Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

но'ресурсного потенціалу, а також удосконалення фінансової

політики і дієвих механізмів її впливу, регулювання міжбюд'

жетних відносин з метою підвищення рівня соціально'еко'

номічного розвитку на регіональному і місцевому рівнях;

• підвищення ефективності управління процесами

регіоналізації за рахунок прискорення процесів децент'

ралізації фінансової системи і фінансових ринків, що є визна'

чальною умовою формування регіональних ринково'інфраст'

руктурних комплексів;

• ефективне функціонування різноманітних форм влас'

ності та відповідне зростання промислової емісії цінних па'

перів поряд з державною та кредитною, що сприятиме розвит'

ку фондового ринку;

• підвищення рівня нагромадження капіталу інститутами

фінансового ринку та інвестиції за рахунок національних дже'

рел за допомогою наступних заходів — забезпечення

раціонального співвідношення готівкового та безготівкового

обігу за допомогою впровадження гарантій повернення коштів

(страхових гарантій) та захисту від знецінення, а також вста'

новлення стимулюючої відсоткової ставки, тобто вирішення

питань страхування та гарантій інвестора;

• пожвавлення процесу нагромадження капіталу та його

подальшого інвестування за допомогою створення і ефектив'

ного використання таких організаційних форм — банку рекон'

струкції та розвитку України, фінансово'промислових груп та

небанківських фінансових посередників — інвестиційних ком'

паній, ощадних установ, фондів;

• створення (формування) у восьми регіонах інститутів

ринкової інфраструктури — зокрема, регіональних ко'

мерційних банків, що надасть змогу забезпечити нагромад'

ження капіталу (за допомогою мобілізації заощаджень) та

інвестування у процеси економічного розвитку території та

зміцнення її фінансово'економічної самостійності;

• здійснення позитивних зрушень у фінансовому забезпе'

ченні розвитку економіки регіонів за допомогою змін у прак'

тичних і стратегічних напрямках економічної політики, зокрема

541

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

формування дієвої податкової політики з акцентом на стимулю'

ючу функцію та ефективної кредитної політики, спрямованої на

сприяння реформуванню та структурним перетворенням, при'

оритетному розвитку відповідних галузей економіки —

збільшенням обсягів кредитів в поточну та інвестиційну

діяльність за доступним відсотком;

• сприяння за допомогою факторингу, брокерських та

маклерських послуг, банківської системи (в рамках якої

здійснюються грошові розрахунки і платежі) прискоренню

обороту оборотних коштів;

• забезпечення пом’якшення або зниження ступеня ризи'

ку суб’єктів ринку за допомогою страхування аудиторської

діяльності;

• створення єдиного правового поля функціонування

суб’єктів ринку та відповідних інституцій ринкової інфраст'

руктури.

На основі макроекономічного та галузевого видів прогно'

зування відбувається комплексне прогнозування регіонально'

го розвитку.

З метою ефективного управління економічними перетво'

реннями в регіоні, виявлення тенденцій, закономірностей та

розробки наукових рекомендацій щодо перспективного роз'

витку економіки України і її регіонів необхідно здійснювати

комплекс заходів, що пов’язаний з прогнозуванням регіональ'

ного розвитку.

При цьому, регіон розуміється, як територія, яка, на

відміну від району, не обов’язково є таксономічною одиницею

в системі територіального членування, що дозволяє певну сво'

боду в окресленні його географічних меж.

З географічної точки зору регіоном може вважатися будь'

яка ланка територіальної соціально'економічної системи:

• селище;

• село;

• місто;

• район у місті;

• адміністративний район;

542

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

• адміністративна область;

• республіка (в Україні — АРК);

• економічний район великого міжобласного інтеграль'

ного макромасштабного економічного рангу.

Цільовою функцією регіонального прогнозування є:

обґрунтовування заходів щодо вдосконалення розвитку тери'

торіального господарства, інтенсифікація розвитку економіки

країни і регіонів, а саме:

• створення механізму вертикальної і горизонтальної

взаємодії суб’єктів господарювання та органів управління;

• сприяння розвитку територіального поділу праці та її

інтеграції в нових організаційних формах;

• створення розгалуженого і водночас єдиного ринкового

простору в країні;

• розробка заходів щодо посилення міжрегіональних гос'

подарських зв’язків.

До стратегічних проблем, згідно яких проводяться

аналітично'прогнозні дослідження, належать:

• реконструкція економіки промислових регіонів і вели'

ких міських агломерацій через: конверсію оборонних та

цивільних галузей, модернізацію інфраструктури, оздоров'

лення екологічних ситуації, роздержавлення і приватизацію;

• подолання депресивного стану аграрно'промислових

регіонів, відродження сіл і малих міст, розвиток місцевої ви'

робничої та соціальної інфраструктур, підвищення ефектив'

ності використання сільськогосподарських та інших угідь;

• нормалізація соціально'економічного становища в

регіонах з екстремальними природними умовами і переважно

сировинною спеціалізацією;

• відродження й формування промислових вузлів і

центрів з пріоритетним розвитком виробництв, пов’язаних з

комплексним використанням сировини;

• стимулювання розвитку експортних та імпортозаміню'

ючих виробництв;

• формування регіональних економічних ринків, вільних

економічних зон, технополісів як регіональних центрів при'

скорення економічного та соціального прогресу;

543

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

• переспеціалізація окремих прикордонних регіонів, ство'

рення тут нових робочих місць; прискорений розвиток

соціальної інфраструктури;

• розвиток регіональних інфраструктурних систем (транс'

порту, зв’язку, інформатики), які забезпечували б і стимулю'

вали структурні зрушення та ефективність регіональної еко'

номіки;

• подолання надмірного розриву в рівнях і якості життя

населення окремих областей.

Прогнозування регіонального розвитку має здійснюва'

тись на міжрегіональному, регіональному та місцевому рівнях

управління.

Наукова обгрунтованість рішень з питань регіонального

розвитку значною мірою залежить від:

• достовірності статистичної ретроспективної й поточної

інформації про регіональний розвиток;

• обраного методу прогнозних досліджень;

• теоретико'методологічного обґрунтування прогнозів;

• рівня підготовленості і фаху експертів.

Предмет прогнозних досліджень — соціально'економічні

та науково'технічні проблеми розвитку територіальних утво'

рень різного рівня, по кожній з яких мають бути здійснені

комплексні розробки.

Прогнозування є комплексним наслідком попередніх

стадій — аналізу та діагностики.

За своїм змістом і характером зв’язків цілісна сукупність і

відповідних дій, що пов’язана з аналізом, діагностикою і про'

гнозуванням складає певну систему, яку умовно можна назва'

ти системою АДП (аналіз, діагностика та прогнозування).

В даному контексті аналіз економіки регіону передбачає

вивчення на основі відповідних методів сучасного стану еко'

номіки регіону. Він може бути у вигляді стагнації (застою, спа'

ду), економічної кризи, стабілізації і економічного піднесення.

Визначення вказаних економічних станів розвитку

регіону здійснюється на основі економічного аналізу. Еко'

номічний аналіз поділяється на:

544

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

• комплексний (вивчається у взаємозв’язку вся су'

купність економічної діяльності);

• поелементний (коли вивчається кожний із секторів або

галузей економіки окремо).

В регіональній економіці віддасться перевага комплексно'

му економічному аналізу.

Діагностика — це важлива дія при вивченні регіональної

економіки, яка передбачає знаходження причинно'наслідко'

вих зв’язків між змінами в економіці і відповідними фактора'

ми або умовами, що визначають ці зміни, а також встановлен'

ня тенденцій і закономірностей цих змін, встановлення на їх

основі відповідності тому чи іншому економічному стану.

Спираючись на результати діагностики, можна встанови'

ти стан “здоров’я” економіки регіону. Цей етап вивчення

регіональної економіки є одним із найважливіших, тому що

від того, який буде поставлено діагноз, визначаються подальші

кроки щодо економічного розвитку регіону. Від результатів

діагностики залежить, які необхідно здійснити засоби або да'

ти рекомендації щодо перспективного розвитку регіону.

Суто регіональне прогнозування при цьому являє собою

стадію аналітично'прогнозних досліджень, яка спрямована на

виявлення очікуваних наслідків процесів, що спостерігаються,

в економіці регіону та оцінювання ефективності сформовано'

го пакету запланованих заходів з регіонального розвитку, ви'

конання котрих дозволить вирішити регіональні цілі.

Для цього необхідно спочатку розробити прогноз очікува'

них наслідків в економіці регіону. Тільки після цього можна

здійснити прогноз бажаного (рекомендованого) розвитку еко'

номіки, який складався б з комплексу заходів щодо перспек'

тивного стану регіональної економіки.

Етап визначення бажаного (рекомендованого) еко'

номічного розвитку регіону на перспективу називається регу'

льованим економічним прогнозуванням.

За даними аналізу тенденцій соціально'економічного роз'

витку регіону, сукупністю елементів продуктивних сил і ком'

понентів природного комплексу прогнозні дослідження виз'

545

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

начають можливість альтернатив у досягненні поставлених

цілей за наслідками тенденцій розвитку, що спостерігались,

(т.зв. песимістичний прогноз) і результатами запланованих

заходів (оптимістичний прогноз).

Прогнозні розробки, як правило, мають науково обґрунто'

вувати довго' і середньострокові соціально'економічні та на'

уково'технічні рішення.

У зв’язку з цим при обґрунтуванні перспектив соціально'

економічного розвитку територіальних утворень, насамперед,

потрібно:

• простежити ретроспективні тенденції, темпи і рівні роз'

витку господарства регіонів країни, структурні й територіальні

зрушення, послідовність проведення заходів, які забезпечують

приймання/ухвалення рішень і оптимальне поєднання тери'

торіальних, галузевих та загально — державних інтересів;

• виділити перспективні науково'технічні, соціально'еко'

номічні та інші проблеми, щодо яких потрібна попередня роз'

робка наукових ідей та програм їх здійснення;

• проаналізувати ступінь залучення й проблеми викорис'

тання і відтворення природних ресурсів та розробити шляхи

запобігання негативним наслідкам, пов’язаним з екстенсив'

ним природокористуванням;

• розробити наукові основи і форми організації уп'

равління економічними, соціальними і техніко'технологічни'

ми процесами, які мають відповідати майбутнім масштабам,

темпам розвитку і змінам у соціально'економічній структурі

суспільства;

• підготувати проекти територіальної організації госпо'

дарства, спеціалізації та розвитку міжрайонної економічної

інтеграції з метою підвищення ефективності суспільного ви'

робництва, з урахуванням специфічних регіональних умов

госпдарюваня й міжрегіонального поділу праці.

Прогнозні розробки для різних територіальних утворень

залежать як від соціально'економічних завдань цих утворень,

так і від рівня управління регіональним розвитком. У системі

прогнозних розробок можна виділити три рівні:

546

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

1. національний (народногосподарський);

2. міжгалузевий;

3. регіональний.

На національному рівні до прогнозних досліджень нале'

жать:

• комплексні прогнози'схеми розвитку і розміщення про'

дуктивних сил країни, у т.ч. — в регіональному розрізі;

• балансові розробки, які мають за мету вирішення вели'

ких міжгалузевих проблем (збалансований розвиток паливно'

енергетичного комплексу країни, узгоджена взаємодія транс'

портних систем, раціоналізація вантажопотоків тощо);

• комплексні програми науково'технічного прогресу;

• демографічні прогнози і розробка соціально'економічної

політики, спрямованої на соціальний захист та підвищення

рівня життя населення;

• розробка наукових основ і напрямів створення системи

інформаційно'аналітичного забезпечення управління вико'

нанням прогнозованих позитивних зрушень і відповідного ре'

гулювання регіонального розвитку.

Прогнозні розробки на міжгалузевому рівні повинні з ура'

хуванням результатів прогнозних досліджень загальногоспо'

дарського рівня та регіональних особливостей соціально'еко'

номічних процесів, науково обґрунтовувати перспективи роз'

витку окремих міжгалузевих об’єднань та удосконалення ор'

ганізаційних форм і методів управління ними.

Такими прогнозами є:

Прогнози розвитку і розміщення продуктивних сил

регіональних аграрно'промислових комплексів.

Прогнози розвитку регіональних спеціалізованих міжга'

лузевих комплексів (паливно'енергетичного, металургійного,

морегосподарського, транспортного тощо). Наукова обґрунто'

ваності довгострокового розвитку міжгалузевих утворень ба'

гато в чому залежить від ефективності прогнозних розробок

загальногосподарського рівня, в яких поставлені загальнодер'

жавні цілі та окреслена стратегія їх виконання.

Прогнози регіонального рівня складаються на основі за'

гальногосподарських та міжгалузевих прогнозів.

547

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

До основних регіональних прогнозних розробок належать:

• комплексні програми розв’язання територіальних за'

гальногосподарських проблем для регіонів середніх і

малих системних рангів;

• довгострокові прогнози комплексного соціально'еко'

номічного розвитку областей, міст тощо;

• районне планування територіально'виробничих ком'

плексів промислових вузлів;

• комплексні програми розвитку окремих великих

підприємств;

• проекти планування і забудови міст та інших населених

пунктів;

• проекти створення спеціальних (вільних) економічних

зон та територій пріоритетного розвитку.

Завданнями регіональних прогнозів є:

• міжрегіональний перерозподіл і комплексне викорис'

тання ресурсів з метою нарощування економічного по'

тенціалу країни;

• виділення і наукове обгрунтування основних ланок те'

риторіального розвитку продуктивних сил господарст'

ва регіону;

• аналіз варіантів імовірних темпів, пропорцій і виробни'

чих структур у розвитку економічних районів.

В усіх регіональних прогнозних дослідженнях вивчається

вплив виробництва на соціальні й екологічні процеси. Про'

гнозні дослідження набирають матеріалізованої форми у ви'

гляді документів, тому виникає потреба у синтезованому про'

гнозному документі, який би комплексно розглядав соціаль'

но'економічні питання розвитку регіональної системи. Ефек'

тивність системи регіональних прогнозних досліджень забез'

печує єдність методологічних основ і методичних підходів до

обгрунтування довгострокових перспектив розвитку

регіональної економіки. Кожний прогнозний документ пови'

нен грунтуватись на єдиній концепції соціально'економічного

розвитку регіону, яка органічно пов’язана із загальнодержав'

ними та міжгалузевими прогнозними розробками.

548

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

У процесі опрацювання результатів регіональних прогноз'

них досліджень відповідні організації повинні конкретно адре'

сувати пропозиції, ідеї і вимоги комплексних розробок. Існує

три рівні споживачів результатів прогнозних досліджень:

• центральні органи управління країни;

• міністерства, відомства і науково'дослідні організації;

• місцеві органи управління (області, міста, низові

адміністративні райони).

Структура, агрегованість і форми подання даних для кож'

ного з цих користувачів неоднакові. Проте загальним для май'

бутніх користувачів прогнозної інформації є цільова спрямо'

ваність розвитку регіональних систем, поєднання державних і

територіальних інтересів при виборі стратегії розв’язання

міжгалузевих і народногосподарських проблем, інтегральної

політики комплексного використання природних ресурсів,

охорони природного середовища і підвищення рівня життя на'

селення.

Прогнозне дослідження регіонального розвитку передба'

чає:

• вивчення соціально'економічних, виробничо'техно'

логічних явищ і процесів, підготовку їх кількісних і якісних

характеристик;

• оцінку отриманої інформації з огляду на конкретне за'

вдання окремих галузевих об’єднань або регіону в цілому;

• інтегральну оцінку взаємодії та взаємозалежності ком'

понентів природного середовища і продуктивних сил, їх впли'

ву на вибір концепції розвитку регіональної економіки;

• кількісну і якісну характеристики компонентів природ'

ного комплексу та елементів продуктивних сил, прогнозуван'

ня можливих їх змін.

Вивчення соціально'економічних, природних явищ, про'

ведення кількісного і якісного аналізу потенціалу регіону

постійно провадяться численними науковими і проектними

організаціями. У процесі дослідження отримані оцінки

регіонального розвитку використовують для визначення

варіантів соціально'економічного і виробничо'технологічного

розвитку регіональної економіки.

549

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Ðîçä³ë 15. ÄÅÐÆÀÂÍÀ ÐÅÃ²ÎÍÀËÜÍÀ ÏÎË²ÒÈÊÀ

ÑÎÖ²ÀËÜÍÎ-ÅÊÎÍÎÌ²×ÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ

ÐÅÃ²ÎÍ²Â ÓÊÐÀ¿ÍÈ

15.1. Поняття, цілі та завдання Державної регіональної

економічної політики.

15.2. Специфіка проведення регіональної економічної

політики в Україні.

15.3. Етапи та механізми реалізації державної регіональ1

ної економічної політики.

15.1. Ïîíÿòòÿ, ö³ë³ òà çàâäàííÿ

Äåðæàâíî¿ ðåã³îíàëüíî¿ åêîíîì³÷íî¿ ïîë³òèêè

Регіональна економічна політика за організаційною сут'

ністю являє собою сукупність організаційно'правових та еко'

номічних заходів, які за допомогою відповідних адміністра'

тивних важелів та фінансово'економічних інструментів забез'

печують стимулювання ефективного, пропорційного та зба'

лансованого розвитку економіки регіонів, раціональне та еко'

номне використання їх ресурсного потенціалу з метою підви'

щення життєвого рівня та якості населення з максимальним

збереженням природного середовища функціонування про'

дуктивних сил.

Державна регіональна політика при цьому являє собою

систему заходів, що здійснюється органами державної влади з

метою забезпечення управління політичним, економічним та

соціальним розвитком регіонів і територіально'адміністратив'

них одиниць. Вона передбачає: створення ефективно діючої

системи влади та управління в центрі і в регіонах, їх фінансо'

во'економічне та нормативно'правове забезпечення на основі

оптимального поєднання загальнодержавних, регіональних та

місцевих інтересів. Державна регіональна політика спрямо$

550

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà