Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

Центральним аспектом політики нашої країни на найб'

лижчий період має стати прискорена інтеграція в європейську

господарську систему, що вимагає перш за все доведення

якості вітчизняної товарної продукції у відповідність до

міжнародних норм, у чому особливою має бути роль інозем'

них інвестицій і, перш за все — інновацій.

Для забезпечення оптимальних темпів зростання

суспільного виробництва на десятирічну перспективу інно'

ваційно'інвестиційна має значним чином активізуватись і

скласти на період 2000'2001 рр. не менше 180'200% річних

інвестицій від рівня 1998 року, на 2006'2007 роки — 400'500%

річних інвестицій від рівня 1998 р., а у 2010 р. обсяги інвес'

тиційно'інноваційної діяльності мають перевищувати рівень

1998 року у 10'12 разів. Проте, реалії сьогодення вказують на

те, що при збереженні більшості існуючих негативних тен'

денцій розвитку народногосподарського комплексу (в основ'

ному структурно'динамічного характеру, через переважний

розвиток виробництва у ресурсно'сировинних галузях та не'

стабільність суспільно'економічної ситуації в регіонах і в дер'

жаві) обсяги інвестицій та інновацій можуть досягти у 2006 р.

лише 200'250% від рівня 1998 року, а у 2010 році перевищува'

тимуть рівень 2000 р. не більше, ніж у чотири — п’ять разів

проти очікуваних десяти. Оскільки залучення іноземних інве'

стицій та інновацій залежатиме в першу чергу від подальшої

стабілізації соціально'економічної ситуації та створення на'

лежного правового поля функціонування економіки в Україні,

саме ці умови мають стати наріжним каменем залучення іно'

земного капіталу.

Отже, створення сприятливого інвестиційного клімату

має не тільки і не стільки стимулювати вклади іноземних інве'

сторів в національну економіку заради примноження їх влас'

ного прибутку, скільки стати інструментарієм відродження та

примноження національного виробничого й науково'

технічного потенціалу. Тому об’єктами вкладання коштів ма'

ють бути головним чином наукомісткі проекти, що сприяли б

як отриманню прибутків, так й екологічно й соціально

221

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

орієнтованій реструктуризації виробництва, ліквідації тери'

торіально'господарських диспропорцій у розвитку продук'

тивних сил України, відродженню депресивних регіонів,

відтворенню еколого'економічної рівноваги територій, пост'

раждалих від нераціонального ресурсокористування, а також

внаслідок природних та техногенних катастроф. Щодо міжна'

родного науково'технічного співробітництва, згідно загаль'

носвітовій концепції сталого розвитку треба підкреслити два

наріжні моменти.

По'перше, відхід від принципів сталого розвитку, або їх

недотримання, враховуючи високий рівень екологічної та

соціальної напруженості в країні, східноєвропейському євро'

регіоні та в світі в цілому, на даному етапі розвитку виключає

можливості інтенсивного соціально'економічного розвитку.

Тобто, вже зараз принципи сталого розвитку є безальтерна'

тивними як для України, так, судячи з усього, і для світу в

цілому.

По'друге, принципи сталого розвитку адресовані всім

країнам світу без винятку, і відповідно, мають бути базисом

розвитку як всіх регіонів України, так і всього світового

співтовариства. Сталий розвиток окремо взятого регіону,

країни, або навіть континенту світу є практично неможливим.

Звідси, умовою сталого розвитку України є загальне слідуван'

ня принципам сталого розвитку як нашої держави, так й усіх

країн європейського та світового співтовариства, об’єднання

та активізація колективних зусиль по втіленню досягнень

НТП у комплексний розвиток продуктивних сил людства.

В сучасних умовах ключовою суспільною ідеєю (в межах

національної ідеї) має стати ідея забезпечення довгостроково'

го соціального прогресу і, отже, все, що пов’язане з реалізацією

даної ідеї, повинно розвиватися в першу чергу. Відповідно,

пріоритетом науково'технічного розвитку країни в сучасних

умовах має стати політика інвестування перш за все в людсь'

кий капітал, тому всі інвестиційно'інноваційні проекти про'

винні передбачати в якості стратегічної цілі гармонійний

людський розвиток. При цьому мається на увазі не тільки й не

222

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

стільки підготовка кваліфікованих спеціалістів, розвиток на'

уки та вищої школи, але й опосередкований вплив впровад'

ження досягнень НТП у виробництва. Він спостерігається у

вигляді соціалізації процесу суспільного виробництва, з одно'

го боку — забезпечуючи максимально високопродуктивні й

комфортні умови праці, а з іншого боку — все більш широкі

можливості з ефективного відтворення трудового потенціалу

людини й людського капіталу взагалі.

Особливої ролі набуває цільова функція НТП в регіональ'

ному вимірі. Зокрема, Державна регіональна політика Ук'

раїни має враховувати пріоритети форсованого розвитку на'

укомістких виробництв задля зменшення територіальної ди'

ференціації рівнів науково'технічного розвитку виробництва

та зближення регіонів за рівнем соціально'економічного роз'

витку. Загальнодержавним пріоритетом на період прискоре'

ного розвитку національного виробництва має стати інвесту'

вання переважним чином наукоємних галузей із швидким

обігом капіталу, які можуть дати швидку економічну віддачу

та соціальний ефект, підвищити місцеві й загальнодержавні

бюджетні надходження, мають потенційно широкий

внутрішній ринок. Ними є: продовольчий комплекс, легка

промисловість, сфера послуг, наукомісткі галузі, виробництво

побутової та електронної техніки, автомобілів, комп’ютерного

обладнання та приладів зв’язку. Необхідною також є

ліквідація нежиттєздатних виробництв з застарілою техніко'

технологічною структурою виробництва і проведення кон'

версії виробництв, які втрачають оборонне значення з одноча'

сним розвитком виробництв високоефективної військової

техніки із замкнутим циклом та економічно обґрунтованою

реконверсією окремих виробництв цивільного призначення.

Територіальні відмінності сучасного стану інвестиційної

діяльності потребують диференційованого підходу до розроб'

ки інвестиційної політики щодо різноманітних типів регіонів

(як різних ієрархічних рангів, так і в межах одного ієрархічно'

го рівня). При цьому у формуванні регіональних фінансових

ресурсів місцеві об’єкти ринкової інфраструктури повинні ак'

223

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

тивно використовувати схеми концентрації капіталу, спрямо'

вані на розширення інструментів і форм обслуговування чут'

ливих до інновацій малих і середніх підприємств, а також ви'

робництв, зорієнтованих на власні територіальні ринки. З

цією метою треба широко впроваджувати такі форми інвес'

тиційно'інноваційної діяльності, як трансферти технологій,

лізинг високотехнологічного обладнання тощо. При цьому

пріоритетами для інвестицій у науково'технічний розвиток на

регіональному рівні як зараз, так і на перспективу є:

• інвестиційно'інноваційні заходи з попередження струк'

турної кризи, які мають бути зорієнтовані на подальшу рест'

руктуктуризацію народногосподарського комплексу в на'

прямі зміщення інвестиційно'інноваційних потоків з ма'

теріало' та енергомістких сировинно'добувних у високотехно'

логічні й наукомісткі обробні й переробні галузі промисло'

вості, в розвиток багатоукладного сільського господарства,

АПК у цілому та виробничої, соціальної й ринкової інфраст'

руктури;

• техніко'технологічна реорганізація господарювання в

напрямі мінімізації негативного впливу на навколишнє сере'

довище, впровадження “технологій життя”, співдружних (ней'

тральних) з природним середовищем, орієнтація на обґрунто'

вані згідно регіональних передумов господарювання норма'

тивні потреби в обсягах ресурсоспоживання, обов’язкове

поєднання ресурсовикористання з відповідними природовід'

новлюючими заходами, що особливо актуально для регіонів зі

зниженим еколого'економічним потенціалом розвитку (висо'

коурбанізованих територій, районів з високим техногенним й

антропогенним навантаженням на довкілля та зон впливу

наслідків техногенних й екологічних аварій і катастроф);

• створення і впровадження нових енерго' і ресурсозбері'

гаючих технологій, розвиток екологоорієнтованої енергетики,

зокрема — використання додаткових енергетичних потужнос'

тей малих річок, вітру, енергії біогазу, мобільних ТЕС тощо,

модернізація систем розподілу в електромережах (пріоритетні

регіони — Карпатський, Поліський, Подільський та Півден'

224

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

ний економічні райони, території з аграрною спеціалізацією

економіки);

• впровадження більш досконалих та глибоких технологій

переробки сировини, (зокрема — нафтопродуктів з доведен'

ням глибини нафтопереробки до 80% (підприємства нафтопе'

реробної промисловості), докорінне удосконалення структури

та оновлення шахтного фонду (регіони з видобуванням та пе'

реробкою відповідної сировини). Загалом, пріоритетом роз'

витку не тільки у ПЕК, металургійному, хімічному та лісохі'

мічному комплексах, але й у машинобудуванні мають отрима'

ти подальше поширення й розвиток ті технології добування й

переробки та обробки сировини, що забезпечують комплексне,

якнайбільш повне та ефективне її використання;

• у галузях із виробництва конструкційних (у т.ч. — буді'

вельних) матеріалів розвиток його на основі сучасних техно'

логічних циклів (розвиток спецелектрометалургії, порошкової

металургії та виробництва композитів) з покращеними служ'

бовими якостями, комплексними властивостями та гарантова'

ною якістю, а також впровадження високоефективних методів

отримання конструктивних з’єднань із заданими властивостя'

ми з інтенсифікацією відповідних пошукових розробок (на'

укомісткі виробництва з пріоритетом щодо Центрального,

Східного, Донецького, Придніпровського районів);

• розробка технологій високоефективної утилізації від'

ходів основного виробництва та житлово'комунального гос'

подарства високоурбанізованих територій, залучення у госпо'

дарський обіг техногенних родовищ у першу чергу промисло'

вого Придніпров’я та Донбасу, а також Східного району. Такі

заходи матимуть потрійний — як економічний, так і соціально'

екологічний ефект;

• пошуково'дослідницькі роботи з екологізації ресурсоко'

ристування, відновлення природного середовища та підви'

щення безпеки функціонування продуктивних сил, спрямо'

вані на вирішення нагальних проблем конкретних ризикових

регіонів (території з порівняно високою сейсмічністю, з

ймовірністю появи паводків, повеней, підтоплень ґрунту тощо,

225

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

масових пожеж на природних екосистемах тощо, епідемічних

інфекційних захворювань, метеорологічних (зливи, ураганні

вітри тощо) та гідрогеологічних й геологічних (зсуви, селеві

потоки) явищ, у першу чергу — Закарпатська, Одеська та

Чернівецької області та АР Крим);

• розвиток інформаційних комунікацій та зв’язку, зокре'

ма — створення цифрових мереж та системи автоматизації

таксофонних послуг (міські агломерації), апаратури глобаль'

ного морського зв’язку і рятування на морі (Причорномор’я

й Приазов’я), опорно'транзитних та сільських АТС (мережа

переважно сільського розселення, аграрно'промислові

регіони, зокрема — Поділля, Полісся, Карпатський район).

Пріоритетний розвиток мобільного зв’язку прогресивних

стандартів (EGSM'900, GSM'1800, CDMA, UMTS, GPRS то'

що) у високорозвинутих промислових регіонах, на тери'

торіях із високоорганізованою інфраструктурою, а також у

відносно густонаселених регіонах, які характеризуються

підвищеною економічною активністю;

• виробництво вітчизняних інформаційних технологій,

адаптація до регіональних особливостей (мовно'національних

тощо) інформаційного простору держави (регіони компактно'

го проживання національних меншин — Закарпаття, Крим,

Донбас, Буковина тощо). Створення вітчизняних інформа'

ційно'комп’ютерних мережних систем зв’язку, розвиток

регіональних інформаційних банків даних типу “електронна

бібліотека”, “електронна ринкова інфраструктура” (у містах —

регіоноформуючих центрах);

• розробка нових імпортозамінюючих технологій з висо'

кими конкурентоспроможними властивостями, створення в

регіонах прогресивних організаційних форм територіальної

інтеграції науки й виробництва технополісного й агрополісно'

го типу (високорозвинуті промислові центри, науково'дослід'

ницькі об’єкти, вищі навчальні заклади);

• розвиток високотехнологічних конкурентноспроможних

виробництв, зокрема — відродження ракетно'космічної галузі,

судно' і автомобілебудування, раціональна реконверсія ВПК з

226

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

випуском продукції, яка користується попитом на міжнарод'

них ринках (пріоритетні регіони — промислове Придніпров’я,

Східний, Південний регіон, Київщина);

• відродження виокотехнологічних, працеємних вироб'

ництв радіоелектронної промисловості, приладобудування та

точного машинобудування на основі співпраці з провідними

світовими виробниками відповідної продукції. У такому ви'

падку економічний ефект поєднується із соціальним — зокре'

ма із продуктивним забезпеченням зайнятості, підвищенням

загальноосвітнього та професійно'кваліфікаційного рівня

працівників. Особливо важливим є цей напрям для високоур'

банізованих територій, де очікуються значні структурні зру'

шення в промисловості з вивільненням певної кількості робо'

чої сили — зокрема у Донбасі, а також на Київщині, в Західній

Україні, для регіонів, де гостро стоять проблеми зайнятості й

перекваліфікації працюючих;

• докорінне удосконалення аграрних технологій, та сіль'

ськогосподарських машин, а також дослідницькі селекційні

роботи з виведення високопродуктивних, адаптованих щодо

вітчизняної специфіки грунтово'кліматичних та інших умов

господарювання сортів рослин та порід тварин, активізація

щодо цього науково'дослідницьких робіт з генної інженерії з

широким використанням як вітчизняного, так і світового

досвіду з орієнтацією на багатоукладне (у т.ч. — фермерське)

виробництво. (На основі існуючих навчальних і науково'

дослідних закладів УААН та Національної академії наук,

створення на їх основі агрополісів з метою прискореного впро'

вадження розробок у виробництво);

• розвиток капітального будівництва з пріоритетом щодо

приведення споруд виробничих об’єктів та житла у відповід'

ність до потреб сучасного соціально'орієнтованого суспіль'

ства з ринковими пріоритетами господарювання, зокрема —

будівництво в аграрних регіонах житла, адаптованого до фер'

мерської форми господарювання. Розвиток диференційовано'

го щодо потреб різних соціальних груп населення будівництва

житла з пріоритетною орієнтацією на забезпечення житлом

227

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

молодих та багатодітних сімей зі створенням на урбанізованих

територіях мультифункціональних замкнених житлово'гос'

подарських комплексів, які б поєднували у собі елементи жит'

лового масиву й відповідну виробничо'обслуговуючу соціаль'

но'інфраструктурну та ринково'інфраструктурну мережу;

• техніко'технологічне оновлення всіх сфер виробництва з

пріоритетами щодо впровадження інновацій, спрямованих на

зниження частки живої праці та підвищення органічної будо'

ви капіталу, особливо — в сільськогосподарському секторі,

прискорений розвиток інфраструктурних галузей господарст'

ва (пріоритетні території — периферія, регіони з аграрною та

аграрно'промисловою спеціалізацією).

При цьому головною передумовою успіху є якнайтісніше

поєднання інвестиційної діяльності із інноваційною, оскільки

інвестиції без інновацій лише сприятимуть подальшому на'

громадженню основних фондів, “омертвлінню” капіталу, екс'

тенсивному господарюванню, і, як результат — подальшому

відставанню в рівні науково'технічного розвитку від світових

позицій.

Також необхідно вказати на головну позитивну передумо'

ви розвитку НТП в країні — багатий людський капітал нації.

Все ще досі високий рівень професійно'кваліфікаційної підго'

товки вітчизняного фахівця, наявність достатньої кількості

різнопрофільних спеціалістів практично в усіх галузях госпо'

дарства, подальше нарощування кількості працівників з ви'

щою освітою за умови створення належних умов відтворення

робочої сили спроможні стати каталізатором позитивних зру'

шень в науково'технічному забезпеченні сталого зростання

виробництва. Позитивні зрушення в науково'технічному за'

безпеченні виробництва мають забезпечуватися перш за все за

рахунок власної ресурсної бази розвитку, через подальше на'

рощування національного людського капіталу відповідно на'

гальним потребам виробництва, використовуючи, однак, і

можливості залучення провідних закордонних фахівців для

виконання складних завдань науково'технічного розвитку.

Також перспективним є розвиток лізингу, особливо у галузях

228

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

229

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

із нагальною потребою оновлення технічного парку й техно'

логій виробництва.

Інвестиційно'інноваційна діяльність за запропонованими

напрямами дозволить збільшити комплексність використання

загальноресурсної бази розвитку національної, відповідно

зменшити матеріаломісткість виробництва ВВП та питому ва'

ги проміжного споживання у валовому випуску, підвищити

соціально'економічний потенціал регіонів і створить належну

базу для сталого економічного розвитку, посилить соціальний

та екологічний ефекти реструктуризації національної еко'

номіки. Загалом, на стадії прискореного відродження

національного виробництва, враховуючи його нагальні потре'

би у відповідних сучасному моменту техніці та технологіях,

будь'які заходи, спрямовані на позитивні зрушення в цих на'

прямах, мають бути пріоритетними й отримувати всіляку

політичну, юридичну та фінансову'економічну підтримку як

на регіональному рівні, так й у вищих ешелонах влади країни.

У цілому, в контексті комплексного розвитку продуктив'

них сил, враховуючи сучасні тенденції глобалізації, як

взаємоінтеграції територіальних економічних систем в єдиний

світовий відтворювально'господарський та ринково'інфор'

маційний простір, а також регіоналізації — більше орієнтуван'

ня економічних процесів відповідно регіональних передумов

розвитку та суспільно'економічних потреб соціумів регіональ'

ного рівня, розвиток НТП набуває особливої ролі. Його

провідним завданням стає забезпечення (за допомогою ефек'

тивних ринкових механізмів інвестиційно'інноваційної діяль'

ності) комплексного розвитку територій. Останній в даному

випадку досягається все більшим удосконаленням матеріаль'

но'речової форми продуктивних сил базового виробництва й

інфраструктури з одночасним поглибленням їх розвитку

відповідно регіональним та глобальним передумовам і факто'

рам економічної діяльності людини.

Ðîçä³ë 8. ÐÅÑÓÐÑÍÅ ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍß

ÐÎÇÂÈÒÊÓ ÏÐÎÄÓÊÒÈÂÍÈÕ ÑÈË ÐÅÃ²ÎÍ²Â

ÓÊÐÀ¯ÍÈ

8.1. Фінансові ресурси й важелі територіального роз1

витку.

8.2. Інвестиційно1інноваційні ресурси розвитку економі1

ки районів.

8.3. Людські ресурси — основа сталого розвитку регіо1

нального виробництва.

8.1. Ô³íàíñîâ³ ðåñóðñè é âàæåë³ òåðèòîð³àëüíîãî

ðîçâèòêó

Ефективне фінансове забезпечення є необхідною переду'

мовою повноцінного розвитку економічної та соціальної сфе'

ри регіонів та держави в цілому. Дотримання вимог еко'

номічних систем регіонів щодо повноти та регулярності над'

ходження фінансових ресурсів до економічних суб’єктів та по'

дальшого їх перерозподілу є однією з ключових проблем еко'

номічної політики на державному і регіональному рівнях. Од'

нак, нерівномірність територіального розміщення природних

ресурсів, рівнів розвитку продуктивних сил і ступеня викори'

стання економічного потенціалу регіонів обумовлюють

відмінності у їх фінансовій базі. З другого боку, недостатньо

ефективне використання державних важелів впливу на еко'

номічні процеси, зокрема, незбалансована фінансова політика,

нераціональне поєднання державних і ринкових механізмів у

практиці господарювання призводять до загострення фінансо'

вої кризи в умовах трансформування економічної системи.

Розв’язання проблеми фінансового забезпечення регіонів

пов’язане, насамперед, з формуванням ефективної ринкової

економіки: забезпеченням сприятливих умов розвитку малих,

230

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà