсу'

мок використання матеріальних ресурсів.

Рівень ефективності використання матеріальних ресурсів

характеризують дві групи показників:

• одна з них виражає співвідношення витрат матеріаль'

них ресурсів і виробленої продукції;

• друга група — виражає співвідношення обсягу виробле'

ної продукції і застосованих засобів виробництва.

Найважливіший показник першої групи — ма'

теріалоємність, відображає питому вагу витрат засобів вироб'

ництва: сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива,

енергії, зносу основних фондів. Зниження матеріалоємності

означає зменшення витрат праці, уречевленої в засобах вироб'

ництва, і відповідне зниження вартості одиниці продукції.

502

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

Друга група показників ефективності залучення ма'

теріальних ресурсів у виробництво включає показники:

• ефективності використання основних виробничих

фондів;

• ефективності використання запасів предметів праці

(оборотних фондів);

• валової доданої вартості, валового внутрішнього про'

дукту і національного доходу на 1 грн. середньорічного

обсягу оборотних фондів;

• оборотності нормованих оборотних коштів.

• використання застосованих засобів виробництва — су'

купності засобів і предметів праці, що беруть участь у

виробництві.

ІІІ. Ефективність інвестицій — народногосподарська

доцільність інвестицій у галузі матеріального виробництва,

інфраструктури та виробництва у невиробничій сфері. Вияв'

ляється шляхом зіставлення одержуваного у виробництві еко'

номічного ефекту з витратами на його досягнення. Ефект інве'

стицій, інновацій, капітальних вкладень виражається у ви'

гляді приросту ВВП, ВДВ, національного доходу, приросту

чистого прибутку, або економії на собівартості.

Загальна ефективність інвестицій визначається, як відно'

шення річного приросту обсягу виробленого національного до'

ходу до загального обсягу інвестицій, що викликали цей приріст.

Ефективність суспільного виробництва залежить від:

• витрат на виробництво;

• результату від виробництва.

При цьому, витрати на виробництво являють собою су'

купність витрат живої праці і засобів виробництва на всіх

стадіях створення продукції. Розрізняють поточні й однора'

зові витрати на виробництво.

Одноразові витрати (капітальні) здійснюються до початку

процесу виробництва. Головним результатом одноразових ви'

трат є створені основні виробничі фонди.

Поточні витрати здійснюються безупинно і в ході вироб'

ничого процесу постійно відновляються,

503

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Можна виділити наступні види поточних витрат:

• суспільно необхідні, складаються в умовах вироб'

ництва, яким відповідає середній рівень технічної осна'

щеності, інтенсивності праці і кваліфікації працівників;

• сукупні фактичні, можуть бути більше або менше

суспільно необхідних через розходження в застосову'

ваній техніці, кваліфікації працівників, інтенсивності

праці;

• собівартість виробництва (перевезень) продукції і вит'

рати обігу товарної частини продукції, застосовують

для розрахунку показників ефективності всього

суспільного виробництва, його окремих стадій і діяль'

ності галузей і підприємств.

При прогнозуванні витрат на виробництво, достатнім є

прогнозування семи елементів витрат:

• основна і додаткова заробітна плата;

• відрахування на соціальне страхування та інші обов’яз'

кові нарахування на заробітну плату;

• амортизація основних фондів;

• сировина і матеріали, покупні вироби і напівфабрика'

ти;

• витрати допоміжних матеріалів;

• паливо й електроенергія;

• обсяг незавершеного виробництва.

Другий компонент ефективності суспільного вироб'

ництва — ефект від виробництва.

Ефект суспільного виробництва являє собою кінцевий

підсумок, сукупний корисний результат виробничої діяльності.

Розрізняють соціальний (соціально'екологічний) та еко'

номічний ефекти.

Економічний ефект включає показники:

• валовий внутрішній продукт;

• валовий національний продукт;

• національний доход;

• валова додана вартість;

• валовий обсяг наданих галуззю послуг;

504

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

• валова реалізована продукція (надані послуги).

Соціальний ефект (в останній час часто називається

соціально'екологічним) виражається у впливі матеріального

виробництва та виробництва в інфраструктурі на рівень жит'

тя населення, навколишнє середовище функціонування про'

дуктивних сил.

Вплив виражається: у зростанні споживання вироблених

матеріальних благ і послуг, поліпшенні умов праці, збільшенні

вільного часу, поліпшенні або навпаки, погіршенні стану

довкілля, зростанню віддачі від природно'господарських ком'

плексів.

14.3. Ãàëóçåâå ³ ðåã³îíàëüíå

åêîíîì³÷íå ïðîãíîçóâàííÿ

Розглянемо задачі, об’єкти, принципи розробки галузевих

економічних прогнозів. Розробка галузевих економічних про'

гнозів здійснюється на двох рівнях: галузевому і міжгалузевому.

На галузевому рівні галузь розглядається як сукупність

об’єднаних спільністю властивостей готової продукції (послуг)

підприємств, що до неї входять. Призначення прогнозу — з’ясу'

вання тенденцій розвитку галузі по напрямках її діяльності.

На міжгалузевому рівні галузь розглядається як єдине

ціле. Основна мета — узгодження галузевих прогнозів.

Як об’єкти галузевого економічного прогнозування висту'

пають:

• соціальні та екологічні умови відтворення;

• НТП у галузі;

• потреби народного господарства в продукції (послугах)

галузі;

• потреби галузі у виробничих ресурсах;

• виробничий потенціал галузі, його формування і вико'

ристання;

• удосконалювання організації і керування господарсь'

кими процесами в галузі;

• міжнародні зв’язки галузі та їх розвиток.

505

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Прогноз соціальних (соціально'екологічних) умов відтво'

рення, виступає як наслідок економічного розвитку галузі і

покликаний уточнити результати прогнозу розвитку виробни'

чих відносин стосовно до умов галузі.

Прогноз науково'технічного прогресу в галузі розроб'

ляється за такими напрямками, як ступень інноваційності роз'

витку, роль інноваційної складової в розвитку галузі,

комп’ютеризація, цифровізація, комплексна механізація й ав'

томатизація виробництва; екологізація, електрифікація;

хімізація, забезпеченість наявною інфраструктурою (для галу'

зей виробничого комплексу) та виробничим апаратом (для га'

лузей інфраструктури, у т.ч. транспортних) тощо.

Прогноз потреби в продукції або послугах галузі. Основу

складає виявлення народногосподарської потреби в кон'

кретній продукції або послугах. Важливим є й аналіз ступеня

задоволення суспільних потреб у продукції галузі; рівень

ефективності виробництва (продуктивність праці, фон'

довіддача, показник віддачі капітальних вкладень, ма'

теріалоємність).

Прогноз виробничих ресурсів включає визначення потре'

би в трудових і матеріальних ресурсах, основних фондах, ви'

робничих капітальних вкладеннях. Прогноз виробничого по'

тенціалу заснований на визначенні: виробничої потужності га'

лузі, можливого рівня її використання, рівня і темпу НТП у га'

лузі, особливостей ресурсної політики в країні тощо.

Прогнозування удосконалення організації і керування

господарськими процесами в галузі і міжнародних зв’язках.

Об’єктами галузевого прогнозування є форми суспільного

поділу праці й організації виробництва в галузі, методи ор'

ганізації виробничих процесів, організаційні форми і методи

керування виробництвом і невиробничими видами діяльності,

організація і методи господарської діяльності.

За масштабом охоплення виробництва галузеве прогнозу'

вання може бути підрозділене на наступні ієрархічні рівні:

• прогнозування розвитку окремої галузі (тенденції і за'

кономірності її розвитку в цілому, розвитку підгалузей

506

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

виробництва, розвитку галузі в територіальному

розрізі);

• одночасне прогнозування декількох взаємозалежних

галузей;

• одночасне прогнозування розвитку виробничих про'

цесів усіх галузей виробництва.

За масштабом охоплення цілей розвитку галузеве еко'

номічне прогнозування може здійснюватися на рівні:

• однієї мети (програми);

• ряду взаємозалежних цілей.

Головна задача (цільова функція) прогнозування — визна'

чення основних напрямків розвитку досліджуваного явища

(процесу) і термінів його здійснення.

За ступенем розробленості прогнози можуть бути:

• доведеними до рівня конкретних рекомендацій з метою

включення їх у перспективні плани (програми) розвит'

ку галузі;

• такими, що носять характер орієнтованих концепцій

розвитку;

• такими, що мають форму загальних припущень з

доцільності проведення подальших досліджень у кон'

кретних напрямках.

За способом передбачення майбутнього прогнози можуть

бути активні та пасивні.

Пасивні прогнози (песимістичні) враховують попередні

тенденції розвитку (до майбутнього підходять як до продов'

ження розвитку зі збереженням закономірностей і тенденцій,

тобто автоматично тенденції переносять у майбутнє). У такий

спосіб пасивний прогноз демонструє, до якого стану може

прийти явище, розвиваючись за інерцією.

Активні прогнози (оптимістичні) враховують можливості

зміни діючих тенденцій виходячи з:

• нових цілей розвитку;

• динаміки потреб;

• появи додаткових можливостей розвитку і т.д.

Активний прогноз враховує можливості активного втру'

чання в економічні процеси.

507

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

В залежності від кількості варіантів прогнози можуть бу'

ти:

• одноваріантними, такі прогнози характеризують

найбільш ймовірний шлях розвитку процесу. Застосо'

вується при рішенні конкретних задач, однак недостат'

ньо враховує інші можливості рішення задачі.

• багатоваріантними. Необхідність таких прогнозів обу'

мовлена наявністю в явища декількох можливостей

розвитку.

У деяких випадках складають прогнози за трьома

варіантами:

• оптимістичним;

• середнім;

• песимістичним.

У залежності від часового обрію, галузеві прогнози як і

інші прогнози можуть бути:

• короткотермінові — до 1 року;

• середньострокові — від 1 до 5 років;

• довгострокові — від 5 до 15'20 років.

Існують певні особливості прогнозів по галузях, напри'

клад довгостроковий прогноз для електронного машинобуду'

вання — 5'10 років, для лісівництва — більше 50 років, для

залізничної галузі — 10'15 років, для екологічних прогнозів —

75'100 років.

Галузеві економічні прогнози підрозділяються на:

• точкові, розроблювальні на визначену дату (2003, 2005,

2010 рр.);

• інтервальні, що складаються на визначений період

(проміжок, інтервал) часу (2005'2007, 2005'2010 рр.).

Вимогами до галузевого економічного прогнозування є:

• надійність;

• своєчасність;

• достатність інформаційної бази;

• наукове обґрунтування прогнозованої проблеми;

• відображення в прогнозах тенденцій економічного та

соціального розвитку;

508

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

• обґрунтування очікуваного рівня розвитку галузі в про'

гнозованому періоді;

• обґрунтування прогнозованих висновків, оцінок, аль'

тернатив.

Принципи розробки галузевих економічних прогнозів

включають в себе, перш за все, узгодженість галузевого і на'

родногосподарського прогнозування.

Останнє означає, що вихідним моментом галузевого про'

гнозування є цілі й задачі розвитку народного господарства.

На цій основі складаються галузеві прогнози, що є обґрунту'

ванням для народногосподарських прогнозів, які використо'

вуються для уточнення галузевих. Сполучна ланка між народ'

ногосподарськими і галузевими прогнозами — розміри народ'

ногосподарської потреби в продукції галузі.

Наступні принципи, на які спирається галузеве прогнозу'

вання, це:

• безперервність прогнозування, систематичне коректу'

вання галузевих економічних прогнозів. Прогнози повинні

постійно удосконалюватися й уточнюватися з урахуванням

нових явищ і факторів;

• єдність методологічної бази розробки галузевих еко'

номічних прогнозів: єдиний підхід в усіх галузях до розробки

економічних прогнозів;

• принцип комплексності: у прогнозі повинні бути відбиті

всі основні сторони розвитку галузей;

• встановлення ієрархії, співпідпорядкованості окремих

видів і напрямків прогнозування: перед прогнозуванням мас'

штабів і структури виробництва у галузі повинно бути

здійснене прогнозування потреби в продукції або послугах да'

ної галузі.

Методологія галузевого економічного прогнозування

ґрунтується на двох підходах: нормативному і пошуковому.

Основу першого складає постановка основної мети та

цілей розвитку галузі виходячи з народногосподарських задач.

Цією метою може бути:

• задоволення попиту суспільства на який'небудь про'

дукт;

509

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

• підвищення ефективності виробництва;

• збільшення експорту і т.п.

Цьому підходу відповідає активний спосіб прогнозування.

Пошуковий метод міститься у вивченні тенденцій і вияв'

ленні закономірностей у розвитку галузі для визначення рівня

розвитку, що може бути досягнутим в результаті збереження в

майбутньому закономірностей, що склалися в галузі. Цей

підхід заснований на пасивному способі прогнозування.

У процесі прогнозування можуть виникнути розбіжності

показників, що отримані на основі нормативного і пошуково'

го методів. Основний спосіб усунення цих розбіжностей —

зміна структури виробництва і підвищення його ефективності.

Етапи розробки галузевих прогнозів:

1. Опис і аналіз розвитку галузі за минулий і сучасний

період. Максимальна довжина майбутнього періоду, для якого

вплив інерції минулого ще зберігає істотну роль, визначається

співвідношенням 1:1.

2. Прогноз основних напрямків розвитку галузі на основі

пошукового підходу.

3. Постановка цілей і основних задач розвитку галузі, про'

гноз основних напрямів розвитку галузі на основі норматив'

ного підходу.

4. Виявлення “розривів” між прогнозами (за пошуковим і

нормативним підходами), їх аналіз і постановка проблем роз'

витку. Розробка шляхів рішення проблем і на їх основі —

варіантів розвитку галузі.

5. Вибір варіанту розвитку.

Головні елементи прогнозування — другий і третій етапи,

що є основною ланкою прогнозування. Цей процес (другий і

третій етапи) складається з підстадій:

• погодження завдання на розробку прогнозу (перед'

прогнозна стадія дослідження). Завдання на прогноз визначає

об’єкт прогнозу, цілі і задачі прогнозування, порядок його про'

ведення. Найважливіша частина завдання — первинний опис

об’єкта, що має містити основні параметри і характеристики

об’єкта, його зв’язок з іншими об’єктами;

510

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà