Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

• суто прогнозування об’єкту, яке містить у собі:

' аналіз об’єкту;

' розробку прогностичної моделі;

' вибір методу прогнозування;

' визначення майбутніх станів прогнозованого об’єкту.

Ця підстадія включає три елементи: ретроспекцію,

діагноз, проспекцію;

• заключна стадія — оцінка вірогідності прогнозу.

Остання задача вирішується в два етапи:

1) визначення джерел і типів погрішностей у прогнозі;

2) визначення ступеня вірогідності прогнозів.

На достовірність прогнозу великий вплив справляє

ступінь детальності прогнозованих показників. Найбільшою

стійкістю володіють узагальнені показники.

Результат прогнозу оформляється у вигляді звітів, або мо'

нографічних досліджень. Звіт (монографія) складається з на'

ступних розділів:

1. Основна мета, цілі і задачі прогнозу.

2. Порівняльна оцінка стану розробок і впровадження

об’єкта прогнозу в країні і за кордоном.

3. Організаційно'технічні заходи щодо реалізації прогнозу.

4. Висновки і рекомендації.

Розроблені прогнози повинні відповідати єдиній

найбільш загальній гіпотезі, що містить парадигму (основну

ідею), цілі й задачі розвитку галузі. Гіпотеза носить переважно

якісний характер і є основою для кількісної характеристики

прогнозованих подій.

На гіпотезу розвитку галузі впливають дві групи факторів:

1) зовнішні, визначаються взаємозв’язком даної галузі з

іншими галузями народного господарства. Зовнішні зв’язки

галузі визначають дві сторони її розвитку:

• кількісну, яка зв’язана з темпами і напрямками розвит'

ку народного господарства;

• якісну — склад процесів, що протікають у галузі.

2) внутрішні зв’язки, визначаються закономірностями

розвитку самої даної галузі. Внутрішні зв’язки виявляються

при функціонуванні галузі як єдиної галузевої системи.

511

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Існують зовнішні і внутрішні фактори розвитку кожного

об’єкта галузевого економічного прогнозування.

Зовнішні фактори утворюють середовище, з яким

взаємодіє об’єкт прогнозування.

Внутрішні фактори — терміни освоєння нової техніки,

терміни капітального будівництва і т.д.п.

Велике значення має узгодження галузевих прогнозів між

собою. Існує два головних напрямки узгодження галузевих

прогнозів:

• інерційне (пошукове) — напрямок заснований на при'

пущенні про збереження в прогнозованому періоді

сформованих тенденцій розвитку галузі;

• оптимизаційне — напрямок заснований на можливос'

тях змін умов функціонування і розвитку галузі в про'

гнозованому періоді на основі зрушень у галузевій

структурі народного господарства.

Розглянемо методи і моделі галузевого економічного про'

гнозування. При цьому, методи прогнозування розглядаються

як способи дослідження об’єкта прогнозування, що спрямо'

вані на розробку прогнозів.

При нормативному підході використовуються методи:

• техніко'економічного розрахунку: засновані на застосу'

ванні укрупнених нормативів, що відображають вплив

структурних зрушень;

• методи системно'структурного аналізу;

• експертних оцінок.

При пошуковому підході найбільш застосовні:

• методи математичної статистики;

• пошукові й аналогові методи;

• методи експертної і патентної інформації;

• математичні методи оптимізації.

Для прогнозування розвитку тих галузей господарства,

які значним чином залежать від рівня і ступеню розвитку ви'

робничого апарату, найбільш часто в практиці використову'

ються методи техніко'економічних розрахунків. У їх основі

лежить визначення збільшених норм витрат (потреб) ресурсів

512

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

і продукції (послуг) одним із двох методів нормування:

дослідно'статистичним або аналітично'розрахунковим.

Дослідно'статистичний передбачає розробку норм на базі

звітних статистичних матеріалів з наступним їхнім коректу'

ванням іншими методами. Недолік цього методу — у ньому не

повністю враховуються прогресивні зміни в техніці, техно'

логії. Сфера його застосування обмежена — у короткостроко'

вому прогнозуванні.

Аналітично'розрахунковий метод заснований на викорис'

танні всіх наявних і можливих досягнень в області техніки і

технології. Забезпечує достовірність прогнозу на термін не

більш 5 років. Використовується при коротко' і середньостро'

ковому прогнозуванні.

Часто застосовуються для дослідження розвитку також:

• методи системно'структурного аналізу, засновані на

вивченні прогнозованого об’єкта шляхом виділення його еле'

ментів (прогнозного середовища, зовнішніх і внутрішніх

зв’язків) і визначення на цій базі шляхів і термінів досягнення

можливих станів об’єкта прогнозування в майбутньому. Вико'

ристовується цей метод у тих випадках, коли галузеві цілі виз'

начені і стосовно до них потрібно установити сукупність еле'

ментів, що зможуть забезпечити досягнення поставлених за'

вдань, тобто узгодження цілей з засобами їх досягнення;

• методи екстраполяції, враховують визначені для базово'

го періоду тенденції розвитку галузі щодо прогнозованого

періоду, є найбільш поширені і розроблені;

• методи експертних оцінок, засновані на одержанні не'

обхідних даних про розвиток досліджуваного явища шляхом

опитування фахівців. Метод опитування, метод комісій, метод

“Дельфи” використовуються звичайно при аналізі ще недостат'

ньо вивчених економічних (техніко'економічних) процесів. Не'

гативні сторони цього методу: 1) інтуїція може підвести навіть

обізнаного фахівця; 2) невизначеність у відповідях на питання;

3) тривалість циклу одержання остаточних оцінок;

• методи математичного моделювання. Засновані на побу'

дові й аналізі економіко'математичних моделей (у т.ч.

513

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

логістичних), що імітують реальні господарські процеси. Мо'

делювання дозволяє прогнозувати ту чи іншу економічну ве'

личину на основі передбачуваної зміни одного або декількох

факторів. Економіко'математичні моделі носять імовірний ха'

рактер.

Помічені недоліки прогнозування за допомогою еко'

номіко'математичних моделей включають в себе:

• обмеженість динамічних рядів в умовах прогнозування

нових і тих галузей, що динамічно розвиваються;

• недостатність інформації про майбутній розвиток

споріднених, взаємозв’язаних галузей.

Детальніше розглянемо структуру галузевого прогнозу й

організацію його розробки. Головна задача галузевого еко'

номічного прогнозування — з’ясування тенденцій і зако'

номірностей розвитку галузі в цілому й у розрізі підгалузей

виробництва.

Насамперед необхідно мати чітке уявлення про галузь,

для цього аналізуються всі сторони функціонування галузі —

від стану науково'дослідних та дослідно'конструкторських

робіт до обсягів ввозу'вивозу (експорту'імпорту) продукції

галузі. В основі галузевого прогнозування — системний підхід.

Відповідно до нього галузь розглядається як складова частина

системи народного господарства. На галузь як підсистему на'

родного господарства впливають два фактори;

• потреба в продукції галузі;

• потреба самої галузі в необхідних ресурсах.

Інформація для прогнозування галузі — найрізно'

манітніша: статистична інформація, нормативи, методична

література, опитування експертів, соціологічні дослідження

тощо.

Галузеве економічне прогнозування носить: комплексний

характер (охоплює всі рівні й аспекти розвитку галузі); безу'

пинний, систематичний характер,

Найбільш поширеною є така структура галузевого прогнозу:

1. Короткий ретроспективний аналіз прогнозованого на'

прямку.

514

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

2. Характеристика його сучасного стану.

3. Перспективи розвитку даного напрямку.

4. Проблеми, вирішені до настання прогнозованого

періоду і результати їхнього впровадження.

5. Аналіз наукових досліджень, досвідних перевірок, що

ведуться в дійсний час, результати яких очікуються як протя'

гом прогнозованого періоду, так і за його межами.

б. Оцінка напрямків розвитку фундаментальних

досліджень.

7. Рекомендації масштабів і сфер використання прогнозо'

ваної події в заданому інтервалі часу.

8. Оцінка економічних, екологічних і соціальних наслідків

прогнозованих зрушень у галузі.

Для забезпечення можливості використання прогнозу не'

обхідно:

а) визначити основні події, що можуть відбутися протягом

заданого інтервалу, часу і вплинути на вирішення прогнозова'

ної проблеми;

б) виявити ймовірність самих ранніх і самих пізніх

термінів настання прогнозованої події, визначити фактори, що

віддаляють чи наближують ці терміни;

в) визначити величину ресурсів (сировинних, матеріаль'

них, фінансових, трудових і ін.), необхідних для здійснення

прогнозованих подій;

г) дати оцінку результатів прогнозування за всіма показ'

никами;

д) встановити вимоги, що пред’являються до інших галу'

зей виробництва.

Основні об’єкти галузевого прогнозування:

• внутрішні структурні зрушення в галузі;

• економічні аспекти науково'технічної політики галузі;

• потреби в продукції або послугах даної галузі;

• потреби галузі у виробничих ресурсах.

Важливою стадією галузевого прогнозування є прогнозу'

вання потреби в продукції або послугах даної галузі, або секто'

ру виробництва.

515

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Потреба — об’єктивна економічна категорія, що виражає

необхідність у певних матеріальних благах, потрібних

суспільству у процесі його формування й обумовлену досяг'

нутим рівнем розвитку суспільного виробництва.

Категорії потреби і виробництва взаємозалежні: потреби,

стимулюючи і направляючи розвиток виробництва, самі зна'

ходяться під його постійним формуючим впливом.

Задоволення потреби суспільства в продукції галузі зале'

жить від двох факторів:

• тенденції розвитку галузей'споживачів;

• технічних і виробничих можливостей галузі'постачаль'

ника.

Процес прогнозування потреб складається з етапів:

• встановлення об’єктів прогнозу;

• формулювання цілей і задач прогнозу;

• визначення точності і часу упередження;

• встановлення кола споживачів продукції галузі, визна'

чення їх частки в споживанні продукції;

• збір ретроспективної і поточної інформації про об’єкт;

• виявлення джерел інформації;

• вибір методу прогнозування;

• розрахунок потреби в продукції галузі на прогнозова'

ний період і визначення її структури.

Потреби в продукції галузі визначаються розвитком галу'

зей (секторів)'споживачів, тому для прогнозування необхідно

визначити коло споживачів і структуру їхніх потреб. Потреби

можуть бути виробничі і невиробничі. По кожному напрямку

виділяються групи галузей і виробництв, у розрізі яких ве'

дуться всі необхідні розрахунки. Основним для цього є норма'

тивний метод.

Визначення потреби згідно цього методу припускає:

• розробку номенклатури продукції;

• розробку показників, що дають характеристику вироб'

ничим зв’язкам галузі'постачальника з галузями — спо'

живачами;

• розрахунок обсягів потреби.

516

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

Для прогнозування потреби у виробничих ресурсах не'

обхідним є виявлення перспективної потреби в продукції га'

лузі, обсягів і структури її виробництва. Згідно цьому відбу'

вається прогнозування необхідних ресурсів: матеріальних;

трудових; основних фондів; інвестицій.

Основа розрахунку потреби в ресурсах — це прогноз по'

казників ресурсоємності одиниці продукції галузі: ма'

теріалоємність; фондомісткість; трудомісткість виробництва.

Потреба галузі в матеріальних ресурсах являє собою їх су'

марні витрати на виробничо'експлуатаційні потреби і містить

у собі технологічні, ремонтно'експлуатаційні витрати, а також

витрати на господарські видатки галузі, зв’язані з вироб'

ництвом продукції (наданням послуг).

Основою визначення потреби в основних фондах і

капітальних вкладеннях (інвестиціях, інноваціях) є прогноз

рівня і динаміки показника фондомісткості. Він визначається

як відношення основних виробничих фондів на кінець року до

обсягу виробленої галуззю за розрахунковий рік продукції,

або наданих нею послуг у вартісному вираженні.

У прогнозі показників фондомісткості продукції, одержу'

ваної за рахунок фондів, що вводяться в дію, враховуються

інвестиції та інновації, які забезпечують приріст виробничих

потужностей і продукції в результаті:

• будівництва нових підприємств;

• розширення і реконструкції діючих підприємств.

При визначенні потреби галузі в основних виробничих

фондах передбачається:

• відповідність між намічуваними масштабами розвитку

виробництва й основних виробничих фондів;

• нормальний цикл відтворення основних фондів у

відповідності з термінами служби.

Відтворення основних виробничих фондів забезпечується

шляхом їх оновлення та введення в дію нових. Уведення їх у

дію забезпечує як просте відтворення у формі відшкодування

фондів, що вибувають з експлуатації, так і розширене — у

формі приросту фондів.

517

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Розмір фондів, що вибувають, залежить від:

• технічного стану і рівня морального та фізичного зносу

фондів;

• віку і терміну їхньої служби;

• технічної політики галузі.

Потреба в запровадженні в дію основних фондів залежить

від зростання виробництва з урахуванням факторів:

• додаткового приросту продукції;

• розширення і реконструкції виробництва;

• вибуття основних фондів.

Прогноз потреби в трудових ресурсах заснований на про'

гнозі показників трудомісткості продукції і продуктивності

праці. Враховується вибуття працівників через демографічні

процеси природного старіння працівників і їх виходу на

пенсію. Також передбачається працевлаштування нових

кадрів на заміну вибулим, обумовлюється необхідність їх

підготовки у відповідних спеціальних середніх та вищих учбо'

вих закладах.

На потреби галузі в трудових ресурсах впливають на'

ступні чинники:

• темпи розвитку НТП та зменшення трудомісткості ви'

робництва продукції (надання послуг);

• необхідність перекваліфікації та підвищення

кваліфікації кадрів у зв’язку зі структурними змінами

виробництва, розвитком НТП у галузі;

• темпи розвитку виробництва, розширення його бази

(створення нових підприємств та розширення існую'

чих);

• вікова характеристика кадрового апарату галузі;

• кадрова та трудова політика в країні (вікові обмеження

для працівників, умови виходу на пенсію для різних ка'

тегорій зайнятих, пенсійний вік тощо).

Всередині галузі прогнози розвитку виробництва можуть

бути пов’язаними із прогнозуванням розвитку суміжних ви'

робництв (врожайності в сільськогосподарському вироб'

ництві з випуском мінеральних добрив, або сільгосптехніки).

518

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

В таких випадках використовується, як правило, комплексний

підхід до прогнозування.

Основним об’єктом прогнозування виступає продукція

промисловості — частина ВВП, створювана самостійними

промисловими підприємствами і підсобними промисловими

виробництвами.

Основне групування промислових виробництв є наступним:

За економічним призначенням:

• на засоби виробництва (А);

• на предмети споживання (Б).

В залежності від фактичного використання продуктів.

Відповідно до цього принципу вся промислова продукція

поділяється на наступні складники:

• продукція промислового призначення, що цілком

відноситься до групи А (руди, устаткування і т.д.);

• продукція невиробничого призначення, що цілком

відноситься до групи Б (хліб, молоко, одяг і т.д.);

• продукція змішаного призначення, що відноситься і до

групи А і до групи Б (електроенергія, вугілля, газ і т.д.).

В залежності від пріоритетності продукції:

• основна, на виробництво якої орієнтоване

підприємство і яка займає найбільшу частку в загально'

му її об’ємі. Це переважна частина продукції основних

цехів промислових підприємств;

• побічна, одержувана в ході єдиного технологічного про'

цесу разом з основною (наприклад, макуха на масло'

робному заводі, інші відходи, які мають самостійне еко'

номічне значення);

• продукція підсобних, побічних і допоміжних цехів, не є

основною для даного підприємства, але необхідна для

функціонування основних цехів і підприємства в ціло'

му (тара для упакування основної продукції, інстру'

мент, електроенергія і пара для власного виробництва);

• продукція сполучена, якщо результатом технічного

процесу є два, або декілька основних продуктів, то їх

називають сполученими.

519

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

У залежності від ступеня готовності продукція може бути:

• валова, один з показників обсягу промислового вироб'

ництва у вартісному вираженні, що характеризує сукупну ва'

лову продукцію за звітний період;

• готова, характеризує вартість цілком закінчених вироб'

ництвом у звітному періоді готових виробів і відпущених

підприємством на сторону напівфабрикатів;

• відвантажена, продукція, фактично відправлена в

звітному періоді. Відрізняється від реалізованої продукції на

величину залишків продукції відвантаженої, але не оплаченої;

• реалізована, відвантажена споживачу товарна про'

дукція, гроші за яку в звітному періоді надійшли на розрахун'

ковий рахунок підприємства. Характеризує обсяг продукції,

що надійшов у народногосподарський обіг;

• товарна, характеризується вартістю всіх вироблених за

певний період і призначених для реалізації на сторону готових

виробів, вартість робіт промислового характеру, виконаних на

замовлення зі сторони, і вартість реалізованих на сторону

напівфабрикатів. Характеризує обсяг продукції, підготовленої

для надходження в народногосподарський обіг.

Продукція промисловості вимірюється такими показни'

ками:

• натуральними;

• умовно'натуральними;

• вартісними.

Продукція промисловості в натуральному вираженні —

сукупність видів (типів, марок, розмірів) промислової про'

дукції, що випускаються самостійними промисловими

підприємствами, підсобними виробництвами непромислових

підприємств і організацій. Вона обраховується за встановле'

ною номенклатурою у певних одиницях виміру.

Натуральні одиниці виміру — тони, м

, м

, штуки тощо.

Умовно' натуральні виміри продукції — виражені

кількістю якого'небуть одного виду продукції, споживчу вла'

стивість якої прийнято в якості співвимірника (чавун у пере'

рахуванні на передільний, газ у перерахуванні на умовне пали'

520

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà