Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

виробничих фондів, недосконалістю технологічних схем пере'

робки нафтової сировини взагалі та окремих технологій зокре'

ма. Тому власне виробництво нафтопродуктів за кількісними

та якісними показниками не відповідає потребам споживачів.

Воно значно відстає від цих потреб. В Україні розміщені і

функціонують шість основних нафтопереробних заводів

(НПЗ) — Дрогобицький, Кременчуцький, Лисичанський,

Надвірнянський, Одеський, Херсонський. У зв’язку з незнач'

ним видобутком нафти в Україні обсяги її переробки в значній

мірі залежать від масштабів поставок її з'за меж країни, які

здійснюються головним чином з Російської Федерації. Най'

важливішим завданням розвитку нафтопереробної промисло'

вості є забезпечення суттєвого зростання технічного рівня ви'

робництва. Насамперед слід підвищити глибину переробки

нафти до рівня країн, що мають розвинуту нафтопереробку,

тобто до 80 % від загальних запасів.

Газова промисловість України орієнтується своїм

розміщенням та розвитком на дев’ять нафтогазоносних облас'

тей, об’єднаних у три нафтогазоносні райони: Східний (охоп'

лює Сумську, Полтавську, Харківську, Дніпропетровську, До'

нецьку, Луганську і Чернігівську області), Західний (Во'

линська, Львівська, Івано'Франківська, Чернівецька і Закар'

патська області) та Південний (включає Запорізьку і Хер'

сонську області, а також Автономну Республіку Крим). Забез'

печеність споживання газу за рахунок власного видобутку в

останні роки становить близько 20 %. Частка газу, якого не ви'

стачає Україні, імпортується з Росії та Туркменистану. Ос'

новні проблеми розвитку газової галузі мають спільність з

проблемами нафтовидобутку. До їх числа слід віднести, на'

приклад, необхідність інтенсифікації геологорозвідувальних

робіт та збільшення обсягів пошукового й експлуатаційного

буріння, впровадження ефективних технологій, у тому числі в

розрахунку на освоєння шельфу морів, відкриття перспектив'

них родовищ. Проте складні гірничо'геологічні умови заля'

гання продуктивних пластів вимагають застосування доскона'

лих і дорогих технічних засобів. Перспективи розвитку газової

391

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

промисловості України пов’язані з розширенням геолого'по'

шукових робіт, збільшенням обсягів пошукового буріння та

прискоренням промислового освоєння відкритих родовищ.

Поряд з цим слід широко впроваджувати новітні досягнення

технологій і техніки, які дозволятимуть підвищити ефек'

тивність видобутку ресурсу.

Торф’яна промисловість, розміщена в основному у

Поліській природно'географічній зоні для поліпшення забез'

печення паливом районів місць зосередження цього виду ре'

сурсів зберігає видобуток паливного торфу, однак повністю

забезпечити потреби в ньому неможливо через невеликі його

запаси. На території України загальні геологічні запаси торфу

становлять 2172,6 млн. т, у тому числі 1555,0 млн. т — придатні

для виробництва палива, з яких балансові запаси становлять

724,7 млн. т. Ураховуючи радіоактивну забрудненість багатьох

торф’яних родовищ, запаси паливного торфу є ще більш обме'

женими для використання у виробництві. У зв’язку з обме'

женістю запасів паливного торфу та їх забрудненістю

радіонуклідами головною проблемою є відведення торф’яних

земель для компенсації вибуваючих потужностей через

відпрацювання розроблюваних запасів торфу. Крім того, існує

проблема збуту торф’яного палива, пов’язана з загальною еко'

номічною кризою, тобто населення неспроможне купувати це

паливо за існуючими цінами, в структурі яких дуже зросли ви'

трати на електроенергію та транспорт. Необхідна дотація

торф’яній промисловості з місцевих бюджетів для компенсації

зниження ціни на торф’яне паливо з метою підвищення

купівельної спроможності сільського населення, бо йде зни'

щення лісів та лісопосадок, особливо в поліських областях

країни. Проте, торф’яна промисловість України має достатні

виробничі потужності, і в разі вирішення цих проблем може

підвищити за наступне десятиріччя видобуток паливного тор'

фу не менше, ніж до 1,3'1,7млн.т.

Розвиток і розміщення об’єктів електроенергетики зале'

жить від енергетичних джерел, якими користуються

підприємства галузі. Нині в Україні експлуатуються три типи

392

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

генеруючих потужностей: теплові, гідроелектростанції (у т.ч.

гідроакумулюючі) та атомні. Основну частку в структурі гене'

руючих потужностей складають теплові електростанції на ор'

ганічному паливі (67 %), питома вага інших типів станцій —

атомних та гідростанцій — 24 та 9 процентів відповідно. В

структурі виробництва електроенергії 47,2 % займає частка

ТЕС, 43,6 % — АЕС та 9,2 % — ГЕС+ГАЕС. Великі теплоелект'

ростанції (ТЕЦ) розміщені в найбільших містах країни: Києві,

Одесі, Харкові та інших. П’ять атомних станцій розміщені в За'

порізькій, Київській, Миколаївській, Рівненській та Хмель'

ницькій, областях. Основні гідроелектростанції знаходяться на

Дніпрі (Київська ГЕС і ГАЕС) — в Київській області, Канівська

ГЕС — в Черкаській, Кременчуцька — в Полтавський, Дніпрод'

зержинська — в Дніпропетровській, Каховська — в Херсонській

області та Дніпрогес — в Запорізькій області. Будується

Дністровська ГЕС та ГАЕС — у Львівській області.

За роки реформ встановлена потужність електростанцій

через відсутність введення нових потужностей, виводу їх

внаслідок зносу застарілого обладнання та зупинки блоків на

ЧАЕС знизилась більше, ніж на 50 млн кВт. В цей період було

виведено з експлуатації понад 3,2 млн. кВт потужностей. Че'

рез відсутність введення нових потужностей значно збільши'

лась частка фізично зношеного та морально застарілого облад'

нання (на теплових електростанціях вона досягла 60%).

Погіршилась якість палива, яке спалюється на ТЕС, і зміни'

лась структура видів палива в сторону зниження частки висо'

коефективних видів (природного газу та мазуту). Внаслідок

цього за минуле десятиріччя зросли питомі витрати палива з

360 г умовного палива до 390 г умовного палива на відпущену

кВт·г електроенергії.

Для поліпшення викристання електрогенеруючих по'

тужностей та вирішення проблем галузі, левова частка котрих

пов’язана зі значним ступенем зносу основних фондів, у пер'

спективі необхідно провести наступні заходи:

• введення для їх заміни виведених з експлуатації блоків

ЧАЕС двох енергоблоків високої будівельної готов'

393

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

ності на Рівненській АЕС (блок №4) та на Хмель'

ницькій АЕС (блоки №2, 3 та 4);

• введення в експлуатацію ТЕС на Чигиринській та

Східно'Кримській площадках;

• виведення з експлуатації морально та фізично зноше'

ного обладнання;

• введення потужностей на гідростанціях (Дніпровська

ГЕС'ІІ, Олександрівська ГЕС, Дністровська та Таш'

ликська ГАЕС).

Реалізація цих напрямів дозволить значно обновити ви'

робничі потужності електроенергетики, підвищити коефіцієнт

використання електрогенеруючих потужностей. Збільшити

виробництво електроенергії в основному можливо за рахунок

кращого використання потужностей ТЕС і забезпечення їх па'

ливними ресурсами. Перспективним напрямом є й вироб'

ництво електроенергії на нетрадиційних джерелах енергії. При

найбільш сприятливих обставинах широкого їх використання

їх електрогенеруючий потенціал на перспективу оцінюється

не менш, ніж у 3 млрд.кВт.г.

11.2. 2. Металургійний комплекс України,

його розвиток і розміщення

Металургійний комплекс України представлено

підприємствами чорної та кольорової металургії. Металургія є

галуззю спеціалізації нашої країни в територіальному поділі

праці країн СНД, Європи та на світовій арені. Чорній мета'

лургії належить одне із провідних місць у сучасній економіці

України. За даними першої половини 2000'х років, на її част'

ку припадало більше чверті вартості продукції основних галу'

зей промисловості країни. У 2004 році нею було вироблено

37,5 млн. т. сталі, 29,5 млн. т. чавуну, 2,1 млн. т. сталевих труб,

29,1 млн. т. готового прокату чорних металів. Великий вплив

має чорна металургія на розвиток і розміщення машинобуду'

вання, хімічної промисловості, енергетики. В металургії знач'

но розвинене комбінування виробництва, на її відходах пра'

394

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

цюють виробництво будівельних матеріалів, мінеральних доб'

рив тощо. Металургія є потужним фактором формування те'

риторіальних промислових комплексів. В місцях розміщення

її основних підприємств зосереджується важке машинобуду'

вання, коксохімія, хімія, виробництво вогнетривких ма'

теріалів, формуються крупні транспортні вузли.

Розвитком і розміщенням металургія орієнтується на схід

України, де сформувалися унікальні природні умови для роз'

витку цього комплексу. Тут знаходяться найкрупніші, що ма'

ють світове значення, паливно'сировинні бази чорної мета'

лургії — Донецький кам’яновугільний, з коксівними марками

вугілля, Криворізький залізорудний і Придніпровський мар'

ганцеворудний басейни, значні поклади вапняків, доломітів,

вогнетривких глин. Залізорудна база чорної металургії Ук'

раїни представлена Криворізьким і Кременчуцьким басейна'

ми, Білозерським і Керченським родовищами. В Україні із

рідкісних металів, які використовуються в чорній металургії

як легуючі добавки для надання сталі певних якостей, є родо'

вища титану (у Житомирській області) та хрому. Головні ро'

довища нерудної сировини (вогнупорів та флюсів тощо), яка

використовується в металургії, знаходяться в Донбасі і в Авто'

номній Республіці Крим. Нині в Україні нараховується 50 ос'

новних підприємств чорної металургії, у складі яких 14 мета'

лургійних комбінатів і заводів, 3 феросплавних заводи, 16 кок'

сохімзаводів, 6 трубних заводів, 8 гірничозбагачувальних

комбінатів і три основних заводи металоконструкцій.

Найбільшими металургійними комбінатами України, по'

тужність яких становить 5 млн. т і більше металу за рік є “Азо'

всталь”, “Запоріжсталь” та “Криворіжсталь”. Головним вироб'

ником коксу є Донецький металургійний підрайон. Він дає

більше половини всього його випуску в країні. Практично весь

металургійний комплекс України зосереджений в Донецькій,

Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій областях, де

сформувався один з найбільших металургійних районів світу.

На території цього району з урахуванням умов і особливос'

тей розвитку і розміщення галузей комплексу, виділяється три

395

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

металургійних підрайони. Придніпровський металургійний

підрайон розташований вздовж правого і лівого берегів Дніпра

— від Кременчука до півдня Дніпропетровської і Запорізької

областей. За своїм значенням цей підрайон є найбільшим ви'

робником сталі і прокату. Донецький металургійний підрайон

охоплює металургійні підприємства Донецької і Луганської об'

ластей. Це основний підрайон по виробництву коксу і чавуну.

Приазовський металургійний підрайон включає дві території:

місто Маріуполь з його двома металургійними комбінатами —

“Азовсталь” та ім. Ілліча, коксохімзаводом, а також північну і

східну частини Керченського півострова. Незважаючи на за'

гальну економічну кризу в країні й у галузі зокрема, металургія

є основним постачальником валютних надходжень у державу.

Вартість експортної продукції чорної металургії України сягала

в окремі роки 3 млрд. доларів. Її доля в загальному експорті три'

малась на рівні понад 40 %. Більша частина металопродукції

України експортується в країни СНД.

Кольорова металургія України розвивається на основі

розробки родовищ сировинних ресурсів — алюмінію, магнію,

руд титану, цирконію, нікелю, ртуті та інші. Алюмінієва про'

мисловість використовує в якості сировини боксити, запаси

котрих на території України незначні. Промислове значення

мають родовища Смілянське (Черкаська обл.) і Висо'

копільське (Дніпропетровська обл.). Дуже важливою сирови'

ною для виробництва алюмінію є каолін. Його родовища є в

багатьох областях України, а видобувається він в основному у

Вінницькій, Хмельницькій, Дніпропетровській і Запорізькій

областях. Головними родовищами калійно'магнієвих солей на

Україні є Стебниківське і Калушське у Прикарпатті та сполук

магнію — Сивашське в Криму. Виробництво нікелю

орієнтується на найбільші родовища промислового значення,

якими є Побузьке і Придніпровське. Найбільші родовища ти'

танових руд знаходяться в Житомирській (Іршанське і Стре'

мигородське) і Дніпропетровській (Самотканське). Поки ще

не експлуатуються родовища хромітів в Кіровоградській і

Дніпропетровській областях, тому потреба України в хромі за'

396

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

довольняється його імпортом з Уралу та Казахстану. Руди

цирконію в Україні відкриті в Самотканському родовищі ти'

танових руд, вони є також в Приазов’ї. В Україні є значні запа'

си ртуті. Основне її родовище — Микитівське, яке розташова'

не в межах м. Горлівки, є також родовища в Закарпатті та Кри'

му. Розміщення підприємств кольорової металургії зумовлено

переважно двома основними факторами — сировинним та

енергетичним. Підприємства, які переробляють руди з незнач'

ним вмістом основного металу, тяжіють до джерел сировини

(виплавка ртуті, нікелю, рідкісних металів). Енергомісткі ви'

робництва (титано'магнієве, цинкове, алюмінієве) розміщу'

ють у місцях дешевої електроенергії, як правило поблизу по'

тужних електростанцій. В розміщенні підприємств кольорової

металургії в Україні виділяється два основних райони. У До'

нецькому районі знаходяться Микитівський ртутний

комбінат, Костянтинівський цинковий завод “Укрцинк”, Ар'

темівський завод по обробці кольорових металів, який випус'

кає латунь, латунний і мідний прокат, а також Свердловський

завод алюмінієвого прокату. В Придніпровському районі роз'

виток галузі орієнтується також на потужну енергетичну базу

Дніпрогесу, теплових й атомних електростанцій. В Запоріжжі

зосереджені титано'магнієвий і алюмінієвий заводи, у Воль'

ногорську — Верхньодніпровський гірничо'металургійний

комбінат, який працює на титано'цирконієвих рудах Само'

тканського родовища, в місті Світловодську, біля Кремен'

чуцької ГЕС діють завод чистих металів і завод твердих

сплавів. В Кіровоградській області на базі недавно відкритого

родовища нікелевої руди діє Побузький нікелевий завод. Ви'

робництво магнію здійснюється також Калушським ВО

“Хлорвініл”. Для забезпечення потреб у кольорових металах

Україна підтримує економічні зв’язки з іншими країнами

СНД — з Російської Федерації надходять мідь та її сплави,

цинкові концентрати, олово, дорогоцінні метали, з Узбекиста'

ну — мідь, з Казахстану — свинець і мідь, з Киргизії — сурма.

За останні роки чорна металургія орієнтується головним

чином на експорт продукції при низькій його ефективності

397

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

(від 40 до 77% від виробництва), що не поліпшує фінансового

становища галузі і економіки країни, призводить до “вимиван'

ня” матеріальних енергетичних і фінансових ресурсів в за'

рубіжні країни та комерційні структури, ускладнює еко'

логічну обстановку, хоча і сприяє зростанню виробництва.

Стратегічними напрямами розвитку металургійного ком'

плексу України мають стати підвищення технічного рівня ста'

леплавильного, прокатного, трубного, і метизного вироб'

ництва для забезпечення поліпшення якісних і сортаментних

показників готової металопродукції з метою задоволення по'

треб власних металоспоживаючих галузей і підвищення ефек'

тивності експортного потенціалу. З метою поліпшення еко'

номічного становища галузі у галузі чорної металургії випере'

джаючими темпами мають зростати випуск металопродукції

підвищеної якості, розширеного сортаменту, освоєнням випу'

ску нових видів прокату і труб профілів і видів конкурентоз'

датних, дефіцитних та імпортозаміняючих з метою більш по'

вного задоволення потреб внутрішнього ринку та розширення

і підвищення ефективності експортного потенціалу.

На підприємствах чорної металургії має бути розширене

виробництво прокату і труб з термічною обробкою, з нових

низьколегованих і легованих марок сталі, з захисними метале'

вими і пластмасовими покриттями, фасонних сортових гаря'

чекатаних профілів галузевого призначення, холодногнутих

профілів прокату з нових марок сталі двошарового листа і сор'

ту, біметалічних труб, труб з покриттями, нових видів високо'

ефективних метизів. За цей період буде освоєно випуск холод'

нокатаного автомобільного листа для легкових автомобілів та

листа з нержавіючої сталі для потреб харчової промисловості,

профільних труб та труб для атомної енергетики.

Для повернення кольоровій металургії провідної ролі в

промисловому комплексі країни її підприємства мають розви'

ватись у напрямку оновлення на сучасній технічній базі

діючих потужностей, випереджуючого випуску ефективних

видів продукції, усунення внутрігалузевих диспропорцій в

розвитку сировинної бази, кращого використання вторинних

сировинних ресурсів, енергозбереження тощо.

398

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

11.2.3. Машинобудівний комплекс України,

його розвиток і розміщення

Машинобудівний комплекс України значною мірою виз'

начає не лише галузеву структуру промисловості, але і її

розміщення. Рівень розвитку машинобудування є одним із ос'

новних показників економічного і, перш за все, промислового

розвитку країни. Визначальну роль при розміщенні конкрет'

них машинобудівних підприємств відіграють такі чинники:

Сировинний фактор є одним з провідних, оскільки ви'

робництво усіх видів машинобудування тісно пов’язано з ви'

користанням металу. В цілому він визначальний вплив чинить

на розміщення найбільш металомістких галузей, зокрема, ви'

робництва вантажних вагонів і цистерн, тепловозів, тракторів,

продукції важкого машинобудування.

Споживчий чинник справляє вагомий вплив на розміщен'

ня підприємств, що виробляють великогабаритні, об’ємні, час'

то з великою вагою машини. Це виробництво сільськогоспо'

дарських машин, устаткування для легкої, харчової, хімічної

промисловості, а також металургійного комплексу, нафто', га'

зовидобувної та вугільної промисловості, суднобудування.

Трудоресурсний фактор та чинник наукоємності обу'

мовлюються складністю та працеємністю виробництва ма'

шин, що вимагає розміщення машинобудівних заводів побли'

зу або безпосередньо у великих містах та в центрах зосеред'

ження науково'дослідних і конструкторських баз. Таким чи'

ном розміщуються галузі точного наукомісткого машинобу'

дування.

Основними районами концентрації машинобудівної га'

лузі є Придніпровський, Донецький, Східний та Центральний.

Загалом, з 2031 підприємств машинобудування і металооброб'

ки України найбільша їх кількість зосереджена у Донецькій

(207), Дніпропетровській (159), Луганській (149) і За'

порізькій (126) областях. Багато підприємств розміщено в

Київській (74), Харківській (188), Львівській (155), Одеській

(108) областях, а також у м. Києві (173).

399

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

На основі технологічних процесів, матеріаломісткості та

місця і ролі у виробничому комплексі галузі машинобудуван'

ня поділяються на:

• важке;

• загальне;

• середнє;

• виробництво точних механізмів;

• виробництво приладів та інструментів;

• виробництво металевих виробів та заготовок;

• ремонт машин і устаткування.

Важке машинобудування включає виробництва мета'

лургійного, гірничо'шахтного, підйомно'транспортного та

енергетичного устаткування. Переважна більшість

підприємств важкого машинобудування розміщується в До'

нецькому та Придніпровському економічних районах, де є

взаємопоєднання сировини і споживача його продукції. Ви'

робництво устаткування для нафто', газовидобувної промис'

ловості орієнтується своїм розміщенням на райони зосеред'

ження споживачів продукції — Східний, Карпатський тощо.

Енергетичне машинобудування спеціалізується на вироб'

ництві устаткування для всіх видів електростанцій, в т. ч. па'

рових гідравлічних турбін, атомних реакторів, генераторів,

котлів, дизельних моторів, електроапаратури, кабелю та іншої

продукції. Найбільшим центром енергетичного машинобуду'

вання є Харків, в якому розташовані заводи: “Електроваж'

маш”, турбінний ім. С.М.Кірова, “Електромашина” та електро'

механічний (ХЕМЗ).

Стратегічну роль у машинобудуванні виконує є верстато'

будування. Центром виробництва важких верстатів є Крама'

торськ. Іншими центрами верстатобудування є Київ (завод

верстатів'автоматів ім. Горького), Харків (завод агрегатних

верстатів), Одеса (верстатобудівний), Запоріжжя (верстато'

будівний), Житомир (верстатів'автоматів). Заводи немета'

ломісткого верстатобудування розміщені у Мелітополі, Луб'

нах, Корсунь'Шевченківському.

У структурі загального машинобудування провідне місце

займають транспортне машинобудування. Підприємства ці

400

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà