Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

собів праці і предметів споживання) та взаємозв’язках міжга'

лузевих потоків продукції з елементами кінцевого споживан'

ня. Структурні міжгалузеві моделі використовуються для

складання прогнозу галузевої структури виробництва, вироб'

ничих капітальних вкладень і трудових ресурсів. Структурна

збалансованість народного господарства ґрунтується на про'

порціях між виробництвом і розподілом продукції.

Система макроекономічних моделей ґрунтується на ба'

лансі системи національних рахунків.

Специфіка макроекономічних процесів полягає в тому,

що:

• з одного боку, вони носять статичний характер, мають

значну стійкість, інерційність, що дозволяє виявити найваж'

ливіші тенденції розвитку;

• з іншого боку, на народногосподарському рівні відсутні

конкретні технологічні взаємозв’язки, внаслідок чого помітно

знижується цінність техніко'економічної інформації.

Макроекономічне моделювання є потужним інструмен'

том прогнозного процесу, але має й свої недоліки, серед яких

головною є невисока можливість оцінки структурних зру'

шень, пов’язаних зі специфікою розвитку окремих галузей

економіки.

14.2. Ïðîãíîçóâàííÿ åêîíîì³÷íèõ ïðîöåñ³â

íà ìàêðîð³âí³

Економічне зростання (рост) — розширення масштабів

виробництва, зростання випуску продукції, збільшення вало'

вого внутрішнього продукту та національного доходу. Еко'

номічне зростання є закономірністю функціонування і розвит'

ку суспільства.

Основа теорії економічного росту — теорія факторів. Фак'

тори — це трудові, природні і матеріальні ресурси, залучені в

економічний обіг, забезпечують при їх певному співвідношенні

можливість розширеного відтворення й економічного росту.

491

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Економічний ріст може аналізуватися і прогнозуватися в

двох аспектах:

1) матеріально'речовинному, факторному і вартісному,

2) з позиції розподілу національного доходу на споживан'

ня і нагромадження.

Економічне зростання відрізняється наступними спе'

цифічними рисами:

• є узагальнюючою категорією, яка відображає

суспільний, соціально'економічний прогрес;

• характеризує істотні і несуттєві, об’єктивні і суб’єктивні

розходження в діяльності підприємств і галузей, як скла'

дових елементів господарського механізму;

• відображає минулий, дійсний і майбутній аспекти роз'

витку економіки.

Економічний ріст можна розглядати і як процес поєднан'

ня факторів виробництва, і як результат господарювання. На'

приклад, однакове зростання випуску продукції може бути

при різних співвідношеннях величин робочої сили і засобів

виробництва відповідно до принципу взаємозамінності зазна'

чених факторів. Існує, однак, деяка мінімальна межа для вели'

чини одного з факторів, нижче якого не тільки неможливий

економічний ріст, але й виробництво взагалі.

Основна ознака класифікації типів економічного зростан'

ня у вітчизняній економіці — інтенсивність використання ре'

сурсів. В залежності від темпу росту або економії ресурсів

розрізняють ріст:

• фондо' або трудоінтенсивний;

• фондо' або трудомісткий (екстенсивний);

• нейтральний.

Моделі економічного росту народного господарства пред'

ставляють окремий випадок макроекономічних моделей дов'

гострокового розвитку. Найбільше поширення для прогнозу'

вання одержали факторні моделі, тобто моделі, у яких приріст

продукції, або ж абсолютний її випуск ставиться в залежність

від одного чи декількох факторів.

Сутність факторних моделей економічного росту містить'

ся у встановленні кількісних зв’язків між обсягом і динамікою

492

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

виробництва (валова продукція, національний доход) та обся'

гом і динамікою виробничих ресурсів.

Моделі економічного росту можуть бути одно' і багато'

факторні.

Однофакторні моделі економічного росту засновані на тій

передумові, що фізичний обсяг суспільного виробництва і йо'

го динаміка визначаються обсягом і динамікою якого'небудь

одного фактора.

На базі динамічної факторної моделі може бути спрогно'

зований економічний ріст з урахуванням впливу НТП на об'

сяг виробленої продукції.

Прогнозування економічного росту здійснюється на основі

прогнозування факторів виробництва через оцінку їх динаміки

(природних ресурсів, виробничих фондів, обігових коштів, тру'

дових ресурсів). Підсумковим абсолютним як якісним, так і

кількісним показником ефективності економічного розвитку є

приріст фізичного обсягу або абсолютна величина кінцевого ва'

лового внутрішнього (національного) продукту (національного

доходу), валової доданої вартості тощо.

