Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

орієнтуються в своєму розміщенні в основному на споживача

готової продукції, а також на наявність металу. На

підприємствах залізничного машинобудування тепловози ви'

робляють на двох кооперованих підприємствах у Луганську і

Харкові. Промислові електровози випускають у Дніпропет'

ровську. Тут же, а також у Луганську, можливе створення ви'

робництва магістральних електровозів, для збуту яких Ук'

раїна має власний великий ринок. Вантажні вагони виробля'

ють у Кременчуці, Дніпродзержинську, Києві — на Дарниць'

кому вагоноремонтному заводі, великовантажні вагони — у

Стаханові, цистерни — у Маріуполі.

Усі підвалини є в країні для розвитку морського і річково'

го суднобудування. Головним чинником розміщення їх є

орієнтація на морське узбережжя та внутрішні магістральні

водні шляхи. Основним центром морського суднобудування є

Миколаїв, де працюють 3 суднобудівні заводи, другим цент'

ром є Херсон, в якому на двох суднобудівних заводах випуска'

ють різні типи океанських і морських суден, доки до морських

портів і портові крани. У Керчі випускають танкери, у Києві —

морські траулери. Судноремонт і виробництво невеликих

морських суден є в Одесі, Іллічевську та Маріуполі.

Автомобілебудування України випускає великовантажні

(Кременчук), легкові (Запоріжжя, Київ, Одеса) автомобілі по'

пулярних марок “Таврія”, ВАЗ (м. Луцьк, Херсон), “Daèia Nova”

“Славута”, Запоріжжя), “Волга”(Кременчук), “DАEWOО”,

мікроавтобуси “Газель”, IVECO'КрАЗ. Швидко стали популяр'

ними мікроавтобуси марки “Богдан” (м. Черкаси). Завер'

шується розгортання виробництва мікроавтобусів у м. Бо'

риспіль Київської області. В Луцьку у всій час було налагодже'

но виробництво легкових автомобілів для сільської місцевості,

які є достатньо популярними й зараз. Львівській автобусний за'

вод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД. Автомобільна промисловість

кооперується з заводами, які випускають двигуни, окремі вузли

і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава, Херсон, Чернігів,

Синельникове, Кременчук), електрообладнання (Херсон, Сути'

ска Вінницької обл.), запасні частини (Чернігів).

401

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Літакобудування України є однією з найперспективніших

галузей економіки. Його розміщення орієнтується на науково'

дослідну базу та висококваліфіковані кадри. Центрами

авіаційної промисловості є Київ і Харків, найбільші наукові і

промислові центри України. Тут виробляють пасажирські і

транспортні літаки, які мають загальносвітове визначення і є

конкурентоспроможними на ринку Європи і світу. Ук'

раїнський літак АН'70 є перспективною маркою для просу'

вання на зовнішній ринок.

У зв’язку з розпадом економічних зв’язків з постачальника'

ми внутрішньоміського транспорту, в останнє десятиріччя в

Україні налагоджується власне виробництво тролейбусів (Київ

і Дніпропетровськ). В країні також є заводи з виробництва

індивідуального транспорту для населення — мотоциклів

(Київ), мопедів (Львів), велосипедів (Харків, Чернігів).

Сільськогосподарське машинобудування орієнтується

своїм розміщенням в основному на райони виробництва

відповідної сільськогосподарської продукції. Найпотужнішими

центрами сільськогосподарського машинобудування є Харків

(мотори для самохідних комбайнів), Одеса (тракторні плуги),

Кіровоград (сівалки), Дніпропетровськ і Тернопіль (бурякозби'

ральні комбайни), Херсон (кукурудзозбиральні комбайни, ство'

рюється виробництво зернозбиральних), Бердянськ (жнивар'

ки), Львів (хімсільгоспмашини). Обладнання для кормовироб'

ництва і тваринництва, інші сільгоспмашини виробляють у Бер'

дянську, Ніжині, Умані, Ковелі, Коломиї та Білій Церкві, Києві.

Трудомісткі галузі точного машинобудування орієнтують'

ся на великі міста, наявність науково'дослідної бази і

кваліфікованих кадрів. Найбільшими центрами електронної

та радіотехнічної промисловості є Київ, Харків, Дніпропет'

ровськ, Сімферополь, Одеса, Львів, Вінниця, Чернівці, Київ,

Сімферополь, Сміла, Суми, Одеса. Виробництво приладів та

інструментів має помітне експортне значення. Основним рин'

ком збуту є країни СНД.

Машинобудування України в змозі забезпечити технікою

та обладнанням більшість галузей національної економіки.

402

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

Так, обладнання для хімічної промисловості виробляють у

Києві, Сумах, Полтаві, Дніпропетровську, Дніпродзержинсь'

ку, Павлограді, Фастові, Львові, Дрогобичі, Горлівці, Констян'

тинівці. Центрами виробництва обладнання для харчової про'

мисловості є Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, За'

поріжжя, Мелітополь, Миколаїв, Херсон, Кіровоград, До'

нецьк, Луганськ; легкої промисловості — Харків, Херсон, Київ,

Полтава, Черкаси, Одеса, Львів, Чернігів, Прилуки, Суми.

Для забезпечення нарощування високих темпів розвитку

машинобудівного комплексу країни необхідно здійснити ряд

важливих заходів і вже в найближчий час визначити основні

напрями його розвитку, у тому числі: забезпечення виперед'

жаючих темпів випуску наукоємної продукції високого техно'

логічного рівня, створення нових конкурентоздатних зразків

техніки, підвищення якості та ефективності виробництва

зорієнтованого на задоволення потреб внутрішнього ринку та

нарощення експортного потенціалу за рахунок відновлення та

збереження традиційних зв’язків (з країнами СНД із розвит'

ком зон вільної торгівлі в межах ЄЕП, Східної Європи) та ос'

воєння нових ринків.

Необхідно прискорити структурну перебудову машино'

будівного комплексу шляхом збільшення обсягів виробництва

найважливіших для країни видів продукції, в тому числі:

сільськогосподарського та тракторного машинобудування,

авіаційної та ракетно'космічної промисловості, суднобудуван'

ня, залізничного машинобудування, галузей машинобудуван'

ня, які працюють на паливно'енергетичний комплекс. що ви'

сокими темпами зростатиме виробництво у наукомістких га'

лузях, що у свою чергу дозволить підвищити науково'

технічний рівень продукції у всіх галузях машинобудування.

Ремонт машин і устаткування повинен не лише зберегти своє

значення, але повинно зростати його обсяг в всіх галузях еко'

номіки, у тому числі і у машинобудуванні.

Таким чином, передбачається використання головним чи'

ном наявного виробничого апарату, та його удосконалення і

підтримання шляхом ремонтів і реконструкції, а також нових

403

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

проектних рішень з використанням наявних ресурсів вироб'

ничої техніки.

Для укріплення позицій машинобудівних галузей на

зовнішніх ринках збуту експортну орієнтацію необхідно

збільшити до 35 %. Виручку від експорту має бути використа'

но в основному на імпорт новітніх техніки і технологій, а та'

кож комплектуючих виробів. Імпортна техніка може бути за'

стосована у тих випадках, коли аналогічна не виробляється і

не може бути вироблена в Україні. Треба досягти збалансова'

ності експорту та імпорту, а за рахунок власного виробництва

буде задовольнятися 60'80 % платоспроможної потреби

внутрішнього ринку продукції машинобудування.

Концептуальні засади промислової політики уряду в га'

лузі машинобудування передбачають випереджаючий розви'

ток наукомістких і високотехнологічних галузей і виробництв,

де Україна вже має або може мати значні технічні, техно'

логічні та наукові доробки (авіаційної, ракетно'космічної, суд'

нобудівної, мікроелектронної та радіоелектронної, вироб'

ництва засобів зв’язку та телекомунікацій, електротехнічної та

військової промисловості). Передбачається також зростання

обсягів виробництва і впровадження машин, устаткування,

приладів, апаратів та механізмів, які забезпечують економію

сировини, палива та електроенергії у процесі їх видобутку, пе'

реробки і використання. Для зменшення імпортної залежності

економіки необхідним є збільшення виробництва вітчизняно'

го обладнання і техніки для модернізації теплових і

гідравлічних електростанцій, сучасної залізничної, медичної

та побутової техніки; сільськогосподарської техніки (трак'

торів, зернозбиральних комбайнів, кормо' та бурякозбираль'

ної техніки), автомобілів тощо.

11.2.4. Хімічний та лісопромисловий комплекси України,

їх розвиток і розміщення

Хімічний комплекс відзначається особливостями техно'

логічного циклу, в яких, на відміну від інших галузей, основу

404

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

складають процеси хімічних реакцій. Розміщення хімічної

промисловості має свої особливості у зв’язку з тим, що на ньо'

го впливають такі чинники:

Екологічний чинник. Хімічна промисловість є одним з ос'

новних джерел техногенної небезпеки й забруднювачів навко'

лишнього середовища.

Невисока трудомісткість, її підприємства можна

розмістити у слабо заселених районах. Винятком є вироб'

ництва хімічних волокон і фармацевтична промисловість.

Споживчий чинник визначає в основному розміщення

підприємств основної хімії (виробництва мінеральних добрив,

крім калійних, сірчаної кислоти тощо), та виробництв, що пе'

реробляють напівфабрикати хімії органічного синтезу (вироб'

ництво хімічних волокон, гумово'технічні вироби тощо).

У міжнародному поділі праці наша країна займає одне з

провідних місць у галузі хімічних виробництв, володіючи по'

тужною сировинною базою для хімічної промисловості. В над'

рах України є запаси майже всіх видів мінеральної хімічної си'

ровини: вугілля, природного газу, нафти, сірки, карбонатної

сировини, кухонної і калійної солей, титанових руд тощо, хоча

рівень і якість освоєння родовищ часто залишає бажати кра'

щого. Хімічний комплекс використовує в значних обсягах як

сировину, так і промислові відходи. Вони створюються у знач'

них обсягах в деяких галузях промисловості (перш за все, в

чорній та кольоровій металургії, нафтопереробці, тепловій

електроенерегетиці, лісовій промисловості тощо).

Враховуючи промислово'аграрну спеціалізацію

національної економіки, однією з провідних підгалузей

хімічної промисловості України є виробництво мінеральних

добрив. Підприємства, які виготовляють азотні добрива,

розміщують поблизу крупних коксохімічних заводів у Донбасі

і Придніпров’ї (Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Горлівка то'

що), а також на трасах газопроводів в районах інтенсивного

розвитку сільського господарства (Лисичанськ, Черкаси,

Рівне) і в припортовому районі Одеси. Виробництво фосфор'

них добрив, як правило, тяжіє до районів їх споживання.

405

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Підприємства з їх виготовлення були свого часу побудовані у

Сумах, Вінниці, Костянтинівні, Одесі, Маріуполі. За роки не'

залежності галузь втратила багато виробничих потужностей.

Виробництво калійних добрив розвивається в Прикарпатті в

Калуші (Івано'Франківська обл.) і Стебнику (Львівська обл.)

у Запоріжжі.

Україна спеціалізується також на виробництві сірчаної

кислоти та соди. Виробництво сірчаної кислоти зосереджено

переважно у центрах переробки фосфатів — у Сумах і Вінниці.

Крім того, її виготовляють у Горловці (“Стирол”), Дніпродзер'

жинську (“Азот”), коксохімічних заводах Донбасу і

Придніпров’я. Содове виробництво переважно сконцентрова'

не у Донбасі (Лисичанськ і Слов’янськ), який має великі запа'

си кухонної солі. Крупне виробництво соди є і на Кримському

содовому заводі в місті Червоноперекопську, який працює на

солях Сиваських озер. Синтетичні смоли і пластмаси виготов'

ляються в районах зосередження покладів первинної сирови'

ни (вугілля) в Донбасі (Горлівка, Северодонецьк, Донецьк,

Рубіжне), у Придніпров’ї (Дніпродзержинськ, Дніпропет'

ровськ, Запоріжжя), в Черкасах, Одесі тощо.

Зважаючи на трудоресурсний чинник розвитку, хімічні

волокна виготовляють у великих містах — Києві, Чернігові,

Черкасах, Житомирі, Сокалі (Львівської обл.). У великих

містах, які мають науково'дослідні заклади, розвинена хіміко'

фармацевтична промисловість. Її центрами є: Київ, Житомир,

Харків, Полтава, Луганськ, Львів, Одеса. Найбільші

підприємства гумово'азбестової промисловості — шинний за'

вод у Дніпропетровську і Білоцерківський завод гумово'

технічних виробів. Підприємства цієї галузі є також у Харкові,

Києві, Запоріжжі, Одесі, Бердянську тощо. Основну частину

лако'фарбової продукції виготовляють у Донбасі (Луганськ,

Донецьк) і Придніпров’ї (Дніпропетровськ, Кривий Ріг). Ви'

робництво лаків і фарб є також у Києві, Харкові, Кременчуці,

Львові, Бориславі, Івано'Франківську, Одесі, Сімферополі.

В цілому хімічна промисловість набула розвитку в усіх

економічних районах України. Значного ступеню тери'

406

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

торіальної концентрації її підприємства набули у Донецькому,

Придніпровському й Карпатському економічні районах. Най'

потужнішим з них є Донецький район (Луганська область з

найбільшим у країні Лисичансько'Рубіжанським промисло'

вим вузлом хімічної спеціалізації.)

На протязі достатньо довгого періоду хімічні галузі разом

із промисловим виробництвом, пов’язаним з добуванням і об'

робкою деревини, об’єднувалися в один, лісохімічний ком'

плекс. Враховуючи те, що сировина для цієї галузі належить

до складу живої природи й цілеспрямовано вирощується лю'

диною, як й інша продукція сільського господарства, в ос'

танній час вирощування лісової сировинні для галузей про'

мисловості віднесено до аграрно'промислового комплексу, що

з наукової точки зору є цілком обґрунтованим.

Лісова, деревообробна та целюлозно1паперова промис1

ловість України є специфічним промисловим підкомплексом,

який являє собою сукупність галузей і виробництв,

підприємства котрих здійснюють заготівлю деревини, її ком'

плексну механічну, хіміко'механічну і хімічну обробку і пере'

робку. В її галузевій структурі виділяють лісозаготівельну, це'

люлозно'паперову, лісохімічну, гідролізну промисловість, ви'

робництво деревно'стружкових плит, картонно'паперової та'

ри, а також меблеву промисловість. Основними районами

лісозаготівель є Карпатський (Івано'Франківська і Закар'

патська області) і Поліський (Волинська, Житомирська,

Київська, Чернігівська області). Традиційно там же розвинуто

лісопильне виробництво, а також розміщуються і

підприємства деревообробної промисловості. Виробництво

меблів є галуззю спеціалізації у Закарпатській, Івано'

Франківській, Чернівецькій областях. З відходів лісової і де'

ревообробної промисловості України виробляють деревност'

ружкові і деревноволокнисті плити (Київ, Харків, Донецьк,

Дніпропетровськ, Одеса, Свалява, Дрогобич, Малин, Чернігів,

Ковель, Сарни та ін.)

Целюлозно'паперова промисловість України об’єднує 25

великих підприємств, серед яких виділяються: Малинська і

407

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Дніпропетровська паперові фабрики, Понінківський паперо'

вий комбінат, Херсонський целюлозно'паперовий та

Ізмаїльський целюлозний заводи, Жидачівський картонно'па'

перовий комбінат, Корюківська фабрика технічного паперу.

Лісохімічна промисловість розташована у Києві, Корос'

тені (Житомирська область), Великому Бичкові, Сваляві, Пе'

речині (Івано'Франківська область).

Гідролізна промисловість представлена Верхньодніпровсь'

ким гідролізно'фурфуроловим заводом, цех по виробництву

гідролізних кормових дріжджів з нехарчової сировини на

Бєлгород'Дністровській картонній фабриці. Функціонують За'

порізький гідролізно'дріжджовий завод, Вознесенський (Ми'

колаївська область), Вінницький, Слов’янський (Донецька об'

ласть), та Васильківський (Київська область) дріжджові заводи.

Концептуальні засади розвитку хімічної промисло'

вості засновані на докорінному підвищенні технологічного

рівня виробництв, зменшення їх екоємності на основі викори'

стання передових технологій та урахування світового досвіду,

орієнтації хімічного комплексу країни на виробництво про'

дукції, стратегічно важливої для національної економіки у

цілому — мінеральних добривах, хімічних засобах захисту рос'

лин; хімічних матеріалах для легкої промисловості, принципо'

во нових полімерних матеріалів із заданими властивостями

для машинобудування, шинах й гумотехнічніх виробах,

лікарських засобах тощо.

Промисловому комплексу України належить головна

роль у примноженні виробничого потенціалу України. Без до'

корінної зміни пріоритетів розвитку промисловості в напря'

мах забезпечення пріоритетів для високотехнологічних пере'

робних та обробних галузей — виробників продукції кінцево'

го споживання у порівнянні з галузями сировинного характе'

ру проблематичним є досягнення сталого економічного зрос'

тання для всієї національної економіки.

Особливу роль при цьому повинно відігравати відроджен'

ня виробництва розширеного асортименту товарів народного

споживання. Останнє зосереджено в різних галузях економіки

408

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

України, причому в галузях важкої промисловості вироб'

ляється понад 40 % всієї вартості товарів народного споживан'

ня. Серед них автотранспортні засоби, побутова техніка, товари

радіоелектронної промисловості та точного машинобудування,

хіміко'фармацевтичні продукти, меблі, будівельні матеріали,

скляно'фарфоро'фаянсові вироби тощо. Виготовлення широ'

кого асортименту найбільш необхідних, життєво'важливих то'

варів народного споживання продовольчої та непродовольчої

груп забезпечує агропромисловий комплекс держави.

11.3. Îñîáëèâîñò³ ðîçì³ùåííÿ ³ ðîçâèòêó

àãðîïðîìèñëîâîãî êîìïëåêñó Óêðà¿íè

В національній економіці України особливе місце займає

сфера агропромислового виробництва. Гармонійно сформо'

вані чи не найсприятливішими в світі природно'економічни'

ми передумовами господарювання в далекому історичному

минулому, сільськогосподарський та переробний сектори

суспільного виробництва були й залишаються провідними для

нашої країни не тільки для забезпечення життєво'важливих

потреб населення в харчових продуктах та товарах легкої про'

мисловості, але й через високу конкурентоспроможність

національної продукції агропромислового сектора на ринках

СНД й світу.

За роки інтенсивного розвитку промисловості на засадах

індустріальної моделі в економічних формаціях з високими

рівнями усуспільнення виробництва в аграрному секторі в Ук'

раїні було сформовано потужну територіальну соціально'еко'

номічну систему — багатогалузевий аграрно'промисловий

комплекс (АПК). В останньому у тісному зв’язку розвивалися

виробництво засобів виробництва для АПК, сільське господар'

ство, харчова та переробна промисловість, а також інфраструк'

турна сфера аграрно'промислового виробництва. Аграрно'про'

мисловий комплекс став одним з найбільш потужних і багато'

галузевих формувань в структурі національної економіки. Це

409

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

складний комплекс виробництва, що об’єднує різні галузі на'

родного господарства. АПК в значній мірі визначає соціально'

економічний розвиток країни, рівень життя населення, його за'

безпечення продуктами харчування, а переробну промис'

ловість — сільськогосподарською сировиною. Вирішення про'

довольчої проблеми здійснюється саме в АПК, через що він є

життєво'важливою ланкою економіки і мусить мати пріори'

тетний розвиток. На початок 90'х років у АПК України було

зайнято біля 1/3 всієї чисельності працюючих, на частку його

галузей та сфер виробництва припадало понад 30% основних

виробничих фондів. Сільськогосподарське та аграрно'перероб'

не виробництво складало чи не третину національного доходу і

майже 2/5 валового суспільного продукту. Причому на теренах

Україні на рівні макромасштабних економічних районів сфор'

мувалися міжобласні територіально'господарські комплекси,

чітко спеціалізовані на агропромисловому виробництві. В та'

ких районах агропромисловий комплекс став структуроформу'

ючим сектором суспільного виробництва. Останнє сталося

внаслідок обумовленого в основному природно'економічними

та історико'економічними чинниками цілеспрямованого

профільного розвитку агропромислового виробництва або в

найбільш сприятливих для цього географічних зонах (завдяки

наявності сприятливої для аграрного виробництва ресурсної

бази), або ж через брак ресурсів розвитку інших галузей госпо'

дарства. Як правило, в умовах України ці два чинники діяли

одночасно, причому у випадках формування сталої агропро'

мислової спеціалізації великих економічних районів явно

виділилися два економічних райони макрорівня, де формуван'

ня сучасного стану регіональної економіки відбувалося саме на

основі агропромислового виробництва.

Так, серед восьми економічних районів України чітко ви'

ражене аграрно'промислове спрямування економічного роз'

витку демонструють Поділля й Полісся, які вкупі охоплюють

сім областей України та включають в себе переважну частину

природно'географічної зони мішаних лісів та біля третини

лісостепу, а загалом займають більше чверті (27,0%) території

410

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà