Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

розвинутих держав, про накопичення яких свідчать кризові

явища кінця 1990'х — початку 2000'х рр.

По друге — це ресурсно'енергетичні проблеми. Альтерна'

тиви ядерним станціям поки ще нема, а вони створюють лево'

ву частку техногенно'екологічної небезпеки. Третя НТР має

бути першою чергою революцією енергетичною зі створенням

нових видів техніки — високопродуктивних паливноеконом'

них джерел енергії. По'третє, глобальні проблеми екології

земної кулі. Високий рівень захисту природи в певній частині

розвинутих країн лише частково компенсує шкоду, завдану

всій антропосфері. Нового значення в цьому світлі має набути

раціональне, економне та пропорційне, тобто комплексне ре'

сурсокористування на всій території Земної кулі, оскільки

природа не визнає політичних кордонів. Як показала Чорно'

бильська аварія, ніякими “залізними” завісами не можна

відмежуватись від екологічних негараздів.

По'третє — друга НТР, скоріше за все, неспроможна виве'

сти людство на новий рівень взаємовідносин із навколозем'

ним простором. Прогнозовані на початку космічної ери

швидкі зрушення в освоєнні космічного простору сонячної си'

стеми залишилися на рівні науково'фантастичних декларацій

та довгострокових багатодесятирічних проектів, виконання

яких є справою далекого майбутнього.

7.3. ÍÒÏ ³ ïåðñïåêòèâè ðîçâèòêó ñâ³òîâîãî

ãîñïîäàðñòâà, Óêðà¿íè òà ¿¿ ðåã³îí³â

Сучасний етап розвитку продуктивних сил України відзна'

чається двома основними тенденціями. Одна з них полягає в то'

му, що більша частина виробничих потужностей структурофор'

муючих галузей економіки є морально та фізично застарілою.

Так, ступінь зносу виробничих основних фондів в кінці 90'х —

на початку 2000 років становив більше 45%, причому у промис'

ловості — 48,8%, в сільському господарстві — 39,3%, у

будівництві — 50,8%. Причому, за період 1990'2000 років, го'

ловним чином у зв’язку з відсутністю фінансування різко змен'

201

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

шилось реальне оновлення основних виробничих фондів. Інве'

стиції в основний капітал за 1990'1998 рр. скоротились на 78%.

Тільки починаючи з 1998 року, спостерігається зростання інве'

стицій ( у 2000 р. — на 14,9% у порівнянні з 1998 р.)

Для галузей, що визначали місце України в міжнародному

поділі праці, інвестиції в основний капітал за період кризи

(1990'1998 рр.)скоротились приблизно у два (в газовій, харчо'

смаковій промисловості), в три (у вугільній, нафтовій промис'

ловості, чорній та кольоровій металургії), в п’ять (у хімічній та

нафтохімічній промисловості), десять (у деревообробній про'

мисловості, промисловості будматеріалів), у двадцять (в ма'

шинобудуванні), а у легкій промисловості — більше, ніж в

тридцять разів

. Багато в чому невідповідною сучасним вимо'

гам НТП залишилась номенклатура продукції, що випуска'

лась. За рахунок цього вітчизняні товари, за винятком мабуть

що продукції сировинних галузей та окремих високотехно'

логічних виробів ВПК і ракетно'космічної галузі, не зайняв у

роки розбудови незалежності України чільного місця на євро'

пейському та світовому ринках. Це становище, на жаль,

суттєво не поліпшилося й у період виходу з кризи й зростання

суспільного виробництва. Зокрема продовжують скорочува'

тися інвестиції у вугільну промисловість та кольорову мета'

лургію. Проте суттєве зростання інвестицій у загалом високо'

технологічний машинобудівний комплекс (на 72,5%), та пев'

ний приріст освоєних інвестицій у більшості базових галузей

виробництва й інфраструктури дає змогу казати про початок

позитивних зрушень у науково'технічній структурі вироб'

ництва.

Друга тенденція відображається у значному відриві на'

укових та технічних досягнень української науки від вироб'

ництва. Дійсно високий, світовий рівень багатьох як фунда'

ментальних, так і прикладних наукових розробок початку 90'

х років не впроваджувався у виробництво, у зв’язку з розри'

202

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

Статистичний щорічник України за 1998 рік/Держкомстат України;

— К.: Техніка, 1999. С. 219.

вом господарських зв’язків із товаровиробниками як за межа'

ми України, так і всередині держави. За рахунок такого

зволікання певний “відрив з випередженням” вітчизняної на'

уки від відповідних зарубіжних розробок значним чином ніве'

лювався. Причому відрив науки від виробництва за кризовий

період останнього десятиріччя значно поглибився (табл.7.1 та

7.2). Кількість створених зразків нових типів техніки скороти'

лась із 593 до 266 найменувань за рік у період 1990'1999 рр.

Зростання кількості створених зразків нової техніки спос'

терігалося у період 2000'2005 років р., і їх кількість склала на

2003 рік 710 одиниць, що є достатньо позитивною ознакою і

пов’язано з інтенсивними процесами відродження й прискоре'

ного розвитку національної економіки. У попередній кризо'

вий період найбільш чутливо скоротилося впровадження у ви'

робництво наукових досягнень у стратегічних галузях, таких,

як створення металорізальних верстатів (в 33 рази), нових за'

собів обчислю'вальної техніки (втричі), засобів зв’язку — в 3,5

рази, гірничо'шахтного устаткування (в 3 рази), сільськогос'

подарських машин (в 2,5 рази), приладів та засобів автомати'

зації — в 7,5 разів, електронної техніки — у 5 разів, медичної

техніки — у 8 разів. Процес механізації та автоматизації про'

мислового виробництва уповільнився за цей період більше,

ніж в чотири рази, а впровадження нових прогресивних техно'

логічних процесів — більше, ніж у п’ять разів

. За останні ро'

ки спостерігається певне зростання парку створених зразків

нових типів техніки, зокрема достатньо суттєво — машин, ус'

таткування та апаратів (у 2000 році їх було створено 300 оди'

ниць, у 2001 — 478, у 2002 — 491 одиниця, що у 2 рази переви'

щує показники найбільш проблемного у цій сфері 1999 року.

За кількістю новостворених машин, устаткування та апаратів

Україна випередила у 2003 році рівень 1990 року (102% від

відповідного показника), що свідчить про нарощування тен'

денцій інноваційного розвитку економіки.

203

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Статистичний щорічник України за 1998 рік/Держкомстат України;

— К.: Техніка, 1999. С. 444.

204

ï/ï

Ïîêàçíèê

1990

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

Ê³ëüê³ñòü îðãàí³çàö³é (ï³äïðèºìñòâ), ùî

âèêîíóâàëè íàóêîâî-äîñë³äíèöüê³ ðîáîòè,

îä.

1400

1453

1435

1450

1518

1506

1490

1479

1477

1487

Ê³ëüê³ñòü ñïåö³àë³ñò³â, ÿê³ âèêîíóþòü íàó-

êîâî-äîñë³äíèöüê³ ðîáîòè, òèñ. ÷îë.

313,1

179,8

160,1

142,5

134,4

126,6

120,8

113,3

107,4

104,8

Óòîìó ÷èñë³ ìàþòü íàóêîâèé ñòóï³íü:

äîêòîðà íàóê, òèñ.÷îë.

3,2

4,1

4,2

4,3

4,5

4,1

4,0

êàíäèäàòà íàóê , òèñ. ÷îë.

29,3

22,9

21,4

20,6

19,8

18,9

17,9

17,4

17,1

16,8

Ê³ëüê³ñòü íàóêîâî-ïåäàãîã³÷íèõ ïðàö³âíè-

ê³â, ÿê³ âèêîíóþòü íàóêîâî-òåõí³÷í³ ðîáîòè

çà ñóì³ñíèöòâîì, òèñ.÷îë.

36,0

41,7

45,4

46,8

48,8

48,4

53,9

55,4

57,3

63,4

Óòîìó ÷èñë³ ìàþòü íàóêîâèé ñòóï³íü:

äîêòîðà íàóê òèñ. ÷îë.

2,9

4,2

4,6

4,9

5,2

5,0

5,5

5,1

5,5

6,1

êàíäèäàòà íàóê

21,1

18,6

21,7

21,5

21,9

23,3

19,4

20,6

22,8

Ê³ëüê³ñòü ñòâîðåíèõ çðàçê³â íîâèõ òèï³â

òåõí³êè, îä.

593

498

1000

407

335

268

449

266

469

335

631

610

520

710

Ç óñ³º¿ ê³ëüêîñò³ çðàçê³â: ìàøèí, óñòàòêó-

âàííÿ òà àïàðàò³â, ç íèõ:

481

435

353

304

253

242

300

478

491

Åëåêòðîòåõí³÷íîãî óñòàòêóâàííÿ

Ìåòàëîð³çàëüíèõ âåðñòàò³â

Ìåòàëóðã³éíîãî òà ëèâàðíîãî óñòàòêóâàííÿ

–

Ã³ðíè÷î-øàõòíîãî óñòàòêóâàííÿ

Òðàêòîð³â òà àâòîòðàêòîðíîãî óñòàòêóâàííÿ

Таблиця 7.1

Основні показники стану сфери науки в Україні у 199012003 рр.*

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

205

Продовження табл. 7.1

Ñ³ëüñüêîãîñïîäàðñüêèõ ìàøèí

Óñòàòêóâàííÿ äëÿ õàð÷îâî¿ ïðîìèñëîâîñò³

Óñòàòêóâàííÿ äëÿ ëåãêî¿ ïðîìèñëîâîñò³

–

Òåõíîëîã³÷íå óñòàòêóâàííÿ äëÿ òîðã³âë³ ³

ãðîìàäñüêîãî õàð÷óâàííÿ

–

Àïàðàòóðà òà óñòàòêóâàííÿ çàñîá³â çâ’ÿçêó

Åëåêòðîííà òåõí³êà

Ìåäè÷íà òåõí³êà

Ç óñ³º¿ ê³ëüêîñò³ çðàçê³â: ïðèëàä³â òà çàñîá³â

àâòîìàòèçàö³¿, ç íèõ:

112

Ïðèëàä³â êîíòðîëþ òà ðåãóëþâàííÿ òåõíî-

ëîã³÷íèõ ïðîöåñ³â

Åëåêòðîâèì³ðþâàëüíèõ ïðèëàä³â

–

Çàñîá³â îá÷èñëþâàëüíî¿ òåõí³êè

–

Çàáåçïå÷åí³ñòü îðãàí³çàö³é îá÷èñëþâàëüíîþ

òåõí³êîþ, ÅÎÌ

139,0

163,2

179,8

263,5

331,1

408,7

476,1

691,2

763,3

888,2

* Ðîçðàõîâàíî çà äàíèìè Ñòàòèñòè÷íèé ùîð³÷íèê Óêðà¿íè çà 2003 ð³ê, Ê.: "Êîíñóëüòàíò", 2004 , – Ñ. 346.

** Ðîçðàõîâàíî çà äàíèìè "Ìîí³òîðèíã ñîö³àëüíî-åêîíîì³÷íîãî ðîçâèòêó ðåã³îí³â Óêðà¿íè çà 2004 ð. Êè¿â, 2005, – Ñ.226

Ñêëàäåíî çà äàíèìè Ñòàòèñòè÷íèé ùîð³÷íèê Óêðà¿íè çà 2000 ð³ê / Äåðæêîìñòàò Óêðà¿íè. Ê.: Òåõí³êà, 2001. Ñ. 456-464;

2004 – Ñ. 353; ç³ñòàâëåííèé çá³ðíèê "Íàóêîâà òà ³ííîâàö³éíà ä³ÿëüí³ñòü â Óêðà¿í³" Êè¿â-2003, Ñ. 250-251

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

За рахунок відтоку кадрів зі сфери науки та кваліфікова'

них працівників — з підприємств наукомістких галузей про'

блематичними стали не тільки впровадження у виробництво

попереднього наукового доробку, але й проведення нових,

відповідних потребам сучасності науково'виробничих

досліджень. Так, за найбільш кризовий для вітчизняної науки

період 1995'1998 рр. Україну залишили 270 докторів та більше

600 кандидатів наук, збагативши науковий потенціал в основ'

ному Сполучених Штатів Америки, Російської Федерації та

держави Ізраїль. З 2000 по 2004 роки кількість докторів наук,

що залишили Україну склала, однак всього 79 чоловік, а кан'

дидатів наук — 406 чоловік, що свідчить про уповільнення

процесу міграції фахівців вищої кваліфікації. Досить стійкою

тенденцією 1990'2005 років було зростання чисельності

фахівців із науковим ступенем, кількість яких складала на

2000 р. 10339 докторів та 58741 кандидати наук, на 2004 рік —

11573 та 65839 осіб відповідно. Більше половини докторів на'

ук мають вчене звання професора, а кандидатів наук — звання

доцента (старшого наукового співробітника). Однак, більше

половини докторів і п’ята частина кандидатів наук є старшою

за 60 років, що свідчить про гостроту проблеми оновлення на'

укових кадрів, особливо найвищої кваліфікації

. Це підтверд'

жується наступним поступовим зменшенням чисельності на'

уковців, що виконують науково'дослідницькі роботи і мають

вчені звання і наукові ступені у період після 2000 року.

Науковий потенціал нашої країни внаслідок вказаних

причин зазнав значних втрат. Так, кількість спеціалістів, які

виконували науково'технічні роботи за час з 1990 по 2000 рр.

включно скоротилась з 313,1 тис. чол. до 120,8 тис. чол. і до

104,8 тис. у 2003 р. Рівень залучення висококваліфікованих

науковців до наукових розробок є мало задовільним (на 90% —

для докторів, та лише на 70% для кандидатів наук).

206

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

Статистичний щорічник України за 2000 рік/Держкомстат України; —

К.: Техніка, 2000. С. 456, 458, Статистичний щорічник України за 2003

рік/Держкомстат України; 2003 — С.346., Статистичний щорічник України

за 2004 рік/Держкомстат України; — К.: Консультант, 2005. С.350'351.

Рівень використання наявного наукового потенціалу Ук'

раїни, особливо для середнього та молодшого науково'

технічного та інженерно'технічного персоналу, відчутний

дефіцит якого протягом останнього десятиріччя негативно по'

значився на якості та кількості наукових розробок, особливо в

технічних галузях, не відповідає високій кваліфікації та інте'

лектуальному потенціалу українських науковців.

Проте, не дивлячись на це, помітний науковий потенціал

зберігся в теоретичних науках (математиці, теоретичній

фізиці тощо), аерокосмічній галузі, матеріалознавстві, у т.ч.

металознавстві, технології виробництва конструкційних ма'

теріалів, у галузі ядерних досліджень, військовій справі тощо.

Кількість організацій, що виконували науково'технічні робо'

ти, зросла з 1990 по 2003 рік на 87 одиниць і склала на

1.01.2004 р. 1487 закладів. У зв’язку з усе більшою обме'

женістю матеріально'технічної бази проведення досліджень та

скороченням числа замовлень на прикладні розробки, у за'

гальних обсягах проведених науково'дослідних робіт все

більшою стає частка фундаментальних досліджень. Зокрема,

якщо у 1990 р. вони складали 6,1% загальних обсягів проведе'

них наукових досліджень, то у 2004 р. відповідна частка сягну'

ла 15,3%. У структурі обсягів виконаних науково'дослідниць'

ких робіт частка прикладних досліджень за 1990'2004 рр. ско'

ротилася з 27,5% до 14,0%, частка розробок з 61,7% до 53,8%,

зато зросла частка наукових послуг — з 4,7 до 16,9% (табл.7.2).

Таке становище за об’єктивних обставин є достатньо

відповідним загальноекономічній ситуації в країні. Однак, з

точки зору перспективного розвитку виробництва, при збере'

женні існуючого інтересу до фундаментальних досліджень аб'

солютно недоречним є подальше скорочення числа

досліджень прикладного характеру та пошуково'конструк'

торських розробок, роль яких у впровадженні наукових розро'

бок у виробництво є провідною й необхідною умовою цього,

має бути орієнтування прикладних наукових робіт на кон'

кретні потреби національного виробника.

207

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

208

Таблиця 7.2

Структурно1динамічна характеристика науково1технічного потенціалу України (за

обсягами наукових та науково1технічних робіт, виконаних власними силами наукових

організацій у 199012000, 2003, 2004 рр.*

Ó òîìó ÷èñë³

ôóíäàìåíòàëüí³

äîñë³äæåííÿ

ïðèêëàäí³

äîñë³äæåííÿ

ðîçðîáêè

íàóêîâî-òåõí³÷í³

ïîñëóãè

Âñüîãî

ó ôàêòè÷íèõ

ö³íàõ â³äïî-

â³äíèõ ðîê³â

ó% äî

çàãàëüíîãî

îáñÿãó

ó ôàêòè÷íèõ

ö³íàõ â³äïî-

â³äíèõ ðîê³â

ó% äî

çàãàëüíîãî

îáñÿãó

ó ôàêòè÷íèõ

ö³íàõ â³äïî-

â³äíèõ ðîê³â

ó% äî çàãà-

ëüíîãî îáñÿãó

ó ôàêòè÷íèõ

ö³íàõ â³äïî-

â³äíèõ ðîê³â

ó% äî çàãà-

ëüíîãî îáñÿãó

(ìëí. êðá.)

1990

3831,1

232,8

6,1

1051,8

27,5

2365,1

61,7

181,4

4,7

1991

5331,2

468,6

8,8

1299,3

24,4

3311,4

62,1

251,9

4,7

1992

63895,9

9963,3

15,6

18326,6

28,7

33542,7

52,5

2063,3

3,2

1993

1740474,6

221681,5

12,7

510724,4

29,4

963153,1

55,3

44915,6

2,6

1994

16907862,0

1719351,8

10,2

5102905,9

30,2

9474699,0

56,0

610905,7

3,6

(ìëí. ãðí.)

1995

709,3

81,7

11,5

209,8

29,6

393,5

55,5

24,4

3,4

1996

1111,7

140,6

12,7

321,6

28,9

606,8

54,6

42,6

3,8

1997

1263,4

188,5

14,9

309,1

24,5

693,7

54,9

72,0

5,7

1998

1269,0

205,5

16,2

297,5

23,4

682,8

53,8

83,2

6,6

1999

1578,2

220,5

14,0

330,3

20,9

918,6

58,2

108,7

6,9

2000

1978,4

266,7

13,5

436,7

22,1

1106,3

55,9

168,8

8,5

2003

3319,8

491,2

14,8

429,8

13,0

1900,2

57,2

498,6

15,0

2004

411,2

629,7

15,3

573,7

14,0

2214,0

53,8

695,0

16,9

* Ðîçðàõîâàíî çà äàíèìè ñòàòèñòè÷íîãî çá³ðíèêà "Íàóêîâà òà ³ííîâàö³éíà ä³ÿëüí³ñòü â Óêðà¿í³", Ê.: 2005, – Ñ. 115.

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

Таким чином, без відновлення тісного зв’язку науки і ви'

робництва малоймовірним, виходячи з ринкових умов господа'

рювання, є відродження та прискорений розвиток національної

економіки. Основними для вирішення цього завдання є два на'

прями. Перший полягає у приділенні належної уваги фінансу'

ванню української науки, причому на першому етапі —

досліджень, які матимуть прикладне значення. При цьому вра'

ховуючи особливості сучасного етапу економічного розвитку,

який полягає в основному у відновленні виробництва на базі

існуючих потужностей, корисним є впровадження таких ор'

ганізаційних форм інтеграції науки й виробництва, які стиму'

лювали б як виробництво, так і проведення наукових

досліджень. Так, як вказувалося вище, прогресивною формою

інтеграції їх наукових досліджень і виробництва є технополіси

та технопарки, а також науково'технічні зони з особливим

(пільговим) економічним механізмом господарювання.

За таких форм організації наукової і виробничої діяль'

ності докорінно підвищується прибутковість виробництва,

причому з’являється, поряд із державною підтримкою мож'

ливість, самофінансування наукових досліджень.

Другим напрямом є, враховуючи обмежені вітчизняні

можливості, залучення іноземних партнерів як для фінансу'

вання досліджень й інвестування коштів у виробництво, так і

з метою отримання передових технологій та обладнання задля

докорінного підвищення якості й конкурентоспроможності

вітчизняної продукції. Це дозволить відвоювати позиції

вітчизняного виробника на внутрішньому ринку та вийти на

нові рубежі в галузі зовнішньої торгівлі як з традиційними

партнерами (країни СНД й Балтії), так і на світовому еко'

номічному просторі. На початковому етапі, з метою прискоре'

ного відродження виробництва, залучення стратегічних парт'

нерів може бути інтенсифіковано через створення пільгових

умов економічної діяльності у вільних економічних зонах на'

уково'технічного співробітництва.

Причому, цей економічний механізм має забезпечити й ре'

структуризацію економіки у напрямі орієнтації виробництва

209

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

на задоволення потреб людини в товарах широкого вжитку, на

ринку яких поки панує іноземний товаровиробник.

На наступному етапі пріоритети довгострокового науко'

во'технічного та науково'технологічного економічного

співробітництва мають охопити, поряд із галузями, що дають

швидкий обіг капіталу, й інші сфери, головним чином — ви'

робництво засобів виробництва. Особливо важливим, врахо'

вуючи сучасний стан середовища функціонування продуктив'

них сил, є екологічне співробітництво, де першорядною має

бути співпраця в питаннях мінімізації наслідків аварії на ЧА'

ЕС та вирішенні долі об’єкту “Укриття”, перетворення його в

екологічно безпечний об’єкт з утилізацією решток постражда'

лого реактора та залишків ядерного палива з четвертого енер'

гоблоку ЧАЕС, створення в Україні замкненого циклу вироб'

ництва ядерної енергії. Зважаючи на більш прискорене, аніж

передбачалося, самовідновлення природного середовища

радіоактивно забруднених територій, реальним є, за умови

інтенсифікації заходів з мінімізації наслідків аварії, нор'

малізація екологічного стану постраждалих територій вже на

протязі життя теперішнього покоління громадян України.

Основні стратегічні пріоритети сталого розвитку України

та відповідні їм завдання НТП виходять із системи загально'

людських цінностей та необхідності формування в майбутньо'

му на планеті ноосферної цивілізації. З урахуванням особли'

востей теперішнього перехідного періоду, завданнями НТП,

згідно з національними цілями сталого розвитку держави

визначено:

1. Економічне зростання, яке досягається за рахунок про'

ведення цілеспрямованих реформ функціонуванням багатоу'

кладної соціально спрямованої, екологоорієнтованої еко'

номіки з забезпеченням мотивів і гарантій праці громадян та

якості життя. Головним завданням НТП в цьому контексті є

забезпечення високої продуктивності суспільної праці,

210

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

Україна: проблеми сталого розвитку (наукова доповідь). Київ, РВПС

України НАН України, 1997. С.73.