У забезпеченні стійкого економічного зростання велика

роль приділяється відносинам розподілу, і в цьому розумінні

дані відносини також є показниками ефективності суспільно'

го виробництва. Темп економічного зростання знаходиться в

прямій залежності від рівня норми нагромадження за умови

підвищення ефективності виробництва.

Склад, основні елементи і фактори формування структури

суспільного виробництва визначаються великим комплексом

об’єктивних та суб’єктивних економічних, соціальних, при'

родно'географічних, політичних та інших чинників.

Основа прогнозування шляхів розвитку структури

суспільного виробництва — теорія розширеного відтворення.

Процес відтворення охоплює:

• поновлення і розширення виробничих фондів;

• відтворення робочої сили;

• зростання виробництва валового продукту;

• відтворення і розвиток виробничих відносин.

493

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Відтворення — це системний процес, який поширюється

на все народне господарство. Розрізняють:

• просте відтворення, за якого процес виробництва

відновляється щорічно в незмінних розмірах;

• розширене відтворення, за якого процес виробництва

відновляється в розмірах, що збільшуються. Розширене

відтворення здійснюється через відтворення вироб'

ництва окремих підприємств, галузей тощо.

Структура суспільного виробництва — це співвідношення

між галузями виробництва, яке виражає народногосподарські

пропорції і стан суспільного поділу праці в умовах даної сис'

теми виробничих відносин.

Склад структури суспільного виробництва представлений

наступними групами пропорцій:

• відтворювальні пропорції, характеризуються співвідно'

шенням виробництва засобів виробництва (I підрозділ) і ви'

робництва предметів споживання (ІІ підрозділ), використан'

ням валового внутрішнього продукту на відшкодування спо'

житих засобів виробництва, суспільне й особисте споживання

і нагромадження;

• секторні пропорції — характеризуються співідношенням

в обсягах виробництва у різних секторах економіки (фінансо'

вому секторі, в домашніх господарствах, у секторі нефінансо'

вих корпорацій, резидентному та нерезидентному секторах, у

тіньовому секторі тощо);

• галузеві пропорції, пов’язані з розвитком галузей ма'

теріального виробництва: промисловості, сільського господар'

ства, будівництва, транспорту, зв’язку, торгівлі, побутового

обслуговування, ринкової інфраструктури й інших галузей

сфери обігу;

• територіальні пропорції, складаються в процесі

розміщення виробництва по окремих економічних районах

різних рангів;

• зовнішньоекономічні пропорції, охоплюють ввіз і вивіз

продукції різних галузей і районів у закордонні країни.

Основні пропорції конкретизуються внутрішніми про'

порціями:

494

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

Так, I підрозділ включає:

• виробництво засобів виробництва для I підрозділу,

• виробництво засобів виробництва для ІІ підрозділу.

ІІ підрозділ включає:

• виробництво предметів споживання для одноразового

та недовготривалого користування (миючі засоби, од'

норазовий посуд і т.п.);

• виробництво предметів із середніми термінами служби

(одяг, взуття, шкіргалантерея тощо);

• виробництво предметів тривалого користування

(меблі, товари культурного, побутового, господарсько'

го призначення).

Галузева структура суспільного виробництва представле'

на співвідношенням видобувних, обробних галузей, міжгалу'

зевими і внутрішньогалузевими пропорціями.

Загальні й внутрішні пропорції взаємозалежні між собою,

тому що в залежності від тієї чи іншої ознаки вони відобража'

ють різне положення в народному господарстві основної на'

родногосподарської ланки — підприємств.

Поряд із частковими пропорціями, мають місце інші спе'

цифічні особливості, що підкреслюють складність об’єкта про'

гнозування. Так, відтворювальна структура визначається зба'

лансованістю темпів розвитку I і ІІ підрозділів суспільного ви'

робництва за рахунок: а) зниження матеріалоємності про'

дукції, б) стабілізації норми виробничих фондів і капітальних

вкладень (інвестицій). Відтворювальна структура залежить:

• від збільшення в I підрозділі частки галузей, що вироб'

ляють засоби виробництва для сільського господарства,

легкої і харчової промисловості та інших галузей АПК;

• від удосконалювання структури виробництва засобів

виробництва шляхом випереджаючого зростання ви'

робництва найбільш ефективних знарядь праці, сиро'

вини і матеріалів.

Важливий фактор удосконалення відтворювальної струк'

тури — поліпшення структури виробництва в ІІ підрозділі на

основі:

495

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

• зростання виробництва продукції сільського господар'

ства;

• збільшення частки високоякісних продуктів харчуван'

ня і промислових товарів;

• розширення випуску товарів тривалого користування;

• розширення кількості й асортименту послуг (у т.ч.

транспортних) для населення;

• розвитку житлового і соціально'культурного будів'

ництва.

Фактори удосконалення галузевої структури включають в

себе:

• поліпшення пропорцій розвитку видобувних і оброб'

них галузей (скорочення втрат, більш глибока перероб'

ка сировини і т.д.);

• інституціональні перетворення в галузі (зміна форм

власності);

• удосконалення структури паливно'енергетичного ба'

лансу (будівництво поряд з великими ТЕЦ локальних

станцій обігріву на горищах висотних будинків, вико'

ристання нетрадиційних і альтернативних видів палива

для одержання електроенергії й тепла);

• раціоналізацію й оновлення техніко'технологічної

структури виробництва;

• розширення видобутку й виробництва економічних

видів палива;

• удосконалювання структури конструкційних ма'

теріалів;

• реконструкцію та підвищення технічного рівня діючих

підприємств;

• удосконалення структури транспортних перевезень,

оптимізацію вантажопотоків та пасажиропотоків;

• поліпшення умов праці, ліквідація ручної праці;

• фактори зовнішнього характеру.

На територіальну структуру впливає:

• освоєння нових джерел палива, сировини й енергії;

• створення на їхній основі нових центрів видобувної й

обробної промисловості;

496

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

• розвиток великих економічних районів;

• характер вирівнювання рівнів економічного розвитку і

життя населення в різних районах.

Зовнішньоекономічні зв’язки впливають на структуру

суспільного виробництва через формування оптимальної

спеціалізації виробництва. Із зовнішньоекономічних зв’язків

найбільш впливовими на структуру виробництва є зв’язки з

країнами — членами СНД. Розвивається зовнішня торгівля й

інші форми економічного співробітництва, що значним чином

обумовлюють характер і структурний склад суспільного ви'

робництва у загальнодержавному і в регіональому вимірах:

• митні союзи;

• регіони міжнародного співробітництва;

• спеціальні (вільні) економічні зони;

• території пріоритетного розвитку.

Склад, елементи і фактори формування структури

суспільного виробництва взаємозалежні один від одного. Удо'

сконалювання цих взаємозв’язків досягається через підвищен'

ня наукової обґрунтованості і якості їх планування.

Прогнозування розвитку структури суспільного вироб'

ництва є одним з основних різновидів економічного прогнозу.

У його основі лежать нижчевикладені методологічні принци'

пи, зокрема:

• здійснення єдиної структурної політики.

• ітеративності (повторюваності);

• безперервності прогнозного процесу;

• визначення пріоритетів;

• альтернативності тощо.

Структурна політика виробляється виходячи з довгостро'

кових цілей розвитку народного господарства. У доповідях

Президента, рішеннях Уряду основний акцент робиться на виз'

начальну роль активної структурної політики, а одним з основ'

них питань є структурна перебудова. В структурній політиці

найбільш значущими є проблеми інституціональних перетво'

рень. Крім того, важливими є завдання — з одного боку, ресур'

созбереження, енергозабезпеченості й енергозбереження, а з

497

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

іншого боку — оновлення техніко'технологічної структури ви'

робництва та забезпечення інноваційного розвитку. На думку

фахівців, Україна могла б забезпечити себе власними енергоре'

сурсами на 79'80 %. За розрахунками, на час пікової точки кри'

зи в національній економіці (для реального сектору економіки

— це середина 90'х років) більш ніж 85'90 % загального обсягу

спаду виробництва було пов’язано з незабезпеченістю промис'

ловості і сільського господарства енергоресурсами й паливом.

Подібна ситуація зберігається у деяких галузях економіки й за'

раз, зокрема — в аграрному секторі виробництва.

Між структурною політикою і прогнозом розвитку струк'

тури суспільного виробництва існує прямий зв’язок: прогноз

тенденцій розвитку й удосконалення структури суспільного

виробництва лежить в основі розробки структурної політики.

Обґрунтованість прогнозу підтверджується аналізом:

• суспільних потреб;

• можливостей науково'технічного прогресу;

• зовнішніх зв’язків і міжнародної ситуації;

• елементів і підсистем суспільного виробництва, зміни

їх змісту і функцій.

Структурна політика повинна забезпечувати:

• відповідність структур кінцевого продукту і суспільних

потреб у динаміці;

• реалізацію технічної політики;

• створення ефективної структури паливно'енергетичної

бази, виробничого апарата, використовуваної сировини

й матеріалів;

• збереження прогресивних пропорцій у розвитку галу'

зевих комплексів і їхньої внутрішньої структури;

• використання досягнень науково'технічного прогресу з

метою забезпечення росту економіки;

• створення раціональних й економічно ефективних те'

риторіальних пропорцій для комплексного викорис'

тання продуктивних сил кожного регіону.

Здійснення структурної політики відбувається за рахунок:

• ресурсного забезпечення;

498

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

• збалансованих програм галузевого й територіального

розвитку.

Прогнозування структури суспільного виробництва доз'

воляє коректувати завдання і визначати у програмах розвитку

вихідні оптимальні пропорції народногосподарських ланок.

При цьому використовуються наступні принципи прогнозу'

вання:

• Принцип ітеративності (повторюваності).

• Принцип безперервності прогнозного процесу.

Ці два принципи знаходяться в прямій залежності від

змісту стадій і етапів процесу прогнозування.

Так, прогнозуються пропорції і зрушення в структурі

суспільного виробництва, на основі розробки окремих видів

прогнозів. Під час перехідного і трансформаційного періодів

переходу до ринкових відносин та формування національної

економіки на засадах соціально орієнтованого ринку

провідними є прогнози пропорцій між виробництвом засобів

виробництва і виробництвом предметів споживання.

Мета прогнозування розвитку пропорцій суспільного ви'

робництва — виявлення перспектив співвідношення ма'

теріально'речовинних елементів виробництва і робочої сили,

галузей виробництва і складових валового внутрішнього про'

дукту в процесі відтворення. Основна пропорція — це

співвідношення у виробництві між I і ІІ підрозділами (вироб'

ництвом засобів виробництва і предметів споживання). Також

важливою є пов’язана з нею пропорція між сировинними галу'

зями та тими, що виробляють продукцію кінцевого споживан'

ня, показники завершеності виробничих циклів.

Крім перспектив розвитку окремих галузей задача прогно'

зу — передбачати певне необхідне зниження значення одних

галузей і пріоритетність інших. В теперішній час об’єктивно

зниженою є роль колись провідного військового виробництва,

екологічно небезпечних виробництв та галузей, елементів про'

дуктивних сил (прикладом є закриття ЧАЕС, припинення у

свій час будівництва каналу Дунай'Дніпро). У той же час, че'

рез загальноекономічні негаразди можуть знижуватися ролі і

499

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

необхідних галузей економіки. Наприклад, у 90'і роки до ста'

ну глибокої кризи й майже повної стагнації дійшли такі поши'

рені у свій час види транспортного обслуговування, як

повітряний пасажирський транспорт, річковий та морський

види транспортного обслуговування тощо.

Кінцева мета прогнозу розвитку пропорцій суспільного

виробництва — показати альтернативні шляхи зміни самої

структури і структурної політики в розглянутій області.

При прогнозуванні раціонального розміщення вироб'

ництва, у т.ч. — розміщення й розвитку транспортних шляхів,

необхідним є врахування наступних факторів:

• раціональне використання трудових ресурсів;

• комплексний (збалансовано'пропорційний) розвиток

економічних районів;

• раціоналізація вантажних потоків усіх видів транспор'

ту й ін.

Існують природні межі можливого розширення вироб'

ництва. Вони визначаються:

а) розмірами тієї частини фонду нагромадження

національного доходу, що протягом прогнозованого періоду

може бути спрямованим на розширення виробництва;

б) наявністю матеріальних і трудових ресурсів;

в) досягнутим рівнем розвитку науки і техніки;

г) продуктивністю праці;

д) еколого'економічними обмеженнями;

є) природною місткістю території щодо розвитку і

розміщення елементів системи продуктивних сил матеріаль'

ного виробництва та інфраструктури;

ж) наявністю кон’юнктури ринку та відносин конкуренції

тощо.

Розглянемо стадії, критерії і методи прогнозування струк'

тури суспільного виробництва. Процес складання прогнозів

розвитку структури суспільного виробництва складається з

наступних стадій:

• аналіз сформованих процесів і тенденцій;

• оцінка можливого рівня досягнення мети — удоскона'

лення структури суспільного виробництва;

500

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